«Батько Горіо» Оноре де Бальзак. Перше знайомство з твором

Урок 9. «Батько Горіо» Оноре де Бальзак. Перше знайомство з твором

---

• Вступ
• Драма
• Припущення

---

Дружня порада вчителю

Увесь вступний урок до тексту «Батько Горіо» побудований навколо перших трьох абзаців тексту та глибокого занурення в текст. Цей урок на 100% є уроком повільного читання та передбачає детальний розбір вступу. Однак розбирати кожен із фрагментів тексту можна як гуртом, так і обʼєднавши учнівство в пари чи групи, які потім поділяться власними напрацюваннями.

---

Завдання 1

Прочитай перші три абзаци твору «Батько Горіо» Оноре де Бальзака.
У процесі читання, пригадуй значення виділених слів. За потреби скористайся словничком опісля.

Стара пані Воке, в дівоцтві де Конфлан, вже років сорок тримає в Парижі пансіон на новій вулиці Святої Женев’єви, між Латинським кварталом і передмістям Сен-Марсо. Пансіон, відомий під назвою “Дім Воке”, відкритий для всіх – для чоловіків і жінок, молодих і старих, однак про звичаї цього поважного закладу ніхто ніколи не сказав лихого слова. Зрештою, років тридцять тут і не видно було молодих людей; надто мізерне утримання мав одержувати від своєї родини юнак, щоб тут оселитись. Проте 1819 року, коли почалася ця драма, тут жила одна бідна молоденька дівчина. Хоч як заяложене слово “драма” надмірним і недоречним вживанням у сучасній скорботній літературі, тут його не уникнути – і не тому, що повість ця драматична в справжньому розумінні слова, але, мабуть, закінчивши читати цю книжку, дехто проллє сльозу intra і extra muros [В домі і поза ним (лат.)]. Чи буде повість зрозуміла і за межами Парижа? Навряд. Особливості цих сцен, сповнених різних спостережень і місцевого колориту, можуть оцінити тільки ті, хто живе між пагорбами Монмартру і висотами Монруж, у знаменитій долині, де з нужденних будинків завжди обсипається тиньк, а водостічні канави чорні від багна; в долині, де справжні самі лише страждання, а веселощі часто фальшиві, де життя таке бурхливе, що тільки по якійсь незвичайній події може залишитись більш-менш тривале враження. Проте й тут часом трапляються страждання, яким поєднання пороків та чеснот надає величі й урочистості. Перед ними відступають і розчулюються навіть корисливі себелюбці, хоч це почуття минає так само швидко, як і відчуття смаку від похапцем поглинутого плода. Колісниця цивілізації, мов колісниця ідола Джагернаута, наїхавши на людське серце, не таке тендітне, як в інших, тільки на мить спиняється і, розчавивши його, переможно мчить далі. Так зробите й ви – візьмете цю книжку випещеними руками й, відкинувшись у м’якому кріслі, подумаєте: “Може, це мене розважить?” А прочитавши про таємні страждання батька Горіо, з апетитом пообідаєте й віднесете свою нечутливість за рахунок автора, закинете йому перебільшення, звинувачуючи в надмірних поетичних вигадках. Та знайте: ця драма – не вигадка, не роман. All is true [Все правда (англ.)] – все в ній таке правдиве, що кожен може впізнати її зачатки в собі самому, а може, й у своєму серці.

Будинок, де влаштовано пансіон, належить удові Воке. Він стоїть у нижній частині вулиці Святої Женев’єви, там, де місцина спускається до Арбалетної вулиці так круто, що тут рідко їздять возами. Це сприяє тиші, яка панує на вулицях, затиснутих між Валь-де-Грас і Пантеоном – двома спорудами, що ніби забарвлюють повітря жовтими тонами своїх стін, притьмарюючи все навколо суворими барвами куполів. Тут бруківка суха, в канавах нема ні води, ні грязюки, попід мурами росте трава. Найбезжурнішу людину, як і всякого перехожого, тут огортає смуток, гуркіт карети тут – ціла подія, будинки похмурі, від мурів тхне тюрмою. Заблуканий парижанин побачить хіба що самі пансіони або учбові заклади, притулки злиднів чи нудьги, вмирущої старості й життєрадісної, але змушеної трудитися молодості. Це найжахливіший і, треба сказати, найглухіший квартал у Парижі.

Вулиця Святої Женев’єви, неначе бронзова рама для картини, найкраще пасує до цієї оповіді, що вимагає темних кольорів і поважних думок, щоб читач заздалегідь перейнявся відповідним настроєм, наче мандрівник, що спускається в катакомби, де з кожним щаблем меркне світло й завмирає голос провідника. Влучне порівняння! І хто скаже, яке видовище жахливіше: черстві серця чи порожні черепи?

---

1. Пансіон – невеликий готель, будинок, де здаються кімнати з повним утриманням.
2. Утримання — кошти та інші засоби, що видаються комусь для забезпечення його існування.
   Скорботний — сповнений, пройнятий скорботою, смутком, тугою; який містить у собі що-небудь сумне, тужливе.
   Порок — негативна риса, вада кого-, чого-небудь, що заслуговує на загальний осуд.
3. Чеснота —  позитивна моральна риса в характері людини; доброчесність. 
4. Корисливий — який прагне до власної, вигоди, наживи. 
5. Цивілізація:
   1. Рівень суспільного розвитку й матеріальної культури, досягнутий тією або іншою суспільно-економічною формацією, а також ступінь і характер розвитку культури певних епох і народів; сукупність виявівдосягнутого ступеня суспільного розвитку.
   2. Сучасна культура, прогрес, освіта. 
   3. Третій ступінь у розвитку людської культури, якому передують два інші – доба дикунства й доба варварства.
6. Катакомби – підземні природні або штучні печери з довгими заплутаними ходами. 

Джерело: https://slovnyk.ua/index.php?swrd=драма

---

Завдання 2

Розглянь словникові значення слова «драма». Проаналізуй кожне. Аргументуй, чому воно підходить або чому не підходить ситуації, описаній Оноре де Бальзаком.

Завдання 3

Дружня порада вчителю

Виконайте кілька вправ на уважне читання, щоб зʼясувати глобальні думки, закладені Оноре де Бальзаком. Зокрема про людину та її долю, про страждання окремих людей і великий світовий рух. Допоможіть учням за словами побачити сенси.

Виділене в тексті речення розклади на мікроелементи та поясни.

«Перед ними відступають і розчулюються навіть корисливі себелюбці, хоч це почуття минає так само швидко, як і відчуття смаку від похапцем поглинутого плода». 

Скористайся питаннями, які допоможуть пояснити значення слів, словосполучень, сенсів: 
1) Про що йдеться? Перед «ними» — це перед ким?
2) Чому ті, хто прагнуть лише власної вигоди й передовсім люблять себе, поступаються «йому»?
3) Із якої причини стан поступливості швидко закінчується?
4) Поясни, у чому подібність зміни стану й поїданням фрукта чи овоча? 

Завдання 4

Виділене в тексті речення розклади на мікроелементи та поясни.

«Колісниця цивілізації, мов колісниця ідола Джагернаута, наїхавши на людське серце, не таке тендітне, як в інших, тільки на мить спиняється і, розчавивши його, переможно мчить далі».

Скористайся питаннями, які допоможуть пояснити значення слів, словосполучень, сенсів: 

1. Пригадай, що таке колісниця. Опиши цей обʼєкт та його призначення. Скористайся підказкою — малюнком  хетської колісниці, зробленим з єгипетського рельєфу.
2. Розглянь зображення колісниці індуїстського ідола Джагернаута. Які враження вона викликає?
3. Колісниця ідола Джагернаута — це розкішна індуїстська колісниця великих розмірів та яскраво оздоблена, присвячена одному із втілень бога Крішни — Джаганнатха. У переносному значенні — це щось, що неможливо зупинити, велика нездоланна сила. Що таке колісниця цивілізації? Чим колісниця цивілізації та колісниця Джагернаута подібні? Поясни це порівняння. 
4. Чому транспорт наїжджає на людське серце? Щоб відповісти на це питання, повернися до попередніх речень. 
5. Чому колісниця не зупиняється? 
6. Чому рух колісниці тріумфальний?

Завдання 5

Виділене в тексті речення розклади на мікроелементи та поясни.

«Так зробите й ви – візьмете цю книжку випещеними руками й, відкинувшись у м’якому кріслі, подумаєте: “Може, це мене розважить?” А прочитавши про таємні страждання батька Горіо, з апетитом пообідаєте й віднесете свою нечутливість за рахунок автора, закинете йому перебільшення, звинувачуючи в надмірних поетичних вигадках». 

Скористайся питаннями, які допоможуть пояснити значення слів, словосполучень, сенсів:

1. До кого звертається автор? Навіщо він використовує такий прийом? 
2. Чому, на думку автора, очікування читача не виправдаються? 

Завдання 6

Виділене в тексті речення розклади на мікроелементи та поясни.

«Це сприяє тиші, яка панує на вулицях, затиснутих між Валь-де-Грас і Пантеоном – двома спорудами, що ніби забарвлюють повітря жовтими тонами своїх стін, притьмарюючи все навколо суворими барвами куполів».

Скористайся питаннями, які допоможуть пояснити значення слів, словосполучень, сенсів:

1. Валь-де-Грас — церква, яка між 1796 і 1818 була військовим госпіталем. Пантеон — усипальниця видатних особистостей Франції.
2. Чому пансіон та архітектурні памʼятки сприяють тиші? 

Джерело: https://fr.wikipedia.org/wiki/Église_Notre-Dame_du_Val-de-Grâce#/media/Fichier:Paris_Val-de-Grâce_Kirche_Fassade_13.jpg

https://uk.wikipedia.org/wiki/Пантеон_(Париж)#/media/Файл:Panthéon,_Paris_25_March_2012.jpg

Завдання 7

Дай відповіді на запитання:

1. Чому юнаки та юнки не обирали для життя пансіон «Дім Воке»?
2. Як автор аргументує, чому цей твір не буде зрозумілий за межами Парижа?
3. Чим читач подібний до дослідника підземелля?
4. Повернімось до визначення, що таке «драма». Про яку саме «драму» йдеться автору твору «Батько Горіо»? 

---

Сформулюй разом із однокласниками й однокласницями свої припущення, про що буде цей твір. Кожна квітка конвалії — інша тема твору. Запитання-підказки: чому оповідь починається із згадки пансіону; який настрій твору?

1. Підготуй аргументи на користь обох сторін дискусії: «Яке видовище жахливіше: черстві серця чи порожні черепи?». 
2. Спираючись на вступ до роману «Батько Горіо» Оноре де Бальзака, створи ескіз для обкладинки твору. Що на ній має бути зображене? 
3. Прочитай фрагмент праці літературознавця Дмитра Затонського про Оноре де Бальзака «Нове прочитання французького класика». Створи власний графічний конспект про «Людську комедію». Конспект має відображати таке: народження ідеї створити «Людську комедію», етапи усвідомлення ідеї, походження концепції, структура, концепцію задуму Оноре де Бальзака.

Дружня порада вчителю

Фрагмент літературознавчої праці — не адаптований під це завдання, водночас тут немає складних термінів чи посилань. Однією з перешкод для учнівства може бути велика кількість історичних подій із життя Франції межі XVIII-XIX століть або ж інформації, яка на перший погляд виглядає «зайвою» для конспекта, але насправді в цьому й полягає завдання — проаналізувати текст, не переписати видиме на перший погляд, а зробити висновки й усвідомити найважливіше.

Пишнота й злиденність «Людської комедії»

«Історія швидко старіла, бо виникали нові, нагальніші інтереси», — читаємо ми в Бальзаковому романі «Темна справа» (1841). Він був свідком епохальних зрушень, суспільних катаклізмів. Усе мінялося на очах: революція 1798 року, якобінська диктатура, помірковано-угодовська Директорія, бонапартівське Консульство, його ж тоталітарна імперія, реставрація Бурбонів, Липнева монархія короля банкірів Луї-Філіппа, нарешті, революція 1848 року — все це відбувалося за існування чи не однієї генерації французів. Усі це бачили. Але далеко не всі збагнули сенс подій, докопалися до їх підґрунтя. Бальзак належав до тих небагатьох, що загнули й докопалися: суть епохи полягала у перерозподілі багатств, тобто у феномені насамперед економічному. На поверхні маячили червоні шапки парижан, що штурмували Бастилію, сюртуки членів Директорії, наполеонівські орли, маршальські мундири, сутани реставраційних священиків. А в затінку цих лаштунків, що безперервно мінялися, торгівці спекулювали борошном, виноградарі скуповували землі, лихварі давали гроші під здирницькі відсотки, банкіри наживалися на фальшивих банкрутствах, власники газет формували громадську думку, вигідну для нових хазяїв, управителі маєтків обкрадали своїх панів, і всі разом пускали з торбами колишніх господарів становища — герцогів та графів давніх, королівських, і нових, імперських.

Таким чином, вирішальні переміни відбувалися (або принаймні готувалися) не в тронних залах, не на бойовищах, не на конгресах дипломатів, а, сказати б, у царині побуту — у нотаріальних та адвокатських конторах, навіть у будуарах співачок, серед родинних драм та ідилій. Приватне життя стало раптом надзвичайно вагомим.

To була, власне кажучи, новітня форма суспільного життя, породжена навмисною «неофіційністю» «опосередкованістю» ринкових відносин.

 Підмічене Бальзаком вивищення економіки обумовлювало випинання всього матеріального, зорового; помічена взаємозалежність між життям інтимним і офіційним спонукала до наполегливих пошуків причин та наслідків, до розкриття взаємозвʼязків людей і подій. Буття сприймалось як неподільна єдність, і водночас усвідомлення плинності буття надавало цій єдності якогось нестійкого, складного, інколи химерного характеру.

Тому й не дивно, що в Бальзака швидко визрів задум створити грандіозний, всеохоплюючий твір, на написання якого не вистачило б і десятьох життів. Уже збірка «Сцени приватного життя» (1830), що містила кілька порівняно невеликих творів, була задумана як цикл. А з 1831 року в нього зріють ще ширші плани. У 1834-1836 роках вони починають реалізовуватись у вигляді 12-томного зібрання «Етюдів про звичаї ХХ століття». І знов-таки поглинаються ідеєю ще грандіознішою. Назва нового видання — «Соціальні етюди». Нарешті в 1840-1841 роках визначилася остаточна назва праці, якій Бальзак присвятив усе своє творче життя: «Людська комедія».

Назва ця виникла не без впливу Данте Алігʼєрі, великого італійського поета ХIII-ХIVст., творця славетної «Божественної комедії». Слово «комедія» не було тут застосоване у його найпоширенішому значенні й свідчило лише про наявність оптимістичного фіналу (свою подорож потойбічним світом поет завершує в Раю). Що ж до Бальзака, то своєю назвою він натякав як на космічний Дантів зміст власного задуму, так і на відсутність у людському бутті справжньої логіки, мети, послідовності – тому воно й є «комічним».

У славнозвісній передмові до «Людської комедії» автор виклав та обґрунтував її структуру: перша частина – «Етюди про звичаї», друга — «Філософські етюди», третя – «Аналітичні етюди». Останні (за винятком «Фізіології шлюбу») не були написані; «Філософські етюди», попри всю значущість таких творів, як «Шагренева шкіра»(1830-1831), «Невідомий шедевр» (1831), «Луї Ламбер» (1831-1832), «Пошуки Абсолюту» (1834), представляли Бальзака «романтичного», який так і не став ним. Отже, ядро «Людської комедії» — це «Етюди про звичаї». І вони діляться на «Сдени приватного життя», «Сцени провінційного життя», «Сцени паризького життя», «Сцени політичного життя», «Сцени воєнного життя» і «Сцени сільського життя».

Така собі художня енциклопедія. Але водночас і безмежний роман, навіть ціла космогонічна система, що розчиняє в собі, наново переплавляє окремі, написані в різний час шматки. Так, повість «Тридцятирічна жінка» (1831-1834) складено з трьох оповідань, і при складанні авторові доводилось уніфікувати і імена дійових осіб; романи «Втрачені ілюзії» (1837-1839) та «Пишнота і злиденність куртизанок» (1839-1847) народилися з повістей, що поодинці зʼявлялися в пресі. Бальзакові доводилось не лише узгоджувати частини, а й дбати про увʼязку цілого. Це робилося за допомогою так званих «персонажів, що повертаються».

До «Батька Горіо» (1835) з «Шагреневої шкіри» перейшов Ежен де Растіньяк, а з «Гобсека» (1830) — подружжя де Ресто і Максим де Трай. Це лише перші ластівки. З кожною наступною книгою їх дедалі більшало – звʼязки розгалужувалися й міцніли. В абата Бірото, що існував у «Турському священику» (1832) сам-один, з’явився брат Сезар, головний герой роману «Історія величі й занепаду Сезара Бірото» (1837); у Шарля де Ванденеса, прохідної постаті з «Тридцятирічної жінки»,— брат Фелікс, що грає провідну роль у «Лілеї доли-ни» (1835), значну — в «Дочці Єви» (1830-1839) і згадується у кількох інших творах.

Установлюється своєрідна безперервність дії. Окремі сюжети відходять на задній план, а на передній виступає нескінченний, як саме життя, рух — різноспрямований, хаотичний, але ніби й закономірний. Щось уривається й знову зчеп-люється, відхиляється вбік, упирається в глухі кути і знову знаходить свою колію. Це й підтримує ілюзію життєподіб но с ті, якої не в змозі похитнути жодна неймовірна вигадка. Бо коли, скажімо, Растіньяк, ніби так і треба, виходить на кін чергового твору, здається, що він не грає написану для нього роль, а просто живе.

«Людська комедія», — писав Еміль Золя, письменник іншого покоління і тому дещо інших уподобань, — скидається на Вавилонську вежу, якої будівничий не встиг, та й не мав би часу будь-коли завершити. Окремі частини муру начебто готові обвалитися і засипати землю уламками. Муляр пускав у діло перший-ліпший матеріал, що трапляв йому під руку: вапно, цемент, камінь, мармур, пісок, навіть просто грязюку. Працюючи своїми грубими руками, він за допомогою цих матеріалів, узятих іноді цілком випадково, збудував велетенську вежу, не дбаючи про гармонію ліній та пропорційність частин».

Ми вже мали нагоду пересвідчитися, що Бальзак усе-таки де про що дбав, але, дивна річ, якось не був збентежений, коли досягти пропорцій не вдавалося. «… Так і буває в житті, — наче виправдовувався він. — Нема нічого цілісного у нашому світі, усе в ньому мозаїчне». Це скидається на якусь байдужість, що майже межує з безпринципністю: передусім прагнув відтворити цілісний світ, а як не поталанило, то махнув рукою? Ні, просто йдеться про суперечності – як зовнішні, так і внутрішні, притаманні й світові, й письменникові, що взявся за його відтворення.

4. Розглянь ілюстрацію Жана Гранвіля «Бальзак і персонажі «Людської комедії» (1835-36).  Поміркуй, якою в інтерпретації художника є роль письменника? Свою думку сформулюй письмово.

Джерело: https://fr.wikipedia.org/wiki/Grandville#/media/Fichier:Grandville_-_Balzac_et_les_personnages_de_la_Com%C3%A9die_humaine.jpg

5. Ознайомся з мапою персонажів світу Оноре де Бальзака. Яку функцію виконує такий візуальний приклад? 

Джерело: https://www.balzac-analyse.com/wp-content/uploads/2020/09/Genealogie-personnages-Comedie-Humaine-Balzac.pdf

6. Подивись відео Всеукраїнської школи онлайн. «9 клас. Зарубіжна література. «Людська комедія» Оноре де Бальзака». Які факти біографії Оноре де Бальзака можуть допомогти краще зрозуміти творчість письменника? https://www.youtube.com/watch?v=3dxPjalzv54

Урок 9. «Батько Горіо» Оноре де Бальзак. Перше знайомство з твором

---

• Вступ
• Драма
• Припущення

---

---

Завдання 1

Прочитай перші три абзаци твору «Батько Горіо» Оноре де Бальзака.
У процесі читання, пригадуй значення виділених слів. За потреби скористайся словничком опісля.

Стара пані Воке, в дівоцтві де Конфлан, вже років сорок тримає в Парижі пансіон на новій вулиці Святої Женев’єви, між Латинським кварталом і передмістям Сен-Марсо. Пансіон, відомий під назвою “Дім Воке”, відкритий для всіх – для чоловіків і жінок, молодих і старих, однак про звичаї цього поважного закладу ніхто ніколи не сказав лихого слова. Зрештою, років тридцять тут і не видно було молодих людей; надто мізерне утримання мав одержувати від своєї родини юнак, щоб тут оселитись. Проте 1819 року, коли почалася ця драма, тут жила одна бідна молоденька дівчина. Хоч як заяложене слово “драма” надмірним і недоречним вживанням у сучасній скорботній літературі, тут його не уникнути – і не тому, що повість ця драматична в справжньому розумінні слова, але, мабуть, закінчивши читати цю книжку, дехто проллє сльозу intra і extra muros [В домі і поза ним (лат.)]. Чи буде повість зрозуміла і за межами Парижа? Навряд. Особливості цих сцен, сповнених різних спостережень і місцевого колориту, можуть оцінити тільки ті, хто живе між пагорбами Монмартру і висотами Монруж, у знаменитій долині, де з нужденних будинків завжди обсипається тиньк, а водостічні канави чорні від багна; в долині, де справжні самі лише страждання, а веселощі часто фальшиві, де життя таке бурхливе, що тільки по якійсь незвичайній події може залишитись більш-менш тривале враження. Проте й тут часом трапляються страждання, яким поєднання пороків та чеснот надає величі й урочистості. Перед ними відступають і розчулюються навіть корисливі себелюбці, хоч це почуття минає так само швидко, як і відчуття смаку від похапцем поглинутого плода. Колісниця цивілізації, мов колісниця ідола Джагернаута, наїхавши на людське серце, не таке тендітне, як в інших, тільки на мить спиняється і, розчавивши його, переможно мчить далі. Так зробите й ви – візьмете цю книжку випещеними руками й, відкинувшись у м’якому кріслі, подумаєте: “Може, це мене розважить?” А прочитавши про таємні страждання батька Горіо, з апетитом пообідаєте й віднесете свою нечутливість за рахунок автора, закинете йому перебільшення, звинувачуючи в надмірних поетичних вигадках. Та знайте: ця драма – не вигадка, не роман. All is true [Все правда (англ.)] – все в ній таке правдиве, що кожен може впізнати її зачатки в собі самому, а може, й у своєму серці.

Будинок, де влаштовано пансіон, належить удові Воке. Він стоїть у нижній частині вулиці Святої Женев’єви, там, де місцина спускається до Арбалетної вулиці так круто, що тут рідко їздять возами. Це сприяє тиші, яка панує на вулицях, затиснутих між Валь-де-Грас і Пантеоном – двома спорудами, що ніби забарвлюють повітря жовтими тонами своїх стін, притьмарюючи все навколо суворими барвами куполів. Тут бруківка суха, в канавах нема ні води, ні грязюки, попід мурами росте трава. Найбезжурнішу людину, як і всякого перехожого, тут огортає смуток, гуркіт карети тут – ціла подія, будинки похмурі, від мурів тхне тюрмою. Заблуканий парижанин побачить хіба що самі пансіони або учбові заклади, притулки злиднів чи нудьги, вмирущої старості й життєрадісної, але змушеної трудитися молодості. Це найжахливіший і, треба сказати, найглухіший квартал у Парижі.

Вулиця Святої Женев’єви, неначе бронзова рама для картини, найкраще пасує до цієї оповіді, що вимагає темних кольорів і поважних думок, щоб читач заздалегідь перейнявся відповідним настроєм, наче мандрівник, що спускається в катакомби, де з кожним щаблем меркне світло й завмирає голос провідника. Влучне порівняння! І хто скаже, яке видовище жахливіше: черстві серця чи порожні черепи?

---

1. Пансіон – невеликий готель, будинок, де здаються кімнати з повним утриманням.
2. Утримання — кошти та інші засоби, що видаються комусь для забезпечення його існування.
   Скорботний — сповнений, пройнятий скорботою, смутком, тугою; який містить у собі що-небудь сумне, тужливе.
   Порок — негативна риса, вада кого-, чого-небудь, що заслуговує на загальний осуд.
3. Чеснота —  позитивна моральна риса в характері людини; доброчесність. 
4. Корисливий — який прагне до власної, вигоди, наживи. 
5. Цивілізація:
   1. Рівень суспільного розвитку й матеріальної культури, досягнутий тією або іншою суспільно-економічною формацією, а також ступінь і характер розвитку культури певних епох і народів; сукупність виявівдосягнутого ступеня суспільного розвитку.
   2. Сучасна культура, прогрес, освіта. 
   3. Третій ступінь у розвитку людської культури, якому передують два інші – доба дикунства й доба варварства.
6. Катакомби – підземні природні або штучні печери з довгими заплутаними ходами. 

Джерело: https://slovnyk.ua/index.php?swrd=драма

---

Завдання 2

Розглянь словникові значення слова «драма». Проаналізуй кожне. Аргументуй, чому воно підходить або чому не підходить ситуації, описаній Оноре де Бальзаком.

Завдання 3

Виділене в тексті речення розклади на мікроелементи та поясни.

«Перед ними відступають і розчулюються навіть корисливі себелюбці, хоч це почуття минає так само швидко, як і відчуття смаку від похапцем поглинутого плода». 

Скористайся питаннями, які допоможуть пояснити значення слів, словосполучень, сенсів: 
1) Про що йдеться? Перед «ними» — це перед ким?
2) Чому ті, хто прагнуть лише власної вигоди й передовсім люблять себе, поступаються «йому»?
3) Із якої причини стан поступливості швидко закінчується?
4) Поясни, у чому подібність зміни стану й поїданням фрукта чи овоча?

Завдання 4

Виділене у тексті речення розклади на мікроелементи та поясни.

«Колісниця цивілізації, мов колісниця ідола Джагернаута, наїхавши на людське серце, не таке тендітне, як в інших, тільки на мить спиняється і, розчавивши його, переможно мчить далі».

Скористайся питаннями, які допоможуть пояснити значення слів, словосполучень, сенсів: 

1. Пригадай, що таке колісниця. Опиши цей обʼєкт та його призначення. Скористайся підказкою — малюнком  хетської колісниці, зробленим з єгипетського рельєфу.
2. Розглянь зображення колісниці індуїстського ідола Джагернаута. Які враження вона викликає?
3. Колісниця ідола Джагернаута — це розкішна індуїстська колісниця великих розмірів та яскраво оздоблена, присвячена одному із втілень бога Крішни — Джаганнатха. У переносному значенні — це щось, що неможливо зупинити, велика нездоланна сила. Що таке колісниця цивілізації? Чим колісниця цивілізації та колісниця Джагернаута подібні? Поясни це порівняння. 
4. Чому транспорт наїжджає на людське серце? Щоб відповісти на це запитання, повернися до попередніх речень. 
5. Чому колісниця не зупиняється? 
6. Чому рух колісниці тріумфальний?

Завдання 5

Виділене в тексті речення розклади на мікроелементи та поясни.

«Так зробите й ви – візьмете цю книжку випещеними руками й, відкинувшись у м’якому кріслі, подумаєте: “Може, це мене розважить?” А прочитавши про таємні страждання батька Горіо, з апетитом пообідаєте й віднесете свою нечутливість за рахунок автора, закинете йому перебільшення, звинувачуючи в надмірних поетичних вигадках». 

Скористайся питаннями, які допоможуть пояснити значення слів, словосполучень, сенсів:

1. До кого звертається автор? Навіщо він використовує такий прийом? 
2. Чому, на думку автора, очікування читача не виправдаються? 

Завдання 6

Виділене в тексті речення розклади на мікроелементи та поясни.

«Це сприяє тиші, яка панує на вулицях, затиснутих між Валь-де-Грас і Пантеоном – двома спорудами, що ніби забарвлюють повітря жовтими тонами своїх стін, притьмарюючи все навколо суворими барвами куполів».

Скористайся питаннями, які допоможуть пояснити значення слів, словосполучень, сенсів:

1. Валь-де-Грас — церква, яка між 1796 і 1818 була військовим госпіталем. Пантеон — усипальниця видатних особистостей Франції.
2. Чому пансіон та архітектурні памʼятки сприяють тиші? 

Джерело: https://fr.wikipedia.org/wiki/Église_Notre-Dame_du_Val-de-Grâce#/media/Fichier:Paris_Val-de-Grâce_Kirche_Fassade_13.jpg

https://uk.wikipedia.org/wiki/Пантеон_(Париж)#/media/Файл:Panthéon,_Paris_25_March_2012.jpg

Завдання 7

Дай відповіді на запитання:

1. Чому юнаки та юнки не обирали для життя пансіон «Дім Воке»?
2. Як автор аргументує, чому цей твір не буде зрозумілий за межами Парижа?
3. Чим читач подібний до дослідника підземелля?
4. Повернімось до визначення, що таке «драма». Про яку саме «драму» йдеться автору твору «Батько Горіо»? 

---

Сформулюй разом із однокласниками й однокласницями свої припущення, про що буде цей твір. Кожна квітка конвалії — інша тема твору. Запитання-підказки: чому оповідь починається із згадки пансіону; який настрій твору?

1. Підготуй аргументи на користь обох сторін дискусії: «Яке видовище жахливіше: черстві серця чи порожні черепи?». 
2. Спираючись на вступ до роману «Батько Горіо» Оноре де Бальзака, створи ескіз для обкладинки твору. Що на ній має бути зображене? 
3. Прочитай фрагмент праці літературознавця Дмитра Затонського про Оноре де Бальзака «Нове прочитання французького класика». Створи власний графічний конспект про «Людську комедію». Конспект має відображати таке: народження ідеї створити «Людську комедію», етапи усвідомлення ідеї, походження концепції, структура, концепцію задуму Оноре де Бальзака.

Пишнота й злиденність «Людської комедії»

«Історія швидко старіла, бо виникали нові, нагальніші інтереси», — читаємо ми в Бальзаковому романі «Темна справа» (1841). Він був свідком епохальних зрушень, суспільних катаклізмів. Усе мінялося на очах: революція 1798 року, якобінська диктатура, помірковано-угодовська Директорія, бонапартівське Консульство, його ж тоталітарна імперія, реставрація Бурбонів, Липнева монархія короля банкірів Луї-Філіппа, нарешті, революція 1848 року — все це відбувалося за існування чи не однієї генерації французів. Усі це бачили. Але далеко не всі збагнули сенс подій, докопалися до їх підґрунтя. Бальзак належав до тих небагатьох, що загнули й докопалися: суть епохи полягала у перерозподілі багатств, тобто у феномені насамперед економічному. На поверхні маячили червоні шапки парижан, що штурмували Бастилію, сюртуки членів Директорії, наполеонівські орли, маршальські мундири, сутани реставраційних священиків. А в затінку цих лаштунків, що безперервно мінялися, торгівці спекулювали борошном, виноградарі скуповували землі, лихварі давали гроші під здирницькі відсотки, банкіри наживалися на фальшивих банкрутствах, власники газет формували громадську думку, вигідну для нових хазяїв, управителі маєтків обкрадали своїх панів, і всі разом пускали з торбами колишніх господарів становища — герцогів та графів давніх, королівських, і нових, імперських.

Таким чином, вирішальні переміни відбувалися (або принаймні готувалися) не в тронних залах, не на бойовищах, не на конгресах дипломатів, а, сказати б, у царині побуту — у нотаріальних та адвокатських конторах, навіть у будуарах співачок, серед родинних драм та ідилій. Приватне життя стало раптом надзвичайно вагомим.

To була, власне кажучи, новітня форма суспільного життя, породжена навмисною «неофіційністю» «опосередкованістю» ринкових відносин.

 Підмічене Бальзаком вивищення економіки обумовлювало випинання всього матеріального, зорового; помічена взаємозалежність між життям інтимним і офіційним спонукала до наполегливих пошуків причин та наслідків, до розкриття взаємозвʼязків людей і подій. Буття сприймалось як неподільна єдність, і водночас усвідомлення плинності буття надавало цій єдності якогось нестійкого, складного, інколи химерного характеру.

Тому й не дивно, що в Бальзака швидко визрів задум створити грандіозний, всеохоплюючий твір, на написання якого не вистачило б і десятьох життів. Уже збірка «Сцени приватного життя» (1830), що містила кілька порівняно невеликих творів, була задумана як цикл. А з 1831 року в нього зріють ще ширші плани. У 1834-1836 роках вони починають реалізовуватись у вигляді 12-томного зібрання «Етюдів про звичаї ХХ століття». І знов-таки поглинаються ідеєю ще грандіознішою. Назва нового видання — «Соціальні етюди». Нарешті в 1840-1841 роках визначилася остаточна назва праці, якій Бальзак присвятив усе своє творче життя: «Людська комедія».

Назва ця виникла не без впливу Данте Алігʼєрі, великого італійського поета ХIII-ХIVст., творця славетної «Божественної комедії». Слово «комедія» не було тут застосоване у його найпоширенішому значенні й свідчило лише про наявність оптимістичного фіналу (свою подорож потойбічним світом поет завершує в Раю). Що ж до Бальзака, то своєю назвою він натякав як на космічний Дантів зміст власного задуму, так і на відсутність у людському бутті справжньої логіки, мети, послідовності – тому воно й є «комічним».

У славнозвісній передмові до «Людської комедії» автор виклав та обґрунтував її структуру: перша частина – «Етюди про звичаї», друга — «Філософські етюди», третя – «Аналітичні етюди». Останні (за винятком «Фізіології шлюбу») не були написані; «Філософські етюди», попри всю значущість таких творів, як «Шагренева шкіра»(1830-1831), «Невідомий шедевр» (1831), «Луї Ламбер» (1831-1832), «Пошуки Абсолюту» (1834), представляли Бальзака «романтичного», який так і не став ним. Отже, ядро «Людської комедії» — це «Етюди про звичаї». І вони діляться на «Сдени приватного життя», «Сцени провінційного життя», «Сцени паризького життя», «Сцени політичного життя», «Сцени воєнного життя» і «Сцени сільського життя».

Така собі художня енциклопедія. Але водночас і безмежний роман, навіть ціла космогонічна система, що розчиняє в собі, наново переплавляє окремі, написані в різний час шматки. Так, повість «Тридцятирічна жінка» (1831-1834) складено з трьох оповідань, і при складанні авторові доводилось уніфікувати і імена дійових осіб; романи «Втрачені ілюзії» (1837-1839) та «Пишнота і злиденність куртизанок» (1839-1847) народилися з повістей, що поодинці зʼявлялися в пресі. Бальзакові доводилось не лише узгоджувати частини, а й дбати про увʼязку цілого. Це робилося за допомогою так званих «персонажів, що повертаються».

До «Батька Горіо» (1835) з «Шагреневої шкіри» перейшов Ежен де Растіньяк, а з «Гобсека» (1830) — подружжя де Ресто і Максим де Трай. Це лише перші ластівки. З кожною наступною книгою їх дедалі більшало – звʼязки розгалужувалися й міцніли. В абата Бірото, що існував у «Турському священику» (1832) сам-один, з’явився брат Сезар, головний герой роману «Історія величі й занепаду Сезара Бірото» (1837); у Шарля де Ванденеса, прохідної постаті з «Тридцятирічної жінки»,— брат Фелікс, що грає провідну роль у «Лілеї доли-ни» (1835), значну — в «Дочці Єви» (1830-1839) і згадується у кількох інших творах.

Установлюється своєрідна безперервність дії. Окремі сюжети відходять на задній план, а на передній виступає нескінченний, як саме життя, рух — різноспрямований, хаотичний, але ніби й закономірний. Щось уривається й знову зчеп-люється, відхиляється вбік, упирається в глухі кути і знову знаходить свою колію. Це й підтримує ілюзію життєподіб но с ті, якої не в змозі похитнути жодна неймовірна вигадка. Бо коли, скажімо, Растіньяк, ніби так і треба, виходить на кін чергового твору, здається, що він не грає написану для нього роль, а просто живе.

«Людська комедія», — писав Еміль Золя, письменник іншого покоління і тому дещо інших уподобань, — скидається на Вавилонську вежу, якої будівничий не встиг, та й не мав би часу будь-коли завершити. Окремі частини муру начебто готові обвалитися і засипати землю уламками. Муляр пускав у діло перший-ліпший матеріал, що трапляв йому під руку: вапно, цемент, камінь, мармур, пісок, навіть просто грязюку. Працюючи своїми грубими руками, він за допомогою цих матеріалів, узятих іноді цілком випадково, збудував велетенську вежу, не дбаючи про гармонію ліній та пропорційність частин».

Ми вже мали нагоду пересвідчитися, що Бальзак усе-таки де про що дбав, але, дивна річ, якось не був збентежений, коли досягти пропорцій не вдавалося. «… Так і буває в житті, — наче виправдовувався він. — Нема нічого цілісного у нашому світі, усе в ньому мозаїчне». Це скидається на якусь байдужість, що майже межує з безпринципністю: передусім прагнув відтворити цілісний світ, а як не поталанило, то махнув рукою? Ні, просто йдеться про суперечності – як зовнішні, так і внутрішні, притаманні й світові, й письменникові, що взявся за його відтворення.

4. Розглянь ілюстрацію Жана Гранвіля «Бальзак і персонажі «Людської комедії» (1835-36).  Поміркуй, якою в інтерпретації художника є роль письменника? Свою думку сформулюй письмово.

Джерело: https://fr.wikipedia.org/wiki/Grandville#/media/Fichier:Grandville_-_Balzac_et_les_personnages_de_la_Com%C3%A9die_humaine.jpg

5. Ознайомся з мапою персонажів світу Оноре де Бальзака. Яку функцію виконує такий візуальний приклад? 

Джерело: https://www.balzac-analyse.com/wp-content/uploads/2020/09/Genealogie-personnages-Comedie-Humaine-Balzac.pdf

6. Подивись відео Всеукраїнської школи онлайн. «9 клас. Зарубіжна література. «Людська комедія» Оноре де Бальзака». Які факти біографії Оноре де Бальзака можуть допомогти краще зрозуміти творчість письменника? https://www.youtube.com/watch?v=3dxPjalzv54