Урок 70. Публічний виступ і презентація себе
Матеріал
Урок 70. Публічний виступ і презентація себе
- Емоційна регуляція
- Техніки самодопомоги
- Страх публічних виступів
Перевірка домашнього завдання
Порада для вчителя / вчительки:
Було би добре послухати весь клас, але на це може піти весь урок). Тож запропонуйте презентувати своїх спікерів охочим або проведіть роботу в парах.
Важливо: не примушуйте говорити тих, хто не хоче. Власне про це і буде цей урок – про страх публічних виступів і способи його подолання.
Домашнім завданням учнів йі учениць було обрати виступ або промову улюбленого блогера (спікера, коміка, стендапера) і підготувати коротку презентацію, де буде імʼя спікера, основний меседж його / її промови і опис однієї сильної і слабкої сторони подачі.
Запитайте в учнів і учениць:
- Хто ця людина? Чому ти обрав / обрала саме цей виступ і саме цю людину?
- Яким одним словом, ви би описали стиль вашого спікера.
- Яка риса вашого спікера робить його або її впізнаваним/ою? (інтонація, стиль, манера, енергія, темп, цінності)
- У який момент виступу ви відчули: ця людина говорить чесно, по-справжньому? Про що вона говорила?
- Який момент у виступі змусив вас слухати уважніше?
- Що з цього ви хотіли б інтегрувати у свій власний стиль виступу?
Разом з класом створіть список того, що допомагає сильним спікерам бути успішними.
1. Короткі дебати “Що важливіше у публічному виступі – подача чи зміст (слово)?
Етап 1. Запропонуйте учням і ученицям обрати одну з двох сторін:
Сторона А: Головне – зміст (слова).
Сторона Б: Головне – подача (презентація).
Хто не може визначитися стає у нейтральну зону, але з обов’язком поставити запитання обом сторонам.
Етап 2. Аргументи
Дайте групам декілька хвилин, щоб вони підготували по 2 аргументи.
Орієнтирами можуть бути: експертність, дослідження, докази, сила головної думки, емоції, логіка, контакт з аудиторією, інтонація і мова тіла, особистий стиль тощо
Етап 3. Після дискусії запропонуйте учням й ученицям ознайомитись з кумедним експериментом:
Ефект доктора Фокса
У 1970-х роках психологи Дональд Нафтулін, Джон Уэрр і Франк Доннелан провели відомий експеримент, який назвали “ефектом доктора Фокса”.
Дослідники запросили професійного актора, який не розбирався в темі, прочитати лекцію для групи професіоналів. Він отримав складний текст, що звучав науково, але не мав справжнього змісту – лише загальні фрази, складні словосполучення та псевдонаукові терміни.
Завданням актора було говорити впевнено, жартувати, активно жестикулювати, підтримувати контакт з аудиторією і створювати враження, що він справжній експерт.
Цікаво, що виступ проходив не серед студентів-початківців, а серед досвідчених лікарів, психіатрів, психологів та педагогів. Це була конференція для фахівців, які взагалі-то звикли оцінювати лекції критично і мали б одразу помітити абсурдність змісту.
Більшість слухачів оцінили “доктора Фокса” дуже високо. Його називали непересічним експертом, захоплювалися яскравим стилем подачі, новітнім поглядом на проблему та глибиною виступу. Вони щиро дякували за лекцію, абсолютно не підозрюючи, що за ефектною подачею ховався повний абсурд. Учені були вражені: аудиторія не просто піддалася актору, а щиро повірила, що отримала справжні знання.
Більше про експеримент можна прочитати тут: https://www.maxzosim.com/effekt-doktora-foksa/
Упевненість у собі: як подолати страх сцени, внутрішнього критика та хвилювання
Запропонуйте учням й ученицям уявити, що через три хвилини їм потрібно вийти на сцену (не в цьому класі або школі, а перед тисячею незнайомих і авторитетних людей). Запитайте:
- Що в цей момент відбувається у вашому тілі?
- Які думки з’являються першими?
- Що ви би хотіли вміти відчувати в такій ситуації?”
Дайте учням і ученицям трохи часу подумати, а потім запропонуйте їм поділитися: які емоції вони відчули, що їх найбільше лякало, що, навпаки, додавало впевненості, які образи з’явилися в голові?
Потім поставте ще одне питання:
Якби ви могли додати собі одну навичку, щоб почуватися впевнено на цій сцені, що би це було?
Що таке страх сцени?
Це природний сигнал нашого тіла, коли ми готуємося до чогось важливого. Так реагує нервова система на ситуацію, коли нас оцінюють. Насправді боїться не тіло, а мозок, який сприймає увагу людей як можливу загрозу. Навіть ті, хто щодня виступає перед тисячами, зізнаються, що перед виходом на сцену відчувають хвилювання (наприклад, співачка Адель).
Усе це має фізіологічне підґрунтя. Під час стресу в організмі підвищується рівень адреналіну і кортизолу, і тіло готується діяти. Через це серце починає битися швидше, руки стають холодними або спітнілими, а думки плутаються.
Тому варто запитати себе: чи дійсно я боюся, чи це просто частина мозку намагається мене захистити?
Є така дуже гарна фраза американського психолога Джеймса Холліса “Тривога – це розплата за розвиток”. Тобто, хвилюючись через виступ (або іспит!), ми більше готуємось, а значить і розвиваємось!
І насправді страх може бути корисним, бо дає енергію, адреналін і концентрацію. Без нього виступ міг би бути невиразним і млявим.
Хвилювання стає проблемою, коли його підсилює внутрішній критик і ми чуємо в собі знецінювальні фрази. У такі моменти важливо підтримати себе словами, які завжди допомагають: “Я не маю бути ідеальним / ідеальною. Мені достатньо бути ДОСТАТНЬО гарним / гарною – це теж добре 🙂”
Щоб впоратися зі страхом виступу, варто знати кілька простих технік емоційної регуляції:
- Дихання 4-4-6: вдихай на рахунок чотири, затримай дихання на чотири, а потім видихай на шість. Це допомагає тілу відчути, що все під контролем.
- Заземлення через почуття: зверни увагу на те, що ти бачиш, чуєш чи відчуваєш на дотик. Це допомагає повернутися до реальності, а не занурюватися у думки.
- Прогресивна м’язова релаксація: по черзі напружуй і розслабляй різні групи м’язів. Це допомагає заспокоїти нервову систему.
- Техніка “що в моєму контролі”: зосередься лише на тому, що ти можеш зробити зараз, наприклад, стояти рівно, дихати або дивитися на людей.
- Внутрішній діалог підтримки: повторюй собі короткі фрази, наприклад, “я достатньо гарний / гарна, я справляюся, я можу бути неідеальним / неідеальною, і це нормально”.
Як ще можна підтримати себе у складних ситуаціях?
- Що робити, якщо забув або забула текст? Зроби паузу, подивись у зал і почни з того, що пам’ятаєш. Аудиторія сприйме це як щось природне.
- Почервонів або почервоніла? Просто продовжуй, це лише особливість твого організму.
- Якщо голос затремтів, зроби глибокий вдих і спокійно почни наступне речення.
- Відчув / відчула паніку? Знайди в залі людину, яка дивиться на тебе з інтересом чи підтримкою і звертайся до неї.
- Аудиторія здається байдужою? Спробуй змінити темп, поставити запитання або додати історію. Пам’ятай: байдужість слухачів не означає провал, ти вже зробив або зробила все достатньо добре 🙂!
Про страх публічних виступів можна прочитати у статті на “Українській Правді” https://life.pravda.com.ua/health/chomu-vinikaye-strah-publichnih-vistupiv-ta-yak-z-nim-borotisya-303586/
А ще на тему страху (але не публічних виступів) можна подивитись видатну промову української громадської діячки і волонтерки Марії Берлінської (на той момент випускниці НаУКМА)
Найкраща промова українського студента
Або виступ американського актора Вілла Сміта “Страх – це брехня” “СТРАХ – ЦЕ БРЕХНЯ” – ВІЛЛ СМІТ | ВПЕРШЕ УКРАЇНСЬКОЮ 🇺🇦🔥
2. Групове завдання – створення промови.
Етап 1 (обовʼязково)
Об’єднайте клас у мінігрупи по 3–4 людини. Кожна команда обирає свою тему або отримує одну тему на вибір:
“Що робить людину цікавою для світу?”, “Чому важливо вміти говорити про себе?” або “Чим для мене є курс “Особистісний розвиток і карʼєрне орієнтування”?
Завдання команд
Створити коротку, чітку та змістовну промову тривалістю до 3-х хвилин, у якій кожна команда:
- Формулює чітку головну думку, яку хоче донести.
- Підбирає 2–3 тези, що розкривають головну думку.
- Додає коротку історію, приклад або ситуацію, що робить промову живою.
- Продовжує до фінальної фрази, яка натхненно завершує виступ .
Додаткові умови
- Усі учасники і учасниці команди мають взяти участь: говорити можна по черзі або одну частину озвучує одна людина.
- Обирайте стиль, який відповідає вашій головній ідеї: спокійний, емоційний, аргументований, натхненний чи навіть гумористичний.
- Стежте за часом. 3 хвилини – це не дуже багато, тому важлива лаконічність.
Етап 2 (опційно, але бажано (якщо вистачить часу)
Ускладнення: непроста публіка.
Завдання: повторити ту ж промову, але за умови нестандартної або трохи складної аудиторії. Команди отримують одну з ситуацій:
- Аудиторія шумить (кілька учнів говорять, неуважні).
- Аудиторія мовчить (повна відсутність емоційної реакції, ніхто не киває, не посміхається, не реагує).
- Хтось перебиває (один учень ставить несподіване питання або коментує).
- Не працює техніка (учитель імітує: презентація не вмикається, слайдів немає, пропало світло).
Оберіть лише одну ситуацію для кожної команди, щоб не перевантажувати.
Завдання для спікерів – повторити промову, застосувавши одну техніку емоційної регуляції, яку вони вчили на уроці: пауза, дихання, внутрішній діалог, заземлення, повторення ключової думки, використання гумору або спокійного переформулювання. Мета – продовжити виступ упевнено.
Завдання для аудиторії (класу) – інсценізувати поведінку реалістично, але не переходити межі доброзичливості.
Ваша мета – не “завалити” спікера, а створити безпечний тренувальний виклик.
Варіант проведення вправи:
Кожен учень і кожна учениця презентує власну коротку промову тривалістю до 2-х хвилин, використовуючи структуру, створену на попередньому уроці: тема, ціль, меседж, три тези, приклад, фінальна фраза.
Після кожного виступу клас дає один позитивний коментар і одну коротку рекомендацію, щоб підтримати атмосферу розвитку і поваги.
3. Мій невимовлений голос.
Формат: індивідуальна письмова робота + коротке парне обговорення.
Хід вправи
Попросіть учнів і учениць сісти зручно, заплющити очі на 20 секунд і згадати момент, коли їм дуже хотілося щось сказати вголос, але вони промовчали. Це може бути думка на уроці, коментар у компанії або соцмережах, власна ідея, захист себе, історія, якою хотілося поділитися або питання, яке залишилося всередині.
Після паузи запропонуйте учням відповісти на такі запитання:
- У якій ситуації я промовча / промовчала?
- Чому я не сказав / сказала це вголос?
- Яких слів мені тоді бракувало від інших?
- А яких слів – від себе самого / самої?
- Якщо б я повернувся чи повернулася в той момент, що б я сказав / сказала собі зараз?
- Як той випадок вплинув на те, як я сприймаю публічні виступи сьогодні?
- Яку одну внутрішню установку я хочу змінити щодо власного голосу?
- Який перший маленький крок я можу зробити вже цього тижня?
Парне обговорення: попросіть учнів й учениць поділитися тільки тим, чим їм комфортно ділитися: Що я зрозумів / зрозуміла про свій голос у цій вправі?
Обговорюйте лише висновки, не згадуючи конкретних ситуацій.
1. Організація шкільного мініTED
Запропонуйте учням і ученицям школи підготувати короткі виступи у форматі мініTED, промови на 2–3 хвилини на тему, яка для них справді має значення. Це може бути ідея, історія, відкриття, особистий досвід або життєвий інсайт.
Можна організувати невеликий захід в школі: організувати сцену, світло, куточок для відеозапису або онлайн-трансляцію.
Ваші учні можуть стати менторами для учнів інших класів, навчати їх того, що вже самі знають про публічні виступи, допомагати зі структурою промови, навчати ефективних інструментів тощо.
2. Стаття “5 хвилин сорому та хвилювань, або як подолати страх сцени“
3. Стаття “Усе під контролем: як подолати страх публічних виступів“
https://budni.robota.ua/career/vse-pid-kontrolem-yak-podolaty-strah-publichnyh-vystupiv
Урок 70. Публічний виступ і презентація себе
- Емоційна регуляція
- Техніки самодопомоги
- Страх публічних виступів
Перевірка домашнього завдання
Твоїм домашнім завданням було обрати виступ або промову улюбленого блогера (спікера, коміка, стендапера) і підготувати коротку презентацію, де буде імʼя спікера, основний меседж його / її промови і опис однієї сильної і слабкої сторони подачі.
Розкажи в класі:
- Хто ця людина? Чому ти обрав / обрала саме цей виступ і саме цю людину?
- Яким одним словом, ти би описала / описав стиль твого спікера.
- Яка риса вашого спікера робить його або її впізнаваним/ою? (інтонація, стиль, манера, енергія, темп, цінності)
- У який момент виступу ти відчув/-ла: ця людина говорить чесно, по-справжньому? Про що вона говорила?
- Який момент у виступі змусив тебе слухати уважніше?
- Що з цього ти хотів / хотіла б інтегрувати у свій власний стиль виступу?
Разом з класом створіть список того, що допомагає сильним спікерам бути успішними.
1. Короткі дебати “Що важливіше у публічному виступі – подача чи зміст (слово)?
Етап 1. Обери одну з двох сторін:
Сторона А: Головне – зміст (слова).
Сторона Б: Головне – подача (презентація).
Якщо не можеш визначитися – залишайся у нейтральній зоні, але з обов’язком поставити запитання обом сторонам.
Етап 2. Аргументи
Підготуйте з групою по 2 аргументи.
Орієнтирами можуть бути: експертність, дослідження, докази, сила головної думки, емоції, логіка, контакт з аудиторією, інтонація і мова тіла, особистий стиль тощо
Етап 3. Після дискусії ознайомся з кумедним експериментом:
Ефект доктора Фокса
У 1970-х роках психологи Дональд Нафтулін, Джон Уэрр і Франк Доннелан провели відомий експеримент, який назвали “ефектом доктора Фокса”.
Дослідники запросили професійного актора, який не розбирався в темі, прочитати лекцію для групи професіоналів. Він отримав складний текст, що звучав науково, але не мав справжнього змісту – лише загальні фрази, складні словосполучення та псевдонаукові терміни.
Завданням актора було говорити впевнено, жартувати, активно жестикулювати, підтримувати контакт з аудиторією і створювати враження, що він справжній експерт.
Цікаво, що виступ проходив не серед студентів-початківців, а серед досвідчених лікарів, психіатрів, психологів та педагогів. Це була конференція для фахівців, які взагалі-то звикли оцінювати лекції критично і мали б одразу помітити абсурдність змісту.
Більшість слухачів оцінили “доктора Фокса” дуже високо. Його називали непересічним експертом, захоплювалися яскравим стилем подачі, новітнім поглядом на проблему та глибиною виступу. Вони щиро дякували за лекцію, абсолютно не підозрюючи, що за ефектною подачею ховався повний абсурд. Учені були вражені: аудиторія не просто піддалася актору, а щиро повірила, що отримала справжні знання.
Більше про експеримент можна прочитати тут: https://www.maxzosim.com/effekt-doktora-foksa/
Впевненість у собі: як подолати страх сцени, внутрішнього критика та хвилювання
Уяви, що через три хвилини тобі потрібно вийти на сцену (не в цьому класі або школі, а перед тисячею незнайомих і авторитетних людей).
- Що в цей момент відбувається у твоєму тілі?
- Які думки з’являються першими?
- Що би ти хотів / хотіла вміти відчувати в такій ситуації?
Поділись з однокласниками: які емоції ти відчув / відчула, що тебе найбільше лякало, що, навпаки, додавало впевненості, які образи з’явилися в голові?
Якби ти міг / могла додати собі одну навичку, щоб почуватися впевнено на цій сцені, що би це було?
Що таке страх сцени?
Це природний сигнал нашого тіла, коли ми готуємося до чогось важливого. Так реагує нервова система на ситуацію, коли нас оцінюють. Насправді боїться не тіло, а мозок, який сприймає увагу людей як можливу загрозу. Навіть ті, хто щодня виступає перед тисячами, зізнаються, що перед виходом на сцену відчувають хвилювання (наприклад, співачка Адель).
Усе це має фізіологічне підґрунтя. Під час стресу в організмі підвищується рівень адреналіну і кортизолу, і тіло готується діяти. Через це серце починає битися швидше, руки стають холодними або спітнілими, а думки плутаються.
Тому варто запитати себе: чи дійсно я боюся, чи це просто частина мозку намагається мене захистити?
Є така дуже гарна фраза американського психолога Джеймса Холліса “Тривога – це розплата за розвиток”. Тобто, хвилюючись через виступ (або іспит!), ми більше готуємось, а значить і розвиваємось!
І насправді страх може бути корисним, бо дає енергію, адреналін і концентрацію. Без нього виступ міг би бути невиразним і млявим.
Хвилювання стає проблемою, коли його підсилює внутрішній критик і ми чуємо в собі знецінювальні фрази. У такі моменти важливо підтримати себе словами, які завжди допомагають: “Я не маю бути ідеальним / ідеальною. Мені достатньо бути ДОСТАТНЬО гарним / гарною – це теж добре 🙂”
Щоб впоратися зі страхом виступу, варто знати кілька простих технік емоційної регуляції:
- Дихання 4-4-6: вдихай на рахунок чотири, затримай дихання на чотири, а потім видихай на шість. Це допомагає тілу відчути, що все під контролем.
- Заземлення через почуття: зверни увагу на те, що ти бачиш, чуєш чи відчуваєш на дотик. Це допомагає повернутися до реальності, а не занурюватися у думки.
- Прогресивна м’язова релаксація: по черзі напружуй і розслабляй різні групи м’язів. Це допомагає заспокоїти нервову систему.
- Техніка “що в моєму контролі”: зосередься лише на тому, що ти можеш зробити зараз, наприклад, стояти рівно, дихати або дивитися на людей.
- Внутрішній діалог підтримки: повторюй собі короткі фрази, наприклад, “я достатньо гарний / гарна, я справляюся, я можу бути неідеальним / неідеальною, і це нормально”.
Як ще можна підтримати себе у складних ситуаціях?
- Що робити, якщо забув або забула текст? Зроби паузу, подивись у зал і почни з того, що пам’ятаєш. Аудиторія сприйме це як щось природне.
- Почервонів або почервоніла? Просто продовжуй, це лише особливість твого організму.
- Якщо голос затремтів, зроби глибокий вдих і спокійно почни наступне речення.
- Відчув / відчула паніку? Знайди в залі людину, яка дивиться на тебе з інтересом чи підтримкою і звертайся до неї.
- Аудиторія здається байдужою? Спробуй змінити темп, поставити запитання або додати історію. Пам’ятай: байдужість слухачів не означає провал, ти вже зробив або зробила все достатньо добре 🙂!
Про страх публічних виступів можна прочитати у статті на “Українській Правді” https://life.pravda.com.ua/health/chomu-vinikaye-strah-publichnih-vistupiv-ta-yak-z-nim-borotisya-303586/
А ще на тему страху (але не публічних виступів) можна подивитись видатну промову української громадської діячки і волонтерки Марії Берлінської (на той момент випускниці НаУКМА)
Найкраща промова українського студента
Або виступ американського актора Вілла Сміта “Страх – це брехня”“СТРАХ – ЦЕ БРЕХНЯ” – ВІЛЛ СМІТ | ВПЕРШЕ УКРАЇНСЬКОЮ 🇺🇦🔥
2. Групове завдання – створення промови.
Етап 1 (обовʼязково)
Об’єднайтесь у мінігрупи по 3–4 людини. Кожна команда обирає свою тему або отримує одну тему на вибір:
- Що робить людину цікавою для світу?
- Чому важливо вміти говорити про себе?
- Чим для мене є курс “Особистісний розвиток і карʼєрне орієнтування”?
Завдання команд
Створити коротку, чітку та змістовну промову тривалістю до 3-х хвилин, у якій кожна команда:
- Формулює чітку головну думку, яку хоче донести.
- Підбирає 2–3 тези, що розкривають головну думку.
- Додає коротку історію, приклад або ситуацію, що робить промову живою.
- Продовжує до фінальної фрази, яка натхненно завершує виступ.
Додаткові умови
- Усі учасники і учасниці команди мають взяти участь: говорити можна по черзі або одну частину озвучує одна людина.
- Обирайте стиль, який відповідає вашій головній ідеї: спокійний, емоційний, аргументований, натхненний чи навіть гумористичний.
- Стежте за часом. 3 хвилини – це не дуже багато, тому важлива лаконічність.
Етап 2 (опційно, але бажано (якщо вистачить часу)
Ускладнення: непроста публіка.
Завдання: повторити ту ж промову, але за умови нестандартної або трохи складної аудиторії. Команди отримують одну з ситуацій:
- Аудиторія шумить (кілька учнів говорять, неуважні).
- Аудиторія мовчить (повна відсутність емоційної реакції, ніхто не киває, не посміхається, не реагує).
- Хтось перебиває (один учень ставить несподіване питання або коментує).
- Не працює техніка (учитель імітує: презентація не вмикається, слайдів немає, пропало світло).
Оберіть лише одну ситуацію для кожної команди, щоб не перевантажувати.
Завдання для команд / спікерів – повторити промову, застосувавши одну техніку емоційної регуляції, яку ви вчили на уроці: пауза, дихання, внутрішній діалог, заземлення, повторення ключової думки, використання гумору або спокійного переформулювання. Мета – продовжити виступ упевнено.
Завдання для аудиторії (класу) – інсценізувати поведінку реалістично, але не переходити межі доброзичливості. Ваша мета – не “завалити” спікера, а створити безпечний тренувальний виклик.
Варіант проведення вправи:
Презентувати власну коротку промову тривалістю до 2-х хвилин, використовуючи структуру, створену на попередньому уроці: тема, ціль, меседж, три тези, приклад, фінальна фраза.
Після кожного виступу клас дає один позитивний коментар і одну коротку рекомендацію, щоб підтримати атмосферу розвитку і поваги.
3. Мій невимовлений голос.
Формат: індивідуальна письмова робота + коротке парне обговорення.
Хід вправи
Сядь зручно, заплющи очі на 20 секунд і згадай момент, коли тобі дуже хотілося щось сказати вголос, але ти промовчала / промовчав. Це може бути думка на уроці, коментар у компанії або соцмережах, власна ідея, захист себе, історія, якою хотілося поділитися або питання, яке залишилося всередині.
Після паузи дай відповіді на такі запитання:
- У якій ситуації я промовчав / промовчала?
| _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
- Чому я не сказав / сказала це вголос?
| _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
- Яких слів мені тоді бракувало від інших?
| _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
- А яких слів – від себе самого / самої?
| _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
- Якщо б я повернувся чи повернулася в той момент, що б я сказав / сказала) собі зараз?
| _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
- Як той випадок вплинув на те, як я сприймаю публічні виступи сьогодні?
| _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
- Яку одну внутрішню установку я хочу змінити щодо власного голосу?
| _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
- Який перший маленький крок я можу зробити вже цього тижня?
| _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Парне обговорення:
Поділись у парі тільки тим, чим тобі комфортно ділитися: Що я зрозумів / зрозуміла про свій голос у цій вправі?
Обговорюйте в парі лише висновки, не згадуючи конкретних ситуацій.
1. Організація шкільного мініTED.
Підготуй короткі виступи у форматі мініTED, промови на 2–3 хвилини на тему, яка для тебе справді має значення. Це може бути ідея, історія, відкриття, особистий досвід або життєвий інсайт.
Можна організувати невеликий захід у школі: організувати сцену, світло, куточок для відеозапису або онлайн-трансляцію.
Ти і твої однокласники можете стати менторами для учнів інших класів, навчати їх того, що вже самі знаєте про публічні виступи, допомагати зі структурою промови, навчати ефективних інструментів тощо.
2. Стаття “5 хвилин сорому та хвилювань, або як подолати страх сцени“
3. Стаття “Усе під контролем: як подолати страх публічних виступів“
https://budni.robota.ua/career/vse-pid-kontrolem-yak-podolaty-strah-publichnyh-vystupiv
Ділись та обговорюй важливе