Урок 13. Тема: Поетика й естетика декадансу
Матеріал
Урок 13
Тема: Поетика й естетика декадансу
- вірш «Євгена Плужника «Мовчи» в музичній інтерпретації гурту «Пиріг і Батіг».
Глибоко в нетрях Байкового кладовища в Києві й водночас неподалік головної, над прірвою, усіяною могилами, серед чагарників на одній зі старих могил можна знайти скромну табличку: «Євген Плужник (1898-1936)». Але під нею… немає ані труни, ані тіла поета. Це кенотаф — символічна могила на честь померлого, коли його тіло втрачене або не знайдене.
Євгена Плужника іноді називають «нерозстріляним із “Розстріляного відродження» 4 грудня 1934 року письменника заарештували й звинуватили в належності до «націоналістичної терористичної організації». У березні 1935 року його засудили до розстрілу. Згодом вирок змінили на 10 років ув’язнення, яке Євген Плужник відбував на Соловках, де в 1936 помер від туберкульозу. Поховали Плужника на табірному кладовищі. На прощанні охорона дозволила бути присутнім тільки одному засудженому. В останню путь поета провів його найближчий друг — Валер’ян Підмогильний. До наших днів не збереглася навіть безіменна братська могила на найбільшому острові Соловецького архіпелагу. Але збереглися твори поета, пам’ять про нього й скромний кенотаф на Байковому. Віршеві Євгена Плужника «Мовчи» ми присвятимо цей урок.
На зламі століть! Що в культурі іменують також fin de siècle. Це французький термін на позначення рубежу епох (кінець ХІХ – початок ХХ століття), ознаменований значним соціальним і мистецько-філософським зсувом, переосмисленням цінностей минулої епохи, тривогами (і навпаки — ейфорією очікування) епохи прийдешньої. З появою на цьому зламі нової генерації авторів українська література зазнає впливу європейського модернізму. Серед інтелектуальної молоді з’являється чимало юнаків та панянок елегантного й екстравагантного вигляду й витончених, занепадницьких поглядів… Панівний настрій цієї епохи — декаданс.
Декаданс (від лат. cadere «падіння», «тонути», фр.décadence «занепад») — загальна назва кризових явищ у мистецтві та культурі кінця ХІХ — початку ХХ століть. Поняття, узяте з вірша «Конання» Поля Верлена, у якому йшлося про «проклятих поетів». Декаданс характеризується естетизмом, індивідуалізмом, розчаруванням та прагненням до витончених, штучних форм мистецтва та життя. Цей рух, стиль і стан (усі ці слова доречні на позначення декадансу) вважається перехідним етапом між романтизмом та модернізмом.
Виразні декадентські мотиви простежуються у творчості Шарля Бодлера, Оскара Вайлда, Жориса-Карла Гюїсманса, Володимира Винниченка, Євгена Плужника, окремих творах Лесі Українки та Агатангела Кримського.
Декаданс можемо розглядати, застосовуючи локально-історичний та культурно-універсальний підходи. Перший описує декаданс як художній напрям, стиль кінця ХІХ ст., зумовлений світоглядними й суто мистецькими чинниками на зламі століть (відомий також під терміном fin de siècle) Другий маркує декаданс як певний духовно-інтелектуальний, понадчасовий стан, що породжується закономірностями культурної динаміки й притаманний кінцеві кожної декади, тобто зміні епохи.
Ключові риси декадансу як культурного явища:
- Крах ілюзій, розчарування в житті: відчуття безнадії, занепаду життєвих сил, відраза до буденності та суспільства.
- Винятковий естетизм: форма переважає над змістом, естетизації підлягає навіть потворне, краса проголошена найвищою цінністю.
- Індивідуалізм: зосередження на внутрішньому світі митця, його унікальному досвіді та почуттях.
- Імморалізм: часто супроводжується прагненням звільнити мораль від вікторіанських умовностей.
- Мистецтво для мистецтва: прагнення до створення мистецтва, що є самоціллю, не слугуючи суспільним чи моральним потребам.
Завдання 1. Читаємо, як відчуваємо
Під стильові ознаки декадансу підпадає і лірика Євгена Плужника. Прочитай його вірш «Мовчи», звертаючи увагу, якими художніми засобами виражені декадентські мотиви в тексті.
Мовчи! Я знаю. За всіма словами —
Холодний смерк, спустошені сади …
Це наша пристрасть стала поміж нами,
Нас розлучаючи назавсігди!
Шалій, шалій від розпачу сп’янілий!
Що розпач той?! Річ марна і пуста!
…Як пізно ми серця свої спинили!
…Як роз’єднали рано ми вуста!
О, друже мій! Останні трачу сили,
В країні тій уявній живучи,
Де образ твій, утрачений і милий,
Де голос твій… Мовчи!
Мовчи!
Мовчи!
Завдання 2
Послухай вірш «Мовчи» в музичній інтерпретації вже відомого тобі гурту «Пиріг і Батіг»: Пиріг і Батіг — Мовчи
Завдання 3
Чи надихнув тебе відеокліп до пісні? Як тобі здається, до кого звертається ліричний герой і в чому полягає драматизм цього монологу? Чи вдалося музикантам відтворити атмосферу тексту?
Напиши есеїстичну замальовку в стилі декадентському стилі, описуючи ті почуття, які викликає в тебе цей вірш, або образи, які виникають у твоїй уяві при його прочитанні. (Примітка: есеїстична замальовка — це невеликий текст на два-три абзаци (менший за обсягом ніж есей), форма якого — вільна; тобто це НЕ «зачин–основна-частина–кінцівка», а вільний плин думок, суджень і почуттів, не обтяжений структурою).
Дружня порада вчителю
Наголосіть, що суть цього завдання не дізнатися «що хотів сказати автор», а повзаємодіяти з текстом, почути себе й описати емоції та думки, які він викликає.
Завдання 4. Робота в групах
Літературознавець Юрій Меженко в рецензії на другу збірку Євгена Плужника «Рання осінь» (1927) писав: «Для того щоб найкраще сприймати вірші, треба мати читачеві відповідне оточення. Я на собі спостерігав, та й у людей питався про це, і виходить, що для кожного поета шукати треба специфічної відповідності. (…) »
Об’єднайтеся в кілька груп. Уявіть себе театральними декораторами й дизайнерами реквізиту. Нехай кожна група підготує опис (а за бажанням — і малюнок-ескіз) простору, у якому актор чи акторка читають вірші Євгена Плужника. Опишіть це місце:
- У приміщенні воно чи на вулиці?
- Що оточує декламатора?
- Чи є хтось поруч?
- Яким є візуальне та/або звукове тло?
- З якою інтонацією та гучністю актор/акторка читає вірші?
А тепер послухайте, у якій обстановці Юрій Меженко уявляє читання Євгена Плужника: «Плужника найкраще читати зимового вечора в темній хаті; на столі лампочка лише книжку освітлює, і в кімнаті, в домі скрізь тиша, жодного звука немає. Тоді спокійно, обов’язково вголос, без сильних акцентів, ритмічно й повільно сторінку за сторінкою перегортати невеличку книжку на 50 віршів».
- Що ти зрозумів(-ла) про декаданс як стиль? Що з його проявів може відгукуватися сучасній людині?
- Як пов’язані текст, простір та наші емоції? Спробуй пояснити цей зв’язок на прикладі тексту, з яким ми працювали на уроці, та пов’язаних із ним активностей.
- Євген Плужник · Мовчи!..
- Р.П.ткаченко. Поклик Химери. Декаданс в Українській Літературі Кінця ХІХ – Початку ХХ Ст.
- Літературознавча енциклопедія: https://archive.org/details/literaturoznavchat1/page/n261/mode/1up?view=theater
- Нерозстріляний із «Розстріляного відродження» | Національний музей Голодомору-геноциду
- Євген Плужник та мудрість Галілея
Урок 13
Тема: Поетика й естетика декадансу
- вірш «Євгена Плужника «Мовчи» в музичній інтерпретації гурту «Пиріг і Батіг».
Глибоко в нетрях Байкового кладовища в Києві й водночас неподалік головної, над прірвою, усіяною могилами, серед чагарників на одній зі старих могил можна знайти скромну табличку: «Євген Плужник (1898-1936)». Але під нею… немає ані труни, ані тіла поета. Це кенотаф — символічна могила на честь померлого, коли його тіло втрачене або не знайдене.
Євгена Плужника іноді називають «нерозстріляним із “Розстріляного відродження» 4 грудня 1934 року письменника заарештували й звинуватили в належності до «націоналістичної терористичної організації». У березні 1935 року його засудили до розстрілу. Згодом вирок змінили на 10 років ув’язнення, яке Євген Плужник відбував на Соловках, де в 1936 помер від туберкульозу. Поховали Плужника на табірному кладовищі. На прощанні охорона дозволила бути присутнім тільки одному засудженому. В останню путь поета провів його найближчий друг — Валер’ян Підмогильний. До наших днів не збереглася навіть безіменна братська могила на найбільшому острові Соловецького архіпелагу. Але збереглися твори поета, пам’ять про нього й скромний кенотаф на Байковому. Віршеві Євгена Плужника «Мовчи» ми присвятимо цей урок.
На зламі століть! Що в культурі іменують також fin de siècle. Це французький термін на позначення рубежу епох (кінець ХІХ – початок ХХ століття), ознаменований значним соціальним і мистецько-філософським зсувом, переосмисленням цінностей минулої епохи, тривогами (і навпаки — ейфорією очікування) епохи прийдешньої. З появою на цьому зламі нової генерації авторів українська література зазнає впливу європейського модернізму. Серед інтелектуальної молоді з’являється чимало юнаків та панянок елегантного й екстравагантного вигляду й витончених, занепадницьких поглядів… Панівний настрій цієї епохи — декаданс.
Декаданс (від лат. cadere «падіння», «тонути», фр.décadence «занепад») — загальна назва кризових явищ у мистецтві та культурі кінця ХІХ — початку ХХ століть. Поняття, узяте з вірша «Конання» Поля Верлена, у якому йшлося про «проклятих поетів». Декаданс характеризується естетизмом, індивідуалізмом, розчаруванням та прагненням до витончених, штучних форм мистецтва та життя. Цей рух, стиль і стан (усі ці слова доречні на позначення декадансу) вважається перехідним етапом між романтизмом та модернізмом.
Виразні декадентські мотиви простежуються у творчості Шарля Бодлера, Оскара Вайлда, Жориса-Карла Гюїсманса, Володимира Винниченка, Євгена Плужника, окремих творах Лесі Українки та Агатангела Кримського.
Декаданс можемо розглядати, застосовуючи локально-історичний та культурно-універсальний підходи. Перший описує декаданс як художній напрям, стиль кінця ХІХ ст., зумовлений світоглядними й суто мистецькими чинниками на зламі століть (відомий також під терміном fin de siècle) Другий маркує декаданс як певний духовно-інтелектуальний, понадчасовий стан, що породжується закономірностями культурної динаміки й притаманний кінцеві кожної декади, тобто зміні епохи.
Ключові риси декадансу як культурного явища:
- Крах ілюзій, розчарування в житті: відчуття безнадії, занепаду життєвих сил, відраза до буденності та суспільства.
- Винятковий естетизм: форма переважає над змістом, естетизації підлягає навіть потворне, краса проголошена найвищою цінністю.
- Індивідуалізм: зосередження на внутрішньому світі митця, його унікальному досвіді та почуттях.
- Імморалізм: часто супроводжується прагненням звільнити мораль від вікторіанських умовностей.
- Мистецтво для мистецтва: прагнення до створення мистецтва, що є самоціллю, не слугуючи суспільним чи моральним потребам.
Завдання 1. Читаємо, як відчуваємо
Під стильові ознаки декадансу підпадає і лірика Євгена Плужника. Прочитай його вірш «Мовчи», звертаючи увагу, якими художніми засобами виражені декадентські мотиви в тексті.
Мовчи! Я знаю. За всіма словами —
Холодний смерк, спустошені сади …
Це наша пристрасть стала поміж нами,
Нас розлучаючи назавсігди!
Шалій, шалій від розпачу сп’янілий!
Що розпач той?! Річ марна і пуста!
…Як пізно ми серця свої спинили!
…Як роз’єднали рано ми вуста!
О, друже мій! Останні трачу сили,
В країні тій уявній живучи,
Де образ твій, утрачений і милий,
Де голос твій… Мовчи!
Мовчи!
Мовчи!
Завдання 2
Послухай вірш «Мовчи» в музичній інтерпретації вже відомого тобі гурту «Пиріг і Батіг»: Пиріг і Батіг — Мовчи
Завдання 3
Чи надихнув тебе відеокліп до пісні? Як тобі здається, до кого звертається ліричний герой і в чому полягає драматизм цього монологу? Чи вдалося музикантам відтворити атмосферу тексту?
Напиши есеїстичну замальовку в стилі декадентському стилі, описуючи ті почуття, які викликає в тебе цей вірш, або образи, які виникають у твоїй уяві при його прочитанні. (Примітка: есеїстична замальовка — це невеликий текст на два-три абзаци (менший за обсягом ніж есей), форма якого — вільна; тобто це НЕ «зачин–основна-частина–кінцівка», а вільний плин думок, суджень і почуттів, не обтяжений структурою).
___________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________
Завдання 4. Робота в групах
Літературознавець Юрій Меженко в рецензії на другу збірку Євгена Плужника «Рання осінь» (1927) писав: «Для того щоб найкраще сприймати вірші, треба мати читачеві відповідне оточення. Я на собі спостерігав, та й у людей питався про це, і виходить, що для кожного поета шукати треба специфічної відповідності. (…) »
Об’єднайтеся в кілька груп. Уявіть себе театральними декораторами й дизайнерами реквізиту. Нехай кожна група підготує опис (а за бажанням — і малюнок-ескіз) простору, у якому актор чи акторка читають вірші Євгена Плужника. Опишіть це місце:
- У приміщенні воно чи на вулиці?
- Що оточує декламатора?
- Чи є хтось поруч?
- Яким є візуальне та/або звукове тло?
- З якою інтонацією та гучністю актор/акторка читає вірші?
- Що ти зрозумів(-ла) про декаданс як стиль? Що з його проявів може відгукуватися сучасній людині?
- Як пов’язані текст, простір та наші емоції? Спробуй пояснити цей зв’язок на прикладі тексту, з яким ми працювали на уроці, та пов’язаних із ним активностей.
- Євген Плужник · Мовчи!..
- Р.П.ткаченко. Поклик Химери. Декаданс в Українській Літературі Кінця ХІХ – Початку ХХ Ст.
- Літературознавча енциклопедія: https://archive.org/details/literaturoznavchat1/page/n261/mode/1up?view=theater
- Нерозстріляний із «Розстріляного відродження» | Національний музей Голодомору-геноциду
- Євген Плужник та мудрість Галілея
Ділись та обговорюй важливе