Освітня галузь / Мовно-літературна / Курси вільного вибору мовно-літературної освітньої галузі / Шістдесятництво в українській літературі / Шістдесятництво в літературі / Урок 15. Шістдесятництво в літературі. Проза Симоненка: коротка форма — великі сенси («Вино з троянд», «Весілля Опанаса Крокви»)

матеріал 13

Урок 15. Шістдесятництво в літературі. Проза Симоненка: коротка форма — великі сенси («Вино з троянд», «Весілля Опанаса Крокви»)

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 15. Шістдесятництво в літературі. Проза Симоненка: коротка форма — великі сенси («Вино з троянд», «Весілля Опанаса Крокви»)

Опорні поняття:

коротка проза
виміри творчості

Текст, який потрібно опрацювати до цього уроку:

Новели Василя Симоненка «Вино з троянд», «Весілля Опанаса Крокви»

На цьому уроці ви попрацюєте з такими результатами навчання:

пояснює вплив прочитаного тексту (зокрема медіатексту) за тематикою обраного профілю або художнього тексту на власний емоційно-чуттєвий досвід, визначає потенційний вплив прочитаного тексту (зокрема медіатексту) за тематикою обраного профілю або художнього тексту на емоційно-чуттєвий досвід різних читацьких аудиторій [12 МОВ 2.3.1-1];
виявляє гнучкість і стійкість в обстоюванні власної позиції з урахуванням різних думок, аргументів щодо певної проблеми за тематикою обраного профілю, зокрема проблеми, порушеної в художньому тексті, медіатексті [12 МОВ 1.6.1-1];
інтегрує інформацію з кількох прочитаних текстів (зокрема медіатекстів) за тематикою обраного профілю або художніх текстів, гіпертекстів у цифровому середовищі для формулювання обґрунтованих висновків та аргументованих рішень для розвʼязання різних життєво важливих проблем [12 МОВ 2.2.4-1];
коментує та обґрунтовує актуальність порушених в одному чи кількох текстах (зокрема медіатекстах) за тематикою обраного профілю або художніх текстах проблем, спираючись на суспільно-державні (національні) цінності України, українські історико-культурні надбання і традиції у світовому ціннісному контексті [12 МОВ 2.2.1-1].

Гачок

Василь Симоненко, як відомо, прожив небагато, проте, окрім поезії, він також залишив збірку новел і гуморесок «Вино з троянд» (1962), яка містить близько 20 прозових творів. Це короткі новели, оповідання та гуморески, де автор поєднує ліризм із сатирою, психологічні спостереження з іронією.

«Вино з троянд»

Які емоції викликає ця обкладинка?»
Чому автора обрати саме таку назву?
Як ви думаєте, чи може зовнішня краса приховувати внутрішній біль?

Завдання 1

Пригадай вивчене про життя та творчість Василя Симоненка (урок №3), виконай тест

ТЕСТ

Яка збірка засвідчила талант Симоненка як прозаїка?
- а) «Тиша і грім»
- б) «Земне тяжіння»
- в) «Вино з троянд»
- г) «Лебеді материнства»
Чому вірш «На цвинтарі розстріляних ілюзій» друкували під назвою «Пророцтво 17-го року»?
- а) Автор сам так назвав твір
- б) Через цензурні обмеження
- в) Бо він був присвячений революції
- г) Так вимагала редакція
Який художній засіб використано у рядку: «Гранітні обеліски, як медузи, повзли, повзли і вибилися з сил»?
- а) Метафора
- б) Порівняння
- в) Гіпербола
- г) Епітет
Яка тема домінує у поезії «Крик ХХ віку»?
- а) Кохання і дружба
- б) Атомна загроза та зло століття
- в) Природа і гармонія
- г) Дитинство і материнство
Хто є ліричним героєм «Крику ХХ віку»?
- а) Мати-Україна
- б) Свідок історії
- в) Голос покоління, що прагне змін
- г) Учений
Чому крик героя «не має слухача»?
- а) Він говорить пошепки
- б) Його не розуміють діти
- в) Суспільство дрімає, байдужіє
- г) Цензурні обмеження
У поезії «Найогидніші очі порожні» протиставляються:
- а) влада і народ
- б) правда і брехня
- в) любов і ненависть
- г) краса і потворність
Яка думка звучить у фіналі «Найогидніші очі порожні»?
- а) Наймудріший той, хто має владу
- б) Наймудріший той, хто мовчить
- в) Наймудріший той, хто найдужче любить життя
- г) Наймудріший той, хто не має страхів
Що символізує образ «цвинтаря розстріляних ілюзій»?
- а) Місце поховання героїв війни
- б) Загибель людських надій і мрій
- в) Сатира на владу
- г) Пам’ятник революції
Які емоції домінують у «Крику ХХ віку»?
- а) Радість і надія
- б) Розпач, гнів, протест
- в) Спокій і гармонія
- г) Іронія
Який художній прийом переважає у «Найогидніші очі порожні»?
- а) Алегорія
- б) Гіпербола
- в) Антитеза
- г) Анафора
Чому Симоненка називають «совістю народу»?
- а) Він писав лише про кохання
- б) Його твори були популярні серед молоді
- в) Його поезія була щирою, безкомпромісною, викривала неправду й захищала гідність людини
- г) Бо він був журналістом

Завдання 2.

Опрацюй теоретичну інформацію про прозові твори Симоненка. Заповни таблицю, узагальнивши інформацію про виміри збірки «Вино з троянд»

Любовне зілля «Симоне»(Анна Штопенко «Любовні зілля, гуртожиток без страхів та викриття таємного: моменти з життя Василя Симоненка»)

Василь Симоненко робив, так би мовити, «любовне зілля», яким причаровував свою дівчину мрії Люсю. А саме — трояндове вино. Але до цього процесу він не залучав відьом з Лисої гори, все простіше. Під час відрядження у Тальне поет почув легенду про садівника, що пригостив вином княжну, після якого вона в нього закохалася. Цією історією поділився друг Василя Микола Сніжко. За його спогадами, поет дав назву своєму фірмовому напою — «Симоне». А дружину Людмилу почав називати Люсьєн. На французький манір.

«Коли Василь вперше побачив свою майбутню дружину, то купив отакенну корзину троянд, зробив із них вино, пригостив її, і причарував. А ще пообіцяв робити щовесни трояндове вино — щоб закріпити успіх».

Рецепт:

Перем’яти з цукром пелюстки троянд. М’яти руками.
Додати води, коли пустять сік.
Чекати, коли заграє.
Примітка: треба брати лише рожеві троянди.

Екзистенційний вимір творчості Симоненка (Валентина Барчан «Проблема екзистенційної комунікації у прозі Василя Симоненка»)

Філософсько-естетичною домінантою художнього світу В. Симоненка Л. Тарнашинська вважає екзистенційний вимір людини, що зумовлений «відчуттям неповторності буттєтривання людини на цій землі». Воно звучить у його поетичній творчості «особливо гостро – наскрізно й визначально, хоч би до якої теми він не звертався».

Вимір людського буття героїв прози В. Симоненка зумовлений конкретним історичним часом із притаманними йому атрибутами тоталітарного режиму, зокрема й нівеляцією особистісного початку. Симоненкові персонажі постають як діючі механізми запущеної в рух колективної системи: в колгоспі, в установі, в організації, в сім’ї, серед людей, яка, відповідно, детермінує їхню поведінку. Для Симоненка ж важливо показати людину крізь призму її живої душі, як особистість, неповторну індивідуальність, як екзистенцію, яка виявляє себе у свободі. Саме такою вона постає на рівні екзистенційної комунікації, що є центром авторської уваги і криється за простою сюжетною конструкцією. У більшості творів митець торкається теми любові, де проблема екзистенційної комунікації виходить на перший план у силу само собою зрозумілих стосунків двох людей. Не виключено, що увага автора до цієї проблеми у творах любовної тематики має автобіографічне підґрунтя.

Про малу прозу Василя Симоненка (Микола Ільницький «Як прозаїк він тільки починався»)

У жанрі «малої прози» талант письменника тільки розкривався, але оповідання засвідчують, що Симоненко відчував можливості прози — дати ширшу картину життя, аніж дозволяє поезія, реалізувати той багаж вражень і спостережень, який виніс з рідної Полтавщини і який давала йому журналістська практика.

На перший погляд може здатися, що Василь Симоненко не завдавав собі клопоту з композицією, що для нього важливо було розповісти про ту чи іншу подію, яка містила в собі повчальний зміст. Письменник часто шукав психологічно найдостовірнішого вирішення конфлікту.

По-своєму письменник привідкриває перед читачем завісу у свою творчу лабораторію.
Оповідання Василя Симоненка були написані тоді, коли проза «шістдесятників» (Є. Гуцало, В. Дрозд, Вал.Шевчук, Григір Тютюнник) тільки-тільки зароджувалася, і вписуються у той напрямок, в якому вона розвивалася згодом.

Збірка «Вино з троянд» включає всі відомі на сьогодні закінчені короткі прозові твори Василя Симоненка та його щоденник «Окрайці думок».

Про назву збірки «Вино з троянд» (Андрій Печарський «У новелістичній краплині поетичного Всесвіту Василя Симоненка»)

Назва його збірки новел «Вино з троянд» має глибоке символічне значення, огорнене багатовіковими святобливими переказами, міфами й давніми народними звичаями, зокрема серед римлян, у яких було заведено під час дружніх бенкетів й урочистих церемоній «опускати у вино трояндові пелюстки зі своїх вінків і… випивати на знак щирої прихильності до тих, хто кинув їх у чашу».

Звісно, у Симоненковому розумінні вино з троянд символізує не цукерково- букетний період у міжособистісних стосунках молодих пар чи екстракт хмільної закоханості, а правдиву любов, гармонію душевної й тілесної краси людини, що розкривається найрізнобарвнішими пелюстками інтимних почуттів. І це не пафос, не риторика, не смислова порожнеча абстрактної ідеї, а реалії невичерпних духовних скарбів людини, закладених Богом.

Завдання 3.

Опрацюй уривки з новели «Вино з троянд», дай відповіді на поставлені запитання (краще поділитися на невеликі групи та влаштувати літературну дискусію)

На неї задивлялися навіть дідугани, і вже рідко який хлопець не міряв очима з голови до п’ят. В одних у зорі світилося захоплення, в других — неприхована хіть, а треті милувалися нею, як шедевром краси. Коли вона кидала чорні коси на пружні груди і пливла селом з сапкою на плечі, хлопці божеволіли. Приходили боязко до її воріт і натхненно говорили про кохання, а вона тільки слухала і мовчала. Ніхто не насмілювався торкнутися її, мов боявся осквернити дотиком красу. Вона ніким не гордувала і ніколи не ганила, а тільки прохала прощаючись.

— Не ходи до мене більше. Добре?

Чому автор показує красу дівчини як силу, що викликає різні реакції — від захоплення до хіті? Краса тут благословення чи тягар?
Мовчання дівчини можна трактувати як байдужість, внутрішню силу чи, навпаки, соціальну несвободу?
Як ви розумієте фразу «боялися осквернити дотиком красу». Чи можна це трактувати як прояв поваги, чи як відчуження, яке перетворює людину на ідеал, недосяжний для реальних стосунків?
Поясність слова дівчини «Не ходи до мене більше. Добре?»
В якій тональності вони звучать?

Минало в хлопців оп’яніння від краси, закохувалися вони в звичайних кирпатих і гостроносих дівчат, а Ольга ставала для них приємною згадкою.

Чому краса Ольги у творі перетворюється з живої сили, що збурює почуття, на «приємну згадку»? Чи говорить це про природу людського захоплення: це істинне цінування особистості чи лише миттєвий ефект враження?

Андрій ніколи не зважувався підійти до неї. Та й куди йому, кульгавому горбаневі, було сікатися, коли й не такі, як він, од неї гарбузи качали. Вона часто ловила його погляд на собі і завжди у відповідь світилася привітністю, але він вбачав у тому образливу жалісливість.

Як внутрішні комплекси можуть спотворювати сприйняття доброзичливості?

До квітів принадився, відколи померла мати. В його садибі не росла ніяка городина, лише виноград, яблуні, вишні і квіти, квіти. І могила матері з ранньої провесни аж до бабиного літа квітувала, мов клумба.

Він дарував розкішні букети нареченим, і всі були йому вдячні, і всі шанували його, а йому ж хотілося випити хоч краплю кохання.

Чому герой, який оточує себе квітами й дарує їх нареченим, отримує лише вдячність і шану, але не кохання?
Чи можна вважати квіти своєрідним замінником справжньої близькості?

— Чи й мені ти подаруєш букет на весілля? — запитала якось Ольга, коли в саду трусили яблука. Він мало не отерп від несподіванки, але мовив:

— Ти вибереш сама, які захочеш. — Потім він посміливішав і сказав: — У мене їх дуже багато. І ще, коли захочеш, до твого весілля я зроблю вино з пелюсток троянди.

— Вино з троянди? — здивувалася дівчина. — Таке й вигадаєш.

— Не віриш? — захвилювався він. — Те вино — як ніжність. Коли прийдеш по квіти, покуштуєш.

Чи можна розглядати цей образ як спробу перетворити красу та любов на матеріальний символ, який компенсує його невпевненість у власній здатності бути коханим?

— Це правда, що суха квітка, знайдена росяного ранку, віщує щастя? — запитала вона в Андрія.

Язик у хлопця прикипів до піднебіння, очі застигли від подиву.

— Хто… Від кого ти чула про це?

— Я приходила до тебе вчора ввечері і слухала, що ти казав дітям. Так то правда чи ні?

— Ні. То я сам вигадав. — Андрій заховав очі в кущ півоній.

Ольга зітхнула.

— Жаль, що я не вмію так гарно видумувати. “Для чого тобі це? — дивувався хлопець. — 3 тебе досить тієї вроди, якою наділила мати. А в мене… Що я робитиму, коли зрадять мене ще й ті химерні вигадки?”

Які квіткові символи використані в уривку?
Як автор протиставляє красу та вигадку?
Чи можна вважати цей діалог метафорою про різні види таланту?

Перегодом вони сиділи в заплетеній хмелем і диким виноградом альтанці і смакували вино з троянд.

— Ти дуже гарний хлопець, Андрію, — мовила Ольга.

— Ти хотіла сказати, що я непогана людина? — перепитав.

— Я хотіла сказати те, що сказала, — засміялася Ольга і без усякого зв’язку стала побиватися: — Мені багато кажуть, що я гарна і тому мене люблять. Гадають, мені приємно від того. А хіба я винна, що я гарна? Хіба моя врода — це я?

Вона грайливо перекинула коси зі спини на груди.

— Я хочу, щоб хтось полюбив мене, а не мою красу, чорні брови та рожеві щічки. — Вона помітила, що Андрій хоче вклинцювати своє слово, і заговорила ще швидше: — Що та краса? Вітри видублять шкіру, дощі змиють рум’янець! Натягаєшся ящиків на токах, попогнеш спину на буряках — де та й врода дінеться…

Що важливіше для людини — врода чи внутрішній світ?

Вона ходила між квітами, а за нею ходили його закохані очі. Ольга прискіпливо обдивилася чи не кожну пелюстку і вернулася до альтанки з порожніми руками.

— Мені жаль рвати їх, — соромливо зізналася. — Вони такі гарні. Краще я зайду іншим разом. Добре?

Чи справді Ольга не захотіла рвати квіти, чи це був спосіб уникнути прямого визнання своїх почуттів?
Якого кроку вона чекала від Андрія?
Як ця сцена показує напруження між зовнішньою красою та внутрішнім бажанням бути почутою?

Він іде з нею до хвіртки і мовчить. Дівчина виходить на вулицю і, дивлячись у синій неспокій його очей, тихо каже:

— А до весілля ти неодмінно приготуй вино з троянд…

Якби в тебе була можливість відповісти Андрієвими словами на цю фразу, що б ти промовив?
Про чиє ймовірне весілля йде мова?
Чи хотілося б тобі більш конкретного завершення новели?

Завдання 4.

Переглянь текст новели «Весілля Опанаса Крокви», який ти опрацював/опрацювала вдома. Упиши потрібні фрази в сюжетну розкадровку, дай відповіді на запитання, виконай творче завдання.

ВЕСІЛЛЯ ОПАНАСА КРОКВИ

Ніхто не розумів, що ґелґотів довготелесий та сухоребрий каратель. Але всі бачили, як з його рота виповзали гадюки. Вони довго сичали у вухах, а потім їхнє сичання перекладав на людську мову переляканий учитель з сусіднього села.

— Він каже, що під вашим хутором вчора застрелено троє солдатів. Якби це трапилося тут, вони б забили всіх до одного. А так хочуть повісити лише тих, у кого в сім’ях є партизани. Якщо ж ви не видасте партизанських родичів, то будете знищені всі.

Двісті дідів, бабів, жінок та дітей стояли під божевільно гарячим сонцем, але їм було холодно. Цівки морозу струменіли з чорних отворів автоматів і кулеметів, націлених у всіх разом і ні в кого зокрема. Над натовпом висіли переджнивна спека і передсмертне мовчання. Потім знову з есесівського рота поповзли гадюки.

— Він каже, що ви можете мовчати ще десять хвилин, а тоді він звелить стріляти.

Десять хвилин бігали зморшки по чолах, десять хвилин стікало мовчанням сонце, десять хвилин задубілими очима вдивлялися в закручений шпориш, ніби хотіли віднайти в ньому який порятунок. Потім натовп заворушився, і озерце людей вихлюпнуло наперед тисячолітнього Опанаса Крокву. Він забув навіть уклонитися людям, а пішов прямо на вчителя.

— Скажи цьому кнурові, що то мої сини забили тих вилупків. І ще скажи, хай не сміють мене бити, бо я коростявий. Хай просто вішають.

— Скільки ваших синів у лісі? — переклав учитель запитання есесівця.

— Та всі до одного.

— А хто у вас є дома?

— Була баба, та вмерла.

— А щоб тобі язик не відсох! — висунулася з юрби сива жіноча постать, хіба на яке століття молодша від Опанаса. — Живою мене до могили кладе, та ще й прилюдно. Не втечеш ти від мене, іроде, і на той світ!

Есесівець реготав довго і смачно, коли вчитель переклав йому цей монолог старої.

— Це ваша баба? — спитав Опанаса.

— Угу. Моя. А чия ж іще?

— Правду казав дід, що ваші сини в партизанах? — допитувалися в баби.

— А правду. Хіба такий збреше? Усі соколята наші в лісі гніздяться…

Їх повісили на гігантському в’язі біля колишньої церковки. Здивованими очима дивилися вони на врятованих ними людей і показували вслід карателям свої сині прикушені язики.

Опанас Кроква зроду не мав дітей, а баба Орися, що поєдналася з ним вірьовкою, ніколи не була його дружиною. Кажуть, у юності вони дуже кохалися і хотіли побратись, але батьки не дозволили. Видали Орисю за багатшого.

Може, це правда, а може, людська фантазія творить нову легенду про велику любов, яка вже на смертному одрі зачала життя.

Чому автор використовує образ «гадюк», що виповзають із рота есесівця? Який символічний сенс має ця деталь?
Як змінюється атмосфера сцени від початку до моменту страти? Які художні засоби створюють відчуття страху й приреченості?
Чому Опанас Кроква бере на себе провину за партизанів, хоча він зроду не мав дітей?
Яку роль у новелі відіграє баба Орися? Чому її слова звучать як виклик і водночас як підтвердження правди?
Як можна пояснити фінальну «легенду» про їхню любов? Чи це спосіб народу зберегти пам’ять і надати сенсу жертві?
Що означає «сині прикушені язики» страчених? Який підтекст має цей образ?
Як у творі поєднуються історична реальність і художня вигадка?

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Спробуйте створити «легенду» у формі короткої новели про двох людей, чия любов або дружба була зруйнована обставинами, але відновилася у вирішальний момент.

Рефлексія

Оберіть один образ із «Вина з троянд» (наприклад, троянди, вино, пам’ять) і один із «Весілля Опанаса Крокви» (наприклад, в’яз, мотузка, гадюки). З’єднайте їх так, щоб вони утворили новий символ — знак єдності двох історій.
Опиши трьома словами, що тебе найбільше вразило на уроці.

З чим ще можна попрацювати

Ознайомся зі щоденниковими уривками Василя Симоненка «Окрайці думок».

Порівняй образ автора в поезії, прозі та щоденнику.
Що спільного та відмінного ти бачиш?

https://vasylsymonenko.org/category/schodennyk/

Джерела

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 15. Шістдесятництво в літературі. Проза Симоненка: коротка форма — великі сенси («Вино з троянд», «Весілля Опанаса Крокви»)

Опорні поняття:

коротка проза
виміри творчості

Текст, який потрібно опрацювати до цього уроку:

Новели Василя Симоненка «Вино з троянд», «Весілля Опанаса Крокви»

Гачок

«Вино з троянд»

Які емоції викликає ця обкладинка?»
Чому автора обрати саме таку назву?
Як ви думаєте, чи може зовнішня краса приховувати внутрішній біль?

Завдання 1

Пригадай вивчене про життя та творчість Василя Симоненка (урок №3), виконай тест

ТЕСТ

Яка збірка засвідчила талант Симоненка як прозаїка?
- а) «Тиша і грім»
- б) «Земне тяжіння»
- в) «Вино з троянд»
- г) «Лебеді материнства»
Чому вірш «На цвинтарі розстріляних ілюзій» друкували під назвою «Пророцтво 17-го року»?
- а) Автор сам так назвав твір
- б) Через цензурні обмеження
- в) Бо він був присвячений революції
- г) Так вимагала редакція
Який художній засіб використано у рядку: «Гранітні обеліски, як медузи, повзли, повзли і вибилися з сил»?
- а) Метафора
- б) Порівняння
- в) Гіпербола
- г) Епітет
Яка тема домінує у поезії «Крик ХХ віку»?
- а) Кохання і дружба
- б) Атомна загроза та зло століття
- в) Природа і гармонія
- г) Дитинство і материнство
Хто є ліричним героєм «Крику ХХ віку»?
- а) Мати-Україна
- б) Свідок історії
- в) Голос покоління, що прагне змін
- г) Учений
Чому крик героя «не має слухача»?
- а) Він говорить пошепки
- б) Його не розуміють діти
- в) Суспільство дрімає, байдужіє
- г) Цензурні обмеження
У поезії «Найогидніші очі порожні» протиставляються:
- а) влада і народ
- б) правда і брехня
- в) любов і ненависть
- г) краса і потворність
Яка думка звучить у фіналі «Найогидніші очі порожні»?
- а) Наймудріший той, хто має владу
- б) Наймудріший той, хто мовчить
- в) Наймудріший той, хто найдужче любить життя
- г) Наймудріший той, хто не має страхів
Що символізує образ «цвинтаря розстріляних ілюзій»?
- а) Місце поховання героїв війни
- б) Загибель людських надій і мрій
- в) Сатира на владу
- г) Пам’ятник революції
Які емоції домінують у «Крику ХХ віку»?
- а) Радість і надія
- б) Розпач, гнів, протест
- в) Спокій і гармонія
- г) Іронія
Який художній прийом переважає у «Найогидніші очі порожні»?
- а) Алегорія
- б) Гіпербола
- в) Антитеза
- г) Анафора
Чому Симоненка називають «совістю народу»?
- а) Він писав лише про кохання
- б) Його твори були популярні серед молоді
- в) Його поезія була щирою, безкомпромісною, викривала неправду й захищала гідність людини
- г) Бо він був журналістом

Завдання 2.

Любовне зілля «Симоне»(Анна Штопенко «Любовні зілля, гуртожиток без страхів та викриття таємного: моменти з життя Василя Симоненка»)

Рецепт:

Перем’яти з цукром пелюстки троянд. М’яти руками.
Додати води, коли пустять сік.
Чекати, коли заграє.
Примітка: треба брати лише рожеві троянди.

Екзистенційний вимір творчості Симоненка (Валентина Барчан «Проблема екзистенційної комунікації у прозі Василя Симоненка»)

Про малу прозу Василя Симоненка (Микола Ільницький «Як прозаїк він тільки починався»)

Про назву збірки «Вино з троянд» (Андрій Печарський «У новелістичній краплині поетичного Всесвіту Василя Симоненка»)

Завдання 3.

— Не ходи до мене більше. Добре?

Чому автор показує красу дівчини як силу, що викликає різні реакції — від захоплення до хіті? Краса тут благословення чи тягар?
Мовчання дівчини можна трактувати як байдужість, внутрішню силу чи, навпаки, соціальну несвободу?
Як ви розумієте фразу «боялися осквернити дотиком красу». Чи можна це трактувати як прояв поваги, чи як відчуження, яке перетворює людину на ідеал, недосяжний для реальних стосунків?
Поясність слова дівчини «Не ходи до мене більше. Добре?»
В якій тональності вони звучать?

Чому краса Ольги у творі перетворюється з живої сили, що збурює почуття, на «приємну згадку»? Чи говорить це про природу людського захоплення: це істинне цінування особистості чи лише миттєвий ефект враження?

Як внутрішні комплекси можуть спотворювати сприйняття доброзичливості?

Чому герой, який оточує себе квітами й дарує їх нареченим, отримує лише вдячність і шану, але не кохання?
Чи можна вважати квіти своєрідним замінником справжньої близькості?

— Вино з троянди? — здивувалася дівчина. — Таке й вигадаєш.

— Не віриш? — захвилювався він. — Те вино — як ніжність. Коли прийдеш по квіти, покуштуєш.

Чи можна розглядати цей образ як спробу перетворити красу та любов на матеріальний символ, який компенсує його невпевненість у власній здатності бути коханим?

— Це правда, що суха квітка, знайдена росяного ранку, віщує щастя? — запитала вона в Андрія.

Язик у хлопця прикипів до піднебіння, очі застигли від подиву.

— Хто… Від кого ти чула про це?

— Я приходила до тебе вчора ввечері і слухала, що ти казав дітям. Так то правда чи ні?

— Ні. То я сам вигадав. — Андрій заховав очі в кущ півоній.

Ольга зітхнула.

Які квіткові символи використані в уривку?
Як автор протиставляє красу та вигадку?
Чи можна вважати цей діалог метафорою про різні види таланту?

Перегодом вони сиділи в заплетеній хмелем і диким виноградом альтанці і смакували вино з троянд.

— Ти дуже гарний хлопець, Андрію, — мовила Ольга.

— Ти хотіла сказати, що я непогана людина? — перепитав.

Вона грайливо перекинула коси зі спини на груди.

Що важливіше для людини — врода чи внутрішній світ?

— Мені жаль рвати їх, — соромливо зізналася. — Вони такі гарні. Краще я зайду іншим разом. Добре?

Чи справді Ольга не захотіла рвати квіти, чи це був спосіб уникнути прямого визнання своїх почуттів?
Якого кроку вона чекала від Андрія?
Як ця сцена показує напруження між зовнішньою красою та внутрішнім бажанням бути почутою?

— А до весілля ти неодмінно приготуй вино з троянд…

Якби в тебе була можливість відповісти Андрієвими словами на цю фразу, що б ти промовив?
Про чиє ймовірне весілля йде мова?
Чи хотілося б тобі більш конкретного завершення новели?

Завдання 4.

ВЕСІЛЛЯ ОПАНАСА КРОКВИ

— Він каже, що ви можете мовчати ще десять хвилин, а тоді він звелить стріляти.

— Скільки ваших синів у лісі? — переклав учитель запитання есесівця.

— Та всі до одного.

— А хто у вас є дома?

— Була баба, та вмерла.

Есесівець реготав довго і смачно, коли вчитель переклав йому цей монолог старої.

— Це ваша баба? — спитав Опанаса.

— Угу. Моя. А чия ж іще?

— Правду казав дід, що ваші сини в партизанах? — допитувалися в баби.

— А правду. Хіба такий збреше? Усі соколята наші в лісі гніздяться…

Чому автор використовує образ «гадюк», що виповзають із рота есесівця? Який символічний сенс має ця деталь?
Як змінюється атмосфера сцени від початку до моменту страти? Які художні засоби створюють відчуття страху й приреченості?
Чому Опанас Кроква бере на себе провину за партизанів, хоча він зроду не мав дітей?
Яку роль у новелі відіграє баба Орися? Чому її слова звучать як виклик і водночас як підтвердження правди?
Як можна пояснити фінальну «легенду» про їхню любов? Чи це спосіб народу зберегти пам’ять і надати сенсу жертві?
Що означає «сині прикушені язики» страчених? Який підтекст має цей образ?
Як у творі поєднуються історична реальність і художня вигадка?

Спробуйте створити «легенду» у формі короткої новели про двох людей, чия любов або дружба була зруйнована обставинами, але відновилася у вирішальний момент.

Рефлексія

Оберіть один образ із «Вина з троянд» (наприклад, троянди, вино, пам’ять) і один із «Весілля Опанаса Крокви» (наприклад, в’яз, мотузка, гадюки). З’єднайте їх так, щоб вони утворили новий символ — знак єдності двох історій.
Опиши трьома словами, що тебе найбільше вразило на уроці.

З чим ще можна попрацювати

Ознайомся зі щоденниковими уривками Василя Симоненка «Окрайці думок».

Порівняй образ автора в поезії, прозі та щоденнику.
Що спільного та відмінного ти бачиш?

https://vasylsymonenko.org/category/schodennyk/

Джерела

Завантажити матеріал (PDF)

Ділись та обговорюй важливе