Тема 7. Проєкт

матеріал 1

Урок 66. Тема. Проєкт. Опанування нової професії

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Тема. Проєкт. Опанування нової професії

Урок 66

Текст, який опрацьовуємо на цьому уроці

Фрагменти книжки «Талант: інструкція з використання. Як перетворити свою творчу іскру на професію».

Опорні поняття

Професія
Журналіст
Завдання
Навички

На цьому уроці ви попрацюєте з такими результатами навчання

Окреслює та підтверджує аргументами свою позицію щодо прочитаного тексту чи кількох текстів (зокрема медіатекстів) за тематикою обраного профілю або художніх текстів (медіатекстів), множинних та/або неструктурованих текстів [12 МОВ 2.4.1-2]
Обґрунтовує перспективи використання інформації з одного чи кількох прочитаних текстів (зокрема медіатекстів) за тематикою обраного профілю або художніх текстів (медіатекстів), множинних та/або неструктурованих текстів для досягнення особистісно і суспільно значущих цілей і розв’язання життєво важливих проблем [12 МОВ 2.4.1-3]

Гачок

Як ти розумієш поняття «талант»? Сформулюй свої 3 визначення цього поняття.

Чи можна виміряти талант? Як він проявляється?

Дружня порада вчителю

Це завдання буде корисним усім учням, незележно від того, яку професію вони планують опанувати в майбутньому, адже уважний погляд на іншу людину та її справу може допомогти підсвітити нове про себе. Варіантів, як працювати із книжкою «Талант: інструкція з використання. Як перетворити свою творчу іскру на професію» — безліч.

Один із них пропонує також проєкт «Валізка з книжками»:
— дидактичний матеріал за книжкою: https://www.goethe.de/resources/files/pdf286/_talent_-ua.pdf
— роздаткові матеріали: https://www.goethe.de/resources/files/pdf286/_talent_-ua_-kopiervorlagen-v1.pdf

Завдання 1

Проглянь кілька розгортів книжки, які ти прочитаєш далі. На цьому етапі тобі не важливо, що там написано, важливіше — який вигляд воно має. Порозглядай дизайн і графічні елементи. Поміркуй, що на візуальному рівні ця книжка промовляє до свого читача або читачки.

Завдання 2

Сьогодні ми попрацюємо із книжкою «Талант: інструкція з використання. Як перетворити свою творчу іскру на професію». Спершу прочитай вступ до книжки — передмову від громадської діячки Марії Артеменко.

Привіт, друже!

Ти тримаєш книжку, яка створена з великою любов’ю: любов’ю до твого таланту та до тебе. Це відверта розмова про те, як знайти, відчути, розвинути та реалізувати талант.

Кожен з героїв цієї книжки чесно розповідає про власні переживання на шляху становлення, дехто вперше розкриває непрості моменти із своєї біографії, які часто й стають важливою точкою змін. Жодне інтерв’ю не цензурували, бо сила цієї книжки в правді та в реальному, не теоретичному досвіді.

Великий секрет успіху: щоб бути корисним для суспільства, спершу потрібно знайти та відчути свою сутність, і тоді сила розкритого таланту змінюватиме людей навколо тебе й світ на краще.

Звучить надто романтично? О, ні, друже. Тобі доведеться добряче попрацювати, але водночас, коли ти почнеш діяти, люди та події почнуть траплятися. Використовуй кожну можливість на свою користь і рухайся вперед навіть у найскладніші часи. Не картай себе за помилки чи неправильний вибір. Бо найголовніше — як ти із цим усім даєш раду. Пам’ятай, щоб дійсно знайти свій шлях, потрібно зробити багацько помилок, але саме вони й будуть підсвічувати правильну дорогу.

Ми хотіли б, щоб ця книжка стала безпечним середовищем для тебе, щоб ти читав, думав, спілкувався, виконував завдання й надихався. Тож мерщій перегортай сторінку та вирушай у цікаву пригоду!

Завдання 3

Протягом навчального року ми багато разів повертались до роботи з медіа — журналістськими текстами та матеріалами. Тож і сьогодні попрацюємо з медіа, а саме з інтервʼю Романа Вінтоніва (Майкл Щур). Він — журналіст, телеведучий, засновник та обличчя «Телебачення Торонто» в образі канадського журналіста Майкла Щура.

Ніколи не будеш хорошим для всіх

Я з дитинства хотів бути бухгалтером або економістом — інших ідей не було. У мене мама бухгалтерка, і класу з сьомого я читав видання, які вона передплачувала, зокрема професійний журнал «Галицькі Контракти», який мені дуже подобався. У дев’ятому класі я навіть дистанційно вчився бухгалтерії, знав назви рахунків, чим вони відрізняються, що таке сальдо та як звести дебет з кредитом.

Одночасно я мав й інші захоплення. У школі в нас з однокласниками був свій гурт, я вчився грати на гітарі, рік ходив у художню школу, близько 7 років займався плаванням і дуже багато грав у баскетбол, брав участь у виставах і подіях. Це дві паралельні історії — гуманітарна та технічна.

Вистрілила якраз перша. Я вступав після гімназії, а виші її випускникам давали місця для вступу. Усі економічні факультети на той момент були зайняті. Єдиним варіантом була журналістика у Львівському національному університеті Івана Франка, тож ми з мамою поговорили й вирішили, що я піду туди, а після першого курсу переведуся на економічний. Але перевестися не вийшло — так я і став журналістом.

Журналістика мене не відразу затягнула. Навпаки, я не розумів, що я там роблю. Ще на вступі однокурсники приносили свій творчий доробок — роботу, яка вже була десь опублікована до університету. Хтось приходив з величезними папками паперових вирізок з друкованих газет і журналів, а у мене не було жодної статті. Я ж взагалі мав бути економістом. Я постійно думав, що перебуваю не на своєму місці, і повторював собі, що треба змиритися. Зараз я розумію, що це було круте середовище і більшою мірою я вчився у своїх розумних одногрупників та однокурсників. Це був обмін книжками, думками, фільмами, музикою, досвідом, я для себе стільки всього повідкривав. Оце була справжня освіта.

Кожного року влітку треба було проходити практику на радіо, в газеті або на телебаченні. Після четвертого курсу я пішов на «ТРК Люкс», а потім мені запропонували лишитися працювати. Вони якраз тільки створили телеканал, зробили теленовини та шукали, зокрема, економічних журналістів. Спочатку мені здалося, що це доля, а потім почалася депресія. Я вчився вже чотири роки, почав працювати журналістом, але при цьому не вмів писати. Мене правили так, що практично все переписували, і не залишалося ні єдиного мого слова. Крім того, я не міг зрозуміти, як придумувати тему і що це взагалі. Чому одна тема погана, а інша — хороша. Ніхто не міг цього пояснити.

Згодом я зібрався, навчився писати за чотири місяці й подумав: «На що пішли чотири роки?». Мені пощастило з колективом, і з часом я почав кайфувати від роботи.

Плюс творчих професій — ти придумуєш те, чого не існувало раніше, або з чогось старого робиш щось нове.

Це процес, від якого отримуєш задоволення на кожному етапі. Мені подобалося спілкуватися з людьми. Шукати цікаві історії. Згодом я помітив, що круту історію можна витягнути з будь-кого. Потім монтаж, кадри, зйомки — кожного разу створюється новий продукт, що захоплює.

Пам’ятаю свій перший текст, який майже не правили. Це була «Українська служба BBC», і цей досвід відрізнявся від всього попереднього. Я був вражений, коли мене не правили, а тільки прибрали кілька помилок. Не тому, що текст був бездоганно написаний, а тому що такими були правила медіа. Текст — це відповідальність автора, а редактор відповідає за тему, граматику, щось інше, але не за написання матеріалу. Тоді я зрозумів дві речі: що так теж можна і що мій текст ще не готовий. Тому я сів за матеріал ще раз, дещо переписав. Там все ще залишились помилки, за які мені потім було соромно, але це перший раз, коли я відчув свою відповідальність повною мірою.

Потім був «Сніданок з 1+1». Мені сильно подобалося працювати на «Сніданку». Там я зрозумів, що немає меж уяві, і вперше відчув кайф від того, що можна придумати й реалізувати будь-що, не обмежуючи себе буквально нічим. Це була свобода.

У дитинстві я не замислювався над тим, що журналістика — це професія. Я навіть не сприймав це як окремий вид діяльності, але затримався в ній через відчуття задоволення від самореалізації і того, що ти своєю роботою допомагаєш іншим.

Років у 30 мене почало турбувати те, що я вмію тільки писати. Я жартома запитував себе: «Якщо станеться Апокаліпсис і зникне світло, то ким я буду працювати?». Тоді я зрозумів, що хочу навчитися робити щось руками. Тож попросив одного майстра по дереву — Сергія Сорокіна — мене навчити, у результаті чого зробив у квартирі деякі меблі: гардероб, меблі в кухні, комод, деякі шафи, полички. Потім я пішов в армію і непогано навчився працювати зі зброєю. Потім почав цікавитися виживанням у лісі. І далі продовжую шукати якісь хобі.

Головний мій успіх у роботі — це «Телебачення Торонто», яким я займаюся вже 7 років, і персонаж Майкл Щур. Я зрозумів, що у мене виходить з цим проєктом, коли звільнився з основної роботи та став займатися тільки ним. Якщо ж говорити про головний мій проєкт взагалі — це донька.

Звичайно, кар’єра — це не суцільні перемоги. Фейли — це те, що мене супроводжувало і супроводжує досі. І, найімовірніше, фейлів більше, ніж перемог. Але, зрештою, помилки — це і є те, на чому вчишся.

Найбільш чутливо ставлюся до факапів у моїх старих матеріалах, коли я не надто уважно перевірив інформацію. Як журналісти, ми маємо бути уважними до такого й двічі перевіряти, але ми люди. За нами теж мають перевіряти, але роблять це також люди. Тому від помилок нікуди не дінешся.

У журналістиці багато правил і алгоритмів, які дозволяють зводити помилки до мінімуму, якщо розумієш стандарти і дотримуєшся їх. Журналістика взагалі вельми технічна спеціальність, як виявилось. Мабуть, тому варто завжди шукати щось нове. Особисто я зрозумів, що мене пошуки чогось нового підсилюють. Задача, завдяки якій я вчуся та отримую нові враження або роблю відкриття. Це мене живить. Як тільки нового стає мало, у мене зникає горіння всередині. А для людини, яка працює в медіа, без нього не обійтися.

Якщо говорити про якісь професійні якості журналіста, то мені здається, що треба вміти спілкуватися з будь-ким. Він має бути рівновіддаленим від усіх, не поспішати з висновками, швидко верифікувати інформацію та володіти особистою базою контактів. Уміти мовчати та не завжди висловлювати свою думку, а якщо вже говорити, то добре її формулювати. Також великий плюс — володіння технологічним інструментарієм хоча б на базовому рівні: монтаж, звук, відео, фото. Якби я когось брав на роботу, то приблизно так оцінював би людину. Також варто знати англійську, щоб спостерігати, як розгортаються події в усьому світі.

Щодо таланту — у справі журналіста важливий не стільки він, скільки практика та постійна робота. Мені здається, що талант зараз — це результат багатьох повторень і помилок.

Медіа — це інфраструктура суспільства, а функція інфраструктури — зв’язувати людей. Нам, замість пошуку способів посварити сторони, треба шукати діалог у будь-якій формі. Коли між частинами механізму починається сильне тертя, механізм треба змащувати. Зараз медіа замість того, щоб допомагати деталям механізму рухатись, більше уваги приділяють тому, щоб він скрипів. Ми стали чимось на кшталт наждачного паперу.

Ніколи не будеш хорошим для всіх. А оскільки ми перебуваємо на такій території, де речі називаємо своїми іменами, часто когось це може образити або викликати складні емоції. Зрештою, це і є одна з функцій медіа — в тому числі дати людині можливість висловитися. Наприклад, якщо мені особисто пишуть якісь неприємні речі, я розмовляю або переписуюся з людьми, ми обмінюємося думками, у результаті чого часто незадоволена або зла людина перестає такою бути. Мені цікаво це робити, бо я впевнений, що сам був у такому емоційному стані, коли відчував щось подібне. Нам не обов’язково дійти згоди і визнати, що хтось із нас правий, достатньо усвідомити позицію одне одного.

Розглянь комікс до цієї частини розповіді Романа Вітоніва. Поясни його — про що він розповідає?

Опрацюй запитання:
1) Які проблемні теми порушує Роман Вітонів у своїй розповіді? Які з них відгукуються тобі?
2) Що захоплює Романа в його процесі?
3) Що б тобі хотілося забрати із собою з цього тексту та знайти у своїй майбутній професії?

Завдання 4

У рубриці «Творчі завдання» Роман Вітонів пропонує три завдання. Виконай одне з трьох.

Подумай, хто з твого близького оточення має цікаву професію або пережив неймовірну історію. Вигадай для цієї людини запитання та проведи з нею інтерв’ю.
Обери друковане або онлайн-медіа, яке тобі подобається. Спробуй вигадати 20 тем для матеріалів, які конкретно цьому виданню було б цікаво опублікувати.
Уяви, що розповідаєш одну й ту ж історію, наприклад, про те, як провів канікули, але різним людям: бабусі, найкращому другові та найбільшому ворогу. Запиши всі варіанти.

Рефлексія

Повернися до своїх визначень «таланту» із початку уроку. Чи зʼявились у тебе нові ідеї та думки про те, що таке талант чи талант — це те, чим людина наділена з дитинства?

З чим ще можна попрацювати

Виконати ще одне завдання від Романа Вінтоніва із книжки «Талант: інструкція з використання. Як перетворити свою творчу іскру на професію» та заглибитися в розуміння медійних професій.

Завдання від Романа

Новий підхід

Мені подобається пробувати робити звичні речі по-новому. Навіть якщо це нераціонально. Я пробую й експериментую.

Спробуй один день робити все по-новому, навіть якщо задача проста, буденна та очевидна. Почни з побуту — якщо ти зазвичай прокидаєшся і заварюєш собі каву, зроби цього разу чай. Якщо переважно снідаєш вдома, піди у затишне кафе, а потім рушай на роботу іншою дорогою. Завжди працюєш із телефоном? Спробуй писати в блокноті. Навіть якщо треба зробити стандартну статтю, знайди новий підхід.

Це розширює кругозір. Ніколи не знаєш, у якому місці ти натрапиш на золоту жилу або на перспективну ідею чи банальне натхнення.

«Хто володіє інформацією, той володіє світом» — напевно, ти чув цей вираз. Цю істину люди усвідомили давно, ще до нашої ери.

Зокрема, коли побудували Форум у Римі — ця площа в результаті стала місцем для обговорення суспільних проблем і найсвіжіших пліток. Можна сказати, що це одне з перших стародавніх ЗМІ (засобів масової інформації). Крім того, за часів Юлія Цезаря з’явилися й перші новини — це були дошки, на яких щоденно писали про важливі події, й вивішували їх на головних площах. Тільки в 713 році нашої ери новини вперше стали друкувати — китайський імператор Сюань-цзюні таким чином повідомляв про свої укази та доленосні події. Проте це все ще не була газета в її сучасному вигляді, а скоріше печатки, тому що ієрогліфи вирізали на дерев’яних дощечках, покривали чорнилами та ро- били відбитки.

Багато століть люди або читали інформацію, або успішно користувалися функцією сарафанного радіо, що множило фейки та провокувало безліч конфліктів. Друкарський верстат, який значно полегшив розповсюдження інформації та дав потужний поштовх журналістиці, винайшли тільки у 15 столітті. Після цього й понеслося! Нові видання з’являлися зі швидкістю світла, а попереду всієї планети були Німеччина та Британія. Часом народження журналістики офіційно вважається 1605 рік, коли в Страсбурзі вийшла перша друкована газета.

За весь цей час ЗМІ трансформувалися, множилися та ставали вкрай впливовими. Експертизі журналістів і авторів тексту почали довіряти, а інформацію, яка друкувалася, читачі засвоювали швидко та з жагою. Згодом, із технологічним прогресом, з’явилися радіо і телебачення, що стало порятунком для лінивих людей, які не дуже люблять читати. Із появою ж інтернету трапився бум онлайн-медіа — створити своє видання та увірватися в інформаційне поле країни, а то й усього світу стало набагато простіше.

Медіа продовжує виконувати для суспільства важливі функції: поширює інформацію, розповідає про останні новини, публікує афіші подій та оголошення, формує нові знання та розважає читачів. Щобільше, вони можуть впливати на ухвалення рішень на кшталт серйозної покупки або навіть голосування за кандидата на виборах. А на глобальному рівні формують громадську думку, тобто дозволяють винести на широкий загал обговорення соціальних проблем та прискорити їхнє розв’язання. За допомогою ЗМІ народ впливає на рішення влади та має можливість висловитися.

Однак за останні років двадцять ЗМІ втратили монополію на розповідання історій великій кількості людей. Завдяки інтернету та соцмережам тепер кожна людина може сама перетворитися на ЗМІ — варто тільки завести блог та привернути увагу аудиторії. Так, скажімо, тривалий час найпопулярнішим твітом в історії була публікація тінейджера із США, який попросив накидати йому лайків, щоб він міг виконати умови мережі фастфуду й отримати безплатні нагетси.

Є безліч жанрів та видів контенту, з якими працюють ЗМІ та блогери, — від теми їжі до політики та реформ. Однак усі вони виконують спільну важливу функцію: зв’язують між собою людей. Громадян і представників влади, продавців і покупців, одинокі серця одне з одним, інвесторів і авторів крутої ідеї, проактивних читачів та експертів, яким є про що розповісти.

В Україні ЗМІ мають досить багато свободи та загалом регулюються «Законом про інформацію». Ніхто не може втручатися в діяльність журналістів або кричати «видаляй, мені не подобається», проте якщо вже самі представники медіа поширюють, наприклад, фейки — буде біда. Однак це не повинно тебе лякати, адже професійна й свідома людина так робити не буде. А це ж про тебе?

Блогер

Ні обіцянок, ні пробачень, ні керівництва, ні обмежень, ні дедлайнів. Блогер — це король онлайн-простору, який сам собі господар і сам собі журналіст. Він самостійно вигадує ідею, створює контент і формує навколо свого проєкту аудиторію, а вже потім, якщо на його голову звалиться шалений успіх, може навіть зібрати команду.

У його роботі важливими є особистий бренд і досвід, який може стати корисним або цікавим іншим людям. Наприклад, можна вести текстовий блог про кулінарію або материнство, YouTube-канал з інтерв’ю, тікток-канал з коротенькими відео про психологію або навіть просто активну сторінку у Facebook чи Instagram з історіями з власного життя.

Журналіст (друкованого або онлайн медіа)

Це спеціаліст одночасно в усіх сферах і людина-швейцарський ніж. Журналіст повинен вміти розібратися навіть у найскладнішій для нього темі та, що ще важливіше, зрозумілою мовою «розжувати» її для читача. Він може сконцентруватися на одному напрямі або працювати з кількома: писати новини, брати інтерв’ю, створювати великі та ґрунтовні матеріали, писати розважальні статті, робити репортажі, брати коментарі на місці подій тощо. Тобто «жонглювати» інформацією та пере- творювати її в необхідний формат.

Журналісти-інтроверти частіше працюють за комп’ютером та пишуть статті, а ось журналісти-екстраверти курсують з місця на місце та багацько спілкуються з людьми. Загалом для цієї професії потрібна проактивність, вміння спілкуватися з людьми, аналізувати інформацію та викладати її так, щоб все було і цікаво, і зрозуміло.

Журналіст (друкованого або онлайн- медіа)

Радіоведучий / Подкастер

Людина, яка голосом може доносити сенси, пришвидшувати час, заспокоювати нерви, а також запалювати ідеї та серця. Зазвичай ведучий має свою програму та конкретний час, у який він повинен вийти в ефір. Радіоведучий — творець та редактор того контенту, який він же буде віщати на всю країну. Крім того, серед його обов’язків: зустрічати гостей в ефірі та спілкуватися з ними, приймати дзвінки від слухачів і співпрацювати зі звукорежисером.

Крім того, за останнє десятиліття досить важливою стала й робота подкастерів. Це люди, які формально можуть не належати до жодної радіостанції, однак теж випускають аудіо. Сервіси на кшталт Google Podcasts, Apple Podcasts або Soundcloud дозволяють викладати та поширювати свої витвори — і врешті заробляти на них. Тепер кожен з нас може бути сам собі радіо.

Редактор у ЗМІ

Цей фахівець відповідальний за те, щоб текст вийшов якщо не ідеальним, то наближеним до цього. Якщо журналіст може зробити помилку й не помітити її, то редактор не має права на таку розкіш — його орлине око має відразу помітити проблему.

Редактору треба не тільки досконало знати правила синтаксису й пунктуації, а й тонко відчувати зміст тексту. Саме з цією людиною журналіст узгоджує всі свої кроки, від неї отримує нові завдання та жорстку критику та саме редакторові плачеться в плече, якщо сталося професійне вигорання.

Телеведучий

Харизма, чітка дикція, грамотна мова, уміння швидко реагувати на стресові ситуації та телегенічна зовнішність — усі ці пункти були б у тексті вакансії телеведучого.

Напевно, це найпублічніша професія в медіа, адже до людини, яка перебуває в кадрі, виникає підвищена увага глядачів. Проте це найшвидший спосіб стати знаменитістю, адже телебачення в Україні все ще найпоширеніший канал передачі інформації. Ну а згодом хороший телеведучий має потенціал створити власну програму або стати керівником телеканалу.

Джерела

«Талант: інструкція з використання. Як перетворити свою творчу іскру на професію».