Урок 26. Тема. Софокл. “Антігона”. Епісодій 5

Урок 26. Тема. Софокл. “Антігона”. Епісодій 5

---

• Антігона;
• Креонт;
• Гемон;
• Тіресій.

---

Поради для вчителя

Запропонуйте учням подумати:

«Чи готові ви визнати свою помилку публічно, якщо це врятує життя чи зменшить шкоду іншим?»

Нехай кілька учнів коротко висловляться. Поясніть, що саме перед таким вибором стоїть Креонт: упертість чи смирення. Це створить місток між сучасним досвідом учнів і трагедією Софокла.

---

Завдання 1

Поради для вчителя

Обʼєднайте учнів у групи й роздайте запитання, текст пʼєси для кожної групи, а також поясніть завдання. 

1. 1. Позначте в тексті рядки, які є відповіддю на запитання нижче (напишіть номер запитання поруч із рядками). Запишіть коротко відповідь своїми словами (див. Додаток 1). 

1. 2. Запишіть швидкий підсумок сцени за схемою (“Сцена одним реченням”, див. Додаток 1):

• Хтось – Хто є головними персонажами в цій сцені?
• Хотів – Чого вони прагнуть?
• Але – Що заважає їм досягти бажаного?
• Отже – Чим завершується сцена?

Головна вимога: відповідь має складатися з одного речення — так, лише одного! І це точно можливо! 🙂 

Додаток 1. Запитання до епісодію 5

1. Звідки Тіресій знає, що боги не задоволені?

Птахи поводяться дивно, а жертви не спалахують на вогні.

2. Який учинено злочин, за словами Тіресія, — і як Креон може виправити свою гординю?

Єдиний гріх — це гординя. Креон має поховати Полініка.

3. Що, на думку Креона, спонукає Тіресія виголошувати пророцтво?

Гроші. 

4. У чому суть пророцтва Тіресія?

Креон заплатить за свої помилки втратами серед близьких.

5. Які дві дії Креонт вирішує зробити після пророцтва?

Поховати Полініка й звільнити Антігону.

6. Цитата, що показує урок, який засвоїв Креонт:

«Збагнув я — нам до смерті шанувати слід Закони споконвіку установлені».

🟢 Сцена одним реченням:

Пророк Тіресій попереджає Креонта, що той втратить сина, якщо не виправить свої помилки; зрозумівши свою провину, Креонт кидається ховати Полініка й рятувати Антігону.

Завдання 2

“Читання зблизька”. Виконай завдання. 

ПРИМІТКА. Текстові варіанти завдань тут: 
https://docs.google.com/presentation/d/1NbaPdwxiQQna4W8kH4O5X4NCiKlsDMTjJ-zD0yA4lmA/edit?usp=sharing 

Завдання 3

Учні працюють у групах. Створіть схему або «павутинку», у центрі якої написано «Трагедія в Фівах». Навколо — персонажі (Антігона, Креонт, Гемон, Тіресій, народ, боги). Завдання:

• розподілити «частку провини» між ними;
  
• обґрунтувати, чому саме так.

Наприкінці групи презентують свої діаграми й порівнюють результати.

Завдання 4

«Сучасний Тіресій»

Учні уявляють, що живуть сьогодні, а Тіресій виступає у телевізійному ток-шоу чи записує відеоблог, де звертається до сучасного політика, який робить серйозні помилки. Завдання:

• переписати пророцтво Тіресія сучасною мовою;
  
• показати, які уроки воно мало б для політиків і суспільства зараз.

---

Попросіть учнів завершити речення (усно або письмово):

• «Я зрозумів/ла, що впертість у житті може…»
  
• «Цей епізод змусив мене замислитися про…»
  
• «Найважливіший урок для мене особисто з цієї сцени — …»
  

Учитель/-ка може зібрати відповіді у «ланцюжку думок» — кожен додає свою, не повторюючи попередніх.

ТЕКСТ ПʼЄСИ:

АНТІГОНА
Софокл

Епісодій п’ятий

ТІРЕСІЙ

Старійшини фіванські! Ми удвох прийшли,

Та лиш один з нас зрячий, бо дорогу нам,

990] Сліпим, звичайно, поводир показує.

КРЕОНТ

Що ж там нового, старче мій Тіресію?

ТІРЕСІЙ

Скажу, ти ж слів послухай ворожбитових.

КРЕОНТ

Твоїх порад не відкидав ніколи я.

ТІРЕСІЙ

Тому-то й містом так щасливо правиш ти.

КРЕОНТ

895] Ти, признаюсь, багато допоміг мені.

ТІРЕСІЙ

І от на лезо долю ти поставив знов.

КРЕОНТ

В чім справа? Ці слова мене стривожили.

ТІРЕСІЙ

Збагнеш, коли скажу тобі прикмети я.

Сидів одного разу я над урвищем,

1000] Де віщі птиці зграями злітаються.

І раптом дикий чую я пташиний крик,

І гніву й люті повен незбагненної.

Терзають, видно, кігтем один одного,

Й повітря аж дзвенить од крил їх шелесту.

1005] Жахнувшись, хтів над вівтарем палаючим

З вогню я ворожити, та Гефестове [154]

Не спалахнуло полум’я, лиш в попелі

Сочився жир, із стегон опливаючи

Овечих, і димився, і вибризкував,

1010] І жовчі розливалась чорна пасока,

Й біліла кість, від м’яса вже оголена.

Про все оце мій хлопчик розповів мені,

Коли я віщих марно дожидав ознак,

Тож він — вожай для мене, як і я для вас.

1015] Напасть цю терпить місто через вирок твій,

Всі вівтарі в країні й хатні вогнища

Птахи пооскверняли та бездомні пси,

Що трупом Полініковим живилися.

За це боги ні молитов, ні полум’я

1020] Жертовного не хочуть і приймать од нас,

Ознак нам віщим криком не дають птахи,

Густої крові вбитого напившися.

Над цим подумай, сину. Всі-бо люди ми,

І кожному властиво помилятися.

1025] Хто ж помиливсь, якщо не безрозсудний він

І не пропащий, впавши, не лежатиме,

А встане й тут же помилку ту виправить.

А впертість горда свідчить про убогий ум.

Прости мерцеві і не бий лежачого,

1030] хіба ж то доблесть — убивати мертвого?

Я раджу добре й на добро. А вчитися

В порадників хороших — завжди корисно.

КРЕОНТ

Гей, старче, всі ви, наче ті стрільці, мені

Націлились у груди й віщуваннями

1035] мене не обділяєте, а родичі

Давно вже оцінили й продали мене.

Що ж, наживайтесь, коли так, торгуючи

Електром сардським чи індійським золотом —

З собою їх в могили не сховаєте.

1040] Ні, коли б навіть і орлята Зевсові

Йому в поживу падло це приносили,

То не злякався б і цієї скверни я,

Й не допустив би похорону, знаю-бо —

Богів несила осквернити смертному.

1045] Та наймудріші, старче мій Тіресію, [155]

Ганебно гинуть, якщо задля користі

Словами прикрасять ганебні задуми.

ТІРЕСІЙ

Овва!

Чи розуміє хто з людей, чи знає те?..

КРЕОНТ

Про що ти? Знов загальну скажеш істину?

ТІРЕСІЙ

1050] Наскільки розум вищий за багатства всі.

КРЕОНТ

Настільки і нерозум, мислю, пагубний.

ТІРЕСІЙ

А от якраз на це-то і захворів ти.

КРЕОНТ

Не відповім зневажно віщунові я.

ТІРЕСІЙ

То не зневага — віщування лжею звати?

КРЕОНТ

1055] Всі завжди ласі віщуни до золота.

ТІРЕСІЙ

Властива і тиранам всім корисливість.

КРЕОНТ

Чи не забув, віщуне, з ким говориш ти?

ТІРЕСІЙ

Ні,— знаю, що й царюєш завдяки мені.

КРЕОНТ

Ти мудрий, але любиш і дошкулити.

ТІРЕСІЙ

1060] Мене ти змусиш таємницю викрити.

КРЕОНТ

Що ж, викривай, лише не задля користі.

ТІРЕСІЙ

Невже таким і справді я здаюсь тобі? [156]

КРЕОНТ

Але ж моїх я рішень не зміню проте.

ТІРЕСІЙ

1065] То знай же, небагато перегонів ще

Своїм звичайним колом пройде сонця бог,

Як ти дитя, від лона твого роджене,

Сам мертве мертвим віддаси відплатою

За те, що ти до темряви підземної

Живу спровадив душу так безжалісно.

1070] А сам береш в богів підземних мертвого

Й лишаєш непохованим, збезчещеним.

Ні в тебе цього права, ні в богів нема

Безсмертних, ти вчинив це проти волі їх.

За це на тебе злобні ждуть Ерінії,

1075] Аїда і богів нещадні месниці,

Що за біду бідою відплатять тобі.

Побачиш сам, чи мовлю це підкуплений,

Чи ні. Ще зовсім трохи, і в дому твоїм

Жінок і чоловіків зойк лунатиме.

1080] Гнів повстає на тебе міст околишніх,

Де на тілах синів їх непохованих

Справляли пси, і звірі, й птиці похорон

І вівтарі сквернили трупним смородом.

1085] Ось стріли ті, що в серце, як стрілець, тобі

Я в гніві кидав — ти ж його і викликав,-

Отож від ран болючих не врятуєшся.

Тепер додому, хлопче, відведи мене,-

Нехай навчиться язика притримувать

1090] і в голові набуде більше розуму.

ПРОВІДНИК ХОРУ

Страшне, державче, вирік віщування він.

Та з дня, як на чолі у мене з чорного

Волосся білим стало, добре знаю я:

Ще не було неправди у словах його.

КРЕОНТ

1095] Я теж це знаю й серцем сам збентежений.

Хоч тяжко поступатись, та, противлячись,

Боюсь біди ще тяжчої накликати.

ПРОВІДНИК ХОРУ

О сину Менекеїв, будь розсудливий! [157]

КРЕОНТ

Та що ж робить? Скажи, я рад послухати.

ПРОВІДНИК ХОРУ

1100] іди ж бо, визволь із печери дівчину

І, як належить, поховай померлого.

КРЕОНТ

Так ти вважаєш? Радий поступитися.

ПРОВІДНИК ХОРУ

І то мерщій, державче, не баряться-бо

Швидкі богині на злодумних з карою.

КРЕОНТ

1105] О жах! Хоч тяжко, мушу відмінити я

Свій вирок,— хто б змагався з Неминучістю!

ПРОВІДНИК ХОРУ

Йди й сам зроби, на інших не звіряючись.

КРЕОНТ

Іду негайно.

Гей ви, слуги, всі, хто є

Й кого немає, гострі топори беріть

1110] І он до того місця поспішайте всії

А я, своє веління сам касуючи,

Сам із в’язниці дівчину ту випущу.

Збагнув я — нам до смерті шанувати слід

Закони споконвіку установлені.

Стасим п’ятий

(Гіпорхема)

ХОР

Строфа 1

1115] Громовладного бога сину многойменний,

Діви кадмейської гордість,

Італії страже славетний,

Що обнімаєш владно

Елевсінські луки гостинні

1120] В краю Деметри, [158]

О Вакху,

що в Фівах живеш, материнськім

Місті буйних вакханок,

Біля джерел Ісмени,

1125] Де засів дракона сходить!

Антистрофа 1

Де з двоверхої скелі димом полум’я грає, —

Де корікійські німфи

Вакхічні ведуть хороводи

При джерелі кастальськім,-

1130] Ти зі схилів Ніси приходиш,

Плющем повитих,

Із зелені й пурпуру лоз виноградних.

Щоб під крики священні

Глянути на фіванські

1135] Укриті народом площі.

Сам ти й мати твоя,

Що Зевсів

грім її вбив,

Нашим Фівам вищу всіх

1140] Шану й честь віддали,

а тепер,

Коли хворість над містом тяжить,

Зійди цілющим кроком

з парнаських висот

1145] На тихий шумливого моря берег.

Антистрофа 2

Зір палаючих вождь,

Владар нічних голосів,

Зевсів паростку, прийди,

О державче, із сонмом фіад,

1150] Що буянням вакхічних пісень

В нестримнім танців шалі вславляють тебе,

Блаженства подателю, о Вакху! [159]

Урок 26. Тема. Софокл. “Антігона”. Епісодій 5

---

• Антігона;
• Креонт;
• Гемон;
• Тіресій.

---

Чи готові ви визнати свою помилку публічно, якщо це врятує життя чи зменшить шкоду іншим?

---

Завдання 1

Працюючи в групах:

1. 1. Позначте в тексті рядки, які є відповіддю на запитання нижче (напишіть номер запитання поруч із рядками). Запишіть коротко відповідь своїми словами (див. Додаток 1). 

1. 2. Запишіть швидкий підсумок сцени за схемою (“Сцена одним реченням”, див. Додаток 1):

• Хтось – Хто є головними персонажами в цій сцені?
• Хотів – Чого вони прагнуть?
• Але – Що заважає їм досягти бажаного?
• Отже – Чим завершується сцена?

Головна вимога: відповідь має складатися з одного речення — так, лише одного! І це точно можливо! 🙂 

Додаток 1. Запитання до епісодію 5

1. Звідки Тіресій знає, що боги не задоволені?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________  

2. Який учинено злочин, за словами Тіресія, — і як Креон може виправити свою гординю?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________  

3. Що, на думку Креона, спонукає Тіресія виголошувати пророцтво?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________  

4. У чому суть пророцтва Тіресія?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________  

5. Які дві дії Креонт вирішує зробити після пророцтва?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________  

6. Цитата, що показує урок, який засвоїв Креонт:

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________  

🟢 Сцена одним реченням:

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________  

Завдання 2

“Читання зблизька”. Виконай завдання. 

Завдання 3

Працюючи в групах, створіть схему або «павутинку», у центрі якої написано «Трагедія в Фівах». Навколо — персонажі (Антігона, Креонт, Гемон, Тіресій, народ, боги). Завдання:

• розподілити «частку провини» між ними;
  
• обґрунтувати, чому саме так.

Наприкінці групи презентують свої діаграми й порівнюють результати.

Завдання 4

«Сучасний Тіресій»

Уяви, що Тіресій виступає у телевізійному токшоу чи записує відеоблог, де звертається до сучасного політика, який робить серйозні помилки. Завдання:

• переписати пророцтво Тіресія сучасною мовою;
  
• показати, які уроки воно мало б для політиків і суспільства зараз.

---

Заверши речення (усно або письмово):

• «Я зрозумів/ла, що впертість у житті може…»
  
• «Цей епізод змусив мене замислитися про…»
  

«Найважливіший урок для мене особисто з цієї сцени — …»

ТЕКСТ ПʼЄСИ:

АНТІГОНА
Софокл

Епісодій п’ятий

ТІРЕСІЙ

Старійшини фіванські! Ми удвох прийшли,

Та лиш один з нас зрячий, бо дорогу нам,

990] Сліпим, звичайно, поводир показує.

КРЕОНТ

Що ж там нового, старче мій Тіресію?

ТІРЕСІЙ

Скажу, ти ж слів послухай ворожбитових.

КРЕОНТ

Твоїх порад не відкидав ніколи я.

ТІРЕСІЙ

Тому-то й містом так щасливо правиш ти.

КРЕОНТ

895] Ти, признаюсь, багато допоміг мені.

ТІРЕСІЙ

І от на лезо долю ти поставив знов.

КРЕОНТ

В чім справа? Ці слова мене стривожили.

ТІРЕСІЙ

Збагнеш, коли скажу тобі прикмети я.

Сидів одного разу я над урвищем,

1000] Де віщі птиці зграями злітаються.

І раптом дикий чую я пташиний крик,

І гніву й люті повен незбагненної.

Терзають, видно, кігтем один одного,

Й повітря аж дзвенить од крил їх шелесту.

1005] Жахнувшись, хтів над вівтарем палаючим

З вогню я ворожити, та Гефестове [154]

Не спалахнуло полум’я, лиш в попелі

Сочився жир, із стегон опливаючи

Овечих, і димився, і вибризкував,

1010] І жовчі розливалась чорна пасока,

Й біліла кість, від м’яса вже оголена.

Про все оце мій хлопчик розповів мені,

Коли я віщих марно дожидав ознак,

Тож він — вожай для мене, як і я для вас.

1015] Напасть цю терпить місто через вирок твій,

Всі вівтарі в країні й хатні вогнища

Птахи пооскверняли та бездомні пси,

Що трупом Полініковим живилися.

За це боги ні молитов, ні полум’я

1020] Жертовного не хочуть і приймать од нас,

Ознак нам віщим криком не дають птахи,

Густої крові вбитого напившися.

Над цим подумай, сину. Всі-бо люди ми,

І кожному властиво помилятися.

1025] Хто ж помиливсь, якщо не безрозсудний він

І не пропащий, впавши, не лежатиме,

А встане й тут же помилку ту виправить.

А впертість горда свідчить про убогий ум.

Прости мерцеві і не бий лежачого,

1030] хіба ж то доблесть — убивати мертвого?

Я раджу добре й на добро. А вчитися

В порадників хороших — завжди корисно.

КРЕОНТ

Гей, старче, всі ви, наче ті стрільці, мені

Націлились у груди й віщуваннями

1035] мене не обділяєте, а родичі

Давно вже оцінили й продали мене.

Що ж, наживайтесь, коли так, торгуючи

Електром сардським чи індійським золотом —

З собою їх в могили не сховаєте.

1040] Ні, коли б навіть і орлята Зевсові

Йому в поживу падло це приносили,

То не злякався б і цієї скверни я,

Й не допустив би похорону, знаю-бо —

Богів несила осквернити смертному.

1045] Та наймудріші, старче мій Тіресію, [155]

Ганебно гинуть, якщо задля користі

Словами прикрасять ганебні задуми.

ТІРЕСІЙ

Овва!

Чи розуміє хто з людей, чи знає те?..

КРЕОНТ

Про що ти? Знов загальну скажеш істину?

ТІРЕСІЙ

1050] Наскільки розум вищий за багатства всі.

КРЕОНТ

Настільки і нерозум, мислю, пагубний.

ТІРЕСІЙ

А от якраз на це-то і захворів ти.

КРЕОНТ

Не відповім зневажно віщунові я.

ТІРЕСІЙ

То не зневага — віщування лжею звати?

КРЕОНТ

1055] Всі завжди ласі віщуни до золота.

ТІРЕСІЙ

Властива і тиранам всім корисливість.

КРЕОНТ

Чи не забув, віщуне, з ким говориш ти?

ТІРЕСІЙ

Ні,— знаю, що й царюєш завдяки мені.

КРЕОНТ

Ти мудрий, але любиш і дошкулити.

ТІРЕСІЙ

1060] Мене ти змусиш таємницю викрити.

КРЕОНТ

Що ж, викривай, лише не задля користі.

ТІРЕСІЙ

Невже таким і справді я здаюсь тобі? [156]

КРЕОНТ

Але ж моїх я рішень не зміню проте.

ТІРЕСІЙ

1065] То знай же, небагато перегонів ще

Своїм звичайним колом пройде сонця бог,

Як ти дитя, від лона твого роджене,

Сам мертве мертвим віддаси відплатою

За те, що ти до темряви підземної

Живу спровадив душу так безжалісно.

1070] А сам береш в богів підземних мертвого

Й лишаєш непохованим, збезчещеним.

Ні в тебе цього права, ні в богів нема

Безсмертних, ти вчинив це проти волі їх.

За це на тебе злобні ждуть Ерінії,

1075] Аїда і богів нещадні месниці,

Що за біду бідою відплатять тобі.

Побачиш сам, чи мовлю це підкуплений,

Чи ні. Ще зовсім трохи, і в дому твоїм

Жінок і чоловіків зойк лунатиме.

1080] Гнів повстає на тебе міст околишніх,

Де на тілах синів їх непохованих

Справляли пси, і звірі, й птиці похорон

І вівтарі сквернили трупним смородом.

1085] Ось стріли ті, що в серце, як стрілець, тобі

Я в гніві кидав — ти ж його і викликав,-

Отож від ран болючих не врятуєшся.

Тепер додому, хлопче, відведи мене,-

Нехай навчиться язика притримувать

1090] і в голові набуде більше розуму.

ПРОВІДНИК ХОРУ

Страшне, державче, вирік віщування він.

Та з дня, як на чолі у мене з чорного

Волосся білим стало, добре знаю я:

Ще не було неправди у словах його.

КРЕОНТ

1095] Я теж це знаю й серцем сам збентежений.

Хоч тяжко поступатись, та, противлячись,

Боюсь біди ще тяжчої накликати.

ПРОВІДНИК ХОРУ

О сину Менекеїв, будь розсудливий! [157]

КРЕОНТ

Та що ж робить? Скажи, я рад послухати.

ПРОВІДНИК ХОРУ

1100] іди ж бо, визволь із печери дівчину

І, як належить, поховай померлого.

КРЕОНТ

Так ти вважаєш? Радий поступитися.

ПРОВІДНИК ХОРУ

І то мерщій, державче, не баряться-бо

Швидкі богині на злодумних з карою.

КРЕОНТ

1105] О жах! Хоч тяжко, мушу відмінити я

Свій вирок,— хто б змагався з Неминучістю!

ПРОВІДНИК ХОРУ

Йди й сам зроби, на інших не звіряючись.

КРЕОНТ

Іду негайно.

Гей ви, слуги, всі, хто є

Й кого немає, гострі топори беріть

1110] І он до того місця поспішайте всії

А я, своє веління сам касуючи,

Сам із в’язниці дівчину ту випущу.

Збагнув я — нам до смерті шанувати слід

Закони споконвіку установлені.

Стасим п’ятий

(Гіпорхема)

ХОР

Строфа 1

1115] Громовладного бога сину многойменний,

Діви кадмейської гордість,

Італії страже славетний,

Що обнімаєш владно

Елевсінські луки гостинні

1120] В краю Деметри, [158]

О Вакху,

що в Фівах живеш, материнськім

Місті буйних вакханок,

Біля джерел Ісмени,

1125] Де засів дракона сходить!

Антистрофа 1

Де з двоверхої скелі димом полум’я грає, —

Де корікійські німфи

Вакхічні ведуть хороводи

При джерелі кастальськім,-

1130] Ти зі схилів Ніси приходиш,

Плющем повитих,

Із зелені й пурпуру лоз виноградних.

Щоб під крики священні

Глянути на фіванські

1135] Укриті народом площі.

Сам ти й мати твоя,

Що Зевсів

грім її вбив,

Нашим Фівам вищу всіх

1140] Шану й честь віддали,

а тепер,

Коли хворість над містом тяжить,

Зійди цілющим кроком

з парнаських висот

1145] На тихий шумливого моря берег.

Антистрофа 2

Зір палаючих вождь,

Владар нічних голосів,

Зевсів паростку, прийди,

О державче, із сонмом фіад,

1150] Що буянням вакхічних пісень

В нестримнім танців шалі вславляють тебе,

Блаженства подателю, о Вакху! [159]