Урок 8. Радянська ідентичність і причини її виникнення
Матеріал
Урок 8. Радянська ідентичність і причини її виникнення
- Радянська людина
- Екзотизація
- 1–6 розділи другої частини роману Анастасії Левкової «За Перекопом є земля»
«А от раніше було!» — фраза, яку часто можна почути від старшого покоління. У ній закладено багато всього: тугу за безтурботною молодістю, романтизовані спогади, в яких все погане затьмарилося з часом, ностальгія за часами, коли все буцімто було стабільно, чи бодай таким здавалося.
Для української історії туга за минулим часто повʼязана із ностальгією за СРСР, яку важко відділити від радянських міфів: від глобальних, скажімо про «велику державу» або «рівність народів», якої не було, до дрібніших — «високі зарплати і низькі ціни» чи «найсмачніше морозиво». А якщо ці міфи стають тим фільтром, через який людина дивиться на сучасність, тоді в її світогляді не лишається місця для національної ідентичності, вона лишається радянською людиною.
Людина радянська (або homo sovieticus за аналогією до homo sapiens — людино розумної) — це критична назва людини, яка сприймає навколишній світ через міфи, сформовані радянською пропагандою. Часто вживають розмовну, саркастичну форму — «совок». До певної міри homo sovieticus — це також ідентичність, чи то пак відсутність всякої іншої національної ідентичності, окрім сконструйованої радянської.
Радянську людину створили тоталітарні умови СРСР: Голодомор, розстріли культурної інтелігенції, заслання у табори, систематичні переселення людей в інші регіони, щоб усіх національні ідентичності якнайбільше перемішалися.
Найбільше ідентичністю радянської людини були уражені ті регіони, куди найінтенсивніше переселяли мешканців з різних частин СРСР: промислові центри, скажімо, Донбас, та Крим, з якого примусово виселили корінне населення — кримських татар.
Завдання 1.
Поміркуй, які, звичні для нас речі з переліку не доступні «типовій радянській людині»? Обговоріть у класі, чому ці дрібниці важливі.
Дружня порада вчителю
Мета завдання — підкреслити, що ознаки «типової радянської людини» стосуються передусім мислення. Радянська ідентичність навʼязує наративи, не дає простору самим аналізувати контексти. І водночас варто зрозуміти, що радянська ідентичність нівелює національну тому національні герої на кшталт Стуса чи олімпійських чемпіонів не мають тої ваги.
Завдання 2.
Перечитай фрагмент роману «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової та виконай завдання опісля.
— Скажу вам чесно, ми Крим ніколи не включали у розгляд, мовляв, ті українці, які там мешкають, все одно походять з інших регіонів.
Я не знайшла що відповісти отак відразу.
— А ще, — вела далі моя співрозмовниця, — Крим завжди уявлявся мені заповідником радянськості, де хто б ким не був — усі стали росіянами.
— Ммм, це не дуже далеко від правди, — зауважила я.
1. Чому в радянському просторі все ставали росіянами, а не «радянцями»?
(СРСР багато в чому перероджена Російська імперія, а тому, попри всі промови про рівність народів, російська культура, мова та історія були вищими за інші і навʼязувалися решті національностей. Саме тому переселена якнайдалі від рідної території людина набувала все більше російської ідентичності, які була основою для радянської)
2. Які атрибути «російської» ідентичності ти помічав/помічала у прочитаних розділах?
(Нетерпимість до інших рас та національностей — батько головної героїні та інші другорядні персонажі. Невизнання злочинів своєї нації — батько, дідусь, викладачка російської мови. Віра у вищість своєї культури над сусідніми — вчителька російської мови, одногрупниці.)
Дружня порада вчителю
За потреби можна проговорити, що всі ці атрибути негативні, адже проявлялися у взаєминах із народами, які росіяни пригнічували не одне століття.
Завдання 3.
Перечитай наступний фрагмент роману та виконай завдання опісля.
Або ж ми ще ходили в театр на спектаклі. Великих театрів було три. Російський імені Горького («Горького!» — виразно повторював Влад), щоправда, на вулиці Пушкіна (Влад іронічно всміхався), в неокласицистичній будівлі, перед якою, вилитий з каменю, сидів Сан Сєргєїч. Театр мав сім сцен, і головний режисер Анатолій Новіков, пишаючись, що це найбільше в Європі, — так і казав: «наш театр-семисценка». Здається, голреж мав пунктик на інтимі, і від хтивих жартів та сороміцьких сцен мимоволі кривилися губи, не тільки мої. Тому в російський театр ми ходили нечасто.
1. Що Влад прагнув довести звертаючи увагу на міські назви?
(Що культурно тодішній Крим — це «трішечки Росія», адже що Горській, що Пушкін — це постаті російської культури, а не української або кримськотатарської)
2. Поміркуй, чи це проблема, яка була лише в Криму?
(Ні, на початку 2000-х років назви вулиць на честь російської та радянських діячів культури, політики, ба більше навіть тих, хто коїв злочини проти українського народу, були ще звичним ділом. Деякі перейменування були у 1990-ті, проте найбільші декомунізаційні відбулися вже після Революції гідності та початку російсько-української війни)
Насправді на початку 2000-х у багатьох обласних центрах України можна було не лише вулицю Пушкіна знайти, але й цілу систему радянських назв проспектів, площ та провулків. Вона існувала для того, щоб людина, яку відправили працювали на інший кінець СРСР, могла орієнтуватися в новому місці. Скажімо, від вокзалу до центру завжди вів великий проспект, названий на честь того, кого возвеличує радянська ідеологія, наприклад, Карла Маркса. У центрі міста обовʼязково мала бути площа, і найчастіше вона мала назву імені Леніна. А менші вулиці називали на честь менш центральних, але теж оспіваних пропагандою людей.
І хоча цей задум дійсно міг допомагати орієнтувати в нових містах, справжньою його метою було витворення вже згаданої радянської людини, чия ідентичність сформована тим сталим переліком прізвищ, які можна було прочитати на табличках із назвами вулиць.
Завдання 4 .
Прочитай фрагменти роману та дай відповідь на питання опісля.
— Ні, ну, може, є, але про що завжди говорять татари? Тільки про депортацію — одне й те саме, талдичать і талдичать. Уся література, мабуть, про це ж?
На «татари» замість «кримські татари» я майже не зважила — це було звично чути, але «талдичать» шмагонуло, як батіг по щоці.
— Чому тільки про депортацію? Ти коли-небудь спілкувалася з кримськими татарами? — запитала я.
— Тільки в маршрутках, коли просила водія зупинити.
— Ну, то ти ж нічого не знаєш.
<…>
Віка говорила зневажливо, а я не могла сперечатись, бо сама небагато знала. У кримськотатарській літературі, яку читала в перекладах або й в оригіналі російською, справді все було описом або передпекла — гіркого життя до депортації, — або самого пекла, або післяпекла — важкого повернення, і я не мала що протиставити Віці.
<…>
Уже заднім числом я думала, що треба було сказати: а про що ще писати, як не про найбільшу трагедію, відлуння якої чути й донині? Треба було сказати: а яка різниця, про що писати? Головне — як писати. Треба було сказати: ти навіть не уявляєш, який у кримських татар гумор, зокрема чорний. Треба було сказати: у кримських татар висока література була тоді, коли у Москві ще жаби кумкали! — і це все була б правда.
1. Чим слово «талдичити» відрізняється від нейтрального «говорити», що воно так обурило головну героїню?
(Воно має негативний відтінок і означає не просто говорити, а повторювати якісь нісенітниці. Застосовувати його щодо розмови про злочини проти народу — це неповага до трагедії, яку він пережив)
2. Поміркуй, чому кримськотатарська література переважно трагічна?
(Її історія наповнена трагічними сторінками, в центрі якої — сюргюнлік (депортація). Минуло не так багато часу, щоб про цю травму говорили менше. Тим паче, що більшість цього часу кримські татари не мали права вільно видавати свої книжки кримськотатарською та й взагалі використовувати свою мову поза межами родини)
3. Які ще можуть бути причини, чому жителі Криму (а, певне, і українці загалом) у 2000-ні не знали, про що говорять кримські татари у своїй літературі?
(У цей час українці лише перевідкривали для себе власну літературу, яка тепер була поза межами радянської цензури. Навіть ці процеси тривали доволі довго, через повсякчасні завади з боку Росії. А популяризувати кримськотатарську літературу було ще складніше, адже киримли в рази менше, а культурне оточення у тогочасному Криму було значно менш сприятливим)
4. Чи знаєш ти якісь сучасні проєкти, які допомагають подолати це незнання?
(Системно популяризації кримськотатарської літератури та звʼязкам між нею та українською літературою сприяє літературний конкурс Кримський інжир. З 2018 року він збирає рукописи текстів про Крим, тексти, написані кримськотатарською мовою, переклади та тексти від кримських політвʼязнів і видає їх в антологіях.)
Дружня порада вчителю
У цьому завданні можна провести паралелі між проблемами, з якими стикалося українське книговидання та кримськотатарське, якому, певне, було ще гірше. І розповісти учням та ученицям трохи більше про Кримський інжир
1930-ті в українській історії та культурі запам’яталися численними арештами, засланням та розстрілами української інтелігенції. У ті роки радянська влада фізично знищила майже ціле покоління українським письменників, драматургів, художників та перекладачів: Валерʼяна Підмогильного, Леся Курбаса, Миколу Куліша, Миколу Зерова, Майка Йогансена тощо.
Подібним чином влада СРСР обійшлася і з кримськотатарською культурною інтелігенцією. 17 квітня 1938 року У Сімферополі НКВС розстріляв десятки кримськотатарських культурних діячів: викладачів, письменників, науковці, журналістів. Серед них були художник Усеїн Боданинський, літературознавець Абдулла Лятіф-заде, письменник Асан Сабрі Айвазов. Формальною підставою стали фейкові звинувачення у шпигунстві на користь урядів інших країн, долученості до кримськотатарської національної партії «Міллі Фірка» або націоналізмі.
Кримськотатарське розстріляне відродження.
Завдання 5.
Прочитай фрагмент роману та дай відповідь на питання опісля.
Ми їздили одне до одного раз на місяць: я з Криму в Київ, Влад із Києва у Крим — і так бачилися що два тижні. У перші Владові приїзди зʼясувалося, що Крим для нього — не земля, а море, гори й пісок. Він, здається, не підозрював, що тут є: парламент, уряд, університети, якісь газети й телеканали, якісь і ще народності, інші мови, людські історії та вир життя. Він думав, що Крим — це пляжі між горами й морем, і росіяни, точніш, радянці, що обслуговують відпочивальників.
1. Чому погляд Влада на Крим може викликати обурення у кримців?
(Він дивиться на Крим як на суцільний курорт, де є лише море і гори, але немає інших складників держави. Це спотворює образ автономії, позбавляє її контролю над самою собою, і навпаки повністю підпорядковує владі сильнішої держави поряд, яка не проти її поглинути (тобто Росії))
У дослідженнях, що займаються постколоніалізмом та національною памʼяттю є поняття екзотизації — це романтизація певної території або культури, з метою контролю та експлуатації. Чому це трапляється? Бо в процесі екзотизації місце або цілу культуру позбавляються певних рис, які б робили їх самодостатніми, а інші — навпаки гіперболізують.
Так, бачення Криму із території лише мальовничих гір та бурхливих хвиль було доволі вигідним для планів Росії щодо анексії півострова. Адже в таких умовах парламент, університети, школи та інші інституції не сприймалися як такі, що дійсно мають повноваження, а отже їх легко наново перепрофілювати.
Які ще випадки екзотизації інших територій України ти можеш пригадати? Поміркуй разом із однокласниками та однокласницями і створіть мапу думок:
Подивись відео на каналі «Телебачення Торонто» про те, як Росія знищувала кримських татар та їхню культуру.
Джерело: https://youtu.be/dRMXt5f77II?si=iN8KO0M5yahYLsY3
Поміркуй, у чому історії національної боротьби кримських татар подібна на українську.
1. Прочитай 7–11 розділи книжки Анастасії Левкової «За Перекопом є земля».
- Левкова Анастасія «За Перекопом є земля». Київ. Лабораторія. 2023. 393 с.: https://www.yakaboo.ua/ua/za-perekopom-e-zemlja.html?gad_source=1&gad_campaignid=20887990244&gbraid=0AAAAADoya-a8Hk797wzSbG42jZbFJA9sZ&gclid=CjwKCAjw4efDBhATEiwAaDBpbtpLkdATttoXSxfi7BBYuFF0tLzpx6tbzObTJm8ot_PbkmLvW-TuXRoClLQQAvD_BwE
- Глосарій на платформі Минуле / Майбутнє / Мистецтво:
https://pastfutureart.org/glossary/ - Відео «СТАЛІНСЬКИЙ ТЕРОР У КРИМУ: як росія знищувала кримських татар та їхню культуру» на каналі «Телебачення Торонто»:
https://www.youtube.com/watch?v=dRMXt5f77II - Мем про «раніше було краще»:
https://suspilne.media/culture/278645-poganij-mir-krase-horosoi-vijni-pereosmisluemo-mudrist-radanskih-casiv-ta-pozbuvaemos-nepotribnih-fraz-zvicok/ - Фото Великодня:
https://persha.kr.ua/news/120354-tradytsiyi-ta-zvychayi-velykodnya-yak-z-yavylosya-svyato-ta-yak-jogo-vidznachayut-u-riznyh-krayinah/ - Фото з олімпіади:
https://glavcom.ua/sport/news/stalo-vidomo-jaku-zahalnu-sumu-viplatit-derzhava-ukrajinskim-olimpijtsjam-za-medali-1014933.html - Лого ФК Динамо Київ:
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:FC_Dynamo_Kyiv_logo.svg - Фото таблички з вулиці імені Василя Стуса:
https://kyivtime.co.ua/na-kyivshchyni-pereymenuvaly-vulytsiu-stusa/ - Фото вареників та борщу:
https://village-life.biz/ukrainska-kukhnia/ - Скептичний погляд мем:
https://futurama.fandom.com/wiki/Fry_meme - Фото людей, що говорять на вулиці:
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/9/9c/Dutch_people_speaking_on_the_street.jpg - Фото родини:
https://localhistory.org.ua/stari-foto/davni-rodinni-foto/
Урок 8. Радянська ідентичність і причини її виникнення
- Радянська людина
- Екзотизація
- 1–6 розділи другої частини роману Анастасії Левкової «За Перекопом є земля»
«А от раніше було!» — фраза, яку часто можна почути від старшого покоління. У ній закладено багато всього: тугу за безтурботною молодістю, романтизовані спогади, в яких все погане затьмарилося з часом, ностальгія за часами, коли все буцімто було стабільно, чи бодай таким здавалося.
Для української історії туга за минулим часто повʼязана із ностальгією за СРСР, яку важко відділити від радянських міфів: від глобальних, скажімо про «велику державу» або «рівність народів», якої не було, до дрібніших — «високі зарплати і низькі ціни» чи «найсмачніше морозиво». А якщо ці міфи стають тим фільтром, через який людина дивиться на сучасність, тоді в її світогляді не лишається місця для національної ідентичності, вона лишається радянською людиною.
Людина радянська (або homo sovieticus за аналогією до homo sapiens — людино розумної) — це критична назва людини, яка сприймає навколишній світ через міфи, сформовані радянською пропагандою. Часто вживають розмовну, саркастичну форму — «совок». До певної міри homo sovieticus — це також ідентичність, чи то пак відсутність всякої іншої національної ідентичності, окрім сконструйованої радянської.
Радянську людину створили тоталітарні умови СРСР: Голодомор, розстріли культурної інтелігенції, заслання у табори, систематичні переселення людей в інші регіони, щоб усіх національні ідентичності якнайбільше перемішалися.
Найбільше ідентичністю радянської людини були уражені ті регіони, куди найінтенсивніше переселяли мешканців з різних частин СРСР: промислові центри, скажімо, Донбас, та Крим, з якого примусово виселили корінне населення — кримських татар.
Завдання 1.
Поміркуй, які, звичні для нас речі з переліку не доступні «типовій радянській людині»? Обговоріть у класі, чому ці дрібниці важливі.
Завдання 2.
Перечитай фрагмент роману «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової та виконай завдання опісля.
— Скажу вам чесно, ми Крим ніколи не включали у розгляд, мовляв, ті українці, які там мешкають, все одно походять з інших регіонів.
Я не знайшла що відповісти отак відразу.
— А ще, — вела далі моя співрозмовниця, — Крим завжди уявлявся мені заповідником радянськості, де хто б ким не був — усі стали росіянами.
— Ммм, це не дуже далеко від правди, — зауважила я.
1. Чому в радянському просторі все ставали росіянами, а не «радянцями»?
2. Які атрибути «російської» ідентичності ти помічав/помічала у прочитаних розділах?
Завдання 3.
Перечитай наступний фрагмент роману та виконай завдання опісля.
Або ж ми ще ходили в театр на спектаклі. Великих театрів було три. Російський імені Горького («Горького!» — виразно повторював Влад), щоправда, на вулиці Пушкіна (Влад іронічно всміхався), в неокласицистичній будівлі, перед якою, вилитий з каменю, сидів Сан Сєргєїч. Театр мав сім сцен, і головний режисер Анатолій Новіков, пишаючись, що це найбільше в Європі, — так і казав: «наш театр-семисценка». Здається, голреж мав пунктик на інтимі, і від хтивих жартів та сороміцьких сцен мимоволі кривилися губи, не тільки мої. Тому в російський театр ми ходили нечасто.
1. Що Влад прагнув довести звертаючи увагу на міські назви?
2. Поміркуй, чи це проблема, яка була лише в Криму?
Насправді на початку 2000-х у багатьох обласних центрах України можна було не лише вулицю Пушкіна знайти, але й цілу систему радянських назв проспектів, площ та провулків. Вона існувала для того, щоб людина, яку відправили працювали на інший кінець СРСР, могла орієнтуватися в новому місці. Скажімо, від вокзалу до центру завжди вів великий проспект, названий на честь того, кого возвеличує радянська ідеологія, наприклад, Карла Маркса. У центрі міста обовʼязково мала бути площа, і найчастіше вона мала назву імені Леніна. А менші вулиці називали на честь менш центральних, але теж оспіваних пропагандою людей.
І хоча цей задум дійсно міг допомагати орієнтувати в нових містах, справжньою його метою було витворення вже згаданої радянської людини, чия ідентичність сформована тим сталим переліком прізвищ, які можна було прочитати на табличках із назвами вулиць.
Завдання 4 .
Прочитай фрагменти роману та дай відповідь на питання опісля.
— Ні, ну, може, є, але про що завжди говорять татари? Тільки про депортацію — одне й те саме, талдичать і талдичать. Уся література, мабуть, про це ж?
На «татари» замість «кримські татари» я майже не зважила — це було звично чути, але «талдичать» шмагонуло, як батіг по щоці.
— Чому тільки про депортацію? Ти коли-небудь спілкувалася з кримськими татарами? — запитала я.
— Тільки в маршрутках, коли просила водія зупинити.
— Ну, то ти ж нічого не знаєш.
<…>
Віка говорила зневажливо, а я не могла сперечатись, бо сама небагато знала. У кримськотатарській літературі, яку читала в перекладах або й в оригіналі російською, справді все було описом або передпекла — гіркого життя до депортації, — або самого пекла, або післяпекла — важкого повернення, і я не мала що протиставити Віці.
<…>
Уже заднім числом я думала, що треба було сказати: а про що ще писати, як не про найбільшу трагедію, відлуння якої чути й донині? Треба було сказати: а яка різниця, про що писати? Головне — як писати. Треба було сказати: ти навіть не уявляєш, який у кримських татар гумор, зокрема чорний. Треба було сказати: у кримських татар висока література була тоді, коли у Москві ще жаби кумкали! — і це все була б правда.
1. Чим слово «талдичити» відрізняється від нейтрального «говорити», що воно так обурило головну героїню?
2. Поміркуй, чому кримськотатарська література переважно трагічна?
3. Які ще можуть бути причини, чому жителі Криму (а, певне, і українці загалом) у 2000-ні не знали, про що говорять кримські татари у своїй літературі?
4. Чи знаєш ти якісь сучасні проєкти, які допомагають подолати це незнання?
1930-ті в українській історії та культурі запам’яталися численними арештами, засланням та розстрілами української інтелігенції. У ті роки радянська влада фізично знищила майже ціле покоління українським письменників, драматургів, художників та перекладачів: Валерʼяна Підмогильного, Леся Курбаса, Миколу Куліша, Миколу Зерова, Майка Йогансена тощо.
Подібним чином влада СРСР обійшлася і з кримськотатарською культурною інтелігенцією. 17 квітня 1938 року У Сімферополі НКВС розстріляв десятки кримськотатарських культурних діячів: викладачів, письменників, науковці, журналістів. Серед них були художник Усеїн Боданинський, літературознавець Абдулла Лятіф-заде, письменник Асан Сабрі Айвазов. Формальною підставою стали фейкові звинувачення у шпигунстві на користь урядів інших країн, долученості до кримськотатарської національної партії «Міллі Фірка» або націоналізмі.
Кримськотатарське розстріляне відродження.
Завдання 5.
Прочитай фрагмент роману та дай відповідь на питання опісля.
Ми їздили одне до одного раз на місяць: я з Криму в Київ, Влад із Києва у Крим — і так бачилися що два тижні. У перші Владові приїзди зʼясувалося, що Крим для нього — не земля, а море, гори й пісок. Він, здається, не підозрював, що тут є: парламент, уряд, університети, якісь газети й телеканали, якісь і ще народності, інші мови, людські історії та вир життя. Він думав, що Крим — це пляжі між горами й морем, і росіяни, точніш, радянці, що обслуговують відпочивальників.
1. Чому погляд Влада на Крим може викликати обурення у кримців?
У дослідженнях, що займаються постколоніалізмом та національною памʼяттю є поняття екзотизації — це романтизація певної території або культури, з метою контролю та експлуатації. Чому це трапляється? Бо в процесі екзотизації місце або цілу культуру позбавляються певних рис, які б робили їх самодостатніми, а інші — навпаки гіперболізують.
Так, бачення Криму із території лише мальовничих гір та бурхливих хвиль було доволі вигідним для планів Росії щодо анексії півострова. Адже в таких умовах парламент, університети, школи та інші інституції не сприймалися як такі, що дійсно мають повноваження, а отже їх легко наново перепрофілювати.
Які ще випадки екзотизації інших територій України ти можеш пригадати? Поміркуй разом із однокласниками та однокласницями і створіть мапу думок:
Подивись відео на каналі «Телебачення Торонто» про те, як Росія знищувала кримських татар та їхню культуру.
Джерело: https://youtu.be/dRMXt5f77II?si=iN8KO0M5yahYLsY3
Поміркуй, у чому історії національної боротьби кримських татар подібна на українську.
1. Прочитай 7–11 розділи книжки Анастасії Левкової «За Перекопом є земля».
- Левкова Анастасія «За Перекопом є земля». Київ. Лабораторія. 2023. 393 с.: https://www.yakaboo.ua/ua/za-perekopom-e-zemlja.html?gad_source=1&gad_campaignid=20887990244&gbraid=0AAAAADoya-a8Hk797wzSbG42jZbFJA9sZ&gclid=CjwKCAjw4efDBhATEiwAaDBpbtpLkdATttoXSxfi7BBYuFF0tLzpx6tbzObTJm8ot_PbkmLvW-TuXRoClLQQAvD_BwE
- Глосарій на платформі Минуле / Майбутнє / Мистецтво:
https://pastfutureart.org/glossary/ - Відео «СТАЛІНСЬКИЙ ТЕРОР У КРИМУ: як росія знищувала кримських татар та їхню культуру» на каналі «Телебачення Торонто»:
https://www.youtube.com/watch?v=dRMXt5f77II - Мем про «раніше було краще»:
https://suspilne.media/culture/278645-poganij-mir-krase-horosoi-vijni-pereosmisluemo-mudrist-radanskih-casiv-ta-pozbuvaemos-nepotribnih-fraz-zvicok/ - Фото Великодня:
https://persha.kr.ua/news/120354-tradytsiyi-ta-zvychayi-velykodnya-yak-z-yavylosya-svyato-ta-yak-jogo-vidznachayut-u-riznyh-krayinah/ - Фото з олімпіади:
https://glavcom.ua/sport/news/stalo-vidomo-jaku-zahalnu-sumu-viplatit-derzhava-ukrajinskim-olimpijtsjam-za-medali-1014933.html - Лого ФК Динамо Київ:
https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:FC_Dynamo_Kyiv_logo.svg - Фото таблички з вулиці імені Василя Стуса:
https://kyivtime.co.ua/na-kyivshchyni-pereymenuvaly-vulytsiu-stusa/ - Фото вареників та борщу:
https://village-life.biz/ukrainska-kukhnia/ - Скептичний погляд мем:
https://futurama.fandom.com/wiki/Fry_meme - Фото людей, що говорять на вулиці:
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/9/9c/Dutch_people_speaking_on_the_street.jpg - Фото родини:
https://localhistory.org.ua/stari-foto/davni-rodinni-foto/
Ділись та обговорюй важливе