матеріал 1

Урок 3. Шістдесятництво в літературі. Поезія правди і совісті Василя Симоненка

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 3. Шістдесятництво в літературі. Поезія правди і совісті Василя Симоненка

Опорні поняття:

гідність
безкомпромісність
знищені ілюзії

Тексти, з якими ми працюємо:

«На цвинтарі розстріляних ілюзій»
«Крик ХХ віку»
«Найогидніші очі порожні»

На цьому уроці ви попрацюєте з такими результатами навчання:

обґрунтовує, враховуючи різні погляди, ідеї та переконання, власну позицію щодо широкого кола особистісно та суспільно актуальних проблем, зокрема порушених у художньому тексті, медіатексті [12 МОВ 1.6.1-1 П];
визначає й аналізує функції мовних засобів у текстах різної жанрово-стильової належності для використання у власному мовленні [12 МОВ 4.1.1-3 П];
визначає тему, основну ідею, перелік порушених у почутому повідомленні (зокрема художньому тексті, медіатексті) проблем, окреслює тематику і проблематику почутого повідомлення (зокрема художнього тексту, медіатексту) для подальшої інтерпретації [10 УМД 1.4.1-1].

Гачок

Завдання 1.

Ознайомтесь з короткою біографічною довідкою Василя Симоненка.

Біографічна довідка

Василь Андрійович Симоненко (8 січня 1935, с. Біївці, Полтавщина — 13 грудня 1963, Черкаси) — український поет, журналіст, новеліст, один із найяскравіших представників покоління шістдесятників.

Виріс без батька, виховувався матір’ю, яка працювала в колгоспі. Навчався у школах сусідніх сіл, закінчив середню школу із золотою медаллю. У 1952 році вступив на факультет журналістики Київського університету ім. Тараса Шевченка, де активно долучився до літературних студій.

Після університету працював журналістом у газетах «Черкаська правда», «Молодь Черкащини», був власним кореспондентом «Робітничої газети». Паралельно писав поезії, які швидко зробили його відомим серед сучасників.

Творчість і збірки

Симоненко писав про правду, совість, гідність людини, любов до України. Його поезія була щирою, безкомпромісною, часто викликала невдоволення влади.

Основні збірки:

«Тиша і грім» (1962) — перша та єдина прижиттєва поетична збірка, де поєднано інтимну лірику й громадянські мотиви.
«Земне тяжіння» (1964, посмертно) — вірші про духовну силу людини, її зв’язок із рідною землею.
«Лебеді материнства» (1964, посмертно) — одна з найвідоміших збірок, в якій звучить мотив материнської любові й відповідальності перед Україною.
«Поезії» (1966, посмертно) — узагальнена добірка його творів.
«Вино з троянд» (1965, посмертно) — збірка новел, що засвідчила його талант прозаїка.

Значення

Життя поета було коротким — він помер у 28 років від хвороби нирок. Та його творчість стала символом духовного пробудження українців у 1960-х. Симоненка називають «совістю народу», «витязем молодої української поезії», адже його слово й досі звучить актуально, надихає на чесність, любов до Батьківщини й внутрішню свободу

Є дві основні версії щодо смерті Василя Симоненка:

Офіційна: він помер 13 грудня 1963 року у Черкасах від ниркової недостатності, спричиненої онкологічним захворюванням .
Неофіційна (альтернативні версії): у серпні 1962 року Василь Симоненко посадив товариша з Біївців на потяг й пішов у вокзальний буфет за цигарками — відсутність пачки папіросів у кишені була чимось нереальним. Продавчиня чомусь вирішила не впускати чоловіка, ймовірно, між ними сталася якась суперечка. Тут як тут на місці опинилися радянські копи. Василь показав їм журналістське посвідчення — воно мало заспокоїти міліціонерів, проте, сталося навпаки. Поетові скрутили руки та заштовхали його в службову машину й кінцевою зупинкою була станція імені Шевченка в Смілі й відділок. Там Симоненка побили.
«У тому казематі мене зачинили. Я почав грюкати у двері. Довго не відчиняли. Я ще дужче. З’явився один здоровило, як лещатами скрутив за спину руки, на зап’ястя наче зашморг накинув, штовхнув обличчям донизу на дерев’яний лежак і прив’язав до нього поясами, що там були. Тепер я вже не міг і ворухнутися. Руки пекло як у вогні. Кажу: що ж ти робиш, гад? Ото він і почав мене лупцювати. І зараз відчуваю, ніби щось там обірвалося усередині», — за спогадами Василя Симоненка.
Існує багато версій, чому міліція так жорстоко обійшлася з поетом. Поширеною думкою є те, що побиття сталося внаслідок того, що у 1962 Симоненко разом з Аллою Горською та Лесем Танюком виявив місця поховання розстріляних жертв НКВС та старався надати цьому розголосу.
Навесні 1963 року стан Василя Симоненка погіршився, у вересні він опинився у шпиталі. Лікарі діагностували йому рак нирок. Побиття поета міліціонерами в сотню разів погіршило перебіг хвороби й прискорило її розвиток. У ніч на 14 грудня у віці 29 років Василь Симоненко помер у Черкаській лікарні.
У 1965 році Симоненка висунули на Шевченківську премію. Поет отримав її посмертно. Лише через 30 років, в незалежній Україні.

Завдання 2.

Прочитайте поезію Василя Симоненка «На цвинтарі розстріляних ілюзій». Дайте відповіді на запитання.

На цвинтарі розстріляних ілюзій (23.12.1962)

(Через цензуру, вірш найчастіше друкувався під назвою «Пророцтво 17-го року»)

Гранітні обеліски, як медузи,
Повзли, повзли і вибилися з сил —
На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил.

Мільярди вір зариті у чорнозем,
Мільярди щасть розвіяні у прах.
Душа горить. Палає лютий розум.
І ненависть регоче на вітрах.

Коли б усі одурені прозріли,
Коли б усі убиті ожили,
То небо, від прокльонів посіріле,
Напевне б, репнуло від сорому й хули.

Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи!
Життя не наліза на ваш копил.
Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій
Уже немає місця для могил!

Уже народ — одна суцільна рана,
Уже від крові хижіє земля,
І кожного катюгу і тирана
Уже чекає зсукана петля.

Розтерзані, зацьковані, убиті
Підводяться і йдуть чинити суд,
І їх прокльони, злі й несамовиті,
Впадуть на душі плісняві і ситі,
І загойдають дерева на вітті
Апостолів злочинства і облуд!

Словникова робота. Поясни значення виділених у тексті слів.

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Чи можна вважати справедливою назву «Пророцтво 17-го року», під якою раніше друкувався твір?

Вірш Василя Симоненка «На цвинтарі розстріляних ілюзій» мав надто гострий, викривальний характер і прямо натякав на трагедії українського народу, на репресії та знищення мрій і надій. Саме тому цензура не дозволяла друкувати його під такою назвою.

Щоб пом’якшити звучання й уникнути прямого конфлікту з радянською владою, твір найчастіше публікували під назвою «Пророцтво 17-го року». Така назва відсилала до революційних подій 1917 року, що в офіційній ідеології трактувалися як «визвольні» й «прогресивні». Це створювало ілюзію, ніби вірш має історичний, а не сучасний політичний підтекст. Насправді ж Симоненко писав про сучасність, про «цвинтар ілюзій», де поховані мрії народу, і його слова звучали як виклик системі

Як ти розумієш фразу «На цвинтарі розстріляних ілюзій», про що вона?

Які художні засоби використовує Василь Симоненко? Запиши.

Завдання 3.

Переглянь відео та прослухай пісню TESLENKО «На цвинтарі розстріляних ілюзій».

https://www.youtube.com/watch?v=4ZtRtfI6uX4

Що ти думаєш та відчуваєш після перегляду та прослуховування?
Що спільного та відмінного між творами Василя Симоненка та TESLENKО?

Завдання 4.

Прочитайте поезію «Крик XX віку», дай відповіді на запитання.

Крик XX віку (21.10.1962)

У небі тішились хмари,
У небі сонце пливло,
Під небом кривавіли чвари
І лютувало зло.

Земля, вагітна скорботою
(Горе їй груди тне),
Над кривдою і підлотою
Народила мене.

Народила, немов надію,
Колисала ночами без сну:
— Може, від тебе помолодію,
Може, побачу весну…

Може, твій струм і атом
Вгамують нестерпний біль. —
Голосила над віком Двадцятим
Найгеніальніша з породіль.

Голосила велика мати,
Благала, кричала мені,
Щоб став я жорстоким катом
Недоумства, підлоти й брехні.

І стою у злобі по коліна
З серцем, повним ганьби й проклять,
Божевільні каліки й руїни
У зіницях моїх миготять.

Що залишу майбутньому дневі,
Чим ділитися буду з ним?
Вибухають бомби водневі
На обпеченім лобі моїм!

А люди забавляються, мов діти,
Катам співають гімни холуї,
І генерали мріють посадити
На всій планеті атомні гаї.

Ридаю і кричу, гилю себе у груди,
Волосся патраю з сідої голови:
Що можу я, коли дрімають люди?
Що можу я, коли заснули ви?

Хто є ліричним героєм твору і що саме змушує його кричати?

Ліричним героєм виступає узагальнений образ людини ХХ століття — сучасника, який пережив страх, репресії, війни, тоталітарний тиск. Це не конкретна особа, а голос покоління, що не може мовчати перед несправедливістю. Його «крик» — це протест проти знецінення людської гідності, проти брехні та насильства, які стали нормою епохи.

Які історичні або соціальні події могли стати фоном для цього «крику»?

сталінські репресії та «розстріляне відродження»;
Друга світова війна з її жахами;
післявоєнні роки з голодом, цензурою, переслідуванням інтелігенції;
атмосфера страху й замовчування правди в радянському суспільстві

Чому крик героя «не має слухача»? Що це говорить про суспільство?

Які художні засоби використовує автор, щоб передати емоційну напругу?

Чи є у творі надія, чи це суцільна безвихідь? Як ти це відчуваєш?

Порівняй два зображення нижче. На твою думку, яке з них створене ШІ, а яке — відомим художником? Чому ти так вважаєш? Запиши ім’я та прізвище художника, а також назву його картини.

Зліва – робота «Крик» норвезького художника Едварда Мунка. Картина стала символом екзистенційної тривоги й відчуття страху перед світом. Цей твір вважають одним із найвідоміших образів модернізму, який передає внутрішній стан людини ХХ століття — тривогу, самотність і страх.

Справа – зображення, згенероване ШІ

Завдання 5.

Прочитайте поезію «Найогидніші очі порожні», проаналізуйте.

Найогидніші очі порожні… (29.09.1962)

Найогидніші очі порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,
Найнікчемніші дурні вельможні,
Найпідліша брехлива сльоза.

Найпрекрасніша мати щаслива,
Найсолодші кохані вуста,
Найчистіша душа незрадлива,
Найскладніша людина проста.

Але правди в брехні не розмішуй,
Не ганьби все підряд без пуття,
Бо на світі той наймудріший,
Хто найдужче любить життя.

Проаналізуйте поезію за схемою:
- рід
- жанр
- тема
- ідея
- ключові образи
- художні засоби
- синтаксичні засоби
- римування, віршовий розмір

Як ти розумієш вислів «порожні очі»?

Рефлексія

Рефлексія «Три торбинки»

Запам’ятаю
Розкажу друзям або батькам
Вразило до глибини душі

Джерела

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 3. Шістдесятництво в літературі. Поезія правди і совісті Василя Симоненка

Опорні поняття:

гідність
безкомпромісність
знищені ілюзії

Тексти, з якими ми працюємо:

«На цвинтарі розстріляних ілюзій»
«Крик ХХ віку»
«Найогидніші очі порожні»

Гачок

Завдання 1.

Ознайомтесь з короткою біографічною довідкою Василя Симоненка.

Біографічна довідка

Творчість і збірки

Основні збірки:

«Тиша і грім» (1962) — перша та єдина прижиттєва поетична збірка, де поєднано інтимну лірику й громадянські мотиви.
«Земне тяжіння» (1964, посмертно) — вірші про духовну силу людини, її зв’язок із рідною землею.
«Лебеді материнства» (1964, посмертно) — одна з найвідоміших збірок, в якій звучить мотив материнської любові й відповідальності перед Україною.
«Поезії» (1966, посмертно) — узагальнена добірка його творів.
«Вино з троянд» (1965, посмертно) — збірка новел, що засвідчила його талант прозаїка.

Значення

Є дві основні версії щодо смерті Василя Симоненка:

Офіційна: він помер 13 грудня 1963 року у Черкасах від ниркової недостатності, спричиненої онкологічним захворюванням .
Неофіційна (альтернативні версії): у серпні 1962 року Василь Симоненко посадив товариша з Біївців на потяг й пішов у вокзальний буфет за цигарками — відсутність пачки папіросів у кишені була чимось нереальним. Продавчиня чомусь вирішила не впускати чоловіка, ймовірно, між ними сталася якась суперечка. Тут як тут на місці опинилися радянські копи. Василь показав їм журналістське посвідчення — воно мало заспокоїти міліціонерів, проте, сталося навпаки. Поетові скрутили руки та заштовхали його в службову машину й кінцевою зупинкою була станція імені Шевченка в Смілі й відділок. Там Симоненка побили.
«У тому казематі мене зачинили. Я почав грюкати у двері. Довго не відчиняли. Я ще дужче. З’явився один здоровило, як лещатами скрутив за спину руки, на зап’ястя наче зашморг накинув, штовхнув обличчям донизу на дерев’яний лежак і прив’язав до нього поясами, що там були. Тепер я вже не міг і ворухнутися. Руки пекло як у вогні. Кажу: що ж ти робиш, гад? Ото він і почав мене лупцювати. І зараз відчуваю, ніби щось там обірвалося усередині», — за спогадами Василя Симоненка.
Існує багато версій, чому міліція так жорстоко обійшлася з поетом. Поширеною думкою є те, що побиття сталося внаслідок того, що у 1962 Симоненко разом з Аллою Горською та Лесем Танюком виявив місця поховання розстріляних жертв НКВС та старався надати цьому розголосу.
Навесні 1963 року стан Василя Симоненка погіршився, у вересні він опинився у шпиталі. Лікарі діагностували йому рак нирок. Побиття поета міліціонерами в сотню разів погіршило перебіг хвороби й прискорило її розвиток. У ніч на 14 грудня у віці 29 років Василь Симоненко помер у Черкаській лікарні.
У 1965 році Симоненка висунули на Шевченківську премію. Поет отримав її посмертно. Лише через 30 років, в незалежній Україні.

Завдання 2.

Прочитайте поезію Василя Симоненка «На цвинтарі розстріляних ілюзій». Дайте відповіді на запитання.

На цвинтарі розстріляних ілюзій (23.12.1962)

(Через цензуру, вірш найчастіше друкувався під назвою «Пророцтво 17-го року»)

Словникова робота. Поясни значення виділених у тексті слів.

Чи можна вважати справедливою назву «Пророцтво 17-го року», під якою раніше друкувався твір?

Як ти розумієш фразу «На цвинтарі розстріляних ілюзій», про що вона?

Які художні засоби використовує Василь Симоненко? Запиши.

Завдання 3.

Переглянь відео та прослухай пісню TESLENKО «На цвинтарі розстріляних ілюзій».

Що ти думаєш та відчуваєш після перегляду та прослуховування?
Що спільного та відмінного між творами Василя Симоненка та TESLENKО?

Завдання 4.

Прочитайте поезію «Крик XX віку», дай відповіді на запитання.

Крик XX віку (21.10.1962)

У небі тішились хмари,
У небі сонце пливло,
Під небом кривавіли чвари
І лютувало зло.

Земля, вагітна скорботою
(Горе їй груди тне),
Над кривдою і підлотою
Народила мене.

Народила, немов надію,
Колисала ночами без сну:
— Може, від тебе помолодію,
Може, побачу весну…

Може, твій струм і атом
Вгамують нестерпний біль. —
Голосила над віком Двадцятим
Найгеніальніша з породіль.

Голосила велика мати,
Благала, кричала мені,
Щоб став я жорстоким катом
Недоумства, підлоти й брехні.

І стою у злобі по коліна
З серцем, повним ганьби й проклять,
Божевільні каліки й руїни
У зіницях моїх миготять.

Що залишу майбутньому дневі,
Чим ділитися буду з ним?
Вибухають бомби водневі
На обпеченім лобі моїм!

Хто є ліричним героєм твору і що саме змушує його кричати?

Які історичні або соціальні події могли стати фоном для цього «крику»?

Чому крик героя «не має слухача»? Що це говорить про суспільство?

Які художні засоби використовує автор, щоб передати емоційну напругу?

Чи є у творі надія, чи це суцільна безвихідь? Як ти це відчуваєш?

Порівняй два зображення нижче. На твою думку, яке з них створене ШІ, а яке — відомим художником? Чому ти так вважаєш? Запиши ім’я та прізвище художника, а також назву його картини.