Урок 25. Тема. Софокл. “Антігона”. Епісодій 4

Урок 25. Тема. Софокл. “Антігона”. Епісодій 4

---

• Антігона;
• Креонт;
• Гемон;
• Тіресій.

---

Поради для вчителя

Поставте учням запитання:

«Уявіть, що вас несправедливо засудили до довічного ув’язнення без права апеляції. Що було б для вас найстрашнішим у такому вироку: сам факт несправедливості, втрата свободи, ізоляція від людей чи втрата можливості реалізувати свої мрії?»

Попросіть кількох учнів коротко відповісти. Поясніть, що саме з такими емоціями стикається Антігона, коли йде до кам’яної печери, де має померти. Це допоможе учням й ученицям одразу зануритися в атмосферу сцени й відчути глибину внутрішньої драми героїні.

Завдання 1

Поради для вчителя

Обʼєднайте учнів у групи й роздайте запитання, текст пʼєси для кожної групи, а також поясніть завдання. 

1. 1. Позначте в тексті рядки, які є відповіддю на запитання нижче (напишіть номер запитання поруч із рядками). Запишіть коротко відповідь своїми словами (див. Додаток 1). 

1. 2. Запишіть швидкий підсумок сцени за схемою (“Сцена одним реченням”, див. Додаток 1):

• Хтось – Хто є головними персонажами в цій сцені?
• Хотів – Чого вони прагнуть?
• Але – Що заважає їм досягти бажаного?
• Отже – Чим завершується сцена?

Головна вимога: відповідь має складатися з одного речення — так, лише одного! І це точно можливо! 🙂 

Додаток 1. Запитання до епісодію 4

1. Що має на увазі Антігона, коли каже: “Навіки я — Ахеронта дружина“

Метафора смерті.

2. Що спільного між її смертю та смертю Ніоби?

Ніоба закамʼяніла після смерті дітей, а з каменю постійно лилися сльози. Антігона йде в камʼяну печеру, її живцем ховають. 

3. Кого хор звинувачує у такій долі Антігони?

Її батька, родинний гріх: “Спіткнулась тяжко ти, дитино, Й за батька зазнаєш покуту”.

4. Цитата з тексту, що показує, як хор оцінює ситуацію Антігони:

«…владущих владу все ж Не вільно нам переступати, – Тебе твоє свавілля губить».

5. Як Креонт бачить свою роль у смерті Антігони?

Він не вважає себе відповідальним: 

То відведіть же швидше й зачиніть її

У підземеллі темнім, як звелів я вам,

І залишіть одну там. Вільно вмерти їй

Чи живши там, весілля навіть справити.

Ми чисті перед дівчиною будемо,

Та цього світа більше їй не бачити.

6. Цитата, що показує, як Антігона сприймає свій “злочин”:

Подивіться на мене, старійшини Фів,

На останню із славного роду царів,-

Що терпіти повинна від цих я людей

Лиш за те,

що я гідне пошани шаную.

🟢 Сцена одним реченням:

Ідучи до печери, де має померти, Антігона нарікає на свою долю й звинувачує батька у родовому проклятті.

Завдання 2

“Читання зблизька”. Виконай завдання. 

ПРИМІТКА. Текстові варіанти завдань тут: 
https://docs.google.com/presentation/d/1NbaPdwxiQQna4W8kH4O5X4NCiKlsDMTjJ-zD0yA4lmA/edit?usp=sharing 

Завдання 3

Обери 6–8 рядків монологу Антігони з Епісодію 4 (наприклад, про «Ахеронта дружину», «без шлюбних пісень», «що я гідне пошани шаную»).

1. Познач для кожного фрагмента емоційний тригер (смуток, гнів, протест, співчуття, сором тощо).
   
2. Спрогнозуй, як на ці рядки реагуватимуть різні аудиторії (3 стовпці):
   
   • твої однолітки;
     
   • громада, що пережила війну / втрати;
     
   • місцева влада / лідери думок.
     
3. Запропонуй по одній комунікативній дії для кожної аудиторії (як подати уривок, щоби знизити/підвищити емоційність і бути почутим).

Аудиторії	Однолітки	Громада	Місцева влада / лідери думок
Прогноз
Комунікативна дія

Завдання 4

Перенеси конфлікт Епісодію 4 у сучасний контекст (умовно: суперечка щодо вшанування / поховання загиблого). Напиши службову записку меру з рекомендацією рішення. Обов’язково:

• 1 теза факту, адаптована з тексту (перефразуй будь-яку думку Антігони або аргумент влади);
  
• 2 аргументи (ціннісний і процедурний / правовий);
  
• 1 ризик і 1 крок зі зниження ризику (комунікація / медіація / діалог із громадами);
  
• 1 коротка цитата з трагедії або точна алюзія.

Завдання 5

---

«Порада перед дверима печери»

Уяви, що ти маєш 60 секунд поговорити з Креонтом перед тим, як Антігону поведуть у печеру.

Запиши (5–7 речень):

1. Яку єдину пораду ти даси йому — і чому саме цю?
   
2. Яке рішення, на твою думку, найважче між: дотриматись наказу, зберегти людяність / милосердя, поступитись «обличчям влади»?
   
3. Чи змінилось твоє ставлення до Креонта / Антігони після Епісодію 4? (1–2 речення «до/після»).
   
4. Термометр емоцій: оцінка власного стану під час читання монологу Антігони (1–5) + одне слово, що назве цей стан.
   

ТЕКСТ ПʼЄСИ:

АНТІГОНА
Софокл

Епісодій четвертий

Комос

Строфа 1

АНТІГОНА

В останню путь, рідного краю люди,

Нині відходжу я.

Сяйво сонця востапне зрю —

Під сумний Ахеронта плеск

810] До осель похмурих мене

Вже веде, безшлюбну, Аїд,

І не співають

Гімнів мені весільних,

У вічній пітьмі для мене вже

ложе готове,

Навіки я — Ахеронта дружина.

ХОР

Чи не в славі й пошані тепер

Ти в оселю померлих ідеш?

Не недуги убили тебе,

820] де удари меча бойового,

Ти одна ж ще живою зійшла

До померлих в Аїд добровільно.

Антистрофа 1

АНТІГОНА

Погибла так в горі безмежнім, кажуть,

Гостя з фрігійських гір,

825] Лона Тантала юний цвіт.

Де стрімкий височить Сіпіл,

Враз важкий тягар кам’яний,

Мов плющем, її огорнув,-

Кажуть так люди,-

830] О вічним дощем по скелях

Невпинно сльози її біжать,-

от і мені так

Постелю бог непробудну готує.

ХОР

Це ж богиня й богівське дитя,

А ми — люди і діти людей.

835] Але все ж, і вмираючи, ти

Заслужила великої шани,

Бо дорівнюєш вічним богам

І в земному житті, і по смерті.

Строфа 2

АНТІГОНА

Для чого цей поглум? Ім’ям богів вітчизни!

840] Скоро мене не буде —

Ждать вам недовго.

Рідний мій краю, і ви,

Велеславні краяни! 

Ой леле,

845] Діркейські джерела і славні

В змаганнях гаї фіванські,

У свідки вас кличу — безправно,

Без сліз від друзів, маю навіки йти

Під пагорб похоронний, у цю могилу небувалу.

850] Ой, — я нещасна:

Вже не жити мені між живих,

Між мертвих ще мертвою не ставши.

ХОР

Межу дерзань переступивши,

Об правди вищої престол [149]

855] Спіткнулась тяжко ти, дитино,

Й за батька зазнаєш покуту.

Антистрофа 2

АНТІГОНА

Торкнувсь ти моєї найглибшої скорботи —

Отчої долі злої,

Спільного лиха,

860] Що переслідує рід

Лабдакідів славетних.

Ой леле,

О матері ложе злочинне,

Розділене з власним сином.

865] О шлюб їх нещасний —

від нього

Життя немиле маю бездольна я.

До них тепер у пітьму іду-я, проклята, безшлюбна.

О брате бідний,

870] Нещасливим одруженням ти

Мене, живу, —

з мертвими єднаєш.

ХОР

їм почесть — справа благочестя,

Але й владущих владу все ж

875] Не вільно нам переступати,-

Тебе твоє свавілля губить.

Епод

АНТІГОНА

Без друзів, без плачу і пісень весільних

Іду я, нещасна, в призначену путь

І не побачу ніколи, бездольна, очей

880] Священного в небі світила,-

З друзів ніхто й не оплаче мене,

Не зітхне в жалобі.

Входить Креонт. [150]

КРЕОНТ

Дай перед смертю голосить і плакати —

Цьому й кінця не буде, то звичайна річ.

885] То відведіть же швидше й зачиніть її

У підземеллі темнім, як звелів я вам,

І залишіть одну там. Вільно вмерти їй

Чи живши там, весілля навіть справити.

Ми чисті перед дівчиною будемо,

890] Та цього світа більше їй не бачити.

АНТІГОНА

О темний склепе, мій весільний захистку,

Моя в’язнице й вічне пристановище.

Йду до своїх, що Персефона без ліку

В оселю мертвих прийняла навіки їх.

895] Із них остання і найгірша долею

В Аїд я сходжу, хоч життя й не скінчене.

Та сподіваюсь, мила й там я батькові,

Й тобі я мила буду, рідна матінко,

Й для тебе мила, брате мій улюблений.

900] Коли ви вмерли, я руками власними

Обмила вас, прибрала й узливання вам

Вчинила. Й от за те, що поховала я

Тебе, мій Полініку, маю кару цю,

Хоча розумний всяк би похвалив мене.

905] Коли б була я жінкою та матір’ю

І тіло мужа бачила померлого,

Громадської я волі не порушила б,-

Хіба людських законів не шаную я?

Адже знайшла б я чоловіка іншого,

910] Могла й дитину б іншу я придбати з ним.

Але коли в Аїді й мати, й батько мій,

То я вже брата іншого не матиму.

Тебе ушанувавши, я дотримала

Закон, Креонт же мовить — погрішила я,

Страшний вчинила злочин, о мій братику!

І от мене схопили, і на смерть я йду

Без співів шлюбних, без весільних радощів,

Ні діточок при лоні не голубивши,

Одна, нещасна, друзями покинута,

920] Жива в оселю мертвих я спускаюся.

Який закон богів переступила я? [151]

І як тепер, бездольній, до богів мені

Звертатись? Як шукати в них заступників,

Коли за чин побожний звусь безбожною?

825] Що ж, можу я, коли богам угодно це,

Свою, і потерпівши, визнать помилку.

Вони ж як помилились, то не більше їм

Бажаю зла, аніж від них зазнала я.

ПРОВІДНИК ХОРУ

Не стихає жорстокої бурі порив

930] В цій бентежній душі.

КРЕОНТ

От тому й доведеться ще їм шкодувать,

Тим, що й досі її відвести забарились.

АНТІГОНА

Ой леле! З цих слів я вже чую — моя

Наближається смерть.

КРЕОНТ

935] Подавати облудних не буду надій,

Що не справдиться те, що жахає тебе.

(Виходить).

АНТІГОНА

О країни фіванської місто святе 

О вітчизни богове безсмертні!

От ведуть вже мене, й повороту нема.

940] Подивіться на мене, старійшини Фів,

На останню із славного роду царів,-

Що терпіти повинна від цих я людей

Лиш за те,

що я гідне пошани шаную.

Стасим четвертий

ХОР

Строфа 1

945] Так Даная колись світло небесне

Вкрила тьмою важких мідноокутих башт.

Пагорб могильний [152]

Став їй замість весільних покоїв.

Славен був її рід, любе моє дитя,

950] Адже лоно її Зевсів скропив дощ золотий.

Але долі страшна влада тяжить над нами,

Сильніше злота і твердинь,

І війська, й чорних кораблів,

Що пінять хвиль морських вологу.

Антистрофа 1

955] Так приборканий був цар едонійський,

Син Дріанта палкий,— сам Діоніс його

В темній печері

Ув’язнив за гордливу зухвалість.

960] В вогкій скелі остиг буйного серця шал,

Цвіт гордливий зів’яв, марність зусиль той зрозумів,

Хто зухвало посмів Вакхову вдасть хулитп,

Хто з рук ним ведених жінок

Вогонь божистий виривав,

Тривожив муз натхненні співи.

Строфа 2

Біля скель голубих між морями-близнятами,

Де стоїть Сальмідес на Босфорі фракійському,

Там сусідній Арес з жахом побачив

Лиш рани замість очей

В юних синів Фенея —

Їх пройняла вістрям веретена

Рука кривава мачухи безжальної,

975] І лиш очниці невидющі

З ясних небес

помсти їй волали.

Антистрофа 2

І ридали бездольні

вони за бездольною,

980] У нещасному шлюбі загиблою матір’ю,

Славна ж родом була, від Ерехтея

Ведучи свій родовід,

В дальніх росла печерах, — [153]

Плекана бур батькових ревінням

985] Дочка Борея, наче бистрий кінь, легка;

Дитя богів, та сиві мойри

Вже перейшли путь їй, — о дитино! 

Урок 25. Тема. Софокл. “Антігона”. Епісодій 4

---

• Антігона;
• Креонт;
• Гемон;
• Тіресій.

---

Уявіть, що вас несправедливо засудили до довічного ув’язнення без права апеляції. Що було б для вас найстрашнішим у такому вироку: сам факт несправедливості, втрата свободи, ізоляція від людей чи втрата можливості реалізувати свої мрії?

---

Завдання 1

Працюючи в групах:

1. 1. Позначте в тексті рядки, які є відповіддю на запитання нижче (напишіть номер запитання поруч із рядками). Запишіть коротко відповідь своїми словами (див. Додаток 1). 

1. 2. Запишіть швидкий підсумок сцени за схемою (“Сцена одним реченням”, див. Додаток 1):

• Хтось – Хто є головними персонажами в цій сцені?
• Хотів – Чого вони прагнуть?
• Але – Що заважає їм досягти бажаного?
• Отже – Чим завершується сцена?

Головна вимога: відповідь має складатися з одного речення — так, лише одного! І це точно можливо! 🙂 

Додаток 1. Запитання до епісодію 4

1. Що має на увазі Антігона, коли каже: “Навіки я — Ахеронта дружина”?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________  

2. Що спільного між її смертю та смертю Ніоби?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________  

3. Кого Хор звинувачує у такій долі Антігони?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________  

4. Цитата з тексту, що показує, як Хор оцінює ситуацію Антігони:

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________  

5. Як Креонт бачить свою роль у смерті Антігони?

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________  

6. Цитата, що показує, як Антігона сприймає свій “злочин”:

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________  

🟢 Сцена одним реченням:_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ 

Завдання 2

“Читання зблизька”. Виконай завдання. 

Завдання 3

Обери 6–8 рядків монологу Антігони з Епісодію 4 (наприклад, про «Ахеронта дружину», «без шлюбних пісень», «що я гідне пошани шаную»).

1. Познач для кожного фрагмента емоційний тригер (смуток, гнів, протест, співчуття, сором тощо).
   
2. Спрогнозуй, як на ці рядки реагуватимуть різні аудиторії (3 стовпці):
   
   • твої однолітки;
     
   • громада, що пережила війну / втрати;
     
   • місцева влада / лідери думок.
     
3. Запропонуй по одній комунікативній дії для кожної аудиторії (як подати уривок, щоби знизити/підвищити емоційність і бути почутим).

Аудиторії	Однолітки	Громада	Місцева влада / лідери думок
Прогноз
Комунікативна дія

Завдання 4

Перенеси конфлікт Епісодію 4 у сучасний контекст (умовно: суперечка щодо вшанування / поховання загиблого). Напиши службову записку меру з рекомендацією рішення. Обов’язково:

• 1 теза факту, адаптована з тексту (перефразуй будь-яку думку Антігони або аргумент влади);
  
• 2 аргументи (ціннісний і процедурний / правовий);
  
• 1 ризик і 1 крок зі зниження ризику (комунікація / медіація / діалог із громадами);
  
• 1 коротка цитата з трагедії або точна алюзія.

Завдання 5

---

 «Порада перед дверима печери»

Уяви, що ти маєш 60 секунд поговорити з Креонтом перед тим, як Антігону поведуть у печеру.

Запиши (5–7 речень):

1. Яку єдину пораду ти даси йому — і чому саме цю?
   
2. Яке рішення, на твою думку, найважче між: дотриматись наказу, зберегти людяність / милосердя, поступитись «обличчям влади»?
   
3. Чи змінилось твоє ставлення до Креонта / Антігони після Епісодію 4? (1–2 речення «до/після»).
   
4. Термометр емоцій: оцінка власного стану під час читання монологу Антігони (1–5) + одне слово, що назве цей стан.
   
   

ТЕКСТ ПʼЄСИ:

АНТІГОНА
Софокл

Епісодій четвертий

Комос

Строфа 1

АНТІГОНА

В останню путь, рідного краю люди,

Нині відходжу я.

Сяйво сонця востапне зрю —

Під сумний Ахеронта плеск

810] До осель похмурих мене

Вже веде, безшлюбну, Аїд,

І не співають

Гімнів мені весільних,

У вічній пітьмі для мене вже

ложе готове,

Навіки я — Ахеронта дружина.

ХОР

Чи не в славі й пошані тепер

Ти в оселю померлих ідеш?

Не недуги убили тебе,

820] де удари меча бойового,

Ти одна ж ще живою зійшла

До померлих в Аїд добровільно.

Антистрофа 1

АНТІГОНА

Погибла так в горі безмежнім, кажуть,

Гостя з фрігійських гір,

825] Лона Тантала юний цвіт.

Де стрімкий височить Сіпіл,

Враз важкий тягар кам’яний,

Мов плющем, її огорнув,-

Кажуть так люди,-

830] О вічним дощем по скелях

Невпинно сльози її біжать,-

от і мені так

Постелю бог непробудну готує.

ХОР

Це ж богиня й богівське дитя,

А ми — люди і діти людей.

835] Але все ж, і вмираючи, ти

Заслужила великої шани,

Бо дорівнюєш вічним богам

І в земному житті, і по смерті.

Строфа 2

АНТІГОНА

Для чого цей поглум? Ім’ям богів вітчизни!

840] Скоро мене не буде —

Ждать вам недовго.

Рідний мій краю, і ви,

Велеславні краяни! 

Ой леле,

845] Діркейські джерела і славні

В змаганнях гаї фіванські,

У свідки вас кличу — безправно,

Без сліз від друзів, маю навіки йти

Під пагорб похоронний, у цю могилу небувалу.

850] Ой, — я нещасна:

Вже не жити мені між живих,

Між мертвих ще мертвою не ставши.

ХОР

Межу дерзань переступивши,

Об правди вищої престол [149]

855] Спіткнулась тяжко ти, дитино,

Й за батька зазнаєш покуту.

Антистрофа 2

АНТІГОНА

Торкнувсь ти моєї найглибшої скорботи —

Отчої долі злої,

Спільного лиха,

860] Що переслідує рід

Лабдакідів славетних.

Ой леле,

О матері ложе злочинне,

Розділене з власним сином.

865] О шлюб їх нещасний —

від нього

Життя немиле маю бездольна я.

До них тепер у пітьму іду-я, проклята, безшлюбна.

О брате бідний,

870] Нещасливим одруженням ти

Мене, живу, —

з мертвими єднаєш.

ХОР

їм почесть — справа благочестя,

Але й владущих владу все ж

875] Не вільно нам переступати,-

Тебе твоє свавілля губить.

Епод

АНТІГОНА

Без друзів, без плачу і пісень весільних

Іду я, нещасна, в призначену путь

І не побачу ніколи, бездольна, очей

880] Священного в небі світила,-

З друзів ніхто й не оплаче мене,

Не зітхне в жалобі.

Входить Креонт. [150]

КРЕОНТ

Дай перед смертю голосить і плакати —

Цьому й кінця не буде, то звичайна річ.

885] То відведіть же швидше й зачиніть її

У підземеллі темнім, як звелів я вам,

І залишіть одну там. Вільно вмерти їй

Чи живши там, весілля навіть справити.

Ми чисті перед дівчиною будемо,

890] Та цього світа більше їй не бачити.

АНТІГОНА

О темний склепе, мій весільний захистку,

Моя в’язнице й вічне пристановище.

Йду до своїх, що Персефона без ліку

В оселю мертвих прийняла навіки їх.

895] Із них остання і найгірша долею

В Аїд я сходжу, хоч життя й не скінчене.

Та сподіваюсь, мила й там я батькові,

Й тобі я мила буду, рідна матінко,

Й для тебе мила, брате мій улюблений.

900] Коли ви вмерли, я руками власними

Обмила вас, прибрала й узливання вам

Вчинила. Й от за те, що поховала я

Тебе, мій Полініку, маю кару цю,

Хоча розумний всяк би похвалив мене.

905] Коли б була я жінкою та матір’ю

І тіло мужа бачила померлого,

Громадської я волі не порушила б,-

Хіба людських законів не шаную я?

Адже знайшла б я чоловіка іншого,

910] Могла й дитину б іншу я придбати з ним.

Але коли в Аїді й мати, й батько мій,

То я вже брата іншого не матиму.

Тебе ушанувавши, я дотримала

Закон, Креонт же мовить — погрішила я,

Страшний вчинила злочин, о мій братику!

І от мене схопили, і на смерть я йду

Без співів шлюбних, без весільних радощів,

Ні діточок при лоні не голубивши,

Одна, нещасна, друзями покинута,

920] Жива в оселю мертвих я спускаюся.

Який закон богів переступила я? [151]

І як тепер, бездольній, до богів мені

Звертатись? Як шукати в них заступників,

Коли за чин побожний звусь безбожною?

825] Що ж, можу я, коли богам угодно це,

Свою, і потерпівши, визнать помилку.

Вони ж як помилились, то не більше їм

Бажаю зла, аніж від них зазнала я.

ПРОВІДНИК ХОРУ

Не стихає жорстокої бурі порив

930] В цій бентежній душі.

КРЕОНТ

От тому й доведеться ще їм шкодувать,

Тим, що й досі її відвести забарились.

АНТІГОНА

Ой леле! З цих слів я вже чую — моя

Наближається смерть.

КРЕОНТ

935] Подавати облудних не буду надій,

Що не справдиться те, що жахає тебе.

(Виходить).

АНТІГОНА

О країни фіванської місто святе 

О вітчизни богове безсмертні!

От ведуть вже мене, й повороту нема.

940] Подивіться на мене, старійшини Фів,

На останню із славного роду царів,-

Що терпіти повинна від цих я людей

Лиш за те,

що я гідне пошани шаную.

Стасим четвертий

ХОР

Строфа 1

945] Так Даная колись світло небесне

Вкрила тьмою важких мідноокутих башт.

Пагорб могильний [152]

Став їй замість весільних покоїв.

Славен був її рід, любе моє дитя,

950] Адже лоно її Зевсів скропив дощ золотий.

Але долі страшна влада тяжить над нами,

Сильніше злота і твердинь,

І війська, й чорних кораблів,

Що пінять хвиль морських вологу.

Антистрофа 1

955] Так приборканий був цар едонійський,

Син Дріанта палкий,— сам Діоніс його

В темній печері

Ув’язнив за гордливу зухвалість.

960] В вогкій скелі остиг буйного серця шал,

Цвіт гордливий зів’яв, марність зусиль той зрозумів,

Хто зухвало посмів Вакхову вдасть хулитп,

Хто з рук ним ведених жінок

Вогонь божистий виривав,

Тривожив муз натхненні співи.

Строфа 2

Біля скель голубих між морями-близнятами,

Де стоїть Сальмідес на Босфорі фракійському,

Там сусідній Арес з жахом побачив

Лиш рани замість очей

В юних синів Фенея —

Їх пройняла вістрям веретена

Рука кривава мачухи безжальної,

975] І лиш очниці невидющі

З ясних небес

помсти їй волали.

Антистрофа 2

І ридали бездольні

вони за бездольною,

980] У нещасному шлюбі загиблою матір’ю,

Славна ж родом була, від Ерехтея

Ведучи свій родовід,

В дальніх росла печерах, — [153]

Плекана бур батькових ревінням

985] Дочка Борея, наче бистрий кінь, легка;

Дитя богів, та сиві мойри

Вже перейшли путь їй, — о дитино!