Урок 12. «Місто» Валерʼяна Підмогильного. Місто та село як простори для життя
Матеріал
Урок 12. «Місто» Валерʼяна Підмогильного. Місто та село як простори для життя
- Простір міста
- Простір села
Подивися на перші два фото. У якому з двох просторів, на твою думку, було б конфортніше жити? Чому?
Тепер поглянь на наступні два фото та дай відповідь на запитання: у якому з двох просторів, на твою думку, було б конфортніше жити
Чи змінилася твоя думка? Чому саме?
Дружня порада вчителю
Гачок та весь урок в цілому побудований таким чином, щоб поміркувати, що у сучасному світі місто вже не дорівнює успіх та знайомство з іншими успішними людьми, і навпаки — живучи в селі також можна мати успішну карʼєру і знайомитися з цікавими людьми. А тому варто відійти від протиставлення міста селу, а натомість обирати, який простір комфортний саме тобі.
Однак у часи Підмогильного все було інакше, це й уможливило сюжет роману.
Завдання 1.
Пригадай свої відповіді на завдання з першого уроки, коли ми міркували про місто та село крізь призму 4 категорій: Часу, Відстані, Простору та Спілкування. Зважаючи на них, заповни таблицю переваг та недоліків обох просторів для життя.
| Місто | Село |
|---|---|
| Переваги | Переваги |
| Недоліки | Недоліки |
Поміркуй, які із недоліків села стали менш помітними у сучасному світі?
Із чим це повʼязано?
І навпаки, які переваги міста тепер не такі визначальні, як це було 100 років тому. Запиши свої відповіді у відповідні кола.
Завдання 2.
Прочитай статтю Ілони Сологуб «Урбанізація в Україні» (VoxUkraine, 2022) і виконай одне із завдань на вибір.
Переселення людей із сіл до міст відбувається постійно через зміну структури виробництва та розвиток технологій. Воно значно прискорилося у 20 столітті. Так, якщо в 19 столітті в містах жило близько 10% населення, то в 1960 році – уже 34%. Сьогодні міських мешканців 57% населення планети, а до 2050 року його частка, за прогнозами, виросте до 80%.
В Україні урбанізація відбувалася дещо швидше, ніж в цілому у світі – так, уже наприкінці 1990х майже 70% українців жили в містах (фактично, можливо, більше, оскільки не вся міграція є зареєстрованою).
На наступних трьох графіках порівняємо частки міського населення за областями у 1959, 1990 та 2021 роках. Як бачимо, на першому 31-річному відтинку часу частка міського населення виросла значно швидше, ніж на другому (на всіх графіках мінімальне значення встановлено на рівні 17% – мінімум на першому графіку – щоб бачити картину в динаміці). Між 1990 та 2021 найшвидше урбанізувалися Хмельницька та Чернігівська області, а в Закарпатській області частка міського населення навіть трохи скоротилася.
Війна спричинила значне переміщення людей між містами та регіонами України. Можливо, вона прискорить зростання міст у західних областях, які до 2022 року були відносно менш урбанізованими. Але будемо сподіватися, що люди, які були змушені виїхати у 2014-2015 роках, зможуть повернутися до своїх міст.
- У статті сказано: «уже наприкінці 1990-х майже 70% українців жили в містах (фактично, можливо, більше, оскільки не вся міграція є зареєстрованою)». Поясни своїми словами, чому реальна частка міських мешканців може бути вищою за офіційну статистику. Чи означає це, що офіційним даним про населення не можна довіряти? Обґрунтуй відповідь.
- Авторка статті зазначає, що між 1990 і 2021 роками найшвидше урбанізувалися Хмельницька та Чернігівська області, а в Закарпатській — частка міського населення навіть трохи скоротилася. У тексті статті причина цього не пояснюється. Запропонуй власну гіпотезу, чому в Закарпатті могла статися протилежна до загальноукраїнської тенденція.
- Аналітична стаття спирається на факти, проте подекуди є простір для оціночних суджень автора чи авторки статті. Випиши з фінального абзацу статті одне речення-факт (підкріплене даними чи спостереженням) і одне речення-припущення. За якими мовними ознаками ти їх розрізнив/розрізнила?
Дружня порада вчителю
Ці завдання побудовані у форматі PISA — кожне перевіряє інший рівень розуміння тексту: від оцінки надійності джерела до розрізнення факту й авторської думки.
У завданні 1 орієнтир відповіді такий: офіційна статистика фіксує людей за місцем реєстрації, а не фактичного проживання, тому частка міських мешканців може бути занижена, але це не означає, що даним не можна довіряти взагалі, лише що варто розуміти їхні межі точності. Учнівство має не просто зрозуміти текст, а визначити, наскільки йому можна довіряти і чому, не скочуючись ні в сліпу довіру, ні в тотальний скептицизм.
У завданні 2 єдиної правильної відповіді немає — приймайте будь-яку логічно обґрунтовану гіпотезу (аграрна економіка регіону, трудова міграція за кордон через сусідство з ЄС, різниця в народжуваності тощо). Це завдання найскладніше з трьох, бо вимагає не просто прочитати текст, а винести гіпотезу за його межі, спираючись на знання з інших дисциплін та загальну ерудицію. Якщо учнівство губиться, можна підказати один напрямок (економіку чи міграцію), але не давати готову відповідь.
У завданні 3 учнівство може виокремити речення «Війна спричинила значне переміщення людей між містами та регіонами України» як факт і «можливо, вона прискорить…», «будемо сподіватися…» як припущення й особисте сподівання авторки, назвавши маркери: слово «можливо», конструкцію «будемо сподіватися», а також відсутність цифр на підтвердження думки. Цей базовий, але критично важливий навик, знадобиться у реальному житті, коли учнівство читатиме новини чи аналітику самостійно.
Завдання 3.
Прочитай фрагмент із книжки літературознавиці Віри Агеєвої «Марсіани на Хрещатику» та дай відповіді на питання опісля.
В уявній подорожі Києвом двадцятих легко пізнати численні локації, будинки, сквери, описані в поемах і романах початку ХХ століття. Зрештою, урбаністична памʼять добре закарбовується в камені, в архітектурі. Трохи десь змінилися номери мешкань, інакше пофарбовані фасади. Але от у цьому будинку на Ми-колаївській, 11 (нині Городецького, 9, так званий дім Гінзбурга), у розписаному Анатолем Петрицьким «Льоху мистецтва», читали вірші музагетівці-символісти, сюди приходили Павло Тичина, Володимир Ярошенко, Михайло Жук, Лесь Курбас. Трохи згодом неподалік (уже на «оновленій» Карла Маркса, 2) розташувалася редакція журналу «Життя й революція», і в кабінеті Валерʼяна Підмогильного бував, що називається, весь мистецький Київ. А напроти, в номері пʼятому, в під валі готелю «Континенталь» розташувався письменницький клуб: там зустрічалися, дискутували, смакували каву й вино, грали в більярд, обговорювали щойно написане й прочитане і пильно остерігалися всюдисущих «секретних співробітників». На Володимирській мешкали переважно марсіани, зокрема Підмогильний, Косинка, поруч, на Прорізній, — Плужник. Любили зустрічатися в Золотоворітському сквері (там, до речі, відбуваються і важливі епізоди роману «Місто»). Неподалік скверу, на Володимирській, 42, в редакції журналу «Книгар» «богував» Микола Зеров: це тут здружувалися, обʼєднувалися неокласики, обговорювалися можливості консервативної модернізації, зокрема й долучення не лише до західноєвропейської традиції, але й до «перевіяного на току критики» українського культурного спадку.
- Що життя саме у Києві давало молодим митцям та мисткиням 1920-х? Чи можна було б отримати те саме в менших населених пунктах?
- Чи розвʼязав повністю прогрес ті трунощі, які виникали б у митців та мисткинь, що не жили у великих містах 100 років тому?
- Чим цінний міський простір з культурної перспективи?
Завдання 4.
Прочитай фрагмент рецензії літературознавця, сучасника Підмогильного Юрія Шереха (псевдонім Юрія Шевельова) на «Місто» під назвою «Людина і люди». Як він описує стосунки Степана Радченка з містом та з селом?
Завоювання міста селом… Це правда, що герой роману Степан Радченко приїздить до Києва з села, що він спершу почуває себе в місті безвартісним і упослідженим, що він щабель за щаблем здобуває позиції і що роман закінчується на тому, як він почуває себе переможцем і справжньою частиною скореного і опанованого, колись чужого й далекого урбаністичного світу. Але Степан Радченко робить це зовсім не в імʼя села і не для того, щоб ствердити село. Село заперечене з самого початку. Ще повний страху перед містом, Степан уже зневажає й ненавидить селюцтво. Він спостерігає своїх недавніх товаришів, — і ось його думки: «Ось він, селянський актив, що мусить здобути місто!.. Невже вічна доля села — бути тупим, обмеженим рабом, що продається за посади й харчі, втрачаючи не тільки мету, а й людську гідність?» Минає небагато часу, і навіть ці рештки сільського патріотизму вивітрюються. Степан «мусів признатись собі одверто — село стало йому чуже. Воно потьмарніло в його спогадах, як блідне ліхтар у проміннях дня, але тяжило над ним, як докір, як тривога». Далі відбувається символічна сцена, коли Степан, придбавши собі міський костюм, спалює свою сільську одежину, а чоботи викидає на смітник. І ось, нарешті, остання згадка про село: «Місто (Степан) бачив, як могутній центр тяжіння, що круг нього крихотними планетами обертаються села, вічні супутники його руху, і часточки їх, потрапивши в розпечену атмосферу цього сонця, мусять пристосовуватись до нових умов тиску й підсоння».
Де ж тут перевага села, завоювання селом міста? Єдиним переможцем у книзі є місто, і перемога Степана завдячена тому, що він позбувся всього сільського в собі.
- У чому різниця між твердженнями «село завоювало місто» і «Степан Радченко завоював місто»?
- Чи було ставлення Степана Радченка до села перебільшеним?
- Навіщо Валерʼян Підмогильний змальовує село саме таким?
Дружня порада вчителю
В останньому запитанні завдання нагадайте учнівству, що читацтво постійно зосереджене на оптиці Степана Радченка, тож його захоплення або ж його зневага екстраполюються і на те, яким ми бачимо простори міста та села.
А тепер прочитай фрагмент есею «Спокушання містом» Ярослава Поліщука зі збірки «Київ в українській літературі» і дай відповіді на питання опісля.
Опозиція місто / село визначила властивий перелом у самоусвідомленні українства. Поступове освоєння міста поєднувалося з амбівалентним ставленням до нього, коли, з одного боку, виражалися ентузіастичні настанови, проте, з іншого, давалися взнаки негативні стереотипи з минулого, себто страх перед містом як середовищем чужої культури й безумовної асиміляції. Така амбівалентність характерна не тільки для творчості авторів з періоду раннього модернізму, як-от Михайла Коцюбинського, Володимира Винниченка, Гната Хоткевича, а й для ґенерації пореволюційного відродження. Нерідко вона була пов’язана із соціальним походженням самих письменників, які сприймали велике місто не без певних застережень, а також із непростими, нерідко суперечливими процесами українізації 20-х років. Як стверджує С. Павличко, в новітній українській літературі, «де перетворення сільської культури ніколи остаточно не завершилося, ставлення до міста стало лакмусом позиції митця, а дискурс міста позначений глибоким і болісним конфліктом».
- Чим було обумовлене амбівалентне ставлення до міста?
- Чи належав Підмогильний до когорти письменників, які не могли визначитися, як вони ставляться до міського простору? Обґрунтуй свою думку.
Поміркуй, чи потрібно взагалі завойовувати місто, щоб щасливо у ньому жити? Як мрії можуть розбиватися об жорстоку реальність?
Подивися відео «Я нажилася в селі. Що далі?» на каналі «Іванка Дячук». Зважаючи на історії авторки сформулюй, кому найбільше підійде жити в селі? Що варто врахувати, коли приймаєш рішення щодо переїзду в село?
https://youtu.be/ItMe18VHWGI?si=yaEgKUpy0fyWpZOv
- Фото міст та села: https://unsplash.com/
- Фото села Маяки: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9C%D0%B0%D1%8F%D0%BA%D0%B8.jpg
- Рецензія Юрія Шереха на «Місто»: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/7116/file.pdf
- Агеєва В. Марсіани на Хрещатику. Віхола. Київ, 2023, 408 с.
- Стаття Ілони Сологуб «Урбанізація в Україні» (VoxUkraine, 2022): https://voxukraine.org/urbanizatsiya-v-ukrayini
Урок 12. «Місто» Валерʼяна Підмогильного. Місто та село як простори для життя
- Простір міста
- Простір села
Подивися на перші два фото. У якому з двох просторів, на твою думку, було б конфортніше жити? Чому?
Тепер поглянь на наступні два фото та дай відповідь на запитання: у якому з двох просторів, на твою думку, було б конфортніше жити
Чи змінилася твоя думка? Чому саме?
Завдання 1.
Пригадай свої відповіді на завдання з першого уроки, коли ми міркували про місто та село крізь призму 4 категорій: Часу, Відстані, Простору та Спілкування. Зважаючи на них, заповни таблицю переваг та недоліків обох просторів для життя.
| Місто | Село |
|---|---|
| Переваги | Переваги |
| Недоліки | Недоліки |
Поміркуй, які із недоліків села стали менш помітними у сучасному світі?
Із чим це повʼязано?
І навпаки, які переваги міста тепер не такі визначальні, як це було 100 років тому. Запиши свої відповіді у відповідні кола.
Завдання 2.
Прочитай статтю Ілони Сологуб «Урбанізація в Україні» (VoxUkraine, 2022) і виконай одне із завдань на вибір.
Переселення людей із сіл до міст відбувається постійно через зміну структури виробництва та розвиток технологій. Воно значно прискорилося у 20 столітті. Так, якщо в 19 столітті в містах жило близько 10% населення, то в 1960 році – уже 34%. Сьогодні міських мешканців 57% населення планети, а до 2050 року його частка, за прогнозами, виросте до 80%.
В Україні урбанізація відбувалася дещо швидше, ніж в цілому у світі – так, уже наприкінці 1990х майже 70% українців жили в містах (фактично, можливо, більше, оскільки не вся міграція є зареєстрованою).
На наступних трьох графіках порівняємо частки міського населення за областями у 1959, 1990 та 2021 роках. Як бачимо, на першому 31-річному відтинку часу частка міського населення виросла значно швидше, ніж на другому (на всіх графіках мінімальне значення встановлено на рівні 17% – мінімум на першому графіку – щоб бачити картину в динаміці). Між 1990 та 2021 найшвидше урбанізувалися Хмельницька та Чернігівська області, а в Закарпатській області частка міського населення навіть трохи скоротилася.
Війна спричинила значне переміщення людей між містами та регіонами України. Можливо, вона прискорить зростання міст у західних областях, які до 2022 року були відносно менш урбанізованими. Але будемо сподіватися, що люди, які були змушені виїхати у 2014-2015 роках, зможуть повернутися до своїх міст.
- У статті сказано: «уже наприкінці 1990-х майже 70% українців жили в містах (фактично, можливо, більше, оскільки не вся міграція є зареєстрованою)». Поясни своїми словами, чому реальна частка міських мешканців може бути вищою за офіційну статистику. Чи означає це, що офіційним даним про населення не можна довіряти? Обґрунтуй відповідь.
- Авторка статті зазначає, що між 1990 і 2021 роками найшвидше урбанізувалися Хмельницька та Чернігівська області, а в Закарпатській — частка міського населення навіть трохи скоротилася. У тексті статті причина цього не пояснюється. Запропонуй власну гіпотезу, чому в Закарпатті могла статися протилежна до загальноукраїнської тенденція.
- Аналітична стаття спирається на факти, проте подекуди є простір для оціночних суджень автора чи авторки статті. Випиши з фінального абзацу статті одне речення-факт (підкріплене даними чи спостереженням) і одне речення-припущення. За якими мовними ознаками ти їх розрізнив/розрізнила?
Завдання 3.
Прочитай фрагмент із книжки літературознавиці Віри Агеєвої «Марсіани на Хрещатику» та дай відповіді на питання опісля.
В уявній подорожі Києвом двадцятих легко пізнати численні локації, будинки, сквери, описані в поемах і романах початку ХХ століття. Зрештою, урбаністична памʼять добре закарбовується в камені, в архітектурі. Трохи десь змінилися номери мешкань, інакше пофарбовані фасади. Але от у цьому будинку на Ми-колаївській, 11 (нині Городецького, 9, так званий дім Гінзбурга), у розписаному Анатолем Петрицьким «Льоху мистецтва», читали вірші музагетівці-символісти, сюди приходили Павло Тичина, Володимир Ярошенко, Михайло Жук, Лесь Курбас. Трохи згодом неподалік (уже на «оновленій» Карла Маркса, 2) розташувалася редакція журналу «Життя й революція», і в кабінеті Валерʼяна Підмогильного бував, що називається, весь мистецький Київ. А напроти, в номері пʼятому, в під валі готелю «Континенталь» розташувався письменницький клуб: там зустрічалися, дискутували, смакували каву й вино, грали в більярд, обговорювали щойно написане й прочитане і пильно остерігалися всюдисущих «секретних співробітників». На Володимирській мешкали переважно марсіани, зокрема Підмогильний, Косинка, поруч, на Прорізній, — Плужник. Любили зустрічатися в Золотоворітському сквері (там, до речі, відбуваються і важливі епізоди роману «Місто»). Неподалік скверу, на Володимирській, 42, в редакції журналу «Книгар» «богував» Микола Зеров: це тут здружувалися, обʼєднувалися неокласики, обговорювалися можливості консервативної модернізації, зокрема й долучення не лише до західноєвропейської традиції, але й до «перевіяного на току критики» українського культурного спадку.
- Що життя саме у Києві давало молодим митцям та мисткиням 1920-х? Чи можна було б отримати те саме в менших населених пунктах?
- Чи розвʼязав повністю прогрес ті трунощі, які виникали б у митців та мисткинь, що не жили у великих містах 100 років тому?
- Чим цінний міський простір з культурної перспективи?
Завдання 4.
Прочитай фрагмент рецензії літературознавця, сучасника Підмогильного Юрія Шереха (псевдонім Юрія Шевельова) на «Місто» під назвою «Людина і люди». Як він описує стосунки Степана Радченка з містом та з селом?
Завоювання міста селом… Це правда, що герой роману Степан Радченко приїздить до Києва з села, що він спершу почуває себе в місті безвартісним і упослідженим, що він щабель за щаблем здобуває позиції і що роман закінчується на тому, як він почуває себе переможцем і справжньою частиною скореного і опанованого, колись чужого й далекого урбаністичного світу. Але Степан Радченко робить це зовсім не в імʼя села і не для того, щоб ствердити село. Село заперечене з самого початку. Ще повний страху перед містом, Степан уже зневажає й ненавидить селюцтво. Він спостерігає своїх недавніх товаришів, — і ось його думки: «Ось він, селянський актив, що мусить здобути місто!.. Невже вічна доля села — бути тупим, обмеженим рабом, що продається за посади й харчі, втрачаючи не тільки мету, а й людську гідність?» Минає небагато часу, і навіть ці рештки сільського патріотизму вивітрюються. Степан «мусів признатись собі одверто — село стало йому чуже. Воно потьмарніло в його спогадах, як блідне ліхтар у проміннях дня, але тяжило над ним, як докір, як тривога». Далі відбувається символічна сцена, коли Степан, придбавши собі міський костюм, спалює свою сільську одежину, а чоботи викидає на смітник. І ось, нарешті, остання згадка про село: «Місто (Степан) бачив, як могутній центр тяжіння, що круг нього крихотними планетами обертаються села, вічні супутники його руху, і часточки їх, потрапивши в розпечену атмосферу цього сонця, мусять пристосовуватись до нових умов тиску й підсоння».
Де ж тут перевага села, завоювання селом міста? Єдиним переможцем у книзі є місто, і перемога Степана завдячена тому, що він позбувся всього сільського в собі.
- У чому різниця між твердженнями «село завоювало місто» і «Степан Радченко завоював місто»?
- Чи було ставлення Степана Радченка до села перебільшеним?
- Навіщо Валерʼян Підмогильний змальовує село саме таким?
А тепер прочитай фрагмент есею «Спокушання містом» Ярослава Поліщука зі збірки «Київ в українській літературі» і дай відповіді на питання опісля.
Опозиція місто / село визначила властивий перелом у самоусвідомленні українства. Поступове освоєння міста поєднувалося з амбівалентним ставленням до нього, коли, з одного боку, виражалися ентузіастичні настанови, проте, з іншого, давалися взнаки негативні стереотипи з минулого, себто страх перед містом як середовищем чужої культури й безумовної асиміляції. Така амбівалентність характерна не тільки для творчості авторів з періоду раннього модернізму, як-от Михайла Коцюбинського, Володимира Винниченка, Гната Хоткевича, а й для ґенерації пореволюційного відродження. Нерідко вона була пов’язана із соціальним походженням самих письменників, які сприймали велике місто не без певних застережень, а також із непростими, нерідко суперечливими процесами українізації 20-х років. Як стверджує С. Павличко, в новітній українській літературі, «де перетворення сільської культури ніколи остаточно не завершилося, ставлення до міста стало лакмусом позиції митця, а дискурс міста позначений глибоким і болісним конфліктом».
- Чим було обумовлене амбівалентне ставлення до міста?
- Чи належав Підмогильний до когорти письменників, які не могли визначитися, як вони ставляться до міського простору? Обґрунтуй свою думку.
Поміркуй, чи потрібно взагалі завойовувати місто, щоб щасливо у ньому жити? Як мрії можуть розбиватися об жорстоку реальність?
Подивися відео «Я нажилася в селі. Що далі?» на каналі «Іванка Дячук». Зважаючи на історії авторки сформулюй, кому найбільше підійде жити в селі? Що варто врахувати, коли приймаєш рішення щодо переїзду в село?
https://youtu.be/ItMe18VHWGI?si=yaEgKUpy0fyWpZOv
- Фото міст та села: https://unsplash.com/
- Фото села Маяки: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:%D0%9C%D0%B0%D1%8F%D0%BA%D0%B8.jpg
- Рецензія Юрія Шереха на «Місто»: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/7116/file.pdf
- Агеєва В. Марсіани на Хрещатику. Віхола. Київ, 2023, 408 с.
- Стаття Ілони Сологуб «Урбанізація в Україні» (VoxUkraine, 2022): https://voxukraine.org/urbanizatsiya-v-ukrayini
Ділись та обговорюй важливе