Урок 5. Тема. Знайомство з Наталією Кобринською та її «Душею». Література і модернізм
Матеріал
Тема. Знайомство з Наталією Кобринською та її «Душею». Література і модернізм
Урок 5
- модернізм;
- фемінізм;
- психологічний ескіз;
- критика;
- рецепція.
.
Психологічний ескіз «Душа» Наталії Кобринської.
Твір про душу назвали текстом без душі! Поміркуй, чому сучасники Наталії Кобринської розкритикували її психологічний ескіз?
Ознайомся з висловлюваннями про твір. Уважно прочитай відповідь письменниці Івану Франку. У чому полягає суть конфлікту?
Візьми участь у дискусії з класом: чи завжди у творі мають бути події та пригоди?
Дружня порада вчителю
Зверніть увагу учнів на те, що Кирило Студинський вважав твір «медичним протоколом» без «душі» і казав, що Наталія Кобринська втратила свій талант. А Іван Франко, хоч надрукував та визнав емоційну силу тексту, ставив під сумнів художню майстерність авторки.
Кобринська ж твердо захищала свій текст і пояснювала, що це — новаторський європейський твір, написаний у стилі «психологічного ескізу», тобто навмисно без дії, з мінімалізмом і «примітивною» формою, яка дозволяє зосередитися на внутрішніх емоційних процесах героїні.
Завдання: розглянь картини XVIII та XX століття й поміркуй, яка між ними різниця? Що кардинально відрізняє їх?
| XVIII століття | XX століття |
- Модернізм — це мистецький бунт проти традицій. У літературі письменники-модерністи не хотіли писати як їхні попередники. Вони відмовлялися від чітких сюжетів, багато говорили про психологію та внутрішні переживання. Їм цікавіше було не те, що сталося, а те, що людина відчуває всередині і як саме це описано.
«Душа» — саме такий твір. Тут нема великої драми чи пригод, але є дуже глибоке занурення у внутрішній світ персонажів.
Які ще модерністські твори української літератури ти знаєш?
Літературознавиця Соломія Павличко писала, що на межі ХІХ–ХХ століть українська література розвивалася у конфлікті двох підходів:
- народницького (твори про народ, село, традиції, патріотизм);
- модерністського (про нову європейську людину, інтелектуальні теми, психологію).
А ще, за словами Павличко, існував конфлікт між чоловічим і жіночим письмом — тобто між традиційним, патріархальним баченням жінки й новими феміністичними ідеями.
- Фемінізм — це боротьба за жіночі права.
У літературі це виявляється через розповідь про справжнє життя жінок, їхній біль та проблеми. Це не завжди про протести — у літературі це насамперед прагнення розповісти про жіночий досвід так, як його раніше не показували: не як прикрасу сюжету, а як повноцінний, глибокий внутрішній світ.
- Психологічний ескіз — це літературний жанр, у якому автор заглиблюється у внутрішній світ героя та детально описує його думки та емоції. Головне в цьому жанрі — не зовнішні події, а глибинне розкриття переживань і характеру персонажа.
Завдання 1. «Мама українського фемінізму» — якою вона була?
Переглянь відео літературознавців Ростислава Семківа й Віри Агеєвою про Наталію Кобринську (з початку і до 8 хвилини). Запиши найцікавіші факти про письменницю.
https://youtu.be/3fjwzXEregw?si=VBn-Cg95_dEt7CYp
Коротка біографічна довідка
Наталія Кобринська (до шлюбу Озаркевич; 8 червня 1855, село Белелуя, Снятинського повіту — 22 січня 1920, Болехів). Була однією з найперших активісток українського жіночого руху на Галичині, сформулювала його основні ідеї та транслювала їх через власну письменницьку й видавничу діяльність. Вона заснувала Товариство руських женщин, щоб займатись просвітою жінок, а згодом — і жіночий альманах «Перший вінок», де публікувались Олена Пчілка, Леся Українка та інші модерністки. Кобринська послідовно відстоювала ідею, що без активної участі жіноцтва створити культурну й політичну незалежну націю неможливо.
Завдання 2. З чого складається образ?
1. Перечитай діалог між Євгенією та о. Урбановичем на початку твору. Що ми дізнаємося про героїню через цю розмову?
— З принципіального боку, — говорила дальше пані Євгенія, — се розв’язане ніби неважне, та в дійсності се варварський замах наших ворогів на вищу освіту руського духовенства, якої воно мусило набиратися в таких центрах, як Відень.
— Зовсім справедливо. Наші вороги підхопили, що питомці, виховані у Відні, все-таки поза мертву теологічну науку захоплювали ширшу освіту, знайомилися з поступовим змаганєм науки, з її ідеалами.
— Тепер справді вже, не можна буде надіятись ніякої вищої освіти по священиках, вихованих в приватних закладах провінціальних міст.
— Се на те й придумано, щоби виходили аскети, люди без пожитку для власної вітчини, — говорив Урбанович.
В часі тої розмови Євгенія положила на стіл книжку, котру держала в руках, коли Савина впровадила молодого панотця.
О. Урбанович цікаво споглядав на заголовок книжки, котрого здалека не міг відчитати.
— Пані добродійка позволять переглянути? — сказав по хвилі, користаючи з першої довшої павзи в бесіді і протягнув руку по книжку.
— Дуже прошу, я сама належу до тих, що, як бачать книжку, не можуть здержати себе, щоби не переглянути її.
О. Урбанович прудко перевертав картки книжки, причім його очі жадно блищали.
— Ось річ, котру я бажав ще давніше прочитати, та коли виїхав з Відня, ніяк було з чимсь подібним подибатись.
— Се книжка не цілком свіжа й можна її дістати не лиш у кожній книгарні, але й по антикварнях.
— В кождім разі треба грошей, — засміявся молодий чоловік.
— Се ж недороге.
— Як для кого. Я вже, як кандидат до духовного стану, не посідав ніколи мамони, так противної священичому покликаню, а тим менше тепер, коли став священиком.
— Ви без сумніву жонаті?
— Розуміється. Целібат буде вже, здається, доконечним наслідком новійшої школи.
— Тож, видко, ви не мали практичності теперішніх молодих людей, що, вступаючи в зв’язок родинного житя, стараються передовсім запомогти свою касу посагом жінки.
— Противно. Гадаю, що я дав тим доказ великої практичності, бо не шукав грошей, женився без маєтку й так не дознав бодай розчаруваня, котре так часто трафляєся, коли чоловік жениться задля маєтку.
Обоє весело засміялись.
— Коли вам се зробить приємність, то можу позичити вам сю книжку.
— Зробите мені, добродійко, більше як приємність, а правдиву ласку, бо оскільки міркую по тутешніх обставинах, тут не тяжко й зовсім забути читати.
— Бодай, доки я буду, не забудете, бо я привезла з собою ще дещо цікавійше.
Євгенія вичислила кілька новійших книжок. О. Урбанович не знав ані одної з них.
— Принесу вам показати.
Заки о. Урбанович зміг здобутися на чемну формулку, щоб не трудилась, вона встала й пішла до свого покою.
— Незвичайно симпатична жінка, — сказав Урбанович до пані Савини, що, запрезентувавши його Євгенії, лишила їх була самих, а тепер, власне, вернула до покою.
— Однак видко, що жите не все їй усміхався. Якийсь сум пробивавсь в кождім єї погляді і руху, хоч ніби весело говорить і сміється, — додав з натиском.
— Житє людське не ллється медом, — відповіла, покивуючи головою, Савина. — Але той смуток, що дійсно, як кажете, пробивається з кожного єї погляду і руху, лишився у неї по страті сина, одинокої дитини.
Розмова їх перервалася, бо Євгенія, власне, вернула з книжками й положила їх перед Урбановичем.
О. Урбанович переглянув книжки й завважав жартуючи, що се не конче відповідна лектура для священиків і жінок. Донедавна священики були одинокими провідниками жінок, а тепер жінки потягають їх на бездорожя!
— Видно, що нові течії часу сильнійші, коли жінки потягають за собою сю дійсно колись сильну фалангу, — відповіла тим самим тоном Євгенія.
Урбанович вибрав кілько книжок і попрощався.
Відтоді він часто забігав, і ті його відвідини належали до найприємніших хвиль Євгенії в домі свояків. Вони порушували принципіальні й непринципіальні питаня, а переважно говорили багато про зміст разом прочитаних книжок. Урбанович приходив часом з молоденькою і хорошою жінкою, що так і хапала за серце ангельським поглядом голубих очей. Однак тоді розмова не клеїлась, бо треба було змінювати теми і вибирати такі, щоб і вона могла брати уділ у розмові. Відчував те, мабуть, також і Урбанович, бо найчастійше приходив сам.
Одного разу Євгенія зміркувала, що він мав ніби якесь важнійше діло до неї, і не помилилася.
Коли лишилися самі, що трафлялося часто, він з тайним виразом лиця витягнув з бічної кишені звиток паперу.
— А се що таке цікавеньке приносите мені? — спитала Євгенія.
— Не знаю, чи се буде для вас цікаве. Для мене цікаве буде те, що ви на се скажете?
— Що се?
— Проби мойого пера.
— А! — здивувалась Євгенія і простягнула руку. — Се дійсно цікаве, лишите мені до прочитання?
— Ні, я сам прочитаю, а ви будете ласкаві сказати, чи то що варто.
2. Поміркуй: чому Кобринська обирає діалог з Урбановичем як засіб характеристики Євгенії?
Дружня порада вчителю
Зверніть увагу учнів на те, що початок розмови в тексті подано не випадково — вона допомагає висвітлити важливі риси життя та характеру Євгенії: зокрема утрату дитини, рівень її освіти й ставлення до світу. Саме ці якості — інтелектуальність і критичність мислення — визначають особливий тон усього твору. Кобринська обирає діалог з о. Урбановичем як засіб характеристики — це тонше й глибше, ніж просто повідомити читачеві: «Вона була така й така».
Такий прийом вказує на модерністське оновлення літературної форми — замість зовнішнього опису маємо психологічно вмотивовану поведінку та внутрішній портрет героїні, який постає з самої структури розповіді.
Завдання 3. Дискусія про душу
1. Пригадай розмову Євгенії та Урбановича про його твір. За що Євгенія критикувала текст?
2. Запиши позицію Євгенії та Урбановича щодо цієї проблеми (1-2 речення). Чиї міркування тобі ближчі?
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
3. Об’єднайтеся в пари і влаштуйте коротку дискусію, попередньо визначивши роль:
- Роль Євгенії: письменник має право проникати в душу інших, бо саме це — суть таланту.
- Роль Урбановича: ніхто не може знати, що в чужій душі, тому треба писати лише те, що бачиш.
Дружня порада вчителю
Ця частина уроку — ідеальний момент, щоб перевести обговорення з площини «правильно/неправильно» в площину «чому герої мислять саме так». Запропонуйте учням не поспішати з оцінками, а уважно дослухатися до позицій обох героїв.
Запиши:
1. Один факт про модернізм, фемінізм або психологічний ескіз, який ти найкраще запам’ятав.
2. Дві думки, які виникли під час дискусії.
3. Три слова для характеристики твору «Душа».
Уяви, що ти книжковий блогер, і напиши короткий допис про цей твір у стилі публікації в соцмережі.
💬 «Душа» — це…
#Кобринська #думкивголос #психологіявлітературі
Ще раз прочитай психологічний ескіз «Душа» Наталії Кобринської. За допомогою чого вона створила атмосферу, від якої у Ольги Кобилянської «бігали мурашки по плечах»? Коротко занотуй.
Гачок:
Швець, Алла. Жінка з хистом Аріадни: Життєвий світ Наталії Кобринської в генераційному, світоглядному і творчому вимірах: монографія / Алла Швець; Інститут Івана Франка НАН України; Лекторій СУА з жіночих студій УКУ; ВГО «Союз Українок». ― Львів, 2018. ― 752 с. ― (Серія «Літературознавчі студії»; вип. 23).
Теорія:
Павличко, Соломія. Фемінізм / Передм. Віри Агеєвої. — К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2002. — 322 с.
Завдання 1: https://chytomo.com/nataliia-kobrynska-za-dukhom-chasu-j-ukrainskoho-zhinochoho-rukhu/
https://youtu.be/3fjwzXEregw?si=QHhP7qp95Jw0NuXT
Тема. Знайомство з Наталією Кобринською та її «Душею». Література і модернізм
Урок 5
- модернізм;
- фемінізм;
- психологічний ескіз;
- критика;
- рецепція.
.
Психологічний ескіз «Душа» Наталії Кобринської.
Твір про душу назвали текстом без душі! Поміркуй, чому сучасники Наталії Кобринської розкритикували її психологічний ескіз?
Ознайомся з висловлюваннями про твір. Уважно прочитай відповідь письменниці Івану Франку. У чому полягає суть конфлікту?
Візьми участь у дискусії з класом: чи завжди у творі мають бути події та пригоди?
Завдання: розглянь картини XVIII та XX століття й поміркуй, яка між ними різниця? Що кардинально відрізняє їх?
| XVIII століття | XX століття |
- Модернізм — це мистецький бунт проти традицій. У літературі письменники-модерністи не хотіли писати як їхні попередники. Вони відмовлялися від чітких сюжетів, багато говорили про психологію та внутрішні переживання. Їм цікавіше було не те, що сталося, а те, що людина відчуває всередині і як саме це описано.
«Душа» — саме такий твір. Тут нема великої драми чи пригод, але є дуже глибоке занурення у внутрішній світ персонажів.
Які ще модерністські твори української літератури ти знаєш?
Літературознавиця Соломія Павличко писала, що на межі ХІХ–ХХ століть українська література розвивалася у конфлікті двох підходів:
- народницького (твори про народ, село, традиції, патріотизм);
- модерністського (про нову європейську людину, інтелектуальні теми, психологію).
А ще, за словами Павличко, існував конфлікт між чоловічим і жіночим письмом — тобто між традиційним, патріархальним баченням жінки й новими феміністичними ідеями.
- Фемінізм — це боротьба за жіночі права.
У літературі це виявляється через розповідь про справжнє життя жінок, їхній біль та проблеми. Це не завжди про протести — у літературі це насамперед прагнення розповісти про жіночий досвід так, як його раніше не показували: не як прикрасу сюжету, а як повноцінний, глибокий внутрішній світ.
- Психологічний ескіз — це літературний жанр, у якому автор заглиблюється у внутрішній світ героя та детально описує його думки та емоції. Головне у цьому жанрі — не зовнішні події, а глибинне розкриття переживань і характеру персонажа.
Завдання 1. «Мама українського фемінізму» — якою вона була?
Переглянь відео літературознавців Ростислава Семківа і Віри Агеєвою про Наталію Кобринську (з початку і до 8 хвилини). Запиши найцікавіші факти про письменницю.
https://youtu.be/3fjwzXEregw?si=VBn-Cg95_dEt7CYp
Коротка біографічна довідка
Наталія Кобринська (до шлюбу Озаркевич; 8 червня 1855, село Белелуя, Снятинського повіту — 22 січня 1920, Болехів). Була однією з найперших активісток українського жіночого руху на Галичині, сформулювала його основні ідеї та транслювала їх через власну письменницьку і видавничу діяльність. Вона заснувала Товариство руських женщин, щоб займатись просвітою жінок, а згодом — і жіночий альманах «Перший вінок», де публікувались Олена Пчілка, Леся Українка та інші модерністки. Кобринська послідовно відстоювала ідею, що без активної участі жіноцтва створити культурну й політичну незалежну націю неможливо.
Завдання 2. З чого складається образ?
1. Перечитай діалог між Євгенією та о. Урбановичем на початку твору. Що ми дізнаємося про героїню через цю розмову?
— З принципіального боку, — говорила дальше пані Євгенія, — се розв’язане ніби неважне, та в дійсності се варварський замах наших ворогів на вищу освіту руського духовенства, якої воно мусило набиратися в таких центрах, як Відень.
— Зовсім справедливо. Наші вороги підхопили, що питомці, виховані у Відні, все-таки поза мертву теологічну науку захоплювали ширшу освіту, знайомилися з поступовим змаганєм науки, з її ідеалами.
— Тепер справді вже, не можна буде надіятись ніякої вищої освіти по священиках, вихованих в приватних закладах провінціальних міст.
— Се на те й придумано, щоби виходили аскети, люди без пожитку для власної вітчини, — говорив Урбанович.
В часі тої розмови Євгенія положила на стіл книжку, котру держала в руках, коли Савина впровадила молодого панотця.
О. Урбанович цікаво споглядав на заголовок книжки, котрого здалека не міг відчитати.
— Пані добродійка позволять переглянути? — сказав по хвилі, користаючи з першої довшої павзи в бесіді і протягнув руку по книжку.
— Дуже прошу, я сама належу до тих, що, як бачать книжку, не можуть здержати себе, щоби не переглянути її.
О. Урбанович прудко перевертав картки книжки, причім його очі жадно блищали.
— Ось річ, котру я бажав ще давніше прочитати, та коли виїхав з Відня, ніяк було з чимсь подібним подибатись.
— Се книжка не цілком свіжа й можна її дістати не лиш у кожній книгарні, але й по антикварнях.
— В кождім разі треба грошей, — засміявся молодий чоловік.
— Се ж недороге.
— Як для кого. Я вже, як кандидат до духовного стану, не посідав ніколи мамони, так противної священичому покликаню, а тим менше тепер, коли став священиком.
— Ви без сумніву жонаті?
— Розуміється. Целібат буде вже, здається, доконечним наслідком новійшої школи.
— Тож, видко, ви не мали практичності теперішніх молодих людей, що, вступаючи в зв’язок родинного житя, стараються передовсім запомогти свою касу посагом жінки.
— Противно. Гадаю, що я дав тим доказ великої практичності, бо не шукав грошей, женився без маєтку й так не дознав бодай розчаруваня, котре так часто трафляєся, коли чоловік жениться задля маєтку.
Обоє весело засміялись.
— Коли вам се зробить приємність, то можу позичити вам сю книжку.
— Зробите мені, добродійко, більше як приємність, а правдиву ласку, бо оскільки міркую по тутешніх обставинах, тут не тяжко й зовсім забути читати.
— Бодай, доки я буду, не забудете, бо я привезла з собою ще дещо цікавійше.
Євгенія вичислила кілька новійших книжок. О. Урбанович не знав ані одної з них.
— Принесу вам показати.
Заки о. Урбанович зміг здобутися на чемну формулку, щоб не трудилась, вона встала й пішла до свого покою.
— Незвичайно симпатична жінка, — сказав Урбанович до пані Савини, що, запрезентувавши його Євгенії, лишила їх була самих, а тепер, власне, вернула до покою.
— Однак видко, що жите не все їй усміхався. Якийсь сум пробивавсь в кождім єї погляді і руху, хоч ніби весело говорить і сміється, — додав з натиском.
— Житє людське не ллється медом, — відповіла, покивуючи головою, Савина. — Але той смуток, що дійсно, як кажете, пробивається з кожного єї погляду і руху, лишився у неї по страті сина, одинокої дитини.
Розмова їх перервалася, бо Євгенія, власне, вернула з книжками й положила їх перед Урбановичем.
О. Урбанович переглянув книжки й завважав жартуючи, що се не конче відповідна лектура для священиків і жінок. Донедавна священики були одинокими провідниками жінок, а тепер жінки потягають їх на бездорожя!
— Видно, що нові течії часу сильнійші, коли жінки потягають за собою сю дійсно колись сильну фалангу, — відповіла тим самим тоном Євгенія.
Урбанович вибрав кілько книжок і попрощався.
Відтоді він часто забігав, і ті його відвідини належали до найприємніших хвиль Євгенії в домі свояків. Вони порушували принципіальні й непринципіальні питаня, а переважно говорили багато про зміст разом прочитаних книжок. Урбанович приходив часом з молоденькою і хорошою жінкою, що так і хапала за серце ангельським поглядом голубих очей. Однак тоді розмова не клеїлась, бо треба було змінювати теми і вибирати такі, щоб і вона могла брати уділ у розмові. Відчував те, мабуть, також і Урбанович, бо найчастійше приходив сам.
Одного разу Євгенія зміркувала, що він мав ніби якесь важнійше діло до неї, і не помилилася.
Коли лишилися самі, що трафлялося часто, він з тайним виразом лиця витягнув з бічної кишені звиток паперу.
— А се що таке цікавеньке приносите мені? — спитала Євгенія.
— Не знаю, чи се буде для вас цікаве. Для мене цікаве буде те, що ви на се скажете?
— Що се?
— Проби мойого пера.
— А! — здивувалась Євгенія і простягнула руку. — Се дійсно цікаве, лишите мені до прочитання?
— Ні, я сам прочитаю, а ви будете ласкаві сказати, чи то що варто.
2. Поміркуй: чому Кобринська обирає діалог з Урбановичем як засіб характеристики Євгенії?
Завдання 3. Дискусія про душу
1. Пригадай розмову Євгенії та Урбановича про його твір. За що Євгенія критикувала текст?
2. Запиши позицію Євгенії та Урбановича щодо цієї проблеми (1-2 речення). Чиї міркування тобі ближчі?
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
__________________________________________________________________________________
3. Об’єднайтеся в пари і влаштуйте коротку дискусію, попередньо визначивши роль:
- Роль Євгенії: письменник має право проникати в душу інших, бо саме це — суть таланту.
- Роль Урбановича: ніхто не може знати, що в чужій душі, тому треба писати лише те, що бачиш.
Запиши:
1. Один факт про модернізм, фемінізм або психологічний ескіз, який ти найкраще запам’ятав.
2. Дві думки, які виникли під час дискусії.
3. Три слова для характеристики твору «Душа».
Уяви, що ти книжковий блогер, і напиши короткий допис про цей твір у стилі публікації в соцмережі.
💬 «Душа» — це…
#Кобринська #думкивголос #психологіявлітературі
Ще раз прочитай психологічний ескіз «Душа» Наталії Кобринської. За допомогою чого вона створила атмосферу, від якої у Ольги Кобилянської «бігали мурашки по плечах»? Коротко занотуй.
Гачок:
Швець, Алла. Жінка з хистом Аріадни: Життєвий світ Наталії Кобринської в генераційному, світоглядному і творчому вимірах: монографія / Алла Швець; Інститут Івана Франка НАН України; Лекторій СУА з жіночих студій УКУ; ВГО «Союз Українок». ― Львів, 2018. ― 752 с. ― (Серія «Літературознавчі студії»; вип. 23).
Теорія:
Павличко, Соломія. Фемінізм / Передм. Віри Агеєвої. — К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2002. — 322 с.
Завдання 1: https://chytomo.com/nataliia-kobrynska-za-dukhom-chasu-j-ukrainskoho-zhinochoho-rukhu/
https://youtu.be/3fjwzXEregw?si=QHhP7qp95Jw0NuXT
Ділись та обговорюй важливе