Тема 4. Тема 4

матеріал 9

Урок 9. Проблематика твору: субкультура дигерів

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 9. Проблематика твору: субкультура дигерів

Опорні поняття

Дигери
Субкультура
Забобони
Правила
Жаргон

На цьому уроці ви попрацюєте з такими результатами навчання:

слухає інформацію, різну за обсягом і тематикою обраного профілю, долаючи комунікативні перешкоди, шуми [12 МОВ 1.1.1-1]
виявляє гнучкість і стійкість в обстоюванні власної позиції з урахуванням різних думок, аргументів щодо певної проблеми за тематикою обраного профілю, зокрема проблеми, порушеної в художньому тексті, медіатексті [12 МОВ 1.6.1-1]
раціонально поєднує використання вербальних та невербальних засобів в умовах реалізації різних комунікативних стратегій, виявляючи мовну стійкість [12 МОВ 1.6.1-2]
передбачає емоційну реакцію слухача/групи слухачів у різних ситуаціях спілкування за тематикою обраного профілю (зокрема під час публічних виступів), моделюючи можливі ефективні дії для зниження чи підвищення рівня емоційності комунікативної взаємодії [12 МОВ 1.7.1-1]
демонструє володіння прийомами емоційної саморегуляції в різних ситуаціях усної комунікації (зокрема під час публічного виступу, співбесіди, а також у разі виникнення напруги чи конфлікту) [12 МОВ 1.7.1-2]

Гачок

Розглянь фото. Вислови припущення того, що це за місце. Як гадаєш, що тут відбувається?

Завдання 1. Що таке субкультура?

Прочитай уривок із книги Дар’ї Анцибор “Дреди, батли і «стіли». Два століття субкультур в Україні”. Виконай завдання опісля.

“Культура — це однакові цінності, норми й моделі поведінки, символи, традиції та уявлення про світ. Це особливий спосіб життя, який підтримує спільноти людей у часі й просторі. У часі — тому що ці складники передаються від одного покоління іншому. У просторі — тому що, подорожуючи, люди поширюють свої звичаї та вірування. Тобто й тоді, коли бабуся-українка розповідатиме внукам, що на Різдво готують кутю, і коли вона ж передаватиме рецепт куті своїй французькій подрузі.

Усе наше життя сповнене звичаїв. У різних культурах вони можуть відчутно відрізнятися. Наприклад, у Франції чи Італії під час зустрічі двічі цілуються в щоки. Натомість у Японії таке привітання було б надзвичайно образливим. Там вітаються схиляючись до співрозмовника, і що нижчий нахил — то більший вияв пошани.

Кожна культура має цілий набір таких звичаїв на всі випадки життя — від привітань і звички поступатися місцем у транспорті до сценарію весілля та святкування Нового року.

Культура буває матеріальною: наприклад фортеці, храми, картини, прикраси, вишиті сорочки, книги, горщики, музичні інструменти — одно слово, будь-що, до чого ми можемо доторкнутися і що можемо зберегти для майбутніх поколінь.

Культура буває нематеріальною, і тоді ми пізнаємо її в інший спосіб: через танець, спів, відтворення ритуалу чи смаки улюблених традиційних страв. Її не так просто зберегти, бо треба самостійно відтворювати: щоб не забути слів пісні, рухів танцю або того, що на Великдень час робити писанки.

Культура є панівною, якщо більшість членів суспільства керується єдиними уявленнями про цінності, традиції та вірування. Усередині суспільства з’являються групи, які об’єднуються за певною важливою ознакою: професійною, віковою, релігійною, статусною, географічною, за спільним дозвіллям тощо. Вони утворюють субкультуру, виробляючи власне бачення ідей, цінностей чи традицій. Ці спільноти зовсім не обов’язково мають заперечувати загальноприйняту, панівну культуру. Утім, існуючи всередині неї, вони неодмінно підважують прийняті норми, змінюють оптику бачення проблем і дають поживу для нових дискусій.

Префікс суб– говорить про прихований, неофіційний, виокремлений статус таких груп. Якщо загальноприйняті норми й звичаї утворюють систему культури, то субкультури представляють її підсистему. Звідси й інші назви таких молодіжних спільнот: неформали й андеграунд.

Кожна субкультура об’єднується довкола спільного символу. Це можуть бути музика — панки, хіпі, металісти, спорт — футбольні, баскетбольні ультрас, тенісні вболівальники, альтернативні світи — воєнно-історичні клуби, фанати комп’ютерних ігор і фантастичних саг, художня діяльність — поети-слемери, авангардисти, дослідницька діяльність — спелеологи, дигери та багато інших.

Здебільшого старші покоління свідомо чи несвідомо прагнуть, щоб їхні нащадки дотримувалися сформованих правил поведінки й відтворювали їх. Коли цього не стається, ми згадуємо про кризу поколінь. Час не стоїть на місці — ми всі розвиваємося, і це помітно також на рівні мови чи жартів.

Те, що ще 10–15 років тому видавалося кумедним і доречним, сьогодні вже викликає щирий подив, а часом цілком справедливе обурення і навіть скасування. Тож молодь не завжди готова беззаперечно дотримуватися «загальноприйнятих» норм, адже помічає: деякі традиції застарілі, якісь треба переглянути, а якісь — оновити. Умовно: що було нормальним для часів збиральництва, навряд чи є таким для суспільства цифрової ери.

Юність — це час, коли із цікавістю пізнаєш життя, шукаєш своє місце в суспільстві, прагнеш задоволення своїх потреб, і коли щось не подобається — готовий боротися за свою ідею і висловлювати позицію через різні форми протесту. А це не тільки марші, пікети чи голодування, але й зовнішні маркування в стилі одягу, музиці, специфічному сленгу тощо.

Це нормальний процес, але він, звісно, викликає спротив у тих, хто звик жити за традиційним ладом. Таке несприйняття спонукає молодь іще більше гуртуватися за інтересами і протестувати проти усталених у суспільстві практик. Відоме твердження, що рушійною силою будь-якого протесту стає саме молодь, має реальні історичні підґрунтя.

Протестувати проти того, що тебе не влаштовує, — нормально не тільки для молоді, але й для старших поколінь, що закріплено в Конституції як право на мирні зібрання. Однак саме молодь зазвичай є чутливішою до несправедливості. Це пояснюють особливою роботою мозку та серйозними психологічними змінами в цей період життя.

Дослідники вважають, що однією із причин об’єднання в субкультури є боротьба з певними викликами й пошук власної ідентичності. У підлітковому чи ранньому юнацькому віці людина з одного боку переживає крах дитячої системи цінностей і пошук нових авторитетів, а з іншого — шукає свою групу, з якою може себе співвіднести. Найважливіша причина вступу до такої групи — бажання належати до певної спільноти, де можна отримати взаємодопомогу, взаємозахист і тісне спілкування за спільними інтересами.

Слово «субкультура» натякає, що вона перебуває в пониженому, підпорядкованому статусі супроти панівної культури. Ідеться про певне об’єднання людей за спільними специфічними цінностями, способом самоідентифікації, потребами й зацікавленнями. Це виокремлює їх від домінантної частини суспільства. Представники субкультур зазвичай критикують і підважують загальноприйняті норми, ідучи в символічне підпілля і витворюючи «опір через ритуали» (термін Теодора Рошака, класика культурної антропології). Тому їх також називають неформалами або андеграундом”.

Сформулюй визначення субкультури, спираючись на прочитане вище.

Субкультура – це… ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Як інакше називають субкультури?

Що спільного в дигерів та спелеологів?

Як гадаєш, чому люди долучаються до різних субкультур переважно в юності?

Завдання 2. Світ дигерів

Ти вже знаєш, хто такі дигери, з повісті Олени Захарченко “Метро до Темного Міста”. Пригадай, який персонаж був дигером у цій книжці? Що ти пам’ятаєш про нього? Чедер

Тож хто такі дигери?

Слово “дигер” – англійського походження. Його корінь “dig” перекладається як копати.

У статті “По Либеді через Клов у Хрещатик: як вечорами гуляють підземними річками київські дигери” читаємо:

“Це — дослідники рукотворних підземель, шахт, дренажних систем, колекторів, підвалів заводів. Всього, куди можна потрапити ногами, проповзти на животі чи спуститися по мотузці. Дигерство — андеграундна культура у прямому і переносному сенсі слова. Про них багато хто чув. Але їх мало хто бачив”.

Часто саме дигери першими помічають якісь проблеми в функціонуванні тих чи інших споруд. Вони першими помічають несправності, руйнування, тріщини. Свого часу Київводоканал навіть платив дигерам за виявлення таких порушень.

У книжці “Знає тільки Мару” ти ознайомишся зі світом дигерів ближче й детальніше. Користуючись підказками, склади список необхідних речей, які потрібні дигерам при спуску в підземелля.

Вибери з запропонованого те, що варто мати з собою кожному дигеру:

Посібник “Довідник юного дигера”
Ломик Смартфон Налобний ліхтар Запасні акумулятори Кнопковий телефон Захисний костюм Блокнот Вода Гумаки Перекус Фотоапарат Шапка Фломастери Парасолька

У тексті тобі трапляються специфічні слова, що належать до професійного жаргону дигерів. Спробуй дати їм визначення:

Залаз – це прогулянка у штучні міські підземелля, в колектори чи дренажні системи.

Дренажка – це дренажна система, інженерна конструкція з труб, канав та колодязів, призначена для збору й відведення надлишкової води.

Печерна перлина – це кулька з кальциту (вапнякового шпату), що нагадує за формою і кольором перлину й утворюється в міських підземеллях.

Чорний Дигер – це міфічний персонаж, який буцімто може наробити біди дигерам при залазі.

Завдання 3. Екскурсія підземним Києвом

Персонажі повісті “Знає тільки Мару” Олени Рижко приходять на екскурсію Міки, одного з міських дигерів. Багато реальних дигерів проводять екскурсії штучними підземеллями. Про них ти можеш прочитати у статті “”Міські божевільні” чи санітари підземель: хто такі дигери” від видання “Наш Київ”.

Проте екскурсія Міки обернулася катастрофою. Вхід у дренажну систему, якою спускалися школярі, засипало, а сам Міка, намагаючись знайти вихід, серйозно травмувався. Якби не Рум, інший дигер, який прийшов на порятунок, персонажі Олени Рижко не вижили б.

Прочитай реальний відгук на екскурсію київськими підземеллями.

Джерело: https://www.interesniy.kiev.ua/

Напиши відгук на екскурсію Міки за таким шаблоном:

Постав кількість зірочок від 1 до 5 _________________________________

Вкажи ім’я екскурсовода: ___________________________________________

Яке загальне враження від екскурсії?

Чи виправдалися твої очікування?

Які несподіванки трапилися впродовж екскурсії?

Як гід вирішив проблемні питання?

Чи відповідає ціна якості послуг?

Чи порекомендував/порекомендувала б ти такий захід своїм друзям?

Завдання 4. Правила дигерів

Переглянь фрагмент відео “Вісім запитань Олені Рижко, авторці книжки “Знає тільки Мару” на каналі “БараБілка” https://youtu.be/zU-xkBYxbOA?si=PFoyGRM66nwMin27 від 2:07 і до 6:25.
Сформулюй основні правила дигерів, про які говорить Олена Рижко.

Неписані правила дигерів:

Правило 1.

Правило 2.

Правило 3.

Завдання 5. Забобони дигерів

Чи знаєш ти, що таке забобони? Які забобони траплялися тобі в житті?

ЗАБОБОНИ, ів, мн. (одн. забобон, у, ч.), 1. Віра в існування надприродних сил, у долю, ворожіння, віщування і т. ін., в основі якої лежать релігійні уявлення; передсуди. // Віра в прикмети, в те, що деякі дії, явища, істоти, маючи надприродні сили, є запорукою удачі чи невдачі в чому-небудь. // Передсуд, що грунтується на такій вірі.
2. Помилкові погляди на що-небудь, які стали звичними в житті певних верств народу.

Джерело: https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%97%D0%90%D0%91%D0%9E%D0%91%D0%9E%D0%9D%D0%98

Дружня порада вчителю

Щоб проілюструвати учням, що таке забобони, попросіть когось із них узяти книжку або зошит вийти на кілька секунд із класу. Не зачиняючи дверей, попросіть учня або ученицю передати вам річ через поріг. Зверніть увагу на те, чи переступає учень або учениця поріг, передаючи вам зошит або книжку.

Існує ціла низка заборон, пов’язаних із порогом. Наприклад, не можна стояти на порозі, розмовляти через поріг і будь-що через нього передавати. А якщо щось дають, то хоч однією ногою, але намагаються наступити на поріг.

Пригадайте інші побутові заборони, як-от:

Чорна кішка перебігла дорогу – до нещастя.

Ввечері не можна виносити з дому сміття чи щось позичати.

Не свистіти у хаті, бо не буде грошей.

Потрібно подивитися у дзеркало, якщо щось забули.

Не можна дивитися у розбите дзеркало.

Поплювати через плече, щоб не наврочити.

Наступили на ногу – потрібно наступити у відповідь.

Впало столове приладдя – прийдуть гості.

Не можна дарувати ножі .

Розсипана сіль – до сварки.

Незаміжнім не можна сидіти на куті стола .

Птах врізався у вікно або залетів у кімнату – до нещастя

(зі статті “Постукати по дереву та оминати чорних кішок: 19 популярних вірувань або забобонів, які збереглися донині”).

Прочитай фрагмент із тексту “Знає тільки Мару” Олени Рижко. Дай відповіді на запитання.

“— Як він? — спитала Яна.
— Без особливих змін, — вона вже хотіла відійти, як Міка стиснув її руку. Од несподіванки Леся скрикнула, на що Яна й Ігор миттю кинулися до неї.
— Що? Що трапилося? — питали наперебій.
— Перлини… — шепотів Міка.
— Що? — Леся трохи оговталася. — Які перлини?
— Ти… — Мікин голос уривався, — остання розглядала перлини. Печерні перлини.
— То й що з того? — запитав Козуб.
— Ти їх узяла? — Міка спробував підвести голову.
— Ніхто нічого не брав! — Ігор знизав плечима.
— Вона… взяла. Правда? — Міка свердлив поглядом Лесю.
— Я… — Леся судомно ковтнула слину. — Одну, — її рука ковзнула в задню кишеню джинсів і видобула крихітну кульку. — Малесеньку, — додала розгублено.
— Що я сказав? — Міка зірвався на крик. — Просив же нічого не брати, коли перший раз на залазі!
— Ну… — Леся от-от мала розплакатися, — викину.
Ось зараз. Просто тут!
— Це вже не має значення! — Міка перейшов на шепіт. — Я дуже здивуюся, якщо ми звідси виберемося. Всі, — сказав і знову знепритомнів”.

Які забобони існують у дигерів?

Як гадаєш, чи справді школярі потрапили в халепу через те, що Леся порушила заборону?

Завдання 6. “Київські” тексти

Прочитай фрагменти із трьох “київських” текстів. Виконай завдання опісля.

“Яна із зусиллям ковтнула слину. Тим часом по стінках дренажки почав стрибати слабкий промінь ліхтаря. Чомусь набагато нижче, ніж треба було б, якби йшла звичайна людина.
— Карлик? — Яна скорчила гримаску, висловивши загальне припущення.
— Це крокодил, — мов у трансі повторила Леся.
— Ти нормальна? Який у дідька крокодил? — Яна щосили стримувалася. — Багато крокодилів з ліхтарями бачила?
До човгання додалося шморгання й щось подібне чи то на схлипування, чи то на булькання. Козуб зняв налобного ліхтаря й простяг Яні:
— Я гляну дуже обережно. Мене не помітять. Але ж треба знати, що це.
Яна кивнула й відступила вглиб колодязя, щоб Ігор міг примоститися скраю. Козуб розвернувся обличчям до стінки колодязя і, зачаївши подих, визирнув. По трубі й справді рухалося щось низеньке. Химерна приземкувата істота (трохи розгледіти її можна було тільки тоді, коли промінь ліхтаря повертався вбік, а не світив перед собою) повільно наближалася. Надсадно, ніби ривками. За нею волочилося щось важке. моргання-хлюпання посилювалося, істота поволі просувалася до повороту в колодязь. Ось світло її ліхтаря ковзнуло по непритомному Міці. Спинилася, відпустила свою ношу й направилася до Міки. Коли вона майже порівнялася з Козубом, не підозрюючи про його існування, Ігоря оглушив несамовитий крик — щось фуркнуло повз нього, і тієї ж миті химерна істота з крекотом розпласталася на дні труби”.

(Олена Рижко “Знає тільки Мару”)

“Світло ліхтарика стрибало по стінах, під стелею товстими ґронами висіли якісь старі кабелі, давно непотрібні, оброслі павутиною. Юра спотикався і лаявся.
Раптом опинились у круглому тунелі метро. Ліхтарик ледве світив.
У тьмяному світлі вони бачили різні деталі: то півкругле склепіння зі швами, то бетонну підлогу з поіржавленими рейками, то протилежну стіну з жовтими і сірими засохлими слідами від патьоків води.
Юрка постукав по рейці.
— Прикольно. Це ж справжнє метро! Як думаєш, тут давно ніхто не їздить?
— Та ні, вона ж казала, — відповів Марко і посвітив углиб. Було видно, що шпали йдуть і йдуть далі, але рейки там уже зняті.
— Бач?
Тут не було чути характерного запаху, який буває у метро, а радше вчувалася затхлість і щось схоже на запах старої електрички.
— Цікавий тунельчик, — сказав Юра. — Бач — ходиш там згори вулицями і не знаєш, що тут, унизу, да?”

(Олена Захарченко “Метро до Темного Міста”)

“Світла не стало зовсім. Катя не мала уявлення, куди йде. Під ногами хлюпала вода, під нею відчувалося щось слизьке й мулисте, що погрожувало засмоктати черевики. Іноді траплялися гострі каменюки, і Катя мало не падала у воду. Гомін потоку в тунелі оглушував, інколи перетворюючись на рев, так, ніби вони минали справдешні водоспади. Пахло піском і мокрим цементом, а ще — сухим духом плісняви й подекуди — тванню. Час від часу обличчя торкався протяг: мабуть, вони минали ще якісь відгалуження або ж вентиляційні шахти у стінах. Часом Катин викрадач примушував її нагнутися або й просто волоком протягав її під чимось, що перегороджувало прохід. Дитина в наплічнику й далі рюмсала, а тоді затихла.
Катя геть втратила відчуття часу й напрямку, вона тремтіла й сильно засапалася. Наскрізь мокрі, просочені вологою черевики постійно зіслизали з ніг. Аж раптом «хлопчик» грубо штурхонув її і посадив просто в намул. Від стіни поряд сильно пахло цвіллю.
Геть усе на дівчинці було мокрим і брудним, а від утоми й страху вона вже нічого не тямила й не мала сил опиратися. Здається, навіть знепритомніла на короткий час. Та згодом звуки повернулися, підсилені луною колектора”.

(Мія Марченко, Катерина Пекур “Діти вогненного часу”)

Дружня порада вчителю

У всіх трьох фрагментах описуються підземелля Києва. Два тексти – “Метро до Темного міста” і “Діти вогненного часу” – написано в жанрі фентезі, тоді як “Знає тільки Мару” – реалістична повість для підлітків.

Варто звернути увагу учнів, що навіть у фентезійних текстах простір описується реалістично, тож якщо не читати текст повністю, складно розпізнати жанрові ознаки твору.

Що спільного між цими текстами?

Який світ описано в текстах, реалістичний чи фентезійний? Що допомогло тобі відповісти на це запитання?

Якби дигери були героями фентезійного твору, якими якостями вони володіли б?

Рефлексія

Враховуючи все, що ти знаєш про дигерів, їхні правила та заборони, напиши рекламне оголошення про ознайомчу екскурсію дренажкою для Рума.

Не забудь згадати про його сильні сторони як провідника, його досвід порятунку школярів, його уважність до деталей та обережність. Вкажи, що слід узяти на таку екскурсію, а що забезпечують організатори. Уточни вартість події та систему знижок для пільгових категорій населення. Нагадай про погодні умови, від яких залежить можливість провести захід.

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

З чим можна попрацювати ще

Прочитай статтю Ольги Бродської “По Либіді через Клов у Хрещатик: як вечорами гуляють підземними річками київські дигери”.Як гадаєте, чому дигери щоразу йдуть під землю, хоча це й небезпечно? Що найбільш небезпечне під землею? Що має перевірити кожен дигер перед тим, як спускатися у дренажку чи колектор? Яке прізвище в дигера-екскурсовода зі статті?
Переглянь фрагмент відео “ЩО ПРИХОВУЄ ПІДЗЕМНИЙ КИЇВ? Таємниці Аскольдової дренажно-штольневої системи. Незнана історія!” https://youtu.be/_Kyf_uA699Q?si=e-MbSpze1flpE3bb від 2:45 до 6:00. Як офіційно класифікують міські підземелля? Що досліджують дигери, спускаючись під землю?
Переглянь перші 10 хвилин відео київського дигера Кирила Степанця “Підземелля Пейзажної алеї” https://youtu.be/54_c7j51Mcw?si=BOLo5cObr7Mc8Q55. У відео ти побачиш, як виглядають печерні перлини. Опиши їх так, ніби це ти тримаєш у руках ці перлини:

Дигери є не тільки в Києві. Прочитай статтю “Львівські дигери знайшли сховок євреїв у каналізації під час Голокосту” https://inlviv.in.ua/lviv/lvivski-dygery-znajshly-shovok-yevreyiv-u-kanalizatsiyi-pid-chas-golokostu. Як називається відома львівська підземна річка?
Що допомогло львівським науковцям знайти сховок, де євреї ховалися понад 60 років тому? Які предмети, знайдені в підземеллях, свідчать про довге перебування людей у колекторі? Хто допомагав переховувати євреїв у львівському підземеллі під час Другої світової війни?

Джерела

Дар’я Анцибор. Дреди, батли і «стіли». Два століття субкультур в Україні. — К. : Лабораторія, 2024. — 352 с.
Олександра Бабіхіна. “Міські божевільні” чи санітари підземель: хто такі дигери https://nashkiev.ua/life/miski-bozhevilni-chi-sanitari-pidzemel-hto-taki-digeri
Ольга Бродська. По Либіді через Клов у Хрещатик: як вечорами гуляють підземними річками київські дигери https://vechir.media/po-lybidi-cherez-klov-u-hreshhatyk-yak-vechoramy-gulyayut-pidzemnymy-richkamy-kyyivski-dygery/
Дарія Поперечна. Постукати по дереву та оминати чорних кішок: 19 популярних вірувань або забобонів, які збереглися донині https://life.pravda.com.ua/society/2021/04/10/244513/
Кирило Степанець. Хто такі дігери? https://youtu.be/SACoXzu1ehU?si=fSGKmS56E2ZvSh6i

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 9. Проблематика твору: субкультура дигерів

Опорні поняття:

Дигери
Субкультура
Забобони
Правила
Жаргон

На цьому уроці ти:

ознайомишся з поняттям субкультури;
дізнаєшся більше про субкультуру дигерів, їхні правила та заборони;
проаналізуєш кілька фрагментів “київських” текстів про підземелля;
навчишся писати відгук на послугу.

Гачок

Розглянь фото. Вислови припущення того, що це за місце. Як гадаєш, що тут відбувається?

Завдання 1. Що таке субкультура?

Сформулюй визначення субкультури, спираючись на прочитане вище.

Як інакше називають субкультури?

Що спільного в дигерів та спелеологів?

Як гадаєш, чому люди долучаються до різних субкультур переважно в юності?

Завдання 2. Світ дигерів

Ти вже знаєш, хто такі дигери, з повісті Олени Захарченко “Метро до Темного Міста”. Пригадай, який персонаж був дигером у цій книжці? Що ти пам’ятаєш про нього?

Тож хто такі дигери?

Слово “дигер” – англійського походження. Його корінь “dig” перекладається як копати.

У статті “По Либеді через Клов у Хрещатик: як вечорами гуляють підземними річками київські дигери” читаємо:

Вибери з запропонованого те, що варто мати з собою кожному дигеру:

Посібник “Довідник юного дигера”
Ломик Смартфон Налобний ліхтар Запасні акумулятори Кнопковий телефон Захисний костюм Блокнот Вода Гумаки Перекус Фотоапарат Шапка Фломастери Парасолька

Залаз – це __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Дренажка – це __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Печерна перлина – це __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Чорний Дигер – це __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 3. Екскурсія підземним Києвом

Прочитай реальний відгук на екскурсію київськими підземеллями.

Напиши відгук на екскурсію Міки за таким шаблоном:

Постав кількість зірочок від 1 до 5 _________________________________

Вкажи ім’я екскурсовода: ___________________________________________

Яке загальне враження від екскурсії?

Чи виправдалися твої очікування?

Які несподіванки трапилися впродовж екскурсії?

Як гід вирішив проблемні питання?

Чи відповідає ціна якості послуг?

Чи порекомендував/порекомендувала б ти такий захід своїм друзям?

Завдання 4. Правила дигерів

Переглянь фрагмент відео “Вісім запитань Олені Рижко, авторці книжки “Знає тільки Мару” на каналі “БараБілка” https://youtu.be/zU-xkBYxbOA?si=PFoyGRM66nwMin27 від 2:07 і до 6:25.
Сформулюй основні правила дигерів, про які говорить Олена Рижко.

Неписані правила дигерів:

Правило 1.

Правило 2.

Правило 3.

Завдання 5. Забобони дигерів

Чи знаєш ти, що таке забобони? Які забобони траплялися тобі в житті?

Джерело: https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%97%D0%90%D0%91%D0%9E%D0%91%D0%9E%D0%9D%D0%98

Прочитай фрагмент із тексту “Знає тільки Мару” Олени Рижко. Дай відповіді на запитання.

Які забобони існують у дигерів?

Як гадаєш, чи справді школярі потрапили в халепу через те, що Леся порушила заборону?

Завдання 6. “Київські” тексти

Прочитай фрагменти із трьох “київських” текстів. Виконай завдання опісля.

“Яна із зусиллям ковтнула слину. Тим часом по стінках дренажки почав стрибати слабкий промінь ліхтаря. Чомусь набагато нижче, ніж треба було б, якби йшла звичайна людина.
— Карлик? — Яна скорчила гримаску, висловивши загальне припущення.
— Це крокодил, — мов у трансі повторила Леся.
— Ти нормальна? Який у дідька крокодил? — Яна щосили стримувалася. — Багато крокодилів з ліхтарями бачила?
До човгання додалося шморгання й щось подібне чи то на схлипування, чи то на булькання. Козуб зняв налобного ліхтаря й простяг Яні:
— Я гляну дуже обережно. Мене не помітять. Але ж треба знати, що це.
Яна кивнула й відступила вглиб колодязя, щоб Ігор міг примоститися скраю. Козуб розвернувся обличчям до стінки колодязя і, зачаївши подих, визирнув. По трубі й справді рухалося щось низеньке. Химерна приземкувата істота (трохи розгледіти її можна було тільки тоді, коли промінь ліхтаря повертався вбік, а не світив перед собою) повільно наближалася. Надсадно, ніби ривками. За нею волочилося щось важке. моргання-хлюпання посилювалося, істота поволі просувалася до повороту в колодязь. Ось світло її ліхтаря ковзнуло по непритомному Міці. Спинилася, відпустила свою ношу й направилася до Міки. Коли вона майже порівнялася з Козубом, не підозрюючи про його існування, Ігоря оглушив несамовитий крик — щось фуркнуло повз нього, і тієї ж миті химерна істота з крекотом розпласталася на дні труби”.

(Олена Рижко “Знає тільки Мару”)

“Світло ліхтарика стрибало по стінах, під стелею товстими ґронами висіли якісь старі кабелі, давно непотрібні, оброслі павутиною. Юра спотикався і лаявся.
Раптом опинились у круглому тунелі метро. Ліхтарик ледве світив.
У тьмяному світлі вони бачили різні деталі: то півкругле склепіння зі швами, то бетонну підлогу з поіржавленими рейками, то протилежну стіну з жовтими і сірими засохлими слідами від патьоків води.
Юрка постукав по рейці.
— Прикольно. Це ж справжнє метро! Як думаєш, тут давно ніхто не їздить?
— Та ні, вона ж казала, — відповів Марко і посвітив углиб. Було видно, що шпали йдуть і йдуть далі, але рейки там уже зняті.
— Бач?
Тут не було чути характерного запаху, який буває у метро, а радше вчувалася затхлість і щось схоже на запах старої електрички.
— Цікавий тунельчик, — сказав Юра. — Бач — ходиш там згори вулицями і не знаєш, що тут, унизу, да?”

(Олена Захарченко “Метро до Темного Міста”)

“Світла не стало зовсім. Катя не мала уявлення, куди йде. Під ногами хлюпала вода, під нею відчувалося щось слизьке й мулисте, що погрожувало засмоктати черевики. Іноді траплялися гострі каменюки, і Катя мало не падала у воду. Гомін потоку в тунелі оглушував, інколи перетворюючись на рев, так, ніби вони минали справдешні водоспади. Пахло піском і мокрим цементом, а ще — сухим духом плісняви й подекуди — тванню. Час від часу обличчя торкався протяг: мабуть, вони минали ще якісь відгалуження або ж вентиляційні шахти у стінах. Часом Катин викрадач примушував її нагнутися або й просто волоком протягав її під чимось, що перегороджувало прохід. Дитина в наплічнику й далі рюмсала, а тоді затихла.
Катя геть втратила відчуття часу й напрямку, вона тремтіла й сильно засапалася. Наскрізь мокрі, просочені вологою черевики постійно зіслизали з ніг. Аж раптом «хлопчик» грубо штурхонув її і посадив просто в намул. Від стіни поряд сильно пахло цвіллю.
Геть усе на дівчинці було мокрим і брудним, а від утоми й страху вона вже нічого не тямила й не мала сил опиратися. Здається, навіть знепритомніла на короткий час. Та згодом звуки повернулися, підсилені луною колектора”.

(Мія Марченко, Катерина Пекур “Діти вогненного часу”)

Що спільного між цими текстами?

Який світ описано в текстах, реалістичний чи фентезійний? Що допомогло тобі відповісти на це запитання?

Якби дигери були героями фентезійного твору, якими якостями вони володіли б?

Рефлексія

З чим можна попрацювати ще

Прочитай статтю Ольги Бродської “По Либіді через Клов у Хрещатик: як вечорами гуляють підземними річками київські дигери”.Як гадаєте, чому дигери щоразу йдуть під землю, хоча це й небезпечно? Що найбільш небезпечне під землею? Що має перевірити кожен дигер перед тим, як спускатися у дренажку чи колектор? Яке прізвище в дигера-екскурсовода зі статті?
Переглянь фрагмент відео “ЩО ПРИХОВУЄ ПІДЗЕМНИЙ КИЇВ? Таємниці Аскольдової дренажно-штольневої системи. Незнана історія!” https://youtu.be/_Kyf_uA699Q?si=e-MbSpze1flpE3bb від 2:45 до 6:00. Як офіційно класифікують міські підземелля? Що досліджують дигери, спускаючись під землю?
Переглянь перші 10 хвилин відео київського дигера Кирила Степанця “Підземелля Пейзажної алеї” https://youtu.be/54_c7j51Mcw?si=BOLo5cObr7Mc8Q55. У відео ти побачиш, як виглядають печерні перлини. Опиши їх так, ніби це ти тримаєш у руках ці перлини:

Дигери є не тільки в Києві. Прочитай статтю “Львівські дигери знайшли сховок євреїв у каналізації під час Голокосту” https://inlviv.in.ua/lviv/lvivski-dygery-znajshly-shovok-yevreyiv-u-kanalizatsiyi-pid-chas-golokostu. Як називається відома львівська підземна річка?
Що допомогло львівським науковцям знайти сховок, де євреї ховалися понад 60 років тому? Які предмети, знайдені в підземеллях, свідчать про довге перебування людей у колекторі? Хто допомагав переховувати євреїв у львівському підземеллі під час Другої світової війни?

Джерела

Дар’я Анцибор. Дреди, батли і «стіли». Два століття субкультур в Україні. — К. : Лабораторія, 2024. — 352 с.
Олександра Бабіхіна. “Міські божевільні” чи санітари підземель: хто такі дигери https://nashkiev.ua/life/miski-bozhevilni-chi-sanitari-pidzemel-hto-taki-digeri
Ольга Бродська. По Либіді через Клов у Хрещатик: як вечорами гуляють підземними річками київські дигери https://vechir.media/po-lybidi-cherez-klov-u-hreshhatyk-yak-vechoramy-gulyayut-pidzemnymy-richkamy-kyyivski-dygery/
Дарія Поперечна. Постукати по дереву та оминати чорних кішок: 19 популярних вірувань або забобонів, які збереглися донині https://life.pravda.com.ua/society/2021/04/10/244513/
Кирило Степанець. Хто такі дігери? https://youtu.be/SACoXzu1ehU?si=fSGKmS56E2ZvSh6i

Завантажити матеріал (PDF)

Ділись та обговорюй важливе