матеріал 3

Урок 5. Аналіз прозового тексту. Характеристика персонажа

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Тема. Аналіз прозового тексту. Характеристика персонажа

Урок 5

Літературний твір

Валерій Шевчук “Диявол, який є (Сота відьма)”.

Опорне поняття

Характеристика персонажа.

На цьому уроці ви попрацюєте з такими результатами навчання:

вибудовує комунікацію з іншими, забезпечуючи позитивний емоційний фон завдяки врахуванню особливостей контексту та інших важливих характеристик ситуації спілкування [12 МОВ 1.7.2-1];
застосовує доцільні способи фіксування інформації з одного або кількох текстів (зокрема медіатекстів) за тематикою обраного профілю або художніх текстів, множинних та/або неструктурованих текстів, використовуючи вербальні і візуальні засоби, дотримуючись принципів авторського права [12 МОВ 2.6.1-1];
визначає і коментує проблеми, порушені в одному чи кількох текстах (зокрема художніх текстах, медіатекстах), зважаючи на контекст (культурний, соціальний, особистісний) [12 МОВ 2.2.1];
створює відповідно до індивідуальних і суспільних потреб тексти, враховуючи жанрову та стильову специфіку (зокрема художні тексти, медіатексти), і представляє їх [12 МОВ 3.1.1];
визначає якість, формальні та змістові характеристики прочитаного тексту чи кількох текстів для досягнення особистісно і суспільно значущих цілей і розв’язання життєво важливих проблем [12 МОВ 2.4.1.];
усуває недоліки у власному і чужому тексті, аргументує зроблені виправлення, посилаючись на здобуті знання, відповідні авторитетні наукові джерела, мовні норми, з урахуванням власних мовних уподобань [12 МОВ 3.3.2-1 П].

Гачок

Поради вчителеві

Поясніть, що сьогодні ви продовжите працювати з оповіданням Валерія Шевчука й зосередитеся на інтерпретації жіночих образів.

Для того щоби краще зрозуміти подальший перебіг подій оповідання, запропонуйте проаналізувати уривки з наукової статті Наталії Плюти, Романа Михальчука й Світлани Косяк (http://perspectives.pp.ua/index.php/vno/article/view/6687/6722).

Завдання 1

Прочитайте уривок із наукової статті.

СТАТУС ЖІНКИ В ЕПОХУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ: УПОСЛІДЖЕННЯ ТА ДИСКРИМІНАЦІЯ
Трактування жінки в Середньовіччі спиралось на два джерела: античну традицію та християнство. Античне суспільство суворо обмежувало життя жінки [12, с. 112-119]. Вплив на становище жінки мала загальноприйнята в ті часи думка про нижчість жіночої природи і відповідно – про обмеженість її розумових здібностей. Ці два аргументи стали основою для відлучення жінки від громадської діяльності. Ще з часів Сократа та Аристотеля життя громадянок було обмежене, жінки були підпорядковані чоловікам та батькам. Як зауважив Р. Коцин, – поза домом вони хіба що мали право відвідувати релігійні свята та похорони [6, с. 35]. Нерівність у правах та нижчий статус жінки пояснювався в її обмежених можливостях захистити себе. Це робило її залежною від чоловіків, воїнів і змушувало їм підкорюватися. Така покора відбувалася в усьому. Тому часто жінок чоловіки розглядали в контексті вигідних для них обмінів для шлюбних союзів. Дискримінація дівчат розпочиналася з дитинства, коли у вихованні для дівчинки приділялося менше уваги, ніж для хлопчиків. А в дорослому віці вона вже мала змиритися зі своїм становищем, в т.ч. – вибору шлюбної партії, вагітності та пологам, які часто загрожували життю жінки. Отже, уявлення, що жінка мала обмежені розумові здібності, дуже малу ймовірність до здатності до навчання і не була спроможною до опанування себе, і як наслідок – нею мав керувати чоловік, – склалося з Античності. Згідно з таким підходом, жінка не мала права голосу, доступу до влади і політична діяльність їй була недоступна / заборонена. Християнство як релігія також закріплювало статус жінки як нижчий, порівняно з чоловіками. Її «неповноцінність» виправдовувалася таким аргументом, як гріхопадіння Єви. Загалом в Середньовіччі принцип ієрархії та підкорення індивідуума суспільству та владі був дуже чітким. Народи підпорядковувалися правителям, а члени сімей – головам сімей. В цьому аспекті жінка перебувала в абсолютно залежному становищі, «істотою нижчої вартості», позбавленою правоздатності. Погляди на образ жінки в Середньовічну епоху досліджували Світлана Олешко та Олена Біла. Зокрема, на їхню думку, образ жінки в ті часи представляв собою своєрідного «монстра», що складався з негідних бажань та потворних рис характеру. Розбещеність жіночої натури описували за допомогою епітетів на зразок «ненаситна тварина» тощо. Оскільки за тодішніми уявленням жінка не була творінням за Божою подобою, то вважалась несамостійною і не наділеною правоздатністю. Жінка не могла вчити, свідчити у суді, виступати гарантом в угодах, не мала права засідати в суді. Вся активність в суспільстві обмежувалася владою чоловіка, адже, будучи нижчою за статусом, – жінка повинна цілком і повністю підкорятися та служити. У період раннього середньовіччя (V–X ст.) жінка абсолютно підпорядковувалися чоловіку. Дівчаток з малого віку виховували бути відданими та покірними чоловіку, тому будучи дорослими жінки вже підсвідомо покорялися чоловікам. Приблизно в 16-річному віці дівчата виходили заміж. Ганебним для родини було, коли дівчину ніхто не брав заміж. Уже в 20 років вона вважалася старою дівою, на яку не зважали. Функції дружини полягали у щоденному забезпеченні сім’ї, слідкуванні за будинком, вихованні дітей, поки вони маленькі, керуванні служницями [4, с. 148]. Характерні риси статусу жінки в Середні віки відповідали патріархальності, а також християнським догматам. Жінки мусили носити спеціальний одяг (скромний), який відповідав би канонам того часу. В IX–XIІ ст. розпущене волосся дозволяли носити в основному молодим дівчатам і неодруженим жінкам. Для старших це вважалося непристойним. Вони мусили прикривали волосся головними уборами – хусточками, капелюшками тощо. Священник міг зістригти за власним бажання волосся на голові жінки привселюдно. Фарбувати волосся вважалось гріховним. Його неприродний колір церква вважала ознакою непристойності і спокуси. Якщо було виявлено, що жінка фарбується, це могло послужити приводом для звинувачення її в чаклунстві, що інколи завершувалося спаленням на вогнищі. Проте незважаючи на заборону, інколи молоді дівчата фарбували своє волосся настоями трав. Цікавими були жіночі костюми. За допомогою суконь і ремінців дівчата і жінки підкреслювали форми своєї фігури. Інколи жінки запозичували деталі чоловічого одягу, зокрема – туніки. Вони були довгими, майже до підлоги. Форми суконь були подібними до трапеції і були або дуже вузькими (приталеними), або ж вільними (з глибоким декольте). У ранньому Середньовіччі косметикою жінки ще не користувалися, адже це було строго заборонено церквою. У той час саме бліда шкіра вважалася модною тенденцією, яку намагалися наслідувати. Для цього жінки на шкіру наносили сік лимона і втирали його для набуття потрібного кольору. У жіночій поставі цінувалася мініатюрність. Бажано було, щоб маленькими були обличчя, голова, губи, брови, очі. Лише чоло повинно було бути великим і добре виступати. Для цього жінки закладали волосся назад. Як зазначалося, в середньовічному суспільстві панували католицькі догми. Стаючи все більш могутньою, церква підкорила собі суспільство. Часто жінку співвідносили з нечистою силою – відьмою. Вважаючись наступницею першої жінки – Єви, тогочасна жінка поставала уособленням першородного гріха. Відомо, що під час інквізиції в Середньовіччі набуває практика засудження жінок через спалювання та утоплення за відьомство. У тодішніх умовах жодна жінка не могла бути захищеною від звинувачення у зв’язках з нечистою силою і клеймом відьми. Найчастіше жертвами були знахарки, що лікували травами, або ж самотні жінки, які викликали недовіру. Як зазначала С. де Бовуар, «як особистість вона (жінка) позбавлена усіх прав» [2, с. 96–98]. Єретичні вчення вважалися серйозним злочином, навіть більш значним, ніж кримінальне чи політичне порушення. Релігія розглядалася не лише як моральна складова, а й як частина громадського та суспільного життя [5, с. 143]. Так, в 1481 р. було відкрито перший інквізиційний трибунал в Севільї. У 1486 р. німецькі інквізитори Якуб Шпренгер і Генріх Інстіторіс створили посібник «Молот відьом», який регламентував процедури боротьби з відьмами, їхнє переслідування. Ця книга понад 200 років слугувала правовою підставою розправи над жінками, які були невигідні для влади [8, с. 198]. Катування були офіційно узаконені Папою Інокентієм ІV згідно з буллою «Про винищування» (Ad extirpanda). Охочих подивитись на розправи над відьмами було завжди багато. Під час таких процесій були присутні представники світської та духовної влади, різні гості, а також городяни. Висновки. Таким чином, принизливе суспільно-політичне становище, неповноправність жінки періоду Середньовіччя було зумовлене багатьма причинами. Зокрема, на це впливали також соціально-економічі, політичні, релігійні фактори в тогочасній Європі. Клеймо нижчої особи за жінкою закріпила ще Антична традиція. Життя жінки в античності обмежувалось приватним простором та домашнім господарством. Християнство, з одного боку, надало статус жінці, як громадянки в межах релігійної общини, але з іншого боку, – демонізувало її як особу, відповідальну за первородний гріх. Середньовічна жінка була обмежена в різних сферах: релігійній, політичній, економічній, соціальній, судовій. Як виняток, лише представниці королівських сімей могли впливали на політику того часу. Література: 1. […] 2. Бовуар С. де. Друга стать. У двох томах, т. 1. К.: Основи, 1994. 390 с. 3. […] 4. Гайс Ф. Брак и семья в Средние века. Нью-Йорк. 1987. 354 с. 5. Історія європейської ментальності / За ред. Петера Дінцельбахера. 2-ге видання, доповнене / Переклав з нім. Володимир Кам’янець. Львів.: Літопис, 2019. 632 с. 6. Коцин Р. Давньогрецька філософія // Антологія феміністичної філософії. К: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2006. С. 33–46. 7. […] 8. […] 9. […] 10. […] 11. […] 12. Соболь О. Суспільно-політичне становище жінки в епоху європейського середньовіччя // Вісник Львівського університету. Серія філософські науки. 2012. Вип. 15. С. 112–119. […]

СТАТУС ЖІНКИ В ЕПОХУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ:
УПОСЛІДЖЕННЯ ТА ДИСКРИМІНАЦІЯ

Трактування жінки в Середньовіччі спиралось на два джерела: античну традицію та християнство. Античне суспільство суворо обмежувало життя жінки [12, с. 112-119]. Вплив на становище жінки мала загальноприйнята в ті часи думка про нижчість жіночої природи і відповідно – про обмеженість її розумових здібностей. Ці два аргументи стали основою для відлучення жінки від громадської діяльності. Ще з часів Сократа та Аристотеля життя громадянок було обмежене, жінки були підпорядковані чоловікам та батькам. Як зауважив Р. Коцин, – поза домом вони хіба що мали право відвідувати релігійні свята та похорони [6, с. 35].
Нерівність у правах та нижчий статус жінки пояснювався в її обмежених можливостях захистити себе. Це робило її залежною від чоловіків, воїнів і змушувало їм підкорюватися. Така покора відбувалася в усьому. Тому часто жінок чоловіки розглядали в контексті вигідних для них обмінів для шлюбних союзів.
Дискримінація дівчат розпочиналася з дитинства, коли у вихованні для дівчинки приділялося менше уваги, ніж для хлопчиків. А в дорослому віці вона вже мала змиритися зі своїм становищем, в т.ч. – вибору шлюбної партії, вагітності та пологам, які часто загрожували життю жінки.
Отже, уявлення, що жінка мала обмежені розумові здібності, дуже малу ймовірність до здатності до навчання і не була спроможною до опанування себе, і як наслідок – нею мав керувати чоловік, – склалося з Античності. Згідно з таким підходом, жінка не мала права голосу, доступу до влади і політична діяльність їй була недоступна / заборонена.
Християнство як релігія також закріплювало статус жінки як нижчий, порівняно з чоловіками. Її «неповноцінність» виправдовувалася таким аргументом, як гріхопадіння Єви.
Загалом в Середньовіччі принцип ієрархії та підкорення індивідуума суспільству та владі був дуже чітким. Народи підпорядковувалися правителям, а члени сімей –
головам сімей. В цьому аспекті жінка перебувала в абсолютно залежному становищі, «істотою нижчої вартості», позбавленою правоздатності.
Погляди на образ жінки в Середньовічну епоху досліджували Світлана Олешко та Олена Біла. Зокрема, на їхню думку, образ жінки в ті часи представляв собою своєрідного «монстра», що складався з негідних бажань та потворних рис характеру. Розбещеність жіночої натури описували за допомогою епітетів на зразок «ненаситна тварина» тощо. Оскільки за тодішніми уявленням жінка не була творінням за Божою подобою, то вважалась несамостійною і не наділеною правоздатністю. Жінка не могла вчити, свідчити у суді, виступати гарантом в угодах, не мала права засідати в суді. Вся активність в суспільстві обмежувалася владою чоловіка, адже, будучи нижчою за статусом, – жінка повинна цілком і повністю підкорятися та служити.
У період раннього середньовіччя (V–X ст.) жінка абсолютно підпорядковувалися чоловіку. Дівчаток з малого віку виховували бути відданими та покірними чоловіку, тому будучи дорослими жінки вже підсвідомо покорялися чоловікам. Приблизно в 16-річному віці дівчата виходили заміж. Ганебним для родини було, коли дівчину ніхто не брав заміж. Уже в 20 років вона вважалася старою дівою, на яку не зважали.
Функції дружини полягали у щоденному забезпеченні сім’ї, слідкуванні за будинком, вихованні дітей, поки вони маленькі, керуванні служницями [4, с. 148].
Характерні риси статусу жінки в Середні віки відповідали патріархальності, а також християнським догматам.
Жінки мусили носити спеціальний одяг (скромний), який відповідав би канонам того часу. В IX–XIІ ст. розпущене волосся дозволяли носити в основному молодим дівчатам і неодруженим жінкам. Для старших це вважалося непристойним. Вони мусили прикривали волосся головними уборами – хусточками, капелюшками тощо. Священник міг зістригти за власним бажання волосся на голові жінки привселюдно. Фарбувати волосся вважалось гріховним. Його неприродний колір церква вважала ознакою непристойності і спокуси.
Якщо було виявлено, що жінка фарбується, це могло послужити приводом для звинувачення її в чаклунстві, що інколи завершувалося спаленням на вогнищі. Проте незважаючи на заборону, інколи молоді дівчата фарбували своє волосся настоями трав.
Цікавими були жіночі костюми. За допомогою суконь і ремінців дівчата і жінки підкреслювали форми своєї фігури. Інколи жінки запозичували деталі чоловічого одягу, зокрема – туніки. Вони були довгими, майже до підлоги. Форми суконь були подібними до трапеції і були або дуже вузькими (приталеними), або ж вільними (з глибоким декольте).
У ранньому Середньовіччі косметикою жінки ще не користувалися, адже це було строго заборонено церквою. У той час саме бліда шкіра вважалася модною тенденцією, яку намагалися наслідувати. Для цього жінки на шкіру наносили сік лимона і втирали його для набуття потрібного кольору.
У жіночій поставі цінувалася мініатюрність. Бажано було, щоб маленькими були обличчя, голова, губи, брови, очі. Лише чоло повинно було бути великим і добре виступати. Для цього жінки закладали волосся назад.
Як зазначалося, в середньовічному суспільстві панували католицькі догми. Стаючи все більш могутньою, церква підкорила собі суспільство.
Часто жінку співвідносили з нечистою силою – відьмою.
Вважаючись наступницею першої жінки – Єви, тогочасна жінка поставала уособленням першородного гріха. Відомо, що під час інквізиції в Середньовіччі набуває практика засудження жінок через спалювання та утоплення за відьомство. У тодішніх умовах жодна жінка не могла бути захищеною від звинувачення у зв’язках з нечистою силою і клеймом відьми. Найчастіше жертвами були знахарки, що лікували травами, або ж самотні жінки, які викликали недовіру. Як зазначала С. де Бовуар, «як особистість вона (жінка) позбавлена усіх прав» [2, с. 96–98].
Єретичні вчення вважалися серйозним злочином, навіть більш значним, ніж кримінальне чи політичне порушення. Релігія розглядалася не лише як моральна складова, а й як частина громадського та суспільного життя [5, с. 143].
Так, в 1481 р. було відкрито перший інквізиційний трибунал в Севільї. У 1486 р. німецькі інквізитори Якуб Шпренгер і Генріх Інстіторіс створили посібник «Молот відьом», який регламентував процедури боротьби з відьмами, їхнє переслідування. Ця книга понад 200 років слугувала правовою підставою розправи над жінками, які були невигідні для влади [8, с. 198]. Катування були офіційно узаконені Папою Інокентієм ІV згідно з буллою «Про винищування» (Ad extirpanda).
Охочих подивитись на розправи над відьмами було завжди багато. Під час таких процесій були присутні представники світської та духовної влади, різні гості, а також городяни.
Висновки. Таким чином, принизливе суспільно-політичне становище, неповноправність жінки періоду Середньовіччя було зумовлене багатьма причинами. Зокрема, на це впливали також соціально-економічі, політичні, релігійні фактори в тогочасній Європі.
Клеймо нижчої особи за жінкою закріпила ще Антична традиція. Життя жінки в античності обмежувалось приватним простором та домашнім господарством. Християнство, з одного боку, надало статус жінці, як громадянки в межах релігійної общини, але з іншого боку, – демонізувало її як особу, відповідальну за первородний гріх.
Середньовічна жінка була обмежена в різних сферах: релігійній, політичній, економічній, соціальній, судовій. Як виняток, лише представниці королівських сімей могли впливали на політику того часу.

Література:
1. […]
2. Бовуар С. де. Друга стать. У двох томах, т. 1. К.: Основи, 1994. 390 с.
3. […]
4. Гайс Ф. Брак и семья в Средние века. Нью-Йорк. 1987. 354 с.
5. Історія європейської ментальності / За ред. Петера Дінцельбахера. 2-ге видання, доповнене / Переклав з нім. Володимир Кам’янець. Львів.: Літопис, 2019. 632 с.
6. Коцин Р. Давньогрецька філософія // Антологія феміністичної філософії. К: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2006. С. 33–46.
7. […]
8. […]
9. […]
10. […]
11. […]
12. Соболь О. Суспільно-політичне становище жінки в епоху європейського середньовіччя // Вісник Львівського університету. Серія філософські науки. 2012. Вип. 15. С. 112–119.
[…]

1. На основі цієї статті створіть інфографіку / ментальну карту / плакат “Жінка в середньовічному суспільстві”.

Поради вчителеві

Учні працюють у групах. Запропонуйте їм обирати спосіб виконання завдання:

цифровий – за допомогою застосунків типу Canva чи інших;

у вигляді плакату на великому аркуші паперу.

Завдання 2

Прочитай наступний уривок оповідання Валерія Шевчука та виконай завдання після нього.

1. Схарактеризуй образ Катарини Ліпс на основі прочитаного фрагмента.

Поради вчителеві

Для цього спочатку тезово зафіксуйте на дошці (фліпчарті) характеристики персонажа у форматі мозкового штурму.

Потім запропонуйте сформулювати відповідь у такий спосіб:

Персонаж

…такий і такий…

Це важливо для мене (персонально), бо…

2. Обговоріть із учнями запитання:

Як ви думаєте, чим усе скінчиться? Які докази з тексту підтверджують, що буде саме так?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 3

Прочитай наступний фрагмент. Обговори запитання після тексту.

Поради вчителеві

Обговоріть із учнями:

Чи змінюється персонаж? Якщо так, то як?

Перегляньте текст. Підкресліть одне найважливіше речення.

Обери одну із запропонованих тем і напиши власне висловлення (у форматі ЗНО).

“Треба уподібнюватися до інших, а не відрізнятися”.
“Хіба можна в череві апокаліптичного звіра, у пеклі цього світу, залишитися чистим?”

Поради вчителеві

Після написання учні в парах рецензують роботи одне одного, використовуючи памʼятку.

Джерело: Хворостяний І. Г. Українська мова, українська та зарубіжна літератури : підруч. інтегр. курсу для 5 кл. закл. загал. серед. освіти (у 2-х ч.) : Ч. 1 / І. Г. Хворостяний,
І. О. Большакова. — Х. : Вид-во «Ранок», 2024. — 176 с. : іл.

Завантажити матеріал (PDF)

Тема. Аналіз прозового тексту. Характеристика персонажа

Урок 5

Літературний твір

Валерій Шевчук “Диявол, який є (Сота відьма)”.

Опорні поняття

Характеристика персонажа.

На цьому уроці ти

навчишся спілкуватися так, щоб створювати в розмові добру атмосферу;
потренуєшся робити нотатки з одного чи кількох текстів (у тому числі з медіа), використовуючи слова й візуальні засоби, та зважатимеш на авторське право;
визначатимеш і пояснюватимеш проблеми, які порушує текст, із урахуванням культурного, соціального чи особистого контексту;
створюватимеш власні тексти для особистих чи суспільних потреб, враховуючи жанр і стиль, і представлятимеш їх іншим;
оцінюватимеш якість і зміст тексту, щоб досягти власних і суспільно важливих цілей чи розв’язати життєві проблеми;
учитимешся виправляти помилки у власному й чужому тексті та пояснювати свої правки, спираючись на мовні норми, знання й авторитетні джерела.

Завдання 1

Прочитай уривок із наукової статті.

СТАТУС ЖІНКИ В ЕПОХУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ: УПОСЛІДЖЕННЯ ТА ДИСКРИМІНАЦІЯ
Трактування жінки в Середньовіччі спиралось на два джерела: античну традицію та християнство. Античне суспільство суворо обмежувало життя жінки [12, с. 112-119]. Вплив на становище жінки мала загальноприйнята в ті часи думка про нижчість жіночої природи і відповідно – про обмеженість її розумових здібностей. Ці два аргументи стали основою для відлучення жінки від громадської діяльності. Ще з часів Сократа та Аристотеля життя громадянок було обмежене, жінки були підпорядковані чоловікам та батькам. Як зауважив Р. Коцин, – поза домом вони хіба що мали право відвідувати релігійні свята та похорони [6, с. 35]. Нерівність у правах та нижчий статус жінки пояснювався в її обмежених можливостях захистити себе. Це робило її залежною від чоловіків, воїнів і змушувало їм підкорюватися. Така покора відбувалася в усьому. Тому часто жінок чоловіки розглядали в контексті вигідних для них обмінів для шлюбних союзів. Дискримінація дівчат розпочиналася з дитинства, коли у вихованні для дівчинки приділялося менше уваги, ніж для хлопчиків. А в дорослому віці вона вже мала змиритися зі своїм становищем, в т.ч. – вибору шлюбної партії, вагітності та пологам, які часто загрожували життю жінки. Отже, уявлення, що жінка мала обмежені розумові здібності, дуже малу ймовірність до здатності до навчання і не була спроможною до опанування себе, і як наслідок – нею мав керувати чоловік, – склалося з Античності. Згідно з таким підходом, жінка не мала права голосу, доступу до влади і політична діяльність їй була недоступна / заборонена. Християнство як релігія також закріплювало статус жінки як нижчий, порівняно з чоловіками. Її «неповноцінність» виправдовувалася таким аргументом, як гріхопадіння Єви. Загалом в Середньовіччі принцип ієрархії та підкорення індивідуума суспільству та владі був дуже чітким. Народи підпорядковувалися правителям, а члени сімей – головам сімей. В цьому аспекті жінка перебувала в абсолютно залежному становищі, «істотою нижчої вартості», позбавленою правоздатності. Погляди на образ жінки в Середньовічну епоху досліджували Світлана Олешко та Олена Біла. Зокрема, на їхню думку, образ жінки в ті часи представляв собою своєрідного «монстра», що складався з негідних бажань та потворних рис характеру. Розбещеність жіночої натури описували за допомогою епітетів на зразок «ненаситна тварина» тощо. Оскільки за тодішніми уявленням жінка не була творінням за Божою подобою, то вважалась несамостійною і не наділеною правоздатністю. Жінка не могла вчити, свідчити у суді, виступати гарантом в угодах, не мала права засідати в суді. Вся активність в суспільстві обмежувалася владою чоловіка, адже, будучи нижчою за статусом, – жінка повинна цілком і повністю підкорятися та служити. У період раннього середньовіччя (V–X ст.) жінка абсолютно підпорядковувалися чоловіку. Дівчаток з малого віку виховували бути відданими та покірними чоловіку, тому будучи дорослими жінки вже підсвідомо покорялися чоловікам. Приблизно в 16-річному віці дівчата виходили заміж. Ганебним для родини було, коли дівчину ніхто не брав заміж. Уже в 20 років вона вважалася старою дівою, на яку не зважали. Функції дружини полягали у щоденному забезпеченні сім’ї, слідкуванні за будинком, вихованні дітей, поки вони маленькі, керуванні служницями [4, с. 148]. Характерні риси статусу жінки в Середні віки відповідали патріархальності, а також християнським догматам. Жінки мусили носити спеціальний одяг (скромний), який відповідав би канонам того часу. В IX–XIІ ст. розпущене волосся дозволяли носити в основному молодим дівчатам і неодруженим жінкам. Для старших це вважалося непристойним. Вони мусили прикривали волосся головними уборами – хусточками, капелюшками тощо. Священник міг зістригти за власним бажання волосся на голові жінки привселюдно. Фарбувати волосся вважалось гріховним. Його неприродний колір церква вважала ознакою непристойності і спокуси. Якщо було виявлено, що жінка фарбується, це могло послужити приводом для звинувачення її в чаклунстві, що інколи завершувалося спаленням на вогнищі. Проте незважаючи на заборону, інколи молоді дівчата фарбували своє волосся настоями трав. Цікавими були жіночі костюми. За допомогою суконь і ремінців дівчата і жінки підкреслювали форми своєї фігури. Інколи жінки запозичували деталі чоловічого одягу, зокрема – туніки. Вони були довгими, майже до підлоги. Форми суконь були подібними до трапеції і були або дуже вузькими (приталеними), або ж вільними (з глибоким декольте). У ранньому Середньовіччі косметикою жінки ще не користувалися, адже це було строго заборонено церквою. У той час саме бліда шкіра вважалася модною тенденцією, яку намагалися наслідувати. Для цього жінки на шкіру наносили сік лимона і втирали його для набуття потрібного кольору. У жіночій поставі цінувалася мініатюрність. Бажано було, щоб маленькими були обличчя, голова, губи, брови, очі. Лише чоло повинно було бути великим і добре виступати. Для цього жінки закладали волосся назад. Як зазначалося, в середньовічному суспільстві панували католицькі догми. Стаючи все більш могутньою, церква підкорила собі суспільство. Часто жінку співвідносили з нечистою силою – відьмою. Вважаючись наступницею першої жінки – Єви, тогочасна жінка поставала уособленням першородного гріха. Відомо, що під час інквізиції в Середньовіччі набуває практика засудження жінок через спалювання та утоплення за відьомство. У тодішніх умовах жодна жінка не могла бути захищеною від звинувачення у зв’язках з нечистою силою і клеймом відьми. Найчастіше жертвами були знахарки, що лікували травами, або ж самотні жінки, які викликали недовіру. Як зазначала С. де Бовуар, «як особистість вона (жінка) позбавлена усіх прав» [2, с. 96–98]. Єретичні вчення вважалися серйозним злочином, навіть більш значним, ніж кримінальне чи політичне порушення. Релігія розглядалася не лише як моральна складова, а й як частина громадського та суспільного життя [5, с. 143]. Так, в 1481 р. було відкрито перший інквізиційний трибунал в Севільї. У 1486 р. німецькі інквізитори Якуб Шпренгер і Генріх Інстіторіс створили посібник «Молот відьом», який регламентував процедури боротьби з відьмами, їхнє переслідування. Ця книга понад 200 років слугувала правовою підставою розправи над жінками, які були невигідні для влади [8, с. 198]. Катування були офіційно узаконені Папою Інокентієм ІV згідно з буллою «Про винищування» (Ad extirpanda). Охочих подивитись на розправи над відьмами було завжди багато. Під час таких процесій були присутні представники світської та духовної влади, різні гості, а також городяни. Висновки. Таким чином, принизливе суспільно-політичне становище, неповноправність жінки періоду Середньовіччя було зумовлене багатьма причинами. Зокрема, на це впливали також соціально-економічі, політичні, релігійні фактори в тогочасній Європі. Клеймо нижчої особи за жінкою закріпила ще Антична традиція. Життя жінки в античності обмежувалось приватним простором та домашнім господарством. Християнство, з одного боку, надало статус жінці, як громадянки в межах релігійної общини, але з іншого боку, – демонізувало її як особу, відповідальну за первородний гріх. Середньовічна жінка була обмежена в різних сферах: релігійній, політичній, економічній, соціальній, судовій. Як виняток, лише представниці королівських сімей могли впливали на політику того часу. Література: 1. […] 2. Бовуар С. де. Друга стать. У двох томах, т. 1. К.: Основи, 1994. 390 с. 3. […] 4. Гайс Ф. Брак и семья в Средние века. Нью-Йорк. 1987. 354 с. 5. Історія європейської ментальності / За ред. Петера Дінцельбахера. 2-ге видання, доповнене / Переклав з нім. Володимир Кам’янець. Львів.: Літопис, 2019. 632 с. 6. Коцин Р. Давньогрецька філософія // Антологія феміністичної філософії. К: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2006. С. 33–46. 7. […] 8. […] 9. […] 10. […] 11. […] 12. Соболь О. Суспільно-політичне становище жінки в епоху європейського середньовіччя // Вісник Львівського університету. Серія філософські науки. 2012. Вип. 15. С. 112–119. […]

СТАТУС ЖІНКИ В ЕПОХУ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ:
УПОСЛІДЖЕННЯ ТА ДИСКРИМІНАЦІЯ

1. Працюючи в групах, на основі цієї статті створіть інфографіку / ментальну карту / плакат “Жінка в середньовічному суспільстві”.

Самостійно оберіть спосіб виконання завдання:

цифровий – за допомогою застосунків типу “Canva” чи інших;
у вигляді плакату на великому аркуші паперу.

Завдання 2

Прочитай наступний уривок оповідання Валерія Шевчука та виконай завдання після нього.

1. Схарактеризуй образ Катарини Ліпс на основі прочитаного фрагмента. Запиши характеристики персонажа у форматі мозкового штурму.

– ___________________________________________________________________________________________________
– ___________________________________________________________________________________________________
– ___________________________________________________________________________________________________
– ___________________________________________________________________________________________________
– ___________________________________________________________________________________________________
– ___________________________________________________________________________________________________

На основі записаного сформулюй відповідь у такий спосіб:

Персонаж

…такий і такий…

Це важливо для мене (персонально), бо…

2. Обговори з іншими учнями запитання:

Як думаєш, чим усе скінчиться? Які докази з тексту підтверджують, що буде саме так?