Урок 8. Тема. «Гість» Євгенії Ярошинської: як бачити підтекст у тексті

Тема. «Гість» Євгенії Ярошинської: як бачити підтекст у тексті

Урок 8

---

• каталізатор;
• контраст;
• обрамлення;
• FOMO;
• JOMO.
  

Та се не були гості, лише листонош, що передав їм рекомендований лист.
Обоє перестрашилися. Тремтячими руками отворив він лист і почав читати. Та чим довше читав, тим більше малювалося збентеження на його лиці, вкінці подивився нерішучо на свою жінку.
— Мальвінцю, подумай лише, знаєш, доктор Ломницький… чи пам’ятаєш його?
— Той, що в твоєї сестри був на квартирі?
— Той сам. Він пише, що буде переїздити через наше місточко, і просить, чи не міг би переночувати у нас. Як се нам неприємно, то він постараєся про інший нічліг.
— Се він пише?
Тепер стратила вона притомність духа. Великоміський панич в їх домі! Що ж вона почне з ним! Де він буде спати? У них-лише два покої й кухня, а він там у місті займав сам два покої. її швагрова казала, що він дуже вибагливий. Не знати, як приймити його, аби він був задоволений і не сміявся з провінції.
— І ти думаєш,— що він приїде-таки направду? — почала несміло.
Він був про се переконаний. Вона склонила з резиґнацією голову і почала збирати зі стола.
Зараз узялася переіначувати цілу хату Переставляла меблі, образи, порядкувала, чистила. Як надійшла година приїзду гостя, були обоє доматори святочно прибрані і очіку вали його.
Гість приїхав. І був такий любий, привітний, що вони робили собі вимівки з-за того, що чули так мало втіхи при читанні його листа.
При столі розпочав молодий доктор розмову:
— Чи пані ходять часто на проходи?
Вона почервоніла і подивилася з переляком на свого мужа.
— О ні, тут нема куди ходити, самі жидівські вулиці.
— То, певно, мають пані приємне товариство в місточку, сходяться часто на забавах, пікніках, вечерках…
— Мій муж має так мало часу. Ми не буваємо в жодних товариствах.
— То, певно, панство любуються природою, їдуть часто на село. Може, їздите на ровері, пане учителю?
Учитель подивився на свою жінку і усміхнувся.
— Ні, я сього не пробував іще,— сказав так наївно, що той мало не розсміявся голосно.
— Отже, що робите? Чи ходите на полюванє?
— Ні.
— То мусите бути знаменитим тарокістом?
— Ні, пане доктор, я не граю.
— Но, що ж робите в вільних хвилях?
— Я… працюю, читаю, пишу
— А пані добродійка?
Обоє глянули на себе. Вони не знали, що відповісти на се, бо пані добродійка не мала вільних хвиль, бо вся домашня праця спочивала на її плечах.
— Але ‘ж се страшно! Як ви можете витримати щось подібного? Таже ви мусите вмирати з нудьги.
Сі слова не виходили їм із думки. Обоє мали дуже злу ніч, не спали майже нічого. Обоє думали про того молодого, повного життя доктора, і щось мов зависть почало пробиватися в їх серцях. Як весело оповідав він про всі чуда великого міста. Чи не перемінили його оповідання їх поєдинчого помешкання? Чи не стали й вони самі при кінці веселими, говірливими, чи не думали, що не пережили ще ніколи такого приємного вечора?..
Який він щасливий! А вони? Вони сиділи рік від року на однім місці, з тими самими гризотами, з тими самими неприємностями! Що знали вони про життя? Неприємності з дітьми, що не хотіли вчитися та не мали охоти до науки, переговори з родичами, які нечемність і лінивство дітей спихали на вчителя. Взимі гризота через піч, що курила, вліті неприємність, щопорох із дороги залітав до помешкання. А все один клопіт — мало грошей. Се було їх життя, яке вони провадили вже довгий час і яке мали провадити до кінця віку.
Він скінчив сі сумні рефлексії і почув у другім кінці кімнати тихий плач. Отже, й вона не може спати, й вона думає про своє життя і плаче за страченими літами. Він запер у собі дух, аби не зрадитися перед нею, що й його мучать невеселі гадки.
Рано виділи вони свого гостя лише хвильку, а вечором від’їхав він назад до столиці. їм здавалося, що він забрав із собою всю веселість із їх маленького помешкання.
Вона впорядкувала все так, як було перед приходом гостя. Мовчки засіли до вечері, він у своїм старім сурдуті, а вона оперезана великим фартушком, який скинула була на час побуту гостя. Сиділи при столі, і обоїм було чогось неприємно. Все здавалося їм таким нудним, таким звичайним; здавалося, що поза їх кріслами ходять сиві тіні.
Вона почала оповідати, кілько яєць нанесли кури, що білизна висхла вже, що вона сьогодні не купувала молока, бо лишилось їй ще відучора. Він подивився на неї якось здивовано, і вона замовкла. Вона застидалася, дуже застилалася, що хотіла займити його такими нісенітницями, які видавались їй дотепер дуже важними. Почала силувати свій мозок, аби зацікавити свого мужа, так як учора молодий доктор, аби зробити його веселим, говірливим, але ніщо не приходило їй до голови. Все лиш кури, сусіди та школа — сльози появилися в її очах, вона зненавиділа себе.
Він побачив сльози в її очах, і йому стало жаль.
— Ходи,— сказав,— надворі світить місяць, може би, ми пішли на прохід?
Вона встала, і щось мов усміх перебігло по її затурбованім лиці.

---

1. Подивись коротке відео з TikTok та прочитай визначення FOMO і JOMO.

https://www.tiktok.com/@dorinellla/video/7522770575413103928

Fear of missing out (FOMO) — страх, що ти пропускаєш щось важливе. Це коли:

• приєднуєшся до всіх активностей, щоб не пропустити тренд;

• тебе захоплює все нове, але не завжди тобі справді цікаво;
• гортаєш соцмережі та сумуєш, що в тебе не так.

А joy of missing out (JOMO) вчить отримувати задоволення від того, що ти свідомо відмовляєшся від можливостей на користь власному комфорту:

• обираєш робити лише те, що справді подобається тобі;
• прислухаєшся до себе й обираєш те, що щиро хочеш пізнати;
• зосереджуєшся на собі та своєму шляху без порівняння з іншими.

2. Поміркуй, чому ці два явища є такими актуальними? Що ти відчуваєш частіше: FOMO чи JOMO?

3. Як ти думаєш, чому ця проблема доречна під час обговорення твору «Гість» Євгенії Ярошинської?

---

• Обрамлення — це композиційний прийом, коли початок твору за своїми образами, деталями чи думками перегукується з його кінцем. 

Це як коло, що замикається. У такий спосіб автор підкреслює циклічність подій або показує, що у внутрішньому світі героїв відбулися значні зміни.

• Каталізатор — це те, що прискорює або запускає якусь дію, але саме при цьому залишається незмінним. 

У літературі каталізатором може бути подія, людина чи думка, що змушує героя змінити свою поведінку, переглянути цінності або усвідомити щось нове. Сам каталізатор при цьому не є головним героєм, він лише виконує роль «поштовху».

---

Завдання 1. Уважне читання

Знайди в тексті уривок, де доктор Ломницький розповідає про життя в місті та запитує подружжя про їхнє дозвілля. 

_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________

На які запитання він не отримує відповіді? Чому ці запитання змусили подружжя відчути «зависть» і «вмирати з нудьги»? 

Дружня порада вчителю

Запропонуйте учням зосередитися на ключових питаннях доктора, які він ставить подружжю: «Чи пані ходять часто на проходи?», «Чи мають пані приємне товариство?», «Що робите у вільних хвилях?». Це ті сфери, яких у житті подружжя немає. Запитання доктора є дзеркалом, яке відображає їхнє життя як порожнє та нудне. Це викликає в них не стільки заздрість, скільки осоромлення та глибоке усвідомлення втраченого часу та можливостей.

Завдання 2. Порівняльний аналіз

1. Пригадай, які думки та відчуття мали герої на початку оповідання.

2. Намалюй лінію життя персонажів. Розділи її на три частини: «До гостя», «Розмова з гостем» і «Після гостя».

3. Використовуючи кольорові маркери, символи чи короткі фрази, заповни колонки, щоб відобразити психологічний стан героїв.

Дружня порада вчителю

Запропонуйте учням уявити себе «психологами», які аналізують емоційний стан подружжя.

До приїзду гостя їхні почуття обмежувалися дрібними сварками, рутиною та втомою. Після його від’їзду з’являються сильніші емоції: «неприємно», «нудно», а особливо «зависть» і «зненавиділа себе». Запропонуйте учням знайти цитати про «тихий плач» дружини, «сумні рефлексії» чоловіка та «сиві тіні», що ходять за їхніми кріслами. Ці образи є свідченням глибинного психологічного надлому.

Завдання 3. Дискусія: «провінція» vs «велике місто»

Об’єднайтеся в три групи: «Команда провінції», «Команда міста» та «Судді».

• «Команда провінції» доводить, що подружжя має стабільність, сімейний затишок, можливість накопичити на хатинку. Вони шукають аргументи, що підтверджують цінність такого вибору.
• «Команда міста» відстоює позицію доктора, доводячи, що справжнє щастя — це розвиток, подорожі та нові враження. Вони апелюють до ідей, про які згадує гість.
• «Судді» уважно слухають обидві сторони й виносять «вирок» — формулюють спільний висновок про те, де ховається справжнє щастя.

Дружня порада вчителю

Мета дискусії — показати, що обидва типи життя мають свої переваги та недоліки. «Команда провінції» може апелювати до сімейного затишку та стабільності. «Команда великого міста» — до можливостей і вражень. Спільна відповідь має бути збалансованою: не місце важливе, а те, чи людина в цьому місці щаслива, чи має вона можливості для самореалізації.

Завдання 4. Сучасний контекст: вплив соцмереж

1. Як ти думаєш, чи це оповідання актуальне сьогодні? Чи можливо провести паралель між доктором, який розповідає про переваги великого міста, і блогерами в соцмережах, через яких виникає FOMO?

2. Поміркуй, про що б говорило таке подружжя, якщо текст був би написаний у 21 столітті. Що б входило до «рапорту» дружини, хто б міг бути гостем, як би завершився твір? Запиши коротко у вигляді плану. 

Дружня порада вчителю

Запропонуйте учням провести паралель між доктором, який розповідає про переваги великого міста, і блогерами в соцмережах. Поміркуйте, чи почуття подружжя близькі до сучасної концепції FOMO (Fear of Missing Out), про яку було згадано на початку. Важливо обговорити, що картинка в соцмережах, як і розповіді доктора, може бути лише частиною реальності. Запропонуйте подумати, що з цим робити: шукати власні захоплення, цінувати свої досягнення, а не порівнювати їх із чужими.

Уяви, що ти пишеш продовження твору. Яким ти бачиш їхній «прохід» під місяцем? Що вони скажуть одне одному? Чи зміниться щось насправді?

Запишіть на дошці всі можливі варіанти розвитку подій та оберіть найкращий. 

1. Перетвори план із завдання 4 на власний художній текст про подружжя з ХХІ століття. 

2. Спробуй дописати продовження тексту Євгенії Ярошинської,  зберігаючи стилістику.

https://www.tiktok.com/@dorinellla/video/7522770575413103928;  https://www.instagram.com/p/DNIT7RBNQ0d/
https://youthtimemag.com/from-fear-to-joy-of-missing-out-perhaps-its-time-for-jomo/
https://cheline.com.ua/news/society/selo-vs-misto-dobre-tam-de-nas-nemaye-137668
https://in.pinterest.com/pin/80642649571459290/

Тема. «Гість» Євгенії Ярошинської: як бачити підтекст у тексті

Урок 8

---

• каталізатор;
• контраст;
• обрамлення;
• FOMO;
• JOMO.
  

Та се не були гості, лише листонош, що передав їм рекомендований лист.
Обоє перестрашилися. Тремтячими руками отворив він лист і почав читати. Та чим довше читав, тим більше малювалося збентеження на його лиці, вкінці подивився нерішучо на свою жінку.
— Мальвінцю, подумай лише, знаєш, доктор Ломницький… чи пам’ятаєш його?
— Той, що в твоєї сестри був на квартирі?
— Той сам. Він пише, що буде переїздити через наше місточко, і просить, чи не міг би переночувати у нас. Як се нам неприємно, то він постараєся про інший нічліг.
— Се він пише?
Тепер стратила вона притомність духа. Великоміський панич в їх домі! Що ж вона почне з ним! Де він буде спати? У них-лише два покої й кухня, а він там у місті займав сам два покої. її швагрова казала, що він дуже вибагливий. Не знати, як приймити його, аби він був задоволений і не сміявся з провінції.
— І ти думаєш,— що він приїде-таки направду? — почала несміло.
Він був про се переконаний. Вона склонила з резиґнацією голову і почала збирати зі стола.
Зараз узялася переіначувати цілу хату Переставляла меблі, образи, порядкувала, чистила. Як надійшла година приїзду гостя, були обоє доматори святочно прибрані і очіку вали його.
Гість приїхав. І був такий любий, привітний, що вони робили собі вимівки з-за того, що чули так мало втіхи при читанні його листа.
При столі розпочав молодий доктор розмову:
— Чи пані ходять часто на проходи?
Вона почервоніла і подивилася з переляком на свого мужа.
— О ні, тут нема куди ходити, самі жидівські вулиці.
— То, певно, мають пані приємне товариство в місточку, сходяться часто на забавах, пікніках, вечерках…
— Мій муж має так мало часу. Ми не буваємо в жодних товариствах.
— То, певно, панство любуються природою, їдуть часто на село. Може, їздите на ровері, пане учителю?
Учитель подивився на свою жінку і усміхнувся.
— Ні, я сього не пробував іще,— сказав так наївно, що той мало не розсміявся голосно.
— Отже, що робите? Чи ходите на полюванє?
— Ні.
— То мусите бути знаменитим тарокістом?
— Ні, пане доктор, я не граю.
— Но, що ж робите в вільних хвилях?
— Я… працюю, читаю, пишу
— А пані добродійка?
Обоє глянули на себе. Вони не знали, що відповісти на се, бо пані добродійка не мала вільних хвиль, бо вся домашня праця спочивала на її плечах.
— Але ‘ж се страшно! Як ви можете витримати щось подібного? Таже ви мусите вмирати з нудьги.
Сі слова не виходили їм із думки. Обоє мали дуже злу ніч, не спали майже нічого. Обоє думали про того молодого, повного життя доктора, і щось мов зависть почало пробиватися в їх серцях. Як весело оповідав він про всі чуда великого міста. Чи не перемінили його оповідання їх поєдинчого помешкання? Чи не стали й вони самі при кінці веселими, говірливими, чи не думали, що не пережили ще ніколи такого приємного вечора?..
Який він щасливий! А вони? Вони сиділи рік від року на однім місці, з тими самими гризотами, з тими самими неприємностями! Що знали вони про життя? Неприємності з дітьми, що не хотіли вчитися та не мали охоти до науки, переговори з родичами, які нечемність і лінивство дітей спихали на вчителя. Взимі гризота через піч, що курила, вліті неприємність, щопорох із дороги залітав до помешкання. А все один клопіт — мало грошей. Се було їх життя, яке вони провадили вже довгий час і яке мали провадити до кінця віку.
Він скінчив сі сумні рефлексії і почув у другім кінці кімнати тихий плач. Отже, й вона не може спати, й вона думає про своє життя і плаче за страченими літами. Він запер у собі дух, аби не зрадитися перед нею, що й його мучать невеселі гадки.
Рано виділи вони свого гостя лише хвильку, а вечором від’їхав він назад до столиці. їм здавалося, що він забрав із собою всю веселість із їх маленького помешкання.
Вона впорядкувала все так, як було перед приходом гостя. Мовчки засіли до вечері, він у своїм старім сурдуті, а вона оперезана великим фартушком, який скинула була на час побуту гостя. Сиділи при столі, і обоїм було чогось неприємно. Все здавалося їм таким нудним, таким звичайним; здавалося, що поза їх кріслами ходять сиві тіні.
Вона почала оповідати, кілько яєць нанесли кури, що білизна висхла вже, що вона сьогодні не купувала молока, бо лишилось їй ще відучора. Він подивився на неї якось здивовано, і вона замовкла. Вона застидалася, дуже застилалася, що хотіла займити його такими нісенітницями, які видавались їй дотепер дуже важними. Почала силувати свій мозок, аби зацікавити свого мужа, так як учора молодий доктор, аби зробити його веселим, говірливим, але ніщо не приходило їй до голови. Все лиш кури, сусіди та школа — сльози появилися в її очах, вона зненавиділа себе.
Він побачив сльози в її очах, і йому стало жаль.
— Ходи,— сказав,— надворі світить місяць, може би, ми пішли на прохід?
Вона встала, і щось мов усміх перебігло по її затурбованім лиці.

---

1. Подивись коротке відео з TikTok та прочитай визначення FOMO і JOMO.

https://www.tiktok.com/@dorinellla/video/7522770575413103928

Fear of missing out (FOMO) — страх, що ти пропускаєш щось важливе. Це коли:

• приєднуєшся до всіх активностей, щоб не пропустити тренд;

• тебе захоплює все нове, але не завжди тобі справді цікаво;
• гортаєш соцмережі та сумуєш, що в тебе не так.

А joy of missing out (JOMO) вчить отримувати задоволення від того, що ти свідомо відмовляєшся від можливостей на користь власному комфорту:

• обираєш робити лише те, що справді подобається тобі;
• прислухаєшся до себе й обираєш те, що щиро хочеш пізнати;
• зосереджуєшся на собі та своєму шляху без порівняння з іншими.

2. Поміркуй, чому ці два явища є такими актуальними? Що ти відчуваєш частіше: FOMO чи JOMO?

3. Як ти думаєш, чому ця проблема доречна під час обговорення твору «Гість» Євгенії Ярошинської?

---

• Обрамлення — це композиційний прийом, коли початок твору за своїми образами, деталями чи думками перегукується з його кінцем. 

Це як коло, що замикається. У такий спосіб автор підкреслює циклічність подій або показує, що у внутрішньому світі героїв відбулися значні зміни.

• Каталізатор — це те, що прискорює або запускає якусь дію, але саме при цьому залишається незмінним. 

У літературі каталізатором може бути подія, людина чи думка, що змушує героя змінити свою поведінку, переглянути цінності або усвідомити щось нове. Сам каталізатор при цьому не є головним героєм, він лише виконує роль «поштовху».

---

Завдання 1. Уважне читання

Знайди в тексті уривок, де доктор Ломницький розповідає про життя в місті та запитує подружжя про їхнє дозвілля. 

_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________

На які запитання він не отримує відповіді? Чому ці запитання змусили подружжя відчути «зависть» і «вмирати з нудьги»? 

Завдання 2. Порівняльний аналіз

1. Пригадай, які думки та відчуття мали герої на початку оповідання.

2. Намалюй лінію життя персонажів. Розділи її на три частини: «До гостя», «Розмова з гостем» і «Після гостя».

3. Використовуючи кольорові маркери, символи чи короткі фрази, заповни колонки, щоб відобразити психологічний стан героїв.

Завдання 3. Дискусія: «провінція» vs «велике місто»

Об’єднайтеся в три групи: «Команда провінції», «Команда міста» та «Судді».

• «Команда провінції» доводить, що подружжя має стабільність, сімейний затишок, можливість накопичити на хатинку. Вони шукають аргументи, що підтверджують цінність такого вибору.
• «Команда міста» відстоює позицію доктора, доводячи, що справжнє щастя — це розвиток, подорожі та нові враження. Вони апелюють до ідей, про які згадує гість.
• «Судді» уважно слухають обидві сторони й виносять «вирок» — формулюють спільний висновок про те, де ховається справжнє щастя.

Завдання 4. Сучасний контекст: вплив соцмереж

1. Як ти думаєш, чи це оповідання актуальне сьогодні? Чи можливо провести паралель між доктором, який розповідає про переваги великого міста, і блогерами в соцмережах, через яких виникає FOMO?

2. Поміркуй, про що б говорило таке подружжя, якщо текст був би написаний у 21 столітті. Що б входило до «рапорту» дружини, хто б міг бути гостем, як би завершився твір? Запиши коротко у вигляді плану. 

Уяви, що ти пишеш продовження твору. Яким ти бачиш їхній «прохід» під місяцем? Що вони скажуть одне одному? Чи зміниться щось насправді?

Запишіть на дошці всі можливі варіанти розвитку подій та оберіть найкращий. 

1. Перетвори план із завдання 4 на власний художній текст про подружжя з ХХІ століття. 

2. Спробуй дописати продовження тексту Євгенії Ярошинської,  зберігаючи стилістику.

https://www.tiktok.com/@dorinellla/video/7522770575413103928;  https://www.instagram.com/p/DNIT7RBNQ0d/
https://youthtimemag.com/from-fear-to-joy-of-missing-out-perhaps-its-time-for-jomo/
https://cheline.com.ua/news/society/selo-vs-misto-dobre-tam-de-nas-nemaye-137668
https://in.pinterest.com/pin/80642649571459290/