Урок 58

Урок 58

---

Формула успіху (супергероя)

Поглиблення: складені сполучники, прийменники з допустовим значенням.
Повторення: словосполучення

• оточення;
• комунікація;
• формула успіху;
• складені сполучники;
• прийменники з допустовим значенням;
• словосполучення.

---

Пригадай формулу,  виведену на першому уроці про успіх. Уточни її, враховуючи знання про мету, мотивацію, роль дисципліни, зусиль, а також про часову обмеженість людини.

Візуалізуй нову формулу через пікторами.

Об’єднайтеся в групи. Презентуйте кожен/а свою ідею. Виведіть спільну формулу, узагальнивши всі варіанти.

Які складові були спільними? Якими знаками відрізнялися формули? У чому перевага спільного варіанта?

Порада для вчителя

Єдино правильної формули не існує. Важливим є обґрунтування вибору складників. Інфографіка нижче — як зразок.

---

Завдання 1

Деякі формули успіху містили такий компонент, як підтримка, комунікація. З’ясуймо, наскільки він важливий. Об’єднайтеся в мінігрупи. Опрацюйте тексти —- фрагменти оповідань Наталки Малетич зі збірки “Щоденник ельфа”. Проаналізуйте їх відповідно до таких позицій:

• вплив оточення на особистість;
• комунікація як інструмент подолання труднощів;
• взаємозв’язок комунікації, підтримки й мислення зростання.

Підготуйтеся презентувати узагальнені висновки.

Підказка для вчительства. Якщо в класі велика кількість учнів й учениць, то краще сформуйте більше ніж три мінігрупи, тоді кілька з них працюватимуть над тим самим текстом. Це створить додаткові можливості для альтернативних рішень.

Сигнальні фрази, які допоможуть узагальнити напрацьоване в групі:

• Оточення може впливати на особу так: …. Щоб цей влив сприяв зростанню, треба …
• Вибудовуючи спілкування, важливо враховувати …  Комунікація стане інструментом подолання труднощів, якщо…
• У поведінці героїв ми простежили такі ознаки фіксованого мислення / мислення зростання: … Якісна комунікація є помічною, коли …

Текст для групи 1

Свято першого снігу

Ліве скельце моїх окулярів хруснуло і скалки, черкнувши щоку, посипались додолу. Тепер я навіть не могла розгледіти, хто влучив мені сніжкою просто в обличчя.
– Ой, у тебе кров на щоці! – вигукнула Ліза. І мене миттю оточили дівчата. Я мимоволі притулила до щоки сніжку, щоб так сильно не щеміло. На білому розійшлась невеличка яскраво-червона пляма.
– Треба до медсестри! – гукнула Настя.
– Може, ліпше додому, а то вчителька сваритиме, – запропонувала Карина.
– Ага. Тут вчителька, а вдома – мама, – докинула Софія.
– І нащо ти висовувалась, очкаричка! Тепер ми продули, – сердито кинув Влад, у якого «ашки», скориставшись нашим сум’яттям, влучили тричі. А коли «вбити» ватажка – гра закінчувалась.
– Ти не бачиш, вона справді по ранена, – заступилась за мене Ліза, притуляючи мені до щоки паперову серветку.
Влад знітився і грізно загукав до «ворогів»:
– Хто кинув сніжку в Христю?! Придурки, ви їй окуляри роз били!
Невдовзі мене оточили вже й дівчата і хлопці з 6-А. Всі давали якісь поради: легко радити – не їм же пояснювати моїй мамі, що доведеться лагодити окуляри. Дурні окуляри! Скільки я просила маму купити мені лінзи – он Карина носить, і Настя, і не мають клопоту! Та ні, мама постійно каже: ти ще замала! А тато додає, що і Стів Джобс мав на носі окуляри – і це круто! Ну, якби я була Джобсом, то теж би не комплексувала. Може…
Я не хотіла плакати, та сльози потекли самі, роз ’їдаючий по різану щоку, що й без того пекла вогнем.
– Не плач, я скажу твоїй мамі, що то я розбив, – раптом тихо озвався біля мене непоказний «ашка» з нашого будинку – такий дрібний, що всі його називали Дмитриком.
Усі полегшено зітхнули (не доведеться брати провину на себе!) і стали розбирати по кидані на купу наплічники та торбинки.
Дмитрик тюпав коло нас із Лізою , тягнучи ще й мій наплічник, і зніяковіло мовчав. Увесь святковий настрій куди й подівся. Ліза щось там радила мені й торохкотіла, аж поки не забігла у свій дім, а далі ми пішли удвох.
– Я справді не хотів, – укотре сказав хлопець, коли я перед своїм під’їздом витягла з кишені понівечені окуляри і стала їх скептично роздивлятися.
– І що я скажу мамі? – зітхнула я.
– Правду.

Дмитрик подався вслід за мною на третій поверх і навіть сам натиснув ґудзик дзвоника на наших дверях.
– Що сталося?! – зойкнула мама, відчинивши нам, і враз приклала долоню до уст, щоб не розбудити мою маленьку сестричку Улянку.
– Вибачте, я розбив Христі окуляри, коли ми грали в снігову війну, – по шепки пояснив Дмитрик, не ховаючи погляду. – Я віддам свою скарбничку, щоб їх полагодити.
Мама сказала «не треба», зітхнула і запросила нас обох заходити. Вона поставила на газ чайник, тим часом промила мені перекисом щоку і заліпила пластиром, чомусь навхрест.
Дмитрик усміхнувся:
– Ти – єдиний справді поранений воїн.
Я бачила, що йому й досі ніяково, але раділа, що ані мені, ані Дмитрику не перепало на горіхи.

Текст для групи 2

Мені тринадцятий минало

Врешті-решт довелось нашу вечірку завершувати, бо Віталик з хлопцями набрались пивом і стали по водитись надто гучно і неадекватно. Костик норовив пити пиво з горла, незважаючи на будь-які заборони. А Віталик і Юра рвались запалювати просто в піцерії бенгальські вогні і волали «хеппі бьосдей ту ю» та вимагали в офіціантки шампанське. Я буквально випер їх на вулицю завдяки Оленці і пішов роз раховуватись…
Саме тут мене й очікував неприємний сюрприз . Сума, на яку ми «погуляли», удвічі гривень перевищувала ту, яку мені дав тато. Я не розраховував ні на вісьмох осіб, ні на те, що ми так засидимося.
– Ну і? – офіціантка з-за стійки дивилась на мене напівобурено і напівнасмішкувато. – Нагулялись? Кликати господаря?
– Зараз, я за хвильку, – я метнувся до дверей, маючи надію позичити грошей у друзів, щоб розрахуватися. Але за ними вже й слід прохолов.
– Пішли пиво допивати, – пояснила мені Оленка, заходячи до піцерії.
– То як? Платити будемо? – виріс наді мною кремезний чоловік у сліпучо-білій сорочці поверх джинсів, очевидно, господар закладу.
Оленка знітилась, простягаючи мені п’ятдесятигривневу купюру. Але я не міг взяти в неї грошей, і їх однак би не вистачило. Подзвонити татові чи мамі мені совість не дозволяла. І навіть якби я пішов по свої «запаси»… Але хто мене пустить? З роздумів мене вихопив гучний насмішкуватий голос чоловіка:
– Якщо платити не будемо, то будемо мити посуд.
І він тицьнув мені до рук білого фартушка.
– Я допоможу, – сказала Оленка, подавшись услід за мною на кухню піцерії.
Я відчув, що наші спи ни свердлять зацікавлені погляди відвідувачів, дехто вже хихотів.
Ми мили посуд декілька годин, аж до закриття піцерії. Декілька разів мені дзвонили батьки, яким я мужньо брехав, що ми ще гуляємо з друзями. Щоразу на ці слова Оленка червоніла до самих вух, а невтомні веселі молоді офіціантки ледве стримували сміх, і щойно я клав телефон в кишеню, реготали від душі.
На прощання шеф піцерії потис мою по брижену від води долоню і сказав: «З днем народження, хлопче! З тебе ще будуть люди».
Я так і не зрозумів, насміхався він з мене чи говорив серйозно?

Текст для групи 3

Для Елізи

– Не поїду на конкурс, – буркнула я, відвертаючись від фортепіано.
– То лише мандраж. Ну що, зіграєш? – вчителька роз вернула мене на верткому дзи ґлику, наче маріонетку, обличчям до інструменту.
– Лише мандраж? То рік я була на сцені… як ідіотка повна… Збилася тричі!
Мій голос зірвався на крик, та вчителька була незворушна.
– Твої батьки… – почала було вона, та я урвала:
– От нехай самі їдуть на конкурс і спробують, як то легко!
– Заспокойся, Лізо!
– Клята музика!!!
Мені хотілося по дерти в клоччя ноти і в друзки розтрощити фортепіано.
– Знаєш, на сцені теж можна опанувати себе, якщо гратимеш тільки для кого сь одного , забувши про зал, – промовила Стефанія Теодорівна.
– Як забути про зал? Хіба грати за завісою.
– Дуже просто. Вибираєш в залі одного слухача чи слухачку – і граєш тільки для нього чи неї. Забудь про інших, нехай тебе не лякає така кількість людей.
– Мені не вдасться, у мене просто дерев’яніють руки, в очах чорніє, – скривилася я, згадуючи минулорічне фіаско на конкурсі юних виконавців.
– Можна потренуватися. Глянь, ти й зараз маєш одного , але дуже уважного слухача, – вчителька кивнула вбік вікна, і я по бачила хлопця, що крізь шибку зазирає до нас.
Він відразу відвів погляд і відійшов під пожовклий клен, наче засоромившись, що його впіймали на гарячому.
– Він майже щоразу тут буває, коли в тебе заняття, – сказала вчителька. – То твій друг?
– Та ну, він просто пса тут вічно вигулює, – пи рухнула я, нагледівши неподалік від хлопця жвавого кокер-спаніеля, який гасав за голубами, щойно вони опускалися на асфальт.
У мене взагалі нема хлопця, та я нізащо не сказала б про це учительці. Як я маю зустрічатися з кимось, коли цілими днями вчу уроки і товчу ті клавіші, хай їм грець!
– Ну добре, друг чи не друг, а зіграй врешті «Місячну сонату». Бачиш, публіка чекає, – пожартувала вчителька, хоч мені було не до смішок.
Я зосередилася, міркуючи, чи можливо таке, що той чудик справді приходить сюди послухати мою гру? Невже є ще на світі хлоп ці, крім музикантів, яким подобається Бетховен? У моєму класі всі відверто глузували з моїх занять музикою . Самі вони, якщо й відвідували якісь секції, то хіба танці чи дзюдо або плавання. Здебільшого всі … обговорювали останні комп’ютерні ігри, модні гаджети та шкільні плітки. Я була серед них білою вороною . Батьки чомусь вирішили, що мене чекає велика музична кар’єра. Аби ж то…
Я грала, уявляючи, що коли вийду з класу, він заговорить до мене. Можливо, навіть похвалить мою гру.
– Тепер дуже добре, бачиш, це не так і важко, – промовила вчителька, коли останні акорди сонати розчинилися в повітрі.

---

Завдання 2

Часто персонажі з прочитаних творів діяли всупереч обставинам. Побудувати допустові конструкції допомагають відповідні прийменники й сполучники. Опрацюй теоретичний матеріал. У поданих нижче реченнях промаркуй прийменники з допустовим значенням зеленим, а складені сполучники —- жовтим кольором. Постав потрібні розділові знаки.

Категорії	Прийменники з допустовим значенням	Складені допустові сполучники
Приклади	попри, незважаючи на, на відміну від, всупереч	незважаючи на те що, дарма що, попри те що
Особливості оформлення конструкцій на письмі	Якщо обставини, виражені прийменниковими конструкціями, не є уточненням до попередніх обставин у реченні, можливість їх змістового й, відповідно, інтонаційного виділення обмежується і, отже, відокремлення стає менш обов’язковим, пор., наприклад: Погода, всупереч сподіванням, різко погіршилася і Погода всупереч сподіванням різко погіршилася.   Звороти з прийменниками незважаючи (невважаючи) на переважно відокремлюємо, крім випадків їхнього тісного змістового зв’язку з дієсловом, причому в постпозиції до нього, пор.: Пані чогось тихо, але нерозважно плакала, невважаючи на всі ласки Марії Дмитрівни (Дніпрова Чайка) і Діяти незважаючи на обставини.	Вказують на початок підрядної частини складного сполучникового речення, яку потрібно відокремлювати комою / комами, якщо підрядна допустова стоїть після головної чи іншої підрядної частини: Її допустили до іспитів, попри те що проєкт так і залишився на папері.   Кома не потрібна, якщо йдеться про однорідну підрядність, де частини поєднані сполучником і: Він пішов на збори, незважаючи на те що почувався хворим і дощ лив як відра.   Важливо: кому ставлять одну — перед усім складеним сполучником.
Розрізнення прийменників із допустовим значенням і сполучників	Уживається з іменником / іменною частиною мови; до складу не входить компонент що; конструкція не має ще однієї граматичної основи: Учора, незважаючи на сонячну погоду, було холодно.	Після складеного сполучника є ще одна граматична основа: Незважаючи на те що, надворі було холодно.

Порада для вчителя

Якщо дозволяє час на уроці й учнівство працює швидко, запропонуйте одне з речень зі прийменниковою конструкцією перебудувати на складнопідрядне допустове зі складеним сполучником і поспостерігати за змінами.

Речення для аналізу:

1. Незважаючи на початкову недовіру між партнерами ми змогли налагодити співпрацю.
2. Незважаючи на те що інформація надходила із запізненням команда уникла критичних помилок.
3. Команда успішно реалізувала проєкт попри відсутність чітких інструкцій .
4. Незважаючи на зовнішній тиск лідер виконав свої обіцянки.
5. Попри те що учасники працювали дистанційно спільна робота стала успішною.
6. Переговорники знайшли взаємовигідне рішення незважаючи на те що сторони мали протилежні інтереси.

---

Завдання 3

Напиши есе на одну з тем:

1. Комунікація як ключовий ресурс для досягнення успіху.
2. Чому успіх часто залежить не лише від моїх зусиль, а й від оточення.
3. Мій успіх і соціальні мережі: допомога чи відволікання.
4. Як формувати оточення, що допомагає рости та досягати успіху.
5. Відповідальність за помилки: чи є місце для брехні на шляху до успіху.

Використай в тексті одну прийменникову конструкція з допустовим значенням й одне складнопідрядне допустове речення зі складеним сполучником.

Завершивши, об’єднайтеся в пари й дайте зворотний зв’язок одне одному. Для цього скористайтеся контрольним списком.

Порада для вчителя

Для роботи над есе забезпечте учнівству можливість переглядати всі три тексти, опрацьовані на уроці, а не лише той, із яким безпосередньо працювали в групі.

Контрольний список:

• Теза чітко сформульована.
• Теза потребує доведення, не є фактом.
• Є три різні аргументи.
• Аргументи пов’язані з тезою.
• Кожен наступний аргумент підсилює попередній.
• До кожного аргументу є приклад.
• Приклади наведені з прочитаних на уроці текстів.
• Приклад підтверджує правдивість аргументу.
• Кожен приклад прокоментований.
• Наприкінці роботи подано висновок.
• Висновок узагальнює написане.
• Висновок відповідає тезі.
• У роботі вжито одну прийменникову конструкція з допустовим значенням й одне складнопідрядне допустове речення зі складеним сполучником.

Завдання 4. Рефлексія

Яка складова вашої формули успіху потребує найбільшої уваги? Назви одне з можливих практичних рішень для її посилення.

---

1. Матетич Н. Щоденник ельфа. Львів : Видавництво старого Лева, 2015. С. 7–10, 81–83, 160–162.
2. Український правопис : Довідкове видання / НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ. Київ : Науково-виробниче підприємство «Видавництво “Наукова думка” НАН України», 2019. С. 219.

Урок 58

---

Формула успіху (супергероя)

Поглиблення: складені сполучники, прийменники з допустовим значенням.
Повторення: словосполучення

• оточення;
• комунікація;
• формула успіху;
• складені сполучники;
• прийменники з допустовим значенням;
• словосполучення.

---

Пригадай формулу,  виведену на першому уроці про успіх. Уточни її, враховуючи знання про мету, мотивацію, роль дисципліни, зусиль, а також про часову обмеженість людини.

Візуалізуй нову формулу через пікторами.

Об’єднайтеся в групи. Презентуйте кожен/а свою ідею. Виведіть спільну формулу, узагальнивши всі варіанти.

Які складові були спільними? Якими знаками відрізнялися формули? У чому перевага спільного варіанта?

---

Завдання 1

Деякі формули успіху містили такий компонент, як підтримка, комунікація. З’ясуймо, наскільки він важливий. Об’єднайтеся в мінігрупи. Опрацюйте тексти —- фрагменти оповідань Наталки Малетич зі збірки “Щоденник ельфа”. Проаналізуйте їх відповідно до таких позицій:

• вплив оточення на особистість;
• комунікація як інструмент подолання труднощів;
• взаємозв’язок комунікації, підтримки й мислення зростання.

Підготуйтеся презентувати узагальнені висновки.

Підказка для вчительства. Якщо в класі велика кількість учнів й учениць, то краще сформуйте більше ніж три мінігрупи, тоді кілька з них працюватимуть над тим самим текстом. Це створить додаткові можливості для альтернативних рішень.

Сигнальні фрази, які допоможуть узагальнити напрацьоване в групі:

• Оточення може впливати на особу так: …. Щоб цей влив сприяв зростанню, треба …
• Вибудовуючи спілкування, важливо враховувати …  Комунікація стане інструментом подолання труднощів, якщо…
• У поведінці героїв ми простежили такі ознаки фіксованого мислення / мислення зростання: … Якісна комунікація є помічною, коли …

Текст для групи 1

Свято першого снігу

Ліве скельце моїх окулярів хруснуло і скалки, черкнувши щоку, посипались додолу. Тепер я навіть не могла розгледіти, хто влучив мені сніжкою просто в обличчя.
– Ой, у тебе кров на щоці! – вигукнула Ліза. І мене миттю оточили дівчата. Я мимоволі притулила до щоки сніжку, щоб так сильно не щеміло. На білому розійшлась невеличка яскраво-червона пляма.
– Треба до медсестри! – гукнула Настя.
– Може, ліпше додому, а то вчителька сваритиме, – запропонувала Карина.
– Ага. Тут вчителька, а вдома – мама, – докинула Софія.
– І нащо ти висовувалась, очкаричка! Тепер ми продули, – сердито кинув Влад, у якого «ашки», скориставшись нашим сум’яттям, влучили тричі. А коли «вбити» ватажка – гра закінчувалась.
– Ти не бачиш, вона справді по ранена, – заступилась за мене Ліза, притуляючи мені до щоки паперову серветку.
Влад знітився і грізно загукав до «ворогів»:
– Хто кинув сніжку в Христю?! Придурки, ви їй окуляри роз били!
Невдовзі мене оточили вже й дівчата і хлопці з 6-А. Всі давали якісь поради: легко радити – не їм же пояснювати моїй мамі, що доведеться лагодити окуляри. Дурні окуляри! Скільки я просила маму купити мені лінзи – он Карина носить, і Настя, і не мають клопоту! Та ні, мама постійно каже: ти ще замала! А тато додає, що і Стів Джобс мав на носі окуляри – і це круто! Ну, якби я була Джобсом, то теж би не комплексувала. Може…
Я не хотіла плакати, та сльози потекли самі, роз ’їдаючий по різану щоку, що й без того пекла вогнем.
– Не плач, я скажу твоїй мамі, що то я розбив, – раптом тихо озвався біля мене непоказний «ашка» з нашого будинку – такий дрібний, що всі його називали Дмитриком.
Усі полегшено зітхнули (не доведеться брати провину на себе!) і стали розбирати по кидані на купу наплічники та торбинки.
Дмитрик тюпав коло нас із Лізою , тягнучи ще й мій наплічник, і зніяковіло мовчав. Увесь святковий настрій куди й подівся. Ліза щось там радила мені й торохкотіла, аж поки не забігла у свій дім, а далі ми пішли удвох.
– Я справді не хотів, – укотре сказав хлопець, коли я перед своїм під’їздом витягла з кишені понівечені окуляри і стала їх скептично роздивлятися.
– І що я скажу мамі? – зітхнула я.
– Правду.

Дмитрик подався вслід за мною на третій поверх і навіть сам натиснув ґудзик дзвоника на наших дверях.
– Що сталося?! – зойкнула мама, відчинивши нам, і враз приклала долоню до уст, щоб не розбудити мою маленьку сестричку Улянку.
– Вибачте, я розбив Христі окуляри, коли ми грали в снігову війну, – по шепки пояснив Дмитрик, не ховаючи погляду. – Я віддам свою скарбничку, щоб їх полагодити.
Мама сказала «не треба», зітхнула і запросила нас обох заходити. Вона поставила на газ чайник, тим часом промила мені перекисом щоку і заліпила пластиром, чомусь навхрест.
Дмитрик усміхнувся:
– Ти – єдиний справді поранений воїн.
Я бачила, що йому й досі ніяково, але раділа, що ані мені, ані Дмитрику не перепало на горіхи.

Текст для групи 2

Мені тринадцятий минало

Врешті-решт довелось нашу вечірку завершувати, бо Віталик з хлопцями набрались пивом і стали по водитись надто гучно і неадекватно. Костик норовив пити пиво з горла, незважаючи на будь-які заборони. А Віталик і Юра рвались запалювати просто в піцерії бенгальські вогні і волали «хеппі бьосдей ту ю» та вимагали в офіціантки шампанське. Я буквально випер їх на вулицю завдяки Оленці і пішов роз раховуватись…
Саме тут мене й очікував неприємний сюрприз . Сума, на яку ми «погуляли», удвічі гривень перевищувала ту, яку мені дав тато. Я не розраховував ні на вісьмох осіб, ні на те, що ми так засидимося.
– Ну і? – офіціантка з-за стійки дивилась на мене напівобурено і напівнасмішкувато. – Нагулялись? Кликати господаря?
– Зараз, я за хвильку, – я метнувся до дверей, маючи надію позичити грошей у друзів, щоб розрахуватися. Але за ними вже й слід прохолов.
– Пішли пиво допивати, – пояснила мені Оленка, заходячи до піцерії.
– То як? Платити будемо? – виріс наді мною кремезний чоловік у сліпучо-білій сорочці поверх джинсів, очевидно, господар закладу.
Оленка знітилась, простягаючи мені п’ятдесятигривневу купюру. Але я не міг взяти в неї грошей, і їх однак би не вистачило. Подзвонити татові чи мамі мені совість не дозволяла. І навіть якби я пішов по свої «запаси»… Але хто мене пустить? З роздумів мене вихопив гучний насмішкуватий голос чоловіка:
– Якщо платити не будемо, то будемо мити посуд.
І він тицьнув мені до рук білого фартушка.
– Я допоможу, – сказала Оленка, подавшись услід за мною на кухню піцерії.
Я відчув, що наші спи ни свердлять зацікавлені погляди відвідувачів, дехто вже хихотів.
Ми мили посуд декілька годин, аж до закриття піцерії. Декілька разів мені дзвонили батьки, яким я мужньо брехав, що ми ще гуляємо з друзями. Щоразу на ці слова Оленка червоніла до самих вух, а невтомні веселі молоді офіціантки ледве стримували сміх, і щойно я клав телефон в кишеню, реготали від душі.
На прощання шеф піцерії потис мою по брижену від води долоню і сказав: «З днем народження, хлопче! З тебе ще будуть люди».
Я так і не зрозумів, насміхався він з мене чи говорив серйозно?

Текст для групи 3

Для Елізи

– Не поїду на конкурс, – буркнула я, відвертаючись від фортепіано.
– То лише мандраж. Ну що, зіграєш? – вчителька роз вернула мене на верткому дзи ґлику, наче маріонетку, обличчям до інструменту.
– Лише мандраж? То рік я була на сцені… як ідіотка повна… Збилася тричі!
Мій голос зірвався на крик, та вчителька була незворушна.
– Твої батьки… – почала було вона, та я урвала:
– От нехай самі їдуть на конкурс і спробують, як то легко!
– Заспокойся, Лізо!
– Клята музика!!!
Мені хотілося по дерти в клоччя ноти і в друзки розтрощити фортепіано.
– Знаєш, на сцені теж можна опанувати себе, якщо гратимеш тільки для кого сь одного , забувши про зал, – промовила Стефанія Теодорівна.
– Як забути про зал? Хіба грати за завісою.
– Дуже просто. Вибираєш в залі одного слухача чи слухачку – і граєш тільки для нього чи неї. Забудь про інших, нехай тебе не лякає така кількість людей.
– Мені не вдасться, у мене просто дерев’яніють руки, в очах чорніє, – скривилася я, згадуючи минулорічне фіаско на конкурсі юних виконавців.
– Можна потренуватися. Глянь, ти й зараз маєш одного , але дуже уважного слухача, – вчителька кивнула вбік вікна, і я по бачила хлопця, що крізь шибку зазирає до нас.
Він відразу відвів погляд і відійшов під пожовклий клен, наче засоромившись, що його впіймали на гарячому.
– Він майже щоразу тут буває, коли в тебе заняття, – сказала вчителька. – То твій друг?
– Та ну, він просто пса тут вічно вигулює, – пи рухнула я, нагледівши неподалік від хлопця жвавого кокер-спаніеля, який гасав за голубами, щойно вони опускалися на асфальт.
У мене взагалі нема хлопця, та я нізащо не сказала б про це учительці. Як я маю зустрічатися з кимось, коли цілими днями вчу уроки і товчу ті клавіші, хай їм грець!
– Ну добре, друг чи не друг, а зіграй врешті «Місячну сонату». Бачиш, публіка чекає, – пожартувала вчителька, хоч мені було не до смішок.
Я зосередилася, міркуючи, чи можливо таке, що той чудик справді приходить сюди послухати мою гру? Невже є ще на світі хлоп ці, крім музикантів, яким подобається Бетховен? У моєму класі всі відверто глузували з моїх занять музикою . Самі вони, якщо й відвідували якісь секції, то хіба танці чи дзюдо або плавання. Здебільшого всі … обговорювали останні комп’ютерні ігри, модні гаджети та шкільні плітки. Я була серед них білою вороною . Батьки чомусь вирішили, що мене чекає велика музична кар’єра. Аби ж то…
Я грала, уявляючи, що коли вийду з класу, він заговорить до мене. Можливо, навіть похвалить мою гру.
– Тепер дуже добре, бачиш, це не так і важко, – промовила вчителька, коли останні акорди сонати розчинилися в повітрі.

---

Завдання 2

Часто персонажі з прочитаних творів діяли всупереч обставинам. Побудувати допустові конструкції допомагають відповідні прийменники й сполучники. Опрацюй теоретичний матеріал. У поданих нижче реченнях промаркуй прийменники з допустовим значенням зеленим, а складені сполучники —- жовтим кольором. Постав потрібні розділові знаки.

Категорії	Прийменники з допустовим значенням	Складені допустові сполучники
Приклади	попри, незважаючи на, на відміну від, всупереч	незважаючи на те що, дарма що, попри те що
Особливості оформлення конструкцій на письмі	Якщо обставини, виражені прийменниковими конструкціями, не є уточненням до попередніх обставин у реченні, можливість їх змістового й, відповідно, інтонаційного виділення обмежується і, отже, відокремлення стає менш обов’язковим, пор., наприклад: Погода, всупереч сподіванням, різко погіршилася і Погода всупереч сподіванням різко погіршилася.   Звороти з прийменниками незважаючи (невважаючи) на переважно відокремлюємо, крім випадків їхнього тісного змістового зв’язку з дієсловом, причому в постпозиції до нього, пор.: Пані чогось тихо, але нерозважно плакала, невважаючи на всі ласки Марії Дмитрівни (Дніпрова Чайка) і Діяти незважаючи на обставини.	Вказують на початок підрядної частини складного сполучникового речення, яку потрібно відокремлювати комою / комами, якщо підрядна допустова стоїть після головної чи іншої підрядної частини: Її допустили до іспитів, попри те що проєкт так і залишився на папері.   Кома не потрібна, якщо йдеться про однорідну підрядність, де частини поєднані сполучником і: Він пішов на збори, незважаючи на те що почувався хворим і дощ лив як відра.   Важливо: кому ставлять одну — перед усім складеним сполучником.
Розрізнення прийменників із допустовим значенням і сполучників	Уживається з іменником / іменною частиною мови; до складу не входить компонент що; конструкція не має ще однієї граматичної основи: Учора, незважаючи на сонячну погоду, було холодно.	Після складеного сполучника є ще одна граматична основа: Незважаючи на те що, надворі було холодно.

Речення для аналізу:

1. Незважаючи на початкову недовіру між партнерами ми змогли налагодити співпрацю.
2. Незважаючи на те що інформація надходила із запізненням команда уникла критичних помилок.
3. Команда успішно реалізувала проєкт попри відсутність чітких інструкцій .
4. Незважаючи на зовнішній тиск лідер виконав свої обіцянки.
5. Попри те що учасники працювали дистанційно спільна робота стала успішною.
6. Переговорники знайшли взаємовигідне рішення незважаючи на те що сторони мали протилежні інтереси.

---

Завдання 3

Напиши есе на одну з тем:

1. Комунікація як ключовий ресурс для досягнення успіху.
2. Чому успіх часто залежить не лише від моїх зусиль, а й від оточення.
3. Мій успіх і соціальні мережі: допомога чи відволікання.
4. Як формувати оточення, що допомагає рости та досягати успіху.
5. Відповідальність за помилки: чи є місце для брехні на шляху до успіху.

Використай в тексті одну прийменникову конструкція з допустовим значенням й одне складнопідрядне допустове речення зі складеним сполучником.

Завершивши, об’єднайтеся в пари й дайте зворотний зв’язок одне одному. Для цього скористайтеся контрольним списком.

Контрольний список:

• Теза чітко сформульована.
• Теза потребує доведення, не є фактом.
• Є три різні аргументи.
• Аргументи пов’язані з тезою.
• Кожен наступний аргумент підсилює попередній.
• До кожного аргументу є приклад.
• Приклади наведені з прочитаних на уроці текстів.
• Приклад підтверджує правдивість аргументу.
• Кожен приклад прокоментований.
• Наприкінці роботи подано висновок.
• Висновок узагальнює написане.
• Висновок відповідає тезі.
• У роботі вжито одну прийменникову конструкція з допустовим значенням й одне складнопідрядне допустове речення зі складеним сполучником.

Завдання 4. Рефлексія

Яка складова вашої формули успіху потребує найбільшої уваги? Назви одне з можливих практичних рішень для її посилення.

---

1. Матетич Н. Щоденник ельфа. Львів : Видавництво старого Лева, 2015. С. 7–10, 81–83, 160–162.
2. Український правопис : Довідкове видання / НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ. Київ : Науково-виробниче підприємство «Видавництво “Наукова думка” НАН України», 2019. С. 219.