Тема 18. Конфлікти і їхнє конструктивне вирішення

матеріал 1

Урок 38. Конфлікти і їхнє конструктивне вирішення

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 38. Конфлікти і їхнє конструктивне вирішення

Опорні поняття

Конфлікт
Позиція
Інтереси
Потреби
Цінності
Ресурси
Очікування
Ролі
Непорозуміння
Типи конфліктів (внутрішньоособистісний, міжособистісний, груповий)
Співпраця
Конкуренція
Win-win
Win-lose
Модель Томаса–Кілмана (уникнення, суперництво, пристосування, компроміс, співпраця)
Медіація

На цьому уроці ви попрацюєте з такими результатами навчання

ідентифікує способи запобігання виникненню конфліктних ситуацій і вирішення їх самостійно та у взаємодії з іншими особами [12 СЗО 1.3.2-1];
;оцінює ризики і надає допомогу іншим особам у запобіганні та вирішенні конфліктних ситуацій [12 СЗО 1.3.2-2];
розпізнає та застосовує прийоми емоційної підтримки інших осіб у разі виникнення в них проблемних ситуацій (фізичних, психічних, соціальних) [12 СЗО 1.3.2-3];
безпечно і конструктивно виявляє емоції, допомагає іншим під час стресових ситуацій [12 СЗО 2.4.1-4];
моделює поведінку, яка приносить користь і задоволення для здоровʼя і життя, зважаючи на вплив зовнішніх факторів [12 СЗО 3.4.1-1];
знає сучасні стратегії і тактики комунікації для порозуміння в спілкуванні з метою досягнення позитивних результатів для безпеки та добробуту [12 СЗО 4.4.1-1].

Порада для вчителя / вчительки:

Починаючи нову тему “Конфлікти і їх конструктивне вирішення”, розпочніть урок із легкого запитання до класу: “Хто сьогодні вже встиг посваритися? З ким?”

Потім підкресліть головну ідею, що конфлікт – це не тільки сварка, а зіткнення інтересів, що він може зруйнувати стосунки, а може стати точкою росту. Запропонуйте учням і ученицям подосліджувати конфлікт так, як це роблять найкращі медіатори світу. Це допоможе подивитися на конфлікт не як на щось однозначно негативне, а як на ситуацію, яку можна перетворити на можливість для розвитку.

Гачок

Питання-провокація

Уявіть: ви в епіцентрі суперечки. Можете або довести свою правоту і вийти переможцем, або зберегти стосунки з людиною, яка для вас важлива. Що обираєте? Виграти суперечку чи зберегти стосунки? Оберіть тільки одне. Варіант “і те, і інше” – заборонений.

Додаткові питання для дискусії

Чому для вас важливіше саме це – перемога чи стосунки?
Уявіть, що це суперечка з найкращим другом чи подругою. Ви б зробили той самий вибір?
А якщо це чужа людина, яку ви більше ніколи не побачите?
Чи завжди перемога у суперечці означає, що ви виграли по-справжньому?
А чи можна програти суперечку, але виграти щось більше?

Запропонуйте учням і ученицям переглянути короткий анімаційний фільм “Конфлікт” Conflict Management Funny animated 1

Теорія

“Що таке конфлікт і як ми в ньому поводимось?”

Запитайте у класу: чи можливо жити зовсім без конфліктів? І чи завжди конфлікт – це щось погане?

Визначення конфлікту

Конфлікт – це не завжди сварка чи бійка. Це будь-яка ситуація, коли інтереси, цінності або потреби двох чи більше людей не збігаються або суперечать одне одному.

Інтереси – це бажання отримати певний результат або ресурс.
Наприклад: двоє людей хочуть одночасно користуватися одним ноутбуком.

Цінності – це те, що для нас дуже важливо і впливає на наші рішення.
Наприклад: одна людина вважає, що “чесність понад усе”, а інша думає, що “дружба важливіша за правду” у складній ситуації.

Потреби – це основні або ситуативні бажання, без яких ми почуваємося напружено.
Наприклад: одна людина хоче відпочити і набратися сил, а іншій потрібно терміново виговоритися і отримати підтримку.

Позиція vs. інтереси і потреби

Під час конфлікту ми часто помічаємо тільки позиції – те, що людина говорить або чого вимагає.

Позиція – це те, що видно ззовні. Наприклад: “Я хочу цей стілець зараз”.

Інтереси та потреби – це те, що приховано за позицією. Наприклад: “Мені болить спина, тому потрібне зручне місце” або “Мені треба сісти ближче до вчителя, щоб краще чути”.

Проблема в тому, що якщо ми зупиняємося тільки на позиціях, конфлікт здається боротьбою “або я, або ти”, але якщо спробувати зрозуміти інтереси та потреби, можна знайти рішення, які підходять усім.

Приклад

Дві сестри сваряться через апельсин. Обидві кажуть: “Мені потрібен цілий апельсин”. На перший погляд, вирішити це неможливо.

Але коли вони розповідають, для чого саме їм потрібен апельсин, стає зрозуміло:

одна хоче тільки цедру для пирога,
а іншій потрібен сік для фрешу.

Якщо зважати лише на позиції, вирішити конфлікт не вийде, але якщо врахувати інтереси, обидві отримають бажане.

Отже, конфлікт – це сигнал, що наші бажання, цінності чи потреби різняться. Важливо не ігнорувати цей сигнал, а зрозуміти, у чому саме різниця, і перейти від позицій до справжніх інтересів і потреб. Саме там з’являється можливість знайти рішення.

Чому конфлікти – це нормально

Конфлікти – це звична частина життя. У дитинстві ми сваримося з братами і сестрами через іграшки. У школі – через оцінки, ролі в групових проєктах чи місце в колективі. У підлітковому віці виникають суперечки з батьками про свободу, а з друзями – про вибір компанії.

Пам’ятайте: конфлікти з’являються там, де є життя і розвиток. Якщо ви ростете, навчаєтеся чи будуєте стосунки, конфлікти неминучі. Вони показують, що зачеплено щось важливе. Конфлікт може стати як вибухом, так і поштовхом до зростання.

Причини конфліктів і чому вони виникають? Є кілька класичних причин:

Ресурси: гроші, їжа, час, увага. Їх завжди обмежено.
Непорозуміння: слова, які кожен зрозумів по-своєму.
Ролі: коли неясно, хто за що відповідає.
Очікування: я чекаю від тебе одного, а ти робиш інше.

Часто ми сваримося не через “велику” проблему, а через те, що наші очікування не збігаються з реальністю.

Типи конфліктів

Запитайте клас:

Коли ви востаннє мали конфлікт? Це було з кимось іншим чи всередині себе?
Що легше вирішити: конфлікт із другом чи суперечку всередині себе?
Чи відрізняється конфлікт між двома людьми від конфлікту між цілими групами? У чому?
Як ви думаєте, який тип конфліктів у школі зустрічається найчастіше?
А який із них найскладніше вирішити? Чому?

Після короткої дискусії можна визначити та навести приклади трьох основних типів конфліктів:

Внутрішньоособистісний – коли людина бореться сама з собою. Наприклад: підготуватися до контрольної чи піти гуляти з друзями?

Міжособистісний – це конфлікт між людьми, наприклад, суперечка з другом, сестрою або вчителем.

Груповий – це протистояння між цілими командами або спільнотами, наприклад, “гуманітарії” проти “технарів” чи футбольні фанати різних клубів.

Приклад

Експеримент “Печерні розбійники”

Уявіть літній табір, де відпочивають 22 хлопці 11–12 років. Спочатку їх поділили на дві команди: “Орли” та “Гримучі змії”. Протягом тижня вони жили окремо, займалися спортом, придумували назви та створювали власні прапори. Усередині кожної групи панували дружба і командний дух.

Потім настав час змагань. Хлопців зібрали на турніри: перетягування канату, бейсбол, естафети. Усе змінилося одразу. Діти почали кричати на суперників, вигадувати образливі прізвиська, підпалили прапори однієї з команд, і навіть стали битися.

Чому так сталося? У гру додали обмежені ресурси: переможці отримували призи, а переможені залишалися ні з чим. Саме це і викликало різку ворожнечу.

А тепер найцікавіше. Психолог Музафер Шериф, який організував експеримент, захотів перевірити, чи можна зменшити ворожість. Він запропонував надгрупові цілі – завдання, які обидві команди могли виконати лише разом. Наприклад, полагодити зламану систему водопостачання в таборі або витягти з бруду застряглу вантажівку.

Що ж сталося далі? Діти почали співпрацювати. Колишні суперники вже сиділи разом за обідом і навіть товаришували.

Висновок: коли групи змагаються за обмежені ресурси, виникає конфлікт. Але якщо дати їм спільну мету, важливу для всіх, вороги можуть стати союзниками.

Прочитати про експеримент англійською мовою можна тут: https://www.simplypsychology.org/robbers-cave.html

Міфи про конфлікти.

Існує кілька поширених, але небезпечних міфів:

“Конфлікт – це завжди зло”. Насправді конфлікт може стати поштовхом до розвитку. Без суперечок ми б не створили нових ідей.
“Треба уникати конфліктів будь-якою ціною”. Уникання не вирішує проблему, а лише відкладає її, як бомбу сповільненої дії.
“У конфлікті завжди хтось виграє, а хтось програє”. Це не так. Є стиль співпраці, коли виграють усі.
“Справжня дружба або любов – це коли немає конфліктів”. Це також міф. Насправді відсутність конфліктів часто означає, що хтось постійно приховує свої потреби.

Теорії співпраці та змагання: від Дойча до Томаса-Кілмана

Чому під час конфлікту одні люди прагнуть домовитися, а інші намагаються перемогти за будь-яку ціну?

У середині ХХ століття психолог Мортон Дойч досліджував це питання і дійшов висновку, що все залежить від того, як пов’язані цілі людей.

Коли успіх однієї людини сприяє успіху іншої, це називається позитивною взаємозалежністю. У такому випадку з’являється можливість для співпраці.

Якщо ж успіх однієї людини автоматично означає поразку іншої, це негативна взаємозалежність. Тоді виникає конкуренція або змагання.

Під час співпраці ми більше довіряємо одне одному, ділимося інформацією і шукаємо рішення, яке підходить усім (win-win). А коли змагаємося, зростає підозра і недовіра, і завжди хтось перемагає, а хтось програє (win-lose).

Два американські дослідники, Кеннет Томас і Ральф Кілман, розвинули цю ідею. Вони створили відому модель, яка описує п’ять стилів поведінки у конфлікті. Її часто застосовують в освіті, компаніях і на тренінгах для дорослих.

П’ять стилів поведінки за Томасом-Кілманом

Конкуренція (суперництво) – це коли ти наполегливо відстоюєш свої інтереси і не зважаєш на інтереси іншого. Такий стиль швидкий і жорсткий, корисний у критичних ситуаціях, але може зашкодити стосункам.
Уникнення (уникання) – це коли ти робиш вигляд, що проблеми не існує. Іноді це допомагає заспокоїти емоції, але якщо постійно уникати, проблема лише накопичується.
Пристосування – це коли ти жертвуєш своїми інтересами, щоб зберегти мир. Це корисно, якщо для тебе питання неважливе, а для іншого – важливе, але постійні поступки можуть викликати образу.
Компроміс – це коли кожен трохи поступається. Це швидкий спосіб вирішити конфлікт, але жодна сторона не отримує всього, чого хотіла.
Співпраця – ось це найскладніший, але й найцінніший стиль. Ви відкрито обговорюєте інтереси і шукаєте рішення, яке влаштує всіх. Це “win-win”, але для цього потрібні час і довіра.

Завдання

1. Тест: визначення стилю поведінки в конфлікті (адаптовано за методикою Томаса–Кілманна).

Перед вами – навчальна адаптація тесту для саморефлексії, що допоможе визначити ваш домінуючий стиль поведінки у конфліктних ситуаціях за моделлю Томаса–Кілманна. У цій моделі виділяють п’ять базових стратегій поведінки: уникнення, суперництво, пристосування, компроміс і співпраця. Конфлікт – це нормальна частина взаємодії, і важливо навчитися керувати ним конструктивно. Розуміння свого провідного стилю допоможе вам розвинути навички ефективного спілкування та співпраці, що відповідає компетентностям особистісного та соціального розвитку за рамкою LifeComp і навичкам командної роботи за рамкою EntreComp.

Як проходити тест: Вам запропоновано ряд життєвих ситуацій. До кожної ситуації наведено 5 варіантів дій, що відповідають п’яти різним стилям поведінки. Уважно прочитайте ситуацію і оберіть один варіант, який найточніше описує те, як би ви повелися. Тут немає “правильних” чи “неправильних” відповідей – вибирайте чесно, керуючись своєю інтуїцією.

Відповіді позначені літерами A, Б, C, Д, E. Після завершення тесту підрахуйте, яких літер ви обрали найбільше – це і буде ваш домінантний стиль. Інструкцію підрахунку та опис усіх стилів ви знайдете після запитань.

Примітка: пам’ятайте, що різні ситуації можуть вимагати різних підходів. Цей тест лише вказує, який стиль ви найчастіше застосовуєте. Усі стилі поведінки в конфлікті можуть бути корисними залежно від обставин, тож варто розвивати гнучкість у виборі стратегії.

Тестові запитання

Ситуація: під час групового проєкту ти і твій однокласник не погоджуєтеся щодо того, як виконати завдання – у вас різні ідеї. Як ти вчиниш?
- A. Більше не дискутуватиму і дам однокласнику вирішувати, аби тільки уникнути подальшої суперечки.
- Б. Наполягатиму на своєму і добиватимусь, щоб саме мою ідею взяли за основу виконання проєкту.
- C. Поступлюся і прийму пропозицію однокласника, навіть якщо вважаю свою ідею кращою.
- Д. Запропоную поєднати обидва підходи: використати елементи моєї і його ідеї, щоб кожен частково був задоволений.
- E. Спробую обговорити з однокласником обидві точки зору, щоб разом знайти рішення, яке задовольнить нас обох.
Ситуація: друг взяв у тебе почитати твою улюблену книгу. Минає вже місяць, а він досі її не повертає. До того ж ти дізнаєшся, що в книзі з’явилися пошкоджені сторінки. Що ти зробиш?
- А. Промовчу і не порушуватиму цю тему, сподіваючись, що друг сам поверне книгу з часом.
- Б. Вимагатиму негайно повернути книгу і докорятиму другові за те, що зіпсував мою річ.
- C. Скажу другу, що нічого страшного, і не висловлю невдоволення, щоб не сваритися через таку дрібницю.
- Д. Поясню, що засмучений / засмучена пошкодженням, і запропоную разом знайти рішення – наприклад, відновити книгу чи купити нову спільними зусиллями.
- E. Відверто обговорю ситуацію: поясню другу, чому для мене ця книга важлива, вислухаю його пояснення і ми разом вирішимо, як компенсувати завдану шкоду (скажімо, він допоможе мені дістати аналогічну книгу).
Ситуація: ти з компанією друзів плануєш, куди піти на вихідних. Твій найкращий друг хоче в кіно, а тобі більше подобається ідея піти в боулінг. Кожен наполягає на своєму варіанті. Як ти вчиниш?
- A. Скажу, що мені все одно, і дозволю друзям вирішити самим – погоджуся з будь-яким рішенням, аби уникнути суперечки.
- Б. Наполягатиму, щоб компанія пішла саме в боулінг, і буду переконувати всіх підтримати цю ідею.
- C. Поступлюся бажанню друга і піду з усіма в кіно, хоча насправді хотілося в боулінг.
- Д. Запропоную варіант компромісу: спочатку сходити в кіно, а потім – у боулінг (або навпаки), щоб кожен отримав хоча б частину бажаного.
- E. Обговорю ситуацію з другом відкрито, щоб знайти новий план, який сподобається і йому, і мені (наприклад, оберемо іншу розвагу, цікаву для нас обох).
Ситуація: ти помічаєш, що твій близький друг (або подруга) ображений на тебе через недавню ситуацію. Виникло непорозуміння, стосунки напружені. Що ти зробиш?
- A. Уникатиму спілкування з другом деякий час, сподіваючись, що все якось владнається саме собою.
- Б. Спробую довести, що я правий / права в цій ситуації, і наполягатиму: друг даремно ображається.
- C. Одразу попрошу вибачення і повністю визнаю свою провину – навіть якщо мене неправильно зрозуміли, аби тільки друг перестав сердитися.
- Д. Запропоную нам обом піти назустріч одне одному: я визнаю, у чому був неправий, а друг визнає свою частину вини, щоб помиритися.
- E. Спокійно обговорю проблему з другом: уважно вислухаю, що його турбує, поясню свою точку зору і ми разом з’ясуємо, як усунути непорозуміння без образ.
Ситуація: ти з молодшим братом / сестрою одночасно захотіли пограти за сімейним комп’ютером. Кожен хоче отримати комп’ютер зараз, ніхто не бажає чекати. Як ти поведешся?
- A. Відійду вбік і займуся чимось іншим – не буду сваритися через комп’ютер.
- Б. Наполягатиму, що комп’ютер зараз потрібен саме мені, і відмовлюся поступатися, навіть якщо це призведе до сварки.
- C. Уступлю брату / сестрі і дозволю йому / їй грати, хоча сам / сама теж дуже хотів / хотіла використати комп’ютер.
- Д. Запропоную поділити час: наприклад, він / вона пограє перші 30 хвилин, а я – наступні 30.
- E. Разом обговоримо потреби кожного і знайдемо рішення – наприклад, складемо графік користування або придумаємо чергу, щоб ніхто не почувався обділеним.
Ситуація: ти граєш у шкільній спортивній команді. Перед важливою грою з’ясувалося, що ти і твій товариш по команді хочете грати на одній і тій же позиції. Кожен вважає, що саме він достойний грати на цій позиції. Як вирішити це протистояння?
- A. Виявлю великодушність і дам товаришу можливість зіграти на цій позиції – не хочу розпалювати конфлікт у команді.
- Б. Наполягатиму на своєму: твердо скажу тренеру і товаришу, що грати маю саме я, бо я сильніший на цій позиції.
- C. Скажу, що поступаюся – нехай інший гравець займе цю позицію, навіть якщо мені дуже хотілося грати на ній.
- Д. Запропоную поділити гру: наприклад, у першому таймі на цій позиції граю я, а в другому – він (або навпаки), щоб кожен мав шанс.
- E. Ініціюю відверту розмову з товаришем (за участі тренера): разом оцінимо наші сильні сторони і вирішимо, хто на якій позиції принесе команді більше користі. Можливо, знайдемо інше рішення, що врахує інтереси обох.
Ситуація: учитель поставив тобі оцінку за контрольну роботу значно нижчу, ніж ти вважаєш справедливою. Тобі неприємно і прикро, бо ти очікував / очікувала вищий бал. Як будеш діяти?
- A. Прийму мовчки цю оцінку і не обговорюватиму її з вчителем – інцидент вичерпано.
- Б. Одразу піду до вчителя з претензіями і вимагатиму, щоб він переглянув і підвищив мені бал.
- C. Погоджуся з оцінкою, вирішивши, що вчитель, мабуть, правий – значить, десь я не допрацював / не допрацювала.
- Д. Попрошу вчителя пояснити оцінку і запропоную компроміс: наприклад, дозволити мені виконати додаткове завдання або перескласти частину матеріалу, щоб підвищити бал.
- E. Спокійно обговорю ситуацію з вчителем: вислухаю його аргументи, поясню свою точку зору і разом пошукаємо рішення – можливо, домовимося про додаткову перевірку роботи чи проєкту для перегляду оцінки.
Ситуація: твій друг постійно запізнюється, коли ви кудись разом ідете чи їдете. Ти кожного разу чекаєш, сердишся і засмучуєшся. Як ти відреагуєш?
- A. Нічого не скажу другу про свої почуття і надалі просто терпітиму, скільки треба – раптом колись він почне приходити вчасно.
- Б. Висловлю другу все, що думаю про його запізнення, і заявлю, що більше не збираюся це терпіти.
- C. Підлаштуюся: наприклад, сама / сам почну приходити пізніше або змирюся з тим, що він такий – не ображатимусь, якщо доведеться чекати.
- Д. Домовлюся з другом про чітке правило: наприклад, якщо він запізниться більше ніж на 10 хвилин, я йду без нього. Так ми обидва будемо мотивовані приходити вчасно.
- E. Відверто поговорю з ним: поясню, що мене засмучують його запізнення, спробую з’ясувати причини, вислухаю його і разом знайдемо рішення. Можливо, перенесемо зустрічі на інший час або він обіцяє дзвонити, якщо запізнюється.
Ситуація: ви з однокласником працюєте в парі над спільною презентацією. Ти помічаєш, що він ухиляється від роботи і натякає, щоб ти зробив майже все самостійно, бо в нього “не вистачає часу”. Це несправедливо. Твої дії?
- A. Візьму мовчки на себе всю роботу, аби тільки уникнути конфлікту і здати презентацію вчасно.
- Б. Категорично відмовлюся робити його частину та прямо скажу однокласнику, що він зобов’язаний працювати нарівні зі мною.
- C. Погоджуся виконати і свою, і його частину роботи, щоб не сваритися – головне, аби проєкт був зроблений.
- Д. Домовлюся про компроміс: наприклад, я підготую більшу частину матеріалу, а він візьме на себе оформлення слайдів чи пошук зображень – тобто кожен зробить посильний вклад.
- E. Обговорю проблему з однокласником: спочатку спитаю, чому він не може приділити час, поясню, що мені важко тягнути все самому / самій, і ми разом перерозподілимо завдання так, щоб обом було по силах і справедливо.
Ситуація: На вечірці твій товариш прилюдно пожартував про тебе так, що тобі стало неприємно. Усі навколо засміялися, а тобі соромно і образливо. Як вчиниш?
- A. Промовчу і зроблю вигляд, що жарт мене не зачепив, навіть якщо сильно неприємно – не хочу псувати атмосферу.
- Б. Різко відповім на жарт своїм жартом або зауваженням, щоб прилюдно поставити друга на місце і захистити себе.
- C. Заради миру посміхнуся і посміятимуся разом з усіма, наче мене не образило, хоча на душі буде тяжко.
- Д. Відверну ситуацію жартома, а після вечірки відведу друга вбік і скажу, що мені було неприємно. Поясню, що розумію – він не хотів образити, але попрошу так більше не робити.
- E. Коли емоції вщухнуть, серйозно поговорю з другом віч-на-віч: поясню, що мене засмутив його жарт, вислухаю, чому він так зробив, і разом знайдемо спосіб спілкуватися без образ надалі.
Ситуація: на уроці між тобою і однокласником виникла гаряча дискусія щодо важливого питання. Кожен твердо стоїть на своєму, і суперечка стає дедалі більш емоційною перед усім класом. Що робити?
- A. Припиню сперечатися – замовкну і більше не буду висловлювати свою думку. Нехай лишається при своєму, а я при своєму.
- Б. Продовжу наполягати на своїй правоті, навіть якщо доведеться говорити голосніше і жорсткіше, щоб перемогти в суперечці.
- C. Піду на поступки: скажу при всіх, що, можливо, однокласник і має рацію, та закінчу суперечку, хоча сам / сама залишуся при своїй думці.
- Д. Запропоную завершити дискусію мирно – погодимося, що у кожного може бути своя думка (тобто “погодимося не погоджуватися”) і розійдемося без образ.
- E. Постараюся перевести суперечку в конструктив: спокійно вислухаю аргументи однокласника, потім по черзі викладу свої ідеї. Спробую знайти спільні точки дотику або рішення, яке врахує інтереси обох сторін.
Ситуація: ти дуже хочеш поїхати з друзями на концерт в інше місто на вихідних, але батьки категорично проти і забороняють тобі їхати. Через це вдома виникає конфлікт. Яка буде твоя реакція?
- A. Підкорюся рішенню батьків і навіть не дискутуватиму – якщо не дозволяють, значить не поїду.
- Б. Сваритимуся з батьками, доводячи, що я маю рацію, і спробую все одно поїхати, навіть без їхнього дозволу.
- C. Спокійно прийму їхню заборону і погоджуся, що вони праві, навіть якщо вважаю це несправедливим щодо себе.
- Д. Запропоную компроміс: наприклад, домовлюся повернутися з концерту раніше, або поїхати з дорослим супроводжуючим, аби тільки батьки дозволили.
- E. Сяду з батьками за стіл переговорів: постараюся зрозуміти їхні побоювання, поясню, чому для мене важлива ця поїздка, і ми разом пошукаємо рішення. Можливо, батьки висунуть свої умови (постійний зв’язок, конкретний час повернення тощо), і якщо я їх виконаю – вони будуть спокійніші і погодяться.
Ситуація: двоє твоїх близьких друзів сильно посварилися один з одним і кожен намагається втягнути тебе на свій бік конфлікту. Обоє чекають від тебе лояльності саме до нього. Що ти зробиш?
- A. Постараюся триматися осторонь цього конфлікту і не стану нікого відкрито підтримувати.
- Б. Визначу, хто з друзів, на мою думку, правий, і явно стану на бік саме цієї людини.
- C. Спробую згладити ситуацію, погоджуючись частково з обома: і з одним другом, і з іншим – щоб заспокоїти їх і нікого не образити.
- Д. Переконуватиму їх обох піти на взаємні поступки і помиритися – наприклад, щоб кожен визнав частково свою помилку в сварці.
- E. Виступлю посередником: зберу друзів разом, дам висловитися кожному, допоможу їм розглянути ситуацію очима одне одного і постараюся примирити їх на основі взаєморозуміння.
Ситуація: у школі сталася неприємність – хтось розбив обладнання в класі. Однокласники підозрюють, що це зробив ти, хоча ти цього не робив / не робила. Тобі здається, що до тебе ставляться несправедливо і шукають винного. Як будеш діяти?
- A. Не стану нічого доводити: відійду від конфліктної ситуації і перечекаю, поки все стихне, навіть якщо мене вважають винним без причини.
- Б. Гучно заявлю перед усіма, що це зробив не я, звинувачу однокласників у брехні і вимагатиму вибачень за безпідставні обвинувачення.
- C. Щоб заспокоїти всіх, скажу щось нейтральне на кшталт “гаразд, нехай буде моя провина” або просто промовчу, аби тільки припинили сваритися, хоча мене і звинуватили хибно.
- Д. Запропоную компромісний вихід: наприклад, добровільно допомогти полагодити або оплатити зламане, навіть якщо я цього не робив / робила. Головне – закрити питання і відновити мир в класі.
- E. Ініціюю відверту розмову з класом (або звернуся до вчителя): спокійно поясню, що я не причетний / не причетна до інциденту, наведу факти або попрошу знайти справжню причину. Разом з усіма спробую вирішити проблему справедливо (наприклад, знайдемо, хто насправді це зробив, або колективно виправимо ситуацію).
Ситуація: однокласник / однокласниця перед уроком просить у тебе списати домашнє завдання, яке ти самостійно готував / готувала весь вечір. Ти вважаєш це несправедливим. Як ти вчиниш?
- A. Постараюся уникнути прямої відповіді: скажу, що забув(ла) зошит вдома або віджартуюся, щоб не казати “ні” відкрито і не сваритися.
- Б. Різко відмовлю і заявлю, що кожен має робити роботу сам, навіть якщо однокласник образиться або ми посваримось.
- C. Дам списати все, що потрібно, бо не хочу підводити однокласника і псувати з ним стосунки попри те, що це нечесно.
- Д. Запропоную компроміс: не давати списувати все дослівно, але пояснити йому складні моменти або дозволити глянути лише окремі завдання.
- E. Відмовлю напряму, але одразу запропоную разом швидко розібратися в завданні: допоможу йому зрозуміти матеріал, щоб він сам доробив домашнє без прямого списування.

Підрахунок результатів

Ключ (стиль поведінки для кожної літери):
A – уникнення; B – суперництво; C – пристосування; D – компроміс; E – співпраця.

Тепер, коли ви обрали відповіді на всі запитання, підрахуйте, яких літер у ваших відповідях найбільше:

Уникнення (A) – ______ відповідей
Суперництво (B) – ______ відповідей
Пристосування (C) – ______ відповідей
Компроміс (D) – ______ відповідей
Співпраця (E) – ______ відповідей

Упишіть в пропуски кількість обраних відповідей відповідної літери. Найбільше число вкаже, який стиль поведінки в конфлікті у вас домінує.

Наприклад, якщо максимальна кількість відповідей припала на варіант E – ваш провідний стиль співпраця. Якщо ж декілька стилів набрали однакову кількість балів, це означає, що ви схильні використовувати різні стратегії залежно від ситуації.

Уважно прочитайте характеристику кожного стилю нижче – можливо, ви впізнаєте в себе риси кількох стилів.

Характеристика стилів поведінки в конфлікті

Уникнення (уникання)
Уникнення – це стиль, коли людина не вирішує ні свої інтереси, ні інтереси іншої сторони, фактично уникаючи самого конфлікту. Якщо ви обираєте уникнення, ви не вступаєте в суперечку: проблема не вирішується, а просто відкладається. Така стратегія може проявлятися як мовчання, ігнорування проблеми, відкладання розмови на потім або навіть фізичне віддалення від неприємної ситуації. Перевага цього стилю – можна швидко припинити відкрите протистояння. Недолік у тому, що питання залишається невирішеним. Постійне уникнення конфліктів може призводити до накопичення напруги чи невдоволення. Цей стиль підходить, коли конфлікт незначний або ще не настав час його вирішувати, але не підходить для важливих проблем.

Суперництво
Суперництво (конкуренція) – це наполегливий стиль, коли людина не схильна до співпраці. Ви намагаєтеся задовольнити свої інтереси за рахунок іншої сторони, тобто прагнете “виграти” конфлікт. Такий підхід означає боротьбу за свою позицію всіма можливими способами: можна використовувати авторитет, тиск, силу аргументів або навіть ультиматуми. Перевага суперництва яка? Воно ефективне, коли потрібно діяти швидко і рішуче, наприклад, у надзвичайних ситуаціях або коли питання принципове і компроміс неможливий. Недолік у тому, що ігнорування потреб іншої сторони часто псує стосунки, викликає образу чи бажання реваншу. Якщо постійно використовувати цей стиль, люди можуть сприймати вас як агресивного або негнучкого. Суперництво варто застосовувати обережно, лише коли ви впевнені у своїй правоті, маєте відповідні повноваження або дуже обмежений час.

Пристосування
Пристосування (поступливість) – це не наполегливий, але співробітницький стиль. Людина жертвує своїми інтересами, щоб зберегти стосунки і задовольнити інтереси іншого. Якщо ви обираєте цей стиль, ви намагаєтеся владнати конфлікт: поступаєтеся, погоджуєтеся з вимогами партнера, навіть якщо всередині не згодні. Плюс пристосування – воно допомагає швидко відновити гармонію у стосунках, бо одна сторона поступається. Це корисно, коли мир важливіший за саму проблему (наприклад, у суперечках з близькими щодо дрібниць) або коли розумієте, що питання важливіше для іншої сторони, ніж для вас. Мінус у тому, що якщо постійно поступатися, можна накопичити невдоволення і відчуття, що ваші потреби ігнорують. Постійна самопожертва може призвести до дисбалансу у стосунках. Пристосування варто використовувати, коли ви дійсно не проти поступитися або це важливо для збереження миру, але не забувайте про власні межі.

Компроміс
Компроміс – це проміжний стиль, коли кожна сторона частково поступається, щоб знайти спільне рішення. І ви, і інша сторона отримуєте приблизно однакову частку вигоди і втрат. Компроміс – це шлях “золотої середини”: рішення знаходиться десь посередині між позиціями сторін. Переваги компромісу – швидкість і простота. Ви частково задовольняєте свої потреби і частково потреби опонента, зменшуючи напругу. Ніхто не стає повним переможцем, але й немає явних переможених. Це добре працює, коли обидві сторони мають схожу владу чи аргументи і хочуть швидко знайти рішення, або коли часу мало. Недоліки: рішення може бути поверховим: проблема згладжена, але не вирішена до кінця. Кожен отримує лише частину бажаного, тому жодна зі сторін не повністю задоволена. Іноді це залишає відчуття, що питання не вирішене до кінця. Компроміс варто використовувати, коли результат для вас не дуже принциповий або як проміжний крок до повного вирішення конфлікту.

Співпраця
Співпраця (кооперація) – це стиль, найбільш орієнтований на партнерство: ви наполегливо захищаєте свої інтереси і водночас максимально враховуєте інтереси іншої сторони. Мета співпраці – знайти рішення, яке повністю задовольнить обох, тобто досягти ситуації win-win. Цей стиль передбачає відкритий діалог, глибоке розуміння причин конфлікту і творче пошук варіантів вирішення. Ви і ваш опонент дієте як союзники, які разом вирішують спільну проблему, а не змагаються. Переваги співпраці – рішення зазвичай якісне і стійке, бо враховує інтереси всіх учасників, а стосунки покращуються, адже спільний успіх зближує людей. Недолік – цей стиль вимагає більше часу і зусиль. Потрібна готовність обох сторін відкрито спілкуватися, слухати і творчо підходити до вирішення проблеми. Якщо часу мало або інша сторона не готова до співпраці, застосувати цей підхід складно. Але якщо є можливість, співпраця – найкращий стиль, бо дозволяє повністю вирішити конфлікт і зміцнити взаєморозуміння в команді.

2. Рольова гра “5 моделей поведінки в конфлікті”

Мета: прожити на власному досвіді п’ять різних стратегій поведінки в конфлікті (за Томасом–Кілманом), зрозуміти їхні плюси й мінуси.

Порада для вчителя / вчительки:

Стимулюйте учнів додати гумор до сценок, щоб вони були живими. Якщо група вагається, дайте коротку підказку: “Уявіть, що ви категорично не готові поступатися” (для суперництва) або “Ви настільки хочете уникнути сварки, що йдете, навіть не спробувавши домовитись” (для уникнення).

Хід вправи

Обʼєднайте клас у 5 груп. Кожна група отримує одну модель поведінки:
- Уникнення
- Суперництво
- Пристосування
- Компроміс
- Співпраця
Ситуація для всіх груп однакова (приклад): “Двоє однокласників хочуть користуватися одним ноутбуком у бібліотеці. Одному потрібен він для презентації, іншому – для перегляду відео перед іспитом. І в наявності тільки один ноутбук”.
Завдання для груп: розіграти цю ситуацію, використовуючи свій стиль поведінки.
Інші групи спостерігають і після виступу обговорюють: які плюси і мінуси цього стилю?
Виступи: кожна група показує сценку (1–2 хвилини).
- Уникнення: герої уникають вирішення (“Я піду, потім якось розберемось”).
- Суперництво: один наполягає, інший поступається (“Я сильніший / маю більше права”).
- Пристосування: один одразу поступається (“Добре, бери ти”).
- Компроміс: вони домовляються поділити час порівну.
- Співпраця: шукають нове рішення (“А давай я знайду ще один пристрій, або зробимо презентацію і перегляд разом”).
Обговорення після кожного виступу:
- Що відчували герої?
- Які сильні й слабкі сторони цієї стратегії?
- Чи вирішено проблему остаточно?

3. “Позиція чи інтерес?”

Мета: навчитися бачити за словами (позиціями) справжні інтереси та потреби, знаходити win-win рішення.

Порада для вчителя / вчительки:

Запропонуйте класу розглянути кілька простих або навіть кумедних історій. Завдання – швидко знайти рішення, яке влаштує обидві сторони.

Проводьте цю вправу жваво, з гумором і максимально інтерактивно. Запропонуйте учням імпровізувати короткі сценки (наприклад, дві сестри з апельсином, двоє підлітків із вікном, діти з яблуком і черв’яком), щоб клас відчув динаміку конфлікту. Слідкуйте, щоб приклади були дружніми, без критики чи осуду – так учасникам буде легше зануритися в тему.

Головне – показати різницю між позицією (“Хочу яблуко”) та інтересом (“Хочу яблуко, щоб поїсти” або “щоб дослідити черв’яка”). Поясніть, що вміння знаходити інтереси допомагає знаходити win-win рішення і перетворює конфлікт на корисний досвід.

Вступ: нагадайте учням і ученицям:

Позиція – це те, що людина заявляє: “Я хочу…”.
Інтерес – це справжня причина, чому це важливо.
Якщо ми знаємо лише позицію – маємо боротьбу. Якщо розуміємо інтереси – можна знайти рішення для обох.

Робота з кейсами
Кожна команда отримує 2–3 кейси (із наведених прикладів).

Завдання для команди:

Визначити позиції сторін.
Визначити інтереси.
Сформулювати можливе рішення, яке врахує інтереси обох.

Презентація.

Кожна команда коротко презентує один кейс: що було позицією, що – інтересом і яке рішення вони знайшли.

Кейси (повна версія для вчителя / вчительки)

Книга в бібліотеці
- Ситуація: двоє учнів одночасно хочуть узяти одну і ту ж книгу в бібліотеці.
- Позиції: кожен каже: “Мені потрібна ця книга”.
- Інтереси: одному потрібно прочитати певний розділ, іншому – зробити конспект з іншої частини.
- Рішення: домовитися про спільне користування: зробити копії потрібних сторінок, домовитися про чергування.
Вікно в кімнаті
- Ситуація: у класі один учень просить відкрити вікно, інший – закрити.
- Позиції: “Відкрити” vs. “Закрити”.
- Інтереси: першому потрібне свіже повітря, другому – уникнути протягу і холоду.
- Рішення: відкрити вікно у верхній частині, відкрити інше вікно чи провітрювати під час перерви.
Піца
- Ситуація: на столі лишився один шматок піци. Двоє підлітків одночасно заявляють, що хочуть його.
- Позиції: “Я хочу цей шматок”.
- Інтереси: один голодний і хоче більше їжі, іншому подобається саме сирна скоринка.
- Рішення: поділити шматок: одному – більша частина тіста, іншому – скоринка.
Колонка з музикою
- Ситуація: у кімнаті одна група хоче слухати гучну музику, інша – працювати в тиші.
- Позиції: “Увімкнути голосно” vs. “Вимкнути музику”.
- Інтереси: перші прагнуть атмосфери відпочинку, другі – концентрації для навчання.
- Рішення: використати навушники, увімкнути музику тихіше, домовитися про “музичні години”.
Яблуко і черв’як
- Ситуація: двоє дітей сперечаються за одне яблуко.
- Позиції: кожен каже: “Я хочу яблуко”.
- Інтереси: одному потрібна м’якоть, щоб з’їсти, іншому – частина з черв’яком для досліду.
- Рішення: розділити яблуко: один бере м’якоть, інший – частину з черв’яком.
Спільний проєкт
- Ситуація: Двоє учнів хочуть бути керівниками групового проєкту.
- Позиції: “Я лідер”.
- Інтереси: один хоче визнання серед однокласників, другий – контролювати результат і якість роботи.
- Рішення: розподілити лідерство: один відповідає за презентацію, інший – за координацію завдань.

Рефлексія

4. “3 речення”.

Мета: допомогти учням і ученицям осмислити власне ставлення до конфліктів, сформулювати інсайти та наміри на майбутнє.
Формат: індивідуальна письмова робота + коротке усне обговорення (за бажанням).

Наприкінці уроку завершіть три речення:

“Я зрозумів / зрозуміла, що конфлікт…” (Наприклад: “…не завжди зло, а сигнал, що наші інтереси різні”).
“Я хочу навчитися…” (Наприклад: “…не уникати конфліктів, а вміти висловлювати свої потреби спокійно”).
“У наступному конфлікті я спробую…” (Наприклад: “…з’ясувати, які інтереси стоять за словами іншої людини”).

Варіанти проведення

Індивідуально: кожен записує свої три речення у зошиті.
У парах: обмінятися своїми відповідями і коротко обговорити.
У колі: за бажанням кілька учнів озвучують свої речення класу (добровільно).

З чим ще можна попрацювати?

1. Щоденник конфлікту.

Запропонуйте учням і ученицям написати “Щоденник конфлікту”: описати останній конфлікт і розібрати його за моделлю “позиція-інтерес-потреба”.

2. Обговорення цитати.

Обговоріть цитату Людвіга Ерхарда, німецького політика: “Компроміс – це мистецтво розділити пиріг так, щоб усі думали, ніби отримали найбільший шматок”

Запитайте клас:

Як ви розумієте цю фразу?

Чи буває у вас, що після домовленості обидві сторони вважають, що виграли? А чи можна у конфлікті зробити так, щоб дійсно всі були задоволені, а не тільки “здалося”?

3. Дебати.

Проведіть дебати: “Чи завжди компроміс – найкраще рішення?”

Мета: навчити учнів і учениць критично мислити про різні стратегії вирішення конфліктів, порівнювати їхні сильні та слабкі сторони.

Хід вправи:

Розподіл класу:
- Одна команда – “Так, компроміс завжди найкраще рішення”.
- Інша команда – “Ні, компроміс не завжди найкращий”.
Підготовка:
Кожна команда наводить 3–4 аргументи і приклади.
- “За” можуть казати: компроміс швидко знижує напругу, обидві сторони частково задоволені, легше зберегти стосунки.
- “Проти” можуть наводити приклади: компроміс часто поверхневий, ніхто не отримує того, чого справді хотів, у складних ситуаціях потрібна співпраця, а не компроміс.
Дебати:
- Кожна сторона робить коротку вступну промову (по 1–2 хв.).
- Потім команди по черзі відповідають на аргументи опонентів.
  
  Вчитель / вчителька може додати питання-провокації:
- А що, коли компроміс шкодить обом сторонам?
- Чи можна завжди “розрізати піцу навпіл”?
Фінал:

Учні з “глядацького залу” голосують, яка команда була переконливішою.

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 38. Конфлікти і їхнє конструктивне вирішення

Опорні поняття

Конфлікт
Позиція
Інтереси
Потреби
Цінності
Ресурси
Очікування
Ролі
Непорозуміння
Типи конфліктів (внутрішньоособистісний, міжособистісний, груповий)
Співпраця
Конкуренція
Win-win
Win-lose
Модель Томаса–Кілмана (уникнення, суперництво, пристосування, компроміс, співпраця)
Медіація

На цьому уроці ти

дізнаєшся, що таке конфлікт і чому він є природною частиною життя;
навчишся відрізняти позиції від інтересів і потреб у конфлікті;
ознайомишся з 5 стилями поведінки у конфлікті за Томасом–Кілманом;
потренуєшся знаходити win-win рішення на прикладах і кейсах;
зможеш оцінити власний стиль поведінки в конфліктних ситуаціях;
спробуєш рольові ігри, щоб прожити різні стратегії поведінки;
отримаєш інструменти для конструктивного вирішення суперечок і збереження стосунків;
зробиш власну рефлексію й сформулюєш, що застосуєш у наступному конфлікті.

Гачок

Питання-провокація

Уяви: ти в епіцентрі суперечки. Можеш або довести свою правоту і вийти переможцем, або зберегти стосунки з людиною, яка для тебе важлива. Що обираєш – виграти суперечку чи зберегти стосунки? Обери тільки одне. Варіант “і те, і інше” – заборонений 🙂

Додаткові питання для дискусії

Чому для тебе важливіше саме це – перемога чи стосунки?
Уяви, що це суперечка з найкращим другом чи подругою. Ти б зробив/-ла той самий вибір?
А якщо це чужа людина, яку ти більше ніколи не побачиш?
Чи завжди перемога у суперечці означає, що ти виграв/-ла по-справжньому?
А чи можна програти суперечку, але виграти щось більше?

Переглянь короткий анімаційний фільм “Конфлікт” Conflict Management Funny animated 1

Теорія

“Що таке конфлікт і як ми в ньому поводимось?”

Чи можливо жити зовсім без конфліктів? І чи завжди конфлікт – це щось погане?

Визначення конфлікту

Позиція vs. інтереси і потреби

Під час конфлікту ми часто помічаємо тільки позиції – те, що людина говорить або чого вимагає.

Позиція – це те, що видно ззовні. Наприклад: “Я хочу цей стілець зараз”.

Приклад

Але коли вони розповідають, для чого саме їм потрібен апельсин, стає зрозуміло:

одна хоче тільки цедру для пирога,
а іншій потрібен сік для фрешу.

Якщо зважати лише на позиції, вирішити конфлікт не вийде. Але якщо врахувати інтереси, обидві отримають бажане.

Чому конфлікти – це нормально

Пам’ятай: конфлікти з’являються там, де є життя і розвиток. Якщо ви ростете, навчаєтеся чи будуєте стосунки, конфлікти неминучі. Вони показують, що зачеплено щось важливе. Конфлікт може стати як вибухом, так і поштовхом до зростання.

Причини конфліктів і чому вони виникають? Є кілька класичних причин:

Ресурси: гроші, їжа, час, увага. Їх завжди обмежено.
Непорозуміння: слова, які кожен зрозумів по-своєму.
Ролі: коли неясно, хто за що відповідає.
Очікування: я чекаю від тебе одного, а ти робиш інше.

Часто ми сваримося не через “велику” проблему, а через те, що наші очікування не збігаються з реальністю.

Типи конфліктів

Пригадай: коли ти востаннє мав/-ла конфлікт? Це було з кимось іншим чи всередині себе?

Що легше вирішити: конфлікт з другом чи суперечку всередині себе?

Чи відрізняється конфлікт між двома людьми від конфлікту між цілими групами? У чому?

Як ти думаєш, який тип конфліктів у школі зустрічається найчастіше?

А який з них найскладніше вирішити? Чому?

Основні типи конфліктів:

Міжособистісний – це конфлікт між людьми, наприклад, суперечка з другом, сестрою або вчителем.

Приклад

Експеримент “Печерні розбійники”

Уяви літній табір, де відпочивають 22 хлопці 11–12 років. Спочатку їх поділили на дві команди: “Орли” та “Гримучі змії”. Протягом тижня вони жили окремо, займалися спортом, придумували назви та створювали власні прапори. Усередині кожної групи панували дружба і командний дух.

Висновок: коли групи змагаються за обмежені ресурси, виникає конфлікт, але якщо дати їм спільну мету, важливу для всіх, вороги можуть стати союзниками.

Прочитати про експеримент (англійською мовою) можна тут: https://www.simplypsychology.org/robbers-cave.html

Міфи про конфлікти.

Існує кілька поширених, але небезпечних міфів:

“Конфлікт – це завжди зло”. Насправді конфлікт може стати поштовхом до розвитку. Без суперечок ми б не створили нових ідей.
“Треба уникати конфліктів будь-якою ціною”. Уникання не вирішує проблему, а лише відкладає її, як бомбу сповільненої дії.
“У конфлікті завжди хтось виграє, а хтось програє”. Це не так. Є стиль співпраці, коли виграють усі.
“Справжня дружба або любов – це коли немає конфліктів”. Це також міф. Насправді відсутність конфліктів часто означає, що хтось постійно приховує свої потреби.

Теорії співпраці та змагання: від Дойча до Томаса-Кілмана

Чому під час конфлікту одні люди прагнуть домовитися, а інші намагаються перемогти за будь-яку ціну?

Коли успіх однієї людини сприяє успіху іншої, це називається позитивною взаємозалежністю. У такому випадку з’являється можливість для співпраці.
Якщо ж успіх однієї людини автоматично означає поразку іншої, це негативна взаємозалежність. Тоді виникає конкуренція або змагання.

Під час співпраці ми більше довіряємо одне одному, ділимося інформацією і шукаємо рішення, яке підходить всім (win-win). А коли змагаємося, зростає підозра і недовіра, і завжди хтось перемагає, а хтось програє (win-lose).

П’ять стилів поведінки за Томасом-Кілманом

Конкуренція (суперництво) – це коли ти наполегливо відстоюєш свої інтереси і не зважаєш на інтереси іншого. Такий стиль швидкий і жорсткий, корисний у критичних ситуаціях, але може зашкодити стосункам.
Уникнення (уникання) – це коли ти робиш вигляд, що проблеми не існує. Іноді це допомагає заспокоїти емоції, але якщо постійно уникати, проблема лише накопичується.
Пристосування – це коли ти жертвуєш своїми інтересами, щоб зберегти мир. Це корисно, якщо для тебе питання неважливе, а для іншого – важливе, але постійні поступки можуть викликати образу.
Компроміс – це коли кожен трохи поступається. Це швидкий спосіб вирішити конфлікт, але жодна сторона не отримує всього, чого хотіла.
Співпраця – ось це найскладніший, але й найцінніший стиль. Ви відкрито обговорюєте інтереси і шукаєте рішення, яке влаштує всіх. Це “win-win”, але для цього потрібні час і довіра.

Завдання

1. Тест: визначення стилю поведінки в конфлікті (за методикою Томаса–Кілманна)

Перед тобою – навчальна адаптація тесту для саморефлексії що допоможе визначити твій домінуючий стиль поведінки у конфліктних ситуаціях за моделлю Томаса–Кілманна. У цій моделі виділяють п’ять базових стратегій поведінки: уникнення, суперництво, пристосування, компроміс і співпраця.

Конфлікт – це нормальна частина взаємодії, і важливо навчитися керувати ним конструктивно. Розуміння свого провідного стилю допоможе тобі розвинути навички ефективного спілкування та співпраці.

Як проходити тест: тобі запропоновано ряд життєвих ситуацій. До кожної ситуації наведено 5 варіантів дій, що відповідають п’яти різним стилям поведінки. Уважно прочитай ситуацію і обери один варіант, який найточніше описує те, як би ти повівся/повелася. Тут немає “правильних” чи “неправильних” відповідей – обирай чесно, керуючись своєю інтуїцією.

Відповіді позначені літерами A, B, C, D, E. Після завершення тесту підрахуй, які літери ти обрав/-ла найбільше – це і буде твій домінантний стиль. Інструкцію підрахунку та опис усіх стилів ти знайдеш після запитань.

Примітка: Пам’ятай що різні ситуації можуть вимагати різних підходів. Цей тест лише вказує, який стиль ти найчастіше застосовуєш. Усі стилі поведінки в конфлікті можуть бути корисними залежно від обставин, тож варто розвивати гнучкість у виборі стратегії

Тестові запитання

Ситуація: під час групового проєкту ти і твій однокласник не погоджуєтеся щодо того, як виконати завдання – у вас різні ідеї. Як ти вчиниш?
- A. Більше не дискутуватиму і дам однокласнику вирішувати, аби тільки уникнути подальшої суперечки.
- Б. Наполягатиму на своєму і добиватимусь, щоб саме мою ідею взяли за основу виконання проєкту.
- C. Поступлюся і прийму пропозицію однокласника, навіть якщо вважаю свою ідею кращою.
- Д. Запропоную поєднати обидва підходи: використати елементи моєї і його ідеї, щоб кожен частково був задоволений.
- E. Спробую обговорити з однокласником обидві точки зору, щоб разом знайти рішення, яке задовольнить нас обох.
Ситуація: друг взяв у тебе почитати твою улюблену книгу. Минає вже місяць, а він досі її не повертає. До того ж ти дізнаєшся, що в книзі з’явилися пошкоджені сторінки. Що ти зробиш?
- А. Промовчу і не порушуватиму цю тему, сподіваючись, що друг сам поверне книгу з часом.
- Б. Вимагатиму негайно повернути книгу і докорятиму другові за те, що зіпсував мою річ.
- C. Скажу другу, що нічого страшного, і не висловлю невдоволення, щоб не сваритися через таку дрібницю.
- Д. Поясню, що засмучений / засмучена пошкодженням, і запропоную разом знайти рішення – наприклад, відновити книгу чи купити нову спільними зусиллями.
- E. Відверто обговорю ситуацію: поясню другу, чому для мене ця книга важлива, вислухаю його пояснення і ми разом вирішимо, як компенсувати завдану шкоду (скажімо, він допоможе мені дістати аналогічну книгу).
Ситуація: ти з компанією друзів плануєш, куди піти на вихідних. Твій найкращий друг хоче в кіно, а тобі більше подобається ідея піти в боулінг. Кожен наполягає на своєму варіанті. Як ти вчиниш?
- A. Скажу, що мені все одно, і дозволю друзям вирішити самим – погоджуся з будь-яким рішенням, аби уникнути суперечки.
- Б. Наполягатиму, щоб компанія пішла саме в боулінг, і буду переконувати всіх підтримати цю ідею.
- C. Поступлюся бажанню друга і піду з усіма в кіно, хоча насправді хотілося в боулінг.
- Д. Запропоную варіант компромісу: спочатку сходити в кіно, а потім – у боулінг (або навпаки), щоб кожен отримав хоча б частину бажаного.
- E. Обговорю ситуацію з другом відкрито, щоб знайти новий план, який сподобається і йому, і мені (наприклад, оберемо іншу розвагу, цікаву для нас обох).
Ситуація: ти помічаєш, що твій близький друг (або подруга) ображений на тебе через недавню ситуацію. Виникло непорозуміння, стосунки напружені. Що ти зробиш?
- A. Уникатиму спілкування з другом деякий час, сподіваючись, що все якось владнається саме собою.
- Б. Спробую довести, що я правий / права в цій ситуації, і наполягатиму: друг даремно ображається.
- C. Одразу попрошу вибачення і повністю визнаю свою провину – навіть якщо мене неправильно зрозуміли, аби тільки друг перестав сердитися.
- Д. Запропоную нам обом піти назустріч одне одному: я визнаю, у чому був неправий, а друг визнає свою частину вини, щоб помиритися.
- E. Спокійно обговорю проблему з другом: уважно вислухаю, що його турбує, поясню свою точку зору і ми разом з’ясуємо, як усунути непорозуміння без образ.
Ситуація: ти з молодшим братом / сестрою одночасно захотіли пограти за сімейним комп’ютером. Кожен хоче отримати комп’ютер зараз, ніхто не бажає чекати. Як ти поведешся?
- A. Відійду вбік і займуся чимось іншим – не буду сваритися через комп’ютер.
- Б. Наполягатиму, що комп’ютер зараз потрібен саме мені, і відмовлюся поступатися, навіть якщо це призведе до сварки.
- C. Уступлю брату / сестрі і дозволю йому / їй грати, хоча сам / сама теж дуже хотів / хотіла використати комп’ютер.
- Д. Запропоную поділити час: наприклад, він / вона пограє перші 30 хвилин, а я – наступні 30.
- E. Разом обговоримо потреби кожного і знайдемо рішення – наприклад, складемо графік користування або придумаємо чергу, щоб ніхто не почувався обділеним.
Ситуація: ти граєш у шкільній спортивній команді. Перед важливою грою з’ясувалося, що ти і твій товариш по команді хочете грати на одній і тій же позиції. Кожен вважає, що саме він достойний грати на цій позиції. Як вирішити це протистояння?
- A. Виявлю великодушність і дам товаришу можливість зіграти на цій позиції – не хочу розпалювати конфлікт у команді.
- Б. Наполягатиму на своєму: твердо скажу тренеру і товаришу, що грати маю саме я, бо я сильніший на цій позиції.
- C. Скажу, що поступаюся – нехай інший гравець займе цю позицію, навіть якщо мені дуже хотілося грати на ній.
- Д. Запропоную поділити гру: наприклад, у першому таймі на цій позиції граю я, а в другому – він (або навпаки), щоб кожен мав шанс.
- E. Ініціюю відверту розмову з товаришем (за участі тренера): разом оцінимо наші сильні сторони і вирішимо, хто на якій позиції принесе команді більше користі. Можливо, знайдемо інше рішення, що врахує інтереси обох.
Ситуація: учитель поставив тобі оцінку за контрольну роботу значно нижчу, ніж ти вважаєш справедливою. Тобі неприємно і прикро, бо ти очікував / очікувала вищий бал. Як будеш діяти?
- A. Прийму мовчки цю оцінку і не обговорюватиму її з вчителем – інцидент вичерпано.
- Б. Одразу піду до вчителя з претензіями і вимагатиму, щоб він переглянув і підвищив мені бал.
- C. Погоджуся з оцінкою, вирішивши, що вчитель, мабуть, правий – значить, десь я не допрацював / не допрацювала.
- Д. Попрошу вчителя пояснити оцінку і запропоную компроміс: наприклад, дозволити мені виконати додаткове завдання або перескласти частину матеріалу, щоб підвищити бал.
- E. Спокійно обговорю ситуацію з вчителем: вислухаю його аргументи, поясню свою точку зору і разом пошукаємо рішення – можливо, домовимося про додаткову перевірку роботи чи проєкту для перегляду оцінки.
Ситуація: твій друг постійно запізнюється, коли ви кудись разом ідете чи їдете. Ти кожного разу чекаєш, сердишся і засмучуєшся. Як ти відреагуєш?
- A. Нічого не скажу другу про свої почуття і надалі просто терпітиму, скільки треба – раптом колись він почне приходити вчасно.
- Б. Висловлю другу все, що думаю про його запізнення, і заявлю, що більше не збираюся це терпіти.
- C. Підлаштуюся: наприклад, сама / сам почну приходити пізніше або змирюся з тим, що він такий – не ображатимусь, якщо доведеться чекати.
- Д. Домовлюся з другом про чітке правило: наприклад, якщо він запізниться більше ніж на 10 хвилин, я йду без нього. Так ми обидва будемо мотивовані приходити вчасно.
- E. Відверто поговорю з ним: поясню, що мене засмучують його запізнення, спробую з’ясувати причини, вислухаю його і разом знайдемо рішення. Можливо, перенесемо зустрічі на інший час або він обіцяє дзвонити, якщо запізнюється.
Ситуація: ви з однокласником працюєте в парі над спільною презентацією. Ти помічаєш, що він ухиляється від роботи і натякає, щоб ти зробив майже все самостійно, бо в нього “не вистачає часу”. Це несправедливо. Твої дії?
- A. Візьму мовчки на себе всю роботу, аби тільки уникнути конфлікту і здати презентацію вчасно.
- Б. Категорично відмовлюся робити його частину та прямо скажу однокласнику, що він зобов’язаний працювати нарівні зі мною.
- C. Погоджуся виконати і свою, і його частину роботи, щоб не сваритися – головне, аби проєкт був зроблений.
- Д. Домовлюся про компроміс: наприклад, я підготую більшу частину матеріалу, а він візьме на себе оформлення слайдів чи пошук зображень – тобто кожен зробить посильний вклад.
- E. Обговорю проблему з однокласником: спочатку спитаю, чому він не може приділити час, поясню, що мені важко тягнути все самому / самій, і ми разом перерозподілимо завдання так, щоб обом було по силах і справедливо.
Ситуація: На вечірці твій товариш прилюдно пожартував про тебе так, що тобі стало неприємно. Усі навколо засміялися, а тобі соромно і образливо. Як вчиниш?
- A. Промовчу і зроблю вигляд, що жарт мене не зачепив, навіть якщо сильно неприємно – не хочу псувати атмосферу.
- Б. Різко відповім на жарт своїм жартом або зауваженням, щоб прилюдно поставити друга на місце і захистити себе.
- C. Заради миру посміхнуся і посміятимуся разом з усіма, наче мене не образило, хоча на душі буде тяжко.
- Д. Відверну ситуацію жартома, а після вечірки відведу друга вбік і скажу, що мені було неприємно. Поясню, що розумію – він не хотів образити, але попрошу так більше не робити.
- E. Коли емоції вщухнуть, серйозно поговорю з другом віч-на-віч: поясню, що мене засмутив його жарт, вислухаю, чому він так зробив, і разом знайдемо спосіб спілкуватися без образ надалі.
Ситуація: на уроці між тобою і однокласником виникла гаряча дискусія щодо важливого питання. Кожен твердо стоїть на своєму, і суперечка стає дедалі більш емоційною перед усім класом. Що робити?
- A. Припиню сперечатися – замовкну і більше не буду висловлювати свою думку. Нехай лишається при своєму, а я при своєму.
- Б. Продовжу наполягати на своїй правоті, навіть якщо доведеться говорити голосніше і жорсткіше, щоб перемогти в суперечці.
- C. Піду на поступки: скажу при всіх, що, можливо, однокласник і має рацію, та закінчу суперечку, хоча сам / сама залишуся при своїй думці.
- Д. Запропоную завершити дискусію мирно – погодимося, що у кожного може бути своя думка (тобто “погодимося не погоджуватися”) і розійдемося без образ.
- E. Постараюся перевести суперечку в конструктив: спокійно вислухаю аргументи однокласника, потім по черзі викладу свої ідеї. Спробую знайти спільні точки дотику або рішення, яке врахує інтереси обох сторін.
Ситуація: ти дуже хочеш поїхати з друзями на концерт в інше місто на вихідних, але батьки категорично проти і забороняють тобі їхати. Через це вдома виникає конфлікт. Яка буде твоя реакція?
- A. Підкорюся рішенню батьків і навіть не дискутуватиму – якщо не дозволяють, значить не поїду.
- Б. Сваритимуся з батьками, доводячи, що я маю рацію, і спробую все одно поїхати, навіть без їхнього дозволу.
- C. Спокійно прийму їхню заборону і погоджуся, що вони праві, навіть якщо вважаю це несправедливим щодо себе.
- Д. Запропоную компроміс: наприклад, домовлюся повернутися з концерту раніше, або поїхати з дорослим супроводжуючим, аби тільки батьки дозволили.
- E. Сяду з батьками за стіл переговорів: постараюся зрозуміти їхні побоювання, поясню, чому для мене важлива ця поїздка, і ми разом пошукаємо рішення. Можливо, батьки висунуть свої умови (постійний зв’язок, конкретний час повернення тощо), і якщо я їх виконаю – вони будуть спокійніші і погодяться.
Ситуація: двоє твоїх близьких друзів сильно посварилися один з одним і кожен намагається втягнути тебе на свій бік конфлікту. Обоє чекають від тебе лояльності саме до нього. Що ти зробиш?
- A. Постараюся триматися осторонь цього конфлікту і не стану нікого відкрито підтримувати.
- Б. Визначу, хто з друзів, на мою думку, правий, і явно стану на бік саме цієї людини.
- C. Спробую згладити ситуацію, погоджуючись частково з обома: і з одним другом, і з іншим – щоб заспокоїти їх і нікого не образити.
- Д. Переконуватиму їх обох піти на взаємні поступки і помиритися – наприклад, щоб кожен визнав частково свою помилку в сварці.
- E. Виступлю посередником: зберу друзів разом, дам висловитися кожному, допоможу їм розглянути ситуацію очима одне одного і постараюся примирити їх на основі взаєморозуміння.
Ситуація: у школі сталася неприємність – хтось розбив обладнання в класі. Однокласники підозрюють, що це зробив ти, хоча ти цього не робив / не робила. Тобі здається, що до тебе ставляться несправедливо і шукають винного. Як будеш діяти?
- A. Не стану нічого доводити: відійду від конфліктної ситуації і перечекаю, поки все стихне, навіть якщо мене вважають винним без причини.
- Б. Гучно заявлю перед усіма, що це зробив не я, звинувачу однокласників у брехні і вимагатиму вибачень за безпідставні обвинувачення.
- C. Щоб заспокоїти всіх, скажу щось нейтральне на кшталт “гаразд, нехай буде моя провина” або просто промовчу, аби тільки припинили сваритися, хоча мене і звинуватили хибно.
- Д. Запропоную компромісний вихід: наприклад, добровільно допомогти полагодити або оплатити зламане, навіть якщо я цього не робив / робила. Головне – закрити питання і відновити мир в класі.
- E. Ініціюю відверту розмову з класом (або звернуся до вчителя): спокійно поясню, що я не причетний / не причетна до інциденту, наведу факти або попрошу знайти справжню причину. Разом з усіма спробую вирішити проблему справедливо (наприклад, знайдемо, хто насправді це зробив, або колективно виправимо ситуацію).
Ситуація: однокласник / однокласниця перед уроком просить у тебе списати домашнє завдання, яке ти самостійно готував / готувала весь вечір. Ти вважаєш це несправедливим. Як ти вчиниш?
- A. Постараюся уникнути прямої відповіді: скажу, що забув(ла) зошит вдома або віджартуюся, щоб не казати “ні” відкрито і не сваритися.
- Б. Різко відмовлю і заявлю, що кожен має робити роботу сам, навіть якщо однокласник образиться або ми посваримось.
- C. Дам списати все, що потрібно, бо не хочу підводити однокласника і псувати з ним стосунки попри те, що це нечесно.
- Д. Запропоную компроміс: не давати списувати все дослівно, але пояснити йому складні моменти або дозволити глянути лише окремі завдання.
- E. Відмовлю напряму, але одразу запропоную разом швидко розібратися в завданні: допоможу йому зрозуміти матеріал, щоб він сам доробив домашнє без прямого списування.

Підрахунок результатів

Тепер, коли ви обрали відповіді на всі запитання, підрахуйте, яких літер у ваших відповідях найбільше:

Уникнення (A) – ______ відповідей
Суперництво (B) – ______ відповідей
Пристосування (C) – ______ відповідей
Компроміс (D) – ______ відповідей
Співпраця (E) – ______ відповідей

Упиши в пропуски кількість обраних відповідей відповідної літери. Найбільше число вкаже, який стиль поведінки в конфлікті у тебе домінує. Наприклад, якщо максимальна кількість відповідей припала на варіант E – твій провідний стиль співпраця.

Якщо ж декілька стилів набрали однакову кількість балів, це означає, що ти схильний/-на використовувати різні стратегії залежно від ситуації. Уважно прочитай характеристику кожного стилю нижче – можливо, ти впізнаєш в собі риси кількох стилів.

Характеристика стилів поведінки в конфлікті

2. Рольова гра “5 моделей поведінки в конфлікті”

Хід вправи

Обʼєднайтеся у 5 груп. Кожна група отримує одну модель поведінки:
- Уникнення
- Суперництво
- Пристосування
- Компроміс
- Співпраця
Ситуація для всіх груп однакова (приклад):
“Двоє однокласників хочуть користуватися одним ноутбуком у бібліотеці. Одному потрібен він для презентації, іншому – для перегляду відео перед іспитом. І в наявності тільки один ноутбук.”
Завдання для груп:
- Розіграти цю ситуацію, використовуючи свій стиль поведінки.
- Інші групи спостерігають і після виступу обговорюють: які плюси і мінуси цього стилю?
Виступи: Кожна група показує сценку (1–2 хвилини).
Обговорення після кожного виступу:
- Що відчували герої?
- Які сильні й слабкі сторони цієї стратегії?
- Чи вирішено проблему остаточно?

3. “Позиція чи інтерес?”

Кожна команда отримує 2–3 кейси (із наведених прикладів).

Завдання для команди:

Визначити позиції сторін.
Визначити інтереси.
Сформулювати можливе рішення, яке врахує інтереси обох.

Презентація.

Кожна команда коротко презентує один кейс: що було позицією, що – інтересом, яке рішення вони знайшли.

Кейси

Книга в бібліотеці
- Ситуація: двоє учнів одночасно хочуть узяти одну і ту ж книгу в бібліотеці.
- Позиції: кожен каже: “Мені потрібна ця книга”.
- Інтереси: _________________________________________________________________________________
- Рішення: _________________________________________________________________________________
Вікно в кімнаті
- Ситуація: у класі один учень просить відкрити вікно, інший – закрити.
- Позиції: “Відкрити” vs. “Закрити”.
- Інтереси: _________________________________________________________________________________
- Рішення: _________________________________________________________________________________
Піца
- Ситуація: на столі лишився один шматок піци. Двоє підлітків одночасно заявляють, що хочуть його.
- Позиції: “Я хочу цей шматок”.
- Інтереси: _________________________________________________________________________________
- Рішення: _________________________________________________________________________________
Колонка з музикою
- Ситуація: у кімнаті одна група хоче слухати гучну музику, інша – працювати в тиші.
- Позиції: “Увімкнути голосно” vs. “Вимкнути музику”.
- Інтереси: _________________________________________________________________________________
- Рішення: _________________________________________________________________________________
Яблуко і черв’як
- Ситуація: двоє дітей сперечаються за одне яблуко.
- Позиції: кожен каже: “Я хочу яблуко”.
- Інтереси: _________________________________________________________________________________
- Рішення: _________________________________________________________________________________
Спільний проєкт
- Ситуація: двоє учнів хочуть бути керівниками групового проєкту.
- Позиції: “Я лідер”.
- Інтереси: _________________________________________________________________________________
- Рішення: _________________________________________________________________________________

Рефлексія

4. “3 речення”

Наприкінці уроку завершіть три речення:

“Я зрозумів / зрозуміла, що конфлікт…” (Наприклад: “…не завжди зло, а сигнал, що наші інтереси різні”).

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

“Я хочу навчитися…” (Наприклад: “…не уникати конфліктів, а вміти висловлювати свої потреби спокійно”).

“У наступному конфлікті я спробую…” (Наприклад: “…з’ясувати, які інтереси стоять за словами іншої людини”).

З чим ще можна попрацювати?

1. Щоденник конфлікту

Напиши “Щоденник конфлікту”: опиши останній конфлікт і розбери його за моделлю “позиція-інтерес-потреба”.

2. Обговорення цитати

Поміркуй над цитатою Людвіга Ерхарда, німецького політика:“Компроміс – це мистецтво розділити пиріг так, щоб усі думали, ніби отримали найбільший шматок”

3. Дебати

Проведіть у класі дебати: “Чи завжди компроміс – найкраще рішення?”

Хід вправи:

Розподіл класу:
- Одна команда – “Так, компроміс завжди найкраще рішення”.
- Інша команда – “Ні, компроміс не завжди найкращий”.
Підготовка:
Кожна команда наводить 3–4 аргументи і приклади.
- “За” можуть казати: компроміс швидко знижує напругу, обидві сторони частково задоволені, легше зберегти стосунки.
- “Проти” можуть наводити приклади: компроміс часто поверхневий, ніхто не отримує того, чого справді хотів, у складних ситуаціях потрібна співпраця, а не компроміс.
Дебати:
- Кожна сторона робить коротку вступну промову (по 1–2 хв.).
- Потім команди по черзі відповідають на аргументи опонентів.
Фінал:

Учні з “глядацького залу” голосують, яка команда була переконливішою.