Урок 6. Людина і природа. Дійові особи «Лісової пісні» і конфлікти між ними. Співжиття людини і природи
Текст, який опрацьовуємо на цьому уроці:
Друга дія драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»
Опорні поняття:
Конфлікт
Біофільний дизайн
Міські та природні простори
На цьому уроці ви попрацюєте з такими результатами навчання:
обґрунтовує, враховуючи різні погляди, ідеї та переконання, власну позицію щодо широкого кола особистісно та суспільно актуальних проблем, зокрема порушених у художньому тексті, медіатексті [12 МОВ 1.6.1-1 П]
окреслює та підтверджує аргументами свою позицію щодо прочитаного тексту чи кількох текстів (зокрема медіатекстів) за тематикою обраного профілю або художніх текстів (медіатекстів), множинних та/або неструктурованих текстів [12 МОВ 2.4.1-2]
На цьому уроці ти:
дізнаєшся принципи біофільного підходу в дизайні;
проаналізуєш конфлікти між дійовими особами «Лісової пісні»;
порівняєш простори, де живуть люди, із просторами природи у драмі.
Гачок
Розділи простори, наведені нижче, на: — ті, де панує природа; — ті, де панує людина; — ті, де панує переважно природа; — ті, де панує переважно людина.
Місто, город, село, містечко, ботанічний сад, сільськогосподарське поле, водосховище, ліс, карʼєр, море, лісосмуга, болото, заплава річки.
Який із них найбільше контрольований людиною? Поміркуй: як можна це врівноважити?
Завдання 1.
Подивись на фотографію будівлі Urban farming office у Вʼєтнамі. Поміркуй: чому його спроєктували саме таким? Що таке рішення дає міському простору?
Прочитай фрагменти статті Хануни-Неллі Амаш про біофільний дизайн та дай відповіді на запитання опісля.
Війна в Україні оголила крихкість архітектури та поставила під сумнів наше уявлення про стабільність і безпеку простору. Ми звикли будувати міста, відгороджуючись від природи — ховаючи життя за бетонними стінами, створюючи ізольовані мікросвіти. Та сьогодні стає очевидно, що справжня стійкість не в матеріалах, а взаємозв’язках: між людиною, природою та середовищем. Природа продовжує своє життя навіть серед руїн, демонструючи те, чого не вистачає сучасній архітектурі — здатність до відновлення, гнучкість і гармонію.
Біофільний підхід пропонує нове бачення архітектури — не як протиставлення людині природи, а як спільного творення середовища, де обидві сторони збагачують одна одну. Цей підхід дозволяє нам не просто відбудовувати зруйноване, а переосмислити саму ідею відбудови — зробити її природною, чутливою й живою.
<…>
Створювати біофільні простори для людей і для природи — не одне й те саме. Коли ми міркуємо: «А як буде зручніше людині?» або «Ой, ця квітка тут негарно виглядає, перенесу її деінде», то часто забуваємо про потреби самих рослин, тварин, комах тощо. У такому випадку біофільний дизайн перетворюється лише на красиву картинку.
Проілюструю це прикладом. Зараз дуже популярно облаштовувати зелені сади всередині офісних будівель — нібито для кращого самопочуття працівників. Проте чи знаєте ви, що вони можуть стати смертельними пастками для птахів? Пташки мають особливості зору, через які вони не сприймають прозорі поверхні. Тож коли бачать сад чи будь-яку іншу рослинність за вікном, то не помічають скла й летять туди, де, як їм здається, можна відпочити або знайти їжу. На жаль, у більшості випадків це завершується їхньою загибеллю. Так, наприклад, у Варшаві біля Палацу культури щороку гинуть тисячі перелітних птахів.
Справжній біофільний дизайн має на меті створювати простори, у яких ні людина, ні природа не завдають шкоди одне одному.
У чому особливість біофільного підходу в архітектурі? Яке його головне завдання?
Поміркуй: чи нагадує цей принцип те, як до природи ставилися наші предки, зважаючи на прислівʼя та приказки, які ми розбирали на минулому уроці? Чи імпонує тобі такий підхід? Обґрунтуй свою думку.
Поміркуй: хто з персонажів «Лісової пісні» міг би дотримуватися біофільного підходу?
Завдання 2.
У другій дії ми можемо спостерігати за двома просторами: подвірʼям Лукаша та лісом. Порівняй їх між собою.
Ліс
Подвірʼя Лукаша
Хто «керує» цим простором?
Чи гармонійний простір?
Чи є у ньому місце Мавці? Чому?
Чи є у ньому місце Лукашу? Чому?
Чи щасливі жителі цього простору? Чому?
Якими трьома прикметниками можна описати цей простір?
Хто з дійових осіб почувається досить добре в обох просторах? Чому?
До якого з цих просторів ти хотів би / хотіла б належати?
Який з цих просторів видається тобі затишнішим? Чому?
Дружня порада вчителю
У цьому завданні можна проговорити, що зазвичай якраз-таки ліс постає «темним, чужим і небезпечним» простором. Тоді як у «Лісовій пісні» ліс здається гармонійнішим за людське подівірʼя.
Завдання 3.
Прочитай фрагмент діалогу матері Лукаша та дядька Лева. У чому полягає причина конфлікту?
Лев Що ти, сестро, так уїдаєш раз у раз на дівку? Чи то вона тобі чим завинила?
Мати А ти, братуню, вже б не відзивався, коли не зачіпають! Ти б іще зібрав сюди усіх відьом із лісу.
Лев Якби ж воно такеє говорило, що тямить, ну, то й слухав би, а то… «відьом із лісу»! — де ж є відьма в лісі? Відьми живуть по селах…
Мати То вже ти на тому знаєшся… Та що ж, принаджуй ту погань лісову, то ще діждешся колись добра!
Лев А що ж? таки й діжду. Що лісове, то не погане, сестро, — усякі скарби з ліса йдуть…
Поміркуй: чому кожен вважає, що інший/інша говорять казна-що?
Враховуючи світ «Лісової пісні», поміркуй: хто з них все ж краще знається на правилах — на тому, що в ньому можливо, а що ні?
Пригадай, які претензії висувала матір Лукаша до Мавки. Чи можна звести їхній конфлікт до простих непорозумінь у веденні господарства? Обґрунтуй свою думку та сформулюй, яке головне непорозуміння між Мавкою та матірʼю Лукаша. На чиєму боці Лукаш? Поміркуй: чи можна подолати це непорозуміння?
Завдання 4.
У другій дії є приклади двох типів стосунків: Мавки і Лукаша та Мавки і Перелесника. Прочитай фрагмент осіннього діалогу Мавки та Перелесника. Дай відповіді на запитання опісля.
З лісу вибігає Перелесник.
Мавка Знов ти? (Наміряється втікати).
Перелесник (зневажливо) Не бійся, не до тебе. Хтів я одвідати Русалоньку, що в житі, та бачу, вже вона заснула. Шкода… А ти змарніла щось.
Мавка (гордо) Тобі здається!
Перелесник Здається, кажеш? Дай я придивлюся. (Підходить до неї. Мавка відступає). Та ти чого жахаєшся? Я знаю, що ти заручена, — не зачеплю.
Мавка Геть! не глузуй!
Перелесник Та ти не сердься, — що ж, коли я помилився… Слухай, Мавко, давай лиш побратаємось.
Мавка З тобою?
Перелесник А чом же ні? Тепер ми восени, тепер, бач, навіть сонце прохололо, і в нас простигла кров. Таж ми з тобою колись були товариші, а потім чи грались, чи кохались — трудно зважить, — тепер настав братерства час. Дай руку. (Мавка трохи нерішуче подає йому руку.) Дозволь покласти братній поцілунок на личенько твоє бліде. (Мавка одхиляється, він все-таки її цілує.) О, квіти на личеньку одразу зацвіли! — цнотливії, незапашні, осінні… (Не випускаючи її руки, оглядається по галяві.) Поглянь, як там літає павутиння, кружляє і вирує у повітрі… Отак і ми… (Раптом пориває її в танець.) Так от і ми кинемось, ринемось в коло сами! Зорі пречисті, іскри злотисті, ясні та красні вогні променисті, все, що блискуче, — все те летюче, все безупинного руху жагуче! Так от і я… так от і я… Будь же мов іскра, кохана моя!
Прудко вирує танець. Срібний серпанок на Мавці звився угору, мов блискуча гадючка, чорні коси розмаялись і змішалися з вогнистими кучерями Перелесника.
Мавка Годі!.. ой годі!..
Перелесник В щирій загоді не зупиняйся, кохана, й на мить! Щастя — то зрада, будь тому рада, — тим воно й гарне, що вічно летить! (Танець робиться шаленим.)
Чому підпорядковані стосунки між Мавкою та Перелесником? Чи можна назвати це пристрастю чи навіть коханням? Чому?
Пригадай природу Перелесника. Його поведінка у цій сцені — це свідоме силування Мавки чи його природа?
Перечитай їхню розмову, що відбулася навесні — після зустрічі Мавки та Лукаша. Чому Перелесник дивується поведінці Мавки? Чому Мавка поводиться саме так?
Мавка (нетерпляче) Годі!
Перелесник Як ти обірвала річ мою сердито! (Смутно і разом лукаво). Ти хіба забула про торішнє літо?
Мавка (байдуже) Ох, торішнє літо так давно минуло! Що тоді співало, те взимі заснуло. Я вже й не згадаю!
Перелесник (таємничо нагадуючи) А в дубовім гаю?..
Мавка Що ж там? Я шукала ягідок, грибків…
Перелесник А не приглядалась до моїх слідків?
Мавка В гаю я зривала кучерики з хмелю…
Перелесник Щоб мені послати пишную постелю.
Мавка Ні, щоб перевити се волосся чорне!
Перелесник Сподівалась: може, миленький пригорне?
Мавка Ні, мене береза ніжно колихала.
Перелесник А проте… здається… ти когось кохала?
Мавка Ха-ха-ха! Не знаю! Попитай у гаю. Я піду квітчати дрібним рястом коси… (Подається до лісу).
Перелесник Ой гляди! Ще змиють їх холодні роси!
Мавка Вітерець повіє, сонечко пригріє, то й роса спаде! (Зникає в лісі).
Перелесник Постривай хвилину! Я без тебе гину! Де ти? Де ти? Де?
На противагу взаєминам з Перелесником — які стосунки між Мавкою та Лукашем? Чому вони підпорядковуються?
Коли Мавка усвідомила це підпорядкування? Чи згодна вона йому коритися? Чи згодний Лукаш?
Прочитай фрагмент розмови вже Лукаша з Мавкою. Які упередження тяжіють над Лукашем? Чому їх не розуміє Мавка?
Мавка (Смутно-закохано дивиться на нього і мовчить хвилинку.) Заграй мені, коханий, у сопілку, нехай вона все лихо зачарує!
Лукаш Ей, не пора мені тепера грати!
Мавка То пригорни мене, щоб я забула осю розмову.
Лукаш (оглядається) Цить! почують мати! Вони вже й так тебе все називають накидачем…
Мавка (спалахнула) Так! хто не зріс між вами, не зрозуміє вас! Ну, що се значить «накинулась»? Що я тебе кохаю? Що перша се сказала? Чи ж то ганьба, що маю серце не скупе, що скарбів воно своїх не криє, тільки гойно коханого обдарувало ними, не дожидаючи вперед застави?
Лукаш Була надія, що віддячусь потім.
Мавка І знов чудне, незрозуміле слово — “віддячуся”… Ти дав мені дари, які хотів, такі були й мої — неміряні, нелічені…
Лукаш То й добре, коли ніхто не завинив нікому. Ти се сама сказала — пам’ятай.
Завдання 5.
Прочитай фрагменти з І та з ІІ дій, знайди, що у них спільного та дай відповіді на запитання опісля.
1. Мавка, зачарована, тихо колишеться, усміхається, а в очах якась туга, аж до сліз; Лукаш, завваживши те, перестає грати.
Лукаш Ти плачеш, дівчино?
Мавка Хіба я плачу? (Проводить рукою по очах.) А справді… Ні-бо! то роса вечірня. Заходить сонце… Бач, уже встає на озері туман…
Лукаш Та ні, ще рано!
Мавка Ти б не хотів, щоб день уже скінчився? (Лукаш хитає головою, що не хотів би.)
Мавка Чому?
Лукаш Бо дядько до села покличуть.
Мавка А ти зо мною хочеш бути? (Лукаш киває, потакуючи.) Бачиш, І ти, немов той ясень, розмовляєш.
Лукаш (сміючись) Та треба по-тутешньому навчитись, бо маю ж тута літувати.
Мавка (радо) Справді?
Лукаш Ми взавтра й будуватися почнемо.
Мавка Курінь поставите?
Лукаш Ні, може, хижку, а може, й цілу хату.
Мавка Ви — як птахи: клопочетесь, будуєте кубельця, щоб потім кинути.
Лукаш Ні, ми будуєм навіки.
Мавка Як навіки? Ти ж казав, що тільки літувати будеш тута.
Лукаш (ніяково) Та я не знаю… Дядько Лев казали, що тут мені дадуть грунтець і хату, бо восени хотять мене женити…
Мавка (з тривогою) З ким?
Лукаш Я не знаю. Дядько не казали, а може, ще й не напитали дівки.
Мавка Хіба ти сам собі не знайдеш пари?
Лукаш (поглядаючи на неї) Я, може б, і знайшов, та…
Мавка Що?
Лукаш Нічого…
2. Мавка підводиться і тихою, наче втомленою, походою іде до озера, сідає на похилену вербу, склоняє голову на руки і тихо плаче. Починає накрапати дрібний дощик, густою сіткою заволікає галяву, хату й гай.
Русалка (підпливає до берега і заглядає до Мавки, здивована і цікава.) Ти плачеш. Мавко?
Мавка Ти хіба ніколи не плакала, Русалонько?
Русалка О, я! Як я заплачу на малу хвилинку, то мусить хтось сміятися до смерти!
Мавка Русалко! ти ніколи не кохала…
Русалка Я не кохала? Ні, то ти забула, яке повинно буть кохання справжнє! Кохання — як вода, — плавке та бистре, рве, грає, пестить, затягає й топить. Де пал — воно кипить, а стріне холод — стає мов камінь. От моє кохання! А те твоє — солом’яного духу дитина квола. Хилиться од вітру, під ноги стелеться. Зостріне іскру — згорить не борючись, а потім з нього лишиться чорний згар та сивий попіл. Коли ж його зневажать, як покидьку, воно лежить і кисне, як солома, в воді холодній марної досади, під пізніми дощами каяття.
Мавка (підводить голову) Ти кажеш — каяття? Спитай березу, чи кається вона за тії ночі, коли весняний вітер розплітав їй довгу косу?
Русалка А чого ж сумує?
Мавка Що милого не може обійняти, навіки пригорнути довгим віттям.
Русалка Чому?
Мавка Бо милий той — весняний вітер.
Русалка Нащо ж було кохати їй такого?
Мавка Бо він був ніжний, той весняний легіт, співаючи, їй розвивав листочки, милуючи, розмаяв їй віночка і, пестячи, кропив росою косу… Так, так… він справжній був весняний вітер, та іншого вона б не покохала.
Поміркуй: що означають сльози Мавки у цих сценах? Чим плач Мавки відрізняється від плачу Русалки?
У чому полягає непорозуміння Мавки та Лукаша у першому фрагменті?
Проаналізуй, чим відрізняються розуміння кохання Русалки і Мавки.
Чому Мавка згадує стосунки берези і весняного вітру?
Дружня порада вчителю
Після завдання можна ще раз повернутися до схеми конфліктів з минулого уроку і доповнити її новими дійовими особами і їхніми непорозуміннями.
Рефлексія
Розглянь приклади різних будівель — який з них реалізовано за принципами біофільного дизайну? У якому Мавці було б комфортніше перебувати?
Урок 6. Людина і природа. Дійові особи «Лісової пісні» і конфлікти між ними. Співжиття людини і природи
Текст, який опрацьовуємо на цьому уроці:
Друга дія драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»
Опорні поняття:
Конфлікт
Біофільний дизайн
Міські та природні простори
На цьому уроці ти:
дізнаєшся принципи біофільного підходу в дизайні;
проаналізуєш конфлікти між дійовими особами «Лісової пісні»;
порівняєш простори, де живуть люди, із просторами природи у драмі.
Гачок
Розділи простори, наведені нижче, на: — ті, де панує природа; — ті, де панує людина; — ті, де панує переважно природа; — ті, де панує переважно людина.
Місто, город, село, містечко, ботанічний сад, сільськогосподарське поле, водосховище, ліс, карʼєр, море, лісосмуга, болото, заплава річки.
Який із них найбільше контрольований людиною? Поміркуй: як можна це врівноважити?
Завдання 1.
Подивись на фотографію будівлі Urban farming office у Вʼєтнамі. Поміркуй: чому його спроєктували саме таким? Що таке рішення дає міському простору?
Прочитай фрагменти статті Хануни-Неллі Амаш про біофільний дизайн та дай відповіді на запитання опісля.
Війна в Україні оголила крихкість архітектури та поставила під сумнів наше уявлення про стабільність і безпеку простору. Ми звикли будувати міста, відгороджуючись від природи — ховаючи життя за бетонними стінами, створюючи ізольовані мікросвіти. Та сьогодні стає очевидно, що справжня стійкість не в матеріалах, а взаємозв’язках: між людиною, природою та середовищем. Природа продовжує своє життя навіть серед руїн, демонструючи те, чого не вистачає сучасній архітектурі — здатність до відновлення, гнучкість і гармонію.
Біофільний підхід пропонує нове бачення архітектури — не як протиставлення людині природи, а як спільного творення середовища, де обидві сторони збагачують одна одну. Цей підхід дозволяє нам не просто відбудовувати зруйноване, а переосмислити саму ідею відбудови — зробити її природною, чутливою й живою.
<…>
Створювати біофільні простори для людей і для природи — не одне й те саме. Коли ми міркуємо: «А як буде зручніше людині?» або «Ой, ця квітка тут негарно виглядає, перенесу її деінде», то часто забуваємо про потреби самих рослин, тварин, комах тощо. У такому випадку біофільний дизайн перетворюється лише на красиву картинку.
Проілюструю це прикладом. Зараз дуже популярно облаштовувати зелені сади всередині офісних будівель — нібито для кращого самопочуття працівників. Проте чи знаєте ви, що вони можуть стати смертельними пастками для птахів? Пташки мають особливості зору, через які вони не сприймають прозорі поверхні. Тож коли бачать сад чи будь-яку іншу рослинність за вікном, то не помічають скла й летять туди, де, як їм здається, можна відпочити або знайти їжу. На жаль, у більшості випадків це завершується їхньою загибеллю. Так, наприклад, у Варшаві біля Палацу культури щороку гинуть тисячі перелітних птахів.
Справжній біофільний дизайн має на меті створювати простори, у яких ні людина, ні природа не завдають шкоди одне одному.
У чому особливість біофільного підходу в архітектурі? Яке його головне завдання?
Поміркуй: чи нагадує цей принцип те, як до природи ставилися наші предки, зважаючи на прислівʼя та приказки, які ми розбирали на минулому уроці? Чи імпонує тобі такий підхід? Обґрунтуй свою думку.
Поміркуй: хто з персонажів «Лісової пісні» міг би дотримуватися біофільного підходу?
Завдання 2.
У другій дії ми можемо спостерігати за двома просторами: подвірʼям Лукаша та лісом. Порівняй їх між собою.
Ліс
Подвірʼя Лукаша
Хто «керує» цим простором?
Чи гармонійний простір?
Чи є у ньому місце Мавці? Чому?
Чи є у ньому місце Лукашу? Чому?
Чи щасливі жителі цього простору? Чому?
Якими трьома прикметниками можна описати цей простір?
Хто з дійових осіб почувається досить добре в обох просторах? Чому?
До якого з цих просторів ти хотів би / хотіла б належати?
Який з цих просторів видається тобі затишнішим? Чому?
Завдання 3.
Прочитай фрагмент діалогу матері Лукаша та дядька Лева. У чому полягає причина конфлікту?
Лев Що ти, сестро, так уїдаєш раз у раз на дівку? Чи то вона тобі чим завинила?
Мати А ти, братуню, вже б не відзивався, коли не зачіпають! Ти б іще зібрав сюди усіх відьом із лісу.
Лев Якби ж воно такеє говорило, що тямить, ну, то й слухав би, а то… «відьом із лісу»! — де ж є відьма в лісі? Відьми живуть по селах…
Мати То вже ти на тому знаєшся… Та що ж, принаджуй ту погань лісову, то ще діждешся колись добра!
Лев А що ж? таки й діжду. Що лісове, то не погане, сестро, — усякі скарби з ліса йдуть…
Поміркуй: чому кожен вважає, що інший/інша говорять казна-що?
Враховуючи світ «Лісової пісні», поміркуй: хто з них все ж краще знається на правилах — на тому, що в ньому можливо, а що ні?
Пригадай, які претензії висувала матір Лукаша до Мавки. Чи можна звести їхній конфлікт до простих непорозумінь у веденні господарства? Обґрунтуй свою думку та сформулюй, яке головне непорозуміння між Мавкою та матірʼю Лукаша. На чиєму боці Лукаш? Поміркуй: чи можна подолати це непорозуміння?
Завдання 4.
У другій дії є приклади двох типів стосунків: Мавки і Лукаша та Мавки і Перелесника. Прочитай фрагмент осіннього діалогу Мавки та Перелесника. Дай відповіді на запитання опісля.
З лісу вибігає Перелесник.
Мавка Знов ти? (Наміряється втікати).
Перелесник (зневажливо) Не бійся, не до тебе. Хтів я одвідати Русалоньку, що в житі, та бачу, вже вона заснула. Шкода… А ти змарніла щось.
Мавка (гордо) Тобі здається!
Перелесник Здається, кажеш? Дай я придивлюся. (Підходить до неї. Мавка відступає). Та ти чого жахаєшся? Я знаю, що ти заручена, — не зачеплю.
Мавка Геть! не глузуй!
Перелесник Та ти не сердься, — що ж, коли я помилився… Слухай, Мавко, давай лиш побратаємось.
Мавка З тобою?
Перелесник А чом же ні? Тепер ми восени, тепер, бач, навіть сонце прохололо, і в нас простигла кров. Таж ми з тобою колись були товариші, а потім чи грались, чи кохались — трудно зважить, — тепер настав братерства час. Дай руку. (Мавка трохи нерішуче подає йому руку.) Дозволь покласти братній поцілунок на личенько твоє бліде. (Мавка одхиляється, він все-таки її цілує.) О, квіти на личеньку одразу зацвіли! — цнотливії, незапашні, осінні… (Не випускаючи її руки, оглядається по галяві.) Поглянь, як там літає павутиння, кружляє і вирує у повітрі… Отак і ми… (Раптом пориває її в танець.) Так от і ми кинемось, ринемось в коло сами! Зорі пречисті, іскри злотисті, ясні та красні вогні променисті, все, що блискуче, — все те летюче, все безупинного руху жагуче! Так от і я… так от і я… Будь же мов іскра, кохана моя!
Прудко вирує танець. Срібний серпанок на Мавці звився угору, мов блискуча гадючка, чорні коси розмаялись і змішалися з вогнистими кучерями Перелесника.
Мавка Годі!.. ой годі!..
Перелесник В щирій загоді не зупиняйся, кохана, й на мить! Щастя — то зрада, будь тому рада, — тим воно й гарне, що вічно летить! (Танець робиться шаленим.)
Чому підпорядковані стосунки між Мавкою та Перелесником? Чи можна назвати це пристрастю чи навіть коханням? Чому?
Пригадай природу Перелесника. Його поведінка у цій сцені — це свідоме силування Мавки чи його природа?
Перечитай їхню розмову, що відбулася навесні — після зустрічі Мавки та Лукаша. Чому Перелесник дивується поведінці Мавки? Чому Мавка поводиться саме так?
Мавка (нетерпляче) Годі!
Перелесник Як ти обірвала річ мою сердито! (Смутно і разом лукаво). Ти хіба забула про торішнє літо?
Мавка (байдуже) Ох, торішнє літо так давно минуло! Що тоді співало, те взимі заснуло. Я вже й не згадаю!
Перелесник (таємничо нагадуючи) А в дубовім гаю?..
Мавка Що ж там? Я шукала ягідок, грибків…
Перелесник А не приглядалась до моїх слідків?
Мавка В гаю я зривала кучерики з хмелю…
Перелесник Щоб мені послати пишную постелю.
Мавка Ні, щоб перевити се волосся чорне!
Перелесник Сподівалась: може, миленький пригорне?
Мавка Ні, мене береза ніжно колихала.
Перелесник А проте… здається… ти когось кохала?
Мавка Ха-ха-ха! Не знаю! Попитай у гаю. Я піду квітчати дрібним рястом коси… (Подається до лісу).
Перелесник Ой гляди! Ще змиють їх холодні роси!
Мавка Вітерець повіє, сонечко пригріє, то й роса спаде! (Зникає в лісі).
Перелесник Постривай хвилину! Я без тебе гину! Де ти? Де ти? Де?
На противагу взаєминам з Перелесником — які стосунки між Мавкою та Лукашем? Чому вони підпорядковуються?
Коли Мавка усвідомила це підпорядкування? Чи згодна вона йому коритися? Чи згодний Лукаш?
Прочитай фрагмент розмови вже Лукаша з Мавкою. Які упередження тяжіють над Лукашем? Чому їх не розуміє Мавка?
Мавка (Смутно-закохано дивиться на нього і мовчить хвилинку.) Заграй мені, коханий, у сопілку, нехай вона все лихо зачарує!
Лукаш Ей, не пора мені тепера грати!
Мавка То пригорни мене, щоб я забула осю розмову.
Лукаш (оглядається) Цить! почують мати! Вони вже й так тебе все називають накидачем…
Мавка (спалахнула) Так! хто не зріс між вами, не зрозуміє вас! Ну, що се значить «накинулась»? Що я тебе кохаю? Що перша се сказала? Чи ж то ганьба, що маю серце не скупе, що скарбів воно своїх не криє, тільки гойно коханого обдарувало ними, не дожидаючи вперед застави?
Лукаш Була надія, що віддячусь потім.
Мавка І знов чудне, незрозуміле слово — “віддячуся”… Ти дав мені дари, які хотів, такі були й мої — неміряні, нелічені…
Лукаш То й добре, коли ніхто не завинив нікому. Ти се сама сказала — пам’ятай.
Завдання 5.
Прочитай фрагменти з І та з ІІ дій, знайди, що у них спільного та дай відповіді на запитання опісля.
1. Мавка, зачарована, тихо колишеться, усміхається, а в очах якась туга, аж до сліз; Лукаш, завваживши те, перестає грати.
Лукаш Ти плачеш, дівчино?
Мавка Хіба я плачу? (Проводить рукою по очах.) А справді… Ні-бо! то роса вечірня. Заходить сонце… Бач, уже встає на озері туман…
Лукаш Та ні, ще рано!
Мавка Ти б не хотів, щоб день уже скінчився? (Лукаш хитає головою, що не хотів би.)
Мавка Чому?
Лукаш Бо дядько до села покличуть.
Мавка А ти зо мною хочеш бути? (Лукаш киває, потакуючи.) Бачиш, І ти, немов той ясень, розмовляєш.
Лукаш (сміючись) Та треба по-тутешньому навчитись, бо маю ж тута літувати.
Мавка (радо) Справді?
Лукаш Ми взавтра й будуватися почнемо.
Мавка Курінь поставите?
Лукаш Ні, може, хижку, а може, й цілу хату.
Мавка Ви — як птахи: клопочетесь, будуєте кубельця, щоб потім кинути.
Лукаш Ні, ми будуєм навіки.
Мавка Як навіки? Ти ж казав, що тільки літувати будеш тута.
Лукаш (ніяково) Та я не знаю… Дядько Лев казали, що тут мені дадуть грунтець і хату, бо восени хотять мене женити…
Мавка (з тривогою) З ким?
Лукаш Я не знаю. Дядько не казали, а може, ще й не напитали дівки.
Мавка Хіба ти сам собі не знайдеш пари?
Лукаш (поглядаючи на неї) Я, може б, і знайшов, та…
Мавка Що?
Лукаш Нічого…
2. Мавка підводиться і тихою, наче втомленою, походою іде до озера, сідає на похилену вербу, склоняє голову на руки і тихо плаче. Починає накрапати дрібний дощик, густою сіткою заволікає галяву, хату й гай.
Русалка (підпливає до берега і заглядає до Мавки, здивована і цікава.) Ти плачеш. Мавко?
Мавка Ти хіба ніколи не плакала, Русалонько?
Русалка О, я! Як я заплачу на малу хвилинку, то мусить хтось сміятися до смерти!
Мавка Русалко! ти ніколи не кохала…
Русалка Я не кохала? Ні, то ти забула, яке повинно буть кохання справжнє! Кохання — як вода, — плавке та бистре, рве, грає, пестить, затягає й топить. Де пал — воно кипить, а стріне холод — стає мов камінь. От моє кохання! А те твоє — солом’яного духу дитина квола. Хилиться од вітру, під ноги стелеться. Зостріне іскру — згорить не борючись, а потім з нього лишиться чорний згар та сивий попіл. Коли ж його зневажать, як покидьку, воно лежить і кисне, як солома, в воді холодній марної досади, під пізніми дощами каяття.
Мавка (підводить голову) Ти кажеш — каяття? Спитай березу, чи кається вона за тії ночі, коли весняний вітер розплітав їй довгу косу?
Русалка А чого ж сумує?
Мавка Що милого не може обійняти, навіки пригорнути довгим віттям.
Русалка Чому?
Мавка Бо милий той — весняний вітер.
Русалка Нащо ж було кохати їй такого?
Мавка Бо він був ніжний, той весняний легіт, співаючи, їй розвивав листочки, милуючи, розмаяв їй віночка і, пестячи, кропив росою косу… Так, так… він справжній був весняний вітер, та іншого вона б не покохала.
Поміркуй: що означають сльози Мавки у цих сценах? Чим плач Мавки відрізняється від плачу Русалки?
У чому полягає непорозуміння Мавки та Лукаша у першому фрагменті?
Проаналізуй, чим відрізняються розуміння кохання Русалки і Мавки.
Чому Мавка згадує стосунки берези і весняного вітру?
Рефлексія
Розглянь приклади різних будівель — який з них реалізовано за принципами біофільного дизайну? У якому Мавці було б комфортніше перебувати?
Ділись та обговорюй важливе