Урок 7. «Місто» Валерʼяна Підмогильного. Сюжет роману

Урок 7. «Місто» Валерʼяна Підмогильного. Сюжет роману

---

• Сюжет
• Психологізм
• Психологічний роман

---

Роздивися уважно стріт-арт «Втеча» в італійському місті Ареццо. Поміркуй, як його можна витлумачити?
Чи можемо ми втекти від власних думок?

---

Завдання 1.

Прочитай фрагменти з різних частин роману та назви, який із них стосується якого складника сюжету: експозиція, завʼязка, розвиток дії, кульмінація, розвʼязка. 

1. 
— Ну що, знайшли собі квартиру?
Степан цілком припускав можливість цієї неприємної розмови і мав готову відповідь — через тиждень він вибереться. Дістане стипендію, це напевно, і вибереться. Крамар мугикнув, його пропозиція була така: хай Степан лишається в них, спатиме в кухні,— там є ліжко,— матиме обід і на сніданок та вечерю щось, а зате доглядатиме корови, наноситиме до хати води — кран був тільки надворі,— та настачатиме взимку дрова. Більше нічого. На цих умовах крамар згоджувався його законно заявити як небожа. Коли дійшла Степанові черга відповідати, він трохи подумав, більше з самоповаги, бо думати, властиво, не було про що: він умить зміркував, що матиме харч і тепле помешкання, а стипендія лишатиметься йому на одежу й книжки. Робота не важка. Щось краще годі й уявити. Хлопець поважно відповів:
— Тоді я останусь.
Гнідий підвівся.
— Так перебирайтесь,— сказав він.
Через півгодини Степан покинув свій хлів і оселився в невеличкій кухні, де під стіною коло плитки стояло ліжко, а над ним клацав дешевий дерев’яний годинник.

2.
Просто назустріч йому плили світючі незабутні очі, що сміялися йому з завмерлої маски жіночого обличчя, і він пізнав їх відразу, він кинувся до них, як на рятунковий вогонь маяка.
— Рито, Риточко,— шепотів він, стискуючи її руки.
Ту ранку, що вона полишила колись на його долоні, він почував тепер у серці. І ладен був притиснути цю жінку тут, серед вулиці, пристрасно й безтямно, відчути її так, як відчував, танцюючи.
Вона відповіла, посміхаючись:
— Яка несподівана зустріч!
— Тільки несподівана? — схвильовано спитав Степан.
— І бажана,— додала вона.
Він захоплено на неї споглядав.
— Де ви йдете? — спитав нарешті.
— На Малу Підвальну.
Він узяв її під руку.
— Ходімо.

3. 
Повз нього пропливали сотні облич, веселих, серйозних і заклопотаних, десь голосила обікрадена жінка, кричали, граючись, пацани. Так звичайно тут є, так було, коли його нога ступала ще м’якою курявою села, так буде й надалі. І всьому цьому він був чужий.
Пасажири всі розійшлися. Пароплави почали розвантажувати. Довгими сходами пішли півголі вантажники з лантухами, паками, садовиною. Потім понесли розчепірені волов’ячі туші й покотили засмолені смердючі бочки.
Левко повів їх, показуючи дорогу. На вулиці Революції їхні шляхи розходились: Степанів на Поділ, інших двох — на Старий Город .
— Ти ж до мене переходь, як що там,— сказав Левко.— Адресу записав?

4. 
В інституті вже, певно, розпочинались лекції, і він раз у раз обіцяв собі туди навідатись. Одного ранку, одягаючись, він уже зовсім вирішив, що це станеться саме сьогодні, але раптом спитав сам себе: “А чого я туди піду?” І не знайшов жодної відповіді. Трохи здивувався, потім дуже зрадів, захоплюючись своєю сміливістю, і цілий день почував себе переможником. Ну навіщо йому той інститут? Степан Радченко гарний і без диплома.
Фортуна посипала його з свого старого рога, що можна бачити на вивісках у пекарнях, і за тиждень він дістав відповідь із редакції харківського журналу разом з переказом на вісімдесят сім карбованців. Листа він чекав, а грошей аж ніяк не сподівався. Отже, література, виявлялось, не тільки почесна, а й вигідна річ, тобто двічі варта уваги.

5.
Одруження, звичайно, нісенітниця, але він був проти неї трохи жорстокий. Він не заперечує. Але перепросить. Почував, що між повістю та розривом був якийсь, не зрозумілий йому ближче, зв’язок, і жалкував уже, що за обопільною згодою не влаштував собі вчасно півмісячної відпустки. А так — трохи неприємно.
“Та коли вона справді любить мене,— подумав він,— то не повинна дуже гніватись”.
Хлопець хутко дійшов до Гімназіального провулка й подзвонив коло знайомих дверей. Літня жінка у фартуху йому відчинила.
— Можна бачити товаришку Зоську? — спитав він.
Жінка здивовано перепитала:
— Яку це Зоську? Голубовську?
— Так,— потвердив він.
Жінка сплеснула в долоні.
— Чи ба! Та вона ж отруїлась!

Дружня порада вчителю

За потреби нагадайте учнівству, якими є сюжетні елементи.

Експозиція – 3, завʼязка – 1, розвиток дії – 4, кульмінація – 5, розвʼязка – 2. 

1. Поміркуй, які події роману відділяють один елемент сюжету від іншого? Зафіксуй їх у зошиті.
2. Переглянь свої записи та зроби висновок, на чому сконцентрований сюжет «Міста»? 

---

Психологізм у художньому тексті —- передавання художніми засобами внутрішнього світу персонажа.

Психологічний роман — це різновид роману, оповідь якого зосереджується на внутрішньому світі персонажів та персонажок. Тоді як зовнішні події стають навпаки тлом для розгортання конфліктів всередині людини.

---

Завдання 2.

1. Порахуй, скільки сюжетних ліній у романі «Місто»? Чи є якісь сцени роману, в яких би не було Степана Радченка?
2. Враховуючи попередні відповіді назви, яка схема сюжету підійде роману? Обґрунтуй свою відповідь.

3. Уяви себе літературним редактором/редакторкою Валерʼяна Підмогильного і поміркуй, які сцени можна додати у «Місто», щоб головна сюжетна лінія лишилася незмінною, але ми могли більше дізнатися про персонажів та персонажок роману?

1. Екскурс 1 — 
2. Екскурс 2 —
3. Паралельна сюжетна лінія — 

Дружня порада вчителю

Це завдання на пригадування вивченого у 5 модулі курсу за 10 клас. В уроках про сюжет «Мини Мазайла» йшлося, що сюжет — це те, як автор чи авторка обирають розповідати вигадану історію: лінійно чи з численними екскурсами у минуле, паралельними лініями тощо. 

Тут учнівство має простір поміркувати, яким був би роман, якби Підмогильний обрав не лінійну структуру.

4. Поміркуй, якщо не змінювати задум Валерʼяна Підмогильного, чи можуть у «Місті» бути сцени без участі Степана Радченка?

Завдання 3.

Сюжет роману рухається разом зі змінами, що стають у житті Степана Радченка. Заповни ланцюжок соціальних змін, які сталися з персонажем у Києві.

1. Які внутрішні зміни відбувалися зі Степаном внаслідок цих змін?
2. Пригадай, які статуси були у Степана до прибуття у Київ? Як вони вплинули на персонажа?

Завдання 4.

Виконай пошукову роботу і знайди публіцистичну статтю про сучасний переїзд із малого міста чи села у велике місто. Порівняй виклики героїв/героїнь статті з викликами Степана Радченка 1920-х: що з тодішнього його досвіду досі актуальне, а що змінилося? 

Знайди спільне та відмінне у цих досвідах й зроби висновки.

Приклад статті, яку можна використати для дослідження
(досвід людей, які були вимушені переїхати через війну):
https://rubryka.com/2025/04/18/pereselentsi-gotovi-adaptuvatysya-ale-potribna-pidtrymka-rezultaty-opytuvannya-yake-provely-kyyivski-volontery/

---

1. Яка сцена або сюжетний поворот найбільше тебе обурив?
2. Із якими емоціями ти дочитував/дочитувала «Місто»?
3. Яку оцінку від 1 до 5 ти поставив/поставила б одразу після читання?
   Обґрунтуй свою думку.

Дружня порада вчителю

Нехай учнівство збереже цю першу оцінку, до цього запитання ми ще повернемося наприкінці вивчення «Міста». Можливо, бал зміниться в якусь зі сторін.

Прочитай фрагмент роману та поміркуй, що для розвитку персонажа Степана Радченко означає паління одягу, в якому він приїхав у місто?

Вранці він прокинувся тільки о восьмій і довго лежав. Потім умився, постукав у двері до кімнат і, не діставши відповіді, тихо зайшов. Там не було нікого. Так, ніби в хатах тих ніколи ніхто й не жив. Він постояв у мусіньчиній кімнаті, що нагадувала дівочу світлицю своєю білою ковдрою та мереживними завісками на вікнах, і вернувся до кухні, повний далеких спогадів. Випивши молоко, для нього поставлене, він востаннє виконав свої обов’язки проти корів та наносив води. Тепер був вільний і почав збирати свої нечисленні речі.

Трохи поміркувавши, він розпалив у плитці. Поки розгорялись дрова, перебрався в свій сірий костюм, потім почав палити френча, штани й торбинки, що привіз із села, а чоботи, що не могли згоріти, викинув на смітник. Тепер у нього лишились тільки зшитки, книжки та загорнута в ковдру білизна.

Хлопець зв’язав своє майно на два чепурненькі пакунки, замкнув двері, поклав, як звичайно, під ґанок ключа й пішов геть з пакунками в руках, а в душі несучи смуток, гіркоту першого спізнання життя й турботні надії.

1. Пригадай, у якому місці роману розташовано цей епізод? До чого він готує читацтво?
2. Поміркуй, яку роль відіграє одяг у нашому житті в соціумі та міжлюдських стосунках?  

1. Стріт-арт: https://unsplash.com/photos/mural-of-a-persons-back-with-windows-as-features-HJu2Zq0ZriE

Урок 7. «Місто» Валерʼяна Підмогильного. Сюжет роману

---

• Сюжет
• Психологізм
• Психологічний роман

---

Роздивися уважно стріт-арт «Втеча» в італійському місті Ареццо. Поміркуй, як його можна витлумачити?
Чи можемо ми втекти від власних думок?

---

Завдання 1.

Прочитай фрагменти з різних частин роману та назви, який із них стосується якого складника сюжету: експозиція, завʼязка, розвиток дії, кульмінація, розвʼязка. 

1. 
— Ну що, знайшли собі квартиру?
Степан цілком припускав можливість цієї неприємної розмови і мав готову відповідь — через тиждень він вибереться. Дістане стипендію, це напевно, і вибереться. Крамар мугикнув, його пропозиція була така: хай Степан лишається в них, спатиме в кухні,— там є ліжко,— матиме обід і на сніданок та вечерю щось, а зате доглядатиме корови, наноситиме до хати води — кран був тільки надворі,— та настачатиме взимку дрова. Більше нічого. На цих умовах крамар згоджувався його законно заявити як небожа. Коли дійшла Степанові черга відповідати, він трохи подумав, більше з самоповаги, бо думати, властиво, не було про що: він умить зміркував, що матиме харч і тепле помешкання, а стипендія лишатиметься йому на одежу й книжки. Робота не важка. Щось краще годі й уявити. Хлопець поважно відповів:
— Тоді я останусь.
Гнідий підвівся.
— Так перебирайтесь,— сказав він.
Через півгодини Степан покинув свій хлів і оселився в невеличкій кухні, де під стіною коло плитки стояло ліжко, а над ним клацав дешевий дерев’яний годинник.

2.
Просто назустріч йому плили світючі незабутні очі, що сміялися йому з завмерлої маски жіночого обличчя, і він пізнав їх відразу, він кинувся до них, як на рятунковий вогонь маяка.
— Рито, Риточко,— шепотів він, стискуючи її руки.
Ту ранку, що вона полишила колись на його долоні, він почував тепер у серці. І ладен був притиснути цю жінку тут, серед вулиці, пристрасно й безтямно, відчути її так, як відчував, танцюючи.
Вона відповіла, посміхаючись:
— Яка несподівана зустріч!
— Тільки несподівана? — схвильовано спитав Степан.
— І бажана,— додала вона.
Він захоплено на неї споглядав.
— Де ви йдете? — спитав нарешті.
— На Малу Підвальну.
Він узяв її під руку.
— Ходімо.

3. 
Повз нього пропливали сотні облич, веселих, серйозних і заклопотаних, десь голосила обікрадена жінка, кричали, граючись, пацани. Так звичайно тут є, так було, коли його нога ступала ще м’якою курявою села, так буде й надалі. І всьому цьому він був чужий.
Пасажири всі розійшлися. Пароплави почали розвантажувати. Довгими сходами пішли півголі вантажники з лантухами, паками, садовиною. Потім понесли розчепірені волов’ячі туші й покотили засмолені смердючі бочки.
Левко повів їх, показуючи дорогу. На вулиці Революції їхні шляхи розходились: Степанів на Поділ, інших двох — на Старий Город .
— Ти ж до мене переходь, як що там,— сказав Левко.— Адресу записав?

4. 
В інституті вже, певно, розпочинались лекції, і він раз у раз обіцяв собі туди навідатись. Одного ранку, одягаючись, він уже зовсім вирішив, що це станеться саме сьогодні, але раптом спитав сам себе: “А чого я туди піду?” І не знайшов жодної відповіді. Трохи здивувався, потім дуже зрадів, захоплюючись своєю сміливістю, і цілий день почував себе переможником. Ну навіщо йому той інститут? Степан Радченко гарний і без диплома.
Фортуна посипала його з свого старого рога, що можна бачити на вивісках у пекарнях, і за тиждень він дістав відповідь із редакції харківського журналу разом з переказом на вісімдесят сім карбованців. Листа він чекав, а грошей аж ніяк не сподівався. Отже, література, виявлялось, не тільки почесна, а й вигідна річ, тобто двічі варта уваги.

5.
Одруження, звичайно, нісенітниця, але він був проти неї трохи жорстокий. Він не заперечує. Але перепросить. Почував, що між повістю та розривом був якийсь, не зрозумілий йому ближче, зв’язок, і жалкував уже, що за обопільною згодою не влаштував собі вчасно півмісячної відпустки. А так — трохи неприємно.
“Та коли вона справді любить мене,— подумав він,— то не повинна дуже гніватись”.
Хлопець хутко дійшов до Гімназіального провулка й подзвонив коло знайомих дверей. Літня жінка у фартуху йому відчинила.
— Можна бачити товаришку Зоську? — спитав він.
Жінка здивовано перепитала:
— Яку це Зоську? Голубовську?
— Так,— потвердив він.
Жінка сплеснула в долоні.
— Чи ба! Та вона ж отруїлась!

1. Поміркуй, які події роману відділяють один елемент сюжету від іншого? Зафіксуй їх у зошиті.
2. Переглянь свої записи та зроби висновок, на чому сконцентрований сюжет «Міста»? 

---

Психологізм у художньому тексті —- передавання художніми засобами внутрішнього світу персонажа.

Психологічний роман — це різновид роману, оповідь якого зосереджується на внутрішньому світі персонажів та персонажок. Тоді як зовнішні події стають навпаки тлом для розгортання конфліктів всередині людини.

---

Завдання 2.

1. Порахуй, скільки сюжетних ліній у романі «Місто»? Чи є якісь сцени роману, в яких би не було Степана Радченка?
2. Враховуючи попередні відповіді назви, яка схема сюжету підійде роману? Обґрунтуй свою відповідь.

3. Уяви себе літературним редактором/редакторкою Валерʼяна Підмогильного і поміркуй, які сцени можна додати у «Місто», щоб головна сюжетна лінія лишилася незмінною, але ми могли більше дізнатися про персонажів та персонажок роману?

1. Екскурс 1 — 
2. Екскурс 2 —
3. Паралельна сюжетна лінія — 

4. Поміркуй, якщо не змінювати задум Валерʼяна Підмогильного, чи можуть у «Місті» бути сцени без участі Степана Радченка?

Завдання 3.

Сюжет роману рухається разом зі змінами, що стають у житті Степана Радченка. Заповни ланцюжок соціальних змін, які сталися з персонажем у Києві.

1. Які внутрішні зміни відбувалися зі Степаном внаслідок цих змін?
2. Пригадай, які статуси були у Степана до прибуття у Київ? Як вони вплинули на персонажа?

Завдання 4.

Виконай пошукову роботу і знайди публіцистичну статтю про сучасний переїзд із малого міста чи села у велике місто. Порівняй виклики героїв/героїнь статті з викликами Степана Радченка 1920-х: що з тодішнього його досвіду досі актуальне, а що змінилося? 

Знайди спільне та відмінне у цих досвідах й зроби висновки.

Приклад статті, яку можна використати для дослідження
(досвід людей, які були вимушені переїхати через війну):
https://rubryka.com/2025/04/18/pereselentsi-gotovi-adaptuvatysya-ale-potribna-pidtrymka-rezultaty-opytuvannya-yake-provely-kyyivski-volontery/

---

1. Яка сцена або сюжетний поворот найбільше тебе обурив?
2. Із якими емоціями ти дочитував/дочитувала «Місто»?
3. Яку оцінку від 1 до 5 ти поставив/поставила б одразу після читання?
   Обґрунтуй свою думку.

Прочитай фрагмент роману та поміркуй, що для розвитку персонажа Степана Радченко означає паління одягу, в якому він приїхав у місто?

Вранці він прокинувся тільки о восьмій і довго лежав. Потім умився, постукав у двері до кімнат і, не діставши відповіді, тихо зайшов. Там не було нікого. Так, ніби в хатах тих ніколи ніхто й не жив. Він постояв у мусіньчиній кімнаті, що нагадувала дівочу світлицю своєю білою ковдрою та мереживними завісками на вікнах, і вернувся до кухні, повний далеких спогадів. Випивши молоко, для нього поставлене, він востаннє виконав свої обов’язки проти корів та наносив води. Тепер був вільний і почав збирати свої нечисленні речі.

Трохи поміркувавши, він розпалив у плитці. Поки розгорялись дрова, перебрався в свій сірий костюм, потім почав палити френча, штани й торбинки, що привіз із села, а чоботи, що не могли згоріти, викинув на смітник. Тепер у нього лишились тільки зшитки, книжки та загорнута в ковдру білизна.

Хлопець зв’язав своє майно на два чепурненькі пакунки, замкнув двері, поклав, як звичайно, під ґанок ключа й пішов геть з пакунками в руках, а в душі несучи смуток, гіркоту першого спізнання життя й турботні надії.

1. Пригадай, у якому місці роману розташовано цей епізод? До чого він готує читацтво?
2. Поміркуй, яку роль відіграє одяг у нашому житті в соціумі та міжлюдських стосунках?  

1. Стріт-арт: https://unsplash.com/photos/mural-of-a-persons-back-with-windows-as-features-HJu2Zq0ZriE