Урок 44. Метод «Ваги»: оцінювання почутої, прочитаної чи побаченої інформації з боку опонента. Частина 1.
Матеріал
Тема. Метод «Ваги»: оцінювання почутої, прочитаної чи побаченої інформації з боку опонента. Частина 1.
Урок 44
- метод «Ваги»
«Неможливо виявити в собі вмотивоване мислення, просто уважно проаналізувавши свої міркування й дійшовши висновку, що вони обґрунтовані. Треба порівняти ці міркування з тим, як би ви думали в альтернативному світі, де у вас були б інші мотиви. Чи оцінювали б ви дії політика інакше, якби він належав до супротивної партії? Чи сприйняли б ви пораду інакше, якби її висловив ваш друг, а не дружина (чоловік)? Чи вважали б ви методологію дослідження правильною, якби висновки цього дослідження підтримували ваш погляд?
Звісно, неможливо точно знати, як ви міркували б за інших обставин. Ви не можете в буквальному сенсі відвідати альтернативний світ. Однак маєте змогу віртуально зазирнути в нього за допомогою мисленнєвого експерименту».
Джулія Ґалеф
Книга «Мислення розвідника. Як припинити обманювати себе й побачити найкраще рішення»
Порада для вчителя
Обговоріть з учнями пораду Джулії Ґалеф. Спробуйте записати її коментар у форму двох – трьох порад. Замалюйте ці поради схематично.
Наприклад:
1. Порівнюй свої міркування з іншими.
2. Якщо інших міркувань немає – уяви їх.
АЛЬТЕРНАТИВНИЙ СВІТ (що б сказав /-ла твій друг/ твоя подруга?)
Метод «Ваги». Не можна недооцінювати суперника. Саме тому варто уважно вивчати його твердження (аргументи та докази). Навіть якщо у вас немає суперника, то уявіть його і поставте від його імені «каверзні» запитання до вашого виступу. Спробуйте виявити слабкі місця у ваших аргументах і доказах. Можливо, ви не все врахували — і опонент скористається нагодою, щоб спростувати ваші висновки.
Найпростіша схема для виступу, який передбачає використання методу «Ваги» є такою:
Я вважаю … , тому що …
Ви можете мені заперечити, висловивши таку думку…
Однак я переконаний / переконана, що …
Завдання 1
Прочитай текст і виконай завдання до нього.
На початку 2013 року Дженніфер запросили почитати курс для слухачів програми лідерства в галузі охорони здоров’я у Школі Ротмана. Цей запит надійшов в останній момент, і жінка трохи нервувалася. Їй треба було адаптувати принципи інтегративного мислення до контексту охорони здоров’я, і Дженніфер не була впевнена, що типові приклади зі сфери бізнесу будуть зрозумілими в аудиторії лікарів, медсестер та інших фахівців медичної галузі. Тому вона звернулася за порадою до нашої приятельки Мелані Кар, лікаря-психіатра, яка на початкових етапах розробки теорії інтегративного мислення зробила важливий внесок у цю справу. Кар, яка впродовж кількох років з успіхом викладала курс інтегративного мислення у схожих програмах для медичних працівників, дала їй дуже конкретну пораду: уникати прикладів із корпоративного світу, натомість будувати вправи, наскільки це можливо, спираючись на проблематику медичної галузі. Вона навіть запропонувала тему — вакцинація.
Для більшості з нас вакцинація — одне з найважливіших досягнень медицини в минулому столітті. Завдяки вакцинуванню американців, народжених між 1994 і 2013 роками, вдалося відвернути приблизно 322 мільйона захворювань, 21 мільйон шпиталізацій і понад 700 тисяч передчасних смертей. У давніші часи 4 мільйони людей щороку хворіли на кір. Завдяки запровадженню 1963 року ефективної вакцини і супровідної інтенсивної роботи медиків упродовж наступних десятиліть, як сказано в заяві Центру контролю і профілактики захворювань від 2000 року, кір цілком переможено.
Утім постривайте, не все так просто в цій історії. Саме перед тим, як було оприлюднено цю офіційну заяву, найпрестижніший медичний журнал Lancet опублікував статтю такого собі Ендрю Вейкфілда, який стверджував про зв’язок між щепленням проти кору, краснухи та паротиту (КПК) і розвитком аутизму. Згодом було переконливо доведено, що стаття спиралась на сфальсифіковані дані, і Вейкфілда позбавили медичної практики, однак його виступ став поштовхом до зародження руху проти вакцинації. Відтоді цей рух неабияк зміцнів, і нині в його лавах бачимо таких впливових персон, як-от Роберт Кеннеді-молодший і Дженні Маккарті, які публічно ставлять під сумнів безпечність щеплення як такого і вакцини проти КПК зокрема.
Увесь цей контекст видався Дженніфер цікавим матеріалом для дослідження протилежних ідей, тож вона з радісною усмішкою оголосила у своїй групі медиків, що темою наступного заняття будуть дебати щодо вакцинації. На якусь мить в аудиторії запала тиша, а тоді з задніх лав розкотисто прогуркотів чийсь бас: «Пробачте, але не може бути ніяких дебатів щодо вакцинації!». Присутні дружно закивали й загомоніли на знак згоди. Та один з учасників насмілився виступити всупереч загальному настрою: «Не тема для дебатів, кажете? Та невже? Це ми, медики, поводимося так, наче це не тема для дебатів. Бо з нашого професійного погляду так і є. Але чому все менше людей вакцинує своїх дітей? Може, час нам визнати, що дебати щодо цього в суспільстві таки відбуваються – і ми їх програємо». Упродовж двадцяти років медична спільнота надавала суспільству численні наукові факти, що свідчать про користь вакцинації. Вона, по суті, робила все, щоб демонізувати людей, які відмовляються щепити своїх дітей. Та у відповідь на це рух проти вакцинації не тільки зіп’явся на ноги, але й змужнів і вбрався в шати. Можливо, погодилася нарешті аудиторія Дженніфер, настав час застосувати якийсь інший підхід. Вочевидь, дійшли згоди слухачі, щоб вплинути на людей, які виступають проти вакцинації, медичній громаді варто було б зрозуміти модель світу цих людей.
Зрозуміти протилежні моделі навіть ті (а, може, передовсім ті), що викликають у нас глибоке відторгнення у цьому, власне, й полягає суть першого етапу інтегративного мислення. Спершу ви з’ясовуєте проблему, далі визначаєте дві протилежні моделі її вирішення, а тоді досліджуєте, як саме вони працюють, намагаючись вилущити з кожної моделі те цінне зерно, що лежить в її основі. Сенс завдання не зробити вибір між цими двома моделями, а використати їх для створення нового, більш досконалого варіанта.
(З книги Дженніфер Ріел, Роджер Мартін «Техніка ухвалення рішень. Як лідери роблять вибір»)
Завдання до тексту
- Заповни таблицю, опираючись на інформацію з тексту, аргументами й доказами ЗА і ПРОТИ вакцинації. Зроби висновок.
| ЗА вакцинацію | ПРОТИ вакцинації |
| Висновок: | |
2. Які цінності, на твою думку, захищають дві групи людей, що виступають за і проти вакцинації. Їхні переконання базуються на фактах чи емоціях?
3. Чому медики програли пересічним громадянам, хоча й користувалися науковими фактами?
4. Уяви себе міністром охорони здоров’я. Яку позицію щодо вакцинації ти займеш:
а) зробиш вакцинацію обов’язковою для всіх громадян;
б) дозволиш батькам самим брати відповідальність за вакцинацію дітей.
Скористайся методом «Ваги» і побудуй свій виступ перед законотворцями за схемою:
- Я вважаю … , тому що …
- Ви можете мені заперечити, висловивши таку думку…
- Однак я переконаний / переконана, що …
Тема. Метод «Ваги»: оцінювання почутої, прочитаної чи побаченої інформації з боку опонента. Частина 1.
Урок 44
- метод «Ваги»
«Неможливо виявити в собі вмотивоване мислення, просто уважно проаналізувавши свої міркування й дійшовши висновку, що вони обґрунтовані. Треба порівняти ці міркування з тим, як би ви думали в альтернативному світі, де у вас були б інші мотиви. Чи оцінювали б ви дії політика інакше, якби він належав до супротивної партії? Чи сприйняли б ви пораду інакше, якби її висловив ваш друг, а не дружина (чоловік)? Чи вважали б ви методологію дослідження правильною, якби висновки цього дослідження підтримували ваш погляд?
Звісно, неможливо точно знати, як ви міркували б за інших обставин. Ви не можете в буквальному сенсі відвідати альтернативний світ. Однак маєте змогу віртуально зазирнути в нього за допомогою мисленнєвого експерименту».
Джулія Ґалеф
Книга «Мислення розвідника. Як припинити обманювати себе й побачити найкраще рішення»
Метод «Ваги». Не можна недооцінювати суперника. Саме тому варто уважно вивчати його твердження (аргументи та докази). Навіть якщо у вас немає суперника, то уявіть його і поставте від його імені «каверзні» запитання до вашого виступу. Спробуйте виявити слабкі місця у ваших аргументах і доказах. Можливо, ви не все врахували — і опонент скористається нагодою, щоб спростувати ваші висновки.
Найпростіша схема для виступу, який передбачає використання методу «Ваги» є такою:
Я вважаю … , тому що …
Ви можете мені заперечити, висловивши таку думку…
Однак я переконаний / переконана, що …
Завдання 1
Прочитай текст і виконай завдання до нього.
На початку 2013 року Дженніфер запросили почитати курс для слухачів програми лідерства в галузі охорони здоров’я у Школі Ротмана. Цей запит надійшов в останній момент, і жінка трохи нервувалася. Їй треба було адаптувати принципи інтегративного мислення до контексту охорони здоров’я, і Дженніфер не була впевнена, що типові приклади зі сфери бізнесу будуть зрозумілими в аудиторії лікарів, медсестер та інших фахівців медичної галузі. Тому вона звернулася за порадою до нашої приятельки Мелані Кар, лікаря-психіатра, яка на початкових етапах розробки теорії інтегративного мислення зробила важливий внесок у цю справу. Кар, яка впродовж кількох років з успіхом викладала курс інтегративного мислення у схожих програмах для медичних працівників, дала їй дуже конкретну пораду: уникати прикладів із корпоративного світу, натомість будувати вправи, наскільки це можливо, спираючись на проблематику медичної галузі. Вона навіть запропонувала тему — вакцинація.
Для більшості з нас вакцинація — одне з найважливіших досягнень медицини в минулому столітті. Завдяки вакцинуванню американців, народжених між 1994 і 2013 роками, вдалося відвернути приблизно 322 мільйона захворювань, 21 мільйон шпиталізацій і понад 700 тисяч передчасних смертей. У давніші часи 4 мільйони людей щороку хворіли на кір. Завдяки запровадженню 1963 року ефективної вакцини і супровідної інтенсивної роботи медиків упродовж наступних десятиліть, як сказано в заяві Центру контролю і профілактики захворювань від 2000 року, кір цілком переможено.
Утім постривайте, не все так просто в цій історії. Саме перед тим, як було оприлюднено цю офіційну заяву, найпрестижніший медичний журнал Lancet опублікував статтю такого собі Ендрю Вейкфілда, який стверджував про зв’язок між щепленням проти кору, краснухи та паротиту (КПК) і розвитком аутизму. Згодом було переконливо доведено, що стаття спиралась на сфальсифіковані дані, і Вейкфілда позбавили медичної практики, однак його виступ став поштовхом до зародження руху проти вакцинації. Відтоді цей рух неабияк зміцнів, і нині в його лавах бачимо таких впливових персон, як-от Роберт Кеннеді-молодший і Дженні Маккарті, які публічно ставлять під сумнів безпечність щеплення як такого і вакцини проти КПК зокрема.
Увесь цей контекст видався Дженніфер цікавим матеріалом для дослідження протилежних ідей, тож вона з радісною усмішкою оголосила у своїй групі медиків, що темою наступного заняття будуть дебати щодо вакцинації. На якусь мить в аудиторії запала тиша, а тоді з задніх лав розкотисто прогуркотів чийсь бас: «Пробачте, але не може бути ніяких дебатів щодо вакцинації!». Присутні дружно закивали й загомоніли на знак згоди. Та один з учасників насмілився виступити всупереч загальному настрою: «Не тема для дебатів, кажете? Та невже? Це ми, медики, поводимося так, наче це не тема для дебатів. Бо з нашого професійного погляду так і є. Але чому все менше людей вакцинує своїх дітей? Може, час нам визнати, що дебати щодо цього в суспільстві таки відбуваються – і ми їх програємо». Упродовж двадцяти років медична спільнота надавала суспільству численні наукові факти, що свідчать про користь вакцинації. Вона, по суті, робила все, щоб демонізувати людей, які відмовляються щепити своїх дітей. Та у відповідь на це рух проти вакцинації не тільки зіп’явся на ноги, але й змужнів і вбрався в шати. Можливо, погодилася нарешті аудиторія Дженніфер, настав час застосувати якийсь інший підхід. Вочевидь, дійшли згоди слухачі, щоб вплинути на людей, які виступають проти вакцинації, медичній громаді варто було б зрозуміти модель світу цих людей.
Зрозуміти протилежні моделі навіть ті (а, може, передовсім ті), що викликають у нас глибоке відторгнення у цьому, власне, й полягає суть першого етапу інтегративного мислення. Спершу ви з’ясовуєте проблему, далі визначаєте дві протилежні моделі її вирішення, а тоді досліджуєте, як саме вони працюють, намагаючись вилущити з кожної моделі те цінне зерно, що лежить в її основі. Сенс завдання не зробити вибір між цими двома моделями, а використати їх для створення нового, більш досконалого варіанта.
(З книги Дженніфер Ріел, Роджер Мартін «Техніка ухвалення рішень. Як лідери роблять вибір»)
Завдання до тексту
- Заповни таблицю, опираючись на інформацію з тексту, аргументами й доказами ЗА і ПРОТИ вакцинації. Зроби висновок.
| ЗА вакцинацію | ПРОТИ вакцинації |
| Висновок: | |
2. Які цінності, на твою думку, захищають дві групи людей, що виступають за і проти вакцинації. Їхні переконання базуються на фактах чи емоціях?
3. Чому медики програли пересічним громадянам, хоча й користувалися науковими фактами?
4. Уяви себе міністром охорони здоров’я. Яку позицію щодо вакцинації ти займеш:
а) зробиш вакцинацію обов’язковою для всіх громадян;
б) дозволиш батькам самим брати відповідальність за вакцинацію дітей.
Скористайся методом «Ваги» і побудуй свій виступ перед законотворцями за схемою:
- Я вважаю … , тому що …
- Ви можете мені заперечити, висловивши таку думку…
- Однак я переконаний / переконана, що …
Ділись та обговорюй важливе