матеріал 2

Урок 10. Читання/слухання за принципом «речення за реченням» (що сказано в цьому реченні?). Частина 2.

Матеріал

Тема.  Читання/слухання за принципом «речення за реченням» (що сказано в цьому реченні?). Частина 2.

Урок 10


Опорні поняття:
  • принцип «речення за реченням»
  • факти
  • судження
На цьому уроці ви попрацюєте з такими результатами навчання;
  • сприймає, аналізує, інтерпретує, критично оцінює інформацію в текстах різних видів, зокрема інформаційних та художніх текстах класичної та сучасної художньої літератури (української та зарубіжних), медіатекстах, та використовує інформацію для збагачення власного досвіду і духовного розвитку;
  • визначає різні аспекти (змістові, формальні, функціональні) повідомлення (зокрема художнього тексту, медіатексту), враховуючи індивідуальні особливості учасників комунікації, культурно-історичний контекст і засвідчуючи повне розуміння почутого повідомлення, зокрема його деталей [12 МОВ 1.1.3-1 П];
  • виявляє відмінності в інтерпретації фактів, явищ, подій, враховуючи причини розбіжностей з огляду на суб’єктивні фактори, підтекст, історико-культурний або інший контекст [12 МОВ 1.4.3];
  • визначає різні аспекти (змістові, формальні, функціональні) повідомлення (зокрема художнього тексту, медіатексту), враховуючи індивідуальні особливості учасників комунікації, культурно-історичний контекст і засвідчуючи повне розуміння почутого повідомлення, зокрема його деталей [12 МОВ 1.1.3-1 П].

Завдання
Завдання 1.

Проаналізуй текст  за такими ознаками:

1) експліцитні (виразні) та імпліцитні (приховані) ідеї та нав’язані висновки;
2)  упередження автора;
3) неточність або розмитість формулювань;
4) надмірна емоційність тексту.

Зроби висновок про те, чи можна довіряти інформації з цього тексту, чи ні.

ТЕКСТ

“Це не рай”: Не раджу нікому  переїжджати в приватний  будинок на пенсії

16 грудня 2024 р.

Ми живемо за містом у невеликому селищі, у  нас – приватний будинок і своя ділянка. До  позначки “місто” – 12 км, до найближчого  супермаркету – усі 15. 
Село активно забудовують, але з наявних благ  цивілізації у нас – сміттєві контейнери на в’їзді, зупинка для автобуса та невеликий дитячий майданчик, а ще на кожній вулиці по 3 ліхтарі. От і все.
Це я до того, щоб було зрозуміло — у нас не місто: ні тротуарів, ні магазинів, ні лікарні, ні  асфальту. Але у всіх є машина або дві, робота в місті. Живемо, справляємося, старих у  селищі мало, середній вік жителів – 35–45  років.
І як же набридло пояснювати родичам-пенсіонерам, які приїжджають у гості, що життя за містом у своєму будинку — це не рай. Це постійна робота, нескінченне  вкладання грошей і сил. Не вірять.
Як зайдуть, оглянуть все навколо, почаюють на  великій кухні з двома вікнами, так і починають захоплено заводити: які простори навколо, ліс поруч, гриби, ягоди  під ногами; ділянка своя, картопля не куплена, добре  влітку на городі вовтузитися; теплички з огірками-помідорами, щастя,  заготовок різноманітних наробити можна, не треба на дачу щовихідних плентатися з рюкзаком; а місця скільки в будинку, світло, тепло – це ж не мурашник на 8 поверхів; усіх сусідів бачиш, з усіма поговорити можна; продам квартиру, куплю свій будинок, теж  буду жити-поживати, горя-біди не знати.
Це тільки початок, і я мовчу, киваю.  Переконувати марно. Усе в нас добре, ми щасливі власники свого будинку, у нас газон, лазня, весь час відпочинок, шашлики і пісні  до ранку. Ну-ну… Байкарі, хай вам грець!
А ось моя правда про приватний будинок, і пенсіонерам вона точно не сподобається. 
Моя думка – переїжджати з міської квартири в сільський будинок на пенсії точно не варто! Ні грошей, ні сил не вистачить на облаштування, проживання, ремонти, доробляння та підтримання порядку. На старості підніматися по сходах буде важко…
Я не раджу переїжджати в приватний  будинок на пенсії (хоч який би він хороший не був і в якому вдалому місці) із кількох причин:
Немає центральної каналізації. У селі замість неї 3 варіанти: будиночок із дощок на ділянці, дірка в підлозі чи унітаз в холодному коридорі, септик (не важливо, бетонні кільця у вигрібній ямі чи біологічна станція). І за септиком треба весь час дивитися, перевіряти насос, відкачувати вміст ями регулярно або промивати… Чи будуть на це все гроші потім?
Немає водогону. Так-так, вода сама з  крана не поллється, треба або криницю копати, або свердловину бурити. Ну, або до бювету ходити, подумаєш, вперед і з піснею… А ще перевіряти і лагодити насос, усіляке ж буває: вийде з ладу взимку, у мінус 20. Хто побіжить робити, дідусь 80-річний з ціпком?
Немає централізованого опалення. І це  теж величезна проблема. Піч треба топити, дрова заготовлювати, котел коштує чимало.  Причому важливо який – дров’яний,  електричний, газовий. Опалення в усьому будинку  зробити недешево, із пенсії точно не вийде. А ще котел може в найлютіший мороз вимкнутися, знаємо, бувало всяке. До речі, у сусідів  будинок на електриці, узимку за місяць платять по 10 тисяч гривень. У пенсіонерів будуть такі гроші?
Треба розчищати доріжки і виїзд від снігу взимку. Ну, це класика жанру, коли  встаєш вранці, береш лопату – і вперед, на снігову руханку. А потім увечері повторюєш. Сил іде чимало на такий зимовий вид спорту в селі.
Регулярна косьба трави влітку. Узимку – кучугури, улітку – зарості. Треба купити тример, щотижня прибирати траву. Інакше – весь город в колючках буде.
Перекопування грядок, посадка, полоття, догляд за городом. Можна купити мотоблок, а можна й вручну город перекопувати – як кому до смаку. Бур’яни полоти потрібно, а городину – поливати. Буває, під вечір від лійок руки не піднімаються – посаджено в нас багато, і це ще син допомагає. А як старенькі будуть длубатися в городі? Лежачи в борозні від утоми?
Немає поруч магазину, лікарні, пошти та інших благ цивілізації. Швидка в  село їде довго – про це варто пам’ятати. І  продукти самі на столі не з’являються – до  супермаркету 15 км від нас, наприклад. Доставки немає. Хочеш до лікаря — їдь у  місто, хочеш у перукарню — туди ж. Зате – тиша та спокій навколо, пташки співають.
А ще – то косарку треба нову купувати, то машину землі замовляти, то доріжки мостити, інакше до лазні не дійдеш. І будинок вічно вкладень потребує. Село – це вам не місто.
Тож перебиратися на пенсії у свій будиночок – це ризикована затія, яка багатьом виявляється не під силу і не по кишені.
  Джерело: https://ukr.media

Завдання 2.

Тричі подивися відео від Іванки Дячук про переїзд у село.

Завдання 3.

Зроби короткий виклад почутого й побаченого, відповівши на запитання:

1) яка причина переїзду Іванки в село?
2) чому переїзд дівчини можна назвати експериментом?
3) на які цікаві особливості життя в селі звертає увагу Іванка?
4) про які незручності свого перебування на дачі говорить «між рядками» блогерка? 

Завдання 4.

Порівняй інформацію у відео з прочитаним у тексті 2 і зроби висновки, заповнивши діаграму Венна.

Тема.  Читання/слухання за принципом «речення за реченням» (що сказано в цьому реченні?). Частина 2.

Урок 10


Опорні поняття:
  • принцип «речення за реченням»
  • факти
  • судження
На цьому уроці ти навчишся:
  • визначати різні аспекти повідомлення, враховуючи індивідуальні особливості учасників комунікації, культурно-історичний контекст

Завдання
Завдання 1.

Проаналізуй текст  за такими ознаками:

1) експліцитні (виразні) та імпліцитні (приховані) ідеї та нав’язані висновки;
2)  упередження автора;
3) неточність або розмитість формулювань;
4) надмірна емоційність тексту.

Зроби висновок про те, чи можна довіряти інформації з цього тексту, чи ні.

ТЕКСТ

“Це не рай”: Не раджу нікому  переїжджати в приватний  будинок на пенсії

16 грудня 2024 р.

Ми живемо за містом у невеликому селищі, у  нас – приватний будинок і своя ділянка. До  позначки “місто” – 12 км, до найближчого  супермаркету – усі 15. 
Село активно забудовують, але з наявних благ  цивілізації у нас – сміттєві контейнери на в’їзді, зупинка для автобуса та невеликий дитячий майданчик, а ще на кожній вулиці по 3 ліхтарі. От і все.
Це я до того, щоб було зрозуміло — у нас не місто: ні тротуарів, ні магазинів, ні лікарні, ні  асфальту. Але у всіх є машина або дві, робота в місті. Живемо, справляємося, старих у  селищі мало, середній вік жителів – 35–45  років.
І як же набридло пояснювати родичам-пенсіонерам, які приїжджають у гості, що життя за містом у своєму будинку — це не рай. Це постійна робота, нескінченне  вкладання грошей і сил. Не вірять.
Як зайдуть, оглянуть все навколо, почаюють на  великій кухні з двома вікнами, так і починають захоплено заводити: які простори навколо, ліс поруч, гриби, ягоди  під ногами; ділянка своя, картопля не куплена, добре  влітку на городі вовтузитися; теплички з огірками-помідорами, щастя,  заготовок різноманітних наробити можна, не треба на дачу щовихідних плентатися з рюкзаком; а місця скільки в будинку, світло, тепло – це ж не мурашник на 8 поверхів; усіх сусідів бачиш, з усіма поговорити можна; продам квартиру, куплю свій будинок, теж  буду жити-поживати, горя-біди не знати.
Це тільки початок, і я мовчу, киваю.  Переконувати марно. Усе в нас добре, ми щасливі власники свого будинку, у нас газон, лазня, весь час відпочинок, шашлики і пісні  до ранку. Ну-ну… Байкарі, хай вам грець!
А ось моя правда про приватний будинок, і пенсіонерам вона точно не сподобається. 
Моя думка – переїжджати з міської квартири в сільський будинок на пенсії точно не варто! Ні грошей, ні сил не вистачить на облаштування, проживання, ремонти, доробляння та підтримання порядку. На старості підніматися по сходах буде важко…
Я не раджу переїжджати в приватний  будинок на пенсії (хоч який би він хороший не був і в якому вдалому місці) із кількох причин:
Немає центральної каналізації. У селі замість неї 3 варіанти: будиночок із дощок на ділянці, дірка в підлозі чи унітаз в холодному коридорі, септик (не важливо, бетонні кільця у вигрібній ямі чи біологічна станція). І за септиком треба весь час дивитися, перевіряти насос, відкачувати вміст ями регулярно або промивати… Чи будуть на це все гроші потім?
Немає водогону. Так-так, вода сама з  крана не поллється, треба або криницю копати, або свердловину бурити. Ну, або до бювету ходити, подумаєш, вперед і з піснею… А ще перевіряти і лагодити насос, усіляке ж буває: вийде з ладу взимку, у мінус 20. Хто побіжить робити, дідусь 80-річний з ціпком?
Немає централізованого опалення. І це  теж величезна проблема. Піч треба топити, дрова заготовлювати, котел коштує чимало.  Причому важливо який – дров’яний,  електричний, газовий. Опалення в усьому будинку  зробити недешево, із пенсії точно не вийде. А ще котел може в найлютіший мороз вимкнутися, знаємо, бувало всяке. До речі, у сусідів  будинок на електриці, узимку за місяць платять по 10 тисяч гривень. У пенсіонерів будуть такі гроші?
Треба розчищати доріжки і виїзд від снігу взимку. Ну, це класика жанру, коли  встаєш вранці, береш лопату – і вперед, на снігову руханку. А потім увечері повторюєш. Сил іде чимало на такий зимовий вид спорту в селі.
Регулярна косьба трави влітку. Узимку – кучугури, улітку – зарості. Треба купити тример, щотижня прибирати траву. Інакше – весь город в колючках буде.
Перекопування грядок, посадка, полоття, догляд за городом. Можна купити мотоблок, а можна й вручну город перекопувати – як кому до смаку. Бур’яни полоти потрібно, а городину – поливати. Буває, під вечір від лійок руки не піднімаються – посаджено в нас багато, і це ще син допомагає. А як старенькі будуть длубатися в городі? Лежачи в борозні від утоми?
Немає поруч магазину, лікарні, пошти та інших благ цивілізації. Швидка в  село їде довго – про це варто пам’ятати. І  продукти самі на столі не з’являються – до  супермаркету 15 км від нас, наприклад. Доставки немає. Хочеш до лікаря — їдь у  місто, хочеш у перукарню — туди ж. Зате – тиша та спокій навколо, пташки співають.
А ще – то косарку треба нову купувати, то машину землі замовляти, то доріжки мостити, інакше до лазні не дійдеш. І будинок вічно вкладень потребує. Село – це вам не місто.
Тож перебиратися на пенсії у свій будиночок – це ризикована затія, яка багатьом виявляється не під силу і не по кишені.
 Джерело: https://ukr.media


Завдання 2.

Тричі подивися відео від Іванки Дячук про переїзд у село.

Завдання 3.

Зроби короткий виклад почутого й побаченого, відповівши на запитання:
1) яка причина переїзду Іванки в село?
2) чому переїзд дівчини можна назвати експериментом?
3) на які цікаві особливості життя в селі звертає увагу Іванка?
4) про які незручності свого перебування на дачі говорить «між рядками» блогерка? 

________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________
Завдання 4.

Порівняй інформацію у відео з прочитаним у тексті 2 і зроби висновки, заповнивши діаграму Венна.

Ділись та обговорюй важливе

Обкладинка коментарів до матеріалу