Урок 28. Пізнання себе. Перше знайомство з Агатангелом Кримським
Матеріал
Урок 28. Людина і вона сама. Пізнання себе. Перше знайомство з Агатангелом Кримським
- Греція
- Агатангел Кримський
- Модернізм
Дружня порада вчителю
У межах цієї теми говоритимемо про людину та її стосунки із собою, її знання себе і розуміння себе. Можливо, перед початком роботи варто проконсультуватися зі шкільним психологом і для першого уроку чи для рефлексій підібрати вправи, які були би релевантні саме для вашого класу.
Розглянь фотографії храму Аполлона в грецькому місті Дельфи в Греції (IV ст. до н.е.) та модель реконструкції з місцевого археологічного музею.
На стінах храму були викарбувані вислови різних мудреців. Зокрема, давньогрецькому письменнику, мандрівнику та географу Павсанію приписують вислів «пізнай самого себе». Поміркуй: що цей вислів означає?
Завдання 1.
Склади максимально вичерпний перелік власних ідентичностей. Ким ти є вдома, у школі, з друзями, на дозвіллі?
«Чи добре ти себе знаєш?» — запитання, до якого ми повсякчас повертатимемося протягом теми «Людина і вона сама».
Завдання 2.
Прочитай фрагмент із книжки Ніка Трентона «Оверсинкінг». Як зазначає український видавець книжки: «Книга для всіх, хто любить копирсатися в думках про майбутнє і вирішувати проблеми, які ще не настали. Для королів і королев тривоги та стресу. Людей, які так багато думають про те, чого нема, що пропускають момент тут і зараз». Після читання поміркуй: який тип мислення тобі властивий — реактивний чи проактивний? У чому переваги й недоліки кожного з типів?
Досить чекати, що хтось прийде і допоможе вам; натомість подумайте, як ви самі могли б собі допомогти. Якщо ви можете діяти — дійте. Якщо вам щось не подобається, знайдіть сміливість змінити це або відстороніться від цієї ситуації. Усвідомте, що бездіяльність — це також ваш вибір. Спитайте себе: якщо ви залишаєтеся в ситуації, яка вам не до вподоби, про що це свідчить? Навіть якщо ви опиняєтеся в ситуації, в якій нічого не можете вдіяти, можна залишатися в проактивній позиції. Ви можете обрати нічого не робити. Це вибір.
У неприємній для себе ситуації вам не обов’язково на це скаржитися чи звинувачувати когось у тому, що ця ситуація з вами сталася. Те, як ви реагуєте на те, що з вами відбувається, набагато важливіше, ніж власне ці події. Можливо, ви не в змозі діяти чи впливати на те, що відбувається, але ви можете вирішувати, на чому ви зосередитесь у цій ситуації, як ви її інтерпретуєте та як до неї поставитесь, які слова використовуватимете та як на це відреагуєте. У вас завжди є вибір. Коли ви скаржитеся, ви фокусуєтеся виключно на своєму незадоволенні та роздратуванні.
Звинувачення когось чи чогось у тому, що відбувається, так само позбавляє вас влади над ситуацією. Вам може здаватися, що роль жертви досить комфортна, але вона лишатиметься такою лише в короткостроковій перспективі. Коли ви скаржитеся на дії інших, ви забуваєте дещо дуже важливе: ви так само маєте змогу діяти. Докори і звинувачення можуть бути наслідком неусвідомлених очікувань або почуття власної значущості. Якщо ви спіймали себе на тому, що звинувачуєте когось у тому, що відбувається, запитайте себе, чи очікуєте ви, що ця людина візьме на себе відповідальність за проблему, до якої вона насправді не має жодного стосунку. Якщо ця людина дійсно відповідальна за цю проблему (так буває), запитайте себе,
чи можуть ваш гнів та обурення змінити ситуацію на краще?
Усвідомлення того, що не потрібно контролювати інших, щоб вони робили так, як вам треба, бо ви здатні діяти самостійно, може надати вам відчуття свободи. Це миттєво зніме вашу тривогу й невпевненість у собі та допоможе відчути спокій.
Саме здатність адаптуватися — це ключ до спокою та гнучкості.
Реактивне мислення: Зміни дуже лякають, тож краще я сховаюсь і відгороджусь від них.
Проактивне мислення: Я вірю, що я вдало впораюся зі змінами, і радію тому, який поштовх вони можуть дати моєму розвитку.
Як ми вже знаємо, у вас завжди є вибір. Так, іноді варіантів не так багато, або вам можуть не подобатися ті варіанти, які доступні зараз, але ви ніколи не є жертвою обставин. Ви завжди можете проявити ініціативу і взяти на себе відповідальність за своє життя. Ви зіткнетеся зі змінами незалежно від того, чи ви мислите проактивно, чи реактивно. Життя повне змін, але ви можете обрати, як ставитися до них. Коли ви адаптуєтеся (а не реагуєте пасивно), ви активно і свідомо взаємодієте з людьми й обставинами навколо. Ви живете своє життя згідно з вашими цінностями та переконаннями і взаємодієте зі своїм оточенням, а не пливете за течією або, навпаки, повністю ізолюєте себе від навколишнього середовища.
В англійській мові є приказка: brittle things break before they bend — крихкі речі ламаються ще до того, як прогнутись. Якщо ви знаєте себе і робите впевнені свідомі кроки в напрямку того, як ви хочете жити своє життя, це не означає, що ви не гнучкі або що не вмієте йти на компроміс. Навпаки, ви дуже гарно адаптуєтеся до змін. Ви еволюціонуєте, випробовуєте нове, зазнаєте невдач, змінюєте підхід і пробуєте знову. Вас цікавить, а не лякає все незвідане. І це те, що дозволяє вам рости і ставати кращими. Це не означає, що ви хочете тримати все під контролем, — ви усвідомлюєте, що завжди маєте вибір. І замість того, щоб триматися за вже відомі вам речі, ви ризикуєте, приймаєте, досліджуєте і створюєте нове. Іронія полягає в тому, що саме це робить життя простішим і менш тривожним.
Покладіть край усім «якби…» та «коли…».
Реактивне мислення: Колиcь, коли всі обставини складуться певним чином, можливо, я…
Проактивне мислення: Я прямо зараз роблю кроки до того, що я хочу бачити у своєму житті.
Завдання 3.
Оверсинкінг (від англ. overthinking — over (понад) + think (думати)) — це стан, коли людина надмірно, нав’язливо та довго обмірковує ситуації, проблеми або рішення, часто перебільшуючи їхнє значення.
Пригадай ситуацію, коли тобі випадало щось проговоювати у голові, але не висловлювати це вголос. Як звучав цей внутрішній діалог чи монолог, що зупиняло від того, щоби озвучити цю думку вголос? У які моменти виникає у голові думка, яка не виходить назовні?
Завдання 4.
На уроках цієї теми ми знайомитимемося з першою частиною роману українського письменника Агатангела Кримського «Андрій Лаговський». Прочитай статтю про Агатангела Кримського. Виконай завдання опісля.
Агатангел Кримський — мовознавець, сходознавець, літературознавець, історик, письменник і перекладач.
Кримське походження
Агатангел Кримський сам казав, що не має ні краплі української крові. Історикиня Гульнара Абдулаєва розповіла, що існує легенда, що прадід Кримського був муллою — духовною людиною, знавцем мусульманського ритуалу — в Бахчисараї. Однак він посварився з кримським ханом та виїхав на територію сучасної Білорусі, до міста Мстиславль. Тоді на тих територіях мешкала громада польсько-литовських татар. За словами історикині, можна припустити, що прадід там одружився з місцевою кримською татаркою. Вважається, що тоді й з’явилося прізвище Кримський.
Батьки Агатангела Кримського переїхали на Волинь — він народився у Володимир-Волинському (нині Володимир), а згодом разом із родиною переїхав до міста Звенигородка на Черкащині.
Продовжував вивчати мови навіть у 70 років
У родині Кримських вільно розмовляли декількома мовами. У три роки Агатангел вже вмів писати та читати. Агатангел Кримський був поліглотом: за різними даними, знав від 60 до 100 мов.
«Агатангел Кримський сам казав, що краще спитати, яку мову він не знає (…) Він писав навіть мертвими мовами. Коли йому було під 70 років він починав вивчати санскрит і вавилонську мову», — розповіла Абдулаєва.
Від Звенигородки до Москви: навчання Кримського
Агатангел Кримський навчався у Звенигородському міському училищі, Острозькій прогімназії, 2-й Київській гімназії та Колегії Ґалаґана у Києві.
Пізніше він поїхав до Москви вивчати арабістику в Лазаревському інституті східних мов та залишився готуватися до професорського звання у Московському університеті. Водночас Кримський захоплювався історією України та українською мовою попри те, що народився в російськомовній родині.
Він відмовився очолити кафедру руської філології у Львівському університеті, оскільки зацікавився сходознавством й отримав стипендію на наукове відрядження до арабських країн. Тоді Агатангелу Кримському було 24 роки. У Лівані та Сирії він зібрав матеріали та документи, які опрацьовував до кінця життя.
Дослідження української мови
Агатангел Кримський є одним із провідних лінгвістів і засновників сходознавства в Україні. Попри те, що саме сходознавство було його основним науковим зацікавленням, він досліджував і українську мову.
Кримський разом з Олексієм Шахматовим видав дослідження «Нариси з історії української мови». Там він наводить докази, що українська мова існувала з X століття, пояснює Гульнара Абдулаєва.
Під керівництвом Агатангела Кримського складено «Найголовніші правила українського правопису» (1921), «Російсько-український словник» (1924–33, т. 1–3), «Російсько-український словник правничої мови» (1926) та «Український діалектичний збірник» (1928, кн. 1; 1929, кн. 2).
Зародження Академії наук
Агатангел Кримський остаточно повернувся на територію України 1918 року. Він був одним з основоположників Української академії наук, став секретарем і головою Історико-філологічного відділу.
Також побутує історія, що Кримський погодився на пропозицію Володимира Вернадського лише за умови, якщо перевезуть та розмістять на новому місці його бібліотеку. А крім книг він привіз колекцію марок і платівки з оперною музикою.
«Агатангел Кримський і Володимир Вернадський разом створювали Національну бібліотеку Вернадського. Він (Кримський — ред.) дуже багато зробив, саме він намагався, щоби це були україномовні книжки», — розповіла Гульнара Абдулаєва.
Стосунки з інтелігенцією
У 19 років Агатангел Кримський починає листуватися з Іваном Франком, як зазначає Абдулаєва. Також Кримський листувався з Борисом Грінченком, Михайлом Павликом та Лесею Українкою.
Кримський нібито був закоханий у Лесю Українку, але вона відхилила його зізнання, проте вони залишилися друзями протягом всього життя. З Лесею Українкою Кримський ділився своїми художніми й науковими текстами та отримував від письменниці відгуки, а вона надсилала йому свої тексти.
Агатангел Кримський підтримував особисті знайомства з провідними кримськотатарськими культурно-освітніми й літературними діячами: письменником Ісмаїлом Гаспаринським, філологом Ісмаїлом Лемановим, поетами Бекіром Чобан-заде та Абдуллою Лятіф-заде. Неодноразово відвідував Крим.
Репресії та останні роки життя
Гульнара Абдулаєва розповідає, що в Агатангела Кримського був помічник, науковець Микола Левченко, якого він навіть усиновив, адже не мав власних дітей. Кримський майже втратив зір, оскільки багато читав, тож Левченко багато в чому допомагав лінгвісту.
За словами Абдулаєвої, перший удар для Кримського був, коли Левченка затримали й відправили на 5 років до таборів. Після повернення Левченко жив у помешканні Кримського на вулиці Малопідвальна у Києві. Через рік після повернення Левченко повісився у квартирі.
З 1929 року Агатангела Кримського систематично переслідували, відсторонили від наукової діяльності та заборонили йому публікуватися. Через гоніння він був у скрутному становищі.
Під час Другої світової війни, 1941 року, Кримський поїхав до сестри у Звенигородку — саме туди прийшли службовці НКВД.
«Вони сказали сестрі Агатангела Кримського, що його перевозять до Києва в цілях безпеки, тому що він важлива людина. Після цього Агатангел Кримський зник назавжди, родичі про нього нічого не знали», — каже Абдулаєва.
Лише через роки один із в’язнів Кустанайської в’язниці в Казахстані розповів, що одного дня до камери потрапив Агатангел Кримський. Це було наприкінці 1941 року. За словами в’язня, у камері з науковцем сиділи грабіжники та вбивці.
«Коли вони побачили цю скромну людину, вони його оберігали, давали свій хліб, з захопленням слухали про історію України. Тортури до в’язниці та умови у в’язниці призвели до того, що він помер 25 січня [1942]», — зазначає Абдулаєва.
Місце поховання Агатангела Кримського досі невідоме.
Літературні тексти
Агатангел Кримський насамперед відомий як науковець, однак він писав і публікував також художні тексти. Його найвідоміший роман — «Андрій Лаговський». У центрі сюжету — молодий інтелігент, професор Андрій Лаговський, який шукає власну ідентичність. Важливою частиною роману є гомосексуальність героя. Ще у тексті порушено тему віднайдення національної ідентичності.
Кримський видав поетичну збірку «Пальмове гілля», у якій він використав свої спогади про подорожі східними країнами, а також свою любов до сходознавства.
Крім того, він відомий «Повістками й ескізами з українського життя» та «Бейрутськими оповіданнями».
- Що тобі вдалося дізнатися про Агатангела Кримського? Дай розгорнуту письмову відповідь: коли він жив, у яких колах проводив час, у яких ролях він був частиною українського культурного простору?
- Якими були ідентичності Агатангела Кримського?
- Сформуй лінію часу з ключовими подіями його життя.
Чи любиш ти проводити час наодинці? Чи цікаво тобі бути на самоті із собою?
Прочитай 1 і 2 розділи першої частини роману «Андрій Лаговський» Агатангела Кримського.
- Щоби більше дізнатися про себе — необхідно досліджувати. Пройди тест на самооцінку за шкалою Розенберґа:
Джерело: https://www.rozmova.me/test/test-na-samoocinku-za-shkaloyu-rozenberga - Пройди тест Люшера. Поділися результатами з однокласниками.
Кольоровий тест Люшера допоможе визначити психофізіологічний стан людини, рівень стресостійкості, ступінь активності, а також наявність чи відсутність комунікативних навичок. Під час проходження тесту слід обрати колір від найбільш до найменш приємного. - Проведи пошукову роботу та ознайомся з концепцією «пізнання себе» українського філософа Григорія Сковороди.
Джерело: https://en.testometrika.com/personality-and-temper/color-personality-test/
Урок 28. Людина і вона сама. Пізнання себе. Перше знайомство з Агатангелом Кримським
- Греція
- Агатангел Кримський
- Модернізм
Розглянь фотографії храму Аполлона в грецькому місті Дельфи в Греції (IV ст. до н.е.) та модель реконструкції з місцевого археологічного музею.
На стінах храму були викарбувані вислови різних мудреців. Зокрема, давньогрецькому письменнику, мандрівнику та географу Павсанію приписують вислів «пізнай самого себе». Поміркуй: що цей вислів означає?
Завдання 1.
Склади максимально вичерпний перелік власних ідентичностей. Ким ти є вдома, у школі, з друзями, на дозвіллі?
«Чи добре ти себе знаєш?» — запитання, до якого ми повсякчас повертатимемося протягом теми «Людина і вона сама».
Завдання 2.
Прочитай фрагмент із книжки Ніка Трентона «Оверсинкінг». Як зазначає український видавець книжки: «Книга для всіх, хто любить копирсатися в думках про майбутнє і вирішувати проблеми, які ще не настали. Для королів і королев тривоги та стресу. Людей, які так багато думають про те, чого нема, що пропускають момент тут і зараз». Після читання поміркуй: який тип мислення тобі властивий — реактивний чи проактивний? У чому переваги й недоліки кожного з типів?
Досить чекати, що хтось прийде і допоможе вам; натомість подумайте, як ви самі могли б собі допомогти. Якщо ви можете діяти — дійте. Якщо вам щось не подобається, знайдіть сміливість змінити це або відстороніться від цієї ситуації. Усвідомте, що бездіяльність — це також ваш вибір. Спитайте себе: якщо ви залишаєтеся в ситуації, яка вам не до вподоби, про що це свідчить? Навіть якщо ви опиняєтеся в ситуації, в якій нічого не можете вдіяти, можна залишатися в проактивній позиції. Ви можете обрати нічого не робити. Це вибір.
У неприємній для себе ситуації вам не обов’язково на це скаржитися чи звинувачувати когось у тому, що ця ситуація з вами сталася. Те, як ви реагуєте на те, що з вами відбувається, набагато важливіше, ніж власне ці події. Можливо, ви не в змозі діяти чи впливати на те, що відбувається, але ви можете вирішувати, на чому ви зосередитесь у цій ситуації, як ви її інтерпретуєте та як до неї поставитесь, які слова використовуватимете та як на це відреагуєте. У вас завжди є вибір. Коли ви скаржитеся, ви фокусуєтеся виключно на своєму незадоволенні та роздратуванні.
Звинувачення когось чи чогось у тому, що відбувається, так само позбавляє вас влади над ситуацією. Вам може здаватися, що роль жертви досить комфортна, але вона лишатиметься такою лише в короткостроковій перспективі. Коли ви скаржитеся на дії інших, ви забуваєте дещо дуже важливе: ви так само маєте змогу діяти. Докори і звинувачення можуть бути наслідком неусвідомлених очікувань або почуття власної значущості. Якщо ви спіймали себе на тому, що звинувачуєте когось у тому, що відбувається, запитайте себе, чи очікуєте ви, що ця людина візьме на себе відповідальність за проблему, до якої вона насправді не має жодного стосунку. Якщо ця людина дійсно відповідальна за цю проблему (так буває), запитайте себе,
чи можуть ваш гнів та обурення змінити ситуацію на краще?
Усвідомлення того, що не потрібно контролювати інших, щоб вони робили так, як вам треба, бо ви здатні діяти самостійно, може надати вам відчуття свободи. Це миттєво зніме вашу тривогу й невпевненість у собі та допоможе відчути спокій.
Саме здатність адаптуватися — це ключ до спокою та гнучкості.
Реактивне мислення: Зміни дуже лякають, тож краще я сховаюсь і відгороджусь від них.
Проактивне мислення: Я вірю, що я вдало впораюся зі змінами, і радію тому, який поштовх вони можуть дати моєму розвитку.
Як ми вже знаємо, у вас завжди є вибір. Так, іноді варіантів не так багато, або вам можуть не подобатися ті варіанти, які доступні зараз, але ви ніколи не є жертвою обставин. Ви завжди можете проявити ініціативу і взяти на себе відповідальність за своє життя. Ви зіткнетеся зі змінами незалежно від того, чи ви мислите проактивно, чи реактивно. Життя повне змін, але ви можете обрати, як ставитися до них. Коли ви адаптуєтеся (а не реагуєте пасивно), ви активно і свідомо взаємодієте з людьми й обставинами навколо. Ви живете своє життя згідно з вашими цінностями та переконаннями і взаємодієте зі своїм оточенням, а не пливете за течією або, навпаки, повністю ізолюєте себе від навколишнього середовища.
В англійській мові є приказка: brittle things break before they bend — крихкі речі ламаються ще до того, як прогнутись. Якщо ви знаєте себе і робите впевнені свідомі кроки в напрямку того, як ви хочете жити своє життя, це не означає, що ви не гнучкі або що не вмієте йти на компроміс. Навпаки, ви дуже гарно адаптуєтеся до змін. Ви еволюціонуєте, випробовуєте нове, зазнаєте невдач, змінюєте підхід і пробуєте знову. Вас цікавить, а не лякає все незвідане. І це те, що дозволяє вам рости і ставати кращими. Це не означає, що ви хочете тримати все під контролем, — ви усвідомлюєте, що завжди маєте вибір. І замість того, щоб триматися за вже відомі вам речі, ви ризикуєте, приймаєте, досліджуєте і створюєте нове. Іронія полягає в тому, що саме це робить життя простішим і менш тривожним.
Покладіть край усім «якби…» та «коли…».
Реактивне мислення: Колиcь, коли всі обставини складуться певним чином, можливо, я…
Проактивне мислення: Я прямо зараз роблю кроки до того, що я хочу бачити у своєму житті.
Завдання 3.
Оверсинкінг (від англ. overthinking — over (понад) + think (думати)) — це стан, коли людина надмірно, нав’язливо та довго обмірковує ситуації, проблеми або рішення, часто перебільшуючи їхнє значення.
Пригадай ситуацію, коли тобі випадало щось проговоювати у голові, але не висловлювати це вголос. Як звучав цей внутрішній діалог чи монолог, що зупиняло від того, щоби озвучити цю думку вголос? У які моменти виникає у голові думка, яка не виходить назовні?
Завдання 4.
На уроках цієї теми ми знайомитимемося з першою частиною роману українського письменника Агатангела Кримського «Андрій Лаговський». Прочитай статтю про Агатангела Кримського. Виконай завдання опісля.
Агатангел Кримський — мовознавець, сходознавець, літературознавець, історик, письменник і перекладач.
Кримське походження
Агатангел Кримський сам казав, що не має ні краплі української крові. Історикиня Гульнара Абдулаєва розповіла, що існує легенда, що прадід Кримського був муллою — духовною людиною, знавцем мусульманського ритуалу — в Бахчисараї. Однак він посварився з кримським ханом та виїхав на територію сучасної Білорусі, до міста Мстиславль. Тоді на тих територіях мешкала громада польсько-литовських татар. За словами історикині, можна припустити, що прадід там одружився з місцевою кримською татаркою. Вважається, що тоді й з’явилося прізвище Кримський.
Батьки Агатангела Кримського переїхали на Волинь — він народився у Володимир-Волинському (нині Володимир), а згодом разом із родиною переїхав до міста Звенигородка на Черкащині.
Продовжував вивчати мови навіть у 70 років
У родині Кримських вільно розмовляли декількома мовами. У три роки Агатангел вже вмів писати та читати. Агатангел Кримський був поліглотом: за різними даними, знав від 60 до 100 мов.
«Агатангел Кримський сам казав, що краще спитати, яку мову він не знає (…) Він писав навіть мертвими мовами. Коли йому було під 70 років він починав вивчати санскрит і вавилонську мову», — розповіла Абдулаєва.
Від Звенигородки до Москви: навчання Кримського
Агатангел Кримський навчався у Звенигородському міському училищі, Острозькій прогімназії, 2-й Київській гімназії та Колегії Ґалаґана у Києві.
Пізніше він поїхав до Москви вивчати арабістику в Лазаревському інституті східних мов та залишився готуватися до професорського звання у Московському університеті. Водночас Кримський захоплювався історією України та українською мовою попри те, що народився в російськомовній родині.
Він відмовився очолити кафедру руської філології у Львівському університеті, оскільки зацікавився сходознавством й отримав стипендію на наукове відрядження до арабських країн. Тоді Агатангелу Кримському було 24 роки. У Лівані та Сирії він зібрав матеріали та документи, які опрацьовував до кінця життя.
Дослідження української мови
Агатангел Кримський є одним із провідних лінгвістів і засновників сходознавства в Україні. Попри те, що саме сходознавство було його основним науковим зацікавленням, він досліджував і українську мову.
Кримський разом з Олексієм Шахматовим видав дослідження «Нариси з історії української мови». Там він наводить докази, що українська мова існувала з X століття, пояснює Гульнара Абдулаєва.
Під керівництвом Агатангела Кримського складено «Найголовніші правила українського правопису» (1921), «Російсько-український словник» (1924–33, т. 1–3), «Російсько-український словник правничої мови» (1926) та «Український діалектичний збірник» (1928, кн. 1; 1929, кн. 2).
Зародження Академії наук
Агатангел Кримський остаточно повернувся на територію України 1918 року. Він був одним з основоположників Української академії наук, став секретарем і головою Історико-філологічного відділу.
Також побутує історія, що Кримський погодився на пропозицію Володимира Вернадського лише за умови, якщо перевезуть та розмістять на новому місці його бібліотеку. А крім книг він привіз колекцію марок і платівки з оперною музикою.
«Агатангел Кримський і Володимир Вернадський разом створювали Національну бібліотеку Вернадського. Він (Кримський — ред.) дуже багато зробив, саме він намагався, щоби це були україномовні книжки», — розповіла Гульнара Абдулаєва.
Стосунки з інтелігенцією
У 19 років Агатангел Кримський починає листуватися з Іваном Франком, як зазначає Абдулаєва. Також Кримський листувався з Борисом Грінченком, Михайлом Павликом та Лесею Українкою.
Кримський нібито був закоханий у Лесю Українку, але вона відхилила його зізнання, проте вони залишилися друзями протягом всього життя. З Лесею Українкою Кримський ділився своїми художніми й науковими текстами та отримував від письменниці відгуки, а вона надсилала йому свої тексти.
Агатангел Кримський підтримував особисті знайомства з провідними кримськотатарськими культурно-освітніми й літературними діячами: письменником Ісмаїлом Гаспаринським, філологом Ісмаїлом Лемановим, поетами Бекіром Чобан-заде та Абдуллою Лятіф-заде. Неодноразово відвідував Крим.
Репресії та останні роки життя
Гульнара Абдулаєва розповідає, що в Агатангела Кримського був помічник, науковець Микола Левченко, якого він навіть усиновив, адже не мав власних дітей. Кримський майже втратив зір, оскільки багато читав, тож Левченко багато в чому допомагав лінгвісту.
За словами Абдулаєвої, перший удар для Кримського був, коли Левченка затримали й відправили на 5 років до таборів. Після повернення Левченко жив у помешканні Кримського на вулиці Малопідвальна у Києві. Через рік після повернення Левченко повісився у квартирі.
З 1929 року Агатангела Кримського систематично переслідували, відсторонили від наукової діяльності та заборонили йому публікуватися. Через гоніння він був у скрутному становищі.
Під час Другої світової війни, 1941 року, Кримський поїхав до сестри у Звенигородку — саме туди прийшли службовці НКВД.
«Вони сказали сестрі Агатангела Кримського, що його перевозять до Києва в цілях безпеки, тому що він важлива людина. Після цього Агатангел Кримський зник назавжди, родичі про нього нічого не знали», — каже Абдулаєва.
Лише через роки один із в’язнів Кустанайської в’язниці в Казахстані розповів, що одного дня до камери потрапив Агатангел Кримський. Це було наприкінці 1941 року. За словами в’язня, у камері з науковцем сиділи грабіжники та вбивці.
«Коли вони побачили цю скромну людину, вони його оберігали, давали свій хліб, з захопленням слухали про історію України. Тортури до в’язниці та умови у в’язниці призвели до того, що він помер 25 січня [1942]», — зазначає Абдулаєва.
Місце поховання Агатангела Кримського досі невідоме.
Літературні тексти
Агатангел Кримський насамперед відомий як науковець, однак він писав і публікував також художні тексти. Його найвідоміший роман — «Андрій Лаговський». У центрі сюжету — молодий інтелігент, професор Андрій Лаговський, який шукає власну ідентичність. Важливою частиною роману є гомосексуальність героя. Ще у тексті порушено тему віднайдення національної ідентичності.
Кримський видав поетичну збірку «Пальмове гілля», у якій він використав свої спогади про подорожі східними країнами, а також свою любов до сходознавства.
Крім того, він відомий «Повістками й ескізами з українського життя» та «Бейрутськими оповіданнями».
- Що тобі вдалося дізнатися про Агатангела Кримського? Дай розгорнуту письмову відповідь: коли він жив, у яких колах проводив час, у яких ролях він був частиною українського культурного простору?
- Якими були ідентичності Агатангела Кримського?
- Сформуй лінію часу з ключовими подіями його життя.
Чи любиш ти проводити час наодинці? Чи цікаво тобі бути на самоті із собою?
Прочитай 1 і 2 розділи першої частини роману «Андрій Лаговський» Агатангела Кримського.
- Щоби більше дізнатися про себе — необхідно досліджувати. Пройди тест на самооцінку за шкалою Розенберґа:
Джерело: https://www.rozmova.me/test/test-na-samoocinku-za-shkaloyu-rozenberga - Пройди тест Люшера. Поділися результатами з однокласниками.
Кольоровий тест Люшера допоможе визначити психофізіологічний стан людини, рівень стресостійкості, ступінь активності, а також наявність чи відсутність комунікативних навичок. Під час проходження тесту слід обрати колір від найбільш до найменш приємного. - Проведи пошукову роботу та ознайомся з концепцією «пізнання себе» українського філософа Григорія Сковороди.
Джерело: https://en.testometrika.com/personality-and-temper/color-personality-test/
Ділись та обговорюй важливе