Щоб пояснити сталість швидкості світла, голландський фізик Лоренц (1853-1928 р.) у 1895-1904 рр. увів нові математичні співвідношення, які пізніше дістали назву перетворення Лоренца:

v – швидкість руху однієї системи відліку відносно іншої, м/с, c – швидкість світла у вакуумі, м/с, – фактор Лоренца або релятивістський множник.

Ці співвідношення описують, як змінюються просторові координати та час при переході від однієї інерціальної системи відліку до іншої, та стали математичним фундаментом спеціальної теорії відносності Ейнштейна.

2.2. Постулати СТВ

Спеціальна теорія відносності (СТВ) – це фізична теорія, створена Альбертом Ейнштейном (див. рис. 1) у 1905 році для опису руху тіл, які рухаються зі швидкостями, близькими до швидкості світла.

Завдання № 5

(Скорочення довжини)Пасажирський космічний корабель, довжина якого у стані спокою l=120 м, пролітає повз космічну станцію зі швидкістю v=0,8c, де c=3×108 м/с– швидкість світла. Яку довжину корабля спостерігає оператор станції? На скільки метрів скоротилася довжина корабля порівняно зі станом спокою?