Тема 5. Людина і вона сама

матеріал 4

Урок 31. Роман «Андрій Лаговський»: зазирнути всередину себе

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 31. Людина і вона сама. Роман «Андрій Лаговський»: зазирнути всередину себе

Опорні поняття:

Автопортрет
Альтруїзм
Життя в позику

Текст, який опрацьовуємо на цьому уроці:

Роман Агатангела Кримського «Андрій Лаговський» (Частина перша. Не порозуміються (Із життя істериків), розділи 9–10.

На цьому уроці ви попрацюєте з такими результатами навчання:

самостійно визначає критерії оцінювання прочитаного тексту (зокрема художнього тексту, медіатексту) і можливості використання інформації з одного чи кількох джерел для досягнення особистісно і суспільно значущих цілей [12 МОВ 2.4.1-1 П]
визначає естетичний і прагматичний потенціал прочитаного тексту (зокрема художнього тексту, медіатексту, множинного та/або неструктурованого тексту), зважаючи на особливості його змісту та форми у їх взаємозв’язку [12 МОВ 2.4.2-1 П]
пояснює вплив на читача (адресата) особливостей змісту та форми (зокрема засобів художньої виразності) прочитаного тексту (зокрема художнього тексту, медіатексту, множинного та/або неструктурованого тексту) у їх взаємозв’язку [12 МОВ 2.4.2-2 П]
самостійно, зокрема на основі власного і чужого читацького досвіду, здійснює добір текстів (зокрема художніх текстів, медіатекстів) з різних джерел для задоволення власних пізнавальних та естетичних потреб, розвʼязання суспільних проблем, успішної самореалізації [12 МОВ 2.5.1-1]
обґрунтовує критерії добору текстів (зокрема художніх текстів, медіатекстів) для читання [12 МОВ 2.5.1-2]

На цьому уроці ти:

ознайомишся з різними творами візуального мистецтва;
поміркуєш про особисті якості Андрія Лаговського;
долучишся до дискусії про альтруїстичні вчинки.

Гачок

Розглянь різні приклади візуального мистецтва та поміркуй: що їх обʼєднує, з якою метою автори їх створювали, яку ідею закладали?

Дружня порада вчителю

Усі ці картини та фотографії — автопортрети, тобто твори, на яких художник зображає себе. Навіщо? Щоб зазирнути у внутрішній світ, запропонувати оптику погляду на себе, зафіксувати себе у певному стані.

Завдання 1.

Прочитай фрагмент розділу «Рембрандт: Бачити себе» із книжки Вілла Ґомперца «Поглянь, що ти пропустив. Нові способи бачити світ крізь мистецтво». Переглянь автопортрети Рембрандта різних періодів. Виконай завдання.

Якби я міг бачити, як хтось, я хотів би бачити, як Рембрандт (1606–1669). Майстер епохи Голландського золотого віку бачив чітко. Байдуже, чи малює він заможного купця чи знедоленого селянина — його допитливе око пронизує зовнішність, відкриваючи живу душу. Зображення, які він створював, були повною протилежністю тим фотографіям, які ми бачимо в соціальних мережах. Вони, як і мистецтво класичної античності, часто представляють ідеалізований і, зрештою, нереальний опис життя, яким воно є. З іншого боку, Рембрандт перейшов до суті. Він не цікавився поверховим і шаблонним. Він знав, що зовнішність оманлива, а краса — всередині. Тому він так намагався зобразити характер і думки своїх героїв, які він міг оцінити, уважно стежачи за мімікою їхніх облич. Я думаю, можна сказати, що він малював людей навиворіт. Його улюбленим предметом був він сам. Не тому, що він був самозакоханим, а тому, що не треба було платити гонорар натурникові, а сам він був доступний 24/7. Ще в XVII столітті, коли Амстердам був таким великим глобальним центром, яким сьогодні є Мангеттен — гамірний, багатокультурний мегаполіс, повний багатих людей і можливостей для працевлаштування — натурники були дорогими та дефіцитними. З іншого боку, Рембрандт як натурник не коштував художнику жодного гульдена й виконував саме те, що йому казали.

Із перших днів, коли він був учнем художника у своєму рідному Лейдені, за тридцять миль на південь від Амстердама, і до смерті збіднілим вдівцем він нарисував, намалював і вирізьбив десятки зображень самого себе. Його остання завершена картина, написана через кілька місяців після трагічної загибелі його сина Тита, — автопортрет. Власне, останні три його картини були автопортретами, один із них тепер належить Національній галереї в Лондоні. Він показує нам шістдесятитрирічного чоловіка з бульбоподібним носом і заплаканими очима: далекий від сентиментальності портрет художника, який доживає свій вік.

У Рембрандта відкритий та уважний вираз обличчя — не такий запальний, як його описують деякі з тих, хто його знав. Нехай йому не так багато лишилося жити, але він залишається непохитним у тому, що саме повинен робити, поки може — а саме малювати. Він виглядає цілковито зосередженим на справі: полотно стоїть на мольберті, і його треба завершити. Враховуючи його обставини, які були, мʼяко кажучи, невеселими (смерть сина, банкрутство і втрата популярності), це надзвичайно відвертий автопортрет.

Рембрандт був надто приземленою людиною, щоб бути зацікавленим у суто ностальгічному самоаналізі руйнівних наслідків старості, хоча він не намагається замовчувати фізичні наслідки прожитих років. Його головна турбота була про саму картину, про те, щоб вона була правильною. Таким чином, це перш за все вивчення художника за роботою, хоча він закінчив і, склавши руки на своєму солідному животі. Він дивиться на себе, а не на нас. Його насмішкувате обличчя схоже на обличчя майстра, який хоче переконатися, що темна пляма густої фарби, нанесена прямо під лівим оком, справляє правильне враження глибокої складки на шкірі. Можливо, він не впевнений щодо світлої плями на кінчику свого носа. Вона трохи завелика? Або, можливо, поставлена занадто ліворуч?

Цей постійний рух туди-сюди, цей процес оцінювання та переоцінювання — це те, що хороших художників робить великими художниками. Рембрандт займався цим понад сорок років, удосконалюючи свою техніку, завжди прагнучи досягти ефекту, який розкривав би істину, що перевершує силу опису словами.

«Автопортрет у віці 63 років» — результат експериментів художника, який зображував людей такими, якими вони були насправді, протягом усього життя; досить буквально, з бородавками і таким іншим.

Перше, що ми бачимо, — це Рембрандт, яким він себе бачив зовні: літній чоловік у золотисто-коричневому береті й такій самій мантії з хутряним коміром. Позує так само, як і під час малювання: плечі під кутом, голова спрямована вперед. Позаду нього просте тло землистого кольору; праворуч — джерело світла, яке освітлює один бік його обличчя. Сиве кучеряве волосся вибивається з-під шовкового берета, обрамляючи широке чоло, вкрите численними зморшками, підкресленими освітленням. Вуха художника повні й мʼясисті, ніс великий і бугристий. Повні щоки світяться під задумливими темними очима — його шкіра поцяткована й бліда, крім вуст, обрамлених щетиною.

Тут немає жодної спроби прикрасити правду чи ідеалізувати в стилі Леонардо чи Рафаеля. Це відверте зображення, яке заслуговує на увагу. Це більше, ніж автопортрет, це самооцінка: підбиття підсумків. Рембрандт старанно створив зображення кількома шарами напівпрозорої фарби, щоб викласти безкомпромісну чесну розповідь про те, яким він бачив себе незадовго до смерті. Він проводить для нас майстер-клас із мистецтва самосприйняття. Посмикування кожного м’яза, кожна маленька зморшка розповідають щось про внутрішній дух.

Десятиліттями Рембрандт удосконалював те, як читати психологічний стан людей за зовнішнім виглядом. Незначні зміни у взаємодії лицьових мʼязів, наприклад, дозволяють йому визначити, усміхається людина з ввічливості чи щиро. Звісно, художники вже давно знають анатомію та структуру мʼязів, але мало хто використовував це розуміння для отримання такого приголомшливого ефекту, як Рембрандт. Він ставився до мʼязів обличчя як композитор до клавіш фортепіано — щоб розвинути і вирішити складні експресивні відносини, для відображення настрою і розкриття справжньої природи свого обʼєкта. Усе це він передавав із надзвичайною точністю через текстурні ефекти, які використовував, коли малював плоть вільними, чіткими мазками.

Художнику нічого не залишалося, окрім як призначити себе головною дійовою особою в багатьох своїх картинах. Чесність була ключовим чинником. Рембрандт розумів, що якщо хочете пізнати себе, ви повинні бути вірними собі, навіть якщо це робило портрет неприємним. Ніякої манірності, ніякої поблажливості. Якщо того дня на обличчі була величезна пляма —- що ж, хай буде. Не через догматичність, а тому, що ця пляма вилине на те, як він бачить себе, і це відобразиться в незначних змінах, які він помітить у виразах свого обличчя. Для Рембрандта це була вся правда й нічого, крім правди, інакше який сенс цього всього.

Рембрандт «**Автопортрет із Саскією на колінах» (1635)**

Рембрандт «Автопортрет у віці 63 років» (1669)

Уродженцем якої країни був Рембрандт?
Чому він позував сам для себе?
Якими були творчі принципи Рембрандта?
Яка різниця між словами «нарисував», «намалював» та «вирізьбив»?
Що Рембрандт досліджує як художник, створюючи власний автопортрет?
Які знання дозволили Рембрандту розкривати людей, зображених на полотні, по-справжньому?

Завдання 2.

У 9 розділі Андрій Лаговський допомагає селянам гасити пожежу. Чому він це робить? Як називається модель поведінки, що передбачає безкорисливу допомогу іншим?

Повернися до таблички з характеристикою Андрія Лаговського, заповни її.

Завдання 3.

Перечитай епізод твору. Поміркуй, як назвати вчинок Андрія, описаний у епізоді? Чому він мав таке велике бажання допомогти погорільцям?

Це подумавши, він зовсім заспокоївся. Потім він нашукав свій портмонет і подивився, що в нім є. Усіх грошей лежало там тридцять один карбованець і двадцять копійок.
— П’ять карбованців і двадцять копійок я лишу для себе на дорогу до Києва, — сказав собі він, — а двадцять шість карбованців однесу погорілим… Так отак-то! Хотів був я спочити в Києві один місяць без роботи, без учеників, та бачу — не доведеться. (Він думав спокійно, без пафосу.) Ну, та це й не біда… байдуже!.. А оці гроші оддам тим погорільцям.
Загорнувши двадцять шість карбованців у шматок перу, а портмонет поклавши в кишеню, Андрій сів, спинився: він захотів заналізувати себе.
— Як назвати мій вчинок?.. Здається, я маю моральне право назвати його «гарним» і «добрим». Мабуть, у мене добре серце… А може, це й не добрість, тільки просто пароксизм істерійності?.. Добрість чи істерійність?.. Га?..

Завдання 4.

Безкорисливе ставлення до інших людей, здатність поступатися власними інтересами задля допомоги тим, хто її потребує, називається альтруїзм.

Назви приклади альтруїзму. Чи робиш ти щось альтруїстично?
Чи зрозуміла тобі ідея: робити щось без винагороди натомість?
Чому люди роблять щось без грошей? Поміркуй про те, що капітал буває не тільки матеріальний, але й культурний чи соціальний, що працюють інакше, аніж гроші, — проте як саме?

Завдання 5.

Коли Андрій Лаговський розуміє, що його мати — лихварка (тобто надає гроші у борг), а він —- глитай (власник, багатство якого здобуте за рахунок найманої праці і визискування бідняків), його це гнівить. Чи має право Андрій засуджувати матір? Чому 24% виплат на рік обурюють Андрія? Що таке кредит і як працює ця форма фінансової угоди?

Обери позицію та обґрунтуй свою думку щодо того, які переваги та недоліки обох позицій: жити у позику чи ні?

Завдання 6.

Розглянь картини. Що їх об’єднує? Який настрій створюють зображення?

Архип Куїнджі «Українська ніч» (1876)

Вінсент Ван Гог «Зоряна ніч» (1889)

Олександра Екстер «Нічне місто» (1919)

Едвард Гоппер «Опівнічники» (1942)

Попри пожежу, Андрій Лаговський захоплюється красивою ніччю:

Андрій, лютуючи, попростував звідти на зориво од полум’я і незабаром добіг до хутора, що горів. Він спинився в тіні.
— Щодо естетичного погляду, так чудова картина! — іронічно та ще й голоснесенько мимрив він до себе, обдивляючись навкруги. — Справді-бо, ефект надзвичайний!.. Контрасти між сценами тут чудові!.. Як з цього боку, то онде з неба ясно сяє золотий місяць, один із неминучих атрибутів уславленої «української ночі».

Яка пора тобі подобається більше — день чи ніч, захід сонця чи світанок? У чому особливість цієї пори?

Рефлексія

Вистав руку перед собою та уяви, що ти дивишся не на долоню, а у дзеркало. Якби твоє дзеркало могло говорити, то що б воно тобі сказало? Як би прокоментувало тебе сьогодні?

Якими були ці коментарі: позитивними чи негативними?

Який комплімент тобі б сказало твоє дзеркало?

Домашнє завдання:

Прочитай 11 розділ першої частини роману «Андрій Лаговський» Агатангела Кримського.

З чим можна попрацювати ще

Прочитай цитату мексиканської художниці Фріди Кало про те, чому вона часто писала автопортрети: «Я малюю себе, тому що багато часу проводжу на самоті та тому, що я є тією темою, яку знаю найкраще».

Переглянь множинність автопортретів Тараса Шевченка, поміркуй: чому він також часто звертався до цього жанру?
Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B2%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D1%80%D1%82%D1%80%D0%B5%D1%82%D0%B8_%D0%A2%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%B0_%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%B0

Чи можуть його мотивації бути подібними до обґрунтування Фріди Кало?

Подивись на фотографії Тараса Шевченка. Подумай: чим фотопортрет відрізняється від автопортрету? Порівняй фотопортрет у костюмі з офортним автопортретом, який Шевченко намалював у 1860 році.
Джерело: https://zaxid.net/taras_shevchenko_yak_viglyadav_poet_i_hudozhnik_11_fotografiy_z_peterburga_i_kiyeva_n1632185

Джерела