Урок 11. Проблематика есею Джерома Клапки Джерома «Чи повинні ми говорити те, що думаємо, і думати те, що говоримо»
Матеріал
Урок 11. Проблематика есею Джерома Клапки Джерома «Чи повинні ми говорити те, що думаємо, і думати те, що говоримо»
- «Чи повинні ми говорити те, що думаємо, і думати те, що говоримо» Джером Клапка Джером
- Суспільні норми
- Ввічливість
- Етика правди
Подивись на схематичні зображення деяких із символів Великої Британії. Із чим у тебе ще асоціюється ця країна та її мешканці?
Збери разом з однокласниками та однокласницями мудборд Великої Британії.
Завдання 1.
На зображенні — збірка Джерома Клапки Джерома, у якій розміщений текст «Чи повинні ми говорити те, що думаємо, і думати те, що говоримо», «Ліниві думки одного нероби».
- Зроби припущення, на які теми тексти могли би бути у збірці з такою назвою?
- Роздивися оригінальну обкладинку цієї збірки. Зобрази схематично свою версію обкладинки. Що на ній обовʼязково має бути?
- Врахочуючи назву збірки, а також назву короткого тексту «Чи повинні ми говорити те, що думаємо, і думати те, що говоримо», припусти, із якою формою матимеш справу? Обґрунтуй свою думку. Повернися до свого припущення наприкінці уроку.
- Оповіданням — суто художній текстом;
- Есеєм або фейлетоном — публіцистичних текстом-міркуванням.
Дружня порада вчителю
У цьому завданні можна розібрати кожне слово назви: нероба — отже може бути людина; ліниві — яким чином це показати; думки — замислена поза або ж записи поряд із людиною тощо.
Але це лише один з підходів, можливо, хтось з учнівства йтиме своїм відмінним.
Оповідання — невеликий за обсягом прозовий художній твір, який зазвичай описує одну подію або епізод із життя персонажів.
Есей — короткий прозовжий жанр на межі публіцистики та художнього стилю, що має вільну структуру і висловлює особисту думку автора чи авторки щодо певної теми.
Фейлетон — сатиричний жанр у публіцистиці, у якому зазвичай висміюється негативні сторони певонго суспільства.
Із яким типом тексту ми все ж маємо справу: з оповідання чи з есеєм?
(з есеєм)
Які елементи тексту наштовхнули тебе на цю думку?
(більшість тексту була присвячена розмислам автора щодо суспільної колізії, а не розгортанню певної історії певних персонажів)
Завдання 2
Прочитай фрагмент тексту Джерома Клапки Джерома та виконай завдання опісля.
Служниця входить і доповідає, що у вітальні подружжя Нудів.
— А, хай їм чорт! — вигукує чоловік.
— Тс-с! — цитькає на нього дружина.— Причиніть двері, Сюзен. Скільки разів я вам казала ніколи не залишати двері відчиненими!
Чоловік навшпиньки піднімається нагору й зачиняється у своєму кабінеті. Дружина поправляє се-те перед дзеркалом, вичікуючи, поки опанує себе настільки, щоб не виказувати своїх почуттів, а тоді з розгорненими обіймами, так наче вона зустрічає небесного ангела, виходить у вітальню. Вона каже, що страшенно рада бачити Нудів, що вони дуже добре зробили, завітавши до них. Але чом вони не прийшли всією родиною? Де цей пустун Нуд-молодший? Чом він тепер ніколи не загляне до неї? Вона справді почне сердитись. А люба крихітка Флоссі Нуд? Ще мала, щоб їздити в гості? Пусте! Що ж це за гостини, коли не всі Нуди прийшли?
Обоє Нудів, які сподівалися, що не застануть господарів, і завітали тільки з добропристойного обов’язку робити візити принаймні разів чотири на сезон, починають пояснювати, як багато вони доклали зусиль, щоб прийти в гості.
- Що не так у цій ситуації?
- Чому усі персонажі поводяться так дивно? Що могло б полегшити їхнє життя?
- Чи були у твоєму життя подібні ситуації (як з боку господарів будинку або як з боку подружжя Нудів)?
- Чи вчинив/вчинила б ти інакше, якби знав/знала, що інші учасники ситуації теж не воліють, наприклад, гостювати?
Завдання 3
Прочитай наступний уривок і випиши з нього усі обставини в яких персонажі поводилися так, як би їм не хотілося. До кожної з них добери альтернативну модель поведінки та оціни, чи здавалася б вона тобі етичною.
Що б ми воліли — докурити сигару чи поспішити у вітальню, де співатиме міс Скрип? Ви ще й запитуєте! У поспіху ми збиваємо одне одного з ніг. Міс Скрип не дуже хочеться співати, але якщо ми наполягаємо… Ми таки наполягаємо. Міс Скрип з чарівною нехіттю погоджується. Ми старанно намагаємось не дивитись одне на одного. Ми сидимо, втупивши очі в стелю. Міс Скрип кінчає співати й підводиться.
— Чого так мало? — кажемо ми, коли оплески трохи вщухають і нас можна розчути. Міс Скрип певна, що вона проспівала всю пісню? Чи вона обманила нас, витівниця, і вкоротила її на один куплет? Міс Скрип запевняє нас, що в усьому винен композитор. Але вона знає ще одну пісню. При цьому натяку наші обличчя знов опромінює втіха. Ми голосно вимагаємо ще.
Вино, яким частує нас господар, таке надзвичайне на смак, що й не сказати. Ні, ні, більше не можна, ми не наважуємось — лікар заборонив, дуже суворо. А яка сигара в нашого господаря! Ми й не знали, що такі сигари ще трапляються в цьому буденному світі. Ні, ми, їй-богу, не можемо викурити ще одну. Але, як ви вже так наполягаєте, можна нам покласти її в кишеню? Правду кажучи, з нас не такі вже й завзяті курці. А кава, якою пригощає господиня! Може, вона розкриє нам свій секрет? А дитя! Ми насилу слова знаходимо. Звичайні діти — хіба мало ми їх бачили? Як по правді, то ми ніколи не, знаходили чогось особливо привабливого в дітях і тільки задля годиться вихваляли їх. Але це дитя! Так і кортить спитати, де вони його дістали. Оце такого ми б і самі охочі мати. А як маленька Дженет декламує “В зубного лікаря”! Досі аматорська декламація ніколи не подобалась нам. А це справжній геній. Вона повинна готуватись на сцену! Її мати не дуже схвалює сценічну кар’єру? Ми просимо її в ім’я мистецтва — театр не повинен утратити такий талант!
Кожна наречена прегарна. Кожна наречена чарівна в простому вбранні з… (дальші деталі дивись у місцевій газеті). Кожне весілля — підстава для загальних веселощів. З келихом вина я руці ми змальовуємо те ідеальне життя, що чекає в майбутньому на молодят. Та й хіба ж може бути інакше? Вона — дочка своєї матері (схвальні вигуки). Він — ну, та його ми всі знаємо (знову схвальні вигуки, а також мимовільний, швидко заглушений регіт одного зле вихованого молодика з другого кінця столу).
Своє прикидання ми вносимо навіть у релігію. Ми сидимо в церкві й через належні проміжки часу гордовито повідомляємо господа, що ми жалюгідні хробаки і що з нас нема пуття. Нам здається, що так і слід робити; для нас це ніяка не шкода, ба навіть вважається, що це приємність.
| Обставини | Інша модель поведінки | Етично/неетично |
|---|---|---|
Завдання 4
Прочитай фрагмент есею та дай відповіді на питання опісля.
Одного разу певній добропорядній і великій людині випало занедужати. У газеті я прочитав, що всю країну охопив смуток. Люди, що обідали в ресторані, схиляли голови на стіл і ридали, почувши цю звістку від офіціанта. Незнайомі на вулиці кидались один одному в обійми й заходились плачем, як малі діти.
У цей час я був за кордоном і саме збирався додому. Але мені було якось соромно повертатись. Побачивши себе в дзеркалі, я був просто шокований: з мого обличчя виразно було знати, що зі мною вже кілька тижнів не траплялось ніяких знегод. Я відчував, що з’явитися з таким виглядом серед охоплених скорботою співвітчизників означало б ще посилити їхні страждання. Довелося визнати, що вдача моя дрібна й себелюбна. В Америці одна моя п’єса мала успіх, і я — хоч ріжте мене! — ніяк не міг удати людини, прибитої горем. Бували навіть хвилини, коли я забувався і — тільки подумати! — насвистував.Як на те, я ще мав нагальну справу на батьківщині, а то б я, звичайно, затримався за кордоном, доки якийсь удар недолі не наблизить мене до стану моїх співвітчизників.
На пристані в Дуврі першою людиною, з якою мені судилося поговорити, виявився митний урядовець. Можна б гадати, що горе зробить його байдужим до такої марниці, як півсотні сигар. А проте ні — він ще й дуже зрадів, коли знайшов їх. За них він здер змене три шилінги чотири пенси і навіть хихикнув, одержавши гроші. На пероні дуврського вокзалу маленька дівчинка залилася сміхом, коли якась жінка впустила валізку на собаку,— але діти завжди егоїсти, а можливо, ця дівчинка і взагалі не чула прикрої новини.
- У чому полягає внутрішній конфлікт персонажа?
- Чи стосується скорбота безпосередньо його? На твою думку, чи щира скорбота його оточення, враховуючи притаманну британському суспільству відданість монархії?
- Поміркуй, чи можна дозволити собі бути веселим, якщо всі довкола сумні?
Завдання 5
Прочитай цитату з есею та виконай завдання опісля.
Я й години не пробув у Лондоні, як переконався, що ми, англійці, напрочуд стримана нація.
- «Англійці — стримана нація» — це один з найвідоміших стереотипів про цю націю. Пригадай, які ще ти знаєш? Поділися своїми варіантами із однокласниками та однокласниками, сформуйте спільний список.
- Які з цих стереотипів негативні, а які — нейтральні?
- У яких стереотипах ми максимально відмінні від англійців?
Дружня порада вчителю
Можна навіть заповнити табличку, яка б підкреслила, що у нас та в англійців доволі різні стереотипи, що логічно, адже ми маємо зовсім іншу історію, клімат, політичне становище тощо.
Завдання 6
За прикладом із чухраїнцями виведи 5 рис англійців за підсумками читання есею та наведи приклади, у яких ситуаціях вони можуть проявлятися.
| Риса | Життєва ситуація |
|---|---|
| 1. | |
| 2. | |
| 3. | |
| 4. | |
| 5. |
- Якою була б твоя відповідь на питання: чи повинні ми говорити те, що думаємо, і думати те, що говоримо?
- Чи потрібна самоцензура?
- Пригадай, чи було у тебе таке, коли ти ненавмисно когось образив/образила, бо не врахував/врахувала, що певна тема може бути чутливою? Чи ображали подібним чином тебе?
Подивись фрагмент однієї з серій серіалу «Теорія великого вибуху» та дай відповіді на питання опісля.
https://youtu.be/3Vo7LebMd5U?si=PbGEKrqixlvY-4kS
- Чому друзів Шелдона дратує те, що він робить?
- Чи є у Шелдона розуміння суспільних норм?
- Чи випрацьовується певне суспільне правило за ці кілька епізодів? Яким чином?
Урок 11. Проблематика есею Джерома Клапки Джерома «Чи повинні ми говорити те, що думаємо, і думати те, що говоримо»
- «Чи повинні ми говорити те, що думаємо, і думати те, що говоримо» Джером Клапка Джером
- Суспільні норми
- Ввічливість
- Етика правди
Подивись на схематичні зображення деяких із символів Великої Британії. Із чим у тебе ще асоціюється ця країна та її мешканці?
Збери разом з однокласниками та однокласницями мудборд Великої Британії.
Завдання 1.
На зображенні — збірка Джерома Клапки Джерома, у якій розміщений текст «Чи повинні ми говорити те, що думаємо, і думати те, що говоримо», «Ліниві думки одного нероби».
- Зроби припущення, на які теми тексти могли би бути у збірці з такою назвою?
- Роздивися оригінальну обкладинку цієї збірки. Зобрази схематично свою версію обкладинки. Що на ній обовʼязково має бути?
- Врахочуючи назву збірки, а також назву короткого тексту «Чи повинні ми говорити те, що думаємо, і думати те, що говоримо», припусти, із якою формою матимеш справу? Обґрунтуй свою думку. Повернися до свого припущення наприкінці уроку.
- Оповіданням — суто художній текстом;
- Есеєм або фейлетоном — публіцистичних текстом-міркуванням.
Оповідання — невеликий за обсягом прозовий художній твір, який зазвичай описує одну подію або епізод із життя персонажів.
Есей — короткий прозовжий жанр на межі публіцистики та художнього стилю, що має вільну структуру і висловлює особисту думку автора чи авторки щодо певної теми.
Фейлетон — сатиричний жанр у публіцистиці, у якому зазвичай висміюється негативні сторони певонго суспільства.
Із яким типом тексту ми все ж маємо справу: з оповідання чи з есеєм?
Які елементи тексту наштовхнули тебе на цю думку?
Завдання 2
Прочитай фрагмент тексту Джерома Клапки Джерома та виконай завдання опісля.
Служниця входить і доповідає, що у вітальні подружжя Нудів.
— А, хай їм чорт! — вигукує чоловік.
— Тс-с! — цитькає на нього дружина.— Причиніть двері, Сюзен. Скільки разів я вам казала ніколи не залишати двері відчиненими!
Чоловік навшпиньки піднімається нагору й зачиняється у своєму кабінеті. Дружина поправляє се-те перед дзеркалом, вичікуючи, поки опанує себе настільки, щоб не виказувати своїх почуттів, а тоді з розгорненими обіймами, так наче вона зустрічає небесного ангела, виходить у вітальню. Вона каже, що страшенно рада бачити Нудів, що вони дуже добре зробили, завітавши до них. Але чом вони не прийшли всією родиною? Де цей пустун Нуд-молодший? Чом він тепер ніколи не загляне до неї? Вона справді почне сердитись. А люба крихітка Флоссі Нуд? Ще мала, щоб їздити в гості? Пусте! Що ж це за гостини, коли не всі Нуди прийшли?
Обоє Нудів, які сподівалися, що не застануть господарів, і завітали тільки з добропристойного обов’язку робити візити принаймні разів чотири на сезон, починають пояснювати, як багато вони доклали зусиль, щоб прийти в гості.
- Що не так у цій ситуації?
- Чому усі персонажі поводяться так дивно? Що могло б полегшити їхнє життя?
- Чи були у твоєму життя подібні ситуації (як з боку господарів будинку або як з боку подружжя Нудів)?
- Чи вчинив/вчинила б ти інакше, якби знав/знала, що інші учасники ситуації теж не воліють, наприклад, гостювати?
Завдання 3
Прочитай наступний уривок і випиши з нього усі обставини в яких персонажі поводилися так, як би їм не хотілося. До кожної з них добери альтернативну модель поведінки та оціни, чи здавалася б вона тобі етичною.
Що б ми воліли — докурити сигару чи поспішити у вітальню, де співатиме міс Скрип? Ви ще й запитуєте! У поспіху ми збиваємо одне одного з ніг. Міс Скрип не дуже хочеться співати, але якщо ми наполягаємо… Ми таки наполягаємо. Міс Скрип з чарівною нехіттю погоджується. Ми старанно намагаємось не дивитись одне на одного. Ми сидимо, втупивши очі в стелю. Міс Скрип кінчає співати й підводиться.
— Чого так мало? — кажемо ми, коли оплески трохи вщухають і нас можна розчути. Міс Скрип певна, що вона проспівала всю пісню? Чи вона обманила нас, витівниця, і вкоротила її на один куплет? Міс Скрип запевняє нас, що в усьому винен композитор. Але вона знає ще одну пісню. При цьому натяку наші обличчя знов опромінює втіха. Ми голосно вимагаємо ще.
Вино, яким частує нас господар, таке надзвичайне на смак, що й не сказати. Ні, ні, більше не можна, ми не наважуємось — лікар заборонив, дуже суворо. А яка сигара в нашого господаря! Ми й не знали, що такі сигари ще трапляються в цьому буденному світі. Ні, ми, їй-богу, не можемо викурити ще одну. Але, як ви вже так наполягаєте, можна нам покласти її в кишеню? Правду кажучи, з нас не такі вже й завзяті курці. А кава, якою пригощає господиня! Може, вона розкриє нам свій секрет? А дитя! Ми насилу слова знаходимо. Звичайні діти — хіба мало ми їх бачили? Як по правді, то ми ніколи не, знаходили чогось особливо привабливого в дітях і тільки задля годиться вихваляли їх. Але це дитя! Так і кортить спитати, де вони його дістали. Оце такого ми б і самі охочі мати. А як маленька Дженет декламує “В зубного лікаря”! Досі аматорська декламація ніколи не подобалась нам. А це справжній геній. Вона повинна готуватись на сцену! Її мати не дуже схвалює сценічну кар’єру? Ми просимо її в ім’я мистецтва — театр не повинен утратити такий талант!
Кожна наречена прегарна. Кожна наречена чарівна в простому вбранні з… (дальші деталі дивись у місцевій газеті). Кожне весілля — підстава для загальних веселощів. З келихом вина я руці ми змальовуємо те ідеальне життя, що чекає в майбутньому на молодят. Та й хіба ж може бути інакше? Вона — дочка своєї матері (схвальні вигуки). Він — ну, та його ми всі знаємо (знову схвальні вигуки, а також мимовільний, швидко заглушений регіт одного зле вихованого молодика з другого кінця столу).
Своє прикидання ми вносимо навіть у релігію. Ми сидимо в церкві й через належні проміжки часу гордовито повідомляємо господа, що ми жалюгідні хробаки і що з нас нема пуття. Нам здається, що так і слід робити; для нас це ніяка не шкода, ба навіть вважається, що це приємність.
| Обставини | Інша модель поведінки | Етично/неетично |
|---|---|---|
Завдання 4
Прочитай фрагмент есею та дай відповіді на питання опісля.
Одного разу певній добропорядній і великій людині випало занедужати. У газеті я прочитав, що всю країну охопив смуток. Люди, що обідали в ресторані, схиляли голови на стіл і ридали, почувши цю звістку від офіціанта. Незнайомі на вулиці кидались один одному в обійми й заходились плачем, як малі діти.
У цей час я був за кордоном і саме збирався додому. Але мені було якось соромно повертатись. Побачивши себе в дзеркалі, я був просто шокований: з мого обличчя виразно було знати, що зі мною вже кілька тижнів не траплялось ніяких знегод. Я відчував, що з’явитися з таким виглядом серед охоплених скорботою співвітчизників означало б ще посилити їхні страждання. Довелося визнати, що вдача моя дрібна й себелюбна. В Америці одна моя п’єса мала успіх, і я — хоч ріжте мене! — ніяк не міг удати людини, прибитої горем. Бували навіть хвилини, коли я забувався і — тільки подумати! — насвистував.Як на те, я ще мав нагальну справу на батьківщині, а то б я, звичайно, затримався за кордоном, доки якийсь удар недолі не наблизить мене до стану моїх співвітчизників.
На пристані в Дуврі першою людиною, з якою мені судилося поговорити, виявився митний урядовець. Можна б гадати, що горе зробить його байдужим до такої марниці, як півсотні сигар. А проте ні — він ще й дуже зрадів, коли знайшов їх. За них він здер змене три шилінги чотири пенси і навіть хихикнув, одержавши гроші. На пероні дуврського вокзалу маленька дівчинка залилася сміхом, коли якась жінка впустила валізку на собаку,— але діти завжди егоїсти, а можливо, ця дівчинка і взагалі не чула прикрої новини.
- У чому полягає внутрішній конфлікт персонажа?
- Чи стосується скорбота безпосередньо його? На твою думку, чи щира скорбота його оточення, враховуючи притаманну британському суспільству відданість монархії?
- Поміркуй, чи можна дозволити собі бути веселим, якщо всі довкола сумні?
Завдання 5
Прочитай цитату з есею та виконай завдання опісля.
Я й години не пробув у Лондоні, як переконався, що ми, англійці, напрочуд стримана нація.
- «Англійці — стримана нація» — це один з найвідоміших стереотипів про цю націю. Пригадай, які ще ти знаєш? Поділися своїми варіантами із однокласниками та однокласниками, сформуйте спільний список.
- Які з цих стереотипів негативні, а які — нейтральні?
- У яких стереотипах ми максимально відмінні від англійців?
Завдання 6
За прикладом із чухраїнцями виведи 5 рис англійців за підсумками читання есею та наведи приклади, у яких ситуаціях вони можуть проявлятися.
| Риса | Життєва ситуація |
|---|---|
| 1. | |
| 2. | |
| 3. | |
| 4. | |
| 5. |
- Якою була б твоя відповідь на питання: чи повинні ми говорити те, що думаємо, і думати те, що говоримо?
- Чи потрібна самоцензура?
- Пригадай, чи було у тебе таке, коли ти ненавмисно когось образив/образила, бо не врахував/врахувала, що певна тема може бути чутливою? Чи ображали подібним чином тебе?
Подивись фрагмент однієї з серій серіалу «Теорія великого вибуху» та дай відповіді на питання опісля.
https://youtu.be/3Vo7LebMd5U?si=PbGEKrqixlvY-4kS
- Чому друзів Шелдона дратує те, що він робить?
- Чи є у Шелдона розуміння суспільних норм?
- Чи випрацьовується певне суспільне правило за ці кілька епізодів? Яким чином?
Ділись та обговорюй важливе