Урок 2. Тема. Література як мистецтво слова. Інтерпретації літературного тексту
Матеріал
Тема. Література як мистецтво слова. Інтерпретації літературного тексту
Урок 2
- мистецтво;
- література;
- епос;
- лірика;
- драма;
- сюжет.
Завдання 1
Обʼєднайтеся в групу з іншими учнями (за механізмом, який запропонує вчитель). Оберіть одне з тверджень, наведених нижче. Працюючи в групах, складіть список аргументів (7–10), які б підтримували / спростовували обране твердження. Спочатку перерахуйте всі ідеї, а потім напишіть 1, 2, 3 і т. д. біля кожної з них, щоби визначити пріоритетність. «1» — для того, що є найбільш важливим, «2» — для менш важливого й т. д.
А) Мистецтво має другорядний характер порівняно з іншими аспектами життя людини.
Б) Мистецтво дуже субʼєктивне: що подобається одним, може не подобатися іншим.
В) Неможливо дати визначення поняттю “мистецтво”: будь-яка діяльність людини може стати мистецькою.
Г) Мистецтво потрібне тільки певному типу людей: тому, хто орієнтований на емоційне сприйняття життя.
Поради для вчителя
Твердження мають провокативний характер, проте мета вправи – не так довести їхню хибність, як “розігріти” аудиторію до подальшої роботи, активізувати мисленнєву діяльність, прокласти “місточок” між навчальним матеріалом й особистим життям учнівства.
Завдання 2
Використовуючи слова для довідки, розподіли їх у таблицю. Зверни увагу на те, що одне й те саме слово може потрапити в кілька стовпців таблиці. Обґрунтуй своє бачення.
| Наука | Віра | Мистецтво |
|---|---|---|
| Слова для довідки: розум, образ, раціо, інтуїція, поняття, почуття, емоція, мораль. |
Поради для вчителя
Наголосіть учням на тому, що абсолютних меж між наукою, вірою та мистецтвом немає. Мета цієї вправи – зрозуміти, що є спільного, а що відмінного між цими поняттями.
Завдання 3
Проаналізуй два визначення мистецтва. Яке з них, на твою думку, є коректнішим? Чому?
| Мистецтво – відображення дійсності в художніх образах. | Мистецтво – відображення чи моделювання дійсності в художніх образах. |
Поради для вчителя
Мистецтво, на відміну від, наприклад, науки використовує художні образи. Уява митця чи мисткині ніби створює “картинки у свідомості”. І вони не обовʼязково відображають світ таким, яким він є насправді.
Завдання 4
Досліди схему “Види мистецтва”. Зверни увагу на засоби, якими послуговується той чи той вид.
Запропонуй доповнення до схеми (назви ще види мистецтва та їхні засоби).
Слово література в перекладі з латини означає «написане». Воно утворилося від слова літера (з лат. littera — буква).
Поняття література досить широке. Існує наукова чи науково-популярна, довідкова чи технічна літератури тощо.
Художня література відрізняється від них. Це окремий вид мистецтва.
Найзагальніше визначення художньої літератури може бути таким: вид мистецтва, відображення дійсності в художніх образах за допомогою слова.
Наука, що вивчає художню літературу, має назву літературознавство.
Найчастіше словесну творчість аналізують за такими основними рубриками: проза, поезія, драматургія. Такий поділ є досить зручним для користування, проте літературознавці притримуються розмежування на епос, лірику та драму як основні роди літератури. Кожен із цих родів реалізується в жанрах (різновидах роду).
У перекладі з грецької мови епос означає «розповідь». Епос виник у давнину як спосіб розповіді про героїчні вчинки певного персонажа, важливі події тощо. Основна ознака епічних творів — наявність сюжету.
Сюжет — перебіг подій у художньому творі. Складниками сюжету є експозиція, зав’язка, розвиток дíї, кульмінація та розв’язка.
До позасюжетних елементів можуть належати назва твору, епіграф, присвята, портрет (опис зовнішності), пейзаж й обстановка (інтер’єр, опис речей), авторські відступи, вставні епізоди тощо.
Лірика — рід художньої літератури, у якому навколишню дійсність відтворено через вираження почуттів і переживань ліричного героя. Ліричний герой — це вигаданий автором чи авторкою художній образ, своєрідна маска, за якою часто ти можеш побачити письменника / письменницю. Проте ліричний герой — не автор, тому що автор — це реальна людина, а ліричний герой — образ, створений автором. Характерна ознака ліричних творів — віршована форма. Обов’язковою ознакою віршованої мови є наявність ритму.
Ритмом називають повторення однакових або подібних явищ через певні, співмірні відрізки часу. Віршовий ритм — це повторення співмірних складів чи рядків поспіль один за одним. Більшість віршів мають і риму — суголосся закінчень у суміжних та близько розташованих словах вірша (наприклад: воля — доля, на сонці — сторонці). Зазвичай рядки вірша об’єднано в стовпчики — строфи.
Основне в ліричному творі — емоція, саме тому він часто не має розгорнутого подієвого сюжету та є невеликим за обсягом.
Твори, написані віршованою мовою, називають поезією. Створюючи художній образ, поет чи поетка не лише замислюється над тим, які слова дібрати, як їх поєднати, а й враховує їхнє звучання. У вірші сАме звучання допомагає точніше й виразніше висловити думку.
Драма (від дав.-гр. — «дія», «діяння», «дійство») — один із літературних родів, який змальовує світ у формі дії; здебільшого призначений для сценічного втілення. Драматичний твір зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дію самих персонажів. Висловлювання персонажа в драматичному творі називають реплікою, авторські пояснення в тексті — ремарками.
Драматичний твір, призначений для вистави, має назву п’єса.
Драма є особливим видом мистецтва, який одночасно належить як літературі, так і театру.
Завдання 5
Проаналізуй запропоновані фрагменти літературних творів. Визнач, до якого роду літератури вони належать. Свою думку аргументуй.
А)
Б) Зал забитий, зібралось більше двох тисяч чоловік, хто прийшов пізніше — стоять в проходах, штовхаються під сценою, публіка стрьомна — студенти, пенсіонери, військові, інваліди, інвалідів особливо багато, ну, це зрозуміло, є навіть бізнесмени, в костюмах ядучих кольорів, ну и так далі. Коли вони виходять, зал радісно вибухає, інваліди починають кричати якісь свої мантри, їм махають руками, посміхаються, навіть пару букетів полетіло на сцену, вони виходять і не поспішаючи беруть до рук інструменти, підключаються, хтось щось показує звуковикам, мовляв, дайте мене більше, хтось відкриває пляшку з мінералкою, народ і далі скандує, влаштовуючи собі невеличке свято, але вони не надто на це ведуться, всі розуміють у чому тут річ, хто тут насправді головний і чим все це закінчиться, і коли розігріті інваліди починають співати хором, і на них вже майже ніхто не зважає, з’являється він… (С. Жадан).
В) ЯВА V
Роман, потім Мотря.
Роман. Наче і розумний, а дурний. Тридцять літ шукає кладів і голий став як бубон, бо все на кладах, кажуть, прокопав… І все він зна — тілько нічого не робе. (Іде до дверей і гука.) Мотре, та йди-бо сюди!
Мотря за дверима: “Чого там? Нема мені часу”.
Роман. Та нам, мабуть, не буде часу і вмерти. Іди-бо! Зашиєш мені сорочку, геть розпанахав рукав, а мати десь пішли. Хочеться мені з Мотрею побалакать, то нема за чим у хату йти, так я нарошне розірвав рукав (Іван Карпенко-Карий).
Г)
Завдання 6
Склади коротку сюжетну історію зі свого життя. Використовуй схему.
Завдання 7
Прочитай літературні легенди, популярні в інтернеті, про найкоротші оповідання.
- Одного разу Хемінгуей посперечався, що напише коротке оповідання, у якому буде всього декілька слів, але воно зворушить будь-якого читача. Він виграв суперечку:
«Продаються дитячі черевички. Не ношені»
- Фредерик Браун написав найкоротшу страшну історію з коли-небудь написаних:
«Остання людина на Землі сиділа у кімнаті. У двері постукали…»
- О`Генрі переміг у конкурсі з написання найкоротшого оповідання, яке має всі традиційні складники – зав’язку, кульмінацію та розв’язку:
«Шофер закурив і нахилився над бензобаком подивитися, чи багато залишилося бензину. Небіжчикові було двадцять три роки».
- Англійці також організовували конкурс на найкоротше оповідання. Але за умовами конкурсу в ньому потрібно було згадати королеву, Бога, секс і таємницю. Перше місце присудили автору такого оповідання:
«О, Боже, – вигукнула королева, – я вагітна і не знаю від кого!»
- Брайанові Ньюєллу приписують авторство оповідання:
Чого хоче диявол
Два хлопчики стояли і дивилися, як сатана повільно йде геть. Блиск його гіпнотичних очей все ще туманив їхні голови.
– Слухай, чого він від тебе хотів?
– Мою душу. А від тебе?
– Монетку для телефону-автомата. Йому терміново треба було подзвонити.
– Хочеш, підемо поїмо?
– Хочу, але у мене тепер зовсім немає грошей.
– Нічого страшного. У мене повно.
- Алан Маєрс, подейкують, написав таке оповідання:
Невдача
Я прокинувся від жорстокого болю в усьому тілі. Я розплющив очі й побачив медсестру, що стоїть біля мого ліжка.
– Містере Фуджіма, – сказала вона, – вам пощастило, вам вдалося вижити після бомбардування Хіросіми два дні тому. Але тепер ви в госпіталі, вам більше нічого не загрожує.
Ледь живий від слабкості, я запитав:
– Де я?
– У Нагасакі, – відповіла вона.
- Роберт Томпкінс нібито написав оповідання:
У пошуках Правди
Нарешті в цьому глухому, усамітненому селі його пошуки закінчилися. У старій хатинці біля вогню сиділа Правда.
Він ніколи не бачив більш старої і потворної жінки.
– Ви – Правда?
Стара, зморщена карга урочисто кивнула.
– Скажіть же, що я повинен повідомити світу? Яку звістку передати?
Стара плюнула у вогонь і відповіла:
– Скажи їм, що я молода і красива!
(За інтернет-матеріалами)
Джерело: https://www.mmf.com.ua/nws/552
Обери одне з оповідань (завдання 7). Поясни, чим зумовлено вибір. Пригадай три кроки до інтерпретації тексту, вивчені минулого заняття. Проаналізуй оповідання, використовуючи ці кроки. Зроби висновок про те, чи впливає вид тексту (інформаційний АБО художній) на особливості інтерпретації. Свою думку поясни.
Поради для вчителя
Обговоріть із учнями їхні висновки.
Наголосіть на тому, що адекватне прочитання художнього тексту передбачає дослідження його поетики, стилю автора (тобто сукупності художньо-естетичних засобів, що визначають своєрідність того чи того виду мистецтва, певного літературного явища, твору — його внутрішню будову, специфічну систему його складників і їхні взаємозв’язки).
Зауважте також, що в процесі літературознавчої інтерпретації первинне бачення твору може корегуватися й збагачуватися завдяки застосуванню різних методів (методик) аналізу тексту (головна умова – доречність такого застосування в кожному конкретному випадку). Зазначте, що жодна з інтерпретацій не повинна претендувати на вичерпність і всезагальність, проте кожна з них є співтворчістю інтерпретатора й тексту, вона вчить враховувати розмаїття сприйняття художніх явищ, аргументувати позиції, ілюструючи їх покликаннями на текст твору; множинність таких прочитань розширює горизонт розуміння художнього тексту, стимулює літературознавчу дискусію, окреслює можливість «третьої правди буття» (С. Кримський), утверджує думку про те, що у творчому доробку письменника / письменниці є щось значно цінніше за красиво скомпоновані слова – у них є заряд парадоксальних думок, котрі мають магічну привабливість. До цих текстів, їхніх героїв і сюжетів, культурних вимірів немає ні легкого, ні єдиного пояснення. Вони живуть, дихають енергією, провокують на критичний перегляд усталених істин.
Тема. Література як мистецтво слова. Інтерпретації літературного тексту
Урок 2
- мистецтво;
- література;
- епос;
- лірика;
- драма;
- сюжет.
Завдання 1
Обʼєднайся в групу з іншими учнями (за механізмом, який запропонує вчитель). Оберіть одне з тверджень, наведених нижче. Працюючи в групах, складіть список аргументів (7–10), які б підтримували / спростовували обране твердження. Спочатку перерахуйте всі ідеї, а потім напишіть 1, 2, 3 і т. д. біля кожної з них, щоб визначити пріоритетність. «1» — для того, що є найбільш важливим, «2» — для менш важливого й т. д.
А) Мистецтво має другорядний характер порівняно з іншими аспектами життя людини.
Б) Мистецтво дуже субʼєктивне: що подобається одним, може не подобатися іншим.
В) Неможливо дати визначення поняттю “мистецтво”: будь-яка діяльність людини може стати мистецькою.
Г) Мистецтво потрібне тільки певному типу людей – тому, хто орієнтований на емоційне сприйняття життя.
Завдання 2
Використовуючи слова для довідки, розподіли їх у таблицю. Зверни увагу на те, що одне й те саме слово може потрапити в кілька стовпців таблиці. Обґрунтуй своє бачення.
| Наука | Віра | Мистецтво |
|---|---|---|
| Слова для довідки: розум, образ, раціо, інтуїція, поняття, почуття, емоція, мораль. |
Завдання 3
Проаналізуй два визначення мистецтва. Яке з них, на твою думку, є коректнішим? Чому?
| Мистецтво – відображення дійсності в художніх образах. | Мистецтво – відображення чи моделювання дійсності в художніх образах. |
Завдання 4
Досліди схему “Види мистецтва”. Зверни увагу на засоби, якими послуговується той чи той вид.
Запропонуй доповнення до схеми (назви ще види мистецтва та їхні засоби).
Слово література в перекладі з латини означає «написане». Воно утворилося від слова літера (з лат. littera — буква).
Поняття література досить широке. Існує наукова чи науково-популярна, довідкова чи технічна літератури тощо.
Художня література відрізняється від них. Це окремий вид мистецтва.
Найзагальніше визначення художньої літератури може бути таким: вид мистецтва, відображення дійсності в художніх образах за допомогою слова.
Наука, що вивчає художню літературу, має назву літературознавство.
Найчастіше словесну творчість аналізують за такими основними рубриками: проза, поезія, драматургія. Такий поділ є досить зручним для користування, проте літературознавці притримуються розмежування на епос, лірику та драму як основні роди літератури. Кожен із цих родів реалізується в жанрах (різновидах роду).
У перекладі з грецької мови епос означає «розповідь». Епос виник у давнину як спосіб розповіді про героїчні вчинки певного персонажа, важливі події тощо. Основна ознака епічних творів — наявність сюжету.
Сюжет — перебіг подій у художньому творі. Складниками сюжету є експозиція, зав’язка, розвиток дíї, кульмінація та розв’язка.
До позасюжетних елементів можуть належати назва твору, епіграф, присвята, портрет (опис зовнішності), пейзаж й обстановка (інтер’єр, опис речей), авторські відступи, вставні епізоди тощо.
Лірика — рід художньої літератури, у якому навколишню дійсність відтворено через вираження почуттів і переживань ліричного героя. Ліричний герой — це вигаданий автором чи авторкою художній образ, своєрідна маска, за якою часто ти можеш побачити письменника / письменницю. Проте ліричний герой — не автор, тому що автор — це реальна людина, а ліричний герой — образ, створений автором. Характерна ознака ліричних творів — віршована форма. Обов’язковою ознакою віршованої мови є наявність ритму.
Ритмом називають повторення однакових або подібних явищ через певні, співмірні відрізки часу. Віршовий ритм — це повторення співмірних складів чи рядків поспіль один за одним. Більшість віршів мають і риму — суголосся закінчень у суміжних та близько розташованих словах вірша (наприклад: воля — доля, на сонці — сторонці). Зазвичай рядки вірша об’єднано в стовпчики — строфи.
Основне в ліричному творі — емоція, саме тому він часто не має розгорнутого подієвого сюжету та є невеликим за обсягом.
Твори, написані віршованою мовою, називають поезією. Створюючи художній образ, поет чи поетка не лише замислюється над тим, які слова дібрати, як їх поєднати, а й враховує їхнє звучання. У вірші сАме звучання допомагає точніше й виразніше висловити думку.
Драма (від дав.-гр. — «дія», «діяння», «дійство») — один із літературних родів, який змальовує світ у формі дії; здебільшого призначений для сценічного втілення. Драматичний твір зображує дійсність безпосередньо через висловлювання та дію самих персонажів. Висловлювання персонажа в драматичному творі називають реплікою, авторські пояснення в тексті — ремарками.
Драматичний твір, призначений для вистави, має назву п’єса.
Драма є особливим видом мистецтва, який одночасно належить як літературі, так і театру.
Завдання 5
Проаналізуй запропоновані фрагменти літературних творів. Визнач, до якого роду літератури вони належать. Свою думку аргументуй.
А)
Б) Зал забитий, зібралось більше двох тисяч чоловік, хто прийшов пізніше — стоять в проходах, штовхаються під сценою, публіка стрьомна — студенти, пенсіонери, військові, інваліди, інвалідів особливо багато, ну, це зрозуміло, є навіть бізнесмени, в костюмах ядучих кольорів, ну и так далі. Коли вони виходять, зал радісно вибухає, інваліди починають кричати якісь свої мантри, їм махають руками, посміхаються, навіть пару букетів полетіло на сцену, вони виходять і не поспішаючи беруть до рук інструменти, підключаються, хтось щось показує звуковикам, мовляв, дайте мене більше, хтось відкриває пляшку з мінералкою, народ і далі скандує, влаштовуючи собі невеличке свято, але вони не надто на це ведуться, всі розуміють у чому тут річ, хто тут насправді головний і чим все це закінчиться, і коли розігріті інваліди починають співати хором, і на них вже майже ніхто не зважає, з’являється він… (С. Жадан).
В) ЯВА V
Роман, потім Мотря.
Роман. Наче і розумний, а дурний. Тридцять літ шукає кладів і голий став як бубон, бо все на кладах, кажуть, прокопав… І все він зна — тілько нічого не робе. (Іде до дверей і гука.) Мотре, та йди-бо сюди!
Мотря за дверима: “Чого там? Нема мені часу”.
Роман. Та нам, мабуть, не буде часу і вмерти. Іди-бо! Зашиєш мені сорочку, геть розпанахав рукав, а мати десь пішли. Хочеться мені з Мотрею побалакать, то нема за чим у хату йти, так я нарошне розірвав рукав (Іван Карпенко-Карий).
Г)
Завдання 6
Склади коротку сюжетну історію зі свого життя. Використовуй схему.
Завдання 7
Прочитай літературні легенди, популярні в інтернеті, про найкоротші оповідання.
- Одного разу Хемінгуей посперечався, що напише коротке оповідання, у якому буде всього декілька слів, але воно зворушить будь-якого читача. Він виграв суперечку:
«Продаються дитячі черевички. Не ношені»
- Фредерик Браун написав найкоротшу страшну історію з коли-небудь написаних:
«Остання людина на Землі сиділа у кімнаті. У двері постукали…»
- О`Генрі переміг у конкурсі з написання найкоротшого оповідання, яке має всі традиційні складники – зав’язку, кульмінацію та розв’язку:
«Шофер закурив і нахилився над бензобаком подивитися, чи багато залишилося бензину. Небіжчикові було двадцять три роки».
- Англійці також організовували конкурс на найкоротше оповідання. Але за умовами конкурсу в ньому потрібно було згадати королеву, Бога, секс і таємницю. Перше місце присудили автору такого оповідання:
«О, Боже, – вигукнула королева, – я вагітна і не знаю від кого!»
- Брайанові Ньюєллу приписують авторство оповідання:
Чого хоче диявол
Два хлопчики стояли і дивилися, як сатана повільно йде геть. Блиск його гіпнотичних очей все ще туманив їхні голови.
– Слухай, чого він від тебе хотів?
– Мою душу. А від тебе?
– Монетку для телефону-автомата. Йому терміново треба було подзвонити.
– Хочеш, підемо поїмо?
– Хочу, але у мене тепер зовсім немає грошей.
– Нічого страшного. У мене повно.
- Алан Маєрс, подейкують, написав таке оповідання:
Невдача
Я прокинувся від жорстокого болю в усьому тілі. Я розплющив очі й побачив медсестру, що стоїть біля мого ліжка.
– Містере Фуджіма, – сказала вона, – вам пощастило, вам вдалося вижити після бомбардування Хіросіми два дні тому. Але тепер ви в госпіталі, вам більше нічого не загрожує.
Ледь живий від слабкості, я запитав:
– Де я?
– У Нагасакі, – відповіла вона.
- Роберт Томпкінс нібито написав оповідання:
У пошуках Правди
Нарешті в цьому глухому, усамітненому селі його пошуки закінчилися. У старій хатинці біля вогню сиділа Правда.
Він ніколи не бачив більш старої і потворної жінки.
– Ви – Правда?
Стара, зморщена карга урочисто кивнула.
– Скажіть же, що я повинен повідомити світу? Яку звістку передати?
Стара плюнула у вогонь і відповіла:
– Скажи їм, що я молода і красива!
(За інтернет-матеріалами)
Джерело: https://www.mmf.com.ua/nws/552
Обери одне з оповідань (завдання 7). Поясни, чим зумовлено вибір. Пригадай три кроки до інтерпретації тексту, вивчені минулого заняття. Проаналізуй оповідання, використовуючи ці кроки. Зроби висновок про те, чи впливає вид тексту (інформаційний АБО художній) на особливості інтерпретації. Свою думку поясни.
Ділись та обговорюй важливе