Урок 2. Шістдесятництво. Іван Дзюба, Іван Світличний, Євген Сверстюк як організатори культурного середовища. Клуб творчої молоді «Сучасник»
Матеріал
Урок 2. Шістдесятництво. Іван Дзюба, Іван Світличний, Євген Сверстюк як організатори культурного середовища. Клуб творчої молоді «Сучасник»
- старші «шістдесятники»
- культурне середовище
- «Інтернаціоналізм чи русифікація»
- КТМ (Клуб творчої молоді «Сучасник»)
Роздивися уважно «хмару слів» та фото, а також прослухай пісню.
Що, на твою думку, об’єднує ці матеріали?
Для зручності запиши свої думки, асоціації та припущення:
| _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Опрацюй теоретичний матеріал про старших шістдесятників, з яких почалася історія цілої плеяди.
1. Іван Світличний (1929-1992) — Іван Світличний — це постать, яка уособлює інтелектуальний і моральний стрижень українського шістдесятництва.
Світличний був не лише літературознавцем і критиком, а й поетом, перекладачем, людиною, яка відкривала українську культуру світові й водночас захищала її від радянської цензури. Його квартира в Києві (вул. Уманська, 35, кв. 20) стала своєрідним «клубом» для молодих митців — там збиралися Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Алла Горська. Це була атмосфера свободи, де народжувалися ідеї, що кидали виклик офіційній ідеології.
За свою активну громадянську позицію Світличний неодноразово зазнавав переслідувань. Його арештовували, він пройшов через табори й заслання, але залишався вірним ідеї правди та незалежності української культури. Навіть у найважчих умовах він писав — його збірка «Серце для куль і для рим» стала символом незламності й отримала Шевченківську премію вже після його смерті.
| _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Василь Стус вважав Івана Світличного своїм духовним наставником і найближчим другом, називаючи його моральним еталоном для шістдесятників. Стус стверджував: «Все найкраще в мені — це Іван. Все найкраще у багатьох інших — від Івана».
Помер Іван Світличний у 1992 році в Києві, залишивши по собі спадщину, яка й сьогодні звучить як заклик до свободи думки й творчості. Його життя — це приклад того, як інтелект і слово можуть стати зброєю проти тоталітаризму.
2. Іван Дзюба (1931-2022) —одна з найяскравіших постатей українського інтелектуального життя другої половини ХХ століття. Він народився 26 липня 1931 року в селі Миколаївка на Донеччині, пережив дитинство, позначене голодом і тяжкими умовами, але зумів здобути освіту й стати літературознавцем, критиком та публіцистом.
Його ім’я нерозривно пов’язане з рухом шістдесятників. Дзюба був не лише дослідником літератури, а й активним громадським діячем, який сміливо виступав проти русифікації та нищення української культури. Найвідоміша його праця — «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1965), написана як гостра полеміка з радянською політикою. Цей текст поширювався самвидавом, був таємно вивезений за кордон і став одним із ключових документів українського дисидентського руху.
За свою позицію Дзюба зазнав переслідувань: його критикували в пресі, виключали з наукових установ, а згодом арештовували. Проте він залишався вірним ідеї захисту української мови й культури. Після здобуття незалежності України Дзюба став академіком НАН України, був міністром культури (1992–1994), очолював Комітет з Національної премії імені Тараса Шевченка.
Помер Іван Дзюба 22 лютого 2022 року в Києві, залишивши величезну спадщину — сотні наукових праць, статей, монографій.
3. Євген Сверстюк (1927-2014) — це одна з ключових постатей українського шістдесятництва, людина, яка поєднала літературну критику, філософію й громадянську мужність. Він народився 13 грудня 1927 року в селі Сільце на Волині. Освіту здобув у Львівському університеті, де вивчав логіку й психологію, а згодом працював у наукових установах Києва.
Сверстюк був літературним критиком, есеїстом, поетом і мислителем. Його особливо цікавила творчість Гоголя, Шевченка та Франка, але головне — він прагнув показати, що українська культура має право на свободу й самостійність. У 1960-х він активно долучився до руху шістдесятників, виступав проти цензури та русифікації, підтримував молодих митців і ставав голосом правди в часи, коли її намагалися заглушити.
Його тексти поширювалися самвидавом, серед них особливе місце займає есе «З приводу процесу над Погружальським» — одне з найважливіших документів українського інтелектуального опору.
«Справа Погружальського» — це один із найгучніших політичних процесів в Україні 1960-х років. У 1965 році студент Київського університету Дмитро Погружальський здійснив підпал бібліотеки Академії наук, що стало приводом для масштабної кампанії проти української інтелігенції. Радянська влада використала цей інцидент як виправдання для арештів і переслідувань шістдесятників, намагаючись показати їх «небезпечними для суспільства».
Євген Сверстюк написав знамените есе «З приводу процесу над Погружальським», де викрив абсурдність і несправедливість суду, а також показав, що справжньою метою влади було придушення свободи думки й творчості. Цей текст поширювався самвидавом і став одним із ключових документів українського дисидентського руху.
За свою діяльність Сверстюк зазнав переслідувань, був арештований і провів роки в таборах як політв’язень радянського режиму.
Після здобуття незалежності України він залишався активним учасником культурного й громадського життя, редагував часопис «Наша віра», писав есеї, виступав із лекціями. Помер Євген Сверстюк 1 грудня 2014 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.
Радомир Мокрик у своїй книзі «Бунт проти імперії» зазначає, що Іван Дзюба належить до, умовно кажучи, «старших» шістдесятників, його ровесниками були двоє інших яскравих представників цього покоління, які присвятили себе літературній критиці і стали інтелектуальною основою когорти шістдесятників — Євген Сверстюк та Іван Світличний.
Цікаво!
«Шістдесятники» – серед людей, які належали до шістдесятників важко знайти тих, кому подобалося б це визначення. Уперше цей термін з’явився в статті російського літературного критика Станіслава Рассадіна у грудні 1960 року. Пізніше, у 1962 році, це слово використав Олесь Гончар щодо молодого покоління поетів. Дмитро Павличко вважав цю назву «нерозумним словечком». Лесь Танюк, навпаки, зазначив, що таке визначення йому подобається.
«Етап» – Лесь Танюк у своєму щоденнику записав: «Зі смертю Василя Симоненка (1963) скінчився етап, що його поіменовано було шістдесятництвом».
«Когорта» — Ліна Костенко: «Мабуть, найдоцільніший термін — когорта. Шістдесятники стали шістдесятниками тому, що це була когорта людей, об’єднаних між собою спільними переконаннями, боротьбою, чесністю».
«Компанія друзів» — розмите, але вдале поняття, бо шістдесятники справді товаришували між собою та підтримували одне одного.
Завдання 1. «Голос свободи»
Учні, об’єднані у три групи, отримують три уривки (цитати / поезія) від кожного діяча:
- Іван Світличний — про свободу та силу слова
- Іван Дзюба — уривок із «Інтернаціоналізм чи русифікація?».
- Євген Сверстюк — думка з його есе про процес Погружальського.
Спершу кожна група складає «мініманіфест свободи» з одержаного голосу, потім усі групи об’єднують їх у невеликий текст. Після представлення тексту пропонується обговорити: чи актуальні ці слова сьогодні?
| Іван Світличний«Моя свобода» | Іван Дзюба «Інтернаціоналізм чи русифікація?» | Євген Сверстюк «З приводу процесу над Погружальським» |
|---|---|---|
| Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. | Під правами людини вони розуміють своє право. Але, панове і товариші одномовні двомовники чи двомовні одномовники, є не тільки ваше право, а й моє. Право українця говорити на своїй землі своєю мовою, — а він цього права не має, тобто має теоретично, а практично скористатися не може, бо на кожному кроці “обставини” змушують його переходити на російську. Право почуватися вільною людиною, не зазнаючи тиску атмосфери, що нівелює його історично-культурне самопочування, — а українцеві в Україні до цього права зась. Право, нарешті, найголовніше людське право — бути спокійним за історичну долю своєї Вітчизни, свого народу, своєї культури, своєї мови, — а українець цього найбільшого, найголовнішого права людини ніколи не мав, не має і сьогодні, бо загроза втрати державності, втрати національно-культурної і мовної ідентичності залишається. Так чому права людини-“інтегратора” або людини- “байдужника” важливі, а права людини, яка потребує самоідентифікації, — не важливі? | А втім, про долю Погружальського очевидно подбають його спільники і однодумці. Ми ж подумаймо про висновки, які з цієї справи випливають. Виморивши голодом мільйони українців у 1933 році, закатувавши кращих представників нашої інтелігенції, душачи найменшу спробу мислити, із нас зробили покірних рабів. Віддаючи державі всі сили і плоди своєї праці, ми не встигаємо подумати: Хто ми? Для чого живемо? Куди нас ведуть? Нам вже не раз плювали в обличчя. В цьому ж році плюнули особливо нахабно. Спалили найбільшу українську бібліотеку. Зірвали місток між нашим минулим і сучасним. Коли ми навіть від цього плювка неї опам’ятаємося і підставимо покірно заплющені очі під інший, тоді хто ж ми, як не “раби, підніжки, грязь Москви”? Чим можна налякати український народ? Знищити його? Це було не під силу навіть Сталінові. Пограбувати? Але ж він і так щороку віддає все, що має. Відібрати мову? Це робиться щодня. В містах вона давно на становищі прибиральниці, а в селах калічиться, як порепані на буряках руки колгоспниці. Знищити пам’ятки культури? Зірвали найстарішу Десятинну церкву, знищили Михайлівський і Успенський собори, а зараз руйнують найстародавніші церкви по селах… Невмируще серце України живить історія. Вона народила Шевченка і тисячі національних героїв, і вони можуть знову воскреснути в кожному юнакові й дівчині. Ось чому історію України заховали від нас і стали випалювати її “каленым железом”. |
| __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Завдання 2. «Три портрети — одна епоха»
Потрібно створити «портрет-образ» у трьох штрихах (метафора, символ, ключове слово):
| Метафора | Символ | Ключове слово | |
|---|---|---|---|
| Іван Світличний | |||
| Іван Дзюба | |||
| Євген Сверстюк |
Потім групи презентують свої портрети, і клас складає «спільну мозаїку» шістдесятництва.
Прочитай інформацію про працю Івана Дзюби.
Праця Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація» – програмний текст українського дисидентського руху, написаний у відповідь на хвилю репресій проти інтелігенції.
http://history.org.ua/LiberUA/966-518-110-6/966-518-110-6.pdf
- Автор: Іван Дзюба, літературознавець і громадський діяч.
- Час написання: вересень–грудень 1965 року, після арештів молодих українських інтелігентів.
- Основна ідея: Дзюба доводить, що під гаслом «інтернаціоналізму» радянська влада фактично здійснює політику русифікації, яка нищить національні культури.
- Аргументи:
- Інтернаціоналізм можливий лише на основі рівності та свободи народів.
- Русифікація суперечить ленінським принципам національної політики.
- Позбавлення українців права на мову, культуру й освіту — це форма колоніального гноблення.
- Вплив: Текст став маніфестом опору, поширювався у самвидаві, а пізніше — за кордоном. Він мав величезне значення для формування національної свідомості та руху шістдесятників.
Завдання 3. «Редактор газети»
Уявіть, що ви — редактор української газети 1965 року. Вам потрапив до рук текст Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація”. Вам потрібно скласти коротку «новину» (5–6 речень), яка пояснить читачам, чому ця праця важлива.
Увага! Не можна прямо цитувати, треба передати ідею своїми словами.
| __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Ознайомся з інформацією про Клуб творчої молоді в Києві (за книгою Радомира Мокрика «Бунт проти імперії»).
Під час різдвяних свят узимку 1959/1960 років Лесь Танюк разом із друзями ходив колядувати. Голосіїв було обрано не випадково — саме у цій місцевості Києва жив один із найбільших авторитетів української літератури, «живий класик», який прихильно ставився до молоді, – Максим Рильський.
Рильський не належав до «забронзовілих авторитетів», навпаки, радо приймав молодь у себе вдома, і підтримував письменників в їхніх починаннях.
Молодь також радо прийняли у своїх оселях Мар’ян Крушельницький, Михайло Стельмах, Юрій Смолич.
Така культурна студентська ініціатива з національним забарвленням могла б залишитися приємним спогадом для її учасників, однак насправді стала імпульсом для виникнення цілого культурного феномена.
Спершу міськком партії хотів заборонити таку активність, але учасники поскаржилися в редакцію газети. Зрештою вирішили не забороняти, а очолити ініціативу, надавши простір для діяльності, який легко можна було б контролювати чиновникам від партії.
Так виник ґрунт для створення в Києві Клубу творчої молоді «Сучасник».
Очевидно, що Клуб одразу отримав партійних «кураторів»: інакше в ті часи бути не могло.
Клуб задумувався як творча спілка, в якій мали функціонувати різні секції: літературна, музична, театральна. Насправді так було не завжди, бо учасники не бачили Клуб як структуровану організацію, а радше як платформу для спілкування та спільної діяльності молодих митців.
До свого закриття в середині 1960-х років КТМ де-факто залишався неформальним об’єднанням молодих людей творчих професій. На час закриття Клуб налічував понад 1200 ентузіастів та став помітним явищем у житті Києва.
Штабу виділили кілька приміщень Жовтневого палацу. Діяльність КТМ на початках концентрувалася на постановках різних п’єс, оскільки Лесь Танюк, лідер та натхненник клубу, був найперше театральним діячем. Одна з перших постановок – «Патетична соната» Миколи Куліша.
Згодом пальму першості перебирає літературна секція, а вже на початку грудня 1960 року Василь Симоненко вперше виступає на сцені КТМ зі своїми віршами.
Цікаво, але двигуном клубу стає російськомовна етнічна росіянка Алла Горська, яка одночасно вивчала мову та спрямувала КТМ в русло української тематики.
Дедалі виразніше лейтмотивом діяльності КТМ ставала національна проблематика, передусім — історичні травми, і серед них центральною була трагедія Розстріляного відродження.
Піку своєї діяльності КТМ досягнув у 1962-1963 роках, саме тоді під його егідою відбулися знакові літературні вечори: Леся Курбаса, Миколи Куліша, Владіміра Маяковського, Івана Франка, Лесі Українки, Тараса Шевченка.
КТМ став осередком перетину молодих талантів, які увійшли в історію української культури під загальною назвою «шістдесятники».
Після 1963 року діяльність Клубу творчої молоді «Сучасник» почала згортатися під тиском радянської влади. Влада дедалі більше контролювала культурне життя, забороняла виставки, виступи та публікації, а активних учасників клубу переслідувала. У 1964 році КТМ фактично розпустили, але його члени не зникли з культурної сцени. Вони стали ядром ширшого руху шістдесятників, який продовжив боротьбу за свободу слова, розвиток української культури та захист прав людини вже поза офіційними структурами. Саме цей період показав, що творчість і громадянська позиція можуть існувати навіть у найскладніших умовах.
Завдання 4.
Переглянь ілюстрації, створені ШІ. Дай назву кожній, поміркуй, чи можна вважати ці малюнки триптихом, об’єднаним однією темою?
Яким чином, на твою думку, ці ілюстрації стосуються шістдесятників?
| _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Чи можна стверджувати, що цей триптих про Розстріляне відродження?
| _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Яким чином пов’язані шістдесятники з темою Розстріляного відродження?
| _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Завдання 5. «Афіша КТМ»
- Створіть афішу або плакат для одного з заходів Клубу творчої молоді (літературний вечір, виставка, дискусія)
- Використайте символи шістдесятництва
- Додайте гасло, яке могло б надихати молодь 1960-х років
Під час виконання завдання послухай твір «КТМ» з мюзиклу «Ребелія» від МУР
https://www.youtube.com/watch?v=hBIgw6-WVCI&t=458s
(15:54 — 21:55)
Ти шістдесятник і ти в КТМ.
- Хто ти: поет, художник, режисер, музикант, критик?
- Які тема тебе хвилює найбільше?
- Який твій перший виступ або твір у клубі?
- Як ти реагуєш на тиск радянської системи: уникаєш чи співпрацюєш з нею?
- З ким із шістдесятників ти хотів би/ хотіла б потоваришувати?
Написати невелике вільне есе за мотивами попередньо прочитаного твору Любка Дереша «Різдво, 1972» (Різдвяна класика: антологія оповідань українських письменників і письменниць ХІХ-ХХ століть та сучасної класики. – Х.: Віват, 2024. – С. 531-547).
- https://www.facebook.com/photofbid=951824940308648&set=pcb.951824986975310 – Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В.Г. Заболотного
- https://msmb.org.ua/books/thematic_bibliography/517/
- https://cnt-lviv.com/%D1%96%D0%B2%D0%B0%D0%BD-%D0%B4%D0%B7%D1%8E%D0%B1%D0%B0/
- https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/vusatii-estet-z-umanskoyi-do-tridtsiatikh-rokovin-smerti-ivana-svitlichnogo/
- https://libruk.com.ua/sverstiuk-yevhen/#google_vignette
- Світличний Іван Олексійович — Вікіпедія
- Дзюба Іван Михайлович — Вікіпедія
- Сверстюк Євген Олександрович — Вікіпедія
- https://litdiaspora.org.ua/ideologichna-literatura/8147-dziuba-i-internatsionalizm-chi-rusifikatsiia/
- Мокрик Радомир Бунт проти імперії: українські шістдесятники. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2024, вид. 7-ме. – 416 с.: іл.
- https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=21250
- http://history.org.ua/LiberUA/966-518-110-6/966-518-110-6.pdf
- http://ukrlife.org/main/evshan/kdb.htm
Урок 2. Шістдесятництво. Іван Дзюба, Іван Світличний, Євген Сверстюк як організатори культурного середовища. Клуб творчої молоді «Сучасник»
- старші «шістдесятники»
- культурне середовище
- «Інтернаціоналізм чи русифікація»
- КТМ (Клуб творчої молоді «Сучасник»)
Роздивися уважно «хмару слів» та фото, а також прослухай пісню.
Що, на твою думку, об’єднує ці матеріали?
Для зручності запиши свої думки, асоціації та припущення:
| _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Опрацюй теоретичний матеріал про старших шістдесятників, з яких почалася історія цілої плеяди.
1. Іван Світличний (1929-1992) — Іван Світличний — це постать, яка уособлює інтелектуальний і моральний стрижень українського шістдесятництва.
Світличний був не лише літературознавцем і критиком, а й поетом, перекладачем, людиною, яка відкривала українську культуру світові й водночас захищала її від радянської цензури. Його квартира в Києві (вул. Уманська, 35, кв. 20) стала своєрідним «клубом» для молодих митців — там збиралися Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Алла Горська. Це була атмосфера свободи, де народжувалися ідеї, що кидали виклик офіційній ідеології.
За свою активну громадянську позицію Світличний неодноразово зазнавав переслідувань. Його арештовували, він пройшов через табори й заслання, але залишався вірним ідеї правди та незалежності української культури. Навіть у найважчих умовах він писав — його збірка «Серце для куль і для рим» стала символом незламності й отримала Шевченківську премію вже після його смерті.
Василь Стус вважав Івана Світличного своїм духовним наставником і найближчим другом, називаючи його моральним еталоном для шістдесятників. Стус стверджував: «Все найкраще в мені — це Іван. Все найкраще у багатьох інших — від Івана».
Помер Іван Світличний у 1992 році в Києві, залишивши по собі спадщину, яка й сьогодні звучить як заклик до свободи думки й творчості. Його життя — це приклад того, як інтелект і слово можуть стати зброєю проти тоталітаризму.
2. Іван Дзюба (1931-2022) —одна з найяскравіших постатей українського інтелектуального життя другої половини ХХ століття. Він народився 26 липня 1931 року в селі Миколаївка на Донеччині, пережив дитинство, позначене голодом і тяжкими умовами, але зумів здобути освіту й стати літературознавцем, критиком та публіцистом.
Його ім’я нерозривно пов’язане з рухом шістдесятників. Дзюба був не лише дослідником літератури, а й активним громадським діячем, який сміливо виступав проти русифікації та нищення української культури. Найвідоміша його праця — «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1965), написана як гостра полеміка з радянською політикою. Цей текст поширювався самвидавом, був таємно вивезений за кордон і став одним із ключових документів українського дисидентського руху.
За свою позицію Дзюба зазнав переслідувань: його критикували в пресі, виключали з наукових установ, а згодом арештовували. Проте він залишався вірним ідеї захисту української мови й культури. Після здобуття незалежності України Дзюба став академіком НАН України, був міністром культури (1992–1994), очолював Комітет з Національної премії імені Тараса Шевченка.
Помер Іван Дзюба 22 лютого 2022 року в Києві, залишивши величезну спадщину — сотні наукових праць, статей, монографій.
3. Євген Сверстюк (1927-2014) — це одна з ключових постатей українського шістдесятництва, людина, яка поєднала літературну критику, філософію й громадянську мужність. Він народився 13 грудня 1927 року в селі Сільце на Волині. Освіту здобув у Львівському університеті, де вивчав логіку й психологію, а згодом працював у наукових установах Києва.
Сверстюк був літературним критиком, есеїстом, поетом і мислителем. Його особливо цікавила творчість Гоголя, Шевченка та Франка, але головне — він прагнув показати, що українська культура має право на свободу й самостійність. У 1960-х він активно долучився до руху шістдесятників, виступав проти цензури та русифікації, підтримував молодих митців і ставав голосом правди в часи, коли її намагалися заглушити.
Його тексти поширювалися самвидавом, серед них особливе місце займає есе «З приводу процесу над Погружальським» — одне з найважливіших документів українського інтелектуального опору.
«Справа Погружальського» — це один із найгучніших політичних процесів в Україні 1960-х років. У 1965 році студент Київського університету Дмитро Погружальський здійснив підпал бібліотеки Академії наук, що стало приводом для масштабної кампанії проти української інтелігенції. Радянська влада використала цей інцидент як виправдання для арештів і переслідувань шістдесятників, намагаючись показати їх «небезпечними для суспільства».
Євген Сверстюк написав знамените есе «З приводу процесу над Погружальським», де викрив абсурдність і несправедливість суду, а також показав, що справжньою метою влади було придушення свободи думки й творчості. Цей текст поширювався самвидавом і став одним із ключових документів українського дисидентського руху.
За свою діяльність Сверстюк зазнав переслідувань, був арештований і провів роки в таборах як політв’язень радянського режиму.
Після здобуття незалежності України він залишався активним учасником культурного й громадського життя, редагував часопис «Наша віра», писав есеї, виступав із лекціями. Помер Євген Сверстюк 1 грудня 2014 року в Києві, похований на Байковому кладовищі.
Радомир Мокрик у своїй книзі «Бунт проти імперії» зазначає, що Іван Дзюба належить до, умовно кажучи, «старших» шістдесятників, його ровесниками були двоє інших яскравих представників цього покоління, які присвятили себе літературній критиці і стали інтелектуальною основою когорти шістдесятників — Євген Сверстюк та Іван Світличний.
Цікаво!
«Шістдесятники» – серед людей, які належали до шістдесятників важко знайти тих, кому подобалося б це визначення. Уперше цей термін з’явився в статті російського літературного критика Станіслава Рассадіна у грудні 1960 року. Пізніше, у 1962 році, це слово використав Олесь Гончар щодо молодого покоління поетів. Дмитро Павличко вважав цю назву «нерозумним словечком». Лесь Танюк, навпаки, зазначив, що таке визначення йому подобається.
«Етап» – Лесь Танюк у своєму щоденнику записав: «Зі смертю Василя Симоненка (1963) скінчився етап, що його поіменовано було шістдесятництвом».
«Когорта» — Ліна Костенко: «Мабуть, найдоцільніший термін — когорта. Шістдесятники стали шістдесятниками тому, що це була когорта людей, об’єднаних між собою спільними переконаннями, боротьбою, чесністю».
«Компанія друзів» — розмите, але вдале поняття, бо шістдесятники справді товаришували між собою та підтримували одне одного.
Завдання 1. «Голос свободи»
Учні, об’єднані у три групи, отримують три уривки (цитати / поезія) від кожного діяча:
- Іван Світличний — про свободу та силу слова
- Іван Дзюба — уривок із «Інтернаціоналізм чи русифікація?».
- Євген Сверстюк — думка з його есе про процес Погружальського.
Спершу кожна група складає «мініманіфест свободи» з одержаного голосу, потім усі групи об’єднують їх у невеликий текст. Після представлення тексту пропонується обговорити: чи актуальні ці слова сьогодні?
| Іван Світличний«Моя свобода» | Іван Дзюба «Інтернаціоналізм чи русифікація?» | Євген Сверстюк «З приводу процесу над Погружальським» |
|---|---|---|
| Свободу не втікати з бою, Свободу чесності в бою, Любити те, що сам люблю, А не підказане тобою, Свободу за любов мою Хоч і накласти головою, А бути все ж самим собою, — Не проміняю на твою, Ліврейську, жебрану, ледачу, Вертку, заляпану, як здачу, Свободу хама й холуя. Несу свободу в суд, за грати, Мою від мене не забрати — І здохну, а вона — моя. | Під правами людини вони розуміють своє право. Але, панове і товариші одномовні двомовники чи двомовні одномовники, є не тільки ваше право, а й моє. Право українця говорити на своїй землі своєю мовою, — а він цього права не має, тобто має теоретично, а практично скористатися не може, бо на кожному кроці “обставини” змушують його переходити на російську. Право почуватися вільною людиною, не зазнаючи тиску атмосфери, що нівелює його історично-культурне самопочування, — а українцеві в Україні до цього права зась. Право, нарешті, найголовніше людське право — бути спокійним за історичну долю своєї Вітчизни, свого народу, своєї культури, своєї мови, — а українець цього найбільшого, найголовнішого права людини ніколи не мав, не має і сьогодні, бо загроза втрати державності, втрати національно-культурної і мовної ідентичності залишається. Так чому права людини-“інтегратора” або людини- “байдужника” важливі, а права людини, яка потребує самоідентифікації, — не важливі? | А втім, про долю Погружальського очевидно подбають його спільники і однодумці. Ми ж подумаймо про висновки, які з цієї справи випливають. Виморивши голодом мільйони українців у 1933 році, закатувавши кращих представників нашої інтелігенції, душачи найменшу спробу мислити, із нас зробили покірних рабів. Віддаючи державі всі сили і плоди своєї праці, ми не встигаємо подумати: Хто ми? Для чого живемо? Куди нас ведуть? Нам вже не раз плювали в обличчя. В цьому ж році плюнули особливо нахабно. Спалили найбільшу українську бібліотеку. Зірвали місток між нашим минулим і сучасним. Коли ми навіть від цього плювка неї опам’ятаємося і підставимо покірно заплющені очі під інший, тоді хто ж ми, як не “раби, підніжки, грязь Москви”? Чим можна налякати український народ? Знищити його? Це було не під силу навіть Сталінові. Пограбувати? Але ж він і так щороку віддає все, що має. Відібрати мову? Це робиться щодня. В містах вона давно на становищі прибиральниці, а в селах калічиться, як порепані на буряках руки колгоспниці. Знищити пам’ятки культури? Зірвали найстарішу Десятинну церкву, знищили Михайлівський і Успенський собори, а зараз руйнують найстародавніші церкви по селах… Невмируще серце України живить історія. Вона народила Шевченка і тисячі національних героїв, і вони можуть знову воскреснути в кожному юнакові й дівчині. Ось чому історію України заховали від нас і стали випалювати її “каленым железом”. |
| __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Завдання 2. «Три портрети — одна епоха»
Потрібно створити «портрет-образ» у трьох штрихах (метафора, символ, ключове слово):
| Метафора | Символ | Ключове слово | |
|---|---|---|---|
| Іван Світличний | |||
| Іван Дзюба | |||
| Євген Сверстюк |
Потім групи презентують свої портрети, і клас складає «спільну мозаїку» шістдесятництва.
Прочитай інформацію про працю Івана Дзюби.
Праця Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація» – програмний текст українського дисидентського руху, написаний у відповідь на хвилю репресій проти інтелігенції.
http://history.org.ua/LiberUA/966-518-110-6/966-518-110-6.pdf
- Автор: Іван Дзюба, літературознавець і громадський діяч.
- Час написання: вересень–грудень 1965 року, після арештів молодих українських інтелігентів.
- Основна ідея: Дзюба доводить, що під гаслом «інтернаціоналізму» радянська влада фактично здійснює політику русифікації, яка нищить національні культури.
- Аргументи:
- Інтернаціоналізм можливий лише на основі рівності та свободи народів.
- Русифікація суперечить ленінським принципам національної політики.
- Позбавлення українців права на мову, культуру й освіту — це форма колоніального гноблення.
- Вплив: Текст став маніфестом опору, поширювався у самвидаві, а пізніше — за кордоном. Він мав величезне значення для формування національної свідомості та руху шістдесятників.
Завдання 3. «Редактор газети»
Уявіть, що ви — редактор української газети 1965 року. Вам потрапив до рук текст Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація”. Вам потрібно скласти коротку «новину» (5–6 речень), яка пояснить читачам, чому ця праця важлива.
Увага! Не можна прямо цитувати, треба передати ідею своїми словами.
| __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Ознайомся з інформацією про Клуб творчої молоді в Києві (за книгою Радомира Мокрика «Бунт проти імперії»).
Під час різдвяних свят узимку 1959/1960 років Лесь Танюк разом із друзями ходив колядувати. Голосіїв було обрано не випадково — саме у цій місцевості Києва жив один із найбільших авторитетів української літератури, «живий класик», який прихильно ставився до молоді, – Максим Рильський.
Рильський не належав до «забронзовілих авторитетів», навпаки, радо приймав молодь у себе вдома, і підтримував письменників в їхніх починаннях.
Молодь також радо прийняли у своїх оселях Мар’ян Крушельницький, Михайло Стельмах, Юрій Смолич.
Така культурна студентська ініціатива з національним забарвленням могла б залишитися приємним спогадом для її учасників, однак насправді стала імпульсом для виникнення цілого культурного феномена.
Спершу міськком партії хотів заборонити таку активність, але учасники поскаржилися в редакцію газети. Зрештою вирішили не забороняти, а очолити ініціативу, надавши простір для діяльності, який легко можна було б контролювати чиновникам від партії.
Так виник ґрунт для створення в Києві Клубу творчої молоді «Сучасник».
Очевидно, що Клуб одразу отримав партійних «кураторів»: інакше в ті часи бути не могло.
Клуб задумувався як творча спілка, в якій мали функціонувати різні секції: літературна, музична, театральна. Насправді так було не завжди, бо учасники не бачили Клуб як структуровану організацію, а радше як платформу для спілкування та спільної діяльності молодих митців.
До свого закриття в середині 1960-х років КТМ де-факто залишався неформальним об’єднанням молодих людей творчих професій. На час закриття Клуб налічував понад 1200 ентузіастів та став помітним явищем у житті Києва.
Штабу виділили кілька приміщень Жовтневого палацу. Діяльність КТМ на початках концентрувалася на постановках різних п’єс, оскільки Лесь Танюк, лідер та натхненник клубу, був найперше театральним діячем. Одна з перших постановок – «Патетична соната» Миколи Куліша.
Згодом пальму першості перебирає літературна секція, а вже на початку грудня 1960 року Василь Симоненко вперше виступає на сцені КТМ зі своїми віршами.
Цікаво, але двигуном клубу стає російськомовна етнічна росіянка Алла Горська, яка одночасно вивчала мову та спрямувала КТМ в русло української тематики.
Дедалі виразніше лейтмотивом діяльності КТМ ставала національна проблематика, передусім — історичні травми, і серед них центральною була трагедія Розстріляного відродження.
Піку своєї діяльності КТМ досягнув у 1962-1963 роках, саме тоді під його егідою відбулися знакові літературні вечори: Леся Курбаса, Миколи Куліша, Владіміра Маяковського, Івана Франка, Лесі Українки, Тараса Шевченка.
КТМ став осередком перетину молодих талантів, які увійшли в історію української культури під загальною назвою «шістдесятники».
Після 1963 року діяльність Клубу творчої молоді «Сучасник» почала згортатися під тиском радянської влади. Влада дедалі більше контролювала культурне життя, забороняла виставки, виступи та публікації, а активних учасників клубу переслідувала. У 1964 році КТМ фактично розпустили, але його члени не зникли з культурної сцени. Вони стали ядром ширшого руху шістдесятників, який продовжив боротьбу за свободу слова, розвиток української культури та захист прав людини вже поза офіційними структурами. Саме цей період показав, що творчість і громадянська позиція можуть існувати навіть у найскладніших умовах.
Завдання 4.
Переглянь ілюстрації, створені ШІ. Дай назву кожній, поміркуй, чи можна вважати ці малюнки триптихом, об’єднаним однією темою?
Яким чином, на твою думку, ці ілюстрації стосуються шістдесятників?
| _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Чи можна стверджувати, що цей триптих про Розстріляне відродження?
| _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Яким чином пов’язані шістдесятники з темою Розстріляного відродження?
| _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Завдання 5. «Афіша КТМ»
- Створіть афішу або плакат для одного з заходів Клубу творчої молоді (літературний вечір, виставка, дискусія)
- Використайте символи шістдесятництва
- Додайте гасло, яке могло б надихати молодь 1960-х років
Під час виконання завдання послухай твір «КТМ» з мюзиклу «Ребелія» від МУР
https://www.youtube.com/watch?v=hBIgw6-WVCI&t=458s
(15:54 — 21:55)
Ти шістдесятник і ти в КТМ.
- Хто ти: поет, художник, режисер, музикант, критик?
- Які тема тебе хвилює найбільше?
- Який твій перший виступ або твір у клубі?
- Як ти реагуєш на тиск радянської системи: уникаєш чи співпрацюєш з нею?
- З ким із шістдесятників ти хотів би/ хотіла б потоваришувати?
Написати невелике вільне есе за мотивами попередньо прочитаного твору Любка Дереша «Різдво, 1972» (Різдвяна класика: антологія оповідань українських письменників і письменниць ХІХ-ХХ століть та сучасної класики. – Х.: Віват, 2024. – С. 531-547).
- https://www.facebook.com/photofbid=951824940308648&set=pcb.951824986975310 – Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека імені В.Г. Заболотного
- https://msmb.org.ua/books/thematic_bibliography/517/
- https://cnt-lviv.com/%D1%96%D0%B2%D0%B0%D0%BD-%D0%B4%D0%B7%D1%8E%D0%B1%D0%B0/
- https://localhistory.org.ua/texts/kolonki/vusatii-estet-z-umanskoyi-do-tridtsiatikh-rokovin-smerti-ivana-svitlichnogo/
- https://libruk.com.ua/sverstiuk-yevhen/#google_vignette
- Світличний Іван Олексійович — Вікіпедія
- Дзюба Іван Михайлович — Вікіпедія
- Сверстюк Євген Олександрович — Вікіпедія
- https://litdiaspora.org.ua/ideologichna-literatura/8147-dziuba-i-internatsionalizm-chi-rusifikatsiia/
- Мокрик Радомир Бунт проти імперії: українські шістдесятники. – К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2024, вид. 7-ме. – 416 с.: іл.
- https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=21250
- http://history.org.ua/LiberUA/966-518-110-6/966-518-110-6.pdf
- http://ukrlife.org/main/evshan/kdb.htm
Ділись та обговорюй важливе