Урок 4. Тема. Читаємо «Соловйовий спів» Олени Пчілки і згадуємо, як аналізувати твір: зміст і форма
Матеріал
Тема. Читаємо «Соловйовий спів» Олени Пчілки і згадуємо, як аналізувати твір: зміст і форма
Урок 4
- зміст твору;
- форма твору;
- аналіз.
Повний текст твору «Соловйовий спів» Олени Пчілки.
Писати в книгах: так чи ні? Аргументуй. Поміркуй, для чого люди це роблять.
- Зміст — це не тільки сюжет «що сталося», а й теми, проблеми, ідеї, які стоять за подіями. Тобто зміст — це «про що» написано текст.
- Форма — це «як саме» текст написано: художні засоби (метафори, символи, діалоги), побудова тексту (короткі уривки чи довгі описи, розмова чи монолог), стиль і тон оповіді (іронічний, драматичний тощо).
Завдання 1. З чого складається твір
1. Об’єднайтесь у пари. По черзі обирайте одне з понять та намагайтеся описати його, не використовуючи самої назви поняття: хтось пояснює, хтось відгадує. По черзі змінюйте ролі.
- Тема
- Ідея
- Проблематика
- Конфлікт
- Персонажі
- Час
- Простір
- Образи
- Атмосфера
- Стиль
2. У цьому завданні ти розбереш текст на частини. На дошці або в зошиті запиши посередині назву твору й проведи від неї такі стрілочки:
3. Разом із класом обговори кожен пункт, аргументуй свою думку й стисло запиши.
4. Поміркуй, що з цих пунктів є змістом, а що формою тексту.
Завдання 2
- Прочитай опис співу солов’я в тексті. Чому він повторюється? Що це означає?
- Поміркуй, чому Олена Пчілка назвала свій твір «Соловйовий спів». Що символізує цей спів?
- Запропонуй ще 1-3 влучних назв для цього тексту.
- Зроби висновок про те, як зміст добре передається через форму тексту.
| Початок твору | Середина твору | Кінець твору |
| Садок стояв нерухомо, укритий більше цвітом, ніж листом, укритий тим білим та ясно-рожевим цвітом надії, ніжної, непорушеної краси. Сам соловейко тим чарівним співом розвивав той цвіт… Тож пісня його єдналася і з тим цвітом, і з прозорою блакиттю весняного неба; воля, щастя, озивалися в тім співі!— Чуєте, як співа соловей? — спитала я свого товариша, що сидів задуманий поруч зо мною на садовій лавці під моїм чудовим каштановим деревом, що спускало віття над лавкою розкішним наметом.— Чуєте, як співає соловейко? — попитала я вдруге, перебиваючи задуму свого сусіда, що зоставив моє перше питання без відповіді, либонь, гадаючи, що то я так тільки сама собі втішалась, а не питалась.Тепер мій гість одповів: “Чую”. Але в тім “чую”, в гомоні тієї відповіді почула я немов якусь прикрість. Коли б то була сама журливість, я не звернула б на те уваги: соловйовий спів часом викликає ніби якийсь-то жаль у душі… Що почує серце в тім співі, що спогадає воно, бог знає, а тільки часом защемить на хвилинку… Людям старішого віку таке почуття найпаче відоме!..Але ж мій гість був чоловік ще зовсім молодий, і до того веселої, одвертої вдачі; отже, сумний гомін мого відповіді, а ще сумніший вираз його обличчя здивували мене. | Була вже ніч; але, боже мій, яка прехороша ніч! Місячно, хоч голки збирай! Дерева так і визначаються на краю лісу, наче якимсь-то сріблястим світлом облиті… А солов’ї — просто аж луна розлягалася, так співали! Тихо, знаєте, наоколо, гай дрімає, а вони так голосно тьохкають у чагарях! Ах, господи боже! так мило співали, як от тепер соловей співав; тільки дужчий, голосніший був спів, бо солов’їв було, мабуть, багато…Ну, ідемо ми попід лісом; коло мене й Чуйко мій плутається. Прийшли до Байдишів під хату. Звичайне, сплять; все зачинено. Ми почали стукать. У хаті прокинулись, хтось глянув у вікно; але нам не відчиняють; хоть чутно, що в хаті почалася якась заметня. Далі нам одчинили.Засвічено світло. Почалась оруда. Шукаємо ми. | В ухах у мене лунало несвітське голосіння тієї старої матері, в очах стояли ті безгласі сльози мовчазного батька; я так ламав руки, що аж пальці мені хрустіли…А кругом мене було так радісно, так хороше! Куточок у гаю був повний життя, розкошів. Сонце зазирало крізь гілля на мою галявку, грало промінням і там далі, на якомусь озерці; близько мене жваво гула бджілка над свіжою лісовою квіткою. А над всім розлягався щебет соловйовий: десь так близько, в гущавині, соловей співав так голосно, так відрадісно!.. Він нагадав мені соловйовий спів тієї ночі,— хоч тепер лунав по-іншому: в тому нічному співі, у гаю, облитому місячним світлом, чутно було щось таємниче, жалобу й млость; а тепер, ясним, сонячним, свіжим ранком, соловйовий спів лунав радощами, чистим щастям, волею… Та він рвав мені душу. Я встав і пішов з гаю, щоб не чути того співу… |
Завдання 3. Літературний детектив
1. Знайди в тексті цитати, де описано справжній мотив юриста розслідувати злочин. Про що насправді говорить ця ситуація? Які висновки робить читач після прочитання твору?
__________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________
“Чи не був Чуйко достойним мені товаришем? Що гнало мене до того висліджування? А через мене заплакали ті нещасні люди! Чи мені жаль було того вбитого чоловіка? Я його не знав, я про його тільки чув, що він не задумався з губити цілу сім’ю за хурку дров з його лісів. Чи мені було жаль його?.. Ні! Я навіть не думав про його життя в той проклятий вечір, як пішов і повів інших на вислідки; я думав тоді тільки про те, що я відкрию загадкове злочинство! От що, от який собачий порив до висліджування погнав мене тоді, привів до тієї діжі!”
2. Олена Пчілка любить іронізувати над своїми персонажами. У тексті юриста назвали Лекоком. Поміркуй, чому «з посміхом» ?
«Моя мова лунала певно, і моє міцне переконання потроху переходило до слідчого. Правда, він разів зо два з посміхом назвав мене Лекоком (Знакомитий французький шпигун. (Приміт. Олени Пчілки)».
Месьє Лекок — герой творів французького письменника XIX століття, одного з основоположників детективного жанру Еміля Ґаборіо; детектив-агент поліції, чия читацька аудиторія надихнула Артура Конан Дойля на створення персонажа Шерлока Холмса.
Заповни анкету твору:
- З якими іншими творами перегукується «Соловйовий спів» (українська та світова література, фільми, серіали): …
- Мене найбільше вразило: …
- Мені сподобалося: …
- Мені не сподобалося: …
- Особливості цього твору: …
- Як би я назвав/ла цей твір по-іншому: …
- Який я зробив/ла для себе висновок після прочитання: …
- 1 питання, яке лишилося до твору: …
Пофантазуй, як можна було б екранізувати твір. Можливо, краще поставити в театрі? Поділися ідеями.
Прочитай психологічний ескіз «Душа» Наталії Кобринської й випиши філософські проблеми, порушені у творі.
Тема. Читаємо «Соловйовий спів» Олени Пчілки і згадуємо, як аналізувати твір: зміст і форма
Урок 4
- зміст твору;
- форма твору;
- аналіз.
Повний текст твору «Соловйовий спів» Олени Пчілки.
Писати в книгах: так чи ні? Аргументуй. Поміркуй, для чого люди це роблять.
- Зміст — це не тільки сюжет «що сталося», а й теми, проблеми, ідеї, які стоять за подіями. Тобто зміст — це «про що» написано текст.
- Форма — це «як саме» текст написано: художні засоби (метафори, символи, діалоги), побудова тексту (короткі уривки чи довгі описи, розмова чи монолог), стиль і тон оповіді (іронічний, драматичний тощо).
Завдання 1. З чого складається твір
1. Об’єднайтесь у пари. По черзі обирайте одне з понять та намагайтеся описати його, не використовуючи самої назви поняття: хтось пояснює, хтось відгадує. По черзі змінюйте ролі.
- Тема
- Ідея
- Проблематика
- Конфлікт
- Персонажі
- Час
- Простір
- Образи
- Атмосфера
- Стиль
2. У цьому завданні ти розбереш текст на частини. На дошці або в зошиті запиши посередині назву твору й проведи від неї такі стрілочки:
3. Разом із класом обговори кожен пункт, аргументуй свою думку й стисло запиши.
4. Поміркуй, що з цих пунктів є змістом, а що формою тексту.
Завдання 2
- Прочитай опис співу солов’я в тексті. Чому він повторюється? Що це означає?
- Поміркуй, чому Олена Пчілка назвала свій твір «Соловйовий спів». Що символізує цей спів?
- Запропонуй ще 1-3 влучних назв для цього тексту.
- Зроби висновок про те, як зміст добре передається через форму тексту.
| Початок твору | Середина твору | Кінець твору |
| Садок стояв нерухомо, укритий більше цвітом, ніж листом, укритий тим білим та ясно-рожевим цвітом надії, ніжної, непорушеної краси. Сам соловейко тим чарівним співом розвивав той цвіт… Тож пісня його єдналася і з тим цвітом, і з прозорою блакиттю весняного неба; воля, щастя, озивалися в тім співі!— Чуєте, як співа соловей? — спитала я свого товариша, що сидів задуманий поруч зо мною на садовій лавці під моїм чудовим каштановим деревом, що спускало віття над лавкою розкішним наметом.— Чуєте, як співає соловейко? — попитала я вдруге, перебиваючи задуму свого сусіда, що зоставив моє перше питання без відповіді, либонь, гадаючи, що то я так тільки сама собі втішалась, а не питалась.Тепер мій гість одповів: “Чую”. Але в тім “чую”, в гомоні тієї відповіді почула я немов якусь прикрість. Коли б то була сама журливість, я не звернула б на те уваги: соловйовий спів часом викликає ніби якийсь-то жаль у душі… Що почує серце в тім співі, що спогадає воно, бог знає, а тільки часом защемить на хвилинку… Людям старішого віку таке почуття найпаче відоме!..Але ж мій гість був чоловік ще зовсім молодий, і до того веселої, одвертої вдачі; отже, сумний гомін мого відповіді, а ще сумніший вираз його обличчя здивували мене. | Була вже ніч; але, боже мій, яка прехороша ніч! Місячно, хоч голки збирай! Дерева так і визначаються на краю лісу, наче якимсь-то сріблястим світлом облиті… А солов’ї — просто аж луна розлягалася, так співали! Тихо, знаєте, наоколо, гай дрімає, а вони так голосно тьохкають у чагарях! Ах, господи боже! так мило співали, як от тепер соловей співав; тільки дужчий, голосніший був спів, бо солов’їв було, мабуть, багато…Ну, ідемо ми попід лісом; коло мене й Чуйко мій плутається. Прийшли до Байдишів під хату. Звичайне, сплять; все зачинено. Ми почали стукать. У хаті прокинулись, хтось глянув у вікно; але нам не відчиняють; хоть чутно, що в хаті почалася якась заметня. Далі нам одчинили.Засвічено світло. Почалась оруда. Шукаємо ми. | В ухах у мене лунало несвітське голосіння тієї старої матері, в очах стояли ті безгласі сльози мовчазного батька; я так ламав руки, що аж пальці мені хрустіли…А кругом мене було так радісно, так хороше! Куточок у гаю був повний життя, розкошів. Сонце зазирало крізь гілля на мою галявку, грало промінням і там далі, на якомусь озерці; близько мене жваво гула бджілка над свіжою лісовою квіткою. А над всім розлягався щебет соловйовий: десь так близько, в гущавині, соловей співав так голосно, так відрадісно!.. Він нагадав мені соловйовий спів тієї ночі,— хоч тепер лунав по-іншому: в тому нічному співі, у гаю, облитому місячним світлом, чутно було щось таємниче, жалобу й млость; а тепер, ясним, сонячним, свіжим ранком, соловйовий спів лунав радощами, чистим щастям, волею… Та він рвав мені душу. Я встав і пішов з гаю, щоб не чути того співу… |
Завдання 3. Літературний детектив
1. Знайди у тексті цитати, де описано справжній мотив юриста розслідувати злочин. Про що насправді говорить ця ситуація? Які висновки робить читач після прочитання твору?
__________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________
2. Олена Пчілка любить іронізувати над своїми персонажами. У тексті юриста назвали Лекоком. Поміркуй, чому «з посміхом» ?
«Моя мова лунала певно, і моє міцне переконання потроху переходило до слідчого. Правда, він разів зо два з посміхом назвав мене Лекоком (Знакомитий французький шпигун. (Приміт. Олени Пчілки)».
Месьє Лекок — герой творів французького письменника XIX століття, одного з основоположників детективного жанру Еміля Ґаборіо; детектив-агент поліції, чия читацька аудиторія надихнула Артура Конан Дойля на створення персонажа Шерлока Холмса.
Заповни анкету твору:
- З якими іншими творами перегукується «Соловйовий спів» (українська та світова література, фільми, серіали): …
- Мене найбільше вразило: …
- Мені сподобалося: …
- Мені не сподобалося: …
- Особливості цього твору: …
- Як би я назвав/ла цей твір по-іншому: …
- Який я зробив/ла для себе висновок після прочитання: …
- 1 питання, яке лишилося до твору: …
Пофантазуй, як можна було б екранізувати твір. Можливо, краще поставити в театрі? Поділися ідеями.
Прочитай психологічний ескіз «Душа» Наталії Кобринської й випиши філософські проблеми, порушені у творі.
Ділись та обговорюй важливе