Урок 6. Форма твору: гумор у драмі Миколи Куліша «Мина Мазайло»
Матеріал
Урок 6. Форма твору: гумор у драмі Миколи Куліша «Мина Мазайло»
- Сатира
- Історія
- Гротеск
- Сарказм
- Гумор
- Драма
Пригадай, коли ти востаннє сильно сміявся/сміялася з чогось?
Що саме це було: мем, допис у соцмережах, tiktok чи інше коротке відео, комедійний фільм/мультфільм, анекдот, карикатура, стендап, каламбур чи якийсь інший варіант.
Поділися своїм досвідом та вислухай досвіди своїх однокласниць та однокласників.
Дружня порада вчителю
Мета цього завдання зрозуміти, де сьогодні ми найчастіше знаходимо гумор і з якого типу контенту ми сміємося найбільше. Який тип контенту, що веселить, споживають ваші учні.
Завдання 1.
Прочитай опис різних видів комічного в літературі , зʼєднай визначення з відповіднии термінами.
- Доброзичливий сміх, спрямований на розкриття певних вад людського характеру або недоладностей у житті. (Гумор)
- Їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті і гнівного презирства. Сарказм не має подвійного, часто прихованого змісту, як іронія, близько до якої він стоїть, а виражається завжди прямо. (Сарказм)
- Приховане кепкування, уживання слова в оберненому, протилежному значенні. Може бути доброзичливою, сумною, злою, дошкульною. (Іронія)
- Різке осміювання, критика всього негативного. Об’єкт висміювання часто малюється у перебільшено смішному вигляді. (Сатира)
- Тип художньої образності, який ґрунтується на химерному поєднанні фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного, життєподібного і карикатурного. (Гротеск)
- а. Гротеск
- б. Гумор
- в. Сарказм
- г. Сатира
- ґ. Іронія
- Обери те визначення, який найкраще пасує «Мині Мазайлу» Миколи Куліша. Обґрунтуй свою думку. Сатира.
- Для перевірки переглянь ілюстрацію, різновид комічності якої збіграється і різновидом комічності. Що саме нас у цій ілюстрації веселить?
- Чи впізнаєш ти подію в історії незалежної України, яка висміюється у цій ілюстрації?
Завдання 2.
- Поміркуй, якою мовою говорять дійові особи в реаліях тексту? Про кого ми знаємо напевно, а щодо кого вагаємося?
Мина
Мазайлиха
Рина
Мокій
Уля
тьотя Мотя
дядько Тарас
Баронова-Козино
Комсомольці - Якою мовою ми читаємо їхні репліки?
- Яким чином у тексті передано, що дійові особи говорять різними мовами? Пригадай, чи це постійний прийом, чи такий, що виринає час від часу?
- Прочитай фрагмент тексту і вкажи, хто з дійових осіб точно говорить російською, а щодо кого ми можемо вагатися? Чим це виражено?
Уля
— А до того, що в антропології про це пишеться, що українці здебільшого довгоногі, і що нема гірш, як коротконогі жінки, — в антропології сказано, от… (Взявшись рукою за талію, гордо витягла ногу. Рина і Тьотя бликнули на свої).
Рина
— Це він тобі памороки ногами та антропологіями забив… Та він же божевільний, ти розумієш!.. Він просто захворів на всякі оці українські фантазії, а ти й вуха розвісила, ідійотко!
Тьотя
— Бачите, бачите, він не покохав вас, Улю, як женщину, ну, як людину, нарешті. Він у вас шукає тільки щось українське, він тільки українського хоче…
Мазайлиха
— Ви йому потрібна не на коханнячко, не на милуваннячко, а тільки на те, щоб робити на вас україні-за-а-цію…
Тьотя Мотя
— Боже!.. По-моєму, прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной. (Одійшла).
Рина
— Улько! Зараз ти викликаєш Мокія і кажеш йому отут: або ти Мазєнін, або я у тітки в Одесі… Отут казатимеш, в оцій кімнаті, чуєш? Я стоятиму за дверима! Тільки так! Або — або… Все!
Завдання 3.
Розглянь два тексти у таблиці, в яких розгортається одна і та сама ситуація та виконай завдання опісля.
Пішли. Тьотя, побачивши, що Уля увійшла до Мокія в кімнату, вернулась. Підбігла до люстра, виглянулася, тоді піднялася і почала крадькома вимірювати свої ноги (чверткою на пальцях).
Рина вигулькнула з дверей:
— Тьотю!
Тьотя зашарілася:
— Я зараз. Це у мене підв’язка спала…
Пішла до Рини. Причинила двері.
Увійшли Мокій і Уля. Мокій узяв Улю за руку:
— Дуже радий, Улю, що навідали мене у моїй Холодногорській пущі. От! Дуже! А я, знаєте, вчора, з нашого побачення прийшовши, довго ще не спав… І знаєте… Якось попалась під руку збірка поезій. Набрів, між іншим, на прекрасний примітив. Ось:
Ти, місяцю, який же ти ясний,
як засвітиш — на весь світ прекрасний.
Ой, спусти вниз роги,
засвіти по діброві, —
покажи всі в степу до милої дороги.
Правда, чудесно звучить, Улю?
Уля
— Я їду жити до тітки… В Одесу, Моко.
Мокій приголомшений:
— Як це… до тітки в Одесу?!
Уля
— Так… в Одесу, до тітки… жити…
Мокій глухо:
— Серйозно?
Уля
— Серйозно… Заставляють…
Мокій
—Хто?
Уля
— Різні тьо… обставини, нєпрєодолімиє препятствія…
Мокій
— По-українському — непоборні перешкоди кажуть.
Уля з натиском:
— Так… з одного боку, непоборні, з другого — нєпрєодолімиє перешкоди.
Мокій
— Як же це так!.. Раптом до тітки жити, та ще й в Одесу… (По паузі). Сиди один в холодній хаті, нема з ким тихо розмовляти, анікогісінько нема.
Текст пʼєси
Всі пішли з кімнати, Тьотя Мотя, побачивши, що Уля увійшла до Мокія в кімнату, вернулась. Підбігла до люстра, виглянулася, тоді піднялася і почала крадькома вимірювати свої ноги чверткою на пальцях. Не встигла завершити, як з дверей вигулькнула Рина: — Тьотю!
— Я зараз. Це у мене підв’язка спала… — зашарілася Тьотя Мотя і у млявих спробах виправдатися пішла до Рини, причинивши двері.
Тим часом у сусідній кімнаті Мокій радісно зустрів Улю.
— Дуже радий, Улю, що навідали мене у моїй Холодногорській пущі. От! Дуже! А я, знаєте, вчора, з нашого побачення прийшовши, довго ще не спав… І знаєте… Якось попалась під руку збірка поезій. Набрів, між іншим, на прекрасний примітив, — хлопець не трихо затримав повітря і піднесено почав читати,
—
Ти, місяцю, який же ти ясний,
як засвітиш — на весь світ прекрасний.
Ой, спусти вниз роги,
засвіти по діброві, —
покажи всі в степу до милої дороги.
Закінчивши чотиривірш він озирнувся до дівчини у пошуках такого ж захвату: Правда, чудесно звучить, Улю?.
Дівчина судомно видихнула і без жодного ентузаіазму натомість видавила з себе: Я їду жити до тітки… В Одесу, Моко.
—- Як це… до тітки в Одесу?!, — Приголомшений Мокій тільки і зміг промовити
Улі тільки і лишилося, що кивнути і відвернутися, бо дивитися в очі хлопця вона не могла.
— Серйозно? — Мокій усе ще не змігши повірити у почуте глухо уточнив
— Серйозно… Заставляють…
— Хто?
— Різні тьо…, — почала Уля, але ічасно зупинилася, щоб не виказати нещодавно проговорений план, — обставини, нєпрєодолімиє препятствія…
— По-українському — непоборні перешкоди кажуть, — Мокій не зміг утриматися і все ж виправив дівчину, хоча обстваними цьому аж ніяк не сприяли.
Роздратувавшись Юля, якій і так страшенно не подобалося брати участь у цій сцені, із натиском лиш відказала: Так… з одного боку, непоборні, з другого — нєпрєодолімиє перешкоди.
—- Як же це так! Раптом до тітки жити, та ще й в Одесу… — Мокій скрушно похитав головою, а тоді помовчав трохи, пригадав вірш Тараса Шевченка і пробубонік кілька перших рядків, — Сиди один в холодній хаті, нема з ким тихо розмовляти, анікогісінько нема.
Як би це могло виглядати у прозі
- Які відмінності в оповіді ти помітив/помітила?
- Який вид письма представлений у першому фрагменті, а який у другому? У чому їхні відмінності?
- Які елементи оповіді відсутні у другому тексті? А які використані, але в інший спосіб?
- Чому у лівій колонці менше тексту, хоча сюжет той самий? (бо всі ті контексти, які у прозі необхідні, щоб краще зрозуміти емоції та переживання дійової особи, у постановці пʼєси на сцені лягають на плаче акторів)
- Перероби поданий фрагмент у прозовий відповідник. Які елементи ти використав/використала інакше? Які — довелося дещо довигадувати, щоб підкреслити емоційне забарвлення тексту?
Баронова-Козино
— Читайте вірш “Сенокос”. Читайте голосно, виразно, вимовляючи кожне слово. Мазайло, обсмикуючись, як колись обсмикувався в школі перед тим, як здавати урок, голосно й виразно:
— Пахнєт сеном над лугами…
Баронова-Козино трошки захвилювалась:
— Прононс! Прононс! Не над лу-гами, а над луґамі. Не га, а ґа…
Мазайло
— Над лу-гами…
— Над луґа-ґа!
— Над луга-га!
— Ґа!
— Га!
Баронова-Козино аж вух своїх торкнулася пальцем:
— Ах, Боже мій! Та в руській мові звука “г” майже немає, а є “г”. Звук “г” трапляється лише в слові “Бог”, та й то вимовляється…
Мазайло раптом у розпач вдався:
— Знаю! Оце саме “ге” і є моє лихо віковічне. Прокляття, якесь каїнове тавро, що по ньому мене впізнаватимуть навіть тоді, коли я возговорю не те що чистою руською, а небесною, ангельською мовою.
Баронова-Козино
— Не хвилюйтесь, милий! В одчай не вдавайтесь!
Мазайло
— О, як не хвилюватися, як, коли оце саме “ге” увесь вік мене пекло і кар’єру поламало… Я вам скажу… Ще молодим… Губернатора дочь оддаля закохалася мною. Просилася, молилася: познайомте мене, познайомте. Казали: не дворянин, якийсь там регістратор… Познайомте мене, познайомте! Покликали мене туди — як на Аполлона, на мене дивилася. Почувши ж з уст моїх “ге”… “ге” — одвернулась, скривилась.
Баронова-Козино
— Я її розумію.
— А мене?
— І вас тепер розумію.
Мазайло
— О, скільки я вже сам пробував у розмові казати… “кге”.
Баронова-Козино
— “Кге” ?
Мазайло
— Не міг і не можу, навряд щоб і ви навчили мене…
Баронова-Козино захвилювалась:
— Ах, Боже мій. Та це ж єдиний тепер мій заробіток — “ге”… Самим “ге” я тепер і живу. Постарайтесь, голубчику, ну, скажіть ще раз: над луґами. Над лу-ґамі.
Мазайло
— Над лукгами. Над лугами.
— Ґамі.
— Гами.
— Ґа.
— Га.
Баронова-Козино до вух, Мазайло до серця — та разом:
— Ху-у-у!
Мокій одчинив двері. Тоді голосно до Улі:
— Прочитайте, Улю (розгорнув книжку і показав де), оцю народну пісню. Читайте голосно, виразно і тільки так, як у книжці написано.
Уля, хвилюючись, напружено:
— Брат і сестра. Під ґарою над криницею…
Мокій
— Не під ґарою, а під горою… Там написано: під горою. Читайте, будь ласка, як написано.
Уля
— Під ґарою…
— Під горою, го!
— Під ґорою, ґо!
— Го!
— Ґо!
— Де ж там, Улю, “ґо”, коли в книжці “го” стоїть. Взагалі в українській мові рідко коли звук “ґе” подибуємо, хіба в таких словах, як (на батьків бік голосно) ґуля, ґава, ґирлиґа, а то скрізь кажемо “ге”.
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Дружня порада вчителю
Варто наголосити, що немає одного правильного способу перетворення драматичного тексту в прозовий. Хтось може писати максимально лаконічні ремарки між репліками персонажів, хтось — додавати довгі пасажі контексту та міркувань. Це — творча робота.
Поміркуй, яка форма пасує «Мина Мазайлу» більше: пʼєси чи прози? Поясни чому.
- Обʼєднайся у пару чи групу та разом оберіть найцікавіший для вас фрагмент пʼєси, який наступного уроку ви будете театралізовано зачитувати. Ви можете як лишати уривок незмінним, так і адаптовувати його під сучасні реалії.
- Підготуйте обґрунтування у чому полягає конфлікт дійових осіб цього фрагмента. Не забудьте використати поняття та терміни, вивчені протягом теми.
- А також пояснення, чому ви в парі/групі обрали саме цей фрагмент.
Джерела:
https://lv.testportal.gov.ua/traneeLitr/HTML/comics.html
Урок 6. Форма твору: гумор у драмі Миколи Куліша «Мина Мазайло»
- Сатира
- Історія
- Гротеск
- Сарказм
- Гумор
- Драма
Пригадай, коли ти востаннє сильно сміявся/сміялася з чогось?
Що саме це було: мем, допис у соцмережах, tiktok чи інше коротке відео, комедійний фільм/мультфільм, анекдот, карикатура, стендап, каламбур чи якийсь інший варіант.
Поділися своїм досвідом та вислухай досвіди своїх однокласниць та однокласників.
Завдання 1.
Прочитай опис різних видів комічного в літературі , зʼєднай визначення з відповіднии термінами.
- Доброзичливий сміх, спрямований на розкриття певних вад людського характеру або недоладностей у житті.
- Їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті і гнівного презирства. Сарказм не має подвійного, часто прихованого змісту, як іронія, близько до якої він стоїть, а виражається завжди прямо.
- Приховане кепкування, уживання слова в оберненому, протилежному значенні. Може бути доброзичливою, сумною, злою, дошкульною.
- Різке осміювання, критика всього негативного. Об’єкт висміювання часто малюється у перебільшено смішному вигляді.
- Тип художньої образності, який ґрунтується на химерному поєднанні фантастичного і реального, прекрасного і потворного, трагічного і комічного, життєподібного і карикатурного.
- а. Гротеск
- б. Гумор
- в. Сарказм
- г. Сатира
- ґ. Іронія
- Обери те визначення, який найкраще пасує «Мині Мазайлу» Миколи Куліша. Обґрунтуй свою думку.
- Для перевірки переглянь ілюстрацію, різновид комічності якої збіграється і різновидом комічності. Що саме нас у цій ілюстрації веселить?
- Чи впізнаєш ти подію в історії незалежної України, яка висміюється у цій ілюстрації?
Завдання 2.
- Поміркуй, якою мовою говорять дійові особи в реаліях тексту? Про кого ми знаємо напевно, а щодо кого вагаємося?
Мина
Мазайлиха
Рина
Мокій
Уля
тьотя Мотя
дядько Тарас
Баронова-Козино
Комсомольці - Якою мовою ми читаємо їхні репліки?
- Яким чином у тексті передано, що дійові особи говорять різними мовами? Пригадай, чи це постійний прийом, чи такий, що виринає час від часу?
- Прочитай фрагмент тексту і вкажи, хто з дійових осіб точно говорить російською, а щодо кого ми можемо вагатися? Чим це виражено?
Уля
— А до того, що в антропології про це пишеться, що українці здебільшого довгоногі, і що нема гірш, як коротконогі жінки, — в антропології сказано, от… (Взявшись рукою за талію, гордо витягла ногу. Рина і Тьотя бликнули на свої).
Рина
— Це він тобі памороки ногами та антропологіями забив… Та він же божевільний, ти розумієш!.. Він просто захворів на всякі оці українські фантазії, а ти й вуха розвісила, ідійотко!
Тьотя
— Бачите, бачите, він не покохав вас, Улю, як женщину, ну, як людину, нарешті. Він у вас шукає тільки щось українське, він тільки українського хоче…
Мазайлиха
— Ви йому потрібна не на коханнячко, не на милуваннячко, а тільки на те, щоб робити на вас україні-за-а-цію…
Тьотя Мотя
— Боже!.. По-моєму, прілічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізірованной. (Одійшла).
Рина
— Улько! Зараз ти викликаєш Мокія і кажеш йому отут: або ти Мазєнін, або я у тітки в Одесі… Отут казатимеш, в оцій кімнаті, чуєш? Я стоятиму за дверима! Тільки так! Або — або… Все!
Завдання 3.
Розглянь два тексти у таблиці, в яких розгортається одна і та сама ситуація та виконай завдання опісля.
Пішли. Тьотя, побачивши, що Уля увійшла до Мокія в кімнату, вернулась. Підбігла до люстра, виглянулася, тоді піднялася і почала крадькома вимірювати свої ноги (чверткою на пальцях).
Рина вигулькнула з дверей:
— Тьотю!
Тьотя зашарілася:
— Я зараз. Це у мене підв’язка спала…
Пішла до Рини. Причинила двері.
Увійшли Мокій і Уля. Мокій узяв Улю за руку:
— Дуже радий, Улю, що навідали мене у моїй Холодногорській пущі. От! Дуже! А я, знаєте, вчора, з нашого побачення прийшовши, довго ще не спав… І знаєте… Якось попалась під руку збірка поезій. Набрів, між іншим, на прекрасний примітив. Ось:
Ти, місяцю, який же ти ясний,
як засвітиш — на весь світ прекрасний.
Ой, спусти вниз роги,
засвіти по діброві, —
покажи всі в степу до милої дороги.
Правда, чудесно звучить, Улю?
Уля
— Я їду жити до тітки… В Одесу, Моко.
Мокій приголомшений:
— Як це… до тітки в Одесу?!
Уля
— Так… в Одесу, до тітки… жити…
Мокій глухо:
— Серйозно?
Уля
— Серйозно… Заставляють…
Мокій
—Хто?
Уля
— Різні тьо… обставини, нєпрєодолімиє препятствія…
Мокій
— По-українському — непоборні перешкоди кажуть.
Уля з натиском:
— Так… з одного боку, непоборні, з другого — нєпрєодолімиє перешкоди.
Мокій
— Як же це так!.. Раптом до тітки жити, та ще й в Одесу… (По паузі). Сиди один в холодній хаті, нема з ким тихо розмовляти, анікогісінько нема.
Всі пішли з кімнати, Тьотя Мотя, побачивши, що Уля увійшла до Мокія в кімнату, вернулась. Підбігла до люстра, виглянулася, тоді піднялася і почала крадькома вимірювати свої ноги чверткою на пальцях. Не встигла завершити, як з дверей вигулькнула Рина: — Тьотю!
— Я зараз. Це у мене підв’язка спала… — зашарілася Тьотя Мотя і у млявих спробах виправдатися пішла до Рини, причинивши двері.
Тим часом у сусідній кімнаті Мокій радісно зустрів Улю.
— Дуже радий, Улю, що навідали мене у моїй Холодногорській пущі. От! Дуже! А я, знаєте, вчора, з нашого побачення прийшовши, довго ще не спав… І знаєте… Якось попалась під руку збірка поезій. Набрів, між іншим, на прекрасний примітив, — хлопець не трихо затримав повітря і піднесено почав читати,
—
Ти, місяцю, який же ти ясний,
як засвітиш — на весь світ прекрасний.
Ой, спусти вниз роги,
засвіти по діброві, —
покажи всі в степу до милої дороги.
Закінчивши чотиривірш він озирнувся до дівчини у пошуках такого ж захвату: Правда, чудесно звучить, Улю?.
Дівчина судомно видихнула і без жодного ентузаіазму натомість видавила з себе: Я їду жити до тітки… В Одесу, Моко.
—- Як це… до тітки в Одесу?!, — Приголомшений Мокій тільки і зміг промовити
Улі тільки і лишилося, що кивнути і відвернутися, бо дивитися в очі хлопця вона не могла.
— Серйозно? — Мокій усе ще не змігши повірити у почуте глухо уточнив
— Серйозно… Заставляють…
— Хто?
— Різні тьо…, — почала Уля, але ічасно зупинилася, щоб не виказати нещодавно проговорений план, — обставини, нєпрєодолімиє препятствія…
— По-українському — непоборні перешкоди кажуть, — Мокій не зміг утриматися і все ж виправив дівчину, хоча обстваними цьому аж ніяк не сприяли.
Роздратувавшись Юля, якій і так страшенно не подобалося брати участь у цій сцені, із натиском лиш відказала: Так… з одного боку, непоборні, з другого — нєпрєодолімиє перешкоди.
—- Як же це так! Раптом до тітки жити, та ще й в Одесу… — Мокій скрушно похитав головою, а тоді помовчав трохи, пригадав вірш Тараса Шевченка і пробубонік кілька перших рядків, — Сиди один в холодній хаті, нема з ким тихо розмовляти, анікогісінько нема.
- Які відмінності в оповіді ти помітив/помітила?
- Який вид письма представлений у першому фрагменті, а який у другому? У чому їхні відмінності?
- Які елементи оповіді відсутні у другому тексті? А які використані, але в інший спосіб?
- Чому у лівій колонці менше тексту, хоча сюжет той самий?
- Перероби поданий фрагмент у прозовий відповідник. Які елементи ти використав/використала інакше? Які — довелося дещо довигадувати, щоб підкреслити емоційне забарвлення тексту?
Баронова-Козино
— Читайте вірш “Сенокос”. Читайте голосно, виразно, вимовляючи кожне слово. Мазайло, обсмикуючись, як колись обсмикувався в школі перед тим, як здавати урок, голосно й виразно:
— Пахнєт сеном над лугами…
Баронова-Козино трошки захвилювалась:
— Прононс! Прононс! Не над лу-гами, а над луґамі. Не га, а ґа…
Мазайло
— Над лу-гами…
— Над луґа-ґа!
— Над луга-га!
— Ґа!
— Га!
Баронова-Козино аж вух своїх торкнулася пальцем:
— Ах, Боже мій! Та в руській мові звука “г” майже немає, а є “г”. Звук “г” трапляється лише в слові “Бог”, та й то вимовляється…
Мазайло раптом у розпач вдався:
— Знаю! Оце саме “ге” і є моє лихо віковічне. Прокляття, якесь каїнове тавро, що по ньому мене впізнаватимуть навіть тоді, коли я возговорю не те що чистою руською, а небесною, ангельською мовою.
Баронова-Козино
— Не хвилюйтесь, милий! В одчай не вдавайтесь!
Мазайло
— О, як не хвилюватися, як, коли оце саме “ге” увесь вік мене пекло і кар’єру поламало… Я вам скажу… Ще молодим… Губернатора дочь оддаля закохалася мною. Просилася, молилася: познайомте мене, познайомте. Казали: не дворянин, якийсь там регістратор… Познайомте мене, познайомте! Покликали мене туди — як на Аполлона, на мене дивилася. Почувши ж з уст моїх “ге”… “ге” — одвернулась, скривилась.
Баронова-Козино
— Я її розумію.
— А мене?
— І вас тепер розумію.
Мазайло
— О, скільки я вже сам пробував у розмові казати… “кге”.
Баронова-Козино
— “Кге” ?
Мазайло
— Не міг і не можу, навряд щоб і ви навчили мене…
Баронова-Козино захвилювалась:
— Ах, Боже мій. Та це ж єдиний тепер мій заробіток — “ге”… Самим “ге” я тепер і живу. Постарайтесь, голубчику, ну, скажіть ще раз: над луґами. Над лу-ґамі.
Мазайло
— Над лукгами. Над лугами.
— Ґамі.
— Гами.
— Ґа.
— Га.
Баронова-Козино до вух, Мазайло до серця — та разом:
— Ху-у-у!
Мокій одчинив двері. Тоді голосно до Улі:
— Прочитайте, Улю (розгорнув книжку і показав де), оцю народну пісню. Читайте голосно, виразно і тільки так, як у книжці написано.
Уля, хвилюючись, напружено:
— Брат і сестра. Під ґарою над криницею…
Мокій
— Не під ґарою, а під горою… Там написано: під горою. Читайте, будь ласка, як написано.
Уля
— Під ґарою…
— Під горою, го!
— Під ґорою, ґо!
— Го!
— Ґо!
— Де ж там, Улю, “ґо”, коли в книжці “го” стоїть. Взагалі в українській мові рідко коли звук “ґе” подибуємо, хіба в таких словах, як (на батьків бік голосно) ґуля, ґава, ґирлиґа, а то скрізь кажемо “ге”.
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Поміркуй, яка форма пасує «Мина Мазайлу» більше: пʼєси чи прози? Поясни чому.
- Обʼєднайся у пару чи групу та разом оберіть найцікавіший для вас фрагмент пʼєси, який наступного уроку ви будете театралізовано зачитувати. Ви можете як лишати уривок незмінним, так і адаптовувати його під сучасні реалії.
- Підготуйте обґрунтування у чому полягає конфлікт дійових осіб цього фрагмента. Не забудьте використати поняття та терміни, вивчені протягом теми.
- А також пояснення, чому ви в парі/групі обрали саме цей фрагмент.
Джерела:
https://lv.testportal.gov.ua/traneeLitr/HTML/comics.html
Ділись та обговорюй важливе