матеріал 4

Урок 6. Шістдесятництво в літературі. Метафори Василя Стуса в умовах репресій

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 6. Шістдесятництво в літературі. Метафори Василя Стуса в умовах репресій

Опорні поняття:

дисидент
метафора
самвидав

Тексти, з якими ми працюємо:

«За літописом Самовидця»
«Мов жертва щирості життя»
«У цьому полі, синьому, як льон»

На цьому уроці ви попрацюєте з такими результатами навчання:

обґрунтовує, враховуючи різні погляди, ідеї та переконання, власну позицію щодо широкого кола особистісно та суспільно актуальних проблем, зокрема порушених у художньому тексті, медіатексті [12 МОВ 1.6.1-1 П];
пояснює взаємозвʼязок змісту й форми тексту (зокрема художнього тексту, медіатексту) та аргументує вплив цього взаємозв’язку на реалізацію естетичної та/або прагматичної функції [12 МОВ 2.4.2];
пояснює вплив прочитаного тексту (зокрема художнього тексту, медіатексту) на власний емоційно-чуттєвий досвід, коментує його естетичну та мистецьку цінність у культурно-історичному контексті [12 МОВ 2.3.1].

Криголам

Збірка «Час творчості / Dichtenszeit” (1972) офіційно за життя автора не видавалася. Василь Стус написав її у слідчому ізоляторі КДБ після арешту. Рукопис було конфісковано в 1973 році та повернуто батьківщині лише після смерті поета. Збірка складається з двох частин: власне віршів та перекладів із Ґете.

«Палімпсести» — назва збірки походить від терміна палімпсест — старовинного пергаменту, з якого стерли попередній текст і написали новий, але сліди старого залишилися.

Гачок

Прокоментуй уривки з передмови до збірки «Зимові дерева».

Двоє слів читачеві

Ненавиджу слово «поезія». Поетом себе не вважаю. Маю себе за людину, що пише вірші.

І думка така: поет повинен бути людиною.

Ще — ціную здатність чесно померти. Це більше за версифікаційні вправи.

Один з найкращих друзів — Сковорода.

Що говорять ці слова про Василя Стуса? Наскільки яскраво вони відображають його принципи?

Теорія

Дисидент — людина, яка не поділяє офіційно прийняту ідеологію держави й має силу протистояти їй, спираючись на загальнолюдські цінності.

Метафора — це художній засіб мови, коли одне явище або предмет описується через інше на основі їхньої подібності чи контрасту. По суті, це приховане порівняння, яке переносить значення з одного об’єкта на інший, щоб надати висловлюванню образності та глибини.

Завдання 1.

Ознайомся з біографією письменника. Нижче запиши кілька фактів, які запам’яталися найбільше.

6 січня 1938 р. в селі Рахнівка Вінницької області в Семена та Їлини Стусів народилася четверта дитина — Василь. У 1941 р. родина переїжджає до м. Сталіно (Донецьк), де батьки працюють на одному з хімзаводів.
Середню школу Василь закінчив зі срібною медаллю, пізніше навчався в Сталінському педагогічному інституті.
Далі — кількамісячне вчителювання на Кіровоградщині та служба у війську.
1961-1963 рр. – вчителювання в середній школі м. Горлівки Донецької області.

Василь Стус намагався зробити свої уроки цікавими та привабливими, використовуючи те, що ми зараз називаємо сторітелінгом: він розповідав дітям історії з української минувшини та читав власні поезії. Так учні принаймні чули українську мову і не втрачали інтерес до неї.

З 1 листопада 1963 р. – навчання в аспірантурі Інституту літератури АН УРСР ім. Т.Г.Шевченка за спеціальністю «Теорія літератури».
4 вересня 1965 р. – виступ у київському кінотеатрі «Україна» проти арештів української інтелігенції під прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих

Коли Іван Дзюба зі сцени кінотеатру сказав про масові арешти української інтелігенції, Стус не міг змовчати. У залі одразу з’явилися працівники служби безпеки і арештували багатьох глядачів, а самого Стуса відрахували з аспірантури.

20 вересня 1965 р. – відрахування з аспірантури.
Грудень 1965 р. – одруження з Валентиною Попелюх.
1964-1965 рр. – перша збірка «Круговерть», проте рукопис був відхилений радянським видавництвом через невідповідність тогочасним ідеологічним вимогам.
1970 р. – збірка «Зимові дерева» (Брюссель)
1970 р. – збірка «Веселий цвинтар» (самвидав)

Самвидав — це форма неофіційного поширення літератури, публіцистики чи документів у Радянському Союзі та інших тоталітарних режимах. Це були тексти, які не проходили цензуру й поширювалися нелегально — через переписування від руки, друкарську машинку чи інші способи копіювання.

За три дні до першого арешту 12 січня 1972 року Василь Стус разом із друзями-письменниками ходили різдвяним вертепом у Львові. Так молодь з Києва та Львова протестувала проти політики заборони українських національних традицій. Зібрані гроші (250 рублів) колядники планували передати для допомоги політв’язням та їхнім рідним. Щойно Василь Стус повернувся до Києва, як його та ще 18 учасників коляди заарештували — згодом історики називатимуть цю подію «Арештована коляда». Під час обшуку в Стуса вилучили понад 500 оригінальних віршів, десятки статей, переклади поезії — загалом усі праці, які він писав упродовж 15 років.

1972 р. – КПЗ Київського КДБ, збірка «Час творчості» (видана після смерті)
7 вересня 1972 р. – за вироком Київського суду Василя Стуса засуджено до 5 років ув’язнення та 3 років заслання (Магаданська область, добування золота на шахті).
15 липня 1976 р. – після оголошення адміністрації табору про спалення рукопису «Палімпсести» поет уперше відмовляється від радянського громадянства.
1978 р. – Василя Стуса прийняли до ПЕН-клубу.

ПЕН-клуб (International PEN) — це міжнародна неурядова організація, яка об’єднує письменників, редакторів, перекладачів та інших діячів літератури. Мета — захист свободи слова, підтримка літератури як засобу культурного діалогу та взаєморозуміння між народами.

Серпень 1979 р. – повернення до Києва.
Початок жовтня 1979 р. – вступ до Української Гельсінської групи.

Українська Гельсінська група (УГГ) — це перша легальна правозахисна організація в Українській РСР, створена 9 листопада 1976 року. Її метою було сприяння виконанню положень Гельсінського заключного акта (1975), який гарантував права людини та основні свободи. Засновник і керівник — письменник і правозахисник Микола Руденко. Склад: до групи входили відомі дисиденти — Левко Лук’яненко, Оксана Мешко, Іван Кандиба, Мирослав Маринович, Микола Матусевич та інші.

Завдання:

інформувати світову спільноту про порушення прав людини в Україні;
поширювати документи й матеріали про репресії;
захищати свободу слова, совісті, національні права українців.

Майже всі члени групи були арештовані, засуджені до таборів чи заслання. Українських дисидентів карали особливо суворо.

14 травня 1980 р. – другий арешт Василя Стуса (засуджено до 10 років увязнення та 5 років заслання, с. Кучино Пермської області).

Невидана збірка «Птах душі» Василя Стуса має особливу й трагічну історію:

Це була одна з останніх його поетичних збірок, написана у 1980-х роках у таборі в Пермській області.
Рукопис фактично зник: його конфіскували або знищили, і тому збірка не вийшла друком за життя поета.
Збереглося лише кілька віршів із таборового зошита та листи, які дають уявлення про зміст і тональність творів.
«Птах душі» могла стати вершиною його творчості — у цих текстах поєднувалися глибока внутрішня боротьба, прагнення свободи й духовна сила.

Останні тексти поета — це таборові блоги (так їх називає автор книжки «Справа Василя Стуса» історик Вахтанг Кіпіані). Це роздуми Стуса про життя та історії людей, які разом із ним відбували покарання. Щоб приховати ці тексти від наглядачів табору, Стус писав їх дрібнесеньким почерком на тонких смужках технічного паперу. Ці 16 нотаток не мали шансів побачити світ, якби не дружина литовського політв’язня Баліса Гаяускаса Ірена. Вона на собі вивезла тексти Стуса на свободу. Згодом їх видали під назвою «З таборового зошита»

1983-1984 рр. – рік камери-одиночки.

Із 47 років життя 13 Василь Стус провів у слідчих ізоляторах, камерах-одиночках, карцерах та на каторжній роботі. Коли Стуса заарештували вдруге у 1980 році, його засудили до 10 років примусових робіт та 5 років заслання. 5 із цих 15 років він не мав жодного побачення з рідними: за різні «провини» йому заборонили візити дружини, сестри, сина. Попри це поет не припиняв писати, навіть у багаторічній ізоляції.

Ніч 3-4 вересня 1985 р. – поет Василь Стус помер у карцері табору ВС-389/36

Серцевий напад: деякі дослідники вважають, що виснажений організм поета міг не витримати умов утримання.
Голодування: є свідчення, що Стус міг бути доведений до смерті через відмову від їжі як протест проти умов утримання.
Навмисне вбивство: побратими та історики припускають, що смерть була результатом цілеспрямованих дій адміністрації табору, адже Стус був одним із найвідоміших дисидентів, і його голос намагалися остаточно знищити.

1986 р. – у США вийшла друком збірка «Палімпсести» (Стус писав у таборах і на засланні на клаптиках паперу чи в зошитах, які могли будь-коли конфіскувати; частину вдалося передати на волю через друзів, родину й співкамерників).

19 листопада 1989 р. – на байковому цвинтарі Києва були перепоховані тіла Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого, перевезені на батьківщину з великими труднощами.

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 2.

Проаналізуй поезію, дай відповіді на поставлені запитання.

За літописом Самовидця

Украдене сонце зизить схарапудженим оком,
мов кінь навіжений, що чує під серцем ножа.
За хмарою хмари. За димом пожарищ — високо
зоріє на пустку усмерть сполотніле божа.
Стенаються в герці скажені сини України,
той з ордами ходить, а той накликає Москву.
Заллялися кров’ю всі очі пророчі. З руїни
вже мати не встане — розкинула руки в рову.
Найшли, налетіли, зом’яли, спалили,
побрали з собою весь тонкоголосий ясир.
Бодай ви пропали, синочки, бодай ви пропали,
бо так не карав нас і лях-бусурмен-бузувір.
І Тясмину тісно од трупу козацького й крові,
і Буг почорнілий загачено тілом людським,
бодай ви пропали, синочки, були б ви здорові,
у пеклі запеклім, у райському раї страшнім.
Паси з вас наріжуть, натягнуть на гузна вам палі
і крові наточать — упийтесь кривавим вином.
А де ж Україна? Все далі, все далі, все далі.
Наш дуб предковічний убрався сухим порохном.
Украдене сонце зизить схарапудженим оком,
мов кінь навіжений, що чує під серцем метал.
Куріє руїна, кривавим збігає потоком,
а сонце татарське стожальне разить наповал.

Ростислав Семків про метафори у Василя Стуса:

«У метафорі криється виняткове вміння поета чи поетки бачити світ специфічно — у віддзеркаленнях одних речей в інших. Проте це мають бути вдалі поєднання — такі, що здатні вразити нас точністю відповідностей жестів і почувань, предметів і дотиків».

«Сильну і вдалу метафору не вигадують, нею відкривають те, що вже насправді є».

«Поезія — це завжди полювання на метафори, на згорнуті сувої сенсів, які враз осягаєш цілком, не вчитуючись у деталі».

«Метафора невимовна. Слова, які окреслюють її, можна проговорити, але її сенс залишається поза й понад ними».

«Поезія Василя Стуса … Забудьте про камери й карцери, про самвидавний друк і ранню смерть — слухайте! … Густо написано. Треба робити паузу після кожного чотиривірша … – і дослухатися».

«Що ж до власне текстів нашого короля метафор, то їх треба просто читати, продумувати й, головне, відчувати. Фактично кожен його вірш — метафоричний діамант».

1. Заповни таблицю:

Художні засоби	Приклади
Епітети
Метафора
Порівняння
Тавтологія
Анафора
Антитеза
Алюзія
Символ
Риторичне запитання
Уособлення
Повтор

2. Які художні засоби створюють відчуття тяглості історії та її повторюваності?

3. Поясни назву твору. Запиши, хто такий Самовидець. Яку роль відіграє історична пам’ять у творі й чому Стус звертається саме до «Літопису Самовидця»?

Літопис Самовидця— козацький літопис староукраїнською мовою, одне з фундаментальних джерел з історії Східної Європи ХVІІ століття, зокрема періоду Хмельниччини і Руїни в Україні, самобутня й оригінальна пам’ятка української мови та літератури. Написана очевидцем подій, вихідцем із старшини Війська Запорізького.

4. У чому полягає символічне значення образу «літопису»?

5. Чому у творі так багато контрастів (світло/темрява, воля/неволя)? Який сенс вони несуть?

6. Які рядки можна вважати «закляттям»? Який сенс, на твою думку, закладено в них?

7. Як у творі відчувається особиста доля Стуса, навіть коли він говорить про історію народу?

Завдання 3.

Прослухай пісню «Жертва» у виконанні сестер Тельнюк за текстом Василя Стуса «Мов жертва щирості життя..»

https://www.youtube.com/watch?v=bKNkfLNRiWc

Чи можна вважати цю пісню духовним гімном? Чому?
Як музика сестер Тельнюк підсилює сенси поезії Стуса?
Опиши свої емоції після перегляду відеоряду та прослуховування твору.

Мов жертва щиростi — життя,

мов молодечих крил
пружнавий трiск, як небуттям
укрився суходiл.
Ти ще на кiнчику пера
возносишся увись.
а вже пора? Давно пора.
Спадаючи, молись.
Як жертва щиростi, як кат
оговтаних бажань,
переминай за гранню грань,
чекаючи розплат —
за те, що марнував свiй вiк,
надмiру неба праг,
що був людинi чоловiк,
i друг, i брат, i враг.
I я найперше помолюсь
I вдруге помолюсь
I втретє помолюсь.
I в смерть
з землею порiднюсь.

Завдання 4.

Опрацюй поезію, дай відповіді на запитання, виконай завдання.

У цьому полі, синьому, як льон…

У цьому полі, синьому, як льон,
де тільки ти і ні душі навколо,
уздрів і скляк: блукало в тому полі
сто тіней, В полі синьому, як льон.
А в цілому полі синьому, як льон,
судилося тобі самому бути,
аби спізнати долі, як покути,
у цьому полі синьому, як льон.
Сто чорних тіней довжаться, ростуть
і вже, як ліс соснової малечі,
устріч рушають. Вдатися до втечі?
Стежину власну, наче дріт, згорнуть?
Ні. Вистояти. Вистояти. Ні —
стояти. Тільки тут. У цьому полі,
що наче льон. І власної неволі
спізнати тут, на рідній чужині.
У цьому полі, синьому, як льон,
супроти тебе — сто тебе супроти.
І кожен супротивник — у скорботі,
і кожен супротивник, заборон
не знаючи, вергатиме прокльон,
твоєю самотою обгорілий.
Здичавів дух і не впізнає тіла
у цьому полі синьому, як льон.

Яке значення має образ «синього поля» — чи це лише пейзаж, чи метафора внутрішнього стану?
Чому ліричний герой опиняється сам у цьому полі? Що означає самотність у контексті твору?
Як у творі поєднуються образи природи й екзистенційні переживання?
Що символізують «сто тіней»? Як вони впливають на героя?
Чому поет повторює «вистояти. Вистояти. Ні — стояти»? Яка різниця між цими дієсловами?
Як у творі проявляється тема вибору — втеча чи стояння, покута чи свобода?

З чим можна попрацювати ще

Відомо, що Василь Стус дуже захоплювався творчістю Павла Тичини, а також цінував його як особистість. Варто зануритися в працю «Феномен доби (сходження на Голгофу слави)», написану в 197–1971 рр., яка опісля близько двох десятиліть пролежала в архівах КДБ, бо підривала репутацію СРСР. Книга не лише про геній Павла Тичини, а й про трагедію людини в умовах тоталітарного режиму, про ідеологію соціалізму, який руйнує культуру, душу та особистість.

Розкрити поняття «Голгофи слави» та загалом «Голгофи» у житті та творчості як Василя Стуса, так і Павла Тичини, спробувати знайти спільне та відмінне.

Ознайомитися книгою документальних матеріалів з архіву колишнього КДБ, які упорядкував головний редактор сайту «Історична правда» Вахтанг Кіпіані. «Справа Василя Стуса» – це, за словами упорядника, хроніка боротьби злочинної комуністичної системи з людиною, повної болю та гідності. Жодна газета в Радянській Україні не написала про арешт, слідство та суд.

Фільм «Заборонений» (2019) — це українська художня стрічка, присвячена життю та боротьбі Василя Стуса. У центрі сюжету — його шлях від поета-шістдесятника до дисидента, арешти, табори й останні роки життя. Автори показують не лише творчість, а й моральну позицію Стуса: його незламність перед радянською системою, готовність платити особистою свободою за право говорити правду.

Рефлексія

Заповни схему праворуч:

Твоє слово внутрішньої свободи
Рядок-кредо з поезії Василя Стуса
Сьогодні я обираю…

(що обираєш сьогодні саме ти, надихнувшись творчістю Василя Стуса)

Джерела

Криголам https://openkurbas.org/collection/afisha-a-28/
Збірки https://mala.storinka.org/%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D0%B7%D1%96%D1%97-%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8F-%D1%81%D1%82%D1%83%D1%81%D0%B0.html
Біографія
Стус Василь Листи до сина / Василь Стус/ упоряд., передм., коментарі Стуса Д. – Харків: Вид-во «Ранок», 2023. – С.4-19.

https://www.rbc.ua/rus/styler/chomu-srsr-nenavidili-vasilya-stusa-tsikavi-1704541910.html

https://osvitoria.media/experience/6-faktiv-pro-stusa-yaki-dovodyat-shho-vin-nadzvychajno-suchasnyj/#:~:text=%C2%AB%D0%A5%D1%82%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D1%82%D0%B8%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%97%20%E2%80%94%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%8C%D1%82%D0%B5%C2%BB,%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D0%B8%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%20%D1%83%D0%B2’%D1%8F%D0%B7%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96
Поезія
Семків Р. Пригоди української літератури (від романтизму до постмодернізму) / Ростислав Семків. – К.: Темпора, 2023. – С. 542-551.

https://stus.center/p/mov-zhertva-shchirosti-zhittia-151631

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D1%86%D1%8F

Завантажити матеріал (PDF)

Урок 6. Шістдесятництво в літературі. Метафори Василя Стуса в умовах репресій

Опорні поняття:

дисидент
метафора
самвидав

Тексти, з якими ми працюємо:

«За літописом Самовидця»
«Мов жертва щирості життя»
«У цьому полі, синьому, як льон»

Криголам

Гачок

Прокоментуй уривки з передмови до збірки «Зимові дерева».

Двоє слів читачеві

Ненавиджу слово «поезія». Поетом себе не вважаю. Маю себе за людину, що пише вірші.

І думка така: поет повинен бути людиною.

Ще — ціную здатність чесно померти. Це більше за версифікаційні вправи.

Один з найкращих друзів — Сковорода.

Що говорять ці слова про Василя Стуса? Наскільки яскраво вони відображають його принципи?

Теорія

Завдання 1.

Ознайомся з біографією письменника. Нижче запиши кілька фактів, які запам’яталися найбільше.

6 січня 1938 р. в селі Рахнівка Вінницької області в Семена та Їлини Стусів народилася четверта дитина — Василь. У 1941 р. родина переїжджає до м. Сталіно (Донецьк), де батьки працюють на одному з хімзаводів.
Середню школу Василь закінчив зі срібною медаллю, пізніше навчався в Сталінському педагогічному інституті.
Далі — кількамісячне вчителювання на Кіровоградщині та служба у війську.
1961-1963 рр. – вчителювання в середній школі м. Горлівки Донецької області.

З 1 листопада 1963 р. – навчання в аспірантурі Інституту літератури АН УРСР ім. Т.Г.Шевченка за спеціальністю «Теорія літератури».
4 вересня 1965 р. – виступ у київському кінотеатрі «Україна» проти арештів української інтелігенції під прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих

20 вересня 1965 р. – відрахування з аспірантури.
Грудень 1965 р. – одруження з Валентиною Попелюх.
1964-1965 рр. – перша збірка «Круговерть», проте рукопис був відхилений радянським видавництвом через невідповідність тогочасним ідеологічним вимогам.
1970 р. – збірка «Зимові дерева» (Брюссель)
1970 р. – збірка «Веселий цвинтар» (самвидав)

1972 р. – КПЗ Київського КДБ, збірка «Час творчості» (видана після смерті)
7 вересня 1972 р. – за вироком Київського суду Василя Стуса засуджено до 5 років ув’язнення та 3 років заслання (Магаданська область, добування золота на шахті).
15 липня 1976 р. – після оголошення адміністрації табору про спалення рукопису «Палімпсести» поет уперше відмовляється від радянського громадянства.
1978 р. – Василя Стуса прийняли до ПЕН-клубу.

Серпень 1979 р. – повернення до Києва.
Початок жовтня 1979 р. – вступ до Української Гельсінської групи.

Завдання:

інформувати світову спільноту про порушення прав людини в Україні;
поширювати документи й матеріали про репресії;
захищати свободу слова, совісті, національні права українців.

Невидана збірка «Птах душі» Василя Стуса має особливу й трагічну історію:

Це була одна з останніх його поетичних збірок, написана у 1980-х роках у таборі в Пермській області.
Рукопис фактично зник: його конфіскували або знищили, і тому збірка не вийшла друком за життя поета.
Збереглося лише кілька віршів із таборового зошита та листи, які дають уявлення про зміст і тональність творів.
«Птах душі» могла стати вершиною його творчості — у цих текстах поєднувалися глибока внутрішня боротьба, прагнення свободи й духовна сила.

1983-1984 рр. – рік камери-одиночки.

Ніч 3-4 вересня 1985 р. – поет Василь Стус помер у карцері табору ВС-389/36

Серцевий напад: деякі дослідники вважають, що виснажений організм поета міг не витримати умов утримання.
Голодування: є свідчення, що Стус міг бути доведений до смерті через відмову від їжі як протест проти умов утримання.
Навмисне вбивство: побратими та історики припускають, що смерть була результатом цілеспрямованих дій адміністрації табору, адже Стус був одним із найвідоміших дисидентів, і його голос намагалися остаточно знищити.

Завдання 2.

Проаналізуй поезію, дай відповіді на поставлені запитання.

За літописом Самовидця

Ростислав Семків про метафори у Василя Стуса:

«Сильну і вдалу метафору не вигадують, нею відкривають те, що вже насправді є».

«Метафора невимовна. Слова, які окреслюють її, можна проговорити, але її сенс залишається поза й понад ними».

1. Заповни таблицю:

Художні засоби	Приклади
Епітети
Метафора
Порівняння
Тавтологія
Анафора
Антитеза
Алюзія
Символ
Риторичне запитання
Уособлення
Повтор

2. Які художні засоби створюють відчуття тяглості історії та її повторюваності?

4. У чому полягає символічне значення образу «літопису»?

5. Чому у творі так багато контрастів (світло/темрява, воля/неволя)? Який сенс вони несуть?

6. Які рядки можна вважати «закляттям»? Який сенс, на твою думку, закладено в них?

7. Як у творі відчувається особиста доля Стуса, навіть коли він говорить про історію народу?

Завдання 3.

Прослухай пісню «Жертва» у виконанні сестер Тельнюк за текстом Василя Стуса «Мов жертва щирості життя..»

https://www.youtube.com/watch?v=bKNkfLNRiWc

Чи можна вважати цю пісню духовним гімном? Чому?
Як музика сестер Тельнюк підсилює сенси поезії Стуса?
Опиши свої емоції після перегляду відеоряду та прослуховування твору.

Мов жертва щиростi — життя,

Завдання 4.

Опрацюй поезію, дай відповіді на запитання, виконай завдання.

У цьому полі, синьому, як льон…

Яке значення має образ «синього поля» — чи це лише пейзаж, чи метафора внутрішнього стану?
Чому ліричний герой опиняється сам у цьому полі? Що означає самотність у контексті твору?
Як у творі поєднуються образи природи й екзистенційні переживання?
Що символізують «сто тіней»? Як вони впливають на героя?
Чому поет повторює «вистояти. Вистояти. Ні — стояти»? Яка різниця між цими дієсловами?
Як у творі проявляється тема вибору — втеча чи стояння, покута чи свобода?

З чим можна попрацювати ще

Відомо, що Василь Стус дуже захоплювався творчістю Павла Тичини, а також цінував його як особистість. Варто зануритися в працю «Феномен доби (сходження на Голгофу слави)», написану в 197–1971 рр., яка опісля близько двох десятиліть пролежала в архівах КДБ, бо підривала репутацію СРСР. Книга не лише про геній Павла Тичини, а й про трагедію людини в умовах тоталітарного режиму, про ідеологію соціалізму, який руйнує культуру, душу та особистість.

Розкрити поняття «Голгофи слави» та загалом «Голгофи» у житті та творчості як Василя Стуса, так і Павла Тичини, спробувати знайти спільне та відмінне.

Ознайомитися книгою документальних матеріалів з архіву колишнього КДБ, які упорядкував головний редактор сайту «Історична правда» Вахтанг Кіпіані. «Справа Василя Стуса» – це, за словами упорядника, хроніка боротьби злочинної комуністичної системи з людиною, повної болю та гідності. Жодна газета в Радянській Україні не написала про арешт, слідство та суд.

Фільм «Заборонений» (2019) — це українська художня стрічка, присвячена життю та боротьбі Василя Стуса. У центрі сюжету — його шлях від поета-шістдесятника до дисидента, арешти, табори й останні роки життя. Автори показують не лише творчість, а й моральну позицію Стуса: його незламність перед радянською системою, готовність платити особистою свободою за право говорити правду.

Рефлексія

Заповни схему праворуч:

Твоє слово внутрішньої свободи
Рядок-кредо з поезії Василя Стуса
Сьогодні я обираю…

(що обираєш сьогодні саме ти, надихнувшись творчістю Василя Стуса)

Джерела

Криголам https://openkurbas.org/collection/afisha-a-28/
Збірки https://mala.storinka.org/%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D0%B7%D1%96%D1%97-%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D1%8F-%D1%81%D1%82%D1%83%D1%81%D0%B0.html
Біографія
Стус Василь Листи до сина / Василь Стус/ упоряд., передм., коментарі Стуса Д. – Харків: Вид-во «Ранок», 2023. – С.4-19.

https://www.rbc.ua/rus/styler/chomu-srsr-nenavidili-vasilya-stusa-tsikavi-1704541910.html

https://osvitoria.media/experience/6-faktiv-pro-stusa-yaki-dovodyat-shho-vin-nadzvychajno-suchasnyj/#:~:text=%C2%AB%D0%A5%D1%82%D0%BE%20%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8%20%D1%82%D0%B8%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%96%D1%97%20%E2%80%94%20%D0%B2%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%8C%D1%82%D0%B5%C2%BB,%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%B4%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BE%20%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D0%B8%D0%BD%D0%B5%20%D0%B2%20%D1%83%D0%B2’%D1%8F%D0%B7%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%96
Поезія
Семків Р. Пригоди української літератури (від романтизму до постмодернізму) / Ростислав Семків. – К.: Темпора, 2023. – С. 542-551.

https://stus.center/p/mov-zhertva-shchirosti-zhittia-151631

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%96%D1%82%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81_%D0%A1%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D1%86%D1%8F

Завантажити матеріал (PDF)

Ділись та обговорюй важливе