Урок 13
Матеріал
Урок 13
Сучасні, штучні, вигадані, мертві мови
Обставина.
Повторення: способи вираження обставини
- штучна мова;
- вигадана мова;
- мертва мова;
- обставина;
- типи обставин.
Чи вигадував/вигадувала ти в дитинстві свої слова чи цілі речення й тексти? А уяви, що цей жарт вийшов з-під контролю, і твою мову тепер вивчають на Дуо Лінго. На цьому уроці ти дізнаєшся про штучні мови, а також пригадаєш все про обставину.
Завдання 1
Прочитай текст. Виконай завдання.
Вроджена мовна здатність дозволяє нам розпізнавати в словах знайомі ознаки, навіть якщо ми не розуміємо всього контексту. Існує відома філологічна мнемоніка про те, як «глока куздра штеко будланула бокра». Попри те, що це речення – цілковита нісенітниця, ми можемо зрозуміти зв’язки між його частинами: глока (яка?) куздра (хто?) штеко (як?) будланула (що зробила?) бокра (кого?). Це речення прикметне також тим, що повноцінно розкриває суть більшості природних граматик – наші мови переважно описують суб’єктів (хто?), котрі виконують дію над об’єктами (кого?, що?). Ця базова граматика переважно доповнюється уточненнями (який?, як? тощо).
Ідея штучної мови передовсім походить із резонного припущення – якщо більшість мов мають дуже схожу структуру взаємин між суб’єктом і об’єктом, їх можна спробувати «звести до спільного знаменника», максимально спростити правила, щоб вони описували тільки найзагальніші принципи побудови речень – слова при цьому слід брати з поширених мов, щоб лексика здавалася близькою (спочатку брали з європейських, хоча пізніше з’являлися штучні мови із залученням слів зі східних мов). Есперанто, адьюванто, ідо, інтерглоса, інтерлінгва і ще зо два десятки штучних мов були створені в останній чверті дев’ятнадцятого – першій половині двадцятого століття. Жодна з них не стала універсальною мовою, але всі ці мови були спробою знайти універсальну граматику. В цей період була дуже популярна гіпотеза соціального договору – згідно з нею люди просто домовились використовувати певний набір слів і правил як мову. Що ж, експерименти зі створення штучних мов довели, що самого лише суспільного договору і близько недостатньо.
Вигадані мови – це ще один потужний спосіб розповідати історію та розставляти потрібні акценти. Мови з великою кількістю шиплячих, гортанних і проривних звуків (клінґонська, дотракійська («Гра престолів»), Чорна говірка («Володар перснів»)) асоціюються в публіки з антагоністом чи агресором. Протагоністам чи позитивним побічним героям залишаються плавні, вокальні мови з великою кількістю дзвінких приголосних (ельфійські мови Толкіна і загалом усі ельфійські мови в усіх всесвітах). Доволі часто трапляються також «старші» мови, якими спілкується еліта – очевидні аналоги давньогрецької і латини. Адунаїк у Толкіна і висока валірійська у Мартіна – два найвідоміші приклади.
Якщо ви бачили фільми «Володар перснів», ви точно чули синдарин – «найпізнішу» ельфійську мову. Але це одна з семи лише ельфійських мов, котрі так чи так фігурують у його всесвіті. А ще ж є чотири людські мови та чотири – якими розмовляють інші істоти. І чи не кожна власна назва, яка трапляється на сторінках «Володаря перснів», має конкретне значення якоюсь із цих мов. У деяких є словники на тисячі слів та повноцінна граматика, від деяких – лише куці шматки. Але прикметний всесвіт Толкіна не кількістю мов, які існують одночасно, а тим, що вони між собою пов’язані.
Ще одна хитра штука, до якої вдався Толкін, щоб надати своїм мовам «справжнього» звучання – прив’язка реальності, в якій живуть герої, до граматики. Квенья, «висока ельфійська», має чотири категорії числа (однина, множина, двоїна і комплексне число, тобто множина, яка позначає фіксовану кількість) і три різні займенники на позначення «ми». Ця інформація існує в тексті не тому, що різні безглузді нюанси і винятки роблять мову більш правдоподібною, а тому що мітологія і світогляд ельфів значною мірою визначаються граматикою їхньої мови – способом, через який вони сприймають світ.
Це масштабний і блискучий приклад того, як штучна мова перестає бути просто засобом комунікації і стає повноцінним елементом світосприйняття героїв, формуючи текст під себе. Тільки от з’ясувалося, що для створення однозначної формальної граматики, повністю описаної системою правил на всіх етапах існування, спершу потрібно буквально створити власний світ.
Джерело: https://www.kunsht.com.ua/articles/fantastichni-movi-de-ix-shukati?utm_source=chatgpt.com
Завдання до тексту:
1. Проаналізуй приклад «глока куздра штеко будланула бокра». Обґрунтуйте, які ознаки української граматики ( закінчення, порядок слів) дозволяють нам розпізнати функцію кожного слова (навіть вигаданого).
2. Склади власне «нісенітницьке» речення, використовуючи знайомі граматичні форми, визнач члени речення. Потім обміняйтесь з сусідом і спробуйте пояснити значення один одного.
3. Обговоріть у групі: чому мови з великою кількістю шиплячих і гортанних звуків часто асоціюють із негативними персонажами, а вокальні та дзвінкі мови – із позитивними? Чи завжди це відповідає реальним мовам?
4. Уявіть, що ви створюєте власну вигадану мову для історії. Які елементи граматики, словника і звуків ти обереш, щоб передати культуру та світогляд персонажів? Напиши короткий опис або кілька прикладів слів.
5. За допомогою додаткових джерел порівняйте штучні мови (Есперанто, Ідо, інтерлінгва) і вигадані мови (клінґонська, синдарин) за їхньою метою та принципами побудови. У чому їхня головна відмінність?
| Штучні мови | Вигадані мови | |
| Мета створення | ||
| Схожість з природними мовами | ||
| Граматика | ||
| Сфера застосування |
Завдання 2
Опиши кожне із зображень, використовуючи обставини.
Завдання 3
Прочитай заголовки новин. Випиши обставини, визнач, якими частинами мови вони виражені.
Завдання 4
Створи речення, використовуючи в кожному з них по 2 словосполучення слів із таблиці та додаючи нові слова в довільному порядку. Підкресли обставини.
| давня латина граматика есперанто середньовічні написи висока валірійська лінгвіст | штучна мова вигада мова ельфів дослідження мов нові коди спілкування | переклад тексту мовна конференція невідоме походження таємний чат |
Урок 13
Сучасні, штучні, вигадані, мертві мови
Обставина.
Повторення: способи вираження обставини
- штучна мова;
- вигадана мова;
- мертва мова;
- обставина;
- типи обставин.
Чи вигадував/вигадувала ти в дитинстві свої слова чи цілі речення й тексти? А уяви, що цей жарт вийшов з-під контролю, і твою мову тепер вивчають на Дуо Лінго. На цьому уроці ти дізнаєшся про штучні мови, а також пригадаєш все про обставину.
Завдання 1
Прочитай текст. Виконай завдання.
Вроджена мовна здатність дозволяє нам розпізнавати в словах знайомі ознаки, навіть якщо ми не розуміємо всього контексту. Існує відома філологічна мнемоніка про те, як «глока куздра штеко будланула бокра». Попри те, що це речення – цілковита нісенітниця, ми можемо зрозуміти зв’язки між його частинами: глока (яка?) куздра (хто?) штеко (як?) будланула (що зробила?) бокра (кого?). Це речення прикметне також тим, що повноцінно розкриває суть більшості природних граматик – наші мови переважно описують суб’єктів (хто?), котрі виконують дію над об’єктами (кого?, що?). Ця базова граматика переважно доповнюється уточненнями (який?, як? тощо).
Ідея штучної мови передовсім походить із резонного припущення – якщо більшість мов мають дуже схожу структуру взаємин між суб’єктом і об’єктом, їх можна спробувати «звести до спільного знаменника», максимально спростити правила, щоб вони описували тільки найзагальніші принципи побудови речень – слова при цьому слід брати з поширених мов, щоб лексика здавалася близькою (спочатку брали з європейських, хоча пізніше з’являлися штучні мови із залученням слів зі східних мов). Есперанто, адьюванто, ідо, інтерглоса, інтерлінгва і ще зо два десятки штучних мов були створені в останній чверті дев’ятнадцятого – першій половині двадцятого століття. Жодна з них не стала універсальною мовою, але всі ці мови були спробою знайти універсальну граматику. В цей період була дуже популярна гіпотеза соціального договору – згідно з нею люди просто домовились використовувати певний набір слів і правил як мову. Що ж, експерименти зі створення штучних мов довели, що самого лише суспільного договору і близько недостатньо.
Вигадані мови – це ще один потужний спосіб розповідати історію та розставляти потрібні акценти. Мови з великою кількістю шиплячих, гортанних і проривних звуків (клінґонська, дотракійська («Гра престолів»), Чорна говірка («Володар перснів»)) асоціюються в публіки з антагоністом чи агресором. Протагоністам чи позитивним побічним героям залишаються плавні, вокальні мови з великою кількістю дзвінких приголосних (ельфійські мови Толкіна і загалом усі ельфійські мови в усіх всесвітах). Доволі часто трапляються також «старші» мови, якими спілкується еліта – очевидні аналоги давньогрецької і латини. Адунаїк у Толкіна і висока валірійська у Мартіна – два найвідоміші приклади.
Якщо ви бачили фільми «Володар перснів», ви точно чули синдарин – «найпізнішу» ельфійську мову. Але це одна з семи лише ельфійських мов, котрі так чи так фігурують у його всесвіті. А ще ж є чотири людські мови та чотири – якими розмовляють інші істоти. І чи не кожна власна назва, яка трапляється на сторінках «Володаря перснів», має конкретне значення якоюсь із цих мов. У деяких є словники на тисячі слів та повноцінна граматика, від деяких – лише куці шматки. Але прикметний всесвіт Толкіна не кількістю мов, які існують одночасно, а тим, що вони між собою пов’язані.
Ще одна хитра штука, до якої вдався Толкін, щоб надати своїм мовам «справжнього» звучання – прив’язка реальності, в якій живуть герої, до граматики. Квенья, «висока ельфійська», має чотири категорії числа (однина, множина, двоїна і комплексне число, тобто множина, яка позначає фіксовану кількість) і три різні займенники на позначення «ми». Ця інформація існує в тексті не тому, що різні безглузді нюанси і винятки роблять мову більш правдоподібною, а тому що мітологія і світогляд ельфів значною мірою визначаються граматикою їхньої мови – способом, через який вони сприймають світ.
Це масштабний і блискучий приклад того, як штучна мова перестає бути просто засобом комунікації і стає повноцінним елементом світосприйняття героїв, формуючи текст під себе. Тільки от з’ясувалося, що для створення однозначної формальної граматики, повністю описаної системою правил на всіх етапах існування, спершу потрібно буквально створити власний світ.
Джерело: https://www.kunsht.com.ua/articles/fantastichni-movi-de-ix-shukati?utm_source=chatgpt.com
Завдання до тексту:
1. Проаналізуй приклад «глока куздра штеко будланула бокра». Обґрунтуйте, які ознаки української граматики ( закінчення, порядок слів) дозволяють нам розпізнати функцію кожного слова (навіть вигаданого).
2. Склади власне «нісенітницьке» речення, використовуючи знайомі граматичні форми, визнач члени речення. Потім обміняйтесь з сусідом і спробуйте пояснити значення один одного.
3. Обговоріть у групі: чому мови з великою кількістю шиплячих і гортанних звуків часто асоціюють із негативними персонажами, а вокальні та дзвінкі мови – із позитивними? Чи завжди це відповідає реальним мовам?
4. Уявіть, що ви створюєте власну вигадану мову для історії. Які елементи граматики, словника і звуків ти обереш, щоб передати культуру та світогляд персонажів? Напиши короткий опис або кілька прикладів слів.
5. За допомогою додаткових джерел порівняйте штучні мови (Есперанто, Ідо, інтерлінгва) і вигадані мови (клінґонська, синдарин) за їхньою метою та принципами побудови. У чому їхня головна відмінність?
| Штучні мови | Вигадані мови | |
| Мета створення | ||
| Схожість з природними мовами | ||
| Граматика | ||
| Сфера застосування |
Завдання 2
Опиши кожне із зображень, використовуючи обставини.
Завдання 3
Прочитай заголовки новин. Випиши обставини, визнач, якими частинами мови вони виражені.
Завдання 4
Створи речення, використовуючи в кожному з них по 2 словосполучення слів із таблиці та додаючи нові слова в довільному порядку. Підкресли обставини.
| давня латина граматика есперанто середньовічні написи висока валірійська лінгвіст | штучна мова вигада мова ельфів дослідження мов нові коди спілкування | переклад тексту мовна конференція невідоме походження таємний чат |
Ділись та обговорюй важливе