Урок 24. Тема. Софокл. “Антігона”. Епісодій 3

Урок 24. Тема. Софокл. “Антігона”. Епісодій 3

---

• Антігона;
• Креонт;
• Гемон;
• Тіресій.

---

Поради для вчителя

Роздайте учням ролі для короткої симуляції судового засідання.

Скажіть:
«Уявіть, що ви — журі у вигаданій справі. На лаві підсудних — не людина, а дві абстрактні сили: Любов і Влада. Їх звинувачують у спричиненні низки смертей. Ви маєте з’ясувати, хто з них винен більше».

• Частина учнів представляє сторону Любові (її адвокати): доводять, що саме почуття штовхає людей на жертви, емоції змушують іти проти закону, як це роблять Антігона, Гемон, Еврідіка.
  
• Інша частина представляє сторону Влади (прокуратура): доводять, що саме небажання дотримуватися законів призводить до трагедії, як у випадку Креонта.
  
• Решта — «моральне журі», яке слухає аргументи й вирішує: хто винен більше?
  

3. Запитання для адвокатів обох сторін:
   

• Чи може любов бути виправданням порушення закону?
• Чи завжди влада повинна бути непохитною?
• Хто з героїв загинув через емоції, а хто — через негнучкість системи?
• Чи можна було уникнути смерті, якби хоча б одна зі сторін поступилася? 

Після 10–15 хв дебатів журі голосує й аргументує свій вердикт.

 Скажіть:

«У п’єсі “Антігона” саме ці дві сили — любов і влада — вступають у жорстке протистояння. Епісодій III — це момент, коли син говорить батькові правду, ризикуючи всім. Епісодій IV — крик жінки, що йде в смерть. Епісодій V — зустріч із пророцтвом, яке ніхто не хоче чути. А Ексод — це розплата. Читаючи сцени, звертайте увагу, як герої балансують між особистим і суспільним, між внутрішнім голосом і наказом згори».

---

Завдання 1

Поради для вчителя

Обʼєднайте учнів у групи й роздайте запитання, текст пʼєси для кожної групи, а також поясніть завдання. 

1. 1. Позначте в тексті рядки, які є відповіддю на запитання нижче (напишіть номер запитання поруч із рядками). Запишіть коротко відповідь своїми словами (див. Додаток 1). 

1. 2. Запишіть швидкий підсумок сцени за схемою (“Сцена одним реченням”, див. Додаток 1):

• Хтось – Хто є головними персонажами в цій сцені?
• Хотів – Чого вони прагнуть?
• Але – Що заважає їм досягти бажаного?
• Отже – Чим завершується сцена?

Головна вимога: відповідь має складатися з одного речення — так, лише одного! І це точно можливо! 🙂 

Додаток 1. Запитання до епісодію 3

1. Що питає Креонт у свого сина, коли той наближається на початку сцени?
   ____________________________________________________________________________________________________  
   
   Він питає, чи син прийшов з любов’ю чи ненавистю. 
2. Як, на думку Креонта, мають поводитися сини щодо батьків і жінки щодо чоловіків?
   
   Мають покорятися.
3. Яке покарання чекає того, хто порушить указ?
   
   Смерть через побиття камінням.
4. Що Гемон повідомляє про думку мешканців Фів щодо Антігони?
   
   Він каже, що люди шепочуться про несправедливе ставлення до неї за добрий вчинок.

5. Що каже хор про суперечку між Гемоном і Креонтом?
   
   Хор радить їм слухати один одного.
6. Чому Креон вважає, що не повинен слухати свого сина?

Бо Гемон молодший. 

7. Коли Гемон каже, що смерть Антігони спричинить іншу смерть — про кого він? Як Креонт хибно тлумачить його слова?

Гемон має на увазі, що він сам учинить самогубство, якщо Антігону стратять, але Креон вважає, що син погрожує вбити його.

8. Як Креонт змінює своє рішення щодо Ісмени й Антігони? Чому?

Він вирішує не страчувати Ісмену, бо вона не брала участі. 

🟢 Сцена одним реченням:

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ 

Гемон не переконує батька не карати Антігону, але Креонт змінює страту від каменування до ув’язнення в печері, а Ісмену вирішує не карати смертю.

Завдання 2

“Читання зблизька”. Виконай завдання. 

ПРИМІТКА. Текстові варіанти завдань тут: 
https://docs.google.com/presentation/d/1NbaPdwxiQQna4W8kH4O5X4NCiKlsDMTjJ-zD0yA4lmA/edit?usp=sharing 

Завдання 3

Напиши розгорнуту відповідь на запитання: 

Які дві стратегії використовує Гемон, щоби переконати Креонта переглянути покарання Антігони за порушення закону? Оціни, як і чому він сподівається, що саме ці стратегії можуть вплинути на рішення Креонта. У своїй відповіді використай щонайменше дві цитати.

ТЕКСТ ПʼЄСИ:

АНТІГОНА
Софокл

Епісодій третій

КРЕОНТ

От зараз краще за волхвів дізнаємось.

Мій сину, чи на батька не гнівишся ти .

За вирок для твоєї нареченої?

Чи залишусь я завжди любий синові?

ГЕМОН

635] Я, батьку, твій,— порадами розумними

Мене ведеш ти, і за ними й я іду.

Немає-бо для мене й шлюбу кращого,

Аніж коли ти мною керуватимеш.

КРЕОНТ

Цього ж бо і дотримуй в серці, сину мій,-

640] Все волі батька має поступитися.

Тим-то й радіють люди, коли в домі їх

Дітей слухняних пощастить їм виховать,

Щоб відплатить за лихо вміли ворогу

І шанували друга, як і батько їх,

645] А хто нікчемних наплодив дітей собі,

То що тут скажеш, чи не клопіт матиме

Він з ними й ворогам на посміховище?

Отож не піддавайся примхам, сину мій,

І не губи для чар жіночих розуму.

650] Знай, і в палких обіймах буде холодно,

Якщо в твій дім дружина увійде лиха.

Чи є де лихо гірше, ніж невірний друг?

То краще кинь цю зловорожу дівчину,

Нехай в Аїді знайде жениха собі.

655] Я нині викрив перед усіма її —

Єдину в місті нашім супротивницю,

Ні, брехуном не буду, її страчу я,

Коли б і Зевса, всіх родин заступника,

На поміч звала. Хто з своїм не дасть ладу,

660] Той не здобуде й від чужих слухняності.

Хто в хатніх справах доброчесним виявивсь,

Той справедливим буде й у державі всій.

А хто закон із гордощів порушує

Чи владарями хтів би верховодити,

665] Такого аж ніяк не похвалив би я.

Кого поставить місто, треба слухати [142]

В найменшім — правий чи несправедливий він.

Хто звик коритися владущим, певен я,

При владі ставши, гідно керуватиме,

670] У вихрі бойовому біля тебе він

Надійним стане, доблесним соратником.

Безладдя ж — то найгірше з лих, міста воно

Й держави губить, і доми збезлюднює

І бойових товаришів утечею

675] Ганьбить, бо тільки ті з біди рятуються,

Хто вмів своїм начальникам коритися.

Отож законів конче слід дотримувать,

Не піддаватись розуму жіночому,

Якщо на те, від мужа краще смерть прийнять,

680] Ніж від жінок нам виявитись слабшими.

ПРОВІДНИК ХОРУ

Наскільки, років тягарем обтяжені,

Судить ми можем, говорив розумно ти.

ГЕМОН

Так, батьку, розум, що боги дарують нам,

То скарб найвищий і дорожчий всіх скарбів,

685] Що справедливо й правильно все кажеш ти,

Не міг би й не зумів я заперечити.

Але ж і в інших, може, доля правди є,

В моєму стані швидше можу знати я,

Що люди кажуть, роблять або ганять що.

690] Ти ж поглядом єдиним наганяєш страх

На тих, хто міг би в чомусь докорить тобі.

Мені чувати нишком вже доводилось,

Як всі у місті цю жаліють дівчину,

З жіноцтва найгіднішу, що ганебно так

695] Загинуть має за славетний подвиг свій.

Вона не допустила, щоб убитий брат

Валявся непохований, став здобиччю

Псам кровожерним, зграям птаства хижого.

Хіба вона не гідна шани світлої?

700] Такі розмови неспокійні чути скрізь,

Мені ж нема, мій батьку, щастя більшого,

Лише б тебе благополучним бачити.

Чи не найбільша гордість сина — батькова

Квітуча слава, а для батька — синова?

Але не думай, що лише в твоїх словах [143]

Є правда, і ні в кого більш нема її.

Кому здається, що лиш в нього розум є,

Й душа, й дар слова, в того, як роздивишся

Насправді, то немає нічогісінько.

710] Бо для людини, хоч би й наймудрішої,

Не сором вчитись і поради слухати.

Ти ж бачив, як у зливу під потоками

Дерева гнуться і рятують віття цим,

А впертий стовбур повінь із корінням рве,

715] Той, хто вітрила надто вже натягує

І в бурю не ослабить, перевернеться

Й дном догори своє закінчить плавання,

Забудь же гнів і відміни цей вирок свій.

Хоч я й молодший, а свою скажу тобі

720] Я думку: добре, як людина розумом

Багата зроду, а якщо не завжди це

Трапляється, то й в іншого послухати

Розумної поради не завадить нам.

ПРОВІДНИК ХОРУ

Якщо дозволиш, слід, державче, зважити

725] і на нього,— добре ви обидва мовили.

КРЕОНТ

Та чи ж мені годиться у літах таких

У юнака такого вчитись розуму?

ГЕМОН

Лиш справедливості. Хай молодий ще я —

Тут не на вік, на діло слід дивитися.

КРЕОНТ

730] Чи діло — шанувати заколотників?

ГЕМОН

Злочинців шанувати не прошу тебе.

КРЕОНТ

А в неї що ж, нема цієї хворості?

ГЕМОН

Ніхто б у цілих Фівах не сказав цього. [144]

КРЕОНТ

То місто має вже мені наказувать?

ГЕМОН

735] Невже не бачиш — як дитя говориш ти?

КРЕОНТ

Чи не чужим я мушу править розумом?

ГЕМОН

Хіба то місто, що один правує в нім!

КРЕОНТ

Кому ж належить місто? Не державцеві?

ГЕМОН

От гарно керував би ти пустелею!

КРЕОНТ

740] За цю ти жінку, бачу, побиваєшся.

ГЕМОН

Якщо ти — жінка, то за тебе дбаю я.

КРЕОНТ

Який негідник! Що ж, ти проти батька йдеш?

ГЕМОН

Бо бачу, справедливість ти порушуєш.

КРЕОНТ

Не тим, що бережу своєї влади честь?

ГЕМОН

745] Не бережеш, богів-бо не шануєш ти.

КРЕОНТ

О нрав злочинний, ще й підвладний женщині!

ГЕМОН

Та все ж не скажеш, що служу лихому я. —

КРЕОНТ

У тебе кожне слово лиш про неї все.

ГЕМОН

І про тебе, і про мене, й про богів усіх. [145]

КРЕОНТ

750] Але з живою з нею не одружишся.

ГЕМОН

Умре вона — то й інший з нею теж умре.

КРЕОНТ

То ти, зухвальцю, ще мені й загрожуєш?

ГЕМОН

Чи то ж загроза — марному перечити?

КРЕОНТ

В повчаннях марних слізно ти розкаєшся!

ГЕМОН

755] Не будь ти батько, зрік би: нерозумно вчиш.

КРЕОНТ

Жіночий рабе, не плети дурниць мені!

ГЕМОН

Сам мовиш, мови ж інших ти не слухаєш.

КРЕОНТ

Невже? Та не на радість, от клянусь тобі

Олімпом, лаєш ти мене зухвало так.

760] Гей, приведіть негідницю! Нехай вона

Вмре на очах у свого нареченого.

ГЕМОН

Ні, так не буде, і не сподівайсь цього,

Не тільки на очах моїх не вмре вона,

Але й тобі вже більш мене не бачити —

765] Шукай десь інших друзів для безглуздь оцих.

ПРОВІДНИК ХОРУ

Державче, в гніві швидко він пішов кудись —

В такому віці — небезпечний горя шал.

КРЕОНТ

Нехай іде, занадто веледумний він,-

Але дівчат цих не урятувать йому.

ПРОВІДНИК ХОРУ

770] Невже обох скарати смертю маєш ти? [146]

КРЕОНТ

Ні, тільки не безвинну,— правду кажеш ти.

ПРОВІДНИК ХОРУ

Якою ж смертю іншу ти каратимеш?

КРЕОНТ

В пустелі кину, де й слідів людських нема, 

Живою у печері кам’яній замішу,

775] Не більш лишивши їжі, ніж потрібно це,

Щоб пляма скверни міста не торкнулася.

Хай, лиш Аїда із богів шануючи,

Благає, може, він од смерті визволить,

А ні, то хай сама переконається,

780] Що шанувать тих, що в Аїді, марний труд.

Стасим третій

ХОР

Строфа 1

О Ерос, ти — славен в боях!

О Ерос, ти — всіх підкоряєш!

Ти в юної діви тихо

На лицях ночуєш ніжних,

785] По лону хвиль

плаваєш ти

й ходиш в лісних дебрях.

Не уникне тебе

жоден з безсмертних,

790] Всі люди, добі підвладні,

шалом горять нестримним.

Антистрофа 1

Не раз серця гідних людей

Ти на ганьбу вабив негідну,

І зараз братів ти рідних

795] В лихій ворожнечі губиш.

Та ніжна млость в діви з очей

все подолать владна,-

То одвічний закон

радощів шлюбних, [147]

800] То шал нездоланно-буиний

ігр Афродіти знадних.

ПРОВІДНИК ХОРУ

Вже несила й закони мені шанувать,-

Як погляну на все це, то, мов з джерела,

Сліз потоки нестримні біжать із очей:

805] Не в весільні покої — до вічних осель

Незворотно іде Антігона.

Урок 24.
Тема. Софокл. “Антігона”. Епісодій 3

---

• Антігона;
• Креонт;
• Гемон;
• Тіресій.

---

Уявіть, що ви — журі у вигаданій справі. На лаві підсудних — не людина, а дві абстрактні сили: Любов і Влада. Їх звинувачують у спричиненні низки смертей. Ви маєте з’ясувати, хто з них винен більше.

• Частина учнів представляє сторону Любові (її адвокати): доводять, що саме почуття штовхає людей на жертви, емоції змушують іти проти закону, як це роблять Антігона, Гемон, Еврідіка.
  
• Інша частина представляє сторону Влади (прокуратура): доводять, що саме небажання дотримуватися законів призводить до трагедії, як у випадку Креонта.
  
• Решта — «моральне журі», яке слухає аргументи й вирішує: хто винен більше?
  

3. Запитання для адвокатів обох сторін:
   

• Чи може любов бути виправданням порушення закону?
• Чи завжди влада повинна бути непохитною?
• Хто з героїв загинув через емоції, а хто — через негнучкість системи?
• Чи можна було уникнути смерті, якби хоча б одна зі сторін поступилася? 

Після 10–15 хв дебатів журі голосує й аргументує свій вердикт.

---

Завдання 1

Працюючи в групах:

1. 1. Позначте в тексті рядки, які є відповіддю на запитання нижче (напишіть номер запитання поруч із рядками). Запишіть коротко відповідь своїми словами (див. Додаток 1). 

1. 2. Запишіть швидкий підсумок сцени за схемою (“Сцена одним реченням”, див. Додаток 1):

• Хтось – Хто є головними персонажами в цій сцені?
• Хотів – Чого вони прагнуть?
• Але – Що заважає їм досягти бажаного?
• Отже – Чим завершується сцена?

Головна вимога: відповідь має складатися з одного речення — так, лише одного! І це точно можливо! 🙂 

Додаток 1. Запитання до епісодію 3

1. Що питає Креонт у свого сина, коли той наближається на початку сцени?
   ____________________________________________________________________________________________________  
2. Як, на думку Креонта, мають поводитися сини щодо батьків і жінки щодо чоловіків?
   ____________________________________________________________________________________________________  
3. Яке покарання чекає того, хто порушить указ?
   ____________________________________________________________________________________________________  
4. Що Гемон повідомляє про думку мешканців Фів щодо Антігони?
   ____________________________________________________________________________________________________  

5. Що каже хор про суперечку між Гемоном і Креонтом?
   ____________________________________________________________________________________________________  
6. Чому Креон вважає, що не повинен слухати свого сина?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________  

7. Коли Гемон каже, що смерть Антігони спричинить іншу смерть — про кого він? Як Креонт хибно тлумачить його слова?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________  

8. Як Креонт змінює своє рішення щодо Ісмени й Антігони? Чому?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________  

🟢 Сцена одним реченням:

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ 

Завдання 2

“Читання зблизька”. Виконай завдання. 

Завдання 3

Напиши розгорнуту відповідь на запитання: 

Які дві стратегії використовує Гемон, щоб переконати Креонта переглянути покарання Антігони за порушення закону? Оціни, як і чому він сподівається, що саме ці стратегії можуть вплинути на рішення Креонта. У своїй відповіді використай щонайменше дві цитати.

ТЕКСТ ПʼЄСИ:

АНТІГОНА
Софокл

Епісодій третій

КРЕОНТ

От зараз краще за волхвів дізнаємось.

Мій сину, чи на батька не гнівишся ти .

За вирок для твоєї нареченої?

Чи залишусь я завжди любий синові?

ГЕМОН

635] Я, батьку, твій,— порадами розумними

Мене ведеш ти, і за ними й я іду.

Немає-бо для мене й шлюбу кращого,

Аніж коли ти мною керуватимеш.

КРЕОНТ

Цього ж бо і дотримуй в серці, сину мій,-

640] Все волі батька має поступитися.

Тим-то й радіють люди, коли в домі їх

Дітей слухняних пощастить їм виховать,

Щоб відплатить за лихо вміли ворогу

І шанували друга, як і батько їх,

645] А хто нікчемних наплодив дітей собі,

То що тут скажеш, чи не клопіт матиме

Він з ними й ворогам на посміховище?

Отож не піддавайся примхам, сину мій,

І не губи для чар жіночих розуму.

650] Знай, і в палких обіймах буде холодно,

Якщо в твій дім дружина увійде лиха.

Чи є де лихо гірше, ніж невірний друг?

То краще кинь цю зловорожу дівчину,

Нехай в Аїді знайде жениха собі.

655] Я нині викрив перед усіма її —

Єдину в місті нашім супротивницю,

Ні, брехуном не буду, її страчу я,

Коли б і Зевса, всіх родин заступника,

На поміч звала. Хто з своїм не дасть ладу,

660] Той не здобуде й від чужих слухняності.

Хто в хатніх справах доброчесним виявивсь,

Той справедливим буде й у державі всій.

А хто закон із гордощів порушує

Чи владарями хтів би верховодити,

665] Такого аж ніяк не похвалив би я.

Кого поставить місто, треба слухати [142]

В найменшім — правий чи несправедливий він.

Хто звик коритися владущим, певен я,

При владі ставши, гідно керуватиме,

670] У вихрі бойовому біля тебе він

Надійним стане, доблесним соратником.

Безладдя ж — то найгірше з лих, міста воно

Й держави губить, і доми збезлюднює

І бойових товаришів утечею

675] Ганьбить, бо тільки ті з біди рятуються,

Хто вмів своїм начальникам коритися.

Отож законів конче слід дотримувать,

Не піддаватись розуму жіночому,

Якщо на те, від мужа краще смерть прийнять,

680] Ніж від жінок нам виявитись слабшими.

ПРОВІДНИК ХОРУ

Наскільки, років тягарем обтяжені,

Судить ми можем, говорив розумно ти.

ГЕМОН

Так, батьку, розум, що боги дарують нам,

То скарб найвищий і дорожчий всіх скарбів,

685] Що справедливо й правильно все кажеш ти,

Не міг би й не зумів я заперечити.

Але ж і в інших, може, доля правди є,

В моєму стані швидше можу знати я,

Що люди кажуть, роблять або ганять що.

690] Ти ж поглядом єдиним наганяєш страх

На тих, хто міг би в чомусь докорить тобі.

Мені чувати нишком вже доводилось,

Як всі у місті цю жаліють дівчину,

З жіноцтва найгіднішу, що ганебно так

695] Загинуть має за славетний подвиг свій.

Вона не допустила, щоб убитий брат

Валявся непохований, став здобиччю

Псам кровожерним, зграям птаства хижого.

Хіба вона не гідна шани світлої?

700] Такі розмови неспокійні чути скрізь,

Мені ж нема, мій батьку, щастя більшого,

Лише б тебе благополучним бачити.

Чи не найбільша гордість сина — батькова

Квітуча слава, а для батька — синова?

Але не думай, що лише в твоїх словах [143]

Є правда, і ні в кого більш нема її.

Кому здається, що лиш в нього розум є,

Й душа, й дар слова, в того, як роздивишся

Насправді, то немає нічогісінько.

710] Бо для людини, хоч би й наймудрішої,

Не сором вчитись і поради слухати.

Ти ж бачив, як у зливу під потоками

Дерева гнуться і рятують віття цим,

А впертий стовбур повінь із корінням рве,

715] Той, хто вітрила надто вже натягує

І в бурю не ослабить, перевернеться

Й дном догори своє закінчить плавання,

Забудь же гнів і відміни цей вирок свій.

Хоч я й молодший, а свою скажу тобі

720] Я думку: добре, як людина розумом

Багата зроду, а якщо не завжди це

Трапляється, то й в іншого послухати

Розумної поради не завадить нам.

ПРОВІДНИК ХОРУ

Якщо дозволиш, слід, державче, зважити

725] і на нього,— добре ви обидва мовили.

КРЕОНТ

Та чи ж мені годиться у літах таких

У юнака такого вчитись розуму?

ГЕМОН

Лиш справедливості. Хай молодий ще я —

Тут не на вік, на діло слід дивитися.

КРЕОНТ

730] Чи діло — шанувати заколотників?

ГЕМОН

Злочинців шанувати не прошу тебе.

КРЕОНТ

А в неї що ж, нема цієї хворості?

ГЕМОН

Ніхто б у цілих Фівах не сказав цього. [144]

КРЕОНТ

То місто має вже мені наказувать?

ГЕМОН

735] Невже не бачиш — як дитя говориш ти?

КРЕОНТ

Чи не чужим я мушу править розумом?

ГЕМОН

Хіба то місто, що один правує в нім!

КРЕОНТ

Кому ж належить місто? Не державцеві?

ГЕМОН

От гарно керував би ти пустелею!

КРЕОНТ

740] За цю ти жінку, бачу, побиваєшся.

ГЕМОН

Якщо ти — жінка, то за тебе дбаю я.

КРЕОНТ

Який негідник! Що ж, ти проти батька йдеш?

ГЕМОН

Бо бачу, справедливість ти порушуєш.

КРЕОНТ

Не тим, що бережу своєї влади честь?

ГЕМОН

745] Не бережеш, богів-бо не шануєш ти.

КРЕОНТ

О нрав злочинний, ще й підвладний женщині!

ГЕМОН

Та все ж не скажеш, що служу лихому я. —

КРЕОНТ

У тебе кожне слово лиш про неї все.

ГЕМОН

І про тебе, і про мене, й про богів усіх. [145]

КРЕОНТ

750] Але з живою з нею не одружишся.

ГЕМОН

Умре вона — то й інший з нею теж умре.

КРЕОНТ

То ти, зухвальцю, ще мені й загрожуєш?

ГЕМОН

Чи то ж загроза — марному перечити?

КРЕОНТ

В повчаннях марних слізно ти розкаєшся!

ГЕМОН

755] Не будь ти батько, зрік би: нерозумно вчиш.

КРЕОНТ

Жіночий рабе, не плети дурниць мені!

ГЕМОН

Сам мовиш, мови ж інших ти не слухаєш.

КРЕОНТ

Невже? Та не на радість, от клянусь тобі

Олімпом, лаєш ти мене зухвало так.

760] Гей, приведіть негідницю! Нехай вона

Вмре на очах у свого нареченого.

ГЕМОН

Ні, так не буде, і не сподівайсь цього,

Не тільки на очах моїх не вмре вона,

Але й тобі вже більш мене не бачити —

765] Шукай десь інших друзів для безглуздь оцих.

ПРОВІДНИК ХОРУ

Державче, в гніві швидко він пішов кудись —

В такому віці — небезпечний горя шал.

КРЕОНТ

Нехай іде, занадто веледумний він,-

Але дівчат цих не урятувать йому.

ПРОВІДНИК ХОРУ

770] Невже обох скарати смертю маєш ти? [146]

КРЕОНТ

Ні, тільки не безвинну,— правду кажеш ти.

ПРОВІДНИК ХОРУ

Якою ж смертю іншу ти каратимеш?

КРЕОНТ

В пустелі кину, де й слідів людських нема, 

Живою у печері кам’яній замішу,

775] Не більш лишивши їжі, ніж потрібно це,

Щоб пляма скверни міста не торкнулася.

Хай, лиш Аїда із богів шануючи,

Благає, може, він од смерті визволить,

А ні, то хай сама переконається,

780] Що шанувать тих, що в Аїді, марний труд.

Стасим третій

ХОР

Строфа 1

О Ерос, ти — славен в боях!

О Ерос, ти — всіх підкоряєш!

Ти в юної діви тихо

На лицях ночуєш ніжних,

785] По лону хвиль

плаваєш ти

й ходиш в лісних дебрях.

Не уникне тебе

жоден з безсмертних,

790] Всі люди, добі підвладні,

шалом горять нестримним.

Антистрофа 1

Не раз серця гідних людей

Ти на ганьбу вабив негідну,

І зараз братів ти рідних

795] В лихій ворожнечі губиш.

Та ніжна млость в діви з очей

все подолать владна,-

То одвічний закон

радощів шлюбних, [147]

800] То шал нездоланно-буиний

ігр Афродіти знадних.

ПРОВІДНИК ХОРУ

Вже несила й закони мені шанувать,-

Як погляну на все це, то, мов з джерела,

Сліз потоки нестримні біжать із очей:

805] Не в весільні покої — до вічних осель

Незворотно іде Антігона.