Тема 3. Держава і влада

матеріал 4

Форми державного устрою: унітарна держава, федерація, конфедерація. Регіоналізація та децентралізація

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 14: Форми державного устрою: унітарна держава, федерація, конфедерація. Регіоналізація та децентралізація

Які результати уроку?

За Державним стандартом:

характеризує геополітичне становище України та інших держав у минулому і тепер [12 ГІО 2.1.1-2 П];
визначає природні та соціальні фактори, що сприяли формуванню історико-географічних та економічних регіонів, кордонів держав [12 ГІО 2.2.1-1];
оцінює можливості реалізації геополітичних інтересів держави [12 ГІО 2.2.1-3 П];
формує і характеризує джерельну базу теми/проєкту [12 ГІО 3.1.1-2 П];
верифікує судження з використанням кількох джерел інформації [12 ГІО 4.2.1-1];
добирає та оцінює різноманітну інформацію щодо важливих суспільних питань [12 ГІО 4.2.1-2];
доцільно застосовує поняттєвий апарат історії та соціальних наук [12 ГІО 4.3.1-1].

На уроці учні / учениці:

розрізняють основні форми державного устрою та їхні характерні ознаки;
аналізують переваги та недоліки унітарної держави, федерації та конфедерації;
досліджують процеси регіоналізації та децентралізації в сучасному світі;
порівнюють досвід різних країн у організації територіальної структури влади;
оцінюють оптимальність форми державного устрою для конкретних умов країни;
аналізують український досвід організації територіальної влади та перспективи розвитку.

Ключова компетентність уроку: соціальні та громадянські компетентності — учні й учениці розвивають розуміння принципів організації територіальної влади, усвідомлюють права територіальних громад, аналізують баланс між централізацією та автономією, формують власну позицію щодо оптимальної моделі державного устрою для України.

Ключові терміни та концепції

Поняття:

Форма державного устрою — внутрішня територіально-політична організація держави, порядок взаємовідносин між центральною владою та регіонами.
Унітарна держава — єдина централізована держава, де адміністративно-територіальні одиниці не мають політичної самостійності.
Федерація — союзна держава, що складається з відносно самостійних державних утворень (суб’єктів федерації), які мають власні конституції, законодавство та органи влади.
Конфедерація — союз суверенних держав, створений для досягнення спільних цілей, де держави зберігають повну незалежність.
Суб’єкт федерації — складова частина федеративної держави (штат, земля, кантон, республіка), що має певний обсяг суверенітету.
Автономія — самоврядування територіальної одиниці в межах унітарної держави з правом видавати власні закони в певних сферах.
Децентралізація — передача повноважень від центральних органів влади до місцевих.
Регіоналізація — процес посилення ролі регіонів у політичному та економічному житті держави.
Субсидіарність — принцип, за яким рішення ухвалююються на найнижчому можливому рівні влади.
Асиметрична федерація — федерація, де різні суб’єкти мають неоднакові повноваження та статус.
Сецесія — вихід (відокремлення) частини території держави з метою створення нової держави або приєднання до іншої.
Фіскальний федералізм — розподіл податкових повноважень та бюджетних ресурсів між рівнями влади.

Персоналії:

Джеймс Медісон (1751-1836) — один із “батків-засновників” США, архітектор американського федералізму.
Отто фон Бісмарк (1815-1898) — “залізний канцлер”, творець Німецької імперії як федерації.
П’єр Трюдо (1919-2000) — прем’єр-міністр Канади, який зберіг єдність федерації під час квебекського сепаратизму.

Як підготуватися до уроку?

Теоретична база

Історичний розвиток форм державного устрою

Унітарні держави виникли найпершими як природна форма об’єднання території під єдиною владою. Стародавні імперії (Перська, Римська, Китайська) прагнули до централізації, хоча географічні та технологічні обмеження змушували делегувати повноваження місцевим намісникам. Середньовічна Європа характеризувалася феодальною роздробленістю — формально єдині королівства складалися з практично незалежних феодальних володінь.

Абсолютизм XVI-XVIII століть створив класичні унітарні держави з централізованою владою. Франція за Людовіка XIV стала взірцем централізації: королівські інтенданти контролювали провінції, єдине законодавство поширювалося на всю територію. Наполеон завершив процес, створивши систему департаментів і префектів, що існує досі.

Федералізм як політична ідея сформувався у XVIII столітті. Американська конституція 1787 року створила першу сучасну федерацію. “Батьки-засновники” США (Медісон, Гамільтон, Джей) у “Федераліст” обґрунтували принципи федералізму: поєднання єдності та різноманітності, баланс між сильним центром та правами штатів, вертикальний поділ влади.

Швейцарія розвинула модель кооперативного федералізму. Союз кантонів, що існував з XIII століття, у 1848 році перетворився на федерацію. Швейцарський досвід демонструє, що федералізм може об’єднати території з різними мовами, релігіями та культурами.

Німеччина пройшла складний шлях: Священна Римська імперія (962-1806) — конфедерація князівств, Німецький союз (1815-1866) — слабка конфедерація, Німецька імперія (1871-1918) — федерація під гегемонією Пруссії, Веймарська республіка (1919-1933) — демократична федерація, Третій Райх (1933-1945) — унітарна нацистська держава, сучасна ФРН (з 1949) — демократична федерація.

XX століття стало епохою експериментів з формами державного устрою. СРСР створив номінальну федерацію з правом сецесії, яка насправді була жорстко централізованою. Югославія Тіто будувала федерацію на основі “братерства та єдності” народів, але після його смерті розпалася у кривавих війнах 1990-х. Чехословаччина мирно розділилася на дві держави (1993).

Деколонізація після 1945 року породила нові федерації. Індія стала найбільшою демократичною федерацією, об’єднавши сотні мов і релігій. Нігерія створила федерацію для балансу між мусульманською Північчю та християнським Півднем. Пакистан не зміг утримати федерацію — Східний Пакистан відокремився, ставши Бангладешем (1971).

Європейська інтеграція створила унікальну наднаціональну структуру. ЄС — не федерація, але більше ніж конфедерація. Принцип субсидіарності, спільна валюта, відкриті кордони, наднаціональні інституції — усе це елементи постнаціональної політичної організації.

Сучасна типологія форм державного устрою

Унітарна держава

Характерні ознаки:

єдина конституція та правова система;
єдине громадянство;
централізована система органів влади;
адміністративно-територіальні одиниці не мають політичної самостійності;
єдина податкова та грошова система.

Різновиди унітарних держав:

Централізовані унітарні держави — жорстка вертикаль влади, призначення місцевих керівників центром. Приклад: Франція (префекти), Польща, Болгарія.

Децентралізовані унітарні держави — значні повноваження місцевого самоврядування, обрані місцеві органи. Приклад: Японія, Швеція, Данія.

Регіоналізовані унітарні держави — надання окремим регіонам особливого статусу та автономії. Приклад: Італія (особливі статути для Сицилії, Сардинії, Південного Тіролю), Іспанія (автономні співтовариства, особливо Каталонія та Країна Басків), Велика Британія (Шотландія, Уельс, Північна Ірландія).

Переваги унітарної держави:

єдність правового простору;
ефективність управління;
економія ресурсів (один рівень бюрократії);
легкість проведення єдиної політики;
простота координації.

Недоліки:

ризик надмірної централізації;
нехтування регіональною специфікою;
можливість віддаленості влади від громадян;
складність управління великими або різноманітними територіями;
ризик сепаратизму при ігноруванні регіональних інтересів.

Федерація

Характерні ознаки:

дворівнева система влади (федеральна + суб’єктів);
конституційний розподіл повноважень між рівнями;
суб’єкти мають власні конституції, парламенти, уряди;
дві палати парламенту (нижня — від населення, верхня — від суб’єктів);
можливість двох рівнів громадянства;
розподіл податків та бюджетів між рівнями.

Типи федерацій за способом утворення:

Інтеграційні федерації — створені об’єднанням незалежних держав (США, Швейцарія, ОАЕ).

Деволюційні федерації — створені розпадом унітарних держав або імперій (Бельгія з 1993, Росія з 1991).

Типи за характером розподілу повноважень:

Симетричні федерації — усі суб’єкти мають однакові права (США, Німеччина, Австралія).

Асиметричні федерації — суб’єкти мають різний обсяг повноважень (Канада — особливий статус Квебеку, Індія — різні категорії штатів, Росія — республіки vs області).

Типи за характером взаємодії рівнів влади:

Дуалістичний федералізм — чітке розмежування сфер відповідальності, мінімум взаємодії (ранні США).

Кооперативний федералізм — активна співпраця та спільне фінансування програм (сучасні Німеччина, Австрія, Швейцарія).

Конкурентний федералізм — суб’єкти конкурують за інвестиції, населення, ресурси (США сьогодні).

Статистичні дані:

Згідно з даними Всеукраїнської енциклопедії, станом на 2024 рік 25 країн світу є федеративними державами Vue. Зі 195 незалежних держав світу це становить приблизно 13%, решта 87% — унітарні держави.

Найбільші федерації за територією та населенням

За територією: Росія, Канада, США, Бразилія, Австралія, Індія.
За населенням: Індія (1,4 млрд), США (335 млн), Бразилія (215 млн), Пакистан (230 млн), Нігерія (220 млн).

Приклади федерацій:

США — 50 штатів з 1776-1787. Кожен штат має конституцію, губернатора, законодавчі збори, судову систему. Розподіл повноважень: федерація — зовнішня політика, оборона, валюта, міжштатна торгівля; штати — освіта, правопорядок, сімейне право, місцеве оподаткування. X поправка до Конституції: “Повноваження, не делеговані Сполученим Штатам, зберігаються за штатами або народом”.

Німеччина — 16 земель (Bundesländer). Модель кооперативного федералізму. Бундесрат (Федеральна рада) представляє землі, має право вето на закони, що торкаються їхніх інтересів. Система фінансового вирівнювання: багатші землі допомагають біднішим. Освіта — виключна компетенція земель (різні програми, екзамени).

Швейцарія — 26 кантонів, найдавніша федерація (з 1291 — конфедерація, з 1848 — федерація). Максимальна автономія кантонів. Кожен кантон має конституцію, парламент, уряд, суди. Референдуми на всіх рівнях. Чотири офіційні мови. Принцип субсидіарності: центр робить лише те, що кантони не можуть.

Канада — 10 провінцій + 3 території. Асиметричний федералізм: Квебек має особливі права (французька мова, власна система права, імміграційна політика). Договори з корінними народами. Постійна напруга між англомовною більшістю та франкомовним Квебеком.

Індія — 28 штатів + 8 союзних територій. Найбільша демократична федерація (1,4 млрд населення). 22 офіційні мови. Асиметрична федерація: штати Північно-Східної Індії мають особливі положення. Сильний центр (спадок британської колоніальної адміністрації).

Неуспішні федерації:

Югославія (1945-1991)

Соціалістична Федеративна Республіка Югославія об’єднувала 6 республік та 2 автономні краї. Засновник Йосип Броз Тіто (1892-1980) тримав країну разом гаслом “Братство і єдність”.

Масштаби трагедії:

період воєнних конфліктів: 1991-2001;
за період 1991-1995 років загинуло більше 200 тисяч осіб, понад 2,7 мільйона людей залишились без даху над головою Iaseed;
біженці та переміщені особи: понад 2 мільйони Iaseed;
війна в Боснії (1992-1995): найкривавіший конфлікт, включно з геноцидом у Сребрениці (липень 1995);
війна в Косово (1998-1999): етнічні чистки, інтервенція НАТО.

Результат: 7 незалежних держав (Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Сербія, Чорногорія, Північна Македонія, Косово).

Чехословаччина (1918-1992)

“Оксамитове розлучення” відбулося 1 січня 1993 року мирним шляхом. Причини: відмінності у темпах економічних реформ, історична пам’ять, економічні диспропорції між Чехією та Словаччиною.

СРСР (1922-1991)

Номінальна федерація, що реально функціонувала як унітарна держава з партійною диктатурою. Розпад відбувся у грудні 1991 року через економічну кризу, національні рухи, послаблення центру.

Конфедерація

Конфедерація — найслабша форма об’єднання держав. Держави зберігають суверенітет, створюють спільні органи для координації в окремих сферах (оборона, торгівля, митниця). Рішення спільних органів потребують ратифікації всіма державами. Право вільного виходу.

Історичні приклади:

Конфедерація США (1781-1789) — слабкий центр не міг ефективно функціонувати, замінена федерацією.

Німецький союз (1815-1866) — об’єднання 39 німецьких держав під головуванням Австрії, замінений Північнонімецьким союзом під гегемонією Прусії.

Конфедерація Півдня (1861-1865) — 11 південних штатів США, розгромлена у Громадянській війні.

Швейцарія (1291-1848) — спочатку конфедерація кантонів, з 1848 — федерація.

Сучасні приклади (умовні):

Європейський Союз — більше ніж конфедерація (наднаціональні інституції, загальна валюта, відкриті кордони), менше ніж федерація (держави зберігають суверенітет, можуть вийти).

Союзна держава Росії та Білорусі (з 1999) — існує переважно на папері.

СНД (з 1991) — слабка організація без реальних повноважень.

Конфедерації історично нестабільні: або розпадаються, або перетворюються на федерації.

Процеси децентралізації та регіоналізації

Децентралізація — передача повноважень, ресурсів та відповідальності від центральних органів до місцевих. Типи децентралізації:

Політична — передача владних повноважень (обрані місцеві органи).

Адміністративна — делегування виконавчих функцій.

Фіскальна — надання податкових повноважень та бюджетної автономії.

Економічна — свобода господарської діяльності регіонів.

Регіоналізація — процес посилення політичної та економічної ролі регіонів. Причини:

глобалізація (регіони конкурують на світовому ринку;
європейська інтеграція (концепція “Європа регіонів”);
етнічні та культурні відмінності;
економічна нерівність регіонів;
демократизація (вимога участі в ухваленні рішень).

Приклади регіоналізації:

Іспанія — “держава автономій”. 17 автономних співтовариств з різним обсягом повноважень. Каталонія, Країна Басків, Галісія мають власні мови, парламенти, уряди, поліцію. Проблема: каталонський сепаратизм (референдум 2017 року, конституційна криза).

Італія — 20 регіонів, 5 з яких мають особливий статус (Сицилія, Сардинія, Південний Тіроль, Валле-д’Аоста, Фріулі-Венеція-Джулія). Причини: історичні, мовні, етнічні відмінності. Рух “Ліга Півночі” за автономію багатих північних регіонів.

Великобританія — деволюція влади. Шотландія (з 1999 — парламент, значні повноваження в освіті, охороні здоров’я, юстиції), Уельс (асамблея з обмеженими повноваженнями), Північна Ірландія (асамблея, складна система розподілу влади між громадами). Референдум про незалежність Шотландії (2014) — 55% проти відокремлення. Brexit загострив питання — Шотландія голосувала за залишення в ЄС.

Франція — традиційно централізована, але з 1980-х децентралізація. Реформа 1982 року передала повноваження регіонам, департаментам, комунам. Особливий статус Корсики. Референдум 2003 — відхилено створення Корсиканської асамблеї.

Бельгія — з унітарної держави перетворилася на федерацію (1993). Три регіони (Фландрія, Валлонія, Брюссель), три мовні співтовариства (фламандське, французьке, німецькомовне). Складна система розподілу влади. Постійні конфлікти між фламандцями та валлонами. Рекорд світу — 541 день без уряду (2010-2011).

Український досвід

Історичний контекст:

Козацька доба (XVI-XVIII ст.) — Запорозька Січ як республіка з виборним гетьманом. Територіальна організація: полки, сотні, курені. Елементи самоврядування. Автономія у складі Речі Посполитої, пізніше — Московської держави.

У складі Російської імперії (XVIII-XX ст.) — унітарна централізована держава. Губернії, повіти, волості. Призначені губернатори. Ліквідація автономії (Гетьманщина скасована 1764-1781). Лише Фінляндія та Польща мали автономію.

УНР та ЗУНР (1917-1921) — проєкти національної держави. УНР — унітарна республіка. Спроба федеративного союзу з Кубанню, Доном. ЗУНР — об’єднання з УНР (Акт Злуки 1919). Невдача через війни, інтервенції, відсутність досвіду державотворення.

У складі СРСР (1922-1991) — Українська РСР як суб’єкт федерації, але реально — жорстка централізація через комуністичну партію. Формальне право сецесії (ст. 72 Конституції СРСР). Обласний поділ. Низький рівень самоврядування.

Незалежна Україна (з 1991):

Конституція 1996 закріпила унітарний устрій (ст. 2): “Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючих кордонів є цілісною і недоторканною”. Одночасно визнано особливий статус АР Крим (ст. 134-139) — автономія в рамках унітарної держави.

Адміністративно-територіальний устрій: 24 області, 1 АР Крим, 2 міста спеціального статусу (Київ, Севастополь). Області поділяються на райони, міста, селища, села. Призначувані голови обласних державних адміністрацій (до 2014), обрані обласні ради.

Проблеми централізації:

Фінансова залежність регіонів від центру (до 90% доходів перерозподіляються).
Призначення керівників на місцях Президентом.
Обмежені повноваження місцевого самоврядування.
Корупція та неефективність.

Реформа децентралізації (з 2014):

Законодавча база:

Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади (1 квітня 2014).
Закон “Про добровільне об’єднання територіальних громад” (2015).
Зміни до Бюджетного та Податкового кодексів (2015).

Результати реформи (2015-2020):

Фінансові показники:

Місцеві бюджети зросли з 68,6 млрд грн у 2014 році до 275 млрд грн у 2019 році Decentralization (зростання у 4 рази).
Власні доходи місцевих бюджетів з 2014 по 2017 рік зросли на понад 124 млрд гривень Wikipedia.
2023: доходи місцевих бюджетів — 614 млрд грн (попри повномасштабну війну).

Територіальна реорганізація:

За 2015-2019 роки створено 982 ОТГ Decentralization, до складу яких увійшли близько 4500 колишніх місцевих рад.
2020: завершено покриття всієї території (створено 1469 громад).
Скорочення районів з 490 до 136 (липень 2020).

Інфраструктурні досягнення:

Створено мережу Центрів надання адміністративних послуг (ЦНАПів).
Відремонтовано / побудовано тисячі кілометрів доріг.
Відкрито / відремонтовано сотні дитсадків, шкіл, амбулаторій.

Проблеми та виклики:

Згідно з дослідженням, опублікованим у науковому журналі “Політичні інститути та процеси”, у 2019 році 73% об’єднаних громад в Україні мали дотаційні бюджети Ipiend, що вказує на нерівномірність розвитку та необхідність подальшої роботи над забезпеченням спроможності громад.

Практична підготовка

Візуальні матеріали:

Карти світу з позначенням форм державного устрою (кольорове кодування: унітарні, федеративні)
Інфографіка порівняння повноважень у різних системах
Карта децентралізації в Україні (ОТГ, нові райони)
Схеми розподілу влади у США, Німеччині, Швейцарії, Україні

Статистичні дані:

Зі 195 країн світу: 25 федерацій (13%), 170 унітарних держав (87%).
Площа федерацій — 51% суші Землі.
Населення федерацій — 40% світового населення.
Найбільші за територією федерації: Росія, Канада, США, Бразилія, Австралія.
Найбільші за населенням федерації: Індія, США, Бразилія, Пакистан, Нігерія.

Для аналізу:

Конституція України (статті про устрій держави, місцеве самоврядування).
Закон “Про місцеве самоврядування” (1997).
Закон “Про добровільне об’єднання територіальних громад” (2015).
Європейська хартія місцевого самоврядування (1985, ратифікована Україною 1997).

Кейси для обговорення:

Розпад Югославії (етнічні конфлікти у федерації).
Каталонський референдум 2017 (регіоналізація vs цілісність).
Шотландський референдум 2014 (право на самовизначення).
Українська децентралізація (реформа ОТГ).

Джерела та література

Офіційні документи та нормативні акти:

Конституція України. Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80
Конституція США (1787). National Archives. URL: https://www.archives.gov/founding-docs/constitution
Основний закон Федеративної Республіки Німеччина (1949). URL: https://www.gesetze-im-internet.de/gg/index.html
Європейська хартія місцевого самоврядування (1985, ратифікована Україною 1997). Рада Європи.

Наукова література:

Елазар Д. Дослідження федералізму / Д. Елазар. — Київ, 2008.
Райкер В. Федералізм: походження, функціонування та значення / В. Райкер.
Горбатюк Т. Реформа місцевого самоврядування та фінансової децентралізації в Україні // Політичні інститути та процеси. 2021. №1. С. 22-30.

Статистика та бази даних:

Decentralization.gov.ua — офіційний портал реформи децентралізації в Україні. URL: https://decentralization.gov.ua
U-LEAD — програма ЄС/ПРООН підтримки децентралізації. URL: https://u-lead.in.ua
World Bank Open Data. URL: https://data.worldbank.org
CIA World Factbook. URL: https://www.cia.gov/the-world-factbook

Енциклопедичні джерела:

Федерація // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Федерація
Розпад Югославії // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Розпад_Югославії
Список країн за площею // Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Список_країн_за_площею

Інтернет-ресурси:

Constitute Project — порівняння конституцій світу. URL: https://www.constituteproject.org
Forum of Federations — міжнародна організація федералізму. URL: http://www.forumfed.org

Дизайн уроку

Провокація

Варіант А. Географічний парадокс.

Покажіть класу дві карти поруч:

Карта 1.. Найбільші країни світу за площею

Росія (17,1 млн км²) — федерація
Канада (9,9 млн км²) — федерація
США (9,8 млн км²) — федерація
Китай (9,6 млн км²) — унітарна держава
Бразилія (8,5 млн км²) — федерація
Австралія (7,7 млн км²) — федерація
Індія (3,3 млн км²) — федерація

Карта 2. Найбільші країни за населенням.

Індія (1,4 млрд) — федерація
Китай (1,4 млрд) — унітарна держава
США (335 млн) — федерація
Індонезія (275 млн) — унітарна держава
Пакистан (230 млн) — федерація
Бразилія (215 млн) — федерація
Нігерія (220 млн) — федерація

Запитання для класу:

Що ви помітили? Чому 6 із 7 найбільших за територією країн — федерації?
Чи можна ефективно керувати величезною територією з одного центру?
Чому Китай, маючи 1,4 млрд населення, залишається унітарним, а Індія з таким самим населенням — федерація?
Україна (603 тис. км², 41 млн населення до 2022 р.) — яка форма устрою оптимальна?

Методичний коментар:

Дайте учням 3 хвилини для індивідуальних роздумів, потім обговоріть у парах, а потім винесіть на загальну дискусію. Підведіть до висновку: великий розмір, різноманітність (етнічна, мовна, релігійна) часто вимагають федеративного устрою, але не завжди (приклад Китаю).

Варіант Б. Історична драма.

Покажіть хронологію розпаду федерацій:

1991 — Розпад СРСР (15 незалежних держав)
1991-1999 — Розпад Югославії (7 держав, криваві війни)
1993 — Розпад Чехословаччини (Чехія та Словаччина, мирно)
2011 — Розпад Судану (Судан та Південний Судан)

Але водночас:

1993 — Бельгія перетворилася з унітарної держави на федерацію
З 1949 — ФРН успішно функціонує як федерація
З 1787 — США — найстабільніша федерація у світі

Запитання:

Чому одні федерації розпадаються, а інші процвітають?
Що об’єднує розпалі федерації (СРСР, Югославія, Чехословаччина)?
Що відрізняє успішні федерації (США, Німеччина, Швейцарія)?
Чи означає розпад федерації, що федералізм не працює?

Методичний коментар:

Підведіть учнів до висновку, що форма устрою сама по собі не гарантує успіху чи провалу. Важливі: демократія, верховенство права, економічний розвиток, громадянська ідентичність, відсутність агресивного націоналізму.

Практика

Завдання 1. Порівняльний аналіз конституцій (індивідуальна робота, 15 хвилин).

Мета: розвинути вміння працювати з конституційними текстами, визначати форму державного устрою, аналізувати розподіл повноважень.

Матеріали: уривки з конституцій трьох країн.

Джерело 1. Конституція України (унітарна держава)

Стаття 2. Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючих кордонів є цілісною і недоторканною.

Стаття 132. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Стаття 140. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Джерело 2. Конституція США (федерація)

X Поправка (1791). Повноваження, які не делеговані Сполученим Штатам цією Конституцією і користування якими не заборонено нею окремим штатам, зберігаються відповідно за штатами або за народом.

Стаття I, Розділ 8. Конгрес має повноваження: установлювати і стягувати податки, мита, збори та акцизи; сплачувати борги, забезпечувати спільну оборону та загальний добробут Сполучених Штатів; карбувати монету; регулювати торгівлю з іноземними державами, між окремими штатами; оголошувати війну; утримувати армію та флот.

Стаття IV, Розділ 4. Сполучені Штати гарантують кожному штату республіканську форму правління.

Джерело 3. Основний закон ФРН (федерація)

Стаття 20. Федеративна Республіка Німеччина є демократичною і соціальною федеративною державою. Уся державна влада виходить від народу.

Стаття 30. Здійснення державних повноважень і виконання державних завдань належить землям, якщо цей Основний закон не встановлює або не допускає іншого порядку.

Стаття 70. Землі мають право законодавства, якщо цей Основний закон не надає законодавчих повноважень Федерації. Розмежування компетенції між Федерацією і землями визначається положеннями цього Основного закону.

Завдання для учнів:

Заповніть порівняльну таблицю:

Критерій	Україна	США	Німеччина
Форма державного устрою
Принцип розподілу повноважень
Хто має залишкові повноваження?
Право видавати закони у регіонів
Рівні громадянства
Ступінь централізації

Аналітичні запитання:

У якій країні регіони (штати, землі) мають найбільше повноважень?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

У якій країні центральна влада найсильніша?

Що означає “залишкові повноваження” і кому вони належать у кожній системі?

Яка система дає більше можливостей для врахування регіональної специфіки?

Відповіді та методичний коментар:

Україна — унітарна держава з елементами децентралізації. Принцип єдності території, але визнання необхідності поєднання централізації та децентралізації. Місцеве самоврядування, але без законодавчих повноважень. Високий ступінь централізації, особливо у фінансовій сфері.

США — класична федерація. Принцип: федерація має лише делеговані повноваження, усе інше — у штатів (X поправка). Штати мають широку автономію, власні конституції, закони. Дві системи громадянства (федеральне + штатів). Децентралізована система.

Німеччина — кооперативна федерація. Презумпція компетенції земель (ст. 30): якщо не вказано інше, повноваження належать землям, але Федерація має значні повноваження у ключових сферах. Бундесрат як інструмент участі земель у федеральному законодавстві. Баланс між центром і землями.

Найбільше повноважень у регіонів: США (штати), потім Німеччина (землі), найменше — Україна (області без законодавчих повноважень).

Найсильніша центральна влада: Україна (унітарна держава), потім Німеччина (кооперативний федералізм), найслабша — США (обмежений уряд).

Залишкові повноваження — це повноваження, не перераховані в конституції. У США та Німеччині вони належать регіонам (штатам, землям), в Україні — державі.

Завдання 2. Кейс-стаді: Успіхи та провали федерацій (робота в парах, 20 хвилин)

Мета: розвинути аналітичні навички, здатність виявляти причини успіху або краху політичних систем.

Інструкція: Кожна пара отримує один кейс для аналізу. Прочитайте інформацію та дайте відповідь на запитання.

Кейс 1. Розпад Югославії (1991-1999)

Контекст: Соціалістична Федеративна Республіка Югославія (1945-1991) об’єднувала 6 республік (Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Сербія, Чорногорія, Македонія) та 2 автономні краї (Воєводина, Косово). Засновник Йосип Броз Тіто тримав країну разом гаслом “Братство і єдність”.

Причини розпаду:

Смерть Тіто (1980) — зникнення об’єднувального лідера.
Економічна криза 1980-х — різний рівень розвитку республік.
Етнічна та релігійна різноманітність — серби (православні), хорвати (католики), боснійці (мусульмани), словенці, македонці, албанці.
Зростання націоналізму — Слободан Мілошевич у Сербії проголосив “велику Сербію”.
Крах комунізму — послаблення федерального центру.
Конституційна конструкція — слабкий центр, сильні республіки, право вето кожної республіки.

Хід подій:

1991 — Словенія та Хорватія проголошують незалежність;
1991-1995 — війна у Хорватії (15 тис. загиблих);
1992-1995 — війна у Боснії (100 тис. загиблих, геноцид у Сребрениці);
1998-1999 — війна у Косово (10 тис. загиблих, бомбардування НАТО);
2006 — Чорногорія проголошує незалежність;
2008 — Косово проголошує незалежність.

Результат: 7 незалежних держав (Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Сербія, Чорногорія, Македонія, Косово), 150 тис. загиблих, 4 млн біженців.

Питання для аналізу:

Які були структурні слабкості югославської федерації?

Яку роль зіграли етнічні та релігійні відмінності?

Чи можна було запобігти розпаду? Які механізми могли б зберегти єдність?

Які уроки для інших багатонаціональних федерацій?

Кейс 2. Каталонська криза в Іспанії (2017)

Контекст: Іспанія — регіоналізована унітарна держава з 17 автономними співтовариствами. Каталонія — найбагатший регіон (20% ВВП Іспанії), власна мова, культура, історія. Франсіско Франко (1939-1975) забороняв каталонську мову та культуру. Після демократизації (з 1978) Каталонія отримала широку автономію: власний парламент, уряд, поліція, контроль над освітою.

Причини сепаратизму:

Економічні: Каталонія платить більше податків до центру, ніж отримує назад.
Культурні: прагнення зберегти каталонську мову та ідентичність.
Політичні: обмеження автономії Конституційним судом (2010).
Історичні: пам’ять про репресії Франко.
Демократичні: вимога права на самовизначення.

Хід подій:

2006 — новий статут автономії Каталонії (більше повноважень);
2010 — Конституційний суд Іспанії скасовує частину положень статуту;
2014 — неофіційний референдум про незалежність (80% за, але 37% явка);
вересень 2017 — Каталонський парламент призначає референдум;
жовтень 2017 — референдум (90% за незалежність, 43% явка). Іспанська поліція штурмує дільниці. Проголошення незалежності. Мадрид застосовує ст. 155 Конституції — розпускає каталонський парламент, вводить пряме правління.
2019 — Верховний суд Іспанії засуджує лідерів незалежності до 9-13 років в’язниці за заколот;
2021 — помилування лідерів, діалог між Мадридом та Барселоною.

Позиції сторін:

Каталонці: ми маємо право на самовизначення. Ми окрема нація з власною мовою, культурою, історією. Ми економічно експлуатовані. Демократія означає право вирішувати свою долю.

Мадрид: Конституція (ст. 2) гарантує “нерозривну єдність іспанської нації”. Референдум незаконний. Каталонія — частина Іспанії, сепаратизм неприйнятний. Демократія — це не тільки більшість, але й верховенство права.

Питання для аналізу:

Чи достатньо Каталонії автономії, чи потрібна незалежність?

Чи мають регіони право на сецесію в демократичній державі?

Як збалансувати територіальну цілісність та право на самовизначення?

Що Україна може навчитися з каталонського досвіду?

Кейс 3. Успіх Швейцарської федерації

Контекст: Швейцарія — 26 кантонів, 4 мови (німецька 63%, французька 23%, італійська 8%, ретороманська 0,5%), католики та протестанти. Найдавніша демократія Європи (з 1291 — конфедерація, з 1848 — федерація).

Чинники успіху:

Максимальна автономія кантонів — кожен кантон має власну конституцію, парламент, уряд, суди, освітню систему, податкову систему. Кантони старші за федерацію (делегували їй лише окремі повноваження).
Принцип субсидіарності — рішення ухвалються на найнижчому можливому рівні. Федерація робить лише те, що кантони не можуть самі (оборона, зовнішня політика, митниця, валюта).
Пряма демократія — референдуми на всіх рівнях (федеральному, кантональному, комунальному). Щороку 3-4 загальнонаціональні референдуми. Ініціатива громадян (100 тис. підписів — винесення питання на референдум).
Консоціальна демократія — “магічна формула” розподілу влади між партіями, мовними та релігійними групами. Федеральна рада (уряд) — 7 членів від 4 найбільших партій. Ротація президентства (щорічно).
Мовна рівність — 4 офіційні мови, документи перекладаються. Німецькомовні, французькі, італійські кантони мають культурну автономію.
Економічне процвітання — один із найвищих рівнів життя у світі. Успішна економіка знімає конфлікти.
Нейтралітет — з 1815 постійний нейтралітет. Швейцарія не член НАТО, ЄС. Зовнішня загроза об’єднує кантони.
Політична культура — традиції компромісу, толерантності, поваги до різноманітності. Громадянська ідентичність сильніша за етнічну чи мовну.

Виклики:

Популізм (Швейцарська народна партія виступає проти імміграції, ЄС).
Відносини з ЄС (Швейцарія оточена ЄС, але не член).
Мовні конфлікти (німецькомовна більшість vs французько-італійська меншість).

Питання для аналізу:

Які ключові чинники роблять швейцарську федерацію успішною?

Чи можна перенести швейцарський досвід на інші країни?

Яка роль прямої демократії у збереженні єдності?

Що Україна могла б запозичити зі швейцарського досвіду?

Методичний коментар:

Після аналізу кейсів організуйте загальне обговорення. Порівняйте висновки груп. Підведіть до узагальнень:

Чому федерації розпадаються:

Етнічні конфлікти без механізмів примирення.

Економічна нерівність регіонів.

Авторитаризм та відсутність демократії.

Слабкість громадянської ідентичності.

Зовнішні втручання.

Чому федерації успішні:

Сильна громадянська ідентичність.

Демократія та верховенство права.

Економічне процвітання.

Баланс між єдністю та різноманітністю.

Механізми участі регіонів в ухваленні рішень.

Завдання 3. Дослідницька лабораторія: українська децентралізація (групова робота, 30 хвилин).

Мета: дослідити реальний досвід децентралізації в Україні, оцінити результати реформи, розвинути навички роботи зі статистикою та аналізу політики. Розвиток ключової компетентності: соціальна та громадянська компетентність — розуміння процесів у власній країні, усвідомлення прав територіальних громад.

Організація: клас розділяється на 4 групи, кожна досліджує свій аспект реформи децентралізації.

Група 1. Історія та причини реформи.

Завдання: дослідіть, чому Україна розпочала децентралізацію у 2014 році.

Матеріали для аналізу:

Революція Гідності (2013-2014) — вимоги громадянського суспільства;
початок війни на Сході (2014) — необхідність ефективного управління;
економічна криза — неефективність централізованої системи;
європейська інтеграція — рекомендації ЄС, Європейська хартія місцевого самоврядування.

До реформи (до 2014):

11 тис. сіл, селищ, міст — більшість неспроможні фінансово;
90% податків йшли до центру, потім перерозподілялися;
призначувані голови районних та обласних державних адміністрацій;
обмежені повноваження місцевого самоврядування;
корупція, неефективність, відірваність влади від людей.

Запитання для групи:

Створіть таймлайн подій, що призвели до реформи (2013-2015).
Які внутрішні фактори вимагали децентралізації?
Які зовнішні (міжнародні) фактори вплинули на реформу?
Як війна на Сході вплинула на необхідність реформи?

Форма презентації: інфографічний таймлайн з ключовими подіями та факторами.

Група 2. Зміст та механізми реформи.

Завдання: Дослідіть, що саме змінилося в результаті реформи децентралізації.

Основні елементи реформи:

Об’єднані територіальні громади (ОТГ)
- добровільне об’єднання сіл, селищ, міст;
- створення спроможних громад (населення 5-10 тис. і більше);
- 2015-2020: створено 1469 ОТГ, які покрили всю територію України.
Фінансова децентралізація
- 60% податку на доходи фізичних осіб залишається у громадах;
- акцизний податок (із роздрібного продажу пального);
- плата за землю, єдиний податок, податок на нерухоміст;
- зростання доходів місцевих бюджетів у 3-4 рази.
Передача повноважень
- освіта: громади управляють школами, садочками;
- охорона здоров’я: первинна медицина (амбулаторії, ФАПи);
- соціальний захист: допомоги, послуги;
- дороги: місцеві дороги;
- земля: розпорядження землями за межами населених пунктів.
Адміністративна реформа (2020)
- скорочення районів з 490 до 136;
- ліквідація райдержадміністрацій;
- громада — базовий рівень управління.

Запитання для групи:

Створіть схему “До і після” реформи (порівняння систем)
Як змінилося фінансування місцевих бюджетів?
Які повноваження передано громадам?
Як змінилася адміністративно-територіальна структура?

Форма презентації: порівняльна таблиця та схема розподілу повноважень і фінансів.

Група 3. Результати та досягнення.

Завдання: оцініть конкретні результати реформи за 2015-2024 роки.

Статистичні показники:

Фінансові показники:

2014: доходи місцевих бюджетів — 68,6 млрд грн;
2019: доходи місцевих бюджетів — 275 млрд грн (зростання у 4 рази);
2023: доходи місцевих бюджетів — 614 млрд грн (попри війну).

Інфраструктурні досягнення:

відремонтовано / побудовано тисячі км доріг;
відкрито/відремонтовано сотні дитсадків, шкіл, амбулаторій;
створено мережу ЦНАПів (центри надання адміністративних послуг) — близько 800 по всій Україні;

Соціальні показники:

покращення якості послуг (медицина, освіта, соціальний захист);
зростання зарплат вчителів, медиків у громадах;
підвищення прозорості та підзвітності (електронні бюджети, ProZorro).

Приклади успішних громад:

Старобільська ОТГ (Луганщина) — зразкова медицина та інфраструктура;
Галицька ОТГ (Івано-Франківщина) — туризм та екологічні проєкти;
Новоград-Волинська ОТГ (Житомирщина) — промисловий розвиток.

Запитання для групи:

Проаналізуйте фінансову статистику — наскільки зросли бюджети.
Які конкретні зміни відчули громадяни?
Наведіть 2-3 приклади успішних громад
Як реформа вплинула на якість життя?

Форма презентації: інфографіка з ключовими цифрами та success stories.

Група 4. Проблеми та виклики.

Завдання: критично оцініть проблеми та невирішені питання реформи.

Проблеми реформи:

Нерівномірний розвиток
- великі міста та їхні передмістя розвиваються швидше;
- сільські та периферійні громади відстають;
- міграція молоді до великих міст.
Нестача фахівців
- громадам бракує кваліфікованих управлінців;
- недостатня підготовка голів та депутатів;
- складність у залученні інвестицій.
Корупційні ризики
- концентрація фінансів створює спокуси;
- слабкість контролю на місцевому рівні;
- “Нові феодали” — монополізація влади окремими особами.
Незавершеність реформи
- невирішене питання обласного рівня (призначувані голови ОДА);
- недостатня передача повноважень (вторинна медицина, спецосвіта);
- конфлікти між різними рівнями влади.
Вплив війни
- Окуповані території — реформа заморожена
- Прифронтові громади — надзвичайні умови
- Перенавантаження громад біженцями та ВПО

Запитання для групи:

Які основні проблеми гальмують реформу?
Чи всі громади виграли від об’єднання?
Які корупційні ризики створює децентралізація?
Що ще потрібно зробити для завершення реформи?

Форма презентації: SWOT-аналіз реформи децентралізації (Strengths, Weaknesses, Opportunities, Threats).

Спільна презентація та синтез (10 хвилин):

Після презентацій груп проведіть загальне обговорення:

Чи вдалася реформа децентралізації в Україні?
Що є найбільшим досягненням?
Яка найбільша проблема?
Що далі? Які наступні кроки потрібні?

Методичний коментар:

Це завдання розвиває соціальну та громадянську компетентність — учні досліджують реальні процеси у своїй країні, аналізують конкретну політичну реформу, формують обґрунтовану позицію. Важливо, щоб учні розуміли: децентралізація — це не абстрактна теорія, а реальність, що впливає на їхнє повсякденне життя (школи, лікарні, дороги, послуги).

Завдання 4. Симуляція: конституційний конвент (робота в групах, 25 хвилин)

Мета: застосувати знання про форми державного устрою на практиці, розвинути навички аргументації, компромісу, ухвалення колективних рішень.

Сценарій: уявна країна “Різноманіття” щойно здобула незалежність після розпаду імперії. Країна має складний склад:

Географія:

площа: 500 тис. км²
населення: 30 млн
столиця в центрі: 3 млн населення
5 великих регіонів з різними характеристиками

Регіон Північ:

населення: 8 млн (26%)
промисловий, багатий (40% ВВП)
етнічна більшість — північці (95%)
мова — північна
релігія — протестанти

Регіон Південь:

населення: 6 млн (20%)
аграрний, середній рівень розвитку (20% ВВП)
етнічна більшість — південці (90%)
мова — південна
релігія — католики

Регіон Захід:

населення: 5 млн (17%)
гірський, найбідніший (10% ВВП)
етнічна меншість — західці (40%), мігранти з гір (60%)
багатомовність
релігія — іслам та християнство

Регіон Схід:

населення: 7 млн (23%)
видобувний (нафта, газ), багатий (25% ВВП)
етнічно змішаний
мова — східна
релігія — православ’я

Столичний регіон (Центр):

населення: 4 млн (13%)
послуги, фінанси (5% ВВП)
нтнічно змішаний
багатомовний
різні релігії

Проблеми:

Економічна нерівність (Північ багатий, Захід бідний).
Етнічна та мовна різноманітність.
Релігійні відмінності.
Історична пам’ять (Північ і Південь воювали 100 років тому).
Сепаратистські настрої (Північ хоче більше автономії, Захід — незалежності).

Завдання:

Конституційний конвент має обрати форму державного устрою для нової країни. Клас розділяється на 5 делегацій (по регіонах).

Кожна делегація готує:

Позицію свого регіону:
- Яка форма устрою вигідна регіону (унітарна / федерація / конфедерація)?
- Які повноваження регіон хоче мати?
- Які гарантії потрібні регіону?
Аргументи:
- Чому саме ця форма оптимальна для країни?
- Як вона задовольнить інтереси регіону?
- Як вона забезпечить єдність країни?
“Червоні лінії”:
- Що регіон ніколи не прийме?
- На який компроміс готовий?

Позиції регіонів (орієнтовні):

Північ (багатий промисловий):

Позиція: федерація з широкою автономією
Аргумент: “Ми платимо найбільше податків, хочемо контролювати свої гроші”
Вимога: контроль над бюджетом, власне законодавство
Червона лінія: не хочемо платити за бідні регіони без отримання автономії

Південь (аграрний середній):

Позиція: унітарна держава з децентралізацією
Аргумент: “Нам потрібна єдність після століть конфліктів”
Вимога: захист католицької віри, гарантії мовних прав
Червона лінія: федерація може призвести до розпаду

Захід (гірський бідний):

Позиція: асиметрична федерація або навіть конфедерація
Аргумент: “Ми інші, нам потрібна максимальна автономія”
Вимога: власний парламент, контроль над ресурсами, право на самовизначення
Червона лінія: централізація призведе до асиміляції

Схід (нафтогазовий багатий):

Позиція: федерація з контролем над ресурсами
Аргумент: “Нафта і газ на нашій території, ми хочемо отримувати доходи”
Вимога: власний бюджет з нафтових доходів, мовна автономія
Червона лінія: центр не може забирати наші ресурси

Столиця (змішана):

Позиція: унітарна держава з сильним центром
Аргумент: “Федерація призведе до хаосу, потрібен сильний центр для координації”
Вимога: єдині стандарти освіти, медицини, інфраструктури
Червона лінія: надмірна автономія регіонів паралізує державу

Перебіг симуляції (25 хвилин):

Підготовка позицій (5 хв.) — делегації формулюють аргументи
Відкриті дебати (10 хв.) — кожна делегація презентує позицію (2 хв.), інші ставлять запитання
Переговори (5 хв.) — делегації шукають компроміс, можливі коаліції
Голосування (5 хв.) — пропозиції щодо форми устрою, голосування делегацій

Можливі варіанти рішень:

Варіант А: Унітарна держава з регіоналізацією

Єдина держава, але спеціальні автономії для Заходу та Сходу
Децентралізація фінансів (40% податків у регіонах)
Гарантії мовних та релігійних прав

Варіант Б: Симетрична федерація

Усі регіони стають суб’єктами федерації з однаковими правами
Конституційний розподіл повноважень
Верхня палата парламенту від регіонів
Фінансове вирівнювання (багаті допомагають бідним)

Варіант В: Асиметрична федерація

Північ, Схід, Захід — суб’єкти федерації з широкими правами
Південь і Столиця — менше автономії
Спеціальний статус для гірського Заходу

Варіант Г: Конфедерація

Слабкий центр (оборона, валюта, зовнішня політика)
Регіони — практично незалежні держави
Право виходу

Підсумки симуляції:

Після голосування обговоріть:

Чому делегації обрали саме цей варіант?
Хто виграв, хто програв у переговорах?
Чи життєздатне ухвалене рішення?
Які ризики та виклики?
Що цей досвід говорить про реальні країни?

Методичний коментар:

Симуляція демонструє складність вибору форми устрою, необхідність компромісів, конфлікт інтересів. Учні на власному досвіді відчують: форма устрою — це не технічне питання, а результат політичних переговорів та балансу сил. Важливо після симуляції провести ґрунтовну рефлексію, пов’язати досвід з реальними країнами (Україна, Іспанія, Бельгія тощо).

Прогрес

Таблиця самооцінки:

Я знаю / вмію	Ні	Частково	Так
Я розумію різницю між унітарною державою, федерацією та конфедерацією	☐	☐	☐
Я можу проаналізувати переваги та недоліки різних форм устрою	☐	☐	☐
Я розумію процеси децентралізації та регіоналізації	☐	☐	☐
Я можу порівняти досвід різних країн у організації територіальної влади	☐	☐	☐
Я вмію працювати з конституційними текстами	☐	☐	☐
Я розумію суть української реформи децентралізації	☐	☐	☐
Я можу оцінити оптимальність форми устрою для конкретної країни	☐	☐	☐

Рефлексивні запитання для обговорення:

Чи впливає форма державного устрою на якість життя громадян?
Яка форма устрою найкраще підходить для України? Чому?
Чи потрібна Україні подальша децентралізація? У яких сферах?
Як знайти баланс між єдністю держави та автономією регіонів?
Що важливіше: ефективність централізованого управління чи врахування регіональної специфіки?

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 14: Форми державного устрою: унітарна держава, федерація, конфедерація. Регіоналізація та децентралізація

Робочий аркуш учнів і учениць

Провокація

Географічна загадка

Подивіться на список найбільших країн світу за площею:

Росія (17,1 млн км²) — федерація
Канада (9,9 млн км²) — федерація
США (9,8 млн км²) — федерація
Китай (9,6 млн км²) — унітарна держава
Бразилія (8,5 млн км²) — федерація
Австралія (7,7 млн км²) — федерація
Індія (3,3 млн км²) — федерація

Ваші спостереження:

Скільки федерацій серед топової 7-ки: _______

Ваша гіпотеза: чому великі за територією країни частіше обирають федеративний устрій?

А тепер порівняйте: Україна (603 тис. км², 41 млн населення) — унітарна держава. Польща (313 тис. км², 38 млн) — унітарна. Франція (644 тис. км², 67 млн) — унітарна.

Додаткове питання: чи розмір країни визначає форму устрою? Які інші фактори важливі?

Практика

Завдання 1. Аналіз конституцій (індивідуальна робота).

Прочитайте уривки з конституцій. Заповніть таблицю:

Критерій	Україна	США	Німеччина
Форма державного устрою
Принцип розподілу повноважень
Хто має залишкові повноваження*?
Чи регіони мають право видавати закони?
Кількість рівнів громадянства

*Залишкові повноваження — це ті, що не перераховані в конституції.

Аналітичні запитання:

У якій країні регіони мають найбільше самостійності?

У якій країні центральна влада найсильніша?

Що означає “залишкові повноваження належать штатам / землям”?

Чи можуть регіони України видавати власні закони? Чому?

Завдання 2. Кейс-стаді (робота в парах).

Ваш кейс: ☐ Розпад Югославії ☐ Каталонська криза ☐ Успіх Швейцарії

Основна інформація про кейс:

Відповіді на запитання:

Які були основні причини кризи / успіху?

Яку роль зіграла форма державного устрою?

Чи можна було уникнути кризи? Як?

Які уроки для України?

Завдання 3. Українська децентралізація (групова робота).

Ваша група досліджує: ☐ Історію та причини ☐ Зміст реформи ☐ Результати ☐ Проблеми

Ключові висновки вашого дослідження:

1. Головна теза (що ви з’ясували?):

2. Три найважливіших факти / цифри:

_______________________________________________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________________________________________

3. Приклад або кейс:

4. Ваша оцінка:

Що вдалося в реформі?

Що не вдалося?

Що потрібно зробити далі?

Завдання 4. Симуляція “Конституційний конвент” (групова робота).

Ваш регіон: ☐ Північ ☐ Південь ☐ Захід ☐ Схід ☐ Столиця

Характеристика вашого регіону:

Населення: _____________

Економіка: _____________

Особливості: _____________________________________________

Позиція вашого регіону:

Яку форму державного устрою підтримуєте: ☐ Унітарна ☐ Федерація ☐ Конфедерація

Три головні аргументи:

_______________________________________________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________________________________________
_______________________________________________________________________________________________________________

Ваші вимоги (що регіон хоче отримати?):

Ваші “червоні лінії” (що ніколи не приймете?):

На який компроміс готові?

Результат переговорів:

Яке рішення ухвалено: _____________________________________________

Чи задоволені ви рішенням: ☐ Так ☐ Частково ☐ Ні

Чому?

Рефлексія симуляції:

Що найважче в переговорах?

Чому важко знайти рішення, яке влаштує всіх?

Прогрес

Оцініть свої знання після уроку:

Я знаю / вмію	Ні	Частково	Так
Я розумію різницю між унітарною державою, федерацією та конфедерацією	☐	☐	☐
Я можу проаналізувати переваги та недоліки різних форм устрою	☐	☐	☐
Я розумію процеси децентралізації та регіоналізації	☐	☐	☐
Я можу порівняти досвід різних країн	☐	☐	☐
Я вмію працювати з конституційними текстами	☐	☐	☐
Я розумію суть української реформи децентралізації	☐	☐	☐
Я можу оцінити оптимальність форми устрою для конкретної країни	☐	☐	☐

Рефлексія

Відповідіть на запитання:

Найцікавіше відкриття на цьому уроці:

Чи впливає форма державного устрою на якість життя громадян?

Яка форма устрою, на вашу думку, оптимальна для України? Обґрунтуйте.

Чи потрібна Україні подальша децентралізація? У яких сферах?

Як ваша територіальна громада (місто, селище, село) змінилася внаслідок реформи децентралізації? Що ви помітили?

Якби ви були депутатом Верховної Ради, яку б реформу територіального устрою ви запропонували?

Як знайти баланс між єдністю держави та врахуванням регіональної специфіки?

Додаткові матеріали для поглибленого вивчення

Рекомендовані джерела

Книги та наукові праці:

Вільям Райкер “Федералізм: походження, функціонування та значення”
Даніель Елазар “Дослідження федералізму”
Роберт Даль “Демократія та її критики” (розділ про федералізм)
“Децентралізація в Україні: законодавство, практика, перспективи” (колективна монографія)

Документальні фільми та відео:

“Федералізм у дії: досвід США” (PBS)
“Європа регіонів” (Arte)
“Українська децентралізація: чотири роки реформ” (Громадське ТБ)

Онлайн-ресурси:

Constitute Project — порівняння конституцій: https://www.constituteproject.org
Decentralization.gov.ua — офіційний портал реформи децентралізації
U-LEAD — програма підтримки децентралізації в Україні
Forum of Federations — міжнародна організація федералізму

Інтерактивні інструменти:

Інтерактивна карта ОТГ України
Фінансовий моніторинг місцевих бюджетів
Рейтинги спроможності громад

Цитати для роздумів:

“Федералізм — це не просто розподіл влади, це філософія врядування, що цінує різноманітність.” — Даніель Елазар
“Найкраща школа демократії — місцеве самоврядування.” — Алексіс де Токвіль
“Децентралізація — це не слабкість держави, а її сила через довіру до громадян.” — Володимир Гройсман

Додаткові активності

Екскурсія до органів місцевого самоврядування: Відвідайте міську/селищну раду, ЦНАП, зустріньтеся з головою громади

Проєкт “Бюджет участі”: Розробіть проєкт для вашої громади в рамках бюджету участі

Інтерв’ю з депутатом: Запитайте місцевого депутата про досвід децентралізації

Порівняльне дослідження: Порівняйте свою громаду з сусідньою — що вдалося краще?

Підсумок: Форма державного устрою — це не абстрактна теорія, а реальність, що впливає на повсякденне життя кожного громадянина. Децентралізація в Україні — це про те, хто буде ремонтувати дорогу біля вашого дому, чи буде садочок у вашому селі, наскільки якісну медичну допомогу ви отримаєте. Розуміння цих процесів робить вас свідомим громадянином, здатним впливати на розвиток своєї громади та країни.

Завантажити матеріал (PDF)

Ділись та обговорюй важливе

Форми державного устрою: унітарна держава, федерація, конфедерація. Регіоналізація та децентралізація

Матеріал

Урок 14: Форми державного устрою: унітарна держава, федерація, конфедерація. Регіоналізація та децентралізація

Джерела та література

Дизайн уроку

Методичний коментар:

Методичний коментар:

Завдання 1. Порівняльний аналіз конституцій (індивідуальна робота, 15 хвилин).

Завдання 2. Кейс-стаді: Успіхи та провали федерацій (робота в парах, 20 хвилин)

Методичний коментар:

Завдання 3. Дослідницька лабораторія: українська децентралізація (групова робота, 30 хвилин).

Методичний коментар:

Завдання 4. Симуляція: конституційний конвент (робота в групах, 25 хвилин)

Методичний коментар:

Рефлексивні запитання для обговорення:

Урок 14: Форми державного устрою: унітарна держава, федерація, конфедерація. Регіоналізація та децентралізація

Робочий аркуш учнів і учениць

Завдання 1. Аналіз конституцій (індивідуальна робота).

Завдання 2. Кейс-стаді (робота в парах).

Завдання 3. Українська децентралізація (групова робота).

Завдання 4. Симуляція “Конституційний конвент” (групова робота).

Додаткові матеріали для поглибленого вивчення

Додаткові активності

Ділись та обговорюй важливе