Урок 11. Тема. Невигадані життя. Епістолярій
Матеріал
Тема. Невигадані життя. Епістолярій
Урок 11
- Листування
- Епістолярій (епістолярна література)
Чи випадало тобі коли-небудь отримати поштовий лист? У конверті з маркою? А можливо, листівку? Чи випадало надсилати листи чи листівки?
Дружня порада вчителю
Створіть контекст листів й листування. Принесіть заповнений конверт із маркою чи листівку або виведіть зображення на екран. Порозглядайте з учнями листи та пригадайте, а що таке лист, що вони пам’ятають про листи з уроків української мови. Спитайте, як і навіщо люди писали листи раніше та чому, на думку учнів, пишуть листи сьогодні?
Сьогодні ми поговоримо про листування. Що це таке і які терміни нам варто зʼясувати ще? Звернімося до словника!
- Листуватися — обмінюватися листами.
- Кореспонденція — листування між окремими особами чи установами.
- Епістола — послання у формі листа.
- Епістолярій — це листи, що мають художню цінність. Тобто це художні твори різних жанрів, написані у вигляді листування персонажів між собою або в яких форму листа чи послання використовують як творчий прийом. А також це публіцистичні, політичні та приватні листи видатних історичних і громадських діячів.
Як розвивалась і змінювалась епістолярна література?
Одними з найдавніших зразків епістолярної літератури, що дійшли до нас, є листи Сократа, Платона, Аристотеля (4 ст. до н. е.), присвячені суспільним подіям послання та роздуми на теми моралі. Видатними творцями листів доби античності були також Сенека, Пліній Молодший, Марк Туллій Ціцерон.
Середньовіччя й Відродження лишили величезний масив приватної кореспонденції у вигляді письмовників, або листівень, тобто збірок найкращих зразків різновидових типів епістол з невеликими коментарями до них або без коментарів. В українській літературі 16–17 століть традиція епістолярної літератури найповніше виявилася в посланнях та листах письменників-полемістів, зокрема Івана Вишенського («Послання до єпископів»).
Особливого розквіту епістолярна література досягла у 18 столітті, цей жанр проник майже скрізь, перш за все в журналістику, тобто листи публікували в газетах і журналах. Форма епістолярію широко застосована у творах різних жанрів, наприклад, серія листів Джонатана Свіфта «Щоденник для Стелли» чи Йоганна Вольфганга фон Ґете «Страждання молодого Вертера».
Лист – інтимний людський документ, його пишуть, як правило, до рідних та друзів, до близьких людей, у ньому розкривається душа автора, тож епістолярні вставки в композицію художнього твору допомагають досягти глибшого психологічного мотивування вчинків персонажа, висвітлити яскравіше його характер. Форма епістолярію —- це один зі способів художнього саморозкриття. Наприклад, оповідання «Сойчине крило» Івана Франка написано у формі щоденникових записів та листа.
У 19 столітті з’явилися так звані відкриті листи, прототипи яких відомі ще з античних часів; вони перебувають мовби посередині між приватною кореспонденцією та епістолярним літатурним жанром. Істотною ознакою відкритих листів є орієнтація на конкретного адресата, водночас автор від самого початку передбачає можливість і навіть необхідність широкого розповсюдження своїх творів. Відкриті листи досить часто використовують у публіцистиці (лист-пояснення Івана Багряного «Чому я не хочу вертатись до СССР?», 1947).
Сьогодні в Україні видається багато листувань українських класиків. Адже жодні спогади сучасників, жоден музей не здатний так відтворити атмосферу, у якій жив і працював письменник, як це може зробити його листування. Епістолярій митця, цей замаскований «внутрішній діалог автора із власною совістю» (Ю. Шерех), надзвичайно багато дає не лише для достовірного уявлення про перипетії особистого життя письменника, а й поглиблює наші знання про епоху, про поступ художньої думки, про взаємини між літературними й громадськими діячами.
Завдання 1
Підсумуй теоретичні знання про епістолярій — випиши, у який історичний період який саме жанр епістолярної літератури виникає?
| Період | Жанр |
|---|---|
Дружня порада вчителю
Після ознайомлення учнів із теорією ознайомте їх із кількома жанрами епістолярної літератури, приклади якої вони можуть зустріти на полицях бібліотек чи книгарень, які зараз найбільш актуальні для суспільно-політичного життя.
Завдання 2
Прочитай фрагмент «Моральних листів до Луцілія» Луція Аннея Сенеки в перекладі Андрія Содомори. Виконай післятекстові.
ЛИСТ І
Сенека вітає свого Луцілія!
Так і роби, мій Луцілію: відвойовуй себе для себе самого, а час, який досі або забирали в тебе, або викрадали, або сам він утікав, збирай і бережи. Переконай себе в тому, що справа стоїть саме так, як пишу: то виривають у нас той час, то беруть його потай, то сам він пливе з-під рук. (Але найганебнішою є втрата, якої зазнаємо через власну недбалість. Приглянься — і побачиш: величезна частина життя пропадає у тих, хто робить щось не так, як треба, чимала — у тих, хто взагалі нічого не робить, а вже все життя — у тих, хто робить не те, що треба.) Вкажи мені людину, котра бодай трохи цінувала б час, дорожила днем, котра б розуміла, що вмирає, власне, щоденно?.. Помиляємось якраз у тому, що смерть бачиться нам десь попереду: вона ж у значній своїй частці — вже позаду. Скільки віку прожито — стільки ж одразу бере його смерть. Отож роби, мій Луцілію, як пишеш: охоплюй усі години. Запанувавши над сьогоднішнім днем, не так залежатимеш од завтрашнього. Життя, поки його відкладаємо, минає. Все, Луцілію, чуже нам, один тільки час — наша власність. Лише одну цю річ, таку невтримну, пливку, дала нам у володіння природа. Але саме цього володіння позбавляє нас будь-хто, кому лиш заманеться. Така вже нерозумність усіх смертних: отримавши нікчемну дрібницю, яку легко відшкодувати, вони почувають себе у боргу; хто ж забрав час — а його і вдячна людина не годна повернути! — той боржником себе не вважає!..
Спитаєш, либонь, що роблю я, даючи тобі ці настанови. Зізнаюся щиро: як ощадлива у своїх достатках людина, веду рахунок своїм витратам. Не можу похвалитися, що нічого не втрачаю. Але те, що втрачено, в який спосіб і для чого,— скажу. Здам собі звіт у своїй бідності. А втім, моя доля така ж, як і багатьох інших, хто не зі своєї вини опинився у злиднях: ніхто їм не дорікає, але ніхто й не допоможе. У чому ж тут річ?.. Я, бачиш, не вважаю вбогим того, хто вдовольняється й тими крихтами, які ще залишилися. Проте волію, щоб ти беріг своє майно і взявся за ту справу завчасно. Бо — як помітили наші предки — пізно заощаджувати, коли проглядає дно. Зрештою, того, що на дні, не лише дуже мало, воно — дуже погане.
Бувай здоров!
- До якого жанру епістолярної літератури належить цей лист?
- Які ключові думки ми можемо сформулювати з цього листа?
- Чи актуальні думки цього листа сьогодні?
- Яку функцію виконує цей лист?
Дружня порада вчителю
Ознайомтесь із листами Сенеки. Вірогідно, серед них буде той, який порушуватиме морально-етичні теми, актуальні саме для вашого класу в цей момент. Тоді розмова про літературний текст стане також вправою з емпатики.
Завдання 3
Пригадай: чи ти знаєш назву цієї картини, автора, орієнтовний час створення картини, орієнтовний час, коли відбуваються події на картині, ключовий сюжет, про який розповідає картина? Якщо не пригадуєш, то сформулюй свої припущення.
Прочитай фрагмент із історичної праці «Полководці Війська Запорозького». Виконай післятекстові завдання.
Скориставшись сприятливими обставинами й напруженням відносин Запорозької Січі з Московською монархією та невдачами Речі Посполитої у польсько-турецьких війнах, турецький султан Мехмед IV у 1674 р. звернувся з листом до Коша Запорозької Січі й запропонував прийняти підданство Туреччині. Турецький ультиматум викликав у запорожців та їхнього отамана Івана Сірка досить гостру реакцію: козацька республіка досі ніким звойована не була й відстоювала свою незалежність, завдаючи ворогам збройної відсічі. Запорожці написали дотепний лист-відповідь турецькому султанові, висміявши його хвалькуватість і зарозумілість. Цей лист, підписаний кошовим отаманом Іваном Сірком, як і лист султана, дійшов до нашого часу в усних переказах народної творчості.
Ось один з його відомих варіантів:
«Запорозькі козаки турецькому султану:
Ти, шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар! Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів християнських під собою мати, твого війська ми не боїмось, землею і водою будем битися з тобою. Вавілонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, олександрівський козолуп, Великого і Малого Єгипта свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, камʼянецький кат, подолянський злочинець, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча срака, різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче! Невгоден єси матері вірних християн! Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць на небі, год у книзі, а день такий у нас, як і у вас, поцілуй за те ось куди нас!..
Кошовий отаман Іван Сірко зо всім кошем запорозьким».
Сюжет запорозького листа султану великий художник Ілля Рєпін використав для написання геніальної картини «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» (1880-1891), а писарем у ній позував видатний історик-козакознавець Дмитро Яворницький.
Джерело: Полководці Війська Запорозького: Історичні портрети / Редкол.: В. Смолій (відп. ред.) та ін. — К.: Видавничий дім «КМ Academia», 1998. — Кн. 1. — 400 с.
Словник:
- Шайтан — (у мусульманській міфології) злий дух, чорт, диявол.
- Люципер (Люцифер) — (у християнській міфології) сатана, володар пекла і зла.
- Козолуп — той, хто здирає шкуру з кіз.
- Гаспид (аспид) — синонім чорта.
- Плюгавче — від плюгавий, який викликає огиду.
Отож повернись до своїх припущень про цю картину, дай відповіді на питання до картини:
- Про що лист козаків? Який його настрій?
- Яким за жанром є лист козаків?
- Поміркуй: чи емоції на картині відповідають змісту листа?
- Чи можемо вважати цей лист дипломатичним? Чому так або чому ні?
Дружня порада вчителю
Це картина «Запорожці пишуть листа турецькому султанові», автор — Ілля Рєпін, час створення 1880-91 рр., час, про який ідеться — 1674 рік, козаки під проводом Івана Сірка пишуть лист турецькому султану Мехмеду IV.
Завдання 4
Порівняй картину Іллі Рєпіна із роботою французького фотографа Емерика Луісета, який у 2023 році зробив та опублікував роботу «Здалеку я чую козацьку відповідь». Що у цих роботах спільне, а що відмінне?
Послухай пісню Dakh Daughters «Візьми» на слова поета Сергія Жадана. Чому листи — центральний образ цієї композиції?
Відео
Сформуй припущення про те, як і чому Ілля Рєпін почав роботу над картиною про запорожців. А потім прочитай статтю кандидата історичних наук Юрія Пуківського для журналу «Локальна історія»: «Ілля Рєпін “Запорожці пишуть листа турецькому султанові”».
Джерело: https://localhistory.org.ua/rubrics/painting/illia-riepin-zaporozhtsi-pishut-lista-turetskomu-sultanovi/
https://esu.com.ua/article-17943
https://slovnyk.ua
https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=9115
https://www.yakaboo.ua/ua/moral-ni-listi-do-lucilija.html?srsltid=AfmBOooakzcRJQ02KoK4NLB1cG_URY422gN7_GN4YwmDU-tuGtxWnOLm
https://www.instagram.com/p/CxVf6ypoxvX/?img_index=1
Тема. Невигадані життя. Епістолярій
Урок 11
- Листування
- Епістолярій (епістолярна література)
Чи випадало тобі коли-небудь отримати поштовий лист? У конверті з маркою? А можливо, листівку? Чи випадало надсилати листи чи листівки?
Сьогодні ми поговоримо про листування. Що це таке і які терміни нам варто зʼясувати ще? Звернімося до словника!
- Листуватися — обмінюватися листами.
- Кореспонденція — листування між окремими особами чи установами.
- Епістола — послання у формі листа.
- Епістолярій — це листи, що мають художню цінність. Тобто це художні твори різних жанрів, написані у вигляді листування персонажів між собою або у яких форму листа чи послання використовують як творчий прийом. А також це публіцистичні, політичні та приватні листи видатних історичних і громадських діячів.
Як розвивалась і змінювалась епістолярна література?
Одними з найдавніших зразків епістолярної літератури, що дійшли до нас, є листи Сократа, Платона, Аристотеля (4 ст. до н. е.), присвячені суспільним подіям послання та роздуми на теми моралі. Видатними творцями листів доби античності були також Сенека, Пліній Молодший, Марк Туллій Ціцерон.
Середньовіччя й Відродження лишили величезний масив приватної кореспонденції у вигляді письмовників, або листівень, тобто збірок найкращих зразків різновидових типів епістол з невеликими коментарями до них або без коментарів. В українській літературі 16–17 століть традиція епістолярної літератури найповніше виявилася в посланнях та листах письменників-полемістів, зокрема Івана Вишенського («Послання до єпископів»).
Особливого розквіту епістолярна література досягла у 18 столітті, цей жанр проник майже скрізь, перш за все в журналістику, тобто листи публікували в газетах і журналах. Форма епістолярію широко застосована у творах різних жанрів, наприклад, серія листів Джонатана Свіфта «Щоденник для Стелли» чи Йоганна Вольфганга фон Ґете «Страждання молодого Вертера».
Лист – інтимний людський документ, його пишуть, як правило, до рідних та друзів, до близьких людей, у ньому розкривається душа автора, тож епістолярні вставки в композицію художнього твору допомагають досягти глибшого психологічного мотивування вчинків персонажа, висвітлити яскравіше його характер. Форма епістолярію —- це один зі способів художнього саморозкриття. Наприклад, оповідання «Сойчине крило» Івана Франка написано у формі щоденникових записів та листа.
У 19 столітті з’явилися так звані відкриті листи, прототипи яких відомі ще з античних часів; вони перебувають мовби посередині між приватною кореспонденцією та епістолярним літатурним жанром. Істотною ознакою відкритих листів є орієнтація на конкретного адресата, водночас автор від самого початку передбачає можливість і навіть необхідність широкого розповсюдження своїх творів. Відкриті листи досить часто використовують у публіцистиці (лист-пояснення Івана Багряного «Чому я не хочу вертатись до СССР?», 1947).
Сьогодні в Україні видається багато листувань українських класиків. Адже жодні спогади сучасників, жоден музей не здатний так відтворити атмосферу, у якій жив і працював письменник, як це може зробити його листування. Епістолярій митця, цей замаскований «внутрішній діалог автора із власною совістю» (Ю. Шерех), надзвичайно багато дає не лише для достовірного уявлення про перипетії особистого життя письменника, а й поглиблює наші знання про епоху, про поступ художньої думки, про взаємини між літературними й громадськими діячами.
Завдання 1
Підсумуй теоретичні знання про епістолярій — випиши, у який історичний період який саме жанр епістолярної літератури виникає?
| Період | Жанр |
|---|---|
Завдання 2
Прочитай фрагмент «Моральних листів до Луцілія» Луція Аннея Сенеки в перекладі Андрія Содомори. Виконай післятекстові завдання.
ЛИСТ І
Сенека вітає свого Луцілія!
Так і роби, мій Луцілію: відвойовуй себе для себе самого, а час, який досі або забирали в тебе, або викрадали, або сам він утікав, збирай і бережи. Переконай себе в тому, що справа стоїть саме так, як пишу: то виривають у нас той час, то беруть його потай, то сам він пливе з-під рук. (Але найганебнішою є втрата, якої зазнаємо через власну недбалість. Приглянься — і побачиш: величезна частина життя пропадає у тих, хто робить щось не так, як треба, чимала — у тих, хто взагалі нічого не робить, а вже все життя — у тих, хто робить не те, що треба.) Вкажи мені людину, котра бодай трохи цінувала б час, дорожила днем, котра б розуміла, що вмирає, власне, щоденно?.. Помиляємось якраз у тому, що смерть бачиться нам десь попереду: вона ж у значній своїй частці — вже позаду. Скільки віку прожито — стільки ж одразу бере його смерть. Отож роби, мій Луцілію, як пишеш: охоплюй усі години. Запанувавши над сьогоднішнім днем, не так залежатимеш од завтрашнього. Життя, поки його відкладаємо, минає. Все, Луцілію, чуже нам, один тільки час — наша власність. Лише одну цю річ, таку невтримну, пливку, дала нам у володіння природа. Але саме цього володіння позбавляє нас будь-хто, кому лиш заманеться. Така вже нерозумність усіх смертних: отримавши нікчемну дрібницю, яку легко відшкодувати, вони почувають себе у боргу; хто ж забрав час — а його і вдячна людина не годна повернути! — той боржником себе не вважає!..
Спитаєш, либонь, що роблю я, даючи тобі ці настанови. Зізнаюся щиро: як ощадлива у своїх достатках людина, веду рахунок своїм витратам. Не можу похвалитися, що нічого не втрачаю. Але те, що втрачено, в який спосіб і для чого,— скажу. Здам собі звіт у своїй бідності. А втім, моя доля така ж, як і багатьох інших, хто не зі своєї вини опинився у злиднях: ніхто їм не дорікає, але ніхто й не допоможе. У чому ж тут річ?.. Я, бачиш, не вважаю вбогим того, хто вдовольняється й тими крихтами, які ще залишилися. Проте волію, щоб ти беріг своє майно і взявся за ту справу завчасно. Бо — як помітили наші предки — пізно заощаджувати, коли проглядає дно. Зрештою, того, що на дні, не лише дуже мало, воно — дуже погане.
Бувай здоров!
- До якого жанру епістолярної літератури належить цей лист?
- Які ключові думки ми можемо сформулювати з цього листа?
- Чи актуальні думки цього листа сьогодні?
- Яку функцію виконує цей лист?
Завдання 3
Пригадай: чи ти знаєш назву цієї картини, автора, орієнтовний час створення картини, орієнтовний час, коли відбуваються події на картині, ключовий сюжет, про який розповідає картина? Якщо не пригадуєш, то сформулюй свої припущення.
Прочитай фрагмент із історичної праці «Полководці Війська Запорозького». Виконай післятекстові завдання.
Скориставшись сприятливими обставинами й напруженням відносин Запорозької Січі з Московською монархією та невдачами Речі Посполитої у польсько-турецьких війнах, турецький султан Мехмед IV у 1674 р. звернувся з листом до Коша Запорозької Січі й запропонував прийняти підданство Туреччині. Турецький ультиматум викликав у запорожців та їхнього отамана Івана Сірка досить гостру реакцію: козацька республіка досі ніким звойована не була й відстоювала свою незалежність, завдаючи ворогам збройної відсічі. Запорожці написали дотепний лист-відповідь турецькому султанові, висміявши його хвалькуватість і зарозумілість. Цей лист, підписаний кошовим отаманом Іваном Сірком, як і лист султана, дійшов до нашого часу в усних переказах народної творчості.
Ось один з його відомих варіантів:
«Запорозькі козаки турецькому султану:
Ти, шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар! Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів християнських під собою мати, твого війська ми не боїмось, землею і водою будем битися з тобою. Вавілонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, олександрівський козолуп, Великого і Малого Єгипта свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, камʼянецький кат, подолянський злочинець, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча срака, різницька собака, нехрешений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче! Невгоден єси матері вірних християн! Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць на небі, год у книзі, а день такий у нас, як і у вас, поцілуй за те ось куди нас!..
Кошовий отаман Іван Сірко зо всім кошем запорозьким».
Сюжет запорозького листа султану великий художник Ілля Рєпін використав для написання геніальної картини «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» (1880-1891), а писарем у ній позував видатний історик-козакознавець Дмитро Яворницький.
Джерело: Полководці Війська Запорозького: Історичні портрети / Редкол.: В. Смолій (відп. ред.) та ін. — К.: Видавничий дім «КМ Academia», 1998. — Кн. 1. — 400 с.
Словник:
- Шайтан — (у мусульманській міфології) злий дух, чорт, диявол.
- Люципер (Люцифер) — (у християнській міфології) сатана, володар пекла й зла.
- Козолуп — той, хто здирає шкуру з кіз.
- Гаспид (аспид) — синонім чорта.
- Плюгавче — від плюгавий, який викликає огиду.
Отож, повернись до своїх припущень про цю картину, дай відповіді на питання до картини:
- Чи можемо вважати цей лист дипломатичним? Чому так або чому ні?
- Про що лист козаків? Який його настрій?
- Яким за жанром є лист козаків?
- Поміркуй: чи емоції на картині відповідають змісту листа?
Завдання 4
Порівняй картину Іллі Рєпіна із роботою французького фотографа Емерика Луісета, який у 2023 році зробив та опублікував роботу «Здалеку я чую козацьку відповідь». Що у цих роботах спільне, а що відмінне?
Послухай пісню Dakh Daughters «Візьми» на слова поета Сергія Жадана. Чому листи — центральний образ цієї композиції?
Відео
Сформуй припушення про те, як і чому Ілля Рєпін почав роботу над картиною про запорожців. А потім прочитай статтю кандидата історичних наук Юрія Пуківського для журналу «Локальна історія»: «Ілля Рєпін “Запорожці пишуть листа турецькому султанові”».
Джерело: https://localhistory.org.ua/rubrics/painting/illia-riepin-zaporozhtsi-pishut-lista-turetskomu-sultanovi/
https://esu.com.ua/article-17943
https://slovnyk.ua
https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=9115
https://www.yakaboo.ua/ua/moral-ni-listi-do-lucilija.html?srsltid=AfmBOooakzcRJQ02KoK4NLB1cG_URY422gN7_GN4YwmDU-tuGtxWnOLm
https://www.instagram.com/p/CxVf6ypoxvX/?img_in
Ділись та обговорюй важливе