Урок 4. Вступ. Що формує національну ідентичність?
Матеріал
Урок 4. Вступ. Що формує національну ідентичність?
- Психологічний вимір національної ідентичності
- Серцевина національної ідентичності
- Фрагменти з праці «Ідентичність націй» Монсеррат Гібернау
- Тексти з сайту цифрової абетки української ідентичності
Коли ми випускаємося з дитячого садочку, ми змінюємо ідентичність «дитсадківець» чи «дитсадківиця» на «школяр» або «школярка», адже починаємо вчитися у школі. А як щодо, наприклад, ідентичності фаната чи фанатки музичного гурту? Поміркуй, чи зникає ця ідентичність тоді, коли ми починаємо слухати інший жанр?
Здається, все має бути так само як зі школою та дитячим садочком, які природно замінюють один одного у житті більшості з нас. Проте, коли міркуємо про щось менш буденне, вже не можемо бути таким певними, бо у гру вступають емоції. Хтось і досі ностальгійно повертається і слухає улюблені пісні, а хтось радикально змінив смаки і не хоче більше асоціюватися з цим гуртом.
У розмові про ідентичність ніяк не обійтися без почуттів, адже часом вибір ідентичності не зовсім раціональний.
Завдання 1.
Прочитай фрагмент праці Монсеррат Ґібернау «Ідентичність націй», в якому дослідниця говорить про звʼязок почуттів та національної ідентичності. Та дай відповіді на запитання опісля.
Психологічний вимір національної ідентичності виникає з усвідомлення, що існує сформована група, зіперта на «відчуту» близькість, яка обʼєднує тих, хто належить до даної нації. Така близькість може бути латентною протягом років, а потім раптом виринати на поверхню, коли нація зіткнулася з зовнішнім або внутрішнім ворогом — реальним, потенційним чи уявним, — що загрожує народові, його процвітанню, традиціям і культурі, його території, міжнародному становищі країни або її суверенітету.
Деякі дослідники націоналізму наполягають на субʼєктивному характері компонентів національної ідентичності. На мою думку, найважливіша риса цих компонентів полягає не в тому, субʼєктивні вони чи ні, а в тому, чи відчувають їх як реальні ті люди, які поділяють певну спільну ідентичність. На всій планеті ми маємо незліченні приклади осіб, готових іти на жертви і зрештою загинути за свої нації, і це доводить, принаймні для них, що національна ідентичність реальна і за неї варто боротися. Але чому так? Спільна національна ідентичність породжує емоційний звʼязок серед людей, належних до даної нації, і, як сказав Коннор*, цей звʼязок за своєю суттю психологічний, а не раціональний. Проте він не ірраціональний, а тільки перебуває «по той бік розуму». Це тому, що нація, по суті, — група людей, які відчувають, що мають спільних предків. На думку Коннора, нація — «найчисленніша група, яка може вимагати вірності індивіда внаслідок відчутих звʼязків спорідненості; саме з цього погляду вона становить максимально широку родину». Але «чуття єдиного походження не конче має узгоджуватися — і майже в усіх ситуаціях не узгоджується — з фактичною історією», бо майже всі нації є наслідком змішування людей, що мають різне етнічне походження. З цієї причини значення має не хронологічна чи фактична історія, а історія сприйнята, або відчута.
Атрибути, і реальні, й вигадані, які підтримують віру в спільних предків, становлять національну ідентичність і сприяють появі чуття належності, яке загалом породжує вірність і соціальну згуртованість серед людей, належних до даної нації.
*Дослідниця цитує політолога Вокера Коннора.
- За яких умов пасивна приналежність до певної національної ідентичності стає активною
(У кризовий для нації час, коли її цілісність, цінності та фізичні кордони під загрозою.) - Яку метафору вводить дослідниця, щоб описати націю? Чому вона використовує саме її?
(Вона називає націю — родиною, адже окрім спільних історії, мови, культури, релігії, адміністративного устрою, усіх її членів ще й поєднують емоційний звʼязок між родичами, сусідами, жителями одного міста, області і, врешті, цілої країни) - Чи важливо мати спільне етнічне походження, щоб бути частиною одної національної ідентичності?
(Ні, саме через те, що психологічне усвідомлення себе частиною нації важливіше для людини за те, якого етносу були її пращури)
Завдання 2.
Які із наведених знань, навичок, досвідів та атрибутів української національної ідентичності ти вважаєш найважливішими? Обгрунтуй свою думку.
- Говоріння українською мовою
- Знання історії України
- Вміння готувати національні страви
- Знання українського гімну
- Вивчений напамʼять вірш Тараса Шевченка
- Знання прислівʼїв та приказок
- Читання українських казок у дитинстві
- Проживання на території України
- Читання української літератури
- Навчання в українській школі
- Розуміння українських мемів
- Прочитана Конституція України
- Вболівання за збірну України з футболу
Який атрибут ти б додав/додала до цього переліку?
Дружня порада вчителю
Підсумком цього завдання може бути індивідуальні або спільний список з, наприклад, пʼяти найважливіших атрибутів української ідентичності, які є її серцевиною. Цих атрибутів може бути значно більше, тому, якщо учні та учениці додаватимуть свої варіанти, їх також можна (навіть варто) додавати до переліку.
Національну ідентичність людини формує ціла низка великих та маленьких елементів, які вона вважає «своїми»: гімн, прапор, система освіти, міфи, народні пісні, приказки, традиції, памʼятники, церемонії, спільна мова, література, історія. Якщо придивитися до цього переліку уважніше, то можна помітити, що увесь перелік можна згрупувати одним словом — культура.
Тобто, наша ідентичність формується відповідно до культурного простору, який нас оточує.
Завдання 3.
Зайди на сайт цифрової абетки української ідентичності та виконай кілька завдань.
Джерело: https://abetkaua.com/
- Переглянь усіх літери та слова, які до них підібрані. Що у них всіх спільного?
(Усі вони стосуються культури у широкому сенсі: якісь літери цілком буквально, наприклад, «І» з Іваном Франком або «Л» з «Лісовою піснею», деякі менш очевидно, скажімо, «Ї» із протитанковим їжаком як символом нової зміненої війною реальності або «И» із индиком та ирієм, як прикладами питомих українських слів, які ми могли втратити після десятиліть лінгвоциду.) - Подивись на літеру «Й», але не натискай на цю картку. Поміркуй, чому саме «Йой, най буде» стало одним з 33 символів української ідентичності? Порівняй свою версію із текстом на картці.
- Обери ту літеру та символ, яка, здається найважливішою саме тобі, не зазираючи у картку. Поясни, чому ти зробив/зробила такий вибір? Зістав свою відповідь із тою, яку сформулювали творці проєкту. Чи погоджуєшся ти з нею?
Дружня порада вчителю
Це завдання може зайняти чимало часу, тому другий пункт можна одразу виконувати у групах, щоб учні та учениці спершу погодили свою версію, а тоді озвучили. Так за меншу кількість часу усі охочі зможуть висловитися.
Завдання 4.
Прочитай ще один фрагмент праці Монтсеррат Ґібернау «Ідентичність націй» та виконай завдання опісля.
Що ми розуміємо під «чистими» національними ідентичностями? Чи існували вони коли-небудь? Можна було б стверджувати, що «чистота» — це міф, бо з плином часу багато різних компонентів різного походження посприяли побудові конкретних національних ідентичностей; проте не менша правда, що кожна національна ідентичність має серцевину, сформовану низкою визначальних елементів, які пояснюють конкретні символи, цінності, культуру, традиції, мову і спогади, що їх поділяють люди, належні до однієї нації. Звичайно, нації — не однорідні спільноти, і їхні члени можуть не поділяти цих усіх елементів, або ж, навіть поділяючи, вони можуть не відчувати їх в однаковій формі й однаковою мірою.
- Чи існують на думку авторки «чисті національні ідентичності»?
(Не існують, адже сучасна глобалізація світу (спільний простір інтернету, активна міграція, подорожі, можливість спілкуватися з людьми з іншої частини світу) сильно перемішує наші досвіди і переміщує нас у світі) - Що таке серцевина ідентичності?
(Це низка найважливіших елементів національної ідентичності, якими володіють люди одної нації і які вони знають та вміють розшифровувати) - Чи можуть люди не володіти усіма елементами національної ідентичності, але все одно належати до нації?
(Так, можуть, адже сучасні нації доволі строкаті, а сучасна людина активно переміщується світом, тому все вирішує культурний простір в якому ми зростаємо, а не нас етнос)
Дружня порада вчителю
Читання цього невеличкого фрагмента дозволить повернутися до попереднього завдання і подивитися на виконані вправи, як на «намацування» цього осердя, адже в абетці зібрані 33 важливі символи, а учні та учениці — носії національної ідентичності, які їх впізнають і вміють розшифрувати.
- Спробуй пригадати, чи є якісь елементи української національної ідентичності, якими ти не володієш або які ти не розділяєш? Чи відчуваєш дискомфорт через це?
- Прочитай статтю про ідентичність міста Лисичанськ Луганської області. Які б сторінки історії свого міста ти хотів/хотіла б найперше розповісти?
Джерело: https://www.ukrainer.net/lysychansk-identychnist/
- Прочитай перші 4 розділи книжки Анастасії Левкової «За Перекопом є земля».
- Гібернау М. Ідентичність націй / Монтсеррат Гібернау. пер. з англ. П. Таращука; ред. Л. Марченко. Київ. Темпора, 2012. 303 с.:
https://www.yakaboo.ua/ua/identichnist-nacij.html - Скриншот з сайту цифрової абетки української ідентичності: https://abetkaua.com/
Урок 4. Вступ. Що формує національну ідентичність?
- Психологічний вимір національної ідентичності
- Серцевина національної ідентичності
- Фрагменти з праці «Ідентичність націй» Монсеррат Гібернау
- Тексти з сайту цифрової абетки української ідентичності
Коли ми випускаємося з дитячого садочку, ми змінюємо ідентичність «дитсадківець» чи «дитсадківиця» на «школяр» або «школярка», адже починаємо вчитися у школі. А як щодо, наприклад, ідентичності фаната чи фанатки музичного гурту? Поміркуй, чи зникає ця ідентичність тоді, коли ми починаємо слухати інший жанр?
Здається, все має бути так само як зі школою та дитячим садочком, які природно замінюють один одного у житті більшості з нас. Проте, коли міркуємо про щось менш буденне, вже не можемо бути таким певними, бо у гру вступають емоції. Хтось і досі ностальгійно повертається і слухає улюблені пісні, а хтось радикально змінив смаки і не хоче більше асоціюватися з цим гуртом.
У розмові про ідентичність ніяк не обійтися без почуттів, адже часом вибір ідентичності не зовсім раціональний.
Завдання 1.
Прочитай фрагмент праці Монсеррат Ґібернау «Ідентичність націй», в якому дослідниця говорить про звʼязок почуттів та національної ідентичності. Та дай відповіді на запитання опісля.
Психологічний вимір національної ідентичності виникає з усвідомлення, що існує сформована група, зіперта на «відчуту» близькість, яка обʼєднує тих, хто належить до даної нації. Така близькість може бути латентною протягом років, а потім раптом виринати на поверхню, коли нація зіткнулася з зовнішнім або внутрішнім ворогом — реальним, потенційним чи уявним, — що загрожує народові, його процвітанню, традиціям і культурі, його території, міжнародному становищі країни або її суверенітету.
Деякі дослідники націоналізму наполягають на субʼєктивному характері компонентів національної ідентичності. На мою думку, найважливіша риса цих компонентів полягає не в тому, субʼєктивні вони чи ні, а в тому, чи відчувають їх як реальні ті люди, які поділяють певну спільну ідентичність. На всій планеті ми маємо незліченні приклади осіб, готових іти на жертви і зрештою загинути за свої нації, і це доводить, принаймні для них, що національна ідентичність реальна і за неї варто боротися. Але чому так? Спільна національна ідентичність породжує емоційний звʼязок серед людей, належних до даної нації, і, як сказав Коннор*, цей звʼязок за своєю суттю психологічний, а не раціональний. Проте він не ірраціональний, а тільки перебуває «по той бік розуму». Це тому, що нація, по суті, — група людей, які відчувають, що мають спільних предків. На думку Коннора, нація — «найчисленніша група, яка може вимагати вірності індивіда внаслідок відчутих звʼязків спорідненості; саме з цього погляду вона становить максимально широку родину». Але «чуття єдиного походження не конче має узгоджуватися — і майже в усіх ситуаціях не узгоджується — з фактичною історією», бо майже всі нації є наслідком змішування людей, що мають різне етнічне походження. З цієї причини значення має не хронологічна чи фактична історія, а історія сприйнята, або відчута.
Атрибути, і реальні, й вигадані, які підтримують віру в спільних предків, становлять національну ідентичність і сприяють появі чуття належності, яке загалом породжує вірність і соціальну згуртованість серед людей, належних до даної нації.
*Дослідниця цитує політолога Вокера Коннора.
- За яких умов пасивна приналежність до певної національної ідентичності стає активною
- Яку метафору вводить дослідниця, щоб описати націю? Чому вона використовує саме її?
- Чи важливо мати спільне етнічне походження, щоб бути частиною одної національної ідентичності?
Завдання 2.
Які із наведених знань, навичок, досвідів та атрибутів української національної ідентичності ти вважаєш найважливішими? Обгрунтуй свою думку.
- Говоріння українською мовою
- Знання історії України
- Вміння готувати національні страви
- Знання українського гімну
- Вивчений напамʼять вірш Тараса Шевченка
- Знання прислівʼїв та приказок
- Читання українських казок у дитинстві
- Проживання на території України
- Читання української літератури
- Навчання в українській школі
- Розуміння українських мемів
- Прочитана Конституція України
- Вболівання за збірну України з футболу
Який атрибут ти б додав/додала до цього переліку?
Національну ідентичність людини формує ціла низка великих та маленьких елементів, які вона вважає «своїми»: гімн, прапор, система освіти, міфи, народні пісні, приказки, традиції, памʼятники, церемонії, спільна мова, література, історія. Якщо придивитися до цього переліку уважніше, то можна помітити, що увесь перелік можна згрупувати одним словом — культура.
Тобто, наша ідентичність формується відповідно до культурного простору, який нас оточує.
Завдання 3.
Зайди на сайт цифрової абетки української ідентичності та виконай кілька завдань.
Джерело: https://abetkaua.com/
- Переглянь усіх літери та слова, які до них підібрані. Що у них всіх спільного?
- Подивись на літеру «Й», але не натискай на цю картку. Поміркуй, чому саме «Йой, най буде» стало одним з 33 символів української ідентичності? Порівняй свою версію із текстом на картці.
- Обери ту літеру та символ, яка, здається найважливішою саме тобі, не зазираючи у картку. Поясни, чому ти зробив/зробила такий вибір? Зістав свою відповідь із тою, яку сформулювали творці проєкту. Чи погоджуєшся ти з нею?
Завдання 4.
Прочитай ще один фрагмент праці Монтсеррат Ґібернау «Ідентичність націй» та виконай завдання опісля.
Що ми розуміємо під «чистими» національними ідентичностями? Чи існували вони коли-небудь? Можна було б стверджувати, що «чистота» — це міф, бо з плином часу багато різних компонентів різного походження посприяли побудові конкретних національних ідентичностей; проте не менша правда, що кожна національна ідентичність має серцевину, сформовану низкою визначальних елементів, які пояснюють конкретні символи, цінності, культуру, традиції, мову і спогади, що їх поділяють люди, належні до однієї нації. Звичайно, нації — не однорідні спільноти, і їхні члени можуть не поділяти цих усіх елементів, або ж, навіть поділяючи, вони можуть не відчувати їх в однаковій формі й однаковою мірою.
- Чи існують на думку авторки «чисті національні ідентичності»?
- Що таке серцевина ідентичності?
- Чи можуть люди не володіти усіма елементами національної ідентичності, але все одно належати до нації?
- Спробуй пригадати, чи є якісь елементи української національної ідентичності, якими ти не володієш або які ти не розділяєш? Чи відчуваєш дискомфорт через це?
- Прочитай статтю про ідентичність міста Лисичанськ Луганської області. Які б сторінки історії свого міста ти хотів/хотіла б найперше розповісти?
Джерело: https://www.ukrainer.net/lysychansk-identychnist/
- Прочитай перші 4 розділи книжки Анастасії Левкової «За Перекопом є земля».
- Гібернау М. Ідентичність націй / Монтсеррат Гібернау. пер. з англ. П. Таращука; ред. Л. Марченко. Київ. Темпора, 2012. 303 с.:
https://www.yakaboo.ua/ua/identichnist-nacij.html - Скриншот з сайту цифрової абетки української ідентичності: https://abetkaua.com/
Ділись та обговорюй важливе