Урок 6. Витіснене покоління. Грицько Чубай
Матеріал
Урок 6. Витіснене покоління. Грицько Чубай
- Сімдесятники
- Витіснене покоління
- Грицько Чубай
- Олег Лишега
Прочитай вірш поета Олега Лишеги “Пісня 551», який також знаний як “Поки не пізно — бийся головою об лід!”. Як ти розумієш це найперше речення? Що воно означає, якщо спробувати проінтерпретувати цю метафору? Чи можеш накласти цю метафору на період, про який ми говорили на попередніх уроках?
Поки не пізно – бийся головою об лід!
Поки не темно – бийся головою об лід!
Пробивайся, вибивайся –
Ти побачиш прекрасний світ!
Короп – той навпаки, зануриться в глибини,
Втече на саме дно –
Та короп і служить для того,
щоб колись бути пійманим, раніш чи пізніше..
Але ж ти людина – тебе не впіймає ніхто.
Коропи – ті не такі.
Цілі століття повільно осідають
Їхні зграї, полохливі і темні, –
Вони віддаляються в протилежний бік –
Бач, наше століття давно поспішає вслід? –
Торкається плавником як рукою їхніх плавників
І втікає.. ти покинутий? – але ж ти людина –
Не відчаюйся – ти проб’єшся.
Поки не пізно – бийся головою об лід!
О прекрасний неозорий засніжений світ..
Також можеш послухати варіант цього вірша, покладений на музику гуртом “Мертвий півень”: https://www.youtube.com/watch?v=QQIK4-SG8_I
Або у виконанні самого автора під час Революції Гідності: https://www.youtube.com/watch?v=p-7k4boG-mM
Завдання 1
Проглянь інформацію про 4 авторів.
Назви кожну з категорій, за якою описано автора.
Впиши до якого покоління належить кожен із письменників: шістдесятників, сімдесятників, вісімдесятників, девʼяностників.
Чим ти керуєшся, коли називаєш категорію?
Чим ти керуєшся, коли визначаєш покоління?
| фото |  |  |
| імʼя та прізвище | Сергій Жадан | Василь Голобородько |
| роки життя | (1974) | (1945) |
| перша збірка, адже у 1995 Сергію Жадану, наприклад, був 21 рік – середній вік автора першої книжки | “Цитатник” (1995) | “Летюче віконце” (1970) |
 |  | |
| Василь Симоненко | Оксана Забужко | |
| (1935-1963) | (1960) | |
| “Тиша і грім” (1962) | “Травневий іній” (1985) |
Завдання 2
Наступне покоління після шістдесятників —- сімдесятники. Прочитай фрагмент статті Анни Ютченко “Розкидати, збирати і знову розкидати каміння: сімдесятники, або витіснене покоління в українській літературі”. Дай відповіді на питання.
Покоління сімдесятників з’явилося в часи політичної кризи, періоду «застою» в Радянському Союзі. Передував йому період «відлиги» і дещо пом’якшення режиму, що дало простір та надію для попередньої генерації — шістдесятників. Однак пізніше до них застосували жорстокі репресії. За спостереженнями літературознавця Тараса Пастуха, сімдесятники відрізнялись тим, що здійснили естетичну революцію. Молоді поети та поетки відмовлялись наслідувати соцреалізм, захоплювались західноєвропейським модернізмом та східною філософією. Можливо, вони не стали аж такими яскравими символами, як шістдесятники, однак радянська влада сприйняла їх вороже. Більшість поетів Київської школи виключили з університету, а Львівського андеграунду перебували під постійним наглядом та допитами. Такими методами панівна комуністична партія намагалась перебити будь-яку можливість для проростання інакшості.
Сімдесятникам було заборонено друкуватись, публічно висловлюватись, вони взагалі були витіснені з культурного середовища на маргінеси життя. Ці поети та поетки мали заробляти собі на життя нетворчими професіями, їхня література творилась підпільно. Перші книги сімдесятників почали видавати аж із початком «перебудови».
Зокрема, у 1965 році Василь Голобородько подав свою збірку віршів «Летюче віконце» у видавництво «Молодь». Однак книга не пройшла цензуру радянської влади, що назвала його вірші «песимістичними». У 1967 році Василя виключили з Донецького педагогічного інституту за збереження та поширення «самвидавної» літератури. «Летюче віконце» видали у 1970 році у Балтиморі у видавництві «Смолоскип». В Україні його перша книга поезій «Зелен день» побачила світ аж через 18 років.
У кінці 1960-х Микола Воробйов також подавав у різні видавництва три рукописи своїх перших збірок: «Срібний перстень», «Без кори» та «Букініст». Але жоден не пройшов радянську цензуру. У 1967 році за вказівкою КДБ на митниці в письменниці Віри Вовк вилучили рукописи всіх трьох книг поета. А в 1968 році Воробйова відрахували з філософського факультету Київського університету за «систематичний пропуск лекційних занять». Насправді ж причиною була незалежна світоглядна позиція автора. Книга «Без кори» вважалася загубленою протягом 54 років. Однак у 2021 році знайомий поета Ігор Монастирський знайшов та викупив рукопис.
…
Здавалося, з відновленням Україною своєї незалежності мав настати золотий час для цього покоління. Однак, здається, щось пішло не так. Вісімдесятники на той момент вже були знані автори та авторки, про шістдесятників нарешті вільно заговорили як про символи національного спротиву, поступово підростало й нове покоління… Сімдесятники залишились десь у щілинах.
- Назви поетів, які належать до “витісненого покоління”.
- Чим це покоління відрізнялося від шістдесятників?
- Чому це покоління називають “витісненим”?
Завдання 3
Щоб ще краще зрозуміти наступний етап історії української літератури, послухай діалог між поетом покоління 2010-х Мирославом Лаюком та поетом покоління 1980-х Василем Герасимʼюком про попередні покоління митців. Дай відповіді на питання. Фрагмент: від 5:38 до 9:54.
Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=y-pLYA-gb_Y
- Яким був звʼязок між Григорієм Чубаєм та Василем Стусом?
- Чому покоління 1960-х та покоління 1970-х — різні?
- Яке з поколінь працювало з підтекстом і чому?
Завдання 4
Прочитай фрагменти конспекту лекції поета-вісімдесятника Юрія Андруховича із циклу «Історія літератури в авторах і текстах» про Грицька Чубая. Нанеси на лінію часу найважливіші етапи життя поета. Якщо тобі бракує якоїсь інформації — скористайся інтернет-пошуком.
Грицько прожив лише 33 роки. Він народився у простій селянській родині, і писати почав дуже рано. Цікаво, що свого часу йому не вдалося вступити до Київського університету, бо потрапив у несприятливу політичну ситуацію -– виступав біля пам’ятника Шевченку, й у своїй промові характеризував його вірші не так, як це робила офіційна пропаганда. Сімнадцятирічний юнак щойно приїхав до Києва -– і одразу відчув потребу промовляти до оточуючих, причому мовою бунту.
Пізніше Грицько переїхав до Львова, де влаштувався робітником сцени у театр імені Марії Заньковецької. Тут він зав’язує перші знайомства, а також починає писати вірші, що в майбутньому утворять «П’ятикнижжя». Це відкриває йому всі двері, його починають сприймати як зірку. Він входить у середовище «шістдесятників», дисидентів, що плекають позицію, альтернативну комуністичній ідеології. Там же Чубай знайомиться з В’ячеславом Чорноволом, після чого він не міг не потрапити під нагляд КДБ — невдовзі у його житті з’являються доноси й обшуки.
Грицько одружився дуже рано, у 20 років, зустрівши львів’янку на ім’я Галина, а у 21 вже став батьком. Завдяки одруженню він стає «легалізованим» львів’янином, починає «обростати» цим містом. Він часто виїздив на заробітки десь до Сибіру, щоб решту часу присвячувати творчості. Мабуть, його найближчою до мистецтва роботою була робота працівником сцени у театрі.
У 1972 році, у так званий «період великих посадок», КДБ влаштовує обшук у домі дружини Грицька Чубая. Після цього він був заарештований, і провів кілька діб у в’язниці — на вулиці, що тепер символічно носить ім’я Степана Бандери. Це фатально відбилося на його здоров’ї і душевному стані. Його не засудили, але варіант розправи, який система обрала щодо нього, виявився жорстокіший. Далі в його житті настає смуга, коли про цю людину немає чого розповідати. Він перестає писати -– остання поема, написана ним після перерви, виходить у 1975 році. Волосся стає дибки, коли усвідомлюєш, що фактично вся творчість Грицька Чубая належить перу 19-21-літньої людини.
У 1979 році Чубай вступає до Московського інституту. Це був феномен: українські письменники, яких переслідували, деякі навіть відсиділи, потім їхали до Москви і спокійно займалися там творчістю. Через це існувала думка, нібито в Москві дуже ліберально, ходив навіть вислів, що «за те, за що в Москві відстригають нігті, у Києві відрізають пальці». Чубай навчався заочно, тоді в інституті він побував на поетичному семінарі Анатолія Жигуліна (пізніше на його ж семінарах навчався Сашко Ірванець). Він називав Чубая найсильнішим поетом на потоці… але 16 травня 1982 року Чубай відійшов. Стара хвороба.
У «святая святих» Чубая було безліч різноманітних платівок та книжок, а також висіло три портрети. Це були Езра Луміс Паунд і Томас Стернз Еліот, американські поети, причетні до такого напрямку модерної поезії як імажизм. А третім портретом був… сам Чубай — за його словами, «це тому, що ці троє – найкращі поети». Не дивно, адже переклади Паунда та Еліота ставали доступними під час «відлиги» 60-х років, у період становлення самого Грицька як поета.
«П’ятикнижжя» -– це назва, яку вибрав сам Чубай. Він писав вірші й сам їх впорядковував у блискавичний проміжок часу, якихось два роки. Це алюзія на біблійне П’ятикнижжя: прямих відсилок нема, але є принцип того, що ці п’ять книг утворюють певний «канон». Кожна з цих збірок дуже чиста стилістично. «Аномалія» Чубая номер один – це надзвичайна зрілість цього поета.
Перша збірка, що входить у «П’ятикнижжя», називається «Постать голосу». Я починаю її читати -– і ми зразу бачимо, що перед нами блискучий поет. Сюди входить вірш «Коли до губ твоїх лишається півподиху», яку ми знаємо як пісню, музику для якої створив син Грицька, Тарас Чубай. На мій погляд, будь-яка світова антологія любовної лірики мала б обов’язково включати цей твір.
Перейдімо до збірки «Вертеп». Це феноменальна річ, яку я назвав би терміном «естрадна», бо її дуже хочеться читати вголос. Завдяки цій поемі перед Чубаєм було відчинено двері всіх салонів, поки це ще було хоч ризиковано, але безпечно. Це поема про те, як нас губить щось, що ми вважаємо прогресом. Є думка, що тут Чубай критикує будь-яку систему взагалі, але найбільше дістається комунізмові.
Третя книга — «Відшукування причетного», — теж, як і попередня, складається з однієї поеми. Попри всю кількість інтерпретацій, особисто для мене – це те, що могло бути навіяно Еліотом (а може, й ні, але в будь-якому разі портрет на стіні висів). По суті це поема про пошук сенсу існування. Тут є поворот до релігійності, в чому теж можна побачити вплив Еліота, який був католицьким поетом, що після навернення прагнув послідовно декларувати свій католицизм в антирелігійну добу. Рядки «розминутися з хрестом на власній могилі» мають пророчий характер – на похороні Грицька КДБ не лише нахабно фотографувало присутніх людей, а й засипало могилу, приготовану для його труни, заздалегідь.
Четверта книга називається «Плач Єремії» -– гурт Тараса Чубая зветься так не випадково. Це вже пряма алюзія на пророка Єремію. Тут Чубай засвідчує себе великим майстром саме вірша, тут ми бачимо його розквіт як поета-лірика.
Заключна книга «П’ятикнижжя» -– «Світло і сповідь». Першу її частину присвячено Валентину Морозову, історику, дисиденту та політв’язню, якого було заарештовано у церкві прямо під час пасхальної служби Божої. Друга частина складається з ліричних мініатюр, присвячених дружині поета, Галині Чубай; вони існують також у формі музичної сюїти, що її написав Тарас Чубай.
Окрім «П’ятикнижжя» у Грицька є центральний твір -– поема, що виникла після чотирьох років мовчання, вона називається «Говорити, мовчати, і знову говорити». Це інший Чубай -– і водночас той самий, немов відродився поет. Перед тим, як остаточно померти.
Повернись до поезії Олега Лишеги із початку уроку. Чи змінилося твоє сприйняття цього тексту наприкінці уроку, коли тобі вдалося більше дізнатися про покоління до якого належав автор?
- Ознайомся із проєктом «Сторінка номер» у мережі. На чому фокусується проєкт? Про що він розповідає? Із якими темами працює?
Фейсбук-сторінка проєкту: https://www.facebook.com/p/%D0%A1%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0-%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80-61556808246530/
Ютуб-сторінка проєкту: https://www.youtube.com/@storinkanomer - Якщо тебе зацікавила постать Григорія Чубая — подивись відео з лекції Юрія Андруховича. Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=jDn5b61mS-4
Урок 6. Витіснене покоління. Грицько Чубай
- Сімдесятники
- Витіснене покоління
- Грицько Чубай
- Олег Лишега
Прочитай вірш поета Олега Лишеги “Пісня 551», який також знаний як “Поки не пізно — бийся головою об лід!”. Як ти розумієш це найперше речення? Що воно означає, якщо спробувати проінтерпретувати цю метафору? Чи можеш накласти цю метафору на період, про який ми говорили на попередніх уроках?
Поки не пізно – бийся головою об лід!
Поки не темно – бийся головою об лід!
Пробивайся, вибивайся –
Ти побачиш прекрасний світ!
Короп – той навпаки, зануриться в глибини,
Втече на саме дно –
Та короп і служить для того,
щоб колись бути пійманим, раніш чи пізніше..
Але ж ти людина – тебе не впіймає ніхто.
Коропи – ті не такі.
Цілі століття повільно осідають
Їхні зграї, полохливі і темні, –
Вони віддаляються в протилежний бік –
Бач, наше століття давно поспішає вслід? –
Торкається плавником як рукою їхніх плавників
І втікає.. ти покинутий? – але ж ти людина –
Не відчаюйся – ти проб’єшся.
Поки не пізно – бийся головою об лід!
О прекрасний неозорий засніжений світ..
Також можеш послухати варіант цього вірша, покладений на музику гуртом “Мертвий півень”: https://www.youtube.com/watch?v=QQIK4-SG8_I
Або у виконанні самого автора під час Революції Гідності: https://www.youtube.com/watch?v=p-7k4boG-mM
Завдання 1
Проглянь інформацію про 4 авторів.
Назви кожну з категорій, за якою описано автора.
Впиши до якого покоління належить кожен із письменників: шістдесятників, сімдесятників, вісімдесятників, девʼяностників.
Чим ти керуєшся, коли називаєш категорію?
Чим ти керуєшся, коли визначаєш покоління?
| | |
| Сергій Жадан | Василь Голобородько | |
| (1974) | (1945) | |
| “Цитатник” (1995) | “Летюче віконце” (1970) | |
| | |
| Василь Симоненко | Оксана Забужко | |
| (1935-1963) | (1960) | |
| “Тиша і грім” (1962) | “Травневий іній” (1985) |
Завдання 2
Наступне покоління після шістдесятників —- сімдесятники. Прочитай фрагмент статті Анни Ютченко “Розкидати, збирати і знову розкидати каміння: сімдесятники, або витіснене покоління в українській літературі”. Дай відповіді на питання.
Покоління сімдесятників з’явилося в часи політичної кризи, періоду «застою» в Радянському Союзі. Передував йому період «відлиги» і дещо пом’якшення режиму, що дало простір та надію для попередньої генерації — шістдесятників. Однак пізніше до них застосували жорстокі репресії. За спостереженнями літературознавця Тараса Пастуха, сімдесятники відрізнялись тим, що здійснили естетичну революцію. Молоді поети та поетки відмовлялись наслідувати соцреалізм, захоплювались західноєвропейським модернізмом та східною філософією. Можливо, вони не стали аж такими яскравими символами, як шістдесятники, однак радянська влада сприйняла їх вороже. Більшість поетів Київської школи виключили з університету, а Львівського андеграунду перебували під постійним наглядом та допитами. Такими методами панівна комуністична партія намагалась перебити будь-яку можливість для проростання інакшості.
Сімдесятникам було заборонено друкуватись, публічно висловлюватись, вони взагалі були витіснені з культурного середовища на маргінеси життя. Ці поети та поетки мали заробляти собі на життя нетворчими професіями, їхня література творилась підпільно. Перші книги сімдесятників почали видавати аж із початком «перебудови».
Зокрема, у 1965 році Василь Голобородько подав свою збірку віршів «Летюче віконце» у видавництво «Молодь». Однак книга не пройшла цензуру радянської влади, що назвала його вірші «песимістичними». У 1967 році Василя виключили з Донецького педагогічного інституту за збереження та поширення «самвидавної» літератури. «Летюче віконце» видали у 1970 році у Балтиморі у видавництві «Смолоскип». В Україні його перша книга поезій «Зелен день» побачила світ аж через 18 років.
У кінці 1960-х Микола Воробйов також подавав у різні видавництва три рукописи своїх перших збірок: «Срібний перстень», «Без кори» та «Букініст». Але жоден не пройшов радянську цензуру. У 1967 році за вказівкою КДБ на митниці в письменниці Віри Вовк вилучили рукописи всіх трьох книг поета. А в 1968 році Воробйова відрахували з філософського факультету Київського університету за «систематичний пропуск лекційних занять». Насправді ж причиною була незалежна світоглядна позиція автора. Книга «Без кори» вважалася загубленою протягом 54 років. Однак у 2021 році знайомий поета Ігор Монастирський знайшов та викупив рукопис.
…
Здавалося, з відновленням Україною своєї незалежності мав настати золотий час для цього покоління. Однак, здається, щось пішло не так. Вісімдесятники на той момент вже були знані автори та авторки, про шістдесятників нарешті вільно заговорили як про символи національного спротиву, поступово підростало й нове покоління… Сімдесятники залишились десь у щілинах.
- Назви поетів, які належать до “витісненого покоління”.
- Чим це покоління відрізнялося від шістдесятників?
- Чому це покоління називають “витісненим”?
Завдання 3
Щоб ще краще зрозуміти наступний етап історії української літератури, послухай діалог між поетом покоління 2010-х Мирославом Лаюком та поетом покоління 1980-х Василем Герасимʼюком про попередні покоління митців. Дай відповіді на питання. Фрагмент: від 5:38 до 9:54.
Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=y-pLYA-gb_Y
- Яким був звʼязок між Григорієм Чубаєм та Василем Стусом?
- Чому покоління 1960-х та покоління 1970-х — різні?
- Яке з поколінь працювало з підтекстом і чому?
Завдання 4
Прочитай фрагменти конспекту лекції поета-вісімдесятника Юрія Андруховича із циклу «Історія літератури в авторах і текстах» про Грицька Чубая. Нанеси на лінію часу найважливіші етапи життя поета. Якщо тобі бракує якоїсь інформації — скористайся інтернет-пошуком.
Грицько прожив лише 33 роки. Він народився у простій селянській родині, і писати почав дуже рано. Цікаво, що свого часу йому не вдалося вступити до Київського університету, бо потрапив у несприятливу політичну ситуацію -– виступав біля пам’ятника Шевченку, й у своїй промові характеризував його вірші не так, як це робила офіційна пропаганда. Сімнадцятирічний юнак щойно приїхав до Києва -– і одразу відчув потребу промовляти до оточуючих, причому мовою бунту.
Пізніше Грицько переїхав до Львова, де влаштувався робітником сцени у театр імені Марії Заньковецької. Тут він зав’язує перші знайомства, а також починає писати вірші, що в майбутньому утворять «П’ятикнижжя». Це відкриває йому всі двері, його починають сприймати як зірку. Він входить у середовище «шістдесятників», дисидентів, що плекають позицію, альтернативну комуністичній ідеології. Там же Чубай знайомиться з В’ячеславом Чорноволом, після чого він не міг не потрапити під нагляд КДБ — невдовзі у його житті з’являються доноси й обшуки.
Грицько одружився дуже рано, у 20 років, зустрівши львів’янку на ім’я Галина, а у 21 вже став батьком. Завдяки одруженню він стає «легалізованим» львів’янином, починає «обростати» цим містом. Він часто виїздив на заробітки десь до Сибіру, щоб решту часу присвячувати творчості. Мабуть, його найближчою до мистецтва роботою була робота працівником сцени у театрі.
У 1972 році, у так званий «період великих посадок», КДБ влаштовує обшук у домі дружини Грицька Чубая. Після цього він був заарештований, і провів кілька діб у в’язниці — на вулиці, що тепер символічно носить ім’я Степана Бандери. Це фатально відбилося на його здоров’ї і душевному стані. Його не засудили, але варіант розправи, який система обрала щодо нього, виявився жорстокіший. Далі в його житті настає смуга, коли про цю людину немає чого розповідати. Він перестає писати -– остання поема, написана ним після перерви, виходить у 1975 році. Волосся стає дибки, коли усвідомлюєш, що фактично вся творчість Грицька Чубая належить перу 19-21-літньої людини.
У 1979 році Чубай вступає до Московського інституту. Це був феномен: українські письменники, яких переслідували, деякі навіть відсиділи, потім їхали до Москви і спокійно займалися там творчістю. Через це існувала думка, нібито в Москві дуже ліберально, ходив навіть вислів, що «за те, за що в Москві відстригають нігті, у Києві відрізають пальці». Чубай навчався заочно, тоді в інституті він побував на поетичному семінарі Анатолія Жигуліна (пізніше на його ж семінарах навчався Сашко Ірванець). Він називав Чубая найсильнішим поетом на потоці… але 16 травня 1982 року Чубай відійшов. Стара хвороба.
У «святая святих» Чубая було безліч різноманітних платівок та книжок, а також висіло три портрети. Це були Езра Луміс Паунд і Томас Стернз Еліот, американські поети, причетні до такого напрямку модерної поезії як імажизм. А третім портретом був… сам Чубай — за його словами, «це тому, що ці троє – найкращі поети». Не дивно, адже переклади Паунда та Еліота ставали доступними під час «відлиги» 60-х років, у період становлення самого Грицька як поета.
«П’ятикнижжя» -– це назва, яку вибрав сам Чубай. Він писав вірші й сам їх впорядковував у блискавичний проміжок часу, якихось два роки. Це алюзія на біблійне П’ятикнижжя: прямих відсилок нема, але є принцип того, що ці п’ять книг утворюють певний «канон». Кожна з цих збірок дуже чиста стилістично. «Аномалія» Чубая номер один – це надзвичайна зрілість цього поета.
Перша збірка, що входить у «П’ятикнижжя», називається «Постать голосу». Я починаю її читати -– і ми зразу бачимо, що перед нами блискучий поет. Сюди входить вірш «Коли до губ твоїх лишається півподиху», яку ми знаємо як пісню, музику для якої створив син Грицька, Тарас Чубай. На мій погляд, будь-яка світова антологія любовної лірики мала б обов’язково включати цей твір.
Перейдімо до збірки «Вертеп». Це феноменальна річ, яку я назвав би терміном «естрадна», бо її дуже хочеться читати вголос. Завдяки цій поемі перед Чубаєм було відчинено двері всіх салонів, поки це ще було хоч ризиковано, але безпечно. Це поема про те, як нас губить щось, що ми вважаємо прогресом. Є думка, що тут Чубай критикує будь-яку систему взагалі, але найбільше дістається комунізмові.
Третя книга — «Відшукування причетного», — теж, як і попередня, складається з однієї поеми. Попри всю кількість інтерпретацій, особисто для мене – це те, що могло бути навіяно Еліотом (а може, й ні, але в будь-якому разі портрет на стіні висів). По суті це поема про пошук сенсу існування. Тут є поворот до релігійності, в чому теж можна побачити вплив Еліота, який був католицьким поетом, що після навернення прагнув послідовно декларувати свій католицизм в антирелігійну добу. Рядки «розминутися з хрестом на власній могилі» мають пророчий характер – на похороні Грицька КДБ не лише нахабно фотографувало присутніх людей, а й засипало могилу, приготовану для його труни, заздалегідь.
Четверта книга називається «Плач Єремії» -– гурт Тараса Чубая зветься так не випадково. Це вже пряма алюзія на пророка Єремію. Тут Чубай засвідчує себе великим майстром саме вірша, тут ми бачимо його розквіт як поета-лірика.
Заключна книга «П’ятикнижжя» -– «Світло і сповідь». Першу її частину присвячено Валентину Морозову, історику, дисиденту та політв’язню, якого було заарештовано у церкві прямо під час пасхальної служби Божої. Друга частина складається з ліричних мініатюр, присвячених дружині поета, Галині Чубай; вони існують також у формі музичної сюїти, що її написав Тарас Чубай.
Окрім «П’ятикнижжя» у Грицька є центральний твір -– поема, що виникла після чотирьох років мовчання, вона називається «Говорити, мовчати, і знову говорити». Це інший Чубай -– і водночас той самий, немов відродився поет. Перед тим, як остаточно померти.
Повернись до поезії Олега Лишеги із початку уроку. Чи змінилося твоє сприйняття цього тексту наприкінці уроку, коли тобі вдалося більше дізнатися про покоління до якого належав автор?
- Ознайомся із проєктом «Сторінка номер» у мережі. На чому фокусується проєкт? Про що він розповідає? Із якими темами працює?
Фейсбук-сторінка проєкту: https://www.facebook.com/p/%D0%A1%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0-%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D0%B5%D1%80-61556808246530/
Ютуб-сторінка проєкту: https://www.youtube.com/@storinkanomer - Якщо тебе зацікавила постать Григорія Чубая — подивись відео з лекції Юрія Андруховича. Джерело: https://www.youtube.com/watch?v=jDn5b61mS-4
Ділись та обговорюй важливе