Урок 52. Поняття про методи ідентифікації та встановлення структури органічних сполук. Фізико-хімічні методи дослідження: хроматографія
Очікувані результати
Мета уроку: Показати роль фізико-хімічних методів (зокрема хроматографії) у визначенні складу речовин; ознайомити учнів із принципом розділення речовин на основі різної рухливості компонентів у фазах.
Очікувані результати для вчитель:
вміють пояснити суть хроматографії як способу розділення речовин;
демонструють розуміння практичного значення методу
Очікувані результати для учнівства:
Знає: основні принципи хроматографії, типи методів.
Пояснює: як хроматографія використовується в медицині, екології, харчовій промисловості.
Виконує: спостереження або простий експеримент з паперової хроматографії
Ключові слова
методи
дослідження
структура
хроматографія
План уроку
Мотивація.
Тобі може знадобитися Теоретичний блок.
Життєва ситуація. Робота з вчителем.
Попрактикуймо самостійно.
Рефлексія
1. Мотивація
Дружня порада для вчителя
Тривалість: 5 хв.
Учні можуть пропонувати різні способи ідентифікації сполук, що містяться в продуктах. На завершення обговорення слід розповісти про можливість ідентифікації речовини через метод хроматографії (порівняти хроматограму визначуваної речовини з хроматограмою стандарту). Також за відповідними хроматограмами можна ідентифікувати домішки присутні в продукті.
Щодня ми купуємо продукти, які згідно етикеток є натуральними, не містять шкідливих речовин, синтетичних барвників, тощо. Якими методами можна перевірити достовірність поданої на етикетках інформації?
2. Тобі може знадобитися
Дружня порада для вчителя
Тривалість: 12 хв
Варто пригадати, що таке якісні реакції та для чого вони використовуються.
Можна також провести дослід за інструкцією у відео
Щоб визначити будову органічної сполуки необхідно провести її якісний та кількісний елементний аналіз, визначити відносну молекулярну масу, скласти молекулярну формулу. Після цього проводиться якісний та кількісний функціональний аналіз. Належність речовини до того чи іншого класу сполук визначається за допомогою якісних реакцій, а також фізико – хімічних методів дослідження. Фізико-хімічні (інструментальні) методи аналізу: спектральні, електрохімічні, хроматографічні, радіометричні та інші відіграють значну роль в дослідження будови та властивостей сполук. Для встановлення структури речовин найчастіше використовуються: хроматографія, ультрафіолетова спектроскопія, інфрачервона спектроскопія, рентгенівський спектральний аналіз, метод ядерного магнітного резонансу, мас – спектрометрія тощо.
Хроматографічні методи посідають особливе місце серед ефективних методів аналітичного аналізу, оскільки найбільш широко використовуються завдяки своїй універсальності – дозволяють провести аналіз складних неорганічних та органічних речовин, що перебувають у газуватому, рідкому і навіть твердому агрегатному стані.
Хроматографія – фізико-хімічний метод розділення речовин, що базується на різниці їх коефіцієнтів розподілу між рухомою (мобільною) і нерухомою (стаціонарною) фазами хроматографічної системи. Розподіл відбувається у процесі переміщення рухомої фази шляхом спонтанної або примусової дифузії вздовж нерухомої у певному напрямку та з певною швидкістю. Особливості рухомих і нерухомих фаз допомагають визначити, які речовини переміщуються швидше або повільніше та як вони розділяються. Різний час проходження називають часом утримування.
Нерухома фаза – це твердий адсорбент із розвиненою поверхнею або плівка рідини, адсорбційно закріплена на твердому носії;функція нерухомої фази – сорбувати, утримувати речовини. Рухома фаза – потік газу або рідини, який проходить (фільтрується) крізь шар сорбенту, функція рухомої фази – розчиняти в собі речовини і переміщувати їх. Рухому фазу, що вводиться в шар нерухомої фази, називають елюентом, а рухому фазу, що виходить з колонки і містить розділені компоненти, – елюатом. Компоненти аналізованої суміші (сорбат) разом з рухомою фазою пересуваються уздовж стаціонарної фази (сорбенту). Її зазвичай поміщають в скляну або металеву трубку, що називають колонкою. Найпростіше уявлення про хроматографічне колонку таке: скляна чи металічна трубку, наповнена подрібненим сорбентом – речовиною, яка поглинає компоненти суміші, а просування рухомої фази (рідини чи газу) через шар нерухомої фази здійснюється за рахунок різниці тиску на кінцях цієї трубки. У всіх випадках компоненти аналізованої суміші розподіляються між нерухомою і рухомою фазою. B залежності від сили взаємодії з поверхнею сорбенту (за яким-небудь механізмом) компоненти переміщаються уздовж колонки з різною швидкістю. Одні компоненти залишаються у верхньому шарі сорбенту, інші, з меншим ступенем взаємодії з сорбентом, знаходяться в нижній частині колонки, деякі покидають колонку разом з рухомою фазою. Таким чином компоненти розділяються. Отже, розділення компонентів суміші на хроматографічній колонці зумовлене їхрізним утримуванням у нерухомій фазі. Молекули утримуються в результаті дії міжмолекулярних сил притягання або так званих сил Ван-дер-Ваальса, які мають електростатичну природу та виникають між сорбентом і сорбатом. Неоднаковий розподіл компонентів суміші між фазами створює умови, необхідні для їх розділення та подальшого визначення. Це призводить до утворення на виході з колонки окремих зон, кожна з яких містить компонент розділюваної суміші. Завдання аналітика – виявлення цих зон і визначення їх якісного і кількісного складу
Хроматографічним методом називається фізико-хімічний метод розділення сумішей, при якому компоненти розділюваної суміші розподілені між двома фазами, одна з яких є нерухомим шаром з великою поверхнею контакту, а інша фаза є потоком, який фільтрується через нерухомий шар.
Неоднакова швидкість руху окремих речовин зумовлена різними величинами їхніх коефіцієнтів розподілу. Специфічність процесу хроматографічного розділення суміші полягає в багаторазовому повторенні актів сорбції і десорбції, розчинення і виділення компонентів рухомої фази при її русі вздовж нерухомої. У подальшому для розділення сумішей стали використовувати також відмінності в іоннобмінних властивостях, в розчинності осадів, різницю в міграційних властивостях компонентів.
За допомогою хроматографічного методу можна провести:
якісний і кількісний аналіз досліджуваної речовини;
концентрування речовин з дуже розбавлених розчинів;
розділення складних сумішей органічних і неорганічних речовин на окремі компоненти; розділення і виділення рослинних і тваринних пігментів, ізотопів, рідкоземельних елементів та інших речовин;
очищення речовин від домішок;
визначення молекулярної структури деяких сполук шляхом встановлення зв’язку між здатністю до сорбції і будовою даної речовини.
Класифікація методів хроматографії
І. За агрегатним станом рухомої фази:
газова: газо-адсорбційна (нерухома фаза тверда):
газо-рідинна: (нерухома фаза рідка);
рідинна: рідинно-рідинна:
рідинно-твердофазна.
ІІ. Природа хроматографії чи механізм розділення:
адсорбційна: заснована на тому, що речовини по різному адсорбуються;
розподільна : розподіл заснований на різній розчинності речовин, які розділяють, в рухомій і нерухомій фазах;
іонообмінна: базується на здатності речовин до іонного обміну;
проникна: базується на різниці форм і розмірів часток речовин;
осадова: різна розчинність осадів речовини з сорбентом;
ІІІ. За апаратурним оформленням:
колонкова: нерухома фаза заповнює колонку;
площинна;
капілярна;
паперова: носій нерухомої фази – папір;
тонкошарова: нерухома фаза розташована тонким шаром на пластині;
рідинна високого тиску;
високоефективна рідинна хроматографія.
Хроматографічні методи аналізу знайшли дуже широке застосування за останні 50 років. За розробку теорії і практики хроматографії англійським хімікам Мартіну і Сінджу в 1952 році була присвоєна Нобелівська премія в галузі хімії.
4. Життєва ситуація
Дружня порада для вчителя
Тривалість: до 8 хв
За можливості слід провести лабораторний дослід з паперової хроматографії.Не можна ідентифікувати за спільної присутності : Ni2+– Al3+, Zn2+– Cd2+– Bi3+– Fe3+.
Паперова хроматографія
У методі паперової хроматографії розділення речовин відбувається внаслідок розподілення їх між водною фазою, яка міститься в целюлозі, і будь-якою іншою рухомою фазою. У якості рухомої фази застосовують органічні розчинники, воду або розчини електролітів. Для оцінки хроматографічної поведінки речовин в певних умовах використовують величину Rf (коефіцієнт затримки), яка дорівнює відношенню відстані l, яку пройшла речовина, до відстані, що пройшов розчинник, L
(1)
Зазвичай для розрахунку, Rf вибирають точку у центрі плями. Розділення речовин можливе практично , якщо
(2)
На величину Rf впливають: природа речовини, склад рухомої фази, тип паперу, температура, час хроматографування
Паперові хроматограми можно одержати шляхом висхідного, нисхідного, горизонтального або радіального руху розчинника.
Методика проведення аналізу методом паперової хроматографії:
Розділення і виявлення катіонів висхідним способом.
Розділення проводять в циліндрах з притертою пробкою, оскільки треба уникати випаровування розчинника зі смужки хроматографічного паперу. Розчинник (суміш HCl – ацетон) завчасно вносять у циліндр для насичення атмосфери камери його парами.
На відстані 2 см від краю паперової стрічки (2 х 20 см) олівцем проводять стартову лінію. З капіляра в середині цієї лінії наносять краплю аналізуюмого розчину. Діаметр плями звичайно складає 2-3 мм. Пляму обводять олівцем і висушують над пісочною банею.
Стрічку хроматографічного паперу з нанесеною краплею розчину, що досліджується, опускають в циліндр так, щоб її кінець був занурений у розчинник не більше ніж 0,5 см. Процес припиняють після того як розчинник пройде від лінії старту не менше як 10 см. Після цього паперову стрічку виймають, відмічають положення фронта розчинника і ретельно висушують стрічку над пісочною банею. Вимірюють відстань між стартовою лінією і фронтом розчинника L і обчислюють експериментальне значення Rf для кожної плями.Ідентифікацію кожного катіона проводять шляхом порівняння експериментального значення Rfз табличним.
Величини Rf деяких катіонів
Катіон
Rf
Катіон
Rf
Cr3+Ni2+Al3+Mn2+Co2+Pb2+
0,0230,130,150,250,540.70
Cu2+Zn2+Cd2+Bi3+Fe3+
0,70,941,01,01,0
Крім того, таблиця дозволяє визначити, які катіони неможливо ідентифікувати за їх спільної присутності (Rf <0,1). Для більшої переконливості у присутності деяких катіонів відповідні зони на хроматограмі обробляють розчинами органічних і неорганічних реагентів-проявників.
Визначте які пари катіонів не можна ідентифікувати за їх спільної присутності.
5. Попрактикуймо самостійно
Дружня порада для вчителя
Тривалість: 17 хв
На хроматограмі є три плями з Rf = 0,25; 0,51; 0,90. Яка з них рухається найповільніше, яка найшвидше, поясніть чому?
При розділенні суміші органічних речовин сумішшю органічних розчинників рівень розчинника піднявся на 15 см. Розрахувати Rf двох розділених таким способом речовин, якщо відстань від лінії старту до центру забарвленої плями відповідно 3 і 9 см.
За посиланням виконайте лабораторну роботу онлайн. https://www.ncbionetwork.org/educational-resources/elearning/chromatography Користуйтеся текстовими підказками та стрілками. Нотатки в лабораторному зошиті робити не обов’язково (введіть в відповідне поле довільні символи). За успішно виконану роботу можете отримати сертифікат.
Відповідь:
Найменше Rf = 0,25 – це та пляма, яка рухається найповільніше.
Чим менше Rf, тим ближче пляма залишилася до стартової лінії, отже, речовина сильніше зв’язується зі стаціонарною фазою або є більш полярною (якщо стаціонарна фаза полярна) і віддає перевагу залишатися в ній, а не в рухомому розчиннику.
Пляма з Rf = 0,90 рухається найшвидше, вона майже досягла фронту розчинника, тобто віддає перевагу рухомій фазі (менш полярна або краще розчинна в розчиннику).
Rf= l/L (відстань від центру плями/відстань до рівня розчинника)
Rf= 3/15 = 0,2
Rf= 9/15 = 0,6
Рефлексія
Дружня порада для вчителя
Тривалість: 3 хв
Який принцип лежить в основі хроматографії?
Окресліть галузі застосування хроматографії в реальному житті.
У вільний від відпочинку час
Дружня порада для вчителя
Зелені рослини містять різні пігменти, які надають їм цього кольору. Зелений хлорофіл є найпоширенішим типом пігменту, але є також каротиноїди (жовтий, помаранчевий) та антоціани (червоний).
Перший успішний дослід із хроматографії – це дослід з пігментів рослин. Цей дослід провів у 1906 році ботанік Михайло Цвіт. Він дослідив, що під впливом розчинника пігменти рослин розділялись на окремі компоненти, що забарвлювали папір. Проведи домашній експеримент з паперової хроматографії з виявлення пігментів в зелених рослинах.
Подрібни листя на кілька частин і покладіть скляну банку чи інший доступний посуд, потім додай стільки медичного спирту (або ацетону, рідини для зняття лаку, оцтової кислоти чи іншого розчинника), щоб покрити їх.
Потім накрий посуд харчовою плівкою, щоб запобігти випаровуванню розчинника. Можна поставити посудину в гарячу воду, щоб пришвидшити процес.
Виріж смужку фільтрувального паперу шириною щонайменше 2 см та прикріпи її скотчем до олівця. Нарешті, підвісь олівець поперек склянки та дай смужці ледь торкнутися суміші спирту та пігменту.
Урок 52. Поняття про методи ідентифікації та встановлення структури органічних сполук. Фізико-хімічні методи дослідження: хроматографія
Робочий аркуш учнівства
Очікувані результати
Мета уроку: Показати роль фізико-хімічних методів (зокрема хроматографії) у визначенні складу речовин; ознайомити учнів із принципом розділення речовин на основі різної рухливості компонентів у фазах.
Очікувані результати для учнівства:
Знає: основні принципи хроматографії, типи методів.
Пояснює: як хроматографія використовується в медицині, екології, харчовій промисловості.
Виконує: спостереження або простий експеримент з паперової хроматографії
Ключові слова
методи
дослідження
структура
хроматографія
План уроку
Мотивація.
Тобі може знадобитися Теоретичний блок.
Життєва ситуація. Робота з вчителем.
Попрактикуймо самостійно.
Рефлексія
1. Мотивація
Щодня ми купуємо продукти, які згідно етикеток є натуральними, не містять шкідливих речовин, синтетичних барвників, тощо. Якими методами можна перевірити достовірність поданої на етикетках інформації?
Щоб визначити будову органічної сполуки необхідно провести її якісний та кількісний елементний аналіз, визначити відносну молекулярну масу, скласти молекулярну формулу. Після цього проводиться якісний та кількісний функціональний аналіз. Належність речовини до того чи іншого класу сполук визначається за допомогою якісних реакцій, а також фізико – хімічних методів дослідження. Фізико-хімічні (інструментальні) методи аналізу: спектральні, електрохімічні, хроматографічні, радіометричні та інші відіграють значну роль в дослідження будови та властивостей сполук. Для встановлення структури речовин найчастіше використовуються: хроматографія, ультрафіолетова спектроскопія, інфрачервона спектроскопія, рентгенівський спектральний аналіз, метод ядерного магнітного резонансу, мас – спектрометрія тощо.
Хроматографічні методи посідають особливе місце серед ефективних методів аналітичного аналізу, оскільки найбільш широко використовуються завдяки своїй універсальності – дозволяють провести аналіз складних неорганічних та органічних речовин, що перебувають у газуватому, рідкому і навіть твердому агрегатному стані.
Хроматографія – фізико-хімічний метод розділення речовин, що базується на різниці їх коефіцієнтів розподілу між рухомою (мобільною) і нерухомою (стаціонарною) фазами хроматографічної системи. Розподіл відбувається у процесі переміщення рухомої фази шляхом спонтанної або примусової дифузії вздовж нерухомої у певному напрямку та з певною швидкістю. Особливості рухомих і нерухомих фаз допомагають визначити, які речовини переміщуються швидше або повільніше та як вони розділяються. Різний час проходження називають часом утримування.
Нерухома фаза – це твердий адсорбент із розвиненою поверхнею або плівка рідини, адсорбційно закріплена на твердому носії;функція нерухомої фази – сорбувати, утримувати речовини. Рухома фаза – потік газу або рідини, який проходить (фільтрується) крізь шар сорбенту, функція рухомої фази – розчиняти в собі речовини і переміщувати їх. Рухому фазу, що вводиться в шар нерухомої фази, називають елюентом, а рухому фазу, що виходить з колонки і містить розділені компоненти, – елюатом. Компоненти аналізованої суміші (сорбат) разом з рухомою фазою пересуваються уздовж стаціонарної фази (сорбенту). Її зазвичай поміщають в скляну або металеву трубку, що називають колонкою. Найпростіше уявлення про хроматографічне колонку таке: скляна чи металічна трубку, наповнена подрібненим сорбентом – речовиною, яка поглинає компоненти суміші, а просування рухомої фази (рідини чи газу) через шар нерухомої фази здійснюється за рахунок різниці тиску на кінцях цієї трубки. У всіх випадках компоненти аналізованої суміші розподіляються між нерухомою і рухомою фазою. B залежності від сили взаємодії з поверхнею сорбенту (за яким-небудь механізмом) компоненти переміщаються уздовж колонки з різною швидкістю. Одні компоненти залишаються у верхньому шарі сорбенту, інші, з меншим ступенем взаємодії з сорбентом, знаходяться в нижній частині колонки, деякі покидають колонку разом з рухомою фазою. Таким чином компоненти розділяються. Отже, розділення компонентів суміші на хроматографічній колонці зумовлене їхрізним утримуванням у нерухомій фазі. Молекули утримуються в результаті дії міжмолекулярних сил притягання або так званих сил Ван-дер-Ваальса, які мають електростатичну природу та виникають між сорбентом і сорбатом. Неоднаковий розподіл компонентів суміші між фазами створює умови, необхідні для їх розділення та подальшого визначення. Це призводить до утворення на виході з колонки окремих зон, кожна з яких містить компонент розділюваної суміші. Завдання аналітика – виявлення цих зон і визначення їх якісного і кількісного складу
Хроматографічним методом називається фізико-хімічний метод розділення сумішей, при якому компоненти розділюваної суміші розподілені між двома фазами, одна з яких є нерухомим шаром з великою поверхнею контакту, а інша фаза є потоком, який фільтрується через нерухомий шар.
Неоднакова швидкість руху окремих речовин зумовлена різними величинами їхніх коефіцієнтів розподілу. Специфічність процесу хроматографічного розділення суміші полягає в багаторазовому повторенні актів сорбції і десорбції, розчинення і виділення компонентів рухомої фази при її русі вздовж нерухомої. У подальшому для розділення сумішей стали використовувати також відмінності в іоннобмінних властивостях, в розчинності осадів, різницю в міграційних властивостях компонентів.
За допомогою хроматографічного методу можна провести:
якісний і кількісний аналіз досліджуваної речовини;
концентрування речовин з дуже розбавлених розчинів;
розділення складних сумішей органічних і неорганічних речовин на окремі компоненти; розділення і виділення рослинних і тваринних пігментів, ізотопів, рідкоземельних елементів та інших речовин;
очищення речовин від домішок;
визначення молекулярної структури деяких сполук шляхом встановлення зв’язку між здатністю до сорбції і будовою даної речовини.
Класифікація методів хроматографії
І. За агрегатним станом рухомої фази:
газова: газо-адсорбційна (нерухома фаза тверда):
газо-рідинна: (нерухома фаза рідка);
рідинна: рідинно-рідинна:
рідинно-твердофазна.
ІІ. Природа хроматографії чи механізм розділення:
адсорбційна: заснована на тому, що речовини по різному адсорбуються;
розподільна : розподіл заснований на різній розчинності речовин, які розділяють, в рухомій і нерухомій фазах;
іонообмінна: базується на здатності речовин до іонного обміну;
проникна: базується на різниці форм і розмірів часток речовин;
осадова: різна розчинність осадів речовини з сорбентом;
ІІІ. За апаратурним оформленням:
колонкова: нерухома фаза заповнює колонку;
площинна;
капілярна;
паперова: носій нерухомої фази – папір;
тонкошарова: нерухома фаза розташована тонким шаром на пластині;
рідинна високого тиску;
високоефективна рідинна хроматографія.
Хроматографічні методи аналізу знайшли дуже широке застосування за останні 50 років. За розробку теорії і практики хроматографії англійським хімікам Мартіну і Сінджу в 1952 році була присвоєна Нобелівська премія в галузі хімії.
4. Життєва ситуація
Паперова хроматографія
У методі паперової хроматографії розділення речовин відбувається внаслідок розподілення їх між водною фазою, яка міститься в целюлозі, і будь-якою іншою рухомою фазою. У якості рухомої фази застосовують органічні розчинники, воду або розчини електролітів. Для оцінки хроматографічної поведінки речовин в певних умовах використовують величину Rf (коефіцієнт затримки), яка дорівнює відношенню відстані l, яку пройшла речовина, до відстані, що пройшов розчинник, L
(3)
Зазвичай для розрахунку, Rf вибирають точку у центрі плями. Розділення речовин можливе практично , якщо
(4)
На величину Rf впливають: природа речовини, склад рухомої фази, тип паперу, температура, час хроматографування
Паперові хроматограми можно одержати шляхом висхідного, нисхідного, горизонтального або радіального руху розчинника.
Методика проведення аналізу методом паперової хроматографії:
Розділення і виявлення катіонів висхідним способом.
Розділення проводять в циліндрах з притертою пробкою, оскільки треба уникати випаровування розчинника зі смужки хроматографічного паперу. Розчинник (суміш HCl – ацетон) завчасно вносять у циліндр для насичення атмосфери камери його парами.
На відстані 2 см від краю паперової стрічки (2 х 20 см) олівцем проводять стартову лінію. З капіляра в середині цієї лінії наносять краплю аналізуюмого розчину. Діаметр плями звичайно складає 2-3 мм. Пляму обводять олівцем і висушують над пісочною банею.
Стрічку хроматографічного паперу з нанесеною краплею розчину, що досліджується, опускають в циліндр так, щоб її кінець був занурений у розчинник не більше ніж 0,5 см. Процес припиняють після того як розчинник пройде від лінії старту не менше як 10 см. Після цього паперову стрічку виймають, відмічають положення фронта розчинника і ретельно висушують стрічку над пісочною банею. Вимірюють відстань між стартовою лінією і фронтом розчинника L і обчислюють експериментальне значення Rf для кожної плями.Ідентифікацію кожного катіона проводять шляхом порівняння експериментального значення Rfз табличним.
Величини Rf деяких катіонів
Катіон
Rf
Катіон
Rf
Cr3+Ni2+Al3+Mn2+Co2+Pb2+
0,0230,130,150,250,540.70
Cu2+Zn2+Cd2+Bi3+Fe3+
0,70,941,01,01,0
Крім того, таблиця дозволяє визначити, які катіони неможливо ідентифікувати за їх спільної присутності (Rf <0,1). Для більшої переконливості у присутності деяких катіонів відповідні зони на хроматограмі обробляють розчинами органічних і неорганічних реагентів-проявників.
Визначте які пари катіонів не можна ідентифікувати за їх спільної присутності.
5. Попрактикуймо самостійно
На хроматограмі є три плями з Rf = 0,25; 0,51; 0,90. Яка з них рухається найповільніше, яка найшвидше, поясніть чому?
При розділенні суміші органічних речовин сумішшю органічних розчинників рівень розчинника піднявся на 15 см. Розрахувати Rf двох розділених таким способом речовин, якщо відстань від лінії старту до центру забарвленої плями відповідно 3 і 9 см.
За посиланням виконайте лабораторну роботу онлайн. https://www.ncbionetwork.org/educational-resources/elearning/chromatography Користуйтеся текстовими підказками та стрілками. Нотатки в лабораторному зошиті робити не обов’язково (введіть в відповідне поле довільні символи). За успішно виконану роботу можете отримати сертифікат.
Перший успішний дослід із хроматографії – це дослід з пігментів рослин. Цей дослід провів у 1906 році ботанік Михайло Цвіт. Він дослідив, що під впливом розчинника пігменти рослин розділялись на окремі компоненти, що забарвлювали папір. Проведи домашній експеримент з паперової хроматографії з виявлення пігментів в зелених рослинах.
Подрібни листя на кілька частин і покладіть скляну банку чи інший доступний посуд, потім додай стільки медичного спирту (або ацетону, рідини для зняття лаку, оцтової кислоти чи іншого розчинника), щоб покрити їх.
Потім накрий посуд харчовою плівкою, щоб запобігти випаровуванню розчинника. Можна поставити посудину в гарячу воду, щоб пришвидшити процес.
Виріж смужку фільтрувального паперу шириною щонайменше 2 см та прикріпи її скотчем до олівця. Нарешті, підвісь олівець поперек склянки та дай смужці ледь торкнутися суміші спирту та пігменту.
Ділись та обговорюй важливе