Тема 8. Неокласики: поезія гармонії й інтелекту

матеріал 1

Урок 9. Тема: Неокласики: поезія гармонії й інтелекту

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Тема: Неокласики: поезія гармонії й інтелекту

Урок 9

Опорні поняття

неокласики;
сонет.

На уроці працюємо з такими результатами навчання:

пояснює вплив прочитаного тексту (зокрема художнього тексту, медіатексту) на власний емоційно-чуттєвий досвід, коментує його естетичну та мистецьку цінність у культурно-історичному контексті [12 МОВ 2.3.1];
пояснює взаємозвʼязок змісту й форми тексту (зокрема художнього тексту, медіатексту) та аргументує вплив цього взаємозв’язку на реалізацію естетичної та/або прагматичної функції [12 МОВ 2.4.2].

Гачок

“Життя минає, а мистецтво вічне”.

Як ви розумієте ці слова? Чи погоджуєтеся ви з цією думкою?

Завдання

Завдання 1.

Розгляньте світлину, на якій зображено трьох українських поетів: Максима Рильського, Миколу Зерова, Павла Филиповича. Чи знаєте ви щось про них? Прочитайте матеріал нижче.

Київські неокласики

У Києві панував Зеров. Цей спокійний і мудрий чоловік багато років зберігав свою філософську поставу – стоїчну, сливе античну. Попри незначний обсяг власного поетичного доробку, Микола Зеров (1890-1937) суттєво впливав на тогочасний літературний процес як критик, дослідник і викладач літератури – фактично Зеров був своєрідною сольною інституцією, що виробляє критерії літературності. Тобто професор Зеров мав чіткі уявлення, що в літературі допустимо, а що їй шкодить, як, наприклад, застарілий сентименталізм чи, навпаки, плакатне “пролетарське” віршування. Він надто добре знав античні літератури, надто багато перекладав першорядної європейської поезії, щоб толерувати розхитування високого естетизму справжнього письменства. Поезія мала бути досконалою у формі та глибокою в змісті – це й була естетична програма неокласиків, як з легкої руки Петрова-Домонтовича стали називати гурток друзів довкола Зерова.

До цього неокласицистичного кола належало більше десятка людей. Найближчими до Зерова були ще четверо – Максим Рильський, Павло Филипович, Михайло Драй-Хмара та Освальд Бургардт, він же – Юрій Клен. Фактично, це коло осіб, яких Зеров у голодні 1920-1923 рр. стягнув у невелике містечко Баришівку на схід від Києва, куди його запросили викладати літературу в соціально-економічну школу.

Джерело: Семків Р. Пригоди української літератури (від романтизму до постмодернізму) / Ростислав Семків. ‒ К.: Темпора, 2024. ‒ 688 с. – стор. 411-414

Послухати лекції з української літератури професора, який колись на питання, як правильно вимовляти його прізвище – ЗЕров чи ЗерОв, відповів, що відгукується і на ямб, і на хорей, збігалися студенти чи не всіх факультетів Київського університету. Майстерний оратор, що мав феноменальну пам’ять і виняткову ерудицію, зачаровував слухачів, і вони віддячували йому бурхливими оваціями. Аби не порушувати навчального процесу й не зривати пар іншим викладачам, адміністрація ставила його виклади наприкінці дня.

У літературній дискусії М.Зеров підтримує позицію М.Хвильового, під гаслом “Ad fontes!”, тобто “До джерел!” (так називалась збірка його полемічних статей), викладає програму розвитку української літератури, що передбачала засвоєння досвіду всесвітнього письменства, переосмислення української традиції й підвищення письменницької кваліфікації.

Наприкінці 1920-х рокі після відповідних постанов Політбюро ЦК КП(б)У розгортається кампанія цькування Зерова: йому дорікають “відривом від мас”, допитують як свідка на процесі СВУ, зрештою перестають друкувати. Зрідка його праці виходять під чужими прізвищами. 1 вересня 1934 р. професора звільняють з викладацької роботи в Київському університеті. У листопаді від скарлатини помирає син Зерових Костик. Наприкінці квітня 1935 р. Зерова заарештовують. Йому інкримінують злочини, передбачені ст. ст. 54-11 та 54-8 Кримінального кодексу, – діяльність у контрреволюційній націоналістичній організації, метою якої було “повалення радянської влади і створення “незалежної” буржуазної української республіки”. Вирок – 10 років ув’язнення. З пересильної тюрми в Ленінграді Зеров потрапляє до Медвежої гори, потім через Кем – до Соловецького табору. 3 листопада 1937 р. Зерова розстріляно в урочищі Сандормох поблизу міста Медвеж’єгорськ (Карелія, РФ). Реабілітовано посмертно в березні 1958 р.

Джерело: Київські неокласики : Антологія / Упор. Наталія Котенко. ‒ К. : Смолокип, 2015. ‒ 920 с. ‒ стор. 55-57.

Лебеді

На тихім озері, де мріють верболози,
давно приборкані, і влітку й восени
то плюскоталися, то плавали вони,
і шиї гнулися у них, як буйні лози.

Коли ж дзвінкі, як скло, находили морози
і плесо шерхнуло, пірнувши в білі сни, —
плавці ламали враз ті крижані лани,
і не страшні були для них зими погрози.

О, ґроно п’ятірне нездоланих співців!
Крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,
що розбиває лід одчаю і зневіри.

Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття
веде вас у світи ясне сузір’я Ліри,
де пінить океан кипучого життя.

Михайло Драй-Хмара

Питання до обговорення:

Чому неокласиків називали “п’ятірним гроном”? Що їх об’єднувало?
Порівняйте поезію неокласиків із віршами романтиків або реалістів. У чому різниця у світогляді та стилі?
Чи актуальна сьогодні ідея “чистого мистецтва”, незалежного від політики й соціальних проблем?

Завдання 2

Прочитайте сонет М.Зерова Pro Domo. Дайте відповіді на питання.

Pro Domo*

Яка ж гірка, о Господи, ця чаша,
Ця старосвітчина, цей дикий смак,
Ці мрійники без крил, якими так
Поезія прославилася наша!

Що не митець, то флегма і сіряк,
Що не поет — сентиментальна кваша…
О ні! Пегасові потрібна паша,
Щоб не загруз у твані неборак.

Класична пластика, і контур строгий,
І логіки залізна течія —
Оце твоя, поезіє, дорога.

Леконт де Ліль, Жозе Ередія,
Парнаських зір незахідне сузір’я
Зведуть тебе на справжнє верхогір’я.

23.04.1921

*з лат. На власний захист

Сонет ‒ це 14-рядковий ліричний твір, що складається з двох чотиривіршів (катрени) і двох тривіршів (терцети), написаних переважно ямбом (формула 4+4+3).

Як поет характеризує стан української поезії свого часу? Чому він вважає її «гіркою чашею»?
Що означають образи «флегма і сіряк», «сентиментальна кваша»? Які риси поезії вони символізують?
Чому Зеров звертається до ідеалів класичної поезії та парнасців? Які цінності він протиставляє сучасним йому “мрійникам без крил”?
Як ви розумієте метафору “Пегасові потрібна паша”?
Чим, на думку Зерова, має відрізнятися справжня поезія?
Випишіть із вірша епітети та метафори, що мають негативне забарвлення, і поясніть, яке враження вони створюють.

___________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________

Завдання 3

Прочитайте поезію Максима Рильського.
Спробуйте проаналізувати один вірш на вибір за алгоритмом:

Жанр.
Провідний мотив.
Композиція.
Тропи (художні засоби).
Римування, розмір вірша.
Синтаксичні засоби (інверсія, анафора, паралелізм).

***
У теплі дні збирання винограду
Її він стрів. На мулах нешвидких
Вона верталась із ясного саду,
Ясна, як сад, і радісна, як сміх.

І він спитав: — Яку б найти принаду,
Щоб привернуть тебе до рук моїх?
Вона ж йому: — Світи щодня лампаду
Кіпріді добрій. — Підняла батіг,

Гукнула свіжо й весело на мулів,
І чутно уші правий з них прищулив,
І знявся пил, немов рожевий дим.

І він потягся, як дитина, радо
І мовив: — Добре бути молодим
У теплі дні збирання винограду.

***
Вже червоніють помідори,
І ходить осінь по траві,
Яке ще там у біса горе,
Коли серця у нас живі?

Високі айстри, небо синє,
Твій погляд, милий і ясний…
Це все було в якійсь країні,
Але не знаю я в якій.

Що з того, що осіннім чарам
Прийде кінець? Але в цю мить
Баштан жовтіє понад яром,
Курінь безверхий ніби спить,

І гнеться дерево від плоду,
І не страшний, моє дитя,
Нам час останнього походу
Без вороття — без вороття!

***
На мосту, над темною водою
Ти ішла. Летів і танув сніг.
Кволі верби віяли весною.
Вітер грав у свій пустинний ріг.

Очі сяли, як свічки гарячі,
Груди несли нелюдську жагу,
А сліди були такі дитячі
На брудному, сірому снігу.

Вибивалась бідна волосинка,
Біла хустка плакала в імлі,—
І здавалось: розтає сніжинка,
Умира сніжинка на землі.

***
Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду.
Ти мене, кохана, проведеш до поля,
Я піду — і, може, більше не прийду.

Вже й любов доспіла під промінням теплим,
І її зірвали радісні уста, ‒
А тепер у серці щось тремтить і грає,
Як тремтить на сонці гілка золота.

Гей, поля жовтіють, і синіє небо,
Плугатар у полі ледве маячить…
Поцілуй востаннє, обніми востаннє;
Вміє розставатись той, хто вмів любить.

***
Переспіло-солодка малина,
Небо глибше, ніж небо весною,
І музика ‒ не світло-невинна,
А мережана муками-грою.

Глянь: на сонці і пеститься, й мліє
Переспіло-солодка малина,
І схиляється, і червоніє,
Прославляючи сонце єдине.

Все тонке, ніби та павутина,
Що пожовклу любов повиває…
Переспіло-солодка малина,
Тихих птиць чужоземнії зграї…

Давні мрії душа зустрічає,
Наче мати єдиного сина, –
І безмовно стебло нагинає
Переспіло-солодка малина.

Місце для аналізу

___________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________

Рефлексія

Дайте відповідь на питання:

1.Що з уроку візьмете з собою?

2.Який вірш запам’ятався?

Джерела

Київські неокласики : Антологія / Упор. Наталія Котенко. ‒ К. : Смолокип, 2015. ‒ 920 с.
Українська література в іменах. Микола Зеров. Ярина Цимбал
Семків Р. Пригоди української літератури (від романтизму до постмодернізму) / Ростислав Семків. ‒ К.: Темпора, 2024. ‒ 688 с.
Цалик С.М., Селігей П.О. Таємниці письменницьких шухляд: Детективна історія української літератури / Станіслав Цалик, Пилип Селігей. ‒ 2-ге вид. ‒ К.: Наш час, 2011. ‒ 352 с.

Завантажити матеріал (PDF)

Тема: Неокласики: поезія гармонії й інтелекту

Урок 9

Опорні поняття

неокласики;
сонет.

На уроці ти навчишся:

аналізувати поезію;
виокремлювати жанри лірики.

Гачок

“Життя минає, а мистецтво вічне”.

Як ви розумієте ці слова? Чи погоджуєтеся ви з цією думкою?

Завдання

Завдання 1.

Розгляньте світлину, на якій зображено трьох українських поетів: Максима Рильського, Миколу Зерова, Павла Филиповича. Чи знаєте ви щось про них? Прочитайте матеріал нижче.

Київські неокласики

У Києві панував Зеров. Цей спокійний і мудрий чоловік багато років зберігав свою філософську поставу – стоїчну, сливе античну. Попри незначний обсяг власного поетичного доробку, Микола Зеров (1890-1937) суттєво впливав на тогочасний літературний процес як критик, дослідник і викладач літератури – фактично Зеров був своєрідною сольною інституцією, що виробляє критерії літературності. Тобто професор Зеров мав чіткі уявлення, що в літературі допустимо, а що їй шкодить, як, наприклад, застарілий сентименталізм чи, навпаки, плакатне “пролетарське” віршування. Він надто добре знав античні літератури, надто багато перекладав першорядної європейської поезії, щоб толерувати розхитування високого естетизму справжнього письменства. Поезія мала бути досконалою у формі та глибокою в змісті – це й була естетична програма неокласиків, як з легкої руки Петрова-Домонтовича стали називати гурток друзів довкола Зерова.

До цього неокласицистичного кола належало більше десятка людей. Найближчими до Зерова були ще четверо – Максим Рильський, Павло Филипович, Михайло Драй-Хмара та Освальд Бургардт, він же – Юрій Клен. Фактично, це коло осіб, яких Зеров у голодні 1920-1923 рр. стягнув у невелике містечко Баришівку на схід від Києва, куди його запросили викладати літературу в соціально-економічну школу.

Джерело: Семків Р. Пригоди української літератури (від романтизму до постмодернізму) / Ростислав Семків. ‒ К.: Темпора, 2024. ‒ 688 с. – стор. 411-414

Послухати лекції з української літератури професора, який колись на питання, як правильно вимовляти його прізвище – ЗЕров чи ЗерОв, відповів, що відгукується і на ямб, і на хорей, збігалися студенти чи не всіх факультетів Київського університету. Майстерний оратор, що мав феноменальну пам’ять і виняткову ерудицію, зачаровував слухачів, і вони віддячували йому бурхливими оваціями. Аби не порушувати навчального процесу й не зривати пар іншим викладачам, адміністрація ставила його виклади наприкінці дня.

У літературній дискусії М.Зеров підтримує позицію М.Хвильового, під гаслом “Ad fontes!”, тобто “До джерел!” (так називалась збірка його полемічних статей), викладає програму розвитку української літератури, що передбачала засвоєння досвіду всесвітнього письменства, переосмислення української традиції й підвищення письменницької кваліфікації.

Наприкінці 1920-х рокі після відповідних постанов Політбюро ЦК КП(б)У розгортається кампанія цькування Зерова: йому дорікають “відривом від мас”, допитують як свідка на процесі СВУ, зрештою перестають друкувати. Зрідка його праці виходять під чужими прізвищами. 1 вересня 1934 р. професора звільняють з викладацької роботи в Київському університеті. У листопаді від скарлатини помирає син Зерових Костик. Наприкінці квітня 1935 р. Зерова заарештовують. Йому інкримінують злочини, передбачені ст. ст. 54-11 та 54-8 Кримінального кодексу, – діяльність у контрреволюційній націоналістичній організації, метою якої було “повалення радянської влади і створення “незалежної” буржуазної української республіки”. Вирок – 10 років ув’язнення. З пересильної тюрми в Ленінграді Зеров потрапляє до Медвежої гори, потім через Кем – до Соловецького табору. 3 листопада 1937 р. Зерова розстріляно в урочищі Сандормох поблизу міста Медвеж’єгорськ (Карелія, РФ). Реабілітовано посмертно в березні 1958 р.

Джерело: Київські неокласики : Антологія / Упор. Наталія Котенко. ‒ К. : Смолокип, 2015. ‒ 920 с. ‒ стор. 55-57.

Лебеді

На тихім озері, де мріють верболози,
давно приборкані, і влітку й восени
то плюскоталися, то плавали вони,
і шиї гнулися у них, як буйні лози.

Коли ж дзвінкі, як скло, находили морози
і плесо шерхнуло, пірнувши в білі сни, —
плавці ламали враз ті крижані лани,
і не страшні були для них зими погрози.

О, ґроно п’ятірне нездоланих співців!
Крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів,
що розбиває лід одчаю і зневіри.

Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття
веде вас у світи ясне сузір’я Ліри,
де пінить океан кипучого життя.

Михайло Драй-Хмара

Питання до обговорення:

Чому неокласиків називали “п’ятірним гроном”? Що їх об’єднувало?
Порівняйте поезію неокласиків із віршами романтиків або реалістів. У чому різниця у світогляді та стилі?
Чи актуальна сьогодні ідея “чистого мистецтва”, незалежного від політики й соціальних проблем?

Завдання 2

Прочитайте сонет М.Зерова Pro Domo. Дайте відповіді на питання.

Pro Domo*

Яка ж гірка, о Господи, ця чаша,
Ця старосвітчина, цей дикий смак,
Ці мрійники без крил, якими так
Поезія прославилася наша!

Що не митець, то флегма і сіряк,
Що не поет — сентиментальна кваша…
О ні! Пегасові потрібна паша,
Щоб не загруз у твані неборак.

Класична пластика, і контур строгий,
І логіки залізна течія —
Оце твоя, поезіє, дорога.

Леконт де Ліль, Жозе Ередія,
Парнаських зір незахідне сузір’я
Зведуть тебе на справжнє верхогір’я.

23.04.1921

*з лат. На власний захист

Сонет ‒ це 14-рядковий ліричний твір, що складається з двох чотиривіршів (катрени) і двох тривіршів (терцети), написаних переважно ямбом (формула 4+4+3).

Як поет характеризує стан української поезії свого часу? Чому він вважає її «гіркою чашею»?
Що означають образи «флегма і сіряк», «сентиментальна кваша»? Які риси поезії вони символізують?
Чому Зеров звертається до ідеалів класичної поезії та парнасців? Які цінності він протиставляє сучасним йому “мрійникам без крил”?
Як ви розумієте метафору “Пегасові потрібна паша”?
Чим, на думку Зерова, має відрізнятися справжня поезія?
Випишіть з вірша епітети та метафори, що мають негативне забарвлення, і поясніть, яке враження вони створюють.

___________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________

Завдання 3

Прочитайте поезію Максима Рильського.
Спробуйте проаналізувати один вірш на вибір за алгоритмом:

Жанр.
Провідний мотив.
Композиція.
Тропи (художні засоби).
Римування, розмір вірша.
Синтаксичні засоби (інверсія, анафора, паралелізм).