Урок 1. Вступ до курсу «Література та стосунки»
Матеріал
Урок 1. Вступ до курсу «Література та стосунки»
- Стосунки
- Конфлікт
Дружня порада вчителю
У межах курсу — 5 тем. Кожна індивідуальна і замкнена у собі, кожна досліджує той чи інший тип стосунків. За підсумками кожної з тем є підсумкова робота. Останні два уроки курсу — резервні. У межах курсу вони відведені під рефлексію, проте ви можете використати їх для своїх потреб протягом вивчення тієї чи іншої теми.
У кожного і кожної з нас є власний читацький досвід. Ми читали книжки на різні теми, з різними персонажами і проблемами, короткі й довгі, зі щасливими і трагічними кінцями, книжки, які були корисними і які дозволяли нам втікати в інші світи. У тебе є порожня книжкова шафа, заповни її темами, з якими працює література. Назви творів — це конкретні приклади, а нас цікавлять саме теми. Спробуй вмістити якнайбільше тем у одну книжкову шафу.
Завдання 1.
Склади детальний і покроковий план сьогоднішнього дня. Що ти робив/робила та у якій послідовності? Із ким та чим тобі вже випало повзаємодіяти сьогодні?
Повернися до свого плану дня, оглянь його ще раз і зʼясуй, чи були у ньому такі види взаємодій:
- Чи була у тебе взаємодія із природою? У який саме спосіб?
- Чи була у тебе взаємодія із суспільством? Що це була за ситуація?
- Чи випадало взаємодіяти з технологіями? Як саме?
- Чи потрібно було взаємодіяти із собою? У якому форматі?
Завдання 2.
Яким словом можна обʼєднати усі форми взаємодії, зображені на фотографіях?
Дружня порада вчителю
Усі наведені приклади — це стосунки або ж зв’язки, взаємини, які виникають між людьми в процесі спілкування. Якими бувають стосунки? Сімейні, дружні, романтичні (любовні), робочі, для задоволення емоційних, соціальних та особистісних потреб. Які стосунки представлені у кожній парі?
Завдання 3.
Чи кожен із типів стосунків із попереднього завдання — про позитивні емоції та приязнь?
- Що у кожній ситуації могло б змінити хороший настрій учасників на поганий?
- Зіткнення протилежних поглядів чи інтересів, напруга між учасниками ситуації — яким словом це ще можна назвати?
У літературі конфлікт — це основний рушій сюжету. Чому відбувається зіткнення різних поглядів? У чому полягає незгода персонажів? Це те, що ми досліджуємо як читачі й читачки. В основі конфлікту можуть бути соціальні суперечки між людьми з різними поглядами, побутові (як-от у «Кайдашевій сімʼї», де члени родини постійно ділили територію, речі, відповідальність за виконану чи не виконану побутову роботу), внутрішні психологічні суперечності, коли персонажі повинні робити вибір.
Завдання 4.
- Розглянь ілюстрацію з графічного роману Ґранта Снайдера «Зізнання книголюба» із різними типами конфліктів у класичній, модерній та постмодерній літературі. Але які твори належать до класичної, модерної та постмодерної літератури? Якщо грубо, то тексти, створені до кінця ХІХ століття — класичні, тексти ХХ століття — модерні, межа ХХ–ХХІ століть — постмодерні.
- Якщо необхідно — скористайся словником, щоби перекласти незнайомі слова.
- Поясни, як ти розумієш кожен із конфліктів. У чому саме він полягає?
- Що є спільним для всіх цих конфліктів?
Завдання 5.
У межах навчального курсу ми говоритимемо про різні типи стосунків та конфліктів, що виростають навколо цих стосунків: людини і природи, людини і суспільства, людини і реальності, людини і її самої, людини та іншої людини.
Можливо, є твори літератури, кінематографу чи візуального мистецтва, які відразу спадають тобі на думку, коли міркуєш про той чи інший конфлікт?
Створи мапу думок-припущень: у чому саме може полягати протистояння у кожному з типів стосунків?
Завдання 6.
Поняття конфлікту належить до різних сфер не лише літератури чи повсякденного життя. Яких ще?
Прочитай розгорт книжки Нікі Вокера «Чому виникають конфлікти? Причини. Етапи. Розв’язання. Наслідки». Які глобальні конфлікти сучасного світу ти знаєш?
Завдання 7.
Як ти розумієш, конфлікт — це також економічний, політичний та військовий терміни. І навіть більше — дослідження конфліктів серйозна галузь. Зі статі «Мічені Нобелем: військовий теоретик Томас Шеллінг»:
У 2005 році нобелівську премію з економіки отримали вчені, наукові інтереси яких виходили далеко за межі економічних відносин. Американець Томас Шеллінг і його ізраїльський колега Роберт Ауманн стояли біля витоків теорії ігор, яку інтенсивно використовують політологи, соціологи, кібернетики та аналітики спецслужб.
Томас Шеллінг — автор книжки, вперше опублікованої ще 1960-го року, «Стратегія конфлікту». Прочитай фрагмент та дай відповідь на запитання.
Серед різноманітних теорій конфлікту, що відповідають різним значенням слова «конфлікт», головна лінія поділу проходить між тими, що розглядають конфлікт як патологічний стан і вивчають його причини та способи усунення, і тими, що приймають конфлікт як даність і аналізують повʼязану з ним поведінку. Серед останніх виділяються ті, хто досліджує самих учасників конфлікту в усій їхній складності — враховуючи «раціональну» та «ірраціональну» поведінку, свідому та несвідому, мотивації та розрахунки, — і ті, хто зосереджується на більш раціональних, свідомих, витончених типах поведінки. Загалом, останні трактують конфлікт як різновид суперництва, де учасники намагаються «перемогти». Вивчення свідомої, розумної й складної поведінки в конфлікті, головним завданням якої є успіх, подібне до пошуку правил «правильної» поведінки в сенсі досягнення виграшу в суперництві.
Цю галузь досліджень ми називаємо стратегією конфлікту.
Зацікавленість нею може бути з трьох причин. Ми самі можемо опинитися втягнутими у конфлікт; усі ми фактично є учасниками міжнародного конфлікту; і всі ми в певному сенсі хочемо «перемогти». Ми прагнемо зрозуміти, як мають діяти учасники в конфліктних ситуаціях; розуміння «правильного» ведення гри може дати необхідний мінімум даних для аналізу конкретної поведінки. У ході конфлікту можна впливати на дії інших чи контролювати їх, а отже, нам потрібно знати, як саме змінні, які ми контролюємо, позначаються на їхній поведінці.
Обмежуючи дослідження теорією стратегії, ми суттєво звужуємо його припущенням про раціональну поведінку — не просто про розумну, а таку, що мотивована свідомим розрахунком вигод, тобто розрахунком, який у свою чергу базується на чіткій і внутрішньо несуперечливій системі цінностей. Отже, ми встановлюємо певні межі для того, як можна використовувати отримані результати.
Кожного разу, коли ми досліджуємо реальну ситуацію подібними методами, результати можуть виявитися на практиці або достатньо добрим наближенням до дійсності, або карикатурою. Будь-яке абстрагування містить у собі такий ризик, і тому отримані висновки слід сприймати критично.
Перевага теоретичного підходу до стратегії полягає не в тому, що він завжди ближчий до істини порівняно з іншими підходами, а в тому, що припущення про раціональну поведінку виявляється більш продуктивним. Воно дає таке розуміння предмета, яке безпосередньо сприяє розвитку теорії. Теорія стратегії дозволяє ототожнити наші власні аналітичні прийоми з прийомами гіпотетичного учасника конфлікту; вимагаючи від цих гіпотетичних учасників у певному сенсі послідовної поведінки, можна досліджувати альтернативні лінії дій, перевіряючи, чи відповідають вони стандартам послідовності. Припущення «раціональної поведінки» є ефективним для розробки теорії. Чи забезпечує вона при цьому гарне чи погане розуміння конкретної поведінки — це, повторюю, питання подальшої оцінки.
Розглядаючи конфлікт як такий і працюючи з його моделлю, де учасники прагнуть «виграти», теорія стратегії допускає наявність у сторін як спільних, так і взаємно суперечливих інтересів. Справді, саме з того факту, що в міжнародних відносинах співіснують і взаємозалежність, і протиріччя, й випливає все багатство теорії. Чистий конфлікт, де інтереси двох противників повністю протилежні, — це особливий випадок; він має місце у війні на повне винищення, але навіть для інших типів воєн він малозастосовний.
Тому «виграш» у конфлікті не має суто змагального сенсу; це не перемога над ворогом. Йдеться про виграш відносно власної системи цінностей, якого можна досягти шляхом переговорів, компромісів або уникнення дій, що завдають обом сторонам шкоди. І лише коли війна стає неминучою, не лишається нічого, крім чистого конфлікту; але часто існують можливості уникнути взаємної шкоди війни, вести воєнні дії так, щоб мінімізувати втрати, або стримувати ворога загрозою війни, не розпочинаючи її.
Можливість взаємного компромісу настільки ж важлива, як і сам елемент конфліктності. Концепції стримування, обмеженої війни й роззброєння, а також переговори повʼязані зі спільним інтересом і взаємною залежністю, які можуть існувати між сторонами конфлікту.
Отже, стратегія — у тому сенсі, в якому я використовую це слово, — стосується не ефективного застосування сили, а використання силового потенціалу. Вона має справу не лише з ворогами, які ненавидять один одного, а й із партнерами, що не довіряють чи не погоджуються між собою. Вона охоплює не лише розподіл вигод і втрат між двома суперниками, а й ситуації, коли певні результати можуть бути гіршими (або кращими) для обох сторін порівняно з іншими. У термінах теорії ігор найцікавіші міжнародні конфлікти є іграми не з постійною, а зі змінною сумою: сума вигод учасників не визначена так, що виграш одного завжди означає програш іншого. Спільний інтерес полягає в досягненні взаємовигідного підсумку.
Підсумуй: що таке «стратегія конфлікту» для Томаса Шеллінга? Чи є конфлікт простим і однозначним терміном? Чого насправді прагнуть сторони конфлікту?
Повернися до книжкової шафи, яку тобі випало заповнювати на початку уроку. Чи спали тобі на думку якісь ще теми, які варто було б туди внести?
Сходи у бібліотеку разом із колегами, поспілкуйтеся з бібліотекарем чи бібліотекаркою, підготуйте добірку текстів, які би пасували темі «Література та стосунки».
- «Мічені Нобелем: військовий теоретик Томас Шеллінг»:
https://epravda.com.ua/publications/2010/06/25/239690/
Урок 1. Вступ до курсу «Література та стосунки»
- Стосунки
- Конфлікт
У кожного і кожної з нас є власний читацький досвід. Ми читали книжки на різні теми, з різними персонажами і проблемами, короткі й довгі, зі щасливими і трагічними кінцями, книжки, які були корисними і які дозволяли нам втікати в інші світи. У тебе є порожня книжкова шафа, заповни її темами, з якими працює література. Назви творів — це конкретні приклади, а нас цікавлять саме теми. Спробуй вмістити якнайбільше тем у одну книжкову шафу.
Завдання 1.
Склади детальний і покроковий план сьогоднішнього дня. Що ти робив/робила та у якій послідовності? Із ким та чим тобі вже випало повзаємодіяти сьогодні?
Повернися до свого плану дня, оглянь його ще раз і зʼясуй, чи були у ньому такі види взаємодій:
- Чи була у тебе взаємодія із природою? У який саме спосіб?
- Чи була у тебе взаємодія із суспільством? Що це була за ситуація?
- Чи випадало взаємодіяти з технологіями? Як саме?
- Чи потрібно було взаємодіяти із собою? У якому форматі?
Завдання 2.
Яким словом можна обʼєднати усі форми взаємодії, зображені на фотографіях?
Завдання 3.
Чи кожен із типів стосунків із попереднього завдання — про позитивні емоції та приязнь?
- Що у кожній ситуації могло б змінити хороший настрій учасників на поганий?
- Зіткнення протилежних поглядів чи інтересів, напруга між учасниками ситуації — яким словом це ще можна назвати?
У літературі конфлікт — це основний рушій сюжету. Чому відбувається зіткнення різних поглядів? У чому полягає незгода персонажів? Це те, що ми досліджуємо як читачі й читачки. В основі конфлікту можуть бути соціальні суперечки між людьми з різними поглядами, побутові (як-от у «Кайдашевій сімʼї», де члени родини постійно ділили територію, речі, відповідальність за виконану чи не виконану побутову роботу), внутрішні психологічні суперечності, коли персонажі повинні робити вибір.
Завдання 4.
- Розглянь ілюстрацію з графічного роману Ґранта Снайдера «Зізнання книголюба» із різними типами конфліктів у класичній, модерній та постмодерній літературі. Але які твори належать до класичної, модерної та постмодерної літератури? Якщо грубо, то тексти, створені до кінця ХІХ століття — класичні, тексти ХХ століття — модерні, межа ХХ–ХХІ століть — постмодерні.
- Якщо необхідно — скористайся словником, щоби перекласти незнайомі слова.
- Поясни, як ти розумієш кожен із конфліктів. У чому саме він полягає?
- Що є спільним для всіх цих конфліктів?
Завдання 5.
У межах навчального курсу ми говоритимемо про різні типи стосунків та конфліктів, що виростають навколо цих стосунків: людини і природи, людини і суспільства, людини і реальності, людини і її самої, людини та іншої людини.
Можливо, є твори літератури, кінематографу чи візуального мистецтва, які відразу спадають тобі на думку, коли міркуєш про той чи інший конфлікт?
Створи мапу думок-припущень: у чому саме може полягати протистояння у кожному з типів стосунків?
Завдання 6.
Поняття конфлікту належить до різних сфер не лише літератури чи повсякденного життя. Яких ще?
Прочитай розгорт книжки Нікі Вокера «Чому виникають конфлікти? Причини. Етапи. Розв’язання. Наслідки». Які глобальні конфлікти сучасного світу ти знаєш?
Завдання 7.
Як ти розумієш, конфлікт — це також економічний, політичний та військовий терміни. І навіть більше — дослідження конфліктів серйозна галузь. Зі статі «Мічені Нобелем: військовий теоретик Томас Шеллінг»:
У 2005 році нобелівську премію з економіки отримали вчені, наукові інтереси яких виходили далеко за межі економічних відносин. Американець Томас Шеллінг і його ізраїльський колега Роберт Ауманн стояли біля витоків теорії ігор, яку інтенсивно використовують політологи, соціологи, кібернетики та аналітики спецслужб.
Томас Шеллінг — автор книжки, вперше опублікованої ще 1960-го року, «Стратегія конфлікту». Прочитай фрагмент та дай відповідь на запитання.
Серед різноманітних теорій конфлікту, що відповідають різним значенням слова «конфлікт», головна лінія поділу проходить між тими, що розглядають конфлікт як патологічний стан і вивчають його причини та способи усунення, і тими, що приймають конфлікт як даність і аналізують повʼязану з ним поведінку. Серед останніх виділяються ті, хто досліджує самих учасників конфлікту в усій їхній складності — враховуючи «раціональну» та «ірраціональну» поведінку, свідому та несвідому, мотивації та розрахунки, — і ті, хто зосереджується на більш раціональних, свідомих, витончених типах поведінки. Загалом, останні трактують конфлікт як різновид суперництва, де учасники намагаються «перемогти». Вивчення свідомої, розумної й складної поведінки в конфлікті, головним завданням якої є успіх, подібне до пошуку правил «правильної» поведінки в сенсі досягнення виграшу в суперництві.
Цю галузь досліджень ми називаємо стратегією конфлікту.
Зацікавленість нею може бути з трьох причин. Ми самі можемо опинитися втягнутими у конфлікт; усі ми фактично є учасниками міжнародного конфлікту; і всі ми в певному сенсі хочемо «перемогти». Ми прагнемо зрозуміти, як мають діяти учасники в конфліктних ситуаціях; розуміння «правильного» ведення гри може дати необхідний мінімум даних для аналізу конкретної поведінки. У ході конфлікту можна впливати на дії інших чи контролювати їх, а отже, нам потрібно знати, як саме змінні, які ми контролюємо, позначаються на їхній поведінці.
Обмежуючи дослідження теорією стратегії, ми суттєво звужуємо його припущенням про раціональну поведінку — не просто про розумну, а таку, що мотивована свідомим розрахунком вигод, тобто розрахунком, який у свою чергу базується на чіткій і внутрішньо несуперечливій системі цінностей. Отже, ми встановлюємо певні межі для того, як можна використовувати отримані результати.
Кожного разу, коли ми досліджуємо реальну ситуацію подібними методами, результати можуть виявитися на практиці або достатньо добрим наближенням до дійсності, або карикатурою. Будь-яке абстрагування містить у собі такий ризик, і тому отримані висновки слід сприймати критично.
Перевага теоретичного підходу до стратегії полягає не в тому, що він завжди ближчий до істини порівняно з іншими підходами, а в тому, що припущення про раціональну поведінку виявляється більш продуктивним. Воно дає таке розуміння предмета, яке безпосередньо сприяє розвитку теорії. Теорія стратегії дозволяє ототожнити наші власні аналітичні прийоми з прийомами гіпотетичного учасника конфлікту; вимагаючи від цих гіпотетичних учасників у певному сенсі послідовної поведінки, можна досліджувати альтернативні лінії дій, перевіряючи, чи відповідають вони стандартам послідовності. Припущення «раціональної поведінки» є ефективним для розробки теорії. Чи забезпечує вона при цьому гарне чи погане розуміння конкретної поведінки — це, повторюю, питання подальшої оцінки.
Розглядаючи конфлікт як такий і працюючи з його моделлю, де учасники прагнуть «виграти», теорія стратегії допускає наявність у сторін як спільних, так і взаємно суперечливих інтересів. Справді, саме з того факту, що в міжнародних відносинах співіснують і взаємозалежність, і протиріччя, й випливає все багатство теорії. Чистий конфлікт, де інтереси двох противників повністю протилежні, — це особливий випадок; він має місце у війні на повне винищення, але навіть для інших типів воєн він малозастосовний.
Тому «виграш» у конфлікті не має суто змагального сенсу; це не перемога над ворогом. Йдеться про виграш відносно власної системи цінностей, якого можна досягти шляхом переговорів, компромісів або уникнення дій, що завдають обом сторонам шкоди. І лише коли війна стає неминучою, не лишається нічого, крім чистого конфлікту; але часто існують можливості уникнути взаємної шкоди війни, вести воєнні дії так, щоб мінімізувати втрати, або стримувати ворога загрозою війни, не розпочинаючи її.
Можливість взаємного компромісу настільки ж важлива, як і сам елемент конфліктності. Концепції стримування, обмеженої війни й роззброєння, а також переговори повʼязані зі спільним інтересом і взаємною залежністю, які можуть існувати між сторонами конфлікту.
Отже, стратегія — у тому сенсі, в якому я використовую це слово, — стосується не ефективного застосування сили, а використання силового потенціалу. Вона має справу не лише з ворогами, які ненавидять один одного, а й із партнерами, що не довіряють чи не погоджуються між собою. Вона охоплює не лише розподіл вигод і втрат між двома суперниками, а й ситуації, коли певні результати можуть бути гіршими (або кращими) для обох сторін порівняно з іншими. У термінах теорії ігор найцікавіші міжнародні конфлікти є іграми не з постійною, а зі змінною сумою: сума вигод учасників не визначена так, що виграш одного завжди означає програш іншого. Спільний інтерес полягає в досягненні взаємовигідного підсумку.
Підсумуй: що таке «стратегія конфлікту» для Томаса Шеллінга? Чи є конфлікт простим і однозначним терміном? Чого насправді прагнуть сторони конфлікту?
Повернися до книжкової шафи, яку тобі випало заповнювати на початку уроку. Чи спали тобі на думку якісь ще теми, які варто було б туди внести?
Сходи у бібліотеку разом із колегами, поспілкуйтеся з бібліотекарем чи бібліотекаркою, підготуйте добірку текстів, які би пасували темі «Література та стосунки».
- «Мічені Нобелем: військовий теоретик Томас Шеллінг»:
https://epravda.com.ua/publications/2010/06/25/239690/
Ділись та обговорюй важливе