матеріал 1

Урок 24. Меншовартість, її витоки під тиском імперського гніту: російська, Австро-Угорська, Османська імперії

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 24. Меншовартість, її витоки під тиском імперського гніту: російська, Австро-Угорська, Османська імперії

Очікувані результати навчання

12 ГІО 3.1.1-2: оцінює відмінності в джерелах різного походження.
12 ГІО 3.2.2-1: досліджує збіги й розбіжності між даними різних джерел і позиціями авторів.
12 ГІО 3.2.1-1 П: визначає способи поширення маніпулятивних, пропагандистських впливів та методи протидії їм.
12 ГІО 4.2.1-1 П: аналізує аргументацію та пояснює критерії її оцінювання.
12 ГІО 4.2.2-1: обґрунтовує власні судження, висновки, оцінки.
12 ГІО 4.2.2-2: оцінює власну громадянську позицію, стереотипи, упередження і чинники впливу на їх формування.
12 ГІО 5.1.1-2 П: визначає відповідальність за свої дії.
12 ГІО 5.1.2-1: усвідомлює значення національної гідності для особистісного та суспільного розвитку.

Учні / учениці зможуть:

аналізувати історичні джерела про імперську політику щодо України та виявляти механізми формування меншовартості;
розпізнавати прояви постколоніальної травми в сучасному українському суспільстві та особистому досвіді;
критично оцінювати вплив імперських наративів на національну свідомість крізь призму постколоніальних теорій;
застосовувати концепції українських і світових мислителів для розуміння природи меншовартості;
формулювати обґрунтовану власну позицію щодо подолання комплексу меншовартості;
виявляти та аргументовано спростовувати імперські стереотипи у сучасному інформаційному просторі.

Про цей урок

Цей урок є важливим для розуміння глибинних причин багатьох викликів, з якими стикається сучасне українське суспільство. Протягом століть українці й українки перебували під владою трьох імперій — російської, Австро-Угорської та Османської, що залишило глибокий слід у національній психології та культурній ідентичності.

Меншовартість — це не вроджена риса народу, а результат цілеспрямованої політики імперій, які систематично знищували українську еліту, забороняли мову й культуру, намагалися стерти з історії саме існування української нації. Сьогодні, під час повномасштабної війни росії проти України, розуміння цих механізмів стає особливо актуальним.

Учні й учениці мають усвідомити, що почуття національної гідності — це не шовінізм, а здорова основа для розвитку особистості та суспільства. Подолання постколоніальної травми є необхідною умовою для побудови успішної, незалежної України.

Основні питання для вивчення:

Як імперська політика формувала комплекс меншовартості в українців і українок?
Чому мовні та культурні заборони були інструментом колонізації свідомості?
Як українські мислителі й мислительки боролися з нав’язаною меншовартістю?
Які прояви постколоніальної травми ми спостерігаємо в сучасному українському суспільстві?
Яким чином сучасна війна росії проти України пов’язана з імперським минулим?

Ключові терміни, особи та концепції:

Меншовартість (комплекс меншовартості) — стійке відчуття власної неповноцінності порівняно з іншими народами або культурами, сформоване внаслідок тривалого колоніального гніту та систематичного приниження національної гідності.
Постколоніальна травма — психологічний та культурний стан суспільства, що зазнало тривалого колоніального панування; виявляється у генераційних розривах, гендерних конфліктах, кризі ідентичності та труднощах у формуванні власної культурної самобутності.
Колоніалізм — політика держави, спрямована на підкорення іншого народу через військове, економічне та культурне насильство; передбачає експлуатацію ресурсів та систематичне руйнування національної ідентичності колонізованих.
Внутрішня колонізація — особлива форма колоніалізму, коли імперія колонізує території та народи, що формально є частиною її держави; характерна для російської імперії щодо України, де українців ототожнювали з “нецивілізованою масою”, “хохлами”.
Русифікація — політика насильницького поширення російської мови та культури на українських землях, заборона української мови в освіті, друкованих виданнях, публічному просторі.
Деколонізація свідомості — процес звільнення від колоніальних стереотипів, відновлення національної самоповаги, критичного переосмислення імперських наративів та відбудови автентичної культурної ідентичності.
Валуєвський циркуляр (1863) — таємний указ російського міністра внутрішніх справ П. Валуєва, який фактично забороняв друкування українською мовою освітніх, релігійних та науково-популярних видань під приводом, що “ніякої особливої малоросійської мови не було, немає і бути не може”.
Емський указ (1876) — указ російського царя Олександра II, виданий у німецькому місті Емс, який забороняв ввезення українських книжок з-за кордону, українські вистави, друкування українською мовою, використання української мови в освіті.
Франц Фанон (1925–1961) — мартиніканський психіатр, філософ і один із провідних теоретиків та ідеологів антиколоніальної та постколоніальної думки. У праці «Чорна шкіра, білі маски» (1952) він проаналізував психологічні механізми переходу зовнішніх дій, норм і цінностей суспільства у внутрішні структури психіки особистості в умовах расизму та формування почуття меншовартості у колонізованих народів, розкриваючи вплив колоніального панування на психіку, ідентичність і самосприйняття людини.
Іван Франко (1856–1916) — український письменник, мислитель і громадський діяч. У своїй публіцистиці та наукових працях він послідовно виступав проти провінційності й комплексу культурної меншовартості галицького суспільства, утверджував українську національну ідентичність і сприяв переходу від назви «русин» до «українець». Франко обґрунтовував необхідність формування української нації як цілісного культурного організму, заснованого на спільній мові, культурі та історичній свідомості.
Микола Міхновський (1873–1924) — український адвокат, політичний діяч і ідеолог самостійництва. У брошурі «Самостійна Україна» (1900) він уперше в українській політичній думці послідовно й відкрито обґрунтував ідею повної державної незалежності України та сформулював концепцію єдиної, неподільної й самостійної української держави від Карпат до Кавказу.

Додаткові матеріали для вчителя

З кінця XVIII століття українські землі опинилися поділеними між трьома імперіями. російська імперія панувала на більшості території (Лівобережжя, Слобожанщина, Південь), Австро-Угорська імперія контролювала Галичину та Буковину, Османська імперія тримала під своєю владою південні землі України, зокрема Крим із корінним кримськотатарським населенням.

Кожна з імперій проводила власну політику щодо українців і українок, але спільним було намагання знищити українську національну ідентичність. російська імперія була найжорстокішою — вона систематично нищила українську еліту (гетьманат, козацьку старшину), забороняла українську мову та культуру, проводила політику внутрішньої колонізації.

МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ МЕНШОВАРТОСТІ

Імперська політика формування меншовартості включала кілька ключових елементів:

ЗНИЩЕННЯ ЕЛІТИ: ліквідація Запорізької Січі (1775), знищення гетьманату (1764), позбавлення козацтва привілеїв — усе це позбавило українців й українок власних лідерів та носіїв національної ідеї. Без еліти народ стає “безголовим”, позбавленим здатності до самоорганізації.
МОВНІ ЗАБОРОНИ: Валуєвський циркуляр (1863) та Емський указ (1876) фактично забороняли українську мову в публічному просторі. Українську мову принижували, називаючи її “мужицьким наріччям”, “зіпсованою польською”. Мова — основа ідентичності, і знищення мови означає знищення нації.
КУЛЬТУРНЕ НАСИЛЬСТВО: заборона українського театру, видавництва, освіти українською мовою. Українська культура зображувалася як примітивна, “селянська”, недостойна високого мистецтва. Це формувало відчуття культурної меншовартості.
ЕКОНОМІЧНА ЕКСПЛУАТАЦІЯ: Україну перетворили на сировинний придаток імперії, позбавляли власної промисловості, що унеможливлювало формування власної буржуазії та робітничого класу — соціальних верств, які зазвичай є носіями національної ідеї.
ІСТОРИЧНЕ ФАЛЬСИФІКУВАННЯ: імперська історіографія заперечувала окремішність української історії, представляла українців як “молодших братів” росіян, частину “триєдиного руського народу”. Заперечення власної історії позбавляє народ майбутнього.

ПОСТКОЛОНІАЛЬНА ТЕОРІЯ ТА УКРАЇНА

Франц Фанон у праці “Чорна шкіра, білі маски” (1952) проаналізував, як колоніалізм впливає на психіку колонізованих. Він показав, що колонізовані починають сприймати себе очима колонізаторів, засвоюють їхні стереотипи про власну “неповноцінність”. Це призводить до самозневаги, відмови від власної культури, прагнення наслідувати культуру метрополії.

Український контекст цілком відповідає теорії Фанона. Тамара Гундорова в праці “Транзитна культура. Симптоми постколоніальної травми” (2013) показує, як століття російського колоніалізму сформували в українців і українок специфічну “посттоталітарну свідомість” — поєднання колоніальних і совєтських травм.

Постколоніальна травма виявляється в багатьох аспектах:

Сором за власну мову та культуру.
Автоматичне сприйняття всього російського як “престижнішого”.
Генераційні розриви (старше покоління часто засвоїло імперські цінності).
Гендерні конфлікти (чоловіки, позбавлені можливості бути “господарями”, відчувають кризу ідентичності).

УКРАЇНСЬКА БОРОТЬБА З МЕНШОВАРТІСТЮ

Попри тиск імперій, українські мислителі й мислительки боролися з нав’язаною меншовартістю:

Григорій Сковорода (1722–1794) проповідував ідею внутрішньої свободи як основи гідного людського буття. Його філософія «сродної праці» — діяльності, що відповідає природі людини, — утверджувала свободу самореалізації та внутрішню автономію особистості в умовах зовнішнього примусу. Сковорода стверджував, що справжня свобода перебуває в душі людини і не може бути відібрана жодною владою. Його афоризм «Світ ловив мене, та не спіймав» став символом української філософської традиції свободи.

Тарас Шевченко (1814–1861) у своїй поезії відкрито виступав проти національного та соціального гноблення. У поемі «Кавказ» (1845) він проголосив заклик до боротьби: «Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!». У посланні «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм…» (1845) Шевченко сформулював принцип національної самостійності: «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля». Його творчість утверджувала гідність українців і українок, повертала їм історичну пам’ять і усвідомлення власної свободи.

Іван Франко (1856–1916) — український письменник, мислитель і громадський діяч. У своїй публіцистиці та наукових працях він послідовно виступав проти провінційності й комплексу культурної меншовартості галицького суспільства, утверджував українську національну ідентичність і сприяв переходу від назви «русин» до «українець». Франко обґрунтовував необхідність формування української нації як цілісного культурного організму, заснованого на спільній мові, культурі та історичній свідомості. У статті “Одвертий лист до галицької української молодежі” (1905) він писав: “Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів”.

Франко обґрунтовував необхідність створення української нації як “суцільного культурного організму”, здатного протистояти асиміляції. Він показував, що національна ідентичність — це не відсталість, а основа для модернізації суспільства. Франко поєднував соціальні та національні ідеї, показуючи, що справедливе суспільство можливе лише у власній державі.

Микола Міхновський (1873–1924) — український адвокат, політичний діяч й ідеолог самостійництва. У брошурі «Самостійна Україна» (1900) він уперше в українській політичній думці послідовно й відкрито обґрунтував ідею повної державної незалежності України та сформулював концепцію єдиної, неподільної й самостійної української держави від Карпат до Кавказу.

СУЧАСНИЙ КОНТЕКСТ: ВІЙНА ЯК ПРОДОВЖЕННЯ ІМПЕРСЬКОЇ ПОЛІТИКИ

Війна росії проти України з 2014 року — це продовження імперської політики. росія не може змиритися з існуванням незалежної України, бо це руйнує імперський наратив про “триєдиний народ”, “братство”. путін у псевдонауковійстатті “Про історичну єдність росіян та українців” (2021) заперечував існування окремої української нації — точно так само, як це робили царські чиновники у Валуєвському циркулярі.

За опитуванням соціологічної групи “Рейтинг”, за останні два роки понад 75% українців постійно відчувають гордість, коли думають про Україну. Війна стала каталізатором подолання постколоніальної травми — українці й українки масово усвідомили свою окремішність від росії, цінність власної мови, культури, історії. Героїчний опір українців й українок російській агресії спростовує імперські стереотипи про “меншовартість”.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Важливо підкреслювати, що меншовартість — це НЕ природна риса українців, а наслідок цілеспрямованої політики. Це допомагає учням і ученицям не сприймати її як незмінну даність.
Звертайте увагу на особистий досвід учнів та учениць. Багато хто з них може пригадати ситуації, коли їм доводилося стикатися з проявами постколоніальної травми (сором за українську мову, сприйняття українського як “менш престижного”).
Обов’язково обговорюйте сучасний контекст — як війна змінює національну самосвідомість. Це робить тему актуальною та особисто значущою.
Використовуйте методи критичного мислення для аналізу імперських наративів. Учні й учениці мають навчитися розпізнавати пропаганду та аргументовано її спростовувати.
Створюйте безпечну атмосферу для обговорення — тема може бути емоційно складною для деяких учнів та учениць, особливо якщо їхні родини засвоїли імперські цінності.

Рекомендовані твори мистецтва для обговорення

Література:
Тарас Шевченко “Заповіт”, “Кавказ”, “І мертвим, і живим…”; Іван Франко “Каменярі”, “Мойсей”; Леся Українка “Contra spem spero”, “Бояриня”; Ліна Костенко “Маруся Чурай”; Сергій Жадан “Інтернат” (ідентичність в умовах війни); Вікторія Амеліна “Синдром листопаду” (травма бездержавності).

Музика:
Микола Лисенко “Тарас Бульба”; Левко Ревуцький “Друга симфонія”; Okean Elzy “Не твоя війна”; Kalush Orchestra “Stefania”; Jamala “1944”.

Кіно:
“Ціна правди” (2019, реж. Агнешка Холланд) — про Голодомор; “Плем’я” (2014, реж. Мирослав Слабошпицький) — про маргіналізацію; “Атлантида” (2019, реж. Валентин Васянович) — про війну та посттравматичний стан; “20 днів у Маріуполі” (2023, реж. Мстислав Чернов) — документальний фільм про війну.

Живопис:
Казимир Малевич (український художник авангарду); Марія Примаченко (народна художниця); Сучасні муралісти (Гамлет Зіньківський, Олександр Корбан); Дарія Марченко, Даніель Грін “Лик війни” (портрет путіна з гільз)

Дизайн уроку

Провокація

Провокаційні запитання для обговорення

Чи можна народ, який має багатовікову історію державності (Русь, Волинсько-Галицьке князівство, Військо Запорозьке, УНР), вважати “історично неповноцінним”? Звідки береться таке враження?
Уявіть, що вам протягом 10 років щодня говорять, що ваша рідна мова — це “діалект”, “зіпсована мова”, що нею не можна виражати високі почуття. Як це вплине на ваше ставлення до себе та своєї мови?
росія досі намагається заборонити українську мову на окупованих територіях, закриває українські школи. Чому мова настільки важлива для імперії? Що вона намагається знищити разом із мовою?
Після 2014 року в Україні почався масовий перехід з російської на українську мову в публічному просторі. Як це пов’язано з подоланням постколоніальної травми?
Коли ви думаєте про Україну, які відчуття у вас виникають: гордість чи сором? Звідки беруться ці відчуття? Що на них вплинуло?

Практика

Самостійна робота

Аналіз історичного документа. Прочитайте уривок з Валуєвського циркуляра (1863):

“Давно вже тривають суперечки у нашій пресі про можливість існування самостійної малоруської літератури. Приводом до цих суперечок служили твори деяких письменників, які відзначалися більш або менш чудовим талантом або своєю оригінальністю. … У С.-Петербурзі навіть збираються пожертви для видання дешевих книг південноруською говіркою.

… навчання в усіх без вилучення училищах проводиться загальноросійською мовою і вживання в училищах малоруської мови ніде не допущено; саме питання про користь і можливості вживання в школах цього наріччя не тільки не вирішене, але навіть порушення цього питання прийнято більшістю малоросіян з обуренням, що часто висловлюється в пресі. Вони досить ґрунтовно доводять, що ніякої особливої малоруської мови не було, немає і бути не може, і що наріччя їх, вживане простолюдом, є та ж російська мова, тільки зіпсована впливом на неї Польщі; що загальноруська мова так само зрозуміла для малоросів, як і для великоросів, і навіть значно зрозуміліша, ніж те наріччя, що складається для них деякими малоросами, і особливо поляками, так звана українська мова. Осіб того гуртка, який посилюється доводити протилежне, більшість самих малоросів докоряє в сепаратистських задумах, ворожих до Росії і згубних для Малоросії.

… зробити по цензурному відомству розпорядження, щоб до друку дозволялись тільки такі твори цією мовою, які належать до галузі красного письменства; пропуск же книг малоросійською мовою як духовного змісту, так навчальних і взагалі призначених для початкового читання народу, припинити“.

Запитання:

Які аргументи використовує автор документа для заперечення існування української мови?
Як цей документ міг вплинути на самосприйняття українців і українок?
Яка справжня мета цієї заборони?
Наведіть наукові аргументи, які б спростовували фейки, викладені в документі.

Методичний коментар:

Це завдання розвиває вміння аналізувати історичні джерела та розпізнавати маніпуляції. Важливо показати учням і ученицям, що імперські заборони базувалися не на фактах, а на політичних цілях. Підкресліть, що мова — це основа ідентичності, і тому імперії завжди намагалися її знищити. Звертайте увагу на псевдонауковість аргументів (“більшість самих малоросів”) та відвертість речення про справжню мету.

Робота в парах

Дебати: Національна гідність та шовінізм.

Розподіліться на пари або об’єднайтеся у групи. Один з вас обґрунтовує позицію А, інший — позицію Б.

Позиція А: Почуття національної гордості — це здорова основа для розвитку особистості та суспільства. Народ, який не поважає себе, не може побудувати успішну державу.

Позиція Б: Надмірний акцент на національній гідності може призвести до шовінізму, зневаги до інших народів, ізоляціонізму.

Після дебатів (5-7 хвилин) разом сформулюйте збалансовану позицію: як поєднати здорову національну гордість з повагою до інших культур?

Методичний коментар:

Це завдання розвиває критичне мислення та вміння бачити різні сторони проблеми. Важливо допомогти учням й ученицям зрозуміти різницю між здоровою національною гідністю (повагою до себе та інших) і шовінізмом (зневагою до інших). Використайте приклад Івана Франка, який поєднував українську національну ідею з повагою до поляків, євреїв, інших народів. Підкресліть, що подолання меншовартості не означає вважати себе “кращими” — це означає вважати себе РІВНИМИ з іншими народами.

Національна гідність необхідна, але не повинна базуватися на приниженні інших, адже справжня гордість походить від реальних досягнень, а не від вигаданої “вищості”. Повага до себе та повага до інших — не суперечать, а доповнюють одна одну. При цьому здорова національна ідентичність дає людині стабільність та коріння, але не заважає відкритості до інших культур.

Групова робота

Дослідницький проєкт: Імперії та їхня політика щодо України.

Об’єднайте клас у три групи. Кожна група досліджує політику однієї імперії щодо українців і українок.

ГРУПА 1: РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ

Досліджує: Валуєвський циркуляр (1863), Емський указ (1876), знищення Запорізької Січі (1775), заборону гетьманату (1764), русифікацію освіти.

ГРУПА 2: АВСТРО-УГОРСЬКА ІМПЕРІЯ

Досліджує: становище українців у Галичині, культурні можливості (порівняно з російською імперією), москвофільство як прояв колоніальної свідомості, роль греко-католицької церкви в збереженні ідентичності.

ГРУПА 3: ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ

Досліджує: кримських татар як корінний народ, українців на Півдні (Запорізька Січ під османським протекторатом), особливості османського колоніалізму (релігійна толерантність, але економічна експлуатація).

Кожна група готує презентацію (усно, 3-5 хвилин):

Основні методи колонізації.
Уплив на формування меншовартості.
Форми опору українців й українок.
Довгострокові наслідки для сучасності.

Методичний коментар:

Це завдання розвиває дослідницькі вміння та здатність працювати з різними джерелами. Важливо підкреслити, що хоча всі три імперії були колоніальними, їхні методи відрізнялися. Австро-Угорщина давала більше культурних свобод, тому саме в Галичині розвинувся потужний український національний рух (Іван Франко, Михайло Грушевський). Османська імперія мала інші принципи — релігійну толерантність, але економічну експлуатацію. Російська імперія була найжорстокішою — поєднувала культурний геноцид з фізичним знищенням еліти. Допоможіть групам знайти достовірні джерела, перевірте факти. Підкресліть важливість порівняльного аналізу — це допоможе зрозуміти, що меншовартість не є “природною” рисою українців, а залежить від політики імперії.

Самостійна робота

Порівняйте два уривки:

Уривок 1 (Микола Міхновський, “Самостійна Україна”, 1900):

“Над нами висить чорний стяг, а на ньому написано: смерть політична, смерть національна, смерть культурна для української нації! І от посеред таких лихих обставин ми зійшлися до купи… і ми виписали на прапорі: одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від гір карпатських аж по кавказькі”.

Уривок 2 (Франц Фанон, “Чорна шкіра, білі маски”, 1952):

“Кожен колонізований народ, тобто кожен народ, у душі якого було сформовано комплекс неповноцінності через смерть і поховання його власної культурної самобутності, опиняється віч-на-віч із мовою “цивілізуючої” нації, тобто з культурою метрополії“.

Запитання:

Що спільного між колоніальним досвідом, описаним Фаноном, та становищем України підгнітом різних імперій?
Як Міхновський пропонував боротися з “чорним стягом” над Україною?
Чи можна застосувати теорію Фанона для розуміння української постколоніальної травми? Чи, можливо, ідеї Міхновського для подолання постколоніальної травми?

Методичний коментар:

Це завдання має практичний характер — учні й учениці розробляють інструменти для власного використання. Важливо показати, що деколонізація свідомості — це не разова акція, а постійна робота над собою. Підкресліть, що усвідомлення проблеми — це вже половина шляху до її вирішення. Допоможіть групам знайти конкретні факти для спростування стереотипів (наприклад, українські нобелівські лауреати, успішні стартапи, сучасна українська музика, що має міжнародне визнання).

Робота в парах

Аналіз сучасних проявів. Розгляньте сучасні приклади, де проявляється / долається постколоніальна травма:

ПРИКЛАД 1: після 2014 року багато українських артистів і артисток відмовилися виступати в росії та перейшли на українську мову у творчості (наприклад, ТНМК, Океан Ельзи, Jamala).

ПРИКЛАД 2: Закон про мову (2019) зобов’язав обслуговувати українською в публічних місцях, що викликало дискусії про “мовне насильство”.

ПРИКЛАД 3: у 2022 році більшість українців і українок підтримали перейменування вулиць з радянськими / російськими назвами, демонтаж пам’ятників.

Завдання для пар:

Виберіть один приклад.
Обговоріть: чи це прояв подолання постколоніальної травми чи надмірна реакція?
Які аргументи “за” і “проти” ви можете навести?
Яка ваша спільна позиція?

Методичний коментар:

Це завдання допомагає застосувати теоретичні знання до сучасних реалій. Важливо показати, що деколонізація — це не помста, а відновлення справедливості та національної гідності. Підкресліть, що після століть русифікації необхідні свідомі зусилля для відновлення української мови та культури. Допоможіть учням й ученицям зрозуміти, що те, що здається “надмірною реакцією”, насправді є природним процесом відновлення після колонізації. Порівняйте з іншими постколоніальними країнами (Ірландія, Індія, африканські держави), де також відбувалася деколонізація культури.

Домашнє завдання

Напишіть есе (150-200 слів) на тему: “Як широкомасштабна війна росії проти України змінює національну самосвідомість українців й українок?”

Використайте у своєму есе:
- поняття “постколоніальна травма”;
- приклади з власних спостережень (зміни в мові, культурі, ставленні до національних символів);
- думки українських / світових мислителів з уроку (Міхновський, Франко, Фанон);
Проведіть мінідослідження у своїй родині: поговоріть з рідними про те, як змінювалося їхнє ставлення до української мови та культури протягом життя. Які події на це вплинули? Чи помічають вони прояви постколоніальної травми?

Підготуйте усну розповідь (3-5 хвилин) про результати вашого дослідження.

Орієнтовні запитання для інтерв’ю:
- Якою мовою ви говорили в дитинстві / молодості?
- Чи соромилися ви говорити українською в публічних місцях?
- Як змінилося ваше ставлення до української мови після 1991 року? Після 2014? Після 2022?
- Які українські культурні явища (музика, література, кіно) є для вас важливими?
Прочитайте одну зі статей / розділів (на вибір):
- Тамара Гундорова “Постколоніальний роман генераційної травми та постколоніальне читання на Сході Європи”.
- Іван Франко “Одвертий лист до галицької української молодежі” (1905).
- Уривки з брошури Миколи Міхновського “Самостійна Україна”.

Підготуйте аналітичне есе (2-3 сторінки):

Основні ідеї автора / авторки
Як ці ідеї допомагають зрозуміти сучасну Україну?
З чим ви згодні / не згодні? Чому? (аргументуйте)

Прогрес

Оцініть свої досягнення на уроці:

Критерії оцінки	Ні	Частково	Так
Я розумію, що таке постколоніальна травма та як вона формувалася	☐	☐	☐
Я можу пояснити, як імперська політика формувала комплекс меншовартості в українців й українок	☐	☐	☐
Я вмію розпізнавати імперські наративи та стереотипи у сучасному інформаційному просторі	☐	☐	☐
Я можу проаналізувати історичні джерела та виявити маніпуляції	☐	☐	☐
Я розумію різницю між здоровою національною гідністю та шовінізмом	☐	☐	☐
Я усвідомлюю прояви постколоніальної травми у власному досвіді та можу працювати над її подоланням	☐	☐	☐
Я можу обґрунтувати власну позицію щодо питань національної ідентичності на основі аргументів	☐	☐	☐
Я розумію, чому сучасна війна росії проти України — це продовження імперської політики	☐	☐	☐

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 24. Меншовартість, її витоки під тиском імперського гніту: російська, Австро-Угорська, Османська імперії

Робочий аркуш учнів і учениць

Провокація

Провокаційні запитання для обговорення

Завдання 1. Чи можна народ, який має багатовікову історію державності (Русь, Волинсько-Галицьке князівство, Військо Запорозьке, УНР), вважати “історично неповноцінним”? Звідки береться таке враження?

Завдання 2. Уявіть, що вам протягом 10 років щодня говорять, що ваша рідна мова — це “діалект”, “зіпсована мова”, що нею не можна виражати високі почуття. Як це вплине на ваше ставлення до себе та своєї мови?

Завдання 3. росія досі намагається заборонити українську мову на окупованих територіях, закриває українські школи. Чому мова настільки важлива для імперії? Що вона намагається знищити разом із мовою?

Завдання 4. Після 2014 року в Україні почався масовий перехід з російської на українську мову в публічному просторі. Як це пов’язано з подоланням постколоніальної травми?

Завдання 5. Коли ви думаєте про Україну, які відчуття у вас виникають: гордість чи сором? Звідки беруться ці відчуття? Що на них вплинуло?

Практика

Завдання 6.

Аналіз історичного документа. Прочитайте уривок з Валуєвського циркуляра (1863):

Запитання:

Які аргументи використовує автор документа для заперечення існування української мови?

Як цей документ міг вплинути на самосприйняття українців і українок?

Яка справжня мета цієї заборони?

Наведіть наукові аргументи, які б спростовували фейки викладені у документі.

Завдання 7.

Дебати: Національна гідність та шовінізм.

Розподіліться на пари або об’єднайтеся у групи. Один з вас обґрунтовує позицію А, інший — позицію Б.

Завдання 8.

Дослідницький проєкт: Імперії та їхня політика щодо України.

Об’єднайте клас у три групи. Кожна група досліджує політику однієї імперії щодо українців і українок.

ГРУПА 1: РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ

ГРУПА 2: АВСТРО-УГОРСЬКА ІМПЕРІЯ

ГРУПА 3: ОСМАНСЬКА ІМПЕРІЯ

Кожна група готує презентацію (усно, 3-5 хвилин):

Основні методи колонізації

Вплив на формування меншовартості

Форми опору українців і українок

Довгострокові наслідки для сучасності

Завдання 9.

Порівняйте два уривки:

Уривок 1 (Микола Міхновський, “Самостійна Україна”, 1900):

Уривок 2 (Франц Фанон, “Чорна шкіра, білі маски”, 1952):

Запитання:

Що спільного між колоніальним досвідом, описаним Фаноном, та становищем України підгнітом різних імперій?

Як Міхновський пропонував боротися з “чорним стягом” над Україною?

Чи можна застосувати теорію Фанона для розуміння української постколоніальної травми? Чи, можливо, ідеї Міхновського для подолання постколоніальної травми?

Завдання 10.

Креативний проєкт: Алгоритм деколонізації свідомості.

Об’єднайте клас у групи по 4-5 осіб. Кожна група розробляє практичний алгоритм подолання постколоніальної травми для конкретної ситуації:

СИТУАЦІЯ 1: людина соромиться говорити українською в метро / магазині, автоматично переходить на російську.

СИТУАЦІЯ 2: людина вважає, що українською не можна говорити про науку, філософію, “серйозні речі”.

СИТУАЦІЯ 3: людина вважає українську культуру “провінційною” порівняно з російською / європейською.

СИТУАЦІЯ 4: людина засвоїла стереотип, що “українці — це село, городи, борщ”, а все “міське, сучасне” — російське.

Алгоритм має включати:

1. УСВІДОМЛЕННЯ: як розпізнати цей прояв постколоніальної травми?

2. АНАЛІЗ: звідки це береться? (історичні причини)

3. КРИТИКА: чому це стереотип, а не факт? (аргументи)

4. АЛЬТЕРНАТИВА: які факти спростовують цей стереотип?

5. ДІЯ: конкретні кроки для зміни ставлення

Завдання 11.

Аналіз сучасних проявів. Розгляньте сучасні приклади, де проявляється / долається постколоніальна травма:

Завдання для пар:

Виберіть один приклад.
Обговоріть: чи це прояв подолання постколоніальної травми чи надмірна реакція?
Які аргументи “за” і “проти” ви можете навести?
Яка ваша спільна позиція?

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Домашнє завдання

Завдання 12.

Напишіть есе (150-200 слів) на тему: “Як широкомасштабна війна росії проти України змінює національну самосвідомість українців і українок?”

Використайте у своєму есе:

поняття “постколоніальна травма”;
приклади з власних спостережень (зміни в мові, культурі, ставленні до національних символів);
думки українських / світових мислителів з уроку (Міхновський, Франко, Фанон).

Завдання 13.

Проведіть мінідослідження у своїй родині: поговоріть з рідними про те, як змінювалося їхнє ставлення до української мови та культури протягом життя. Які події на це вплинули? Чи помічають вони прояви постколоніальної травми?

Підготуйте усну розповідь (3-5 хвилин) про результати вашого дослідження.

Орієнтовні запитання для інтерв’ю:

Якою мовою ви говорили в дитинстві / молодості?

Чи соромилися ви говорити українською в публічних місцях?

Як змінилося ваше ставлення до української мови після 1991 року? Після 2014? Після 2022?

Які українські культурні явища (музика, література, кіно) є для вас важливими?

Завдання 15.

Прочитайте одну зі статей / розділів (на вибір):

Тамара Гундорова “Постколоніальний роман генераційної травми та постколоніальне читання на Сході Європи”.
Іван Франко “Одвертий лист до галицької української молодежі” (1905).
Уривки з брошури Миколи Міхновського “Самостійна Україна”.

Підготуйте аналітичне есе (2-3 сторінки):

Основні ідеї автора / авторки

Як ці ідеї допомагають зрозуміти сучасну Україну?

З чим ви згодні / не згодні? Чому? (аргументуйте)

Прогрес

Оцініть свої досягнення на уроці:

Критерії оцінки	Ні	Частково	Так
Я розумію, що таке постколоніальна травма та як вона формувалася	☐	☐	☐
Я можу пояснити, як імперська політика формувала комплекс меншовартості в українців й українок	☐	☐	☐
Я вмію розпізнавати імперські наративи та стереотипи у сучасному інформаційному просторі	☐	☐	☐
Я можу проаналізувати історичні джерела та виявити маніпуляції	☐	☐	☐
Я розумію різницю між здоровою національною гідністю та шовінізмом	☐	☐	☐
Я усвідомлюю прояви постколоніальної травми у власному досвіді та можу працювати над її подоланням	☐	☐	☐
Я можу обґрунтувати власну позицію щодо питань національної ідентичності на основі аргументів	☐	☐	☐
Я розумію, чому сучасна війна росії проти України — це продовження імперської політики	☐	☐	☐