матеріал 15

Італія та Іспанія – середземноморські сестри

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 15. Італія та Іспанія – середземноморські сестри

Які результати уроку?

За Державним стандартом:

обґрунтовує вплив діяльності людини / власної діяльності на збереження / порушення взаємозв’язків у природі [12 ПРО 3.3.1-2]
оцінює внесок природничих наук, технологій і техніки в забезпечення сталого розвитку суспільства [12 ПРО 3.4.1-2]
висловлює судження щодо значення науково-природничих знань і діяльності учених-природничників і винахідників для забезпечення суспільного прогресу і покращення якості життя [12 ПРО 3.4.2.-1]

На уроці учні/учениці:

дізнаються про спільні та відмінні риси Італії та Іспанії
проаналізують, як різні форми правління можуть призводити до схожих результатів розвитку
дослідять роль туризму у середземноморських економіках
виявлять зв’язок між демократичними інституціями та якістю життя

Ключова компетентність уроку: громадянські та соціальні компетентності – учнівство аналізує, як різні форми правління (парламентська монархія в Іспанії та республіка в Італії) можуть призводити до схожих результатів за умови демократичного устрою. Досліджують проблему регіональних диспропорцій та національних меншин, формуючи розуміння складності суспільних відносин та важливості діалогу для вирішення конфліктів.

Ключові терміни, особи та концепції

Парламентська республіка – форма правління, за якої президент обирається парламентом або спеціальною колегією виборців і має переважно церемоніальні функції, а реальна виконавча влада належить прем’єр-міністру та уряду.
Парламентська (конституційна) монархія – форма правління, за якої монарх є главою держави з символічними повноваженнями, а фактична влада належить парламенту та уряду, що формується парламентською більшістю.
Регіональна автономія – форма державного устрою, за якої окремі регіони мають право на самоуправління у певних сферах (освіта, культура, місцеві податки) при збереженні єдності держави.
Каталонське питання – політичний конфлікт навколо статусу регіону Каталонія в Іспанії, де частина населення виступає за незалежність або розширення автономії, посилаючись на власну мову, культуру та історію.
Баски (баскський народ) – етнічна група, що мешкає переважно в Країні Басків (Іспанія) та французькій Країні Басків, з унікальною мовою (баскською), яка не належить до індоєвропейської родини.
Північ-Південь (проблема “Меццоджорно”) – економічні та соціальні диспропорції між промислово розвиненою Північною Італією та менш розвиненим аграрним Півднем (Меццоджорно), що мають історичні корені.
Туристична економіка – модель розвитку, за якої значну частку ВВП та зайнятості формує індустрія туризму; характерна для країн з багатою історико-культурною спадщиною та сприятливим кліматом.
Середземноморський клімат – тип клімату, характерний для узбережжя Середземного моря, з жарким сухим літом та м’якою вологою зимою, сприятливий для сільського господарства (виноградарство, оливки) та туризму.
Європейський Союз (ЄС) – економічний та політичний союз 27 європейських країн (станом на 2025 рік), що забезпечує вільний рух товарів, послуг, капіталу та людей між державами-членами.
Шенгенська зона – простір без внутрішніх кордонів у Європі, де громадяни можуть вільно пересуватися без паспортного контролю; включає більшість країн ЄС та деякі інші держави.
Індекс людського розвитку (ІЛР) – комплексний показник, що враховує очікувану тривалість життя, рівень освіти та дохід на душу населення для оцінки якості життя.
Демографічна криза – ситуація, за якої природний приріст населення стає від’ємним через низьку народжуваність та старіння населення, що створює виклики для пенсійних систем та економіки.
Римська спадщина – культурне, правове, архітектурне та мовне надбання Римської імперії, що стало фундаментом для розвитку романських народів (італійців, іспанців, португальців, французів, румунів).
НАТО (Організація Північноатлантичного договору) – військово-політичний альянс, створений 1949 року для колективної оборони країн Північної Америки та Європи.
G7 (Велика сімка) – група найрозвиненіших економік світу (США, Канада, Велика Британія, Франція, Німеччина, Італія, Японія), що координують економічну та зовнішню політику.

Як підготуватися до уроку

Історичний та географічний контекст

Італія та Іспанія – дві великі країни Середземномор’я, що мають багато спільного: римську та католицьку спадщину, схожий клімат, розвинену туристичну індустрію, членство в ЄС та НАТО. Обидві країни пережили період диктатур у XX столітті (фашизм Мусоліні в Італії 1922-1943, франкізм в Іспанії 1939-1975) і здійснили успішний демократичний транзит.

Географічне положення: Італія займає Апеннінський півострів та острови Сицилію і Сардинію (площа 301 тис. км²), Іспанія – більшу частину Піренейського півострова, Балеарські та Канарські острови (площа 506 тис. км²). Обидві країни мають вихід до Середземного моря, гористий рельєф (Альпи та Апенніни в Італії, Піренеї в Іспанії) та середземноморський клімат на узбережжі.

Населення: В Італії проживає близько 59 млн осіб, в Іспанії – 48 млн. Обидві країни стикаються з демографічною кризою: низька народжуваність (1,2-1,3 дитини на жінку), старіння населення, від’ємний природний приріст. Очікувана тривалість життя висока – 83-84 роки, що є одним з найкращих показників у світі.

Форми правління – ключова відмінність:

Італія – парламентська республіка. Президент обирається парламентом на 7 років, має переважно церемоніальні функції. Реальна влада належить прем’єр-міністру (голові Ради міністрів) та уряду, що формується парламентською більшістю.
Іспанія – парламентська конституційна монархія. Король (з 2014 року – Феліпе VI) є главою держави з обмеженими повноваженнями. Виконавчу владу здійснює прем’єр-міністр та уряд, що підзвітні парламенту (Кортесам).

Економічні показники (2024-2025):

ВВП (номінальний): Італія – близько 2,1 трлн доларів (8-ме місце у світі), Іспанія – 1,6 трлн доларів (14-те місце)
ВВП на душу населення: Італія – ~36 000 доларів, Іспанія – ~33 000 доларів
ІЛР: обидві країни входять до групи з “дуже високим людським розвитком” (Італія – 0,895, Іспанія – 0,905)
Структура економіки: послуги становлять близько 70% ВВП в обох країнах, промисловість – 20-25%, сільське господарство – 2-4%

Туризм як економічний локомотив: Обидві країни входять до топ-5 туристичних напрямків світу. Іспанія приймає близько 85 млн туристів на рік (2-ге місце після Франції), Італія – 65 млн (5-те місце). Туризм забезпечує 12-14% ВВП та мільйони робочих місць. Приваблюють туристів: багата історико-культурна спадщина (Рим, Венеція, Флоренція, Барселона, Мадрид), середземноморські пляжі, кухня, вино, мистецтво епохи Відродження.

Регіональні диспропорції:

Італія: Проблема “Північ-Південь” – одна з найгостріших у країні. Північна Італія (Ломбардія, П’ємонт, Венето, Емілія-Романья) – високорозвинений промисловий регіон з ВВП на душу населення на рівні Німеччини. Тут розташовані Мілан (фінансова столиця), Турин (автомобілебудування FIAT), Венеція, Болонья. Південна Італія (Меццоджорно: Кампанія, Калабрія, Сицилія, Апулія) – значно бідніший регіон з високим безробіттям, менш розвиненою інфраструктурою, проблемами організованої злочинності (мафія, каморра, ндрангета). Історичні корені: різний рівень розвитку ще з часів об’єднання Італії 1861 року, коли індустріальна Північ приєдналася до аграрного Півдня.

Іспанія: Регіональна різноманітність виражена в автономіях. Найбагатші регіони – Мадрид, Каталонія, Країна Басків, Наварра. Найбідніші – Естремадура, Андалусія, Мурсія. ВВП на душу населення в Мадриді та Країні Басків у 1,5-2 рази вищий, ніж в Естремадурі.

Національні меншини та сепаратизм:

Каталонське питання: Каталонія (столиця – Барселона) – найрозвиненіший регіон Іспанії, що забезпечує близько 20% ВВП країни. Каталонці мають власну мову (каталанську, близьку до окситанської), культуру, історичні традиції самоуправління. Під час диктатури Франко (1939-1975) каталонську мову та культуру придушували. Після демократизації Каталонія отримала широку автономію, але частина каталонців виступає за повну незалежність. 2017 року регіональний уряд провів референдум про незалежність (не визнаний центральною владою), що призвело до політичної кризи. Конфлікт залишається неврегульованим, хоча останнім часом йдуть спроби діалогу.

Баскське питання: Баски населяють Країну Басків на півночі Іспанії та південному заході Франції. Баскська мова (ескуера) – унікальна, не споріднена з жодною іншою відомою мовою, що робить басків одним з найдавніших народів Європи. З 1959 до 2011 року діяла терористична організація ЕТА (Euskadi Ta Askatasuna – “Країна Басків і свобода”), що боролася за незалежність методами насильства. Після припинення діяльності ЕТА питання автономії вирішується демократичними методами. Країна Басків має широку автономію, власний парламент, уряд, поліцію.

Католицька традиція: Обидві країни традиційно католицькі, хоча рівень релігійності знижується. В Італії розташований Ватикан – центр Римсько-католицької церкви. Католицизм вплинув на культуру, архітектуру (собори, монастирі), мистецтво (ікони, фрески), соціальні норми. Однак після Другої світової війни відбулася секуляризація: релігія відокремлена від держави, зменшилася роль церкви в освіті та політиці.

Демократичний транзит:

Італія: 1946 року монархію скасували на референдумі, проголошено республіку. Конституцію прийнято 1948 року. Політична система характеризується багатопартійністю, частою зміною урядів (понад 60 урядів за 75 років), але стабільністю демократичних інституцій.
Іспанія: Після смерті диктатора Франко 1975 року країна здійснила “мирний перехід” (La Transición) до демократії під керівництвом короля Хуана Карлоса I. Конституцію прийнято 1978 року. Іспанія вступила до НАТО (1982) та ЄС (1986), що закріпило демократичні зміни.

Членство в міжнародних організаціях: Обидві країни – засновники ЄС (Італія – з 1957, Іспанія – з 1986), члени НАТО, Шенгенської зони, єврозони, G20 (Італія також у G7), Ради Європи, ООН. Це забезпечує їм економічну інтеграцію, безпеку, вільний рух товарів, капіталу та людей.

Виклики сьогодення:

Демографічна криза: Старіння населення створює тиск на пенсійні та медичні системи. Потрібна імміграція для підтримки економіки.
Молодіжне безробіття: В Італії та Іспанії безробіття серед молоді (до 25 років) становить 20-25%, що вище за середньоєвропейський рівень.
Державний борг: Італія має один з найвищих рівнів держборгу в ЄС (близько 140% ВВП), що обмежує можливості для інвестицій.
Регіональні напруження: Каталонське питання в Іспанії, проблема Меццоджорно в Італії потребують виваженого підходу.
Міграційний тиск: Обидві країни – “ворота” до Європи для мігрантів з Африки та Близького Сходу, що створює соціальні та політичні виклики.

Методичні акценти для вчителя:

Підкресліть парадокс: різні форми правління (монархія vs республіка) призводять до схожих результатів, якщо країни демократичні. Це важлива ідея для розуміння, що форма менш важлива за зміст – наявність виборів, розподілу влад, верховенства права, поваги до прав людини.
Використайте паралелі з Україною: Україна також має регіональні відмінності (Схід-Захід, Північ-Південь), питання мов та ідентичностей. Досвід Італії та Іспанії показує, що ці виклики можна вирішувати демократичними методами через діалог, автономію, економічний розвиток.
Акцентуйте на ролі ЄС: Членство в ЄС допомогло Італії та Іспанії модернізувати економіку, закріпити демократію, підвищити рівень життя. Це важливий урок для України, яка також прагне до європейської інтеграції.
Обговоріть туризм критично: Туризм приносить дохід, але також створює проблеми – “овертуризм” (перенасичення туристами в Венеції, Барселоні), зростання цін на житло, деградація історичних пам’яток. Важливо знайти баланс.
Розгляньте демографічні виклики: Старіння населення – проблема не лише Італії та Іспанії, а й України. Обговоріть можливі рішення: стимулювання народжуваності, підвищення пенсійного віку, міграційна політика, розвиток технологій для допомоги людям похилого віку.

Дизайн уроку

Провокація

Запитання

Якби ви могли вибрати: жити в країні з королем чи президентом – що б обрали? Чому?

Завдання

Розгляньте дві фотографії: одна показує урочисту церемонію королівської сім’ї в палаці (Іспанія), друга – інавгурацію президента в сучасній будівлі (Італія). Які асоціації викликає кожна з цих подій? Що, на вашу думку, важливіше для країни: форма правління чи якість демократії?

Методичний коментар:

Провокаційне запитання про вибір між країною з королем чи президентом має на меті виявити стереотипи учнів/учениць про форми правління. Багато підлітків сприймають монархію як застарілу, неефективну систему, асоціюючи її з абсолютною владою королів минулих епох. Однак сучасні конституційні монархії Європи (Велика Британія, Іспанія, Швеція, Нідерланди, Бельгія) є повноцінними демократіями, де монарх виконує переважно церемоніальні функції. Важливо, щоб учні/учениці зрозуміли: форма правління (монархія чи республіка) не визначає рівень демократії та добробуту. Справжня різниця полягає в якості демократичних інституцій – незалежності судів, свободі слова, виборах, розподілі влад. Іспанія з королем та Італія з президентом мають практично однакові показники людського розвитку, свободи, економічного добробуту. Це свідчить, що ключовим є не титул глави держави, а дотримання демократичних принципів, верховенства права, поваги до прав людини.

Очікувані відповіді учнівства

Більшість учнів/учениць імовірно оберуть “країну з президентом”, аргументуючи це демократичністю, рівністю, сучасністю. Дехто може обрати “країну з королем”, згадуючи красу королівських церемоній, стабільність, туристичну привабливість. Важливо прийняти будь-яку відповідь і підвести до розуміння, що обидва варіанти можуть бути демократичними.

Практика

Індивідуальна робота

Завдання 1. Складення порівняльної таблиці Італії та Іспанії

Джерело. Сайт https://www.worlddata.info/country-comparison.php

Завдання:

Перейдіть на сайт Worlddata та оберіть для порівняння Італію та Іспанію
На основі отриманих даних заповніть порівняльну таблицю
Використовуючи пошук в інтернеті, заповніть рядки про членство в міжнародних організаціях

	Італія	Іспанія
Площа (тис. км²)
Населення (млн осіб, округлено до 0,5 млн)
Щільність населення (осіб на км²)
Форма правління
Державна мова
Очікувана тривалість життя (років)
ВВП на душу населення (тис. доларів США)
Індекс людського розвитку (ІЛР)
Членство в ЄС (так/ні, з якого року)
Членство в НАТО (так/ні, з якого року)
Членство в Шенгенській зоні (так/ні)
Грошова одиниця

Відповідь (дані станом на 2025 рік)

	Італія	Іспанія
Площа (тис. км²)	301	506
Населення (млн осіб)	59	48
Щільність населення (осіб на км²)	196	95
Форма правління	Парламентська республіка	Парламентська конституційна монархія
Державна мова	Італійська	Іспанська (кастильська)
Очікувана тривалість життя (років)	83-84	83-84
ВВП на душу населення (тис. доларів США)	~36	~33
Індекс людського розвитку (ІЛР)	0,895	0,905
Членство в ЄС	Так, з 1957 (країна-засновниця)	Так, з 1986
Членство в НАТО	Так, з 1949 (країна-засновниця)	Так, з 1982
Членство в Шенгенській зоні	Так	Так
Грошова одиниця	Євро	Євро

Методичний коментар:

Це завдання має подвійну мету: по-перше, навчити учнів/учениць працювати з онлайн-базами статистичних даних, по-друге, виявити, що країни з різними формами правління можуть мати надзвичайно схожі показники розвитку. Під час заповнення таблиці учні/учениці побачать, що попри різницю у площі (Іспанія майже в 1,7 разів більша), населенні (в Італії на 11 млн більше), формі правління (монархія vs республіка), основні показники якості життя практично ідентичні: очікувана тривалість життя (83-84 роки – одна з найвищих у світі), ВВП на душу населення (різниця лише 3 тис. доларів), ІЛР (обидві країни в групі “дуже високого розвитку”). Обидві країни є членами-засновниками або ранніми членами ключових європейських та трансатлантичних інституцій: ЄС, НАТО, Шенгенська зона, єврозона. Це підкреслює їхню інтеграцію в європейський простір, спільні цінності демократії, прав людини, верховенства права. Зверніть увагу учнів/учениць на те, що Італія була країною-засновницею ЄС (1957, Римські договори), тоді як Іспанія приєдналася пізніше (1986) після закінчення диктатури Франко, але швидко досягла високого рівня розвитку завдяки європейській інтеграції.

Після заповнення таблиці запитайте учнів/учениць: “Що вас найбільше здивувало?” Імовірно, їх здивує, що монархія Іспанії має навіть дещо вищий ІЛР, ніж республіка Італія. Поясніть, що це руйнує стереотип про монархію як менш демократичну систему. Підкресліть значення членства в ЄС: обидві країни отримали доступ до спільного ринку, європейських фондів розвитку, можливості вільного руху людей. Для України європейська інтеграція – також стратегічна мета, що може принести модернізацію економіки, закріплення демократії, підвищення рівня життя.

Завдання 2. Аналіз демографічних пірамід Італії та Іспанії

Джерело. Демографічні піраміди Італії та Іспанії (дані 2024 року), populationpyramid.net

Завдання:

Проаналізуйте демографічні піраміди Італії та Іспанії
Заповніть таблицю, відзначаючи особливості

Характеристика	Італія	Іспанія
Форма піраміди (трикутна/діжкоподібна/урноподібна)
Найширша вікова група
Співвідношення молоді (0-14 років) та людей похилого віку (65+ років)
Прогноз на майбутнє: населення зростатиме чи зменшуватиметься?

Запитання:
- Які проблеми можуть виникнути в країнах з такою демографічною структурою?
- Які рішення могли б допомогти вирішити ці проблеми?

Відповідь:

Характеристика	Італія	Іспанія
Форма піраміди	Урноподібна (звужується донизу)	Урноподібна (звужується донизу)
Найширша вікова група	45-60 років	40-55 років
Співвідношення молоді та людей похилого віку	Людей похилого віку значно більше	Людей похилого віку більше
Прогноз на майбутнє	Населення зменшуватиметься	Населення зменшуватиметься

Проблеми:

Навантаження на пенсійну систему (менше працюючих утримує більше пенсіонерів)
Брак робочої сили
Уповільнення економічного зростання
Зростання витрат на медицину та соціальний догляд за людьми похилого віку

Можливі рішення:

Стимулювання народжуваності (фінансова підтримка сімей з дітьми, доступні дитячі садки)
Підвищення пенсійного віку
Залучення кваліфікованих іммігрантів
Розвиток технологій для допомоги людям похилого віку (роботизація, телемедицина)
Створення умов для поєднання роботи та материнства/батьківства

Методичний коментар:

Демографічні піраміди Італії та Іспанії демонструють класичну картину постіндустріального суспільства: урноподібну форму з вузькою основою та широкою серединою. Це означає, що народжується мало дітей, а основну частину населення становлять люди середнього та похилого віку. В Італії ситуація трохи гірша, ніж в Іспанії: італійська піраміда ще більш “перевернута”, з однією з найнижчих народжуваностей у світі (близько 1,2 дитини на жінку при необхідних 2,1 для відтворення населення). Причини низької народжуваності комплексні: високі витрати на виховання дітей, нестабільність зайнятості молоді, пізні шлюби, зміна цінностей (кар’єра та самореалізація важливіші за велику сім’ю), недостатня підтримка держави для молодих батьків. Наслідки демографічної кризи серйозні: через 20-30 років різко зросте навантаження на пенсійну систему, оскільки менша кількість працюючих доведеться утримувати більшу кількість пенсіонерів. Вже зараз обидві країни стикаються з дефіцитом робочої сили в деяких секторах, що частково компенсується імміграцією (в Італію переважно з Румунії, Албанії, Північної Африки; в Іспанію – з Латинської Америки, Марокко).

Україна також переживає демографічну кризу, посилену війною. Народжуваність падає, молоді люди виїжджають за кордон у пошуках кращого життя, населення старіє. Досвід Італії та Іспанії показує, що без активних державних заходів (фінансова підтримка сімей, доступні дитячі садки, гнучкий графік роботи для батьків, житлові програми) ситуація лише погіршуватиметься. Водночас важливо готуватися до суспільства, де значну частку становитимуть люди похилого віку: розвивати геріатричну медицину, соціальні служби, технології допомоги (телемедицина, роботи-помічники).

Завдання 3. Регіональні диспропорції: Північ-Південь Італії

Джерело. Карта Італії з позначенням регіонів та їхніх економічних показників
https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Map_of_Italian_regions_by_GDP_per_capita_in_euros_(2018)_shades_of_blue-green.png

Завдання:

Розгляньте карту Італії з позначеними регіонами
Прочитайте інформацію про економічні показники:

Північна Італія (Ломбардія, П’ємонт, Венето, Емілія-Романья):

ВВП на душу населення: 35 000-42 000 євро на рік
Основні галузі: промисловість (автомобілебудування, машинобудування), фінанси, високі технології, туризм
Безробіття: 5-7%
Основні міста: Мілан (фінансова столиця), Турин (FIAT), Венеція, Болонья

Південна Італія – Меццоджорно (Кампанія, Калабрія, Сицилія, Апулія):

ВВП на душу населення: 18 000-22 000 євро на рік
Основні галузі: сільське господарство, туризм, рибальство
Безробіття: 15-20%
Основні міста: Неаполь, Палермо, Барі
Проблеми: організована злочинність (мафія, каморра, ндрангета), корупція, менш розвинена інфраструктура

Відповідьте на запитання:
- У скільки разів ВВП на душу населення на Півночі вище, ніж на Півдні?
- Які історичні причини такої різниці?
- Які заходи могли б допомогти скоротити розрив між регіонами?

Відповідь

ВВП на душу населення на Півночі майже в 2 рази вище, ніж на Півдні.
Історичні причини:
- Різний рівень розвитку ще до об’єднання Італії 1861 року: Північ була індустріальним регіоном, Південь – аграрним
- Північна Італія мала кращий доступ до європейських ринків, сприятливіші умови для торгівлі
- На Півдні історично сильніші феодальні традиції, менш розвинута культура підприємництва
- Після Другої світової війни інвестиції переважно спрямовувалися на Північ
- Організована злочинність на Півдні створює несприятливий бізнес-клімат
Можливі заходи для скорочення розриву:
- Інвестиції в інфраструктуру (дороги, залізниці, порти)
- Підтримка малого та середнього бізнесу
- Боротьба з організованою злочинністю та корупцією
- Розвиток освіти та професійної підготовки
- Стимулювання туризму (Південь має багату історичну спадщину та чудові пляжі)
- Залучення європейських фондів для регіонального розвитку
- Розвиток альтернативних джерел енергії (сонячна енергетика)

Методичний коментар:

Проблема “Північ-Південь” в Італії – одна з найстаріших і найскладніших проблем країни, що має глибокі історичні корені. Коли 1861 року Італія об’єдналася, Північ був розвиненим індустріальним регіоном з мануфактурами, банками, освіченим населенням, тоді як Південь залишався феодальним, аграрним, бідним, зі слабкою інфраструктурою. Об’єднання відбулося за умов, вигідних Півночі: вводилася єдина податкова система, тарифи, що захищали північну промисловість на шкоду південному сільському господарству. Після Другої світової війни розрив лише поглибився: індустріалізація, інвестиції, європейська інтеграція переважно стосувалися Півночі. Мілан став фінансовою столицею Італії, Турин – центром автомобілебудування (FIAT), Венето та Емілія-Романья розвинули малий та середній бізнес світового рівня. Південь же залишився периферією з високим безробіттям, корупцією, впливом організованої злочинності. Мафія, каморра (Неаполь), ндрангета (Калабрія) контролюють цілі сектори економіки, створюють кліматичастрах для бізнесу, відлякують інвестиції. Італійський уряд впродовж десятиліть намагався скоротити розрив через спеціальні програми розвитку Меццоджорно, європейські фонди, інвестиції в інфраструктуру, але успіхи обмежені.

Регіональна різниця стала джерелом політичної напруги. На Півночі популярні партії, що виступають за більшу автономію або навіть федералізацію (наприклад, колишня “Ліга Півночі”, нині “Ліга”), аргументуючи, що багатий Північ “годує” бідний Південь. На Півдні ж обурюються дискримінацією, вимагають більших інвестицій. Це питання не лише економіки, а й соціальної справедливості, національної єдності. Для учнів/учениць з України ця проблема може бути зрозумілою через паралелі з регіональними відмінностями в нашій країні (індустріальний Схід, аграрний Центр, бідніший Захід), хоча в Україні розрив менший і не має такої давньої історії.

Робота в парах

Завдання 4. Каталонське питання: аналіз конфлікту

Інформаційна довідка про Каталонію

Каталонія – автономне співтовариство на північному сході Іспанії, столиця – Барселона. Площа – 32 тис. км² (6,3% території Іспанії), населення – 7,6 млн осіб (16% населення Іспанії). ВВП Каталонії становить близько 20% від ВВП Іспанії, ВВП на душу населення вищий за середній по країні на 15-20%.

Мова: Каталонська мова (каталанська) – романська мова, близька до окситанської (Франція) та валенсійської. В Каталонії дві офіційні мови: каталонська та іспанська (кастильська).

Історія: Каталонія була незалежним графством, потім частиною королівства Арагон. З XV століття входить до складу Іспанії, але зберігала автономію до початку XVIII століття. У 1714 році після Війни за іспанську спадщину втратила автономію. У XX столітті за Другої Республіки (1931-1939) Каталонія отримала автономію, але під час диктатури Франко (1939-1975) її було скасовано, каталонську мову заборонено. Після смерті Франко 1978 року Каталонія знову отримала статус автономного співтовариства.

Сучасна автономія: Каталонія має власний парламент, уряд (Женералітат), власну поліцію (Мосос д’Ескуадра). Регіон має повноваження в освіті, культурі, туризмі, частково – в оподаткуванні.

Конфлікт: Частина каталонців виступає за повну незалежність, аргументуючи це окремою мовою, культурою, історією, економічним внеском (Каталонія дає до державного бюджету більше, ніж отримує). 2017 року регіональний уряд на чолі з Карлесом Пучдемоном провів референдум про незалежність (визнано неконституційним центральною владою). За результатами (понад 90% за незалежність при явці близько 43%) проголошено незалежність, але іспанський уряд ввів пряме правління, лідери референдуму були заарештовані або втекли за кордон. Конфлікт залишається неврегульованим, хоча останнім часом проводяться спроби діалогу та амністії для лідерів руху.

Завдання:

Прочитайте довідку про Каталонію
Заповніть таблицю з аргументами двох сторін конфлікту:

Аргументи прихильників незалежності	Аргументи противників незалежності

Обговоріть у парі та запишіть відповіді на запитання:
- Чи можна вирішити каталонське питання мирно? Як саме?
- Які паралелі можна провести з ситуацією в Україні (наприклад, мовне питання, регіональні відмінності)?
- Чому важливо поважати права меншин та регіональну ідентичність?

Відповідь

Аргументи прихильників незалежності	Аргументи противників незалежності
Окрема мова та культура	Історична єдність Іспанії
Власна історія та традиції самоуправління	Конституція не передбачає права на відокремлення
Економічний внесок: Каталонія дає більше, ніж отримує	Економічні втрати: Каталонія втратить доступ до ЄС, іспанського ринку
Право народів на самовизначення	Каталонці не є однорідною групою: значна частина не підтримує незалежність
Пригнічення за часів Франко	Сучасна Іспанія демократична, Каталонія має широку автономію
Воля народу (референдум 2017)	Референдум 2017 був неконституційним, явка лише 43%

Можливі шляхи мирного вирішення:

Розширення автономії Каталонії (більше повноважень у фінансах, освіті)
Конституційна реформа, що визнає Каталонію “нацією” в складі Іспанії
Діалог між центральним та регіональним урядами за посередництва ЄС
Амністія для лідерів руху за незалежність
Проведення легального референдуму (як це зробила Велика Британія щодо Шотландії 2014 року)

Чому важливо поважати права меншин:

Багатоманітність робить суспільство багатшим
Права меншин – показник демократії та цивілізованості
Ігнорування прав меншин може призвести до конфліктів
Кожна людина має право на власну мову, культуру, ідентичність

Методичний коментар:

Каталонське питання – один з найгостріших внутрішніх конфліктів у сучасній Європі, що загрожує територіальній цілісності Іспанії. Корені конфлікту сягають середньовіччя: Каталонія була незалежним графством, потім частиною королівства Арагон, зберігала власні інституції, закони, мову. Втрата автономії 1714 року після Війни за іспанську спадщину стала травмою для каталонської ідентичності. У XX столітті диктатура Франко (1939-1975) жорстоко придушувала каталонську мову та культуру: заборонялося викладання каталанською, публікації, навіть розмови в публічних місцях. Після смерті Франко та демократизації Іспанії Каталонія отримала широку автономію (1979): власний парламент, уряд, мова стала офіційною нарівні з іспанською, регіон контролює освіту, культуру, частково – податки. Однак для частини каталонців цього недостатньо. Вони вказують на економічну несправедливість: Каталонія генерує 20% ВВП Іспанії, але отримує назад менше, ніж віддає в центральний бюджет. Є також культурний аспект: каталонці вважають себе окремою нацією зі власною мовою (спорідненою з окситанською та валенсійською, але не з іспанською), історією, традиціями.

Криза 2017 року та її наслідки

Референдум 1 жовтня 2017 року, організований каталонським урядом на чолі з Карлесом Пучдемоном, став кульмінацією конфлікту. Центральний уряд Іспанії оголосив його неконституційним (Конституція Іспанії не передбачає права регіонів на відокремлення), суди заборонили його проведення, поліція намагалася перешкодити голосуванню. Попри це, близько 2,2 млн каталонців (43% виборців) проголосували, з них понад 90% – за незалежність. Каталонський парламент проголосив незалежність, але іспанський уряд ввів пряме правління, розпустив каталонський уряд, заарестував лідерів (деякі, включно з Пучдемоном, втекли за кордон). Це призвело до масових протестів, політичної кризи, поглиблення розколу в каталонському суспільстві (значна частина каталонців не підтримує незалежність). Останнім часом новий іспанський уряд намагається знайти шляхи діалогу, обговорюється амністія для засуджених лідерів, але конфлікт далекий від вирішення.

Уроки для України

Для України каталонське питання має кілька важливих уроків. По-перше, ігнорування регіональних відмінностей, культурних особливостей може призвести до конфлікту. По-друге, діалог та компроміс кращі за силове придушення. По-третє, економічна справедливість важлива: регіони, що більше дають до бюджету, мають отримувати адекватні інвестиції. По-четверте, мовне питання потребує виваженого підходу: підтримка державної мови не має означати придушення регіональних мов та культур. Водночас важливо розуміти: каталонська ситуація принципово відрізняється від ситуації на Донбасі, де не було справжнього внутрішнього сепаратистського руху, а була російська агресія під прикриттям “захисту російськомовних”.

Завдання 5. Туризм як економічний локомотив

Дані про туризм в Італії та Іспанії

Італія:

Кількість туристів: ~65 млн на рік (5-те місце у світі)
Внесок туризму у ВВП: ~13%
Зайнятість у туризмі: ~3,5 млн осіб (14% всіх зайнятих)
Найпопулярніші напрямки: Рим (Колізей, Ватикан), Венеція (канали, Собор Святого Марка), Флоренція (Уффіці, Галерея Академії), Мілан (Дуомо, “Таємна вечеря” Леонардо), Неаполь і узбережжя Амальфі, Тоскана

Іспанія:

Кількість туристів: ~85 млн на рік (2-ге місце у світі після Франції)
Внесок туризму у ВВП: ~12%
Зайнятість у туризмі: ~2,8 млн осіб (13% всіх зайнятих)
Найпопулярніші напрямки: Барселона (Саграда Фамілія, Парк Гуель), Мадрид (Прадо, Палац Реал), Севілья, Балеарські та Канарські острови, Коста-дель-Соль, Гранада (Альгамбра)

Завдання:

Розрахуйте:
- Скільки доходу приносить туризм Італії, якщо ВВП Італії ~2,1 трлн доларів?
- Скільки доходу приносить туризм Іспанії, якщо ВВП Іспанії ~1,6 трлн доларів?
- Який середній дохід від одного туриста в кожній країні? (Дохід від туризму / кількість туристів)
Створіть список переваг та недоліків туристичної економіки:

Переваги	Недоліки

Обговоріть у парі: Чому туризм особливо розвинений саме в середземноморських країнах? Які фактори сприяють цьому?

Відповідь

Розрахунки:
- Дохід від туризму в Італії: 2,1 трлн × 0,13 = 273 млрд доларів
- Дохід від туризму в Іспанії: 1,6 трлн × 0,12 = 192 млрд доларів
- Середній дохід від туриста в Італії: 273 млрд / 65 млн = ~4 200 доларів
- Середній дохід від туриста в Іспанії: 192 млрд / 85 млн = ~2 260 доларів

(Різниця пояснюється тим, що в Італію частіше їдуть заможніші туристи, які витрачають більше на культурний туризм, дорогі готелі, ресторани. В Іспанії більша частка масового пляжного туризму з нижчими витратами.)

Переваги та недоліки:

Переваги	Недоліки
Значні доходи до бюджету	Сезонність: робочі місця часто тимчасові
Створення робочих місць	“Овертуризм”: перенасичення туристами в популярних місцях
Розвиток інфраструктури	Зростання цін на житло для місцевих жителів
Збереження культурної спадщини	Деградація історичних пам’яток через велике навантаження
Міжкультурний обмін	Залежність від туризму робить економіку вразливою (наприклад, під час пандемії COVID-19)
Стимулювання розвитку суміжних галузей (транспорт, ресторани, сувеніри)	Екологічні проблеми: забруднення, витрати води

Чому туризм розвинений у середземноморських країнах:
- Сприятливий клімат: тепле літо, м’яка зима
- Морське узбережжя: пляжі, курорти
- Багата історико-культурна спадщина: античні пам’ятки, середньовічні міста, музеї
- Смачна кухня: середземноморська дієта визнана ЮНЕСКО нематеріальною спадщиною
- Розвинена інфраструктура: аеропорти, готелі, транспорт
- Безпека: стабільні демократичні країни
- Членство в ЄС та Шенгенській зоні: легкість подорожування для європейців

Методичний коментар:

. Туризм для Італії та Іспанії – це не просто одна з галузей економіки, а справжній локомотив розвитку, що забезпечує мільйони робочих місць, стимулює інфраструктуру, просуває позитивний імідж країн у світі. Середземномор’я історично було місцем перетину цивілізацій: тут розквітали стародавня Греція та Рим, виникло Відродження, створювалися шедеври архітектури, живопису, скульптури. Сьогодні туристи приїжджають побачити Колізей та Форум у Римі, канали Венеції, собор Святого Петра у Ватикані, галереї Уффіці у Флоренції, неймовірну Саграда Фамілія Гауді в Барселоні, мавританську Альгамбру в Гранаді, музей Прадо в Мадриді. Крім культурного туризму, величезну роль відіграє пляжний туризм: узбережжя Амальфі, Тоскана, Сицилія в Італії, Коста-дель-Соль, Балеарські та Канарські острови в Іспанії приваблюють мільйони любителів сонця та моря. Гастрономічний туризм також важливий: італійська та іспанська кухня визнані ЮНЕСКО нематеріальною культурною спадщиною, винні регіони (Тоскана, Річчоя в Іспанії) популярні серед гурманів.

Проблема “овертуризму”:

Однак надмірний туризм створює серйозні проблеми. Венеція потопає не лише у воді, а й у туристах: близько 30 млн відвідувачів на рік при населенні історичного центру всього 50 тис. осіб. Це призводить до деградації архітектури (фундаменти будинків не витримують навантаження), забруднення каналів, витіснення місцевих мешканців (неможливо знайти доступне житло через Airbnb). Барселона також страждає: орендна плата зросла на 50-70% через короткострокову оренду для туристів, місцеві жителі змушені виїжджати з центру. Відбуваються протести з гаслами “Tourists go home!” Влада намагається врегулювати ситуацію: Венеція вводить плату за вхід до історичного центру та обмеження на круїзні лайнери, Барселона обмежує ліцензії на туристичне житло. Це важливий урок: туризм має бути сталим, приносити користь місцевій громаді, а не лише доходи інвесторам.

Можливості для України:

Україна має величезний туристичний потенціал: Київ з Софією Київською та Києво-Печерською лаврою, Львів з архітектурою Ренесансу та бароко, Карпати, Чорноморське узбережжя, Кам’янець-Подільський, замки, культура козацтва. Після перемоги у війні розвиток туризму може стати важливим джерелом доходів та робочих місць. Досвід Італії та Іспанії показує: потрібні інвестиції в інфраструктуру, якісний сервіс, збереження культурної спадщини, промоція за кордоном, а головне – безпека та стабільність.

Групова робота

Завдання 6. Дебати: “Монархія vs Республіка – що краще?”

Завдання

Клас об’єднується у дві групи:
- Група “Монархія” – захищає парламентську конституційну монархію (на прикладі Іспанії)
- Група “Республіка” – захищає парламентську республіку (на прикладі Італії)
Кожна група готує аргументи (5-7 хвилин підготовки):
- Переваги своєї системи
- Слабкі місця системи опонентів
- Конкретні приклади
Дебати (по 2-3 хвилини на виступ):
- Група “Монархія” представляє свої аргументи
- Група “Республіка” представляє свої аргументи
- Взаємні запитання та відповіді
- Заключні слова
Загальне обговорення: клас робить висновки про те, що насправді важливіше – форма правління чи якість демократії

Можливі аргументи

За монархію (Іспанія):

Монарх – символ єдності країни, що стоїть над партійними суперечками
Стабільність: монарх не змінюється після виборів, забезпечує наступність
Туристична привабливість: королівські палаци, церемонії
Історичний приклад: Хуан Карлос I відіграв ключову роль у демократизації Іспанії після Франко
Економія: монархи не потребують виборчих кампаній

За республіку (Італія):

Демократичність: президента обирають, а не призначають за народженням
Рівність: у республіці немає привілейованих за народженням осіб
Гнучкість: можна обрати найкращого лідера на певний момент
Сучасність: республіка відповідає сучасним цінностям рівності
Підзвітність: президент несе відповідальність перед парламентом

Методичний коментар:

Дебати – ефективний педагогічний метод розвитку критичного мислення, аргументації, комунікативних навичок. У цьому завданні учні/учениці мають захищати позицію, яка може не збігатися з їхнім особистим переконанням – це вчить бачити аргументи з різних точок зору, розуміти складність питань. Важливо, щоб дебати не перетворилися на емоційну суперечку, а залишалися раціональним обміном аргументами. Роль вчителя – модерувати дискусію, стежити за дотриманням регламенту, підказувати, якщо учні/учениці “застрягли”. Після дебатів обов’язково проведіть загальне обговорення та підведіть до головного висновку: і монархія, і республіка можуть бути демократичними або авторитарними – все залежить від конкретних інституцій, культури, традицій. Північна Корея офіційно називається “республікою”, але це одна з найжахливіших диктатур. Водночас Швеція, Норвегія, Данія, Нідерланди – монархії, але входять до найдемократичніших країн світу. Ключ – не форма, а зміст: чи є вільні вибори, незалежні суди, свобода слова, розподіл влад, права людини.

Історичний контекст для поглиблення дискусії

Розкажіть учням/ученицям про роль монархів у демократизації: король Іспанії Хуан Карлос I 1981 року особисто зупинив спробу військового перевороту, виступивши по телебаченню на захист демократії. Без нього Іспанія могла б повернутися до диктатури. Король Бельгії Альберт II 1990 року відмовився підписати закон про легалізацію абортів, оскільки це суперечило його католицьким переконанням, але парламент тимчасово позбавив його повноважень, ухвалив закон, а потім відновив – це приклад, що навіть монарх не може перешкодити волі демократично обраного парламенту. З іншого боку, республіки також можуть бути успішними: Німеччина, Франція, Швейцарія, Фінляндія – процвітаючі демократичні республіки. Висновок: форма другорядна, важлива дотримання демократичних принципів.

Прогрес

	Так	Частково	Ні
Я знаю відмінності між монархією та республікою
Я розумію, що форма правління менш важлива за якість демократії
Я можу порівнювати економічні показники різних країн
Я розумію проблему регіональних диспропорцій на прикладі Італії
Я знаю про каталонське та баскське питання в Іспанії
Я можу аналізувати демографічні піраміди та робити прогнози
Я розумію роль туризму в економіці Італії та Іспанії
Я можу обґрунтовувати свою позицію в дебатах фактами

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 15. Італія та Іспанія – середземноморські сестри

Робочий аркуш учнівства

Провокація

Запитання

Якби ви могли вибрати: жити в країні з королем чи президентом – що б обрали? Чому?

Практика

Завдання 1. Порівняльна таблиця Італії та Іспанії

Використайте сайт https://www.worlddata.info/country-comparison.php та інші джерела для заповнення таблиці:

	Італія	Іспанія
Площа (тис. км²)
Населення (млн осіб)
Щільність населення (осіб на км²)
Форма правління
Державна мова
Очікувана тривалість життя (років)
ВВП на душу населення (тис. доларів США)
Індекс людського розвитку (ІЛР)
Членство в ЄС (так/ні, з якого року)
Членство в НАТО (так/ні, з якого року)
Членство в Шенгенській зоні (так/ні)
Грошова одиниця

Завдання 2. Аналіз туризму

Дані:

Італія: ~65 млн туристів на рік, туризм дає 13% ВВП (ВВП Італії ~2,1 трлн доларів)

Іспанія: ~85 млн туристів на рік, туризм дає 12% ВВП (ВВП Іспанії ~1,6 трлн доларів)

Розрахуйте:

Скільки доходу приносить туризм Італії? _______________
Скільки доходу приносить туризм Іспанії? _______________
Який середній дохід від одного туриста в Італії? _______________
Який середній дохід від одного туриста в Іспанії? _______________

Заповніть таблицю:

Переваги туризму	Недоліки туризму

Завдання 3. Каталонське питання

Прочитайте інформацію про Каталонію та заповніть таблицю аргументів:

Аргументи прихильників незалежності Каталонії	Аргументи противників відокремлення

Запитання для обговорення:

Чи можна вирішити каталонське питання мирно? Як?

Чому важливо поважати права національних меншин?

Завдання 4. Регіональні диспропорції Італії

Північна Італія: ВВП на душу населення 35 000-42 000 євро, безробіття 5-7%
Південна Італія: ВВП на душу населення 18 000-22 000 євро, безробіття 15-20%

У скільки разів ВВП на душу населення вище на Півночі? _______
Які три причини такої різниці ви можете назвати?

а) ___________________________________________________________

б) ___________________________________________________________

в) ___________________________________________________________

Які заходи могли б допомогти скоротити розрив?

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Прогрес

	Так	Частково	Ні
Я знаю відмінності між монархією та республікою
Я розумію, що форма правління менш важлива за якість демократії
Я можу порівнювати економічні показники різних країн
Я розумію проблему регіональних диспропорцій на прикладі Італії
Я знаю про каталонське та баскське питання в Іспанії
Я можу аналізувати демографічні піраміди та робити прогнози
Я розумію роль туризму в економіці Італії та Іспанії
Я можу обґрунтовувати свою позицію в дебатах фактами

Завантажити матеріал (PDF)

Ділись та обговорюй важливе