Урок 7. Краса природи і її скінченність

Урок 7. Людина і природа. Краса природи і її скінченність

---

• Друга і третя дії драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»  

• Краса природи
• Естетика
• Памʼять

---

Поміркуй: чи уся природа гарна?
Чи є елементи природи, які тобі не подобаються чи навіть огидні?
Поділися прикладом. Чи означає це, що вони не повинні існувати в нашій екосистемі?

---

Завдання 1.

Роздивися фотографію зимових Карпат. Уяви ситуацію, коли цей пейзаж викликатиме позитивні емоцій, а коли — негативні.

1. Чи можуть різні люди в однакових обставинах захоплюватися таким пейзажем і ненавидіти його? Від чого це залежить?
2. Поміркуй: що таке краса природи? Чим вона відрізняється від краси чогось, створеного людиною?
3. Подивись на два фото стихійних лих — яке з них виглядає естетичніше? Поміркуй: яка була мотивація у автора/авторки кожного з цих фото?

Завдання 2.

Прочитай фрагмент драми та поміркуй, з чим повʼязані зміни у зовнішності Мавки: з її переживаннями через стосунки з Лукашем чи з наближенням осені?

«Той, що в скалі сидить» відступається в темні хащі і там притаюється. З ліса виходить Лукаш.

Мавка йде назустріч Лукашеві. Обличчя її відбиває смертельною блідістю проти яскравої одежі, конаюча надія розширила її великі темні очі, рухи в неї поривчасті й заникаючі, наче щось у ній обривається.

Лукаш
(побачивши її)
Яка страшна! Чого ти з мене хочеш?
(Поспішає до хати, стукає в двері, мати відчиняє, не виходячи, Лукаш до матері на порозі.)
Готуйте, мамо, хліб для старостів, —
Я взавтра засилаюсь до Килини!
(Іде в хату, двері зачиняються.)
«Той, що в скалі сидить» виходить і подається до Мавки.

Мавка
(зриває з себе багряницю)
Бери мене! Я хочу забуття!

Чому Лукаш злякався Мавки? Що такого його страх дав зрозуміти Мавці, що вона одразу після цього кинулася до «Того, що в скалі сидить»?

Завдання 3.

Прочитай фрагменти двох діалогів Мавки і Лісовика та поміркуй: на які людські взаємини найбільше схожа їхня взаємодія?

1.

Лісовик
Саму себе.
Покинула високе верховіття
і низько на дрібні стежки спустилась.
До кого ти подібна? До служебки,
зарібниці, що працею гіркою
окрайчик щастя хтіла заробити
і не змогла, та ще останній сором
їй не дає жебрачкою зробитись.
Згадай, якою ти була в ту ніч,
коли твоє кохання розцвілося:
була ти наче лісова царівна
у зорянім вінку на темних косах, —
тоді жадібно руки простягало
до тебе щастя і несло дари !

Мавка
Так що ж мені робить, коли всі зорі
погасли і в вінку, і в серці в мене?

Лісовик
Не всі вінки погинули для тебе.
Оглянься, подивись, яке тут свято!
Вдяг ясень-князь кирею золоту,
а дика рожа буйнії корали.
Невинна біль змінилась в гордий пурпур
на тій калині, що тебе квітчала,
де соловей співав пісні весільні.
Стара верба, смутна береза навіть
у златоглавий кармазини вбрались
на свято осені. А тільки ти
жебрацькі шмати скинути не хочеш,
бо ти забула, що ніяка туга
краси перемагати не повинна.

Мавка
(поривчасто встає)
То дай мені святкові шати, діду!
Я буду знов як лісова царівна,
і щастя упаде мені до ніг,
благаючи моєї ласки!

Лісовик
Доню,
давно готові шати для царівни,
але вона десь бавилась, химерна,
убравшися для жарту за жебрачку.

2.

Лісовик
(тупає зо злості ногою і ламає з тріском свого ціпка.)
Не гідна ти дочкою лісу зватись!
бо в тебе дух не вільний лісовий,
а хатній рабський!

Мавка
О, коли б ти знав,
коли б ти знав, як страшно то було…
Я спала сном камінним у печері
глибокій, чорній, вогкій та холодній,
коли спотворений пробився голос
крізь неприступні скелі, і виття
протягле, дике сумно розіслалось
по темних, мертвих водах і збудило
між скелями луну давно померлу…
І я прокинулась. Вогнем підземним
мій жаль палкий зірвав печерний склеп,
і вирвалась я знов на світ. І слово
уста мої німії оживило,
і я вчинила диво… Я збагнула,
що забуття не суджено мені.

Лісовик
Де ж він тепер? Чому він не з тобою?
Чи то й його невдячність — невмируща
так, як твоє кохання?

Мавка
Ох, дідусю!
якби ти бачив!.. Він в подобі людській
упав мені до ніг, мов ясень втятий…
І з долу вгору він до мене звів
такий болючий погляд, повний туги
і каяття палкого, без надії…
Людина тільки може так дивитись!..
Я ще до мови не прийшла, як він
схопивсь на рівні ноги, і від мене
тремтячими руками заслонився,
і кинувся, не мовлячи ні слова,
в байрак терновий, там і зник з очей.

Лісовик
І що ж тепер ти думаєш робити?

Мавка
Не знаю… Я тепер, як тінь, блукаю
край сеї хати. Я не маю сили
покинути її… Я серцем чую —
він вернеться сюди…
(Лісовик мовчки журливо хитає головою. Мавка знов прихиляється до стіни.)

Лісовик
Дитино бідна,
чого ти йшла від нас у край понурий?
Невже нема спочинку в ріднім гаю?
Дивись, он жде тебе твоя верба,
вона давно вже ложе постелила
і журиться, що ти десь забарилась.
Іди спочинь.

Мавка
(тихо)
Не можу я, дідусю.

1. Чому Лісовик розчаровується у Мавці і гнівається на неї?
2. У чому вони не можуть дійти згоди?
3. Чи може сама Мавка себе зрозуміти? Що їй заважає?

Завдання 4.

Прочитай діалог Мавки та «Того, що в скалі сидить» і поміркуй, що означає фраза «Я маю в серці те, що не вмирає». Що саме дає Мавці сили жити вічно? А чи може в принципі Мавка — лісовий дух — померти? 

Мавка
Ні, я не хочу!
Не хочу я до тебе! Я жива!

«Той, що в скалі сидить»
Я поведу тебе в далекий край,
незнаний край, де тихі, темні води
спокійно сплять, як мертві, тьмяні очі,
мовчазні скелі там стоять над ними
німими свідками подій, що вмерли.
Спокійно там: ні дерево, ні зілля
не шелестить, не навіває мрій,
зрадливих мрій, що не дають заснути,
і не заносить вітер жадних співів
про недосяжну волю; не горить
вогонь жерущий; гострі блискавиці
ламаються об скелі і не можуть
пробитися в твердиню тьми й спокою
Тебе візьму я. Ти туди належиш:
ти бліднеш від огню, від руху млієш,
для тебе щастя — тінь, ти нежива.

Мавка
(встає)
Ні! я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.

Завдання 5.

Поміркуй: чи вмирає природа? Пригадай, які зображення виникали у тебе в уяві на першому уроці цієї теми, коли ти думав/думала про природу. Про які її елементи ми можемо чітко знайти відповідь, а про що треба подумати довше?

Тварини
Рослини
Гори
Болото
Пустеля
Річки

Дружня порада вчителю

У цьому завданні можна пригадати статтю про біофільний дизайн, у якій проговорювалося, що природа може відновлюватися. Тобто якщо зрубати, скажімо, дуб, який уже встиг скинути жолуді, то, найімовірніше, на його місці все одно з часом виросте один чи навіть кілька нових дубів.

Завдання 6.

У ІІІ дії рівновага між лісом і людьми остаточно дестабілізується. 

1. Поміркуй: чому так сталося? Яка найголовніша причина загострення взаємин?
2. Прочитай фрагмент розмови Мавки із Куцем. Поміркуй: чому навіть Куць сумував за дядьком Левом? 

Мавка
Ненавидний! Ти оганьбив наш ліс!
Се так держиш умову з дядьком Левом

Куць
Умова наша вмерла вкупі з ним.

Мавка
Як? Дядько Лев умер?

Куць
Он і могила.
Під дубом поховали, а прийшлося
коло пенька старому спочивати.

Мавка
Обоє полягли… Він пречував,
що вже йому сей рік не зимувати…
(Надходить до могили.)
Ой як же плаче серце по тобі,
єдиний друже мій! Якби я мала
живущі сльози, я б зросила землю,
барвінок би зростила невмирущий
на сій могилі. А тепер я вбога,
мій жаль спадає, наче мертвий лист…

Куць
Жаль не пристав мені, а все ж я мушу
признатися — таки старого шкода,
бо він умів тримати з нами згоду.
Було, і цапа чорного держить
при конях, щоб я мав на чому їздить.
Я блискавкою мчу, було, на цапі,
а коники стоять собі спокійно.
От сі баби зовсім не вміють жити
як слід із нами, — цапа продали,
зрубали дуба. Зрушили умову.
Ну й я ж віддячив їм! Найкращі коні
на смерть заїздив; куплять — знов заїжджу.
Ще й відьму, що в чортиці бабувала,
гарненько попросив, щоб їм корови
геть-чисто попсувала. Хай же знають!
Ще ж Водяник стіжка їм підмочив,
а Потерчата збіжжя погноїли,
Пропасниця їх досі б’є за те,
що озеро коноплями згидили.
Не буде їм добра тепер у лісі!
Вже тут навколо хати й Злидні ходять.

3. На твою думку, на чиєму боці справедливість в описаній ситуації: людей чи лісових духів?
4. На які взаємини були подібні стосунки дядька Лева та Мавки? Чому його смерть так засмутила Мавку?
5. Поміркуй про паралелізм (подібність) подій та образів в описаних подіях. Світ людей та світ природи щось втратили — що саме? Чи обидві смерті можна назвати природними?

Поміркуй: що лишає по собі дерево, а що — людина? 

Дружня порада вчителю

У цій рефлексії є простір поговорити, що людину визначають її вчинки та діяльність. А тому по смерті вона лишається у спогадах близьких, досвідах, які вона передала колегами та друзям, проєктах, які запустила, мудростях, якими поділилася тощо.

Прочитай матеріал про діяльність платформи памʼяті «Меморіал».
https://memorial.ua/articles/dosvid-pamiati/iakoiu-my-ne-hochemo-bachyty-pamiat-pislia-viiny

1. Чому у їхній діяльності важливо називати імена?
2. Чому важливо, щоб загиблих можна було побачити на таких великих екранах, як екрани у великих торгівельних центрах?
3. Чому важливо вчитися писати про втрати так само, як і будь-чому іншому?

---

1. https://vsviti.com.ua/ukraine/29279
2. https://lb.ua/world/2025/07/05/685192_cherez_poveni_tehasi_zaginuli.html
3. https://memorial.ua/articles/dosvid-pamiati/iakoiu-my-ne-hochemo-bachyty-pamiat-pislia-viiny
4. https://www.amnh.org/explore/ology/earth/tornadoes-spinning-thunderstorms
5. https://www.servpro.com/resources/storm-damage/hurricane-season-and-hurricane-damage-details

Урок 7. Людина і природа. Краса природи і її скінченність

---

• Друга і третя дії драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня»  

• Краса природи
• Естетика
• Памʼять

---

Поміркуй: чи уся природа гарна?
Чи є елементи природи, які тобі не подобаються чи навіть огидні?
Поділися прикладом. Чи означає це, що вони не повинні існувати в нашій екосистемі?

---

Завдання 1.

Роздивися фотографію зимових Карпат. Уяви ситуацію, коли цей пейзаж викликатиме позитивні емоцій, а коли — негативні.

1. Чи можуть різні люди в однакових обставинах захоплюватися таким пейзажем і ненавидіти його? Від чого це залежить?
2. Поміркуй: що таке краса природи? Чим вона відрізняється від краси чогось, створеного людиною?
3. Подивись на два фото стихійних лих — яке з них виглядає естетичніше? Поміркуй: яка була мотивація у автора/авторки кожного з цих фото?

Завдання 2.

Прочитай фрагмент драми та поміркуй, з чим повʼязані зміни у зовнішності Мавки: з її переживаннями через стосунки з Лукашем чи з наближенням осені?

«Той, що в скалі сидить» відступається в темні хащі і там притаюється. З ліса виходить Лукаш.

Мавка йде назустріч Лукашеві. Обличчя її відбиває смертельною блідістю проти яскравої одежі, конаюча надія розширила її великі темні очі, рухи в неї поривчасті й заникаючі, наче щось у ній обривається.

Лукаш
(побачивши її)
Яка страшна! Чого ти з мене хочеш?
(Поспішає до хати, стукає в двері, мати відчиняє, не виходячи, Лукаш до матері на порозі.)
Готуйте, мамо, хліб для старостів, —
Я взавтра засилаюсь до Килини!
(Іде в хату, двері зачиняються.)
«Той, що в скалі сидить» виходить і подається до Мавки.

Мавка
(зриває з себе багряницю)
Бери мене! Я хочу забуття!

Чому Лукаш злякався Мавки? Що такого його страх дав зрозуміти Мавці, що вона одразу після цього кинулася до «Того, що в скалі сидить»?

Завдання 3.

Прочитай фрагменти двох діалогів Мавки і Лісовика та поміркуй: на які людські взаємини найбільше схожа їхня взаємодія?

1.

Лісовик
Саму себе.
Покинула високе верховіття
і низько на дрібні стежки спустилась.
До кого ти подібна? До служебки,
зарібниці, що працею гіркою
окрайчик щастя хтіла заробити
і не змогла, та ще останній сором
їй не дає жебрачкою зробитись.
Згадай, якою ти була в ту ніч,
коли твоє кохання розцвілося:
була ти наче лісова царівна
у зорянім вінку на темних косах, —
тоді жадібно руки простягало
до тебе щастя і несло дари !

Мавка
Так що ж мені робить, коли всі зорі
погасли і в вінку, і в серці в мене?

Лісовик
Не всі вінки погинули для тебе.
Оглянься, подивись, яке тут свято!
Вдяг ясень-князь кирею золоту,
а дика рожа буйнії корали.
Невинна біль змінилась в гордий пурпур
на тій калині, що тебе квітчала,
де соловей співав пісні весільні.
Стара верба, смутна береза навіть
у златоглавий кармазини вбрались
на свято осені. А тільки ти
жебрацькі шмати скинути не хочеш,
бо ти забула, що ніяка туга
краси перемагати не повинна.

Мавка
(поривчасто встає)
То дай мені святкові шати, діду!
Я буду знов як лісова царівна,
і щастя упаде мені до ніг,
благаючи моєї ласки!

Лісовик
Доню,
давно готові шати для царівни,
але вона десь бавилась, химерна,
убравшися для жарту за жебрачку.

2.

Лісовик
(тупає зо злості ногою і ламає з тріском свого ціпка.)
Не гідна ти дочкою лісу зватись!
бо в тебе дух не вільний лісовий,
а хатній рабський!

Мавка
О, коли б ти знав,
коли б ти знав, як страшно то було…
Я спала сном камінним у печері
глибокій, чорній, вогкій та холодній,
коли спотворений пробився голос
крізь неприступні скелі, і виття
протягле, дике сумно розіслалось
по темних, мертвих водах і збудило
між скелями луну давно померлу…
І я прокинулась. Вогнем підземним
мій жаль палкий зірвав печерний склеп,
і вирвалась я знов на світ. І слово
уста мої німії оживило,
і я вчинила диво… Я збагнула,
що забуття не суджено мені.

Лісовик
Де ж він тепер? Чому він не з тобою?
Чи то й його невдячність — невмируща
так, як твоє кохання?

Мавка
Ох, дідусю!
якби ти бачив!.. Він в подобі людській
упав мені до ніг, мов ясень втятий…
І з долу вгору він до мене звів
такий болючий погляд, повний туги
і каяття палкого, без надії…
Людина тільки може так дивитись!..
Я ще до мови не прийшла, як він
схопивсь на рівні ноги, і від мене
тремтячими руками заслонився,
і кинувся, не мовлячи ні слова,
в байрак терновий, там і зник з очей.

Лісовик
І що ж тепер ти думаєш робити?

Мавка
Не знаю… Я тепер, як тінь, блукаю
край сеї хати. Я не маю сили
покинути її… Я серцем чую —
він вернеться сюди…
(Лісовик мовчки журливо хитає головою. Мавка знов прихиляється до стіни.)

Лісовик
Дитино бідна,
чого ти йшла від нас у край понурий?
Невже нема спочинку в ріднім гаю?
Дивись, он жде тебе твоя верба,
вона давно вже ложе постелила
і журиться, що ти десь забарилась.
Іди спочинь.

Мавка
(тихо)
Не можу я, дідусю.

1. Чому Лісовик розчаровується у Мавці і гнівається на неї?
2. У чому вони не можуть дійти згоди?
3. Чи може сама Мавка себе зрозуміти? Що їй заважає?

Завдання 4.

Прочитай діалог Мавки та «Того, що в скалі сидить» і поміркуй, що означає фраза «Я маю в серці те, що не вмирає». Що саме дає Мавці сили жити вічно? А чи може в принципі Мавка — лісовий дух — померти? 

Мавка
Ні, я не хочу!
Не хочу я до тебе! Я жива!

«Той, що в скалі сидить»
Я поведу тебе в далекий край,
незнаний край, де тихі, темні води
спокійно сплять, як мертві, тьмяні очі,
мовчазні скелі там стоять над ними
німими свідками подій, що вмерли.
Спокійно там: ні дерево, ні зілля
не шелестить, не навіває мрій,
зрадливих мрій, що не дають заснути,
і не заносить вітер жадних співів
про недосяжну волю; не горить
вогонь жерущий; гострі блискавиці
ламаються об скелі і не можуть
пробитися в твердиню тьми й спокою
Тебе візьму я. Ти туди належиш:
ти бліднеш від огню, від руху млієш,
для тебе щастя — тінь, ти нежива.

Мавка
(встає)
Ні! я жива! Я буду вічно жити!
Я в серці маю те, що не вмирає.

Завдання 5.

Поміркуй: чи вмирає природа? Пригадай, які зображення виникали у тебе в уяві на першому уроці цієї теми, коли ти думав/думала про природу. Про які її елементи ми можемо чітко знайти відповідь, а про що треба подумати довше?

Тварини
Рослини
Гори
Болото
Пустеля
Річки

Завдання 6.

У ІІІ дії рівновага між лісом і людьми остаточно дестабілізується. 

1. Поміркуй: чому так сталося? Яка найголовніша причина загострення взаємин?
2. Прочитай фрагмент розмови Мавки із Куцем. Поміркуй: чому навіть Куць сумував за дядьком Левом? 

Мавка
Ненавидний! Ти оганьбив наш ліс!
Се так держиш умову з дядьком Левом

Куць
Умова наша вмерла вкупі з ним.

Мавка
Як? Дядько Лев умер?

Куць
Он і могила.
Під дубом поховали, а прийшлося
коло пенька старому спочивати.

Мавка
Обоє полягли… Він пречував,
що вже йому сей рік не зимувати…
(Надходить до могили.)
Ой як же плаче серце по тобі,
єдиний друже мій! Якби я мала
живущі сльози, я б зросила землю,
барвінок би зростила невмирущий
на сій могилі. А тепер я вбога,
мій жаль спадає, наче мертвий лист…

Куць
Жаль не пристав мені, а все ж я мушу
признатися — таки старого шкода,
бо він умів тримати з нами згоду.
Було, і цапа чорного держить
при конях, щоб я мав на чому їздить.
Я блискавкою мчу, було, на цапі,
а коники стоять собі спокійно.
От сі баби зовсім не вміють жити
як слід із нами, — цапа продали,
зрубали дуба. Зрушили умову.
Ну й я ж віддячив їм! Найкращі коні
на смерть заїздив; куплять — знов заїжджу.
Ще й відьму, що в чортиці бабувала,
гарненько попросив, щоб їм корови
геть-чисто попсувала. Хай же знають!
Ще ж Водяник стіжка їм підмочив,
а Потерчата збіжжя погноїли,
Пропасниця їх досі б’є за те,
що озеро коноплями згидили.
Не буде їм добра тепер у лісі!
Вже тут навколо хати й Злидні ходять.

3. На твою думку, на чиєму боці справедливість в описаній ситуації: людей чи лісових духів?
4. На які взаємини були подібні стосунки дядька Лева та Мавки? Чому його смерть так засмутила Мавку?
5. Поміркуй про паралелізм (подібність) подій та образів в описаних подіях. Світ людей та світ природи щось втратили — що саме? Чи обидві смерті можна назвати природними?

Поміркуй: що лишає по собі дерево, а що — людина? 

Прочитай матеріал про діяльність платформи памʼяті «Меморіал».
https://memorial.ua/articles/dosvid-pamiati/iakoiu-my-ne-hochemo-bachyty-pamiat-pislia-viiny

1. Чому у їхній діяльності важливо називати імена?
2. Чому важливо, щоб загиблих можна було побачити на таких великих екранах, як екрани у великих торгівельних центрах?
3. Чому важливо вчитися писати про втрати так само, як і будь-чому іншому?

---

1. https://vsviti.com.ua/ukraine/29279
2. https://lb.ua/world/2025/07/05/685192_cherez_poveni_tehasi_zaginuli.html
3. https://memorial.ua/articles/dosvid-pamiati/iakoiu-my-ne-hochemo-bachyty-pamiat-pislia-viiny
4. https://www.amnh.org/explore/ology/earth/tornadoes-spinning-thunderstorms
5. https://www.servpro.com/resources/storm-damage/hurricane-season-and-hurricane-damage-details