Урок 7. Шістдесятництво в літературі. Ірина Жиленко — поетеса радості і тривоги
Матеріал
Урок 7. Шістдесятництво в літературі. Ірина Жиленко — поетеса радості і тривоги
- шістдесятники
- дитинство
- спогади
- «За золотими вікнами зірок»
- «Вуличка мого дитинства»
- «І світла алея»
Ірину Жиленко часто називають «жіночим голосом шістдесятників».
Чи може жіночий голос у літературі звучати інакше, ніж чоловічий?
Поясни свою думку.
Завдання 1.
Переглянь відео про Ірину Жиленко від Національного музею літератури України, приуроченого до її 80-ліття.
1. Які факти про Ірину Жиленко вразили тебе найбільше? Що нового вдалося дізнатися?
| _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
2. Кого з шістдесятників ти побачив/побачила у відеоряді до розповіді про письменницю?
| _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
3. Як можна охарактеризувати її взаємини з письменниками, які творили з нею в одну епоху?
| _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Завдання 2.
Опрацюй поезію Ірини Жиленко, дай відповіді на запитання.
За золотими вікнами зірок
В земному Києві нема для мене весен.
По осені — мій кожен день і крок.
А як у вас там, в Києві небеснім,
В земному Києві така стара я стала!
А вам Господь років не добавля.
Така ж яскрава посмішка у Алли!
Такий же чорний чуб у Василя!
В земному Києві — безмірність самоти
Куди піти, коли нема Івана?
А там, за тим віконцем золотим,
де є Іван,— там дім обітований.
Там вірші, чай і дим од сигарет.
Куди спішить? їм вічність вікувати.
Зарецький знов малює мій портрет.
А Стусові і вічність тіснувата…
Про щось земне замислився Кушнір.
Здригнулась чашка з недопитим чаєм.
Вони нам смерті не бажають, ні,
але їм дуже нас не вистачає!
Як там Лукаш? Все грає в доміно?
Було в нім щось розгублено-дитяче.
А ти, Валерик? Чи тобі чутно, як мама плаче?
Хоч уві сні для неї оживи…
В земному Києві, повитому в жалобу,
тепер уже нема таких, як ви, —
о лицарі печальної подоби!
Нема весни. Ніщо не процвіта —
крім лицарів неситої утроби.
І, хоч потилиця у них крута, —
я не зроблюсь ніколи мізантропом.
Бо ви були! А отже, все було:
любов і подвиг,
хрест і воскресіння..
Хай вічно світить лампа над столом
в небеснім Києві,
в небесній Україні.
Хай береже спочинок ваш Господь
всю довгу-довгу, всю небесну вічність.
А я віршую…
Бо казав Світличний:
“Іриночко, без віршів не приходь…”
- Які образи Києва постають у творі — і як вони співіснують?
Місто-реальність: Київ із його вулицями, будинками, звичним життям. Це конкретний, земний простір, в якому живе лірична героїня.
Місто-міф: Київ постає як сакральний простір, «за золотими вікнами зірок» — ніби піднесений над буденністю, наближений до небесного. За тими «вікнами» знайшли вічний спокій друзі-шістдесятники. - Зверни увагу на слова, виділені курсивом. Про кого вони? Запиши.
| _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
- Чому поетеса називає друзів «мешканцями Києва небесного»? Який сенс у цьому образі?
- Як змінюється інтонація вірша від початку до кінця? Які емоції переважають?
- Яку роль відіграє пам’ять у поезії? Чи можна сказати, що це вірш-реквієм?
- Як поєднуються особисті й загальнолюдські мотиви у творі?
- Чи відчувається у вірші страх смерті? Чи радше — прийняття і спокій?
- Які художні засоби створюють атмосферу «золотих вікон»?
- Чи можна назвати цей твір духовним заповітом Ірини Жиленко? Чому?
| __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Завдання 3.
Прочитай поезію, виконай завдання та дай відповіді на запитання.
Вуличка мого дитинства
Це була звичайна вуличка.
Липи. Лави. Квітники.
Школа. Біля школи — “Булочна”.
Блиск веселої ріки.
Пофарбовані парканчики,
і кульбаби, і коза,
і морозиво в стаканчиках,
і фонтанчик, і базар.
Я ходила до дитсадика.
А за мною — котик Лис.
А в зелених палісадниках
синьо півники цвіли.
Пахло кропом з магазинчика,
півень радісно кричав,
а бабусі на ослінчиках
колисали онучат.
А дорослі все балакали
про незрозуміле нам.
паруси новобудов.
Та іноді серце все-таки
озирається назад.
Де дівчатко у беретику?
І частенько мами плакали.
Бо була тоді війна.
Що таке війна — збагнула я
в літній день біля ріки,
коли небо затягнулося
чорнохмар’ям літаків.
І моя маленька вуличка
спалахнула з краю в край —
школа, біля школи — “Булочна”,
двір, і липи, і сарай.
Як будинки з криком падали
в палісадники лицем!
Я боюсь про це і згадувать.
Я боюсь писать про це.
Я живу на іншій вулиці.
Знову мир. І тиша знов.
В синім небі розгорнулися
Де фонтанчик? Де базар?
Школа. Біля школи — “Булочна”.
Сквер синичками дзвенить.
Я зітхаю: рідна вуличка
не вернулася з війни…
1. Творчі завдання (на вибір):
- Намалюйте або опишіть словами свою «вуличку дитинства». Які деталі ви додали б?
- Напишіть невеликий лист до Ірини Жиленко, в якому розкажіть, які спогади викликала у вас її поезія.
- Складіть власний короткий вірш (3–4 рядки) про місце, яке є для вас символом дитинства.
| __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Запитання:
- Які деталі дитинства поетеса згадує у творі? Чому саме вони залишилися в пам’яті?
- Як змінюється тон поезії: від радості до ностальгії чи навпаки?
- Чи можна сказати, що «вуличка дитинства» — це не лише конкретне місце, а й символ внутрішнього світу людини?
- У поезії Жиленко дитяча вуличка постає як простір радості й безпеки. Як змінилося наше сприйняття «вулички дитинства» в часи російсько-української війни?
- Як поетеса поєднує особисті спогади з універсальними почуттями, близькими кожному?
- Чому дитячі спогади залишаються важливими навіть у дорослому житті?
- Які емоції викликає у вас ця поезія — тепло, сум, усмішка, роздуми?
Завдання 4.
Прочитай поезію, проаналізуй.
І світла алея…
І світла алея
веде до стрімкої води.
Скажи мені, де я?
І звідки ця легкість ходи?
Засипаний квітом будиночка сонячний дах.
Скажи мені, звідки в мені ця сліпуча вода?
І вибухи світла, і сонячний, радісний звір?
Засипаний квітом
маленький будинок і двір.
Гроза відкотилась…
І змиті дощем на зорі,
в мені засвітились
акацій стрункі ліхтарі.
І світла алея…
І пляж, і старенький причал.
Скажи мені, де я?
І звідки ця спрага почать
спочатку? Розкрити
вікно в пломеніючий сад.
І в чистому зшитку
найперший свій вірш написать
- Які образи створюють атмосферу світлої алеї? Як вони впливають на настрій читача?
- Чи можна сказати, що алея — це не лише реальне місце, а й символ внутрішнього стану людини?
- Як поетеса передає відчуття дитинства через кольори, звуки, рухи?
- Які художні засоби використовує Жиленко, щоб створити ефект спогаду?
- Чи є у вірші контраст між минулим і теперішнім? Як він проявляється?
| __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
1. Ірина Жиленко вже наприкінці життєвого шляху зібрала багатющий мемуарний матеріал і видала книгу під назвою «Homo feriens» («Людина святкуюча»), що вийшла друком 2011 р. у «Смолоскипі». До того уривки друкувалася на сторінках «Сучасності».
Треба сказати, що це не просто мемуари, а своєрідна поетична сповідь, написана в прозі. Попри втрати, біль і складні часи, авторка прагне жити з відчуттям свята, радості й внутрішнього світла. У книзі вона згадує своє покоління шістдесятників: Стуса, Горську, Світличного, Коцюбинську — і створює їхній духовний портрет, але водночас говорить і про власний мікрокосм: дім, родину, повсякденність, які для неї є простором свободи.
Запиши власні міркування після уроку:
Пам’ять про дитинство та близьких стає джерелом сили у складні часи
| __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
- Біографія:
https://www.facebook.com/watch/?v=1887870851363152 - Тексти:
https://chtyvo.org.ua/authors/Zhylenko_Iraida/Vulychka_moho_dytynstva/ - З чим ще можна попрацювати:
https://zbruc.eu/node/74443
Урок 7. Шістдесятництво в літературі. Ірина Жиленко — поетеса радості і тривоги
- шістдесятники
- дитинство
- спогади
- «За золотими вікнами зірок»
- «Вуличка мого дитинства»
- «І світла алея»
Ірину Жиленко часто називають «жіночим голосом шістдесятників».
Чи може жіночий голос у літературі звучати інакше, ніж чоловічий?
Поясни свою думку.
Завдання 1.
Переглянь відео про Ірину Жиленко від Національного музею літератури України, приуроченого до її 80-ліття.
1. Які факти про Ірину Жиленко вразили тебе найбільше? Що нового вдалося дізнатися?
| _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
2. Кого з шістдесятників ти побачив/побачила у відеоряді до розповіді про письменницю?
| _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
3. Як можна охарактеризувати її взаємини з письменниками, які творили з нею в одну епоху?
| _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Завдання 2.
Опрацюй поезію Ірини Жиленко, дай відповіді на запитання.
За золотими вікнами зірок
В земному Києві нема для мене весен.
По осені — мій кожен день і крок.
А як у вас там, в Києві небеснім,
В земному Києві така стара я стала!
А вам Господь років не добавля.
Така ж яскрава посмішка у Алли!
Такий же чорний чуб у Василя!
В земному Києві — безмірність самоти
Куди піти, коли нема Івана?
А там, за тим віконцем золотим,
де є Іван,— там дім обітований.
Там вірші, чай і дим од сигарет.
Куди спішить? їм вічність вікувати.
Зарецький знов малює мій портрет.
А Стусові і вічність тіснувата…
Про щось земне замислився Кушнір.
Здригнулась чашка з недопитим чаєм.
Вони нам смерті не бажають, ні,
але їм дуже нас не вистачає!
Як там Лукаш? Все грає в доміно?
Було в нім щось розгублено-дитяче.
А ти, Валерик? Чи тобі чутно, як мама плаче?
Хоч уві сні для неї оживи…
В земному Києві, повитому в жалобу,
тепер уже нема таких, як ви, —
о лицарі печальної подоби!
Нема весни. Ніщо не процвіта —
крім лицарів неситої утроби.
І, хоч потилиця у них крута, —
я не зроблюсь ніколи мізантропом.
Бо ви були! А отже, все було:
любов і подвиг,
хрест і воскресіння..
Хай вічно світить лампа над столом
в небеснім Києві,
в небесній Україні.
Хай береже спочинок ваш Господь
всю довгу-довгу, всю небесну вічність.
А я віршую…
Бо казав Світличний:
“Іриночко, без віршів не приходь…”
- Які образи Києва постають у творі — і як вони співіснують?
- Зверни увагу на слова, виділені курсивом. Про кого вони? Запиши.
| _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
- Чому поетеса називає друзів «мешканцями Києва небесного»? Який сенс у цьому образі?
- Як змінюється інтонація вірша від початку до кінця? Які емоції переважають?
- Яку роль відіграє пам’ять у поезії? Чи можна сказати, що це вірш-реквієм?
- Як поєднуються особисті й загальнолюдські мотиви у творі?
- Чи відчувається у вірші страх смерті? Чи радше — прийняття і спокій?
- Які художні засоби створюють атмосферу «золотих вікон»?
- Чи можна назвати цей твір духовним заповітом Ірини Жиленко? Чому?
| __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Завдання 3.
Прочитай поезію, виконай завдання та дай відповіді на запитання.
Вуличка мого дитинства
Це була звичайна вуличка.
Липи. Лави. Квітники.
Школа. Біля школи — “Булочна”.
Блиск веселої ріки.
Пофарбовані парканчики,
і кульбаби, і коза,
і морозиво в стаканчиках,
і фонтанчик, і базар.
Я ходила до дитсадика.
А за мною — котик Лис.
А в зелених палісадниках
синьо півники цвіли.
Пахло кропом з магазинчика,
півень радісно кричав,
а бабусі на ослінчиках
колисали онучат.
А дорослі все балакали
про незрозуміле нам.
паруси новобудов.
Та іноді серце все-таки
озирається назад.
Де дівчатко у беретику?
І частенько мами плакали.
Бо була тоді війна.
Що таке війна — збагнула я
в літній день біля ріки,
коли небо затягнулося
чорнохмар’ям літаків.
І моя маленька вуличка
спалахнула з краю в край —
школа, біля школи — “Булочна”,
двір, і липи, і сарай.
Як будинки з криком падали
в палісадники лицем!
Я боюсь про це і згадувать.
Я боюсь писать про це.
Я живу на іншій вулиці.
Знову мир. І тиша знов.
В синім небі розгорнулися
Де фонтанчик? Де базар?
Школа. Біля школи — “Булочна”.
Сквер синичками дзвенить.
Я зітхаю: рідна вуличка
не вернулася з війни…
1. Творчі завдання (на вибір):
- Намалюйте або опишіть словами свою «вуличку дитинства». Які деталі ви додали б?
- Напишіть невеликий лист до Ірини Жиленко, в якому розкажіть, які спогади викликала у вас її поезія.
- Складіть власний короткий вірш (3–4 рядки) про місце, яке є для вас символом дитинства.
| __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Запитання:
- Які деталі дитинства поетеса згадує у творі? Чому саме вони залишилися в пам’яті?
- Як змінюється тон поезії: від радості до ностальгії чи навпаки?
- Чи можна сказати, що «вуличка дитинства» — це не лише конкретне місце, а й символ внутрішнього світу людини?
- У поезії Жиленко дитяча вуличка постає як простір радості й безпеки. Як змінилося наше сприйняття «вулички дитинства» в часи російсько-української війни?
- Як поетеса поєднує особисті спогади з універсальними почуттями, близькими кожному?
- Чому дитячі спогади залишаються важливими навіть у дорослому житті?
- Які емоції викликає у вас ця поезія — тепло, сум, усмішка, роздуми?
Завдання 4.
Прочитай поезію, проаналізуй.
І світла алея…
І світла алея
веде до стрімкої води.
Скажи мені, де я?
І звідки ця легкість ходи?
Засипаний квітом будиночка сонячний дах.
Скажи мені, звідки в мені ця сліпуча вода?
І вибухи світла, і сонячний, радісний звір?
Засипаний квітом
маленький будинок і двір.
Гроза відкотилась…
І змиті дощем на зорі,
в мені засвітились
акацій стрункі ліхтарі.
І світла алея…
І пляж, і старенький причал.
Скажи мені, де я?
І звідки ця спрага почать
спочатку? Розкрити
вікно в пломеніючий сад.
І в чистому зшитку
найперший свій вірш написать
- Які образи створюють атмосферу світлої алеї? Як вони впливають на настрій читача?
- Чи можна сказати, що алея — це не лише реальне місце, а й символ внутрішнього стану людини?
- Як поетеса передає відчуття дитинства через кольори, звуки, рухи?
- Які художні засоби використовує Жиленко, щоб створити ефект спогаду?
- Чи є у вірші контраст між минулим і теперішнім? Як він проявляється?
| __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
1. Ірина Жиленко вже наприкінці життєвого шляху зібрала багатющий мемуарний матеріал і видала книгу під назвою «Homo feriens» («Людина святкуюча»), що вийшла друком 2011 р. у «Смолоскипі». До того уривки друкувалася на сторінках «Сучасності».
Треба сказати, що це не просто мемуари, а своєрідна поетична сповідь, написана в прозі. Попри втрати, біль і складні часи, авторка прагне жити з відчуттям свята, радості й внутрішнього світла. У книзі вона згадує своє покоління шістдесятників: Стуса, Горську, Світличного, Коцюбинську — і створює їхній духовний портрет, але водночас говорить і про власний мікрокосм: дім, родину, повсякденність, які для неї є простором свободи.
Запиши власні міркування після уроку:
Пам’ять про дитинство та близьких стає джерелом сили у складні часи
| __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
- Біографія:
https://www.facebook.com/watch/?v=1887870851363152 - Тексти:
https://chtyvo.org.ua/authors/Zhylenko_Iraida/Vulychka_moho_dytynstva/ - З чим ще можна попрацювати:
https://zbruc.eu/node/74443
Ділись та обговорюй важливе