Тема 6. Драматургія

матеріал 2

Урок 18. Тема. Софокл. “Антігона” (вступ до проблематики тексту)

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 18. Тема. Софокл. “Антігона” (вступ до проблематики тексту)

Опорні поняття:

трагедія;
Софокл;
“Антігона”.

На цьому уроці ви попрацюєте з такими результатами навчання:

визначає різні аспекти (змістові, формальні, функціональні) повідомлення (зокрема художнього тексту, медіатексту), враховуючи індивідуальні особливості учасників комунікації, культурно-історичний контекст і засвідчуючи повне розуміння почутого повідомлення, зокрема його деталей [12 МОВ 1.1.3-1 П];
визначає стратегії пошуку інформації з урахуванням особливостей повідомлення (стилю, жанру, структури тощо) [12 МОВ 1.3.1-1 П];
пов’язує отримані висновки з більш широким контекстом (зокрема історико-культурним) [12 МОВ 1.4.1-2 П];
використовує, зокрема адаптує, подану в тексті або кількох текстах інформацію в умовах іншого контексту [12 МОВ 2.2.4-1 П];
аргументовано висловлює власну позицію, використовуючи вербальні та невербальні засоби, щодо широкого кола актуальних проблем з урахуванням різних поглядів, ідей, переконань, зокрема висловлених у художньому тексті, медіатексті [12 МОВ 1.6.1].

Гачок

Поради для вчителя

Обʼєднайте учнів у чотири групи. Запропонуйте їм проаналізувати твердження, на лінії під кожним твердженням позначити ступінь згоди або незгоди з ним. Після цього записати позицію групи 2–3 реченнями.

Примітка.

Таку діяльність можна організувати іншими способами:

Учні можуть відповідати індивідуально на аркушах.

Учні можуть обговорювати кожне запитання в групі та пересувати віртуальний блок на слайді / інтерактивній дошці тощо, щоб відобразити думку своєї групи, не встаючи з місця.

Учні можуть фізично пересуватися до зони в класі, яка відображає їхню особисту думку.

Завдання 1

Опитувальник перед обговоренням «Антігони»

Імʼя: _______________________________________________________________________________________

Інструкція. На лінії під кожним твердженням постав «X», щоби позначити ступінь твоєї згоди або незгоди з ним. Після цього поясни свою позицію 2–3 реченнями.

1. Робити те, що вважаєш правильним, важливіше, ніж дотримуватися закону.

_________________________________________________________________________

Повністю не погоджуюся Повністю погоджуюся

Пояснення:
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ми самі керуємо своєю долею.

_________________________________________________________________________

Повністю не погоджуюся Повністю погоджуюся

Вірність родині важливіша, ніж вірність державі.

_________________________________________________________________________

Повністю не погоджуюся Повністю погоджуюся

Брехати можна, якщо прагнеш захистити чиїсь почуття.

_________________________________________________________________________

Повністю не погоджуюся Повністю погоджуюся

Закони покращують наше суспільство.

_________________________________________________________________________

Повністю не погоджуюся Повністю погоджуюся

Лідер має ставити благо громади вище, ніж благо окремих осіб.

_________________________________________________________________________

Повністю не погоджуюся Повністю погоджуюся

Більшість людей не готова змінити свою думку під час суперечки.

_________________________________________________________________________

Повністю не погоджуюся Повністю погоджуюся

Потрібно підтримувати свою родину, навіть коли знаєш, що вона припустилася помилки.

_________________________________________________________________________

Повністю не погоджуюся Повністю погоджуюся

Поради для вчителя

Додаткові / альтернативні твердження:

Батьки бажають своїм дітям найкращого, тому діти завжди повинні слухатися батьків — навіть якщо їм цього не хочеться.

Людина повністю відповідальна за кожен свій учинок.

Завдання 2

2.1. Запропонуйте учням прочитати статтю Марини Баранівської «Мова ворожнечі впливає на свідомість так, що людина вважає нормою вбивство інших людей». Дискусія правозахисників про російську пропаганду
https://detector.media/infospace/article/228199/2024-06-13-mova-vorozhnechi-vplyvaie-na-svidomist-tak-shcho-lyudyna-vvazhaie-normoyu-vbyvstvo-inshykh-lyudey-dyskusiya-pravozakhysnykiv-pro-rosiysku-propagandu/

Поради для вчителя

Запропонуйте учням позначати номер запитання в тексті, щоби показати, на якій частині тексту ґрунтується їхня відповідь.

Текст статті:

«Мова ворожнечі впливає на свідомість так, що людина вважає нормою вбивство інших людей». Дискусія правозахисників про російську пропаганду.

Українські правозахисники під час фестивалю Docudays UA поділилися своїм баченням, як російська пропаганда використовує у війні проти України мову ненависті та що може стати на заваді покаранню відповідальних за її поширення.

Росія протягом багатьох років використовує мову ненависті проти українців. Образ «потішного» українця чи українки в анекдотах, гумористичних шоу і телесеріалах протягом останнього десятиліття трансформувався у пропагандистські заклики до знищення загалом української нації. Російська пропаганда цілеспрямовано використовувала та продовжує використовувати мову ненависті щодо українців, адже за її допомогою створює підґрунтя для вчинення реальних воєнних злочинів.
Про це і не тільки йшлося під час дискусії «Як мова ненависті пов’язана з воєнними злочинами?», що відбулася в межах програми «Архів війни» під час 21-го Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.

Про сам фестиваль «Детектор медіа» писав тут.

У дискусії взяли участь журналістка, правозахисниця, дослідниця Кримської правозахисної групи, співавторка низки інформаційно-аналітичних звітів щодо використання мови ненависті Ірина Сєдова, голова Центру прав людини «Зміна» Тетяна Печончик і програмний директор Центру громадянських свобод, голова правління ГО «Докудейз» Володимир Яворський.

На початку дискусії Ірина Сєдова сказала, що чіткого визначення поняття «мова ворожнечі» досі немає, але більшість експертів сходяться на тому, що це така риторика, яка має на меті роздмухувати ненависть до певної групи людей, об’єднаної за релігійною, гендерною, етнічною тощо ідентичністю.

«Мова ворожнечі стигматизує та демонізує цих людей, щоб створити підґрунтя для вчинення щодо них злочинів, насилля або їх фізичного знищення», – сказала правозахисниця.

На думку деяких науковців, додала Ірина Сєдова, тези на кшталт «всі українці – селюки, малоосвічені хохли» тощо, також слід розглядати як мову ворожнечі, її «м’який» варіант. Це образливі слова, прояви зневажливого ставлення, які, втім, не містять прямих закликів до фізичного знищення, тому не вважаються кримінальними злочинами. Однак, на її думку, «м’яка» мова ненависті є небезпечною, оскільки створює фундамент для більш жорстких закликів, зокрема до геноциду та воєнної агресії, які вже є кримінальними злочинами.

*Дослідниця Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова*

«Щоб відокремити, де просто, умовно кажучи, груба “свобода слова”, а де — кримінальне порушення, потрібно створювати спеціальні методології, зокрема для правоохоронних органів, які повинні визначати, де є злочин, а де його ще немає. І ці методології, на мою думку, мають розробити науковці, наприклад, психолінгвісти. Розумієте, мова ворожнечі впливає насамперед на психологію, вона переформатовує моральні цінності, свідомість так, що людина вважає нормою вбивство інших людей, об’єднаних за якоюсь ознакою», – сказала Ірина Сєдова.

Протягом останніх десяти років Кримська правозахисна група досліджує, як у російському інформаційному просторі створювалося підґрунтя для тих злочинів, які документують в Україні. Під час дискусії Сєдова також розповіла про деякі результати свого останнього на сьогодні інформаційно-аналітичного звіту, що стосується кримінальних злочинів росіян в інфопросторі.

За її словами, щоб підготувати свідомість цивільних росіян до скоєння воєнних злочинів, до геноциду, російська пропаганда використовує різні наративи.
Основний наратив, на якому базується більша частина закликів до геноциду українців, — це використання архетипів Другої світової війни.

«Вони кажуть, що українці — це нацисти, а нацисти у свідомості росіян — це вороги, яких треба знищувати. Потім ця конструкція розмивається, і в головах росіян залишається повідомлення: українців треба знищувати. За таким же принципом працює наратив про бандерівців. Якщо в українському культурному просторі Бандеру сприймають як історичну постать, яка боролася за незалежність України, і більшість суспільства ставиться до нього більш-менш толерантно, то в головах росіян поняття “бандерівець” однозначно має негативні конотації.
Українці — бандерівці, бандерівці — це вороги, ворогів треба знищувати», — пояснює медіаекспертка.

Уже під час повномасштабного вторгнення росіяни запустили наратив про те, що українці — це терористи. Ба більше, вони порівнюють українців із членами терористичного угруповання ІДІЛ.

«Коли у Підмосков’ї у концертному залі “Крокус” стався теракт навесні цього року, вони почали казати, що винні у ньому українці разом з членами ІДІЛ, попри те, що “Ісламська держава” взяла на себе відповідальність за те, що там відбулося. Крім того, після цього теракту в російському інформпросторі з’явилися наративи про те, що треба бомбити кожен квартал Харкова, бо українці є терористами. В такий спосіб у свідомості російських людей виправдовують воєнні злочини. Тобто можна побачити таку послідовність: спочатку з’являються наративи, після чого їх втілюють у життя», – сказала Ірина Сєдова.

*Голова Центру прав людини «Зміна» Тетяна Печончик*

Як розповіла під час дискусії Тетяна Печончик, вона та її колеги з Центру прав людини «Зміна» проводять польові місії у деокуповані регіони України, де спілкуються з потерпілими та свідками злочинів, які там коїли росіяни. У низці випадків правозахисники зафіксували, що мотив ненависті для російських загарбників був ключовим при виборі жертв серед цивільних українців.

«Недостатнє знання російської мови або відмова нею говорити, наявність української символіки, членство у громадських або політичних об’єднаннях або той чи той зв’язок із державними інституціями України — все це могло призводити до погіршення становища таких українців під час російської окупації, про що нам розповідали люди під час наших місій», — сказала Печончик.

На думку Володимира Яворського, мова ненависті більше пов’язана зі злочинами проти людяності, а не з воєнними злочинами.

«Воєнні злочини вчиняються більшою мірою не з мотивів ненависті, а з мотивів військової необхідності. А злочини проти людяності, тобто проти цивільного населення, вчиняються з мотивів ненависті», — говорить правозахисник.

Як притягнути до відповідальності тих, хто поширює мову ненависті? За словами Яворського, на заваді є кілька факторів, але перший камінь спотикання — це «українське законодавство, яке взагалі не розуміє поняття “мова ненависті”», послуговуючись натомість поняттям «умисне розпалювання ворожнечі», що є насправді зовсім іншим.

*Програмний директор Центру громадянських свобод, голова правління ГО «Докудейз» Володимир Яворський*

«У результаті в Україні практично немає відповідальності за мову ворожнечі. Так само в українському Кримінальному кодексі взагалі не йдеться про злочини проти людяності», — пояснює Яворський.

Він додав, що українські правоохоронці під час розслідування злочинів проти людяності «ніколи не досліджують мотиви таких злочинів», про мову ворожнечі також суди не згадують у вироках.

«Так відбувається знову ж таки через недоліки українського законодавства, які не зобов’язують правоохоронні органи належно розслідувати мотиви вчинення таких злочинів. Це призводить до того, що людина може отримати, наприклад, менше покарання. Ми не закріплюємо проблематику мови ворожнечі на юридичному рівні», — каже правозахисник.

Проблеми на шляху до покарання винних у поширенні мови ненависті є й на міжнародному рівні, оскільки у Римському статуті Міжнародного кримінального суду не передбачено такого злочину, як мова ненависті, однак згадується злочин проти людяності.

Яворський також пояснив, що Україна повинна криміналізувати будь-які заклики до насильства, що є одною з основних ознак мови ненависті.

«Питання криміналізації закликів до насильства має розв’язувати законопроєкт №5488, який уже протягом тривалого часу перебуває на розгляді в парламенті, але, на жаль, все ще не ухвалений, — розповів правозахисник. — Цей законопроєкт чітко каже про неправомірність будь-яких закликів до насильства на основі ворожнечі певних груп — національних, етнічних, релігійних, сексуальних тощо».

Під час дискусії Ірина Сєдова також розповіла про гуманітарний аспект, розуміння якого може допомогти у протидії поширенню серед українців мови ненависті на адресу росіян.

«Мова ненависті розмиває кордони між військовими та цивільними, що добре видно на прикладі російської пропаганди. Це жахливо і неприйнятно.
Міжнародне гуманітарне право каже, що під час війни можна закликати до знищення ворожих комбатантів, тобто військових. Це не буде кваліфікуватися як злочин, це нормальний спротив. Разом із цим в умовах війни заклики до вбивства цивільних жителів країни-агресорки — це дії в площині морально неприпустимих речей. Ми в Україні не можемо говорити, що нам потрібно вбивати всіх росіян. Ми маємо говорити про те, що мусимо чинити спротив збройній агресії окупанта, армії агресора», — пояснила правозахисниця.

На це Володимир Яворський відповів, що мова ненависті для певної кількості людей в Україні зіграла позитивну роль.

«Реагуючи на мову ненависті з боку росіян, українці об’єдналися. Мова ненависті, яку поширюють росіяни, створила для деяких українців певний емоційний настрій, який дозволяє їм воювати, адже для багатьох воювати — це не така вже проста задача, бо ти повинен вбивати людей, ти маєш вкласти це в систему своїх цінностей і розуміти, чому ти це робиш», — сказав Яворський.

2.2. Запитання до тексту статті:

Яке визначення мови ворожнечі наводить Ірина Сєдова?
Як «м’яка» мова ворожнечі може сприяти виникненню більш жорстоких форм насильства?
Які наративи використовує російська пропаганда для дегуманізації українців?
Які приклади впливу мови ворожнечі на поведінку російських військових наводить Тетяна Печончик?
Чому, на думку Володимира Яворського, мова ворожнечі більше пов’язана зі злочинами проти людяності, ніж із воєнними злочинами?
Як мова ворожнечі впливає на свідомість людини, згідно з висловлюванням Ірини Сєдової?
Які методології пропонується розробити для визначення межі між свободою слова та кримінальним порушенням?
Як образ «бандерівця» використовується в російській пропаганді для виправдання агресії проти українців?
Які платформи сприяють поширенню мови ворожнечі, згідно з дослідженнями правозахисників?
У статті правозахисники наголошують на необхідності розрізнення між свободою слова і виправданням насильства. Як це співвідноситься з твердженням: «Робити те, що вважаєш правильним, важливіше, ніж дотримуватися закону»? Чи завжди «правильне» з точки зору людини може бути прийнятним для суспільства?
Ірина Сєдова стверджує, що людина під впливом пропаганди може вважати вбивство інших — нормою. Як це ставить під сумнів або підтверджує тезу: «Ми самі керуємо своєю долею»? Чи справді ми здатні робити вибір незалежно від інформаційного впливу?
У матеріалі йдеться про дегуманізацію українців через медіа та пропаганду. Як це співвідноситься з твердженням: «Більшість людей не готова змінити свою думку під час суперечки»? Чи можна змінити думку, якщо її роками формує державна ідеологія?
Автори обговорюють межі відповідальності за слова і вплив мови ворожнечі на прийняття агресивних рішень. Як це співвідноситься з твердженням: «Лідер має ставити благо громади вище, ніж благо окремих осіб»? Чи виправдані дії лідера, якщо вони завдають шкоди частині суспільства задля більшості?
Володимир Яворський пояснює, що мова ворожнечі — це шлях до порушення базових прав людини. Як це співвідноситься з твердженням: «Закони покращують наше суспільство»? Чи можна вважати закони ефективними, якщо вони не стримують поширення мови ненависті?
У статті наголошується, що російська пропаганда апелює до сімейних і моральних цінностей, щоб виправдати агресію. Як це вписується у дискусію довкола твердження: «Потрібно підтримувати свою родину, навіть коли знаєш, що вона припустилася помилки»? Чи є межа родинній лояльності, коли йдеться про мораль і справедливість?
Які паралелі можна провести між впливом мови ворожнечі в сучасному світі та конфліктами в «Антігоні» Софокла?

Завдання 3

Опитувальник у контексті “Антігони”

Імʼя: _____________________________________________________________________________________

Інструкція. Повернися до своїх початкових відповідей в опитувальнику (перед обговоренням «Антігони») та подумай, як кожне твердження стосується прочитаного в «Антігоні».
Чи змінилася твоя думка? Якщо так — познач новий рівень згоди у своєму попередньому бланку.
На цій сторінці коротко підсумуй, як кожне твердження стосується змісту «Антігони» 1–2 реченнями.
На завершення поясни, яка з твоїх думок змінилася найбільше після прочитання трагедії.

Робити те, що вважаєш правильним, важливіше, ніж дотримуватися закону.

Звʼязок із “Антігоною”:
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ми самі керуємо своєю долею.

Вірність родині важливіша, ніж вірність державі.

Брехати можна, якщо прагнеш захистити чиїсь почуття.

Закони покращують наше суспільство.

Лідер має ставити благо громади вище, ніж благо окремих осіб.

Більшість людей не готова змінити свою думку під час суперечки.

Потрібно підтримувати свою родину, навіть коли знаєш, що вона припустилася помилки.

Завдання 4

Рефлексія після читання

З урахуванням контексту «Антігони», яка з твоїх початкових відповідей змінилася найбільше? Чому?

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 5 (домашнє завдання)

Поради для вчителя

Запропонуйте учням розробити коротку кампанію проти мови ворожнечі.

Формат: індивідуальна або групова творча робота.

Інструкція для учнів:

Уявіть, що ви — учасники громадської організації, яка бореться з поширенням мови ненависті.
Розробіть мінікампанію на основі тем «Антігони» та статті, з якою працювали на цьому уроці:

Слоган кампанії.

Візуальний матеріал: постер, буклет, сторінка в соцмережах.

Ключове повідомлення: що таке мова ворожнечі, чому вона небезпечна, як її можна зупинити.

Презентуйте свою кампанію (усно, у просторі ліцею або через онлайн-продукт).

Запропонуйте зацікавленим учням адаптувати завдання та порівняти, як Креон і Антігона використовують мову ворожнечі або протидіють їй — усно або письмово.

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 18. Тема. Софокл. “Антігона” (вступ до проблематики тексту)

Опорні поняття:

трагедія;
Софокл;
“Антігона”.

На цьому уроці ти

визначатимеш зміст, форму й призначення повідомлення, уважно слухаючи його й розуміючи деталі;
підбиратимеш ефективні стратегії пошуку інформації залежно від жанру, стилю чи структури тексту;
пов’язуватимеш свої висновки з ширшим культурним та історичним контекстом;
використовуватимеш і пристосовуватимеш інформацію з текстів для інших ситуацій;
аргументовано висловлюватимеш власну позицію щодо важливих проблем, враховуючи різні думки й погляди, та використовуватимеш для цього як слова, так і невербальні засоби.

Завдання 1

Опитувальник перед обговоренням «Антігони»

Імʼя: _______________________________________________________________________________________

1. Робити те, що вважаєш правильним, важливіше, ніж дотримуватися закону.

_________________________________________________________________________

Повністю не погоджуюся Повністю погоджуюся

Ми самі керуємо своєю долею.

_________________________________________________________________________

Повністю не погоджуюся Повністю погоджуюся

Вірність родині важливіша, ніж вірність державі.

_________________________________________________________________________

Повністю не погоджуюся Повністю погоджуюся

Брехати можна, якщо прагнеш захистити чиїсь почуття.

_________________________________________________________________________

Повністю не погоджуюся Повністю погоджуюся

Закони покращують наше суспільство.

_________________________________________________________________________

Повністю не погоджуюся Повністю погоджуюся

Лідер має ставити благо громади вище, ніж благо окремих осіб.

_________________________________________________________________________

Повністю не погоджуюся Повністю погоджуюся

Більшість людей не готова змінити свою думку під час суперечки.

_________________________________________________________________________

Повністю не погоджуюся Повністю погоджуюся

Потрібно підтримувати свою родину, навіть коли знаєш, що вона припустилася помилки.

_________________________________________________________________________

Повністю не погоджуюся Повністю погоджуюся

Завдання 2

2.1. Прочитайте статтю Марини Баранівської «Мова ворожнечі впливає на свідомість так, що людина вважає нормою вбивство інших людей». Дискусія правозахисників про російську пропаганду https://detector.media/infospace/article/228199/2024-06-13-mova-vorozhnechi-vplyvaie-na-svidomist-tak-shcho-lyudyna-vvazhaie-normoyu-vbyvstvo-inshykh-lyudey-dyskusiya-pravozakhysnykiv-pro-rosiysku-propagandu/

Текст статті:

«Мова ворожнечі впливає на свідомість так, що людина вважає нормою вбивство інших людей». Дискусія правозахисників про російську пропаганду

Про сам фестиваль «Детектор медіа» писав тут.

2.2. Запитання до тексту статті:

Яке визначення мови ворожнечі наводить Ірина Сєдова?
Як «м’яка» мова ворожнечі може сприяти виникненню більш жорстоких форм насильства?
Які наративи використовує російська пропаганда для дегуманізації українців?
Які приклади впливу мови ворожнечі на поведінку російських військових наводить Тетяна Печончик?
Чому, на думку Володимира Яворського, мова ворожнечі більше пов’язана зі злочинами проти людяності, ніж із воєнними злочинами?
Як мова ворожнечі впливає на свідомість людини, згідно з висловлюванням Ірини Сєдової?
Які методології пропонується розробити для визначення межі між свободою слова та кримінальним порушенням?
Як образ «бандерівця» використовується в російській пропаганді для виправдання агресії проти українців?
Які платформи сприяють поширенню мови ворожнечі, згідно з дослідженнями правозахисників?
У статті правозахисники наголошують на необхідності розрізнення між свободою слова і виправданням насильства. Як це співвідноситься з твердженням: «Робити те, що вважаєш правильним, важливіше, ніж дотримуватися закону»? Чи завжди «правильне» з точки зору людини може бути прийнятним для суспільства?
Ірина Сєдова стверджує, що людина під впливом пропаганди може вважати вбивство інших — нормою. Як це ставить під сумнів або підтверджує тезу: «Ми самі керуємо своєю долею»? Чи справді ми здатні робити вибір незалежно від інформаційного впливу?
У матеріалі йдеться про дегуманізацію українців через медіа та пропаганду. Як це співвідноситься з твердженням: «Більшість людей не готова змінити свою думку під час суперечки»? Чи можна змінити думку, якщо її роками формує державна ідеологія?
Автори обговорюють межі відповідальності за слова і вплив мови ворожнечі на прийняття агресивних рішень. Як це співвідноситься з твердженням: «Лідер має ставити благо громади вище, ніж благо окремих осіб»? Чи виправдані дії лідера, якщо вони завдають шкоди частині суспільства задля більшості?
Володимир Яворський пояснює, що мова ворожнечі — це шлях до порушення базових прав людини. Як це співвідноситься з твердженням: «Закони покращують наше суспільство»? Чи можна вважати закони ефективними, якщо вони не стримують поширення мови ненависті?
У статті наголошується, що російська пропаганда апелює до сімейних і моральних цінностей, щоб виправдати агресію. Як це вписується у дискусію довкола твердження: «Потрібно підтримувати свою родину, навіть коли знаєш, що вона припустилася помилки»? Чи є межа родинній лояльності, коли йдеться про мораль і справедливість?
Які паралелі можна провести між впливом мови ворожнечі в сучасному світі та конфліктами в «Антігоні» Софокла?

Завдання 3

Опитувальник у контексті “Антігони”

Імʼя: _____________________________________________________________________________________

Робити те, що вважаєш правильним, важливіше, ніж дотримуватися закону.

Ми самі керуємо своєю долею.

Вірність родині важливіша, ніж вірність державі.

Брехати можна, якщо прагнеш захистити чиїсь почуття.

Закони покращують наше суспільство.

Лідер має ставити благо громади вище, ніж благо окремих осіб.

Більшість людей не готова змінити свою думку під час суперечки.

Потрібно підтримувати свою родину, навіть коли знаєш, що вона припустилася помилки.

Завдання 4

Рефлексія після читання

З урахуванням контексту «Антігони», яка з твоїх початкових відповідей змінилася найбільше? Чому?

Завдання 5 (домашнє завдання)

Уявіть, що ви — учасники громадської організації, яка бореться з поширенням мови ненависті.
Розробіть мінікампанію на основі тем «Антігони» та статті, з якою працювали на цьому уроці:

Слоган кампанії.
Візуальний матеріал: постер, буклет, сторінка в соцмережах.
Ключове повідомлення: що таке мова ворожнечі, чому вона небезпечна, як її можна зупинити.

Презентуйте свою кампанію (усно, у просторі ліцею або через онлайн-продукт).

Необовʼязковий компонент завдання: порівняти, як Креон і Антігона використовують мову ворожнечі або протидіють їй — усно або письмово.

Завантажити матеріал (PDF)

Ділись та обговорюй важливе