Урок 19. Інтеркультурна компетентність

Урок 19. Інтеркультурна компетентність

---

• Інтеркультурна компетентність
• Міжкультурна взаємодія
• Емпатія
• Відкритість до різноманіття
• Комунікативні навички
• Стереотипи
• Упередження
• Дискримінація
• Соціальна інклюзія

---

Порада для вчителя / вчительки: 

Ви детально вивчали стереотипи в темі курсу “Стереотипи. Їх типи і рівень впливу”. У цій темі варто зосередитись на інтеркультурній компетенції, професійних і гендерних стереотипах.

---

У січні 2026 американська компанія Mattel представила ляльку Барбі з розладом аутистичного спектра – її погляд зміщений у бік, одягнена лялька в сукню вільного крою, у руках має спінер, а на голові – навушники. Компанія розробляла модель спільно з організацією, що займається захистом прав людей з аутизмом (стаття hromadske.ua). 

Запитайте в учнів і учениць (проголосуйте): 

Барбі з аутизмом – це прогрес чи абсурд? 

Можна провести опитування в Ментіметр “круто, не круто, маркетинг, абсурд”.

Обговоріть у класі:

• Десятиліттями лялька Барбі була білою, худою і без інвалідності чи порушень розвитку тощо. Чому протягом 60 років Барбі залишалася однаковою, а потім з’явилися Барбі на інвалідному візку, з аутизмом, з протезом чи діабетом?
• Хто має право бути “видимим” і як формується образ “нормальної людини”?
• Чиї тіла, психіка та досвід представлені в масовій культурі, а кого не помічають? 
• Чому раніше люди з інвалідністю, аутизмом та взагалі нейровідмінні не були представлені серед іграшок?
• Як масова культура підтримує або ламає стереотипи?
• Як бізнес реагує на соціальний тиск і зміну цінностей?

---

Інтеркультурна компетентність

Інтеркультурна компетентність – це здатність ефективно та етично спілкуватися з людьми різних культур. За визначенням Ради Європи (міжнародна міжурядова організація, яка об’єднує майже всі європейські країни для співпраці у сфері прав людини, демократії та верховенства права) – це “здатність розуміти і поважати одне одного, незважаючи на будь-які культурні бар’єри”. Тобто, міжкультурна компетентність поєднує знання про свою і чужу культуру та навички спілкування у різноманітному суспільстві. Експерти зазначають, що вона охоплює не лише інформацію про культурні відмінності, а й особисті якості, такі як: повага, емпатія, відкритість і толерантність до невизначеності.

Компоненти міжкультурної компетентності

Інтеркультурна компетентність складається з кількох основних компонентів:

• Знання про культурні відмінності означає розуміння особливостей різних культур, таких як: мова, звичаї та цінності, а також усвідомлення власної культурної ідентичності. Наприклад, експерти державного університету Grand Valley State University (США) підкреслюють, що важливо не лише розповідати про свою культуру, а й правильно розуміти культуру інших людей.
• Емпатія і повага – це вміння поставити себе на місце іншої людини, розуміти її почуття та погляди. 
• Толерантність і відкритість – це готовність приймати та позитивно ставитися до культурних відмінностей. Відкритість означає розуміння, що існує багато способів бачити світ, і бажання вчитися один у одного. Людина з високою міжкультурною компетентністю сприймає різноманітність як ресурс (а не як загрозу).
• Комунікативні навички – це вміння чітко і доречно спілкуватися з людьми з інших культур як словами, так і жестами. Це включає знання інших мов і розуміння невербальних сигналів. 

Повага до культурної спадщини та цінностей

Міжкультурна компетентність передусім означає повагу до історичної спадщини та традицій кожної спільноти. 

У Декларації ООН 2001 року культурна спадщина у всіх її проявах (звичаї, традиції, системи цінностей) визначена як “спільна спадщина людства”, яку потрібно зберігати, збагачувати і передавати далі. Захист культурної різноманітності називають “етичним імперативом, нерозривно пов’язаним з повагою до гідності людини”.  Повага до культурних особливостей інших народів, наприклад: їхніх мов, свят, мистецтва чи релігійних практик – допомагає зберігати мир і взаєморозуміння. 

Культура спілкування в багатокультурному середовищі

Коли ми спілкуємося в мультикультурному середовищі важливо дотримуватися правил чутливості та поваги. Наприклад, жести і невербальні сигнали, які прийнятні в одній культурі, можуть бути неприйнятними або мати інше значення в іншій. 

Найбільші відмінності у невербальній комунікації зазвичай стосуються зорового контакту, дотику та особистого простору.

Стереотипи, упередження та дискримінація

Стереотипи – це спрощені і часто упереджені уявлення про групу людей. Наприклад, думка, що всі молоді люди добре розбираються в технологіях, не враховує індивідуальні особливості. Наш мозок звик швидко робити висновки на основі обмеженої інформації, тому стереотипи часто стають ярликами, які спотворюють наше уявлення про інших.

Упередження – це стійкі негативні або позитивні установки чи почуття до представників певної групи, які не ґрунтуються на особистому досвіді.

Дискримінація – це реальне обмеження прав і можливостей членів групи, що часто виникає через упередження. Наприклад, коли кандидата не беруть на роботу через його етнічне походження. Хоча ці явища пов’язані, експерти підкреслюють, що можна мати упередження, але не дискримінувати, і навпаки.

Тобто, якщо говорити просто, то стереотип – це думка, упередження – це емоція, а дискримінація – це дія.

Стереотипи та упередження спотворюють наше сприйняття інших людей: ми не помічаємо їхніх унікальних рис і бачимо лише групові ознаки. Це часто призводить до неправильних висновків і поверхового розуміння. Дискримінація закріплює ці стереотипи у вигляді нерівного ставлення, наприклад, у політиці, освіті чи на роботі.

На цю тему є чудовий урок на сайті Всеукраїнської школи онлайн (відео 12 хв).

10 клас. Громадянська освіта. Як долати стереотипи й упередження. Поняття стереотипів і упереджень

---

1. НЕ одна історія про стереотипи

Слово від авторки: 

Мене дуже надихають люди і команди, які допомагають у працевлаштуванні людям з інвалідністю або особливостями розвитку. Саме такі ініціативи руйнують стереотипи, змінюють ринок праці та уявлення про “норму”, а ще підкреслюють гідність і цінність кожної людини.

Ця вправа створена для уроку про стереотипи та інтеркультурну компетентність і містить реальні і позитивні кейси соціального підприємництва. Ваша мета – допомогти учнівству розвивати критичне мислення, побачити власні стигми чи упередження і помітити автоматичні судження. Тому не варто оцінювати бізнес чи зводити все до “турбота vs маркетинг”.

Етап 1. 

Познайомте учнів і учениць з двома реальними кейсами:

Кейс 1. Пекарня “GoodBread”
Пекарня, де працюють люди з ментальною інвалідністю Пекарня, де працюють люди з ментальною інвалідністю | Каштан. Бізнес

Кейс 2. Соціальне кафе-пекарня “Sunshine Cafe” 
Кафе-пекарня, де також працюють люди з ментальною інвалідністю
Як працює унікальне кафе із “сонячними” працівниками
Працевлаштування людей із синдромом Дауна: кафе Sunshine Cafe

Обговоріть у класі:

• Що мене в цій історії зворушило, що є для мене повагою?
• Що мене здивувало, а що виглядає нормально?
• Які слова або дії мене зачепили?
• Які думки в мене з’явилися про працівників?
• Які стереотипи я помітив / помітила в себе чи в мові медіа?

Етап 2

Обʼєднайте клас в 5 груп:

1. Активісти (соціальні ініціативи, благодійні фонди, громадські організації)
2. Бізнес
3. Батьки
4. Підлітки
5. Люди з інвалідністю

Обговоріть працевлаштування людей з інвалідністю з різних точок зору. Додаткові питання для кожної ролі / групи:

1. Активісти
   • Чи достатньо просто “працевлаштувати і дати роботу”?
   • Чи не використовує бізнес образ вразливої групи у своїх цілях?
   • Чи сприймаємо ми цих людей як професіоналів чи як “особливих”?
   • Які тут існують етичні межі?
   • Чи не виникає новий стереотип, що людина з інвалідністю – це герой?
2. Бізнес
   • Як говорити про інклюзію, щоб не викликати жалість?
   • Як не перетворювати працівників на частину бренду?
   • Як залишатися фінансово стабільним і при цьому діяти етично?
   • Чи має бізнес право розповідати цю історію у своїй рекламі?
   • Що робити, якщо ідея інклюзії приваблює більше, ніж сам продукт?
3. Батьки
   • Чи хотіли б ви, щоб ваша дитина працювала у такому закладі / компанії?
   • Що для вас найважливіше: безпека, гідність, зарплата чи публічність?
   • Чи може якось принижувати людей такий формат роботи?
   • Чи більше вас турбує безпека чи можливості для дитини?
4. Підлітки
   • Чи сприймаєте ви цих людей як відмінних від себе?
   • Чи хотіли б ви працювати з цими людьми в одній команді?
   • Чи відвідали б ви цю кав’ярню спеціально?
   • Що здається вам незвичним у цій ситуації?
   • Де для вас проходить межа між підтримкою і жалем?
5. Люди з інвалідністю
   • У чому для вас полягає гідність у цій ситуації?
   • Чи хотіли б ви, щоб про вашу інвалідність говорили публічно?
   • Що для вас важливіше: сама робота чи те, як вас представляють?
   • Як би ви хотіли, щоб про вас говорили інші?

Етап 3

Кожна група презентує:

• 3 головні спостереження,
• 2 стереотипи, які вони побачили,
• 1 питання, яке їм незручно ставити.
  

Етап 4

Клас разом формує відповіді на питання до груп:

Активісти – які дії та формати публічної комунікації допоможуть зробити людей з інвалідністю більш помітними, не підсилюючи стереотип “вони особливі, не як усі”, а показуючи їх як звичайних професіоналів?

Бізнес – які правила, мову та практики варто впроваджувати, щоб публічно говорити про інклюзію, не перетворюючи працівників на бренд і не підтримуючи стереотип “вони не такі, як усі”?

Батьки – які щоденні дії та рішення допоможуть підтримати самостійність і карʼєрні можливості дітей, не обмежуючи їх власними страхами чи стереотипами?

Підлітки – які дії в школі або команді допоможуть спілкуватися з людьми з інвалідністю як з рівними, не використовуючи мову жалю чи знецінення?

Люди з інвалідністю – які дії та стратегії самопрезентації допоможуть заявляти про свої межі, потреби і професійну ідентичність так, щоб зменшувати стереотипи, а не підсилювати їх?

Етап 5 (опційно)

Створити “Словник поваги”. 

Учні та учениці пригадують стереотипні фрази, записують їх і переформульовують так, щоб вони відповідали принципам міжкультурної взаємодії.

Як говорять зазвичай	Як говорити інтеркультурно
Вони такі молодці	Вони професіонали своєї справи
Особливі люди	Люди
Їм важко	Вони працюють
Це дуже зворушливо	Це нормально

Обговорення:

• Як мова створює або ламає стереотипи?
• Де я сам / сама так говорив/ла?

2. Робота з кейсами “План міжкультурної комунікації або як не розвалити команду”.

Формат: групова робота + захист рішень.

Мета: сформувати правила співпраці для культурно різних людей.

Етап 1

Ознайомтесь зі статтею laba.ua “Тепер я менеджер глобальної команди: чого очікувати в комунікації з різними країнами” про ієрархії, тайм-менеджмент, суперечки та баланс у work-культурі 9 країн https://laba.ua/blog/4292-work-kultura-riznykh-krayin

Зверніть увагу на стилі комунікації (прямий / непрямий), ставлення до дедлайнів, рівень організаційної культури (ієрархічна або горизонтальна), чи люди конфронтують, чи уникають конфліктів, чи звикли тримати баланс життя і роботи тощо. 

Знайдіть типові конфліктні пари культур, обговоріть у класі.

Етап 2

Клас обʼєднується в 5 мінігруп. Кожна група отримує один кейс, досліджує, в чому конфлікт, відповідає на питання (розігрує сценку, якщо потрібно).

Завдання:  домовитись про правила взаємодії (з урахуванням інтеркультурної компетентності), запропонувати (і презентувати) компроміс. 

Кейс 1. Японія – США

Американський менеджер керує командою, у якій працює японський спеціаліст. На зустрічах японець майже не висловлюється, не заперечує і не пропонує ідей. Американець сприймає це як відсутність ініціативи і починає його ігнорувати. Японець відчуває, що його не поважають, бо йому не дають можливості висловитися і не цінують його внесок у команду.

Завдання для класу

• Які культурні норми тут зіткнулися?
• Хто з них порушує правила і за чиїми стандартами?
• Що кожен із них думає про іншого?
• Що має змінити американець у стилі керівництва?
• Що має змінити японець у способі комунікації?

Кейс 2. Німеччина – Індія 

Німецький керівник ставить команді з Індії дедлайн на пʼятницю. До пʼятниці готово 95% роботи. Робітники працюють уночі і здають результат у неділю. Для німця це неприйнятно, а індійці вважають, що зробили все можливе.

Завдання для класу

• Що означає дедлайн для кожної сторони?
• Хто тут “порушив домовленість” і чому це не так однозначно?
• Які ризики для якості роботи є в обох культурах?
• Які правила дедлайнів можна запровадити, щоб уникнути цього конфлікту?

Кейс 3. Нідерланди – Японія

Нідерландський спеціаліст на зустрічі говорить колезі з Японії, що її презентація погана, і що вона не працює. Для нього це звичайний спосіб висловлюватися, а для неї це виглядає як публічне приниження.

Завдання для класу

• Чому обидві сторони вважають себе правими?
• Що означає “прямота” у кожній культурі?
• Як можна дати той самий відгук, не зруйнувавши гідність?
• Чи має хтось із них повністю змінити свій стиль?

Кейс 4. ОАЕ – Нідерланди

На зустрічі нідерландська команда відкрито не погоджується з рішенням керівника з ОАЕ. Для них це конструктивний діалог, а керівник з ОАЕ сприймає це як публічне підривання свого авторитету.

Завдання для класу

• Що означає “повага” в кожній культурі?
• Хто тут порушив неписані правила?
• Як можна висловлювати незгоду, не принижуючи керівника або партнера?
• Де має бути межа між ієрархією і свободою слова?

Кейс 5. Польща – США

Польська менеджерка критикує ідею американського колеги: “Це не працює. Тут слабка логіка.” Американець сприймає це як особисту атаку, а полячка вважає його надто чутливим.

Завдання для класу

• Чому обидва відчувають себе ображеними?
• Що тут сприймається як грубість, а що – як фальш?
• Як виглядатиме компромісний стиль відгуку?
• Чи можна бути чесним і неруйнівним одночасно?

---

3. “Які культурні особливості я вважаю цінними і чому?”

Мета: допомогти учням і ученицям усвідомити власні цінності у контексті культурного різноманіття; побачити звʼязок між культурними особливостями, особистими потребами, відчуттям безпеки, гідності тощо.

Формат: індивідуальна письмова рефлексія з обговоренням у парах (опційно).

1. Усвідомлення
   • Які культурні особливості людей, наприклад, звичаї, способи спілкування, цінності, традиції, ставлення до часу, правил, сімʼї чи навчання, я зазвичай сприймаю позитивно?
   • Які з цих особливостей для мене комфортні?
   • Які з цих особливостей викликають у мене повагу або інтерес, навіть якщо вони відрізняються від моїх?
2. Цінності і потреби
   • Чому ці культурні особливості важливі для мене? Що саме вони мені дають: відчуття безпеки, справедливості, свободи, порядку, підтримки чи розвитку?
   • Які мої потреби та цінності лежать в основі цих відповідей?
3. Власні реакції
   • Як я зазвичай реагую, коли зустрічаюся з культурними особливостями, що відрізняються від моїх?
   • Що для мене найскладніше в таких ситуаціях: невідомість, страх помилитися, невпевненість чи упередження?
4. Переосмислення
   • Яку культурну особливість іншої людини чи спільноти я раніше не розумів або не розуміла, але тепер готовий або готова прийняти чи дослідити?
   • Що може допомогти мені бути більш відкритим або відкритою в таких ситуаціях?

---

1. Відео “Топова шістка стереотипів про УКРАЇНЦІВ”

Формат: робота в 6 групах.

Мета: усвідомити, як формуються національні стереотипи; відокремити ідентичність від кліше, розвинути критичне мислення і інтеркультурну компетентність.

Запропонуйте учням і ученицям подивитись відео “Топова шістка стереотипів про УКРАЇНЦІВ“

Етап 1. 

Франтально. Обговоріть у класі:

• Який стереотип із відео мене найбільше зачепив?
• Який з них здається мені найбільш несправедливим?
• Де я сам / сама ловив/ла себе на думці “так, у цьому щось є”?

Етап 2.

Робота в мінігрупах. Кожна група обирає 1 стереотип з відео і досліджує звідки він узявся.

Питання:

• Які реальні історичні, соціальні або медійні фактори могли його породити?
• Яку частину реальності він спрощує або викривлює?
• Кого і що він робить невидимим?
• Чому цей стереотип зручний для тих, хто його поширює?

Етап 3. 

Кожна група отримує роль: підліток з Німеччини, журналіст з Британії, турист, який був в Україні 3 дні, бізнесмен, який чув про Україну з новин, українець з діаспори, політик із США.

Завдання:

• Як ця людина пояснила б собі один зі стереотипів?
• Яку “єдину історію” вона, ймовірно, має про Україну?
• Що ця людина не бачить крізь призму стереотипів?

Етап 4. 

Групи створюють короткий контрнаратив до свого стереотипу.

Формат (на вибір):  5 речень, короткий пост у соцмережі, слоган, ідея відео, історія однієї людини.

2. Відео  TED Talk (2009) “Chimamanda Ngozi Adichie: The Danger of a Single Story”.

Перегляньте відео TED Talk (2009) “Chimamanda Ngozi Adichie: The Danger of a Single Story” від нігерійської письменниці. У ньому вона пояснює, як однотипні історії створюють стереотипи і впливають на сприйняття людей, культур і груп.

Chimamanda Ngozi Adichie: The danger of a single story | TED

3. Фільм “Зелена книга”.

“Зелена книга” (Green Book) – американський драмедійний біографічний фільм 2018 року, поставлений режисером Пітером Фарреллі. 

Фільм заснований на реальних подіях і розповідає про гастрольну подорож афроамериканського піаніста Дона Ширлі та його водія Тоні Валлелонги південними штатами США у 1960-х роках. Назва фільму – однойменна зі справжньої “Green Book”, путівника для темношкірих мандрівників у період расової сегрегації.

Фільм показує, як культурні та расові стереотипи, дискримінація і нерівність впливають на гідність, безпеку та можливості людини.

Урок 19. Інтеркультурна компетентність

---

• Інтеркультурна компетентність
• Міжкультурна взаємодія
• Емпатія
• Відкритість до різноманіття
• Комунікативні навички
• Стереотипи
• Упередження
• Дискримінація
• Соціальна інклюзія

---

У січні 2026 американська компанія Mattel представила ляльку Барбі з розладом аутистичного спектра – її погляд зміщений у бік, одягнена лялька у сукню вільного крою, у руках має спінер, а на голові – навушники. Компанія розробляла модель спільно з організацією, що займається захистом прав людей з аутизмом (стаття hromadske.ua). 

На твою думку Барбі з аутизмом – це прогрес чи абсурд? 
(Можна провести опитування в Ментіметр “круто, не круто, маркетинг, абсурд”).

Обговоріть у класі:

• Десятиліттями лялька Барбі була білою, худою і без інвалідності чи порушень розвитку тощо. Чому протягом 60 років Барбі залишалася однаковою, а потім з’явилися Барбі на інвалідному візку, з аутизмом, з протезом чи діабетом?
• Хто має право бути “видимим” і як формується образ “нормальної людини”?
• Чиї тіла, психіка та досвід представлені в масовій культурі, а кого не помічають? 
• Чому раніше люди з інвалідністю, аутизмом та взагалі нейровідмінні не були представлені серед іграшок?
• Як масова культура підтримує або ламає стереотипи?
• Як бізнес реагує на соціальний тиск і зміну цінностей?

---

Інтеркультурна компетентність

Інтеркультурна компетентність – це здатність ефективно та етично спілкуватися з людьми різних культур. За визначенням Ради Європи (міжнародна міжурядова організація, яка об’єднує майже всі європейські країни для співпраці у сфері прав людини, демократії та верховенства права) – це “здатність розуміти і поважати одне одного, незважаючи на будь-які культурні бар’єри”. Тобто, міжкультурна компетентність поєднує знання про свою і чужу культуру та навички спілкування у різноманітному суспільстві. Експерти зазначають, що вона охоплює не лише інформацію про культурні відмінності, а й особисті якості, такі як: повага, емпатія, відкритість і толерантність до невизначеності.

Компоненти міжкультурної компетентності

Інтеркультурна компетентність складається з кількох основних компонентів:

• Знання про культурні відмінності означає розуміння особливостей різних культур, таких як: мова, звичаї та цінності, а також усвідомлення власної культурної ідентичності. Наприклад, експерти державного університету Grand Valley State University (США) підкреслюють, що важливо не лише розповідати про свою культуру, а й правильно розуміти культуру інших людей.
• Емпатія і повага – це вміння поставити себе на місце іншої людини, розуміти її почуття та погляди. 
• Толерантність і відкритість – це готовність приймати та позитивно ставитися до культурних відмінностей. Відкритість означає розуміння, що існує багато способів бачити світ, і бажання вчитися один у одного. Людина з високою міжкультурною компетентністю сприймає різноманітність як ресурс (а не як загрозу).
• Комунікативні навички – це вміння чітко і доречно спілкуватися з людьми з інших культур як словами, так і жестами. Це включає знання інших мов і розуміння невербальних сигналів. 

Повага до культурної спадщини та цінностей

Міжкультурна компетентність передусім означає повагу до історичної спадщини та традицій кожної спільноти. 

У Декларації ООН 2001 року культурна спадщина у всіх її проявах (звичаї, традиції, системи цінностей) визначена як “спільна спадщина людства”, яку потрібно зберігати, збагачувати і передавати далі. Захист культурної різноманітності називають “етичним імперативом, нерозривно пов’язаним з повагою до гідності людини”.  Повага до культурних особливостей інших народів, наприклад: їхніх мов, свят, мистецтва чи релігійних практик – допомагає зберігати мир і взаєморозуміння. 

Культура спілкування в багатокультурному середовищі

Коли ми спілкуємося в мультикультурному середовищі важливо дотримуватися правил чутливості та поваги. Наприклад, жести і невербальні сигнали, які прийнятні в одній культурі, можуть бути неприйнятними або мати інше значення в іншій. 

Найбільші відмінності у невербальній комунікації зазвичай стосуються зорового контакту, дотику та особистого простору.

Стереотипи, упередження та дискримінація

Стереотипи – це спрощені і часто упереджені уявлення про групу людей. Наприклад, думка, що всі молоді люди добре розбираються в технологіях, не враховує індивідуальні особливості. Наш мозок звик швидко робити висновки на основі обмеженої інформації, тому стереотипи часто стають ярликами, які спотворюють наше уявлення про інших.

Упередження – це стійкі негативні або позитивні установки чи почуття до представників певної групи, які не ґрунтуються на особистому досвіді.

Дискримінація – це реальне обмеження прав і можливостей членів групи, що часто виникає через упередження. Наприклад, коли кандидата не беруть на роботу через його етнічне походження. Хоча ці явища пов’язані, експерти підкреслюють, що можна мати упередження, але не дискримінувати, і навпаки.

Тобто, якщо говорити просто, то стереотип – це думка, упередження – це емоція, а дискримінація – це дія.

Стереотипи та упередження спотворюють наше сприйняття інших людей: ми не помічаємо їхніх унікальних рис і бачимо лише групові ознаки. Це часто призводить до неправильних висновків і поверхового розуміння. Дискримінація закріплює ці стереотипи у вигляді нерівного ставлення, наприклад, у політиці, освіті чи на роботі.

На цю тему є чудовий урок на сайті Всеукраїнської школи онлайн (відео 12 хв).

10 клас. Громадянська освіта. Як долати стереотипи й упередження. Поняття стереотипів і упереджень

---

1. НЕ одна історія про стереотипи

Формат: фронтально+ робота в 5 групах.

Слово від авторки: 

Мене дуже надихають люди і команди, які допомагають у працевлаштуванні людям з інвалідністю або особливостями розвитку. Саме такі ініціативи руйнують стереотипи, змінюють ринок праці та уявлення про “норму”, а ще підкреслюють гідність і цінність кожної людини.

Ця вправа створена для уроку про стереотипи та інтеркультурну компетентність і містить реальні і позитивні кейси соціального підприємництва. Твоє завдання – розвивати критичне мислення, побачити власні стигми чи упередження і помітити автоматичні судження. Тому не варто оцінювати бізнес чи зводити все до “турбота vs маркетинг”.

Етап 1. 

Ознайомся з двома реальними кейсами:

Кейс 1. Пекарня “GoodBread”
Пекарня, де працюють люди з ментальною інвалідністю Пекарня, де працюють люди з ментальною інвалідністю | Каштан. Бізнес

Кейс 2. Соціальне кафе-пекарня “Sunshine Cafe” 
Кафе-пекарня, де також працюють люди з ментальною інвалідністю
Як працює унікальне кафе із “сонячними” працівниками
Працевлаштування людей із синдромом Дауна: кафе Sunshine Cafe

Поміркуй і обговори в класі:

• Що мене в цій історії зворушило, що є для мене повагою?
• Що мене здивувало, а що виглядає нормально?
• Які слова або дії мене зачепили?
• Які думки в мене з’явилися про працівників?
• Які стереотипи я помітив / помітила в себе чи в мові медіа?

Етап 2

Обʼєднайтесь в 5 груп:

1. Активісти (соціальні ініціативи, благодійні фонди, громадські організації)
2. Бізнес
3. Батьки
4. Підлітки
5. Люди з інвалідністю

Обговоріть працевлаштування людей з інвалідністю з різних точок зору. Додаткові питання для кожної ролі / групи:

1. Активісти
   • Чи достатньо просто “працевлаштувати і дати роботу”?
   • Чи не використовує бізнес образ вразливої групи у своїх цілях?
   • Чи сприймаємо ми цих людей як професіоналів чи як “особливих”?
   • Які тут існують етичні межі?
   • Чи не виникає новий стереотип, що людина з інвалідністю – це герой?
2. Бізнес
   • Як говорити про інклюзію, щоб не викликати жалість?
   • Як не перетворювати працівників на частину бренду?
   • Як залишатися фінансово стабільним і при цьому діяти етично?
   • Чи має бізнес право розповідати цю історію у своїй рекламі?
   • Що робити, якщо ідея інклюзії приваблює більше, ніж сам продукт?
3. Батьки
   • Чи хотіли б ви, щоб ваша дитина працювала у такому закладі / компанії?
   • Що для вас найважливіше: безпека, гідність, зарплата чи публічність?
   • Чи може якось принижувати людей такий формат роботи?
   • Чи більше вас турбує безпека чи можливості для дитини?
4. Підлітки
   • Чи сприймаєте ви цих людей як відмінних від себе?
   • Чи хотіли б ви працювати з цими людьми в одній команді?
   • Чи відвідали б ви цю кав’ярню спеціально?
   • Що здається вам незвичним у цій ситуації?
   • Де для вас проходить межа між підтримкою і жалем?
5. Люди з інвалідністю
   • У чому для вас полягає гідність у цій ситуації?
   • Чи хотіли б ви, щоб про вашу інвалідність говорили публічно?
   • Що для вас важливіше: сама робота чи те, як вас представляють?
   • Як би ви хотіли, щоб про вас говорили інші?

Етап 3

Кожна група презентує:

• 3 головні спостереження,
• 2 стереотипи, які вони побачили,
• 1 питання, яке їм незручно ставити.
  

Етап 4

Клас разом формує відповіді на питання до груп:

Активісти – які дії та формати публічної комунікації допоможуть зробити людей з інвалідністю більш помітними, не підсилюючи стереотип “вони особливі, не як усі”, а показуючи їх як звичайних професіоналів?

Бізнес – які правила, мову та практики варто впроваджувати, щоб публічно говорити про інклюзію, не перетворюючи працівників на бренд і не підтримуючи стереотип “вони не такі, як усі”?

Батьки – які щоденні дії та рішення допоможуть підтримати самостійність і карʼєрні можливості дітей, не обмежуючи їх власними страхами чи стереотипами?

Підлітки – які дії в школі або команді допоможуть спілкуватися з людьми з інвалідністю як з рівними, не використовуючи мову жалю чи знецінення?

Люди з інвалідністю – які дії та стратегії самопрезентації допоможуть заявляти про свої межі, потреби і професійну ідентичність так, щоб зменшувати стереотипи, а не підсилювати їх?

Етап 5 (опційно)

Створити “Словник поваги”. 

Пригадай стереотипні фрази, запиши їх і переформулюй так, щоб вони відповідали принципам міжкультурної взаємодії.

Приклад:

Як говорять зазвичай	Як говорити інтеркультурно
Вони такі молодці	Вони професіонали своєї справи
Особливі люди	Люди
Їм важко	Вони працюють
Це дуже зворушливо	Це нормально

Поміркуй:

• Як мова створює або ламає стереотипи?
• Де я сам / сама так говорив/ла?

2. Робота з кейсами “План міжкультурної комунікації або як не розвалити команду”.

Формат: групова робота + захист рішень.

Етап 1

Ознайомся зі статтею laba.ua “Тепер я менеджер глобальної команди: чого очікувати в комунікації з різними країнами” про ієрархії, тайм-менеджмент, суперечки та баланс у work-культурі 9 країн https://laba.ua/blog/4292-work-kultura-riznykh-krayin

Зверни увагу на стилі комунікації (прямий / непрямий), ставлення до дедлайнів, рівень організаційної культури (ієрархічна або горизонтальна), чи люди конфронтують, чи уникають конфліктів, чи звикли тримати баланс життя і роботи тощо. 

Знайди типові конфліктні пари культур, обговоріть у класі.

Етап 2

Обʼєднайтеся в 5 мінігруп. Кожна група отримує один кейс, досліджує, в чому конфлікт, відповідає на питання (розігрує сценку, якщо потрібно)

Завдання:  знайти рішення, домовитись про правила взаємодії (з урахуванням інтеркультурної компетентності), запропонувати (і презентувати) компроміс. 

Кейс 1. Японія – США

Американський менеджер керує командою, у якій працює японський спеціаліст. На зустрічах японець майже не висловлюється, не заперечує і не пропонує ідей. Американець сприймає це як відсутність ініціативи і починає його ігнорувати. Японець відчуває, що його не поважають, бо йому не дають можливості висловитися і не цінують його внесок у команду.

Завдання для класу

• Які культурні норми тут зіткнулися?
• Хто з них порушує правила і за чиїми стандартами?
• Що кожен із них думає про іншого?
• Що має змінити американець у стилі керівництва?
• Що має змінити японець у способі комунікації?

Кейс 2. Німеччина – Індія 

Німецький керівник ставить команді з Індії дедлайн на пʼятницю. До пʼятниці готово 95% роботи. Робітники працюють уночі і здають результат у неділю. Для німця це неприйнятно, а індійці вважають, що зробили все можливе.

Завдання для класу

• Що означає дедлайн для кожної сторони?
• Хто тут “порушив домовленість” і чому це не так однозначно?
• Які ризики для якості роботи є в обох культурах?
• Які правила дедлайнів можна запровадити, щоб уникнути цього конфлікту?

Кейс 3. Нідерланди – Японія

Нідерландський спеціаліст на зустрічі говорить колезі з Японії, що її презентація погана, і що вона не працює. Для нього це звичайний спосіб висловлюватися, а для неї це виглядає як публічне приниження.

Завдання для класу

• Чому обидві сторони вважають себе правими?
• Що означає “прямота” у кожній культурі?
• Як можна дати той самий відгук, не зруйнувавши гідність?
• Чи має хтось із них повністю змінити свій стиль?

Кейс 4. ОАЕ – Нідерланди

На зустрічі нідерландська команда відкрито не погоджується з рішенням керівника з ОАЕ. Для них це конструктивний діалог, а керівник з ОАЕ сприймає це як публічне підривання свого авторитету.

Завдання для класу

• Що означає “повага” в кожній культурі?
• Хто тут порушив неписані правила?
• Як можна висловлювати незгоду, не принижуючи керівника або партнера?
• Де має бути межа між ієрархією і свободою слова?

Кейс 5. Польща – США

Польська менеджерка критикує ідею американського колеги: “Це не працює. Тут слабка логіка.” Американець сприймає це як особисту атаку, а полячка вважає його надто чутливим.

Завдання для класу

• Чому обидва відчувають себе ображеними?
• Що тут сприймається як грубість, а що – як фальш?
• Як виглядатиме компромісний стиль відгуку?
• Чи можна бути чесним і неруйнівним одночасно?

---

3. “Які культурні особливості я вважаю цінними і чому?”

Формат: індивідуальна письмова рефлексія з обговоренням у парах (опційно).

1. Усвідомлення

Які культурні особливості людей, наприклад, звичаї, способи спілкування, цінності, традиції, ставлення до часу, правил, сімʼї чи навчання, я зазвичай сприймаю позитивно?

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Які з цих особливостей для мене комфортні?

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Які з цих особливостей викликають у мене повагу або інтерес, навіть якщо вони відрізняються від моїх?

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Цінності і потреби

Чому ці культурні особливості важливі для мене? Що саме вони мені дають: відчуття безпеки, справедливості, свободи, порядку, підтримки чи розвитку?

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Які мої потреби та цінності лежать в основі цих відповідей?

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Власні реакції

Як я зазвичай реагую, коли зустрічаюся з культурними особливостями, що відрізняються від моїх?

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Що для мене найскладніше в таких ситуаціях: невідомість, страх помилитися, невпевненість чи упередження?

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Переосмислення

Яку культурну особливість іншої людини чи спільноти я раніше не розумів або не розуміла, але тепер готовий або готова прийняти чи дослідити?

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Що може допомогти мені бути більш відкритим або відкритою в таких ситуаціях?

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

---

1. Відео “Топова шістка стереотипів про УКРАЇНЦІВ”

Формат: робота в 6 групах

Подивись відео “Топова шістка стереотипів про УКРАЇНЦІВ“

Етап 1. 

Франтально. Обговоріть у класі:

• Який стереотип із відео мене найбільше зачепив?
• Який з них здається мені найбільш несправедливим?
• Де я сам / сама ловив/ла себе на думці “так, у цьому щось є”?

Етап 2.

Робота в мінігрупах. Кожна група обирає 1 стереотип з відео і досліджує звідки він узявся.

Питання:

• Які реальні історичні, соціальні або медійні фактори могли його породити?
• Яку частину реальності він спрощує або викривлює?
• Кого і що він робить невидимим?
• Чому цей стереотип зручний для тих, хто його поширює?

Етап 3. 

Кожна група отримує роль:

• підліток з Німеччини,
• журналіст з Британії,
• турист, який був в Україні 3 дні,
• бізнесмен, який чув про Україну з новин,
• українець з діаспори,
• політик із США

Завдання:

• Як ця людина пояснила б собі один зі стереотипів?
• Яку “єдину історію” вона, ймовірно, має про Україну?
• Що ця людина не бачить крізь призму стереотипів?

Етап 4. 

Групи створюють короткий контр наратив до свого стереотипу.

Формат (на вибір):  5 речень, короткий пост у соцмережі, слоган, ідея відео, історія однієї людини.

2. Відео  TED Talk (2009) “Chimamanda Ngozi Adichie: The Danger of a Single Story”.

Переглянь відео TED Talk (2009) “Chimamanda Ngozi Adichie: The Danger of a Single Story” від нігерійської письменниці. У ньому вона пояснює, як однотипні історії створюють стереотипи і впливають на сприйняття людей, культур і груп.

Chimamanda Ngozi Adichie: The danger of a single story | TED

3. Фільм “Зелена книга”

“Зелена книга” (Green Book) – американський драмедійний біографічний фільм 2018 року, поставлений режисером Пітером Фарреллі. 

Фільм заснований на реальних подіях і розповідає про гастрольну подорож афроамериканського піаніста Дона Ширлі та його водія Тоні Валлелонги південними штатами США у 1960-х роках. Назва фільму – однойменна зі справжньої “Green Book”, путівника для темношкірих мандрівників у період расової сегрегації.

Фільм показує, як культурні та расові стереотипи, дискримінація і нерівність впливають на гідність, безпеку та можливості людини.