Урок 26. Романтизм і національне відродження

Тема 4.2. Романтизм і національне відродження.

Урок 26. Романтизм і національне відродження

---

---

Основні тези для вчительства

1. Контекст

Що відбувається

На межі XVIII–XIX століть європейські суспільства переживають вибух змін: політичні революції, стрімкі наукові відкриття, нові філософії та нове бачення людини. Наполеонівські війни суттєво змінили політичну карту: багато дрібних держав було об’єднано, створено сателітні королівства, а давні інститути — зруйновано. Віденський конгрес 1814–1815 років прагнув відновити баланс сил і повернути попередній порядок, проте поширення ідей свободи, рівності й національного самовизначення вже неможливо було ігнорувати. Революції 1830 і 1848 років прокотилися європейськими столицями, ставши потужним поштовхом до політичних і соціальних змін.

У Східній Європі ситуація особливо драматична. Три великі імперії — Російська, Австрійська та Османська — захоплюють території багатьох народів, що колись мали власні держави або широкі форми автономії. Після трьох поділів Польща остаточно втрачає свою незалежність, а  Віденський конгрес офіційно закріплює цей статус. Чехи залишаються під Габсбургами, угорці борються за автономію, а українські землі розділені між Росією та Австрією. У цих умовах культура та мистецтво стають останнім прихистком національної ідентичності.

Промислова революція змінює не лише економіку, але й саму тканину суспільства. Урбанізація руйнує традиційні спільноти, раціоналізація виробництва повністю змінює ритм життя і праці. Водночас розвиток освіти та преси створює нові можливості для поширення ідей. Університети стають центрами національного відродження, де формується інтелігенція, що говорить народною мовою про високі ідеї.

Чому це впливає на мистецтво

Раціоналізм Просвітництва та холодна краса класицизму більше не відповідають викликам епохи. Людина відчуває себе самотньою у нестабільному світі, відчуває втрату зв’язку з корінням, з природою, з історією. Національні спільноти, позбавлені державності, шукають нові форми самоусвідомлення — не через політичні інституції, а через культурну пам’ять, народну традицію, спільну мову.

Мистецтво стає простором свободи там, де політична свобода неможлива. Для підневільних народів Східної Європи романтизм — це не просто естетична течія, а форма культурного опору. Література рідною мовою, збирання фольклору, звернення до героїчного минулого — все це способи зберегти та артикулювати національну ідентичність. Художник перестає бути просто майстром, що виконує замовлення — він стає пророком, голосом народу, хранителем традиції.

Емоційність романтизму відповідає на потребу висловити невимовне — біль утрачених свобод, тугу за справедливістю, мрію про національне відродження. Там, де цензура забороняє політичні декларації, метафора та символ стають мовою опору.

Як це виявляється в мистецтві

У європейському романтизмі народжується новий тип героя — індивідуаліст, що протистоїть суспільству, мандрівник у чужих краях (екзотизм), геній, що творить власні правила. У Східній Європі романтизм набуває особливого забарвлення — тут герой часто не протистоїть суспільству (народу), а навпаки, стає його голосом. Українські, польські, чеські романтики звертаються до фольклору не як до екзотичної цікавинки, а як до живого джерела національної пам’яті.

Живопис відкриває красу національного пейзажу — не ідеалізованої Італії, а власної землі з її степами, горами, лісами. Історичний жанр звертається до героїчних сторінок минулого, що стають метафорою сучасної боротьби. Портрет показує не аристократа у класичній тозі, а людину у народному вбранні, з виразним характером та емоційним станом.

Література рідною мовою стає актом національного самоствердження. Тарас Шевченко пише українською там, де офіційно дозволена лише російська. Адам Міцкевич творить польську романтичну поезію в еміграції. Мова мистецтва — чи то поезії, чи живопису — стає способом зберегти те, що імперії намагаються стерти.

2. Теорія через практику

Емоція як мова мистецтва

Якщо класицизм апелює до розуму через гармонію та пропорцію, то романтизм звертається безпосередньо до емоційного досвіду. Колір, композиція, фактура — все працює на створення настрою. Темні тони та драматичне освітлення посилюють відчуття тривоги чи меланхолії. Динамічна композиція з діагоналями передає напругу та рух. Видимий дотик пензля робить емоцію художника відчутною для глядача.

Національний стиль і фольклорні мотиви

Романтизм відкриває цінність народної культури — не як примітивного матеріалу для облагородження, а як автентичного джерела краси та мудрості. Орнаменти народної вишивки входять у станковий живопис, народна пісня стає основою професійної музики, казка та легенда надихають літературу. Це звернення до народного не означає копіювання — йдеться про синтез, де професійна техніка втілює народну естетику, створюючи нову якість — національний стиль у європейському контексті.

3. Мистецтво періоду: тенденції та еволюція

 Звідки черпає натхнення

Романтизм виростає з незадоволення класицистичними нормами, але не відкидає попередні досягнення повністю. Від бароко він бере драматизм, динаміку, емоційну насиченість. Від готики — звернення до середньовічної історії, що тепер сприймається не як “темні віки”, а як час національних героїв і романтичних легенд. Від народної культури — орнаментику, колористику, сюжетні мотиви.

У Східній Європі романтизм спирається на власну культурну традицію. Українське бароко XVII-XVIII століть з його синтезом західних і візантійських елементів стає джерелом для національного романтизму. Іконопис дає розуміння символічної мови образу. Народна вишивка, кераміка, архітектура — все це входить у візуальний словник романтичного мистецтва.

Що нового створює

• Емоційний пейзаж

https://commons.wikimedia.org/wiki/File:John_Constable_-_The_Hay_Wain_(1821).jpg Public domain

Романтичний пейзаж — це не просто зображення місцевості, а відображення внутрішнього стану душі. Буря на морі стає метафорою життєвих випробувань, спокійний захід сонця над степом — тугою за втраченою гармонією. Український пейзаж у творах Шевченка-художника — це Дніпро з курганами, хатини під вербами, степ з чумаками. Ці образи стають візуальними символами національної ідентичності, що легко впізнаються та викликають емоційний відгук.

Пейзажі Архипа Куїнджі, хоча він творить пізніше, зберігають романтичне бачення української природи як величної та драматичної. “Українська ніч” (1876), яку відносять до його “романтичного періоду” — це не просто краєвид, а емоційно насичене бачення рідної землі, що світиться зсередини.

• Історичний живопис як національна пам’ять

https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Jan_Matejko_-_Upadek_Polski_(Reytan).jpg public domain

Історична тематика набуває нового значення — вона конструює національне минуле, створює галерею героїв, формує уявлення про власну традицію. Для України, позбавленої власної держави, історичний живопис стає особливо важливим — він доводить існування славетної історії, гідної держави.

Польські художники Ян Матейко та Юліуш Коссак створюють монументальні полотна про битви та політичні драми, що резонують із сучасною боротьбою за незалежність. Чеський живописець Йозеф Манес звертається до слов’янської міфології та середньовічної історії. В українському мистецтві історична тематика присутня у творах Амвросія Ждахи, Льва Жемчужникова, Тараса Шевченка, Костянтина Трутовського.

• Портрет як національний тип

Романтичний портрет відмовляється від класицистичної ідеалізації. Важлива не схожість на античного бога, а індивідуальність, характер, емоційний стан. У Східній Європі портрет часто показує людину у національному вбранні — це спосіб артикулювати національну ідентичність.

Шевченко створює серію портретів — автопортрети, зображення друзів, портрети селян. У його “Автопортреті” (1840-ті) бачимо не академічного живописця у вишуканому одязі, а людину з виразним обличчям, погляд якої дивиться прямо на глядача — відверто й щиро. Його жіночі образи — “Катерина”, портрети селянок — показують красу без академічної ідеалізації.

• Фольклор як художня мова

Збирання та опрацювання фольклору стає важливим напрямком романтичної культури. Для Східної Європи це має особливе значення — народна культура стає доказом існування нації. Брати Грімм у Німеччині, Вук Караджич у Сербії, Головацький і Вагилевич у Галичині систематично записують казки, легенди, пісні.

У візуальне мистецтво фольклорні мотиви входять через орнаментику, композиційні схеми, колористику. Народна вишивка надихає декоративні рішення. Типи народних костюмів стають предметом систематичного зображення — створюються альбоми, що фіксують регіональні особливості одягу.

• Колоніалізм та орієнталізм

Джерело: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Femmes_d%27Alger_dans_leur_appartement,_Eug%C3%A8ne_Delacroix_-_Mus%C3%A9e_du_Louvre_Peintures_INV_3824.jpg

Романтичне відкриття “іншого” має дві протилежні траєкторії. Східноєвропейські митці звертаються до власної народної традиції як до джерела національної ідентичності — пісні, легенди, історичні події стають матеріалом для мистецтва, що утверджує право народу на власний голос. Натомість західноєвропейський романтизм конструює екзотичний “Схід” як простір для проєкції фантазій. Ежен Делакруа після подорожі до Марокко створює полотна, де північноафриканські міста постають театральними декораціями, а люди — яскравими типажами. Жан-Огюст-Домінік Енгр малює гареми, у яких ніколи не був, перетворюючи жінок на безголосі об’єкти чоловічого погляду.

Ця різниця не випадкова. Західноєвропейські художники творять образ Сходу саме в момент колоніальної експансії своїх держав. Французьке завоювання Алжиру (1830) та британська присутність в Індії створюють умови, коли далекі землі стають доступними для мандрівників і водночас — об’єктами підкорення. Романтичний живопис фіксує не реальність цих місць, а владний погляд завойовника: Схід постає простором без власної історії, наповненим лише чуттєвістю, загадковістю, пасивністю. Орієнтальні сюжети легітимізують колоніальну присутність — якщо ці люди існують лише як красиві екзотичні образи, вони потребують “цивілізувальної” місії Європи. На всесвітніх виставках ХІХ століття будують “павільйони колоній”, де справжніх людей демонструють як експонати поруч із художніми творами.

Ця логіка репрезентації торкається й Східної Європи, але в специфічній формі внутрішнього колоніалізму. Російська імперія конструює образ українців як “малоросів” — це не далекий екзотичний Схід, а “молодший брат”, який має милий фольклор і танці, але не здатний до власної державності чи “високої” культури. Український іконопис стає “примітивним мистецтвом”, козацька традиція — лише етнографічним матеріалом, а мова — “діалектом”. Водночас українська культура використовується для демонстрації “різноманітності” імперії на тих самих Всесвітніх виставках, де Україну представляють як частину “російської цивілізації”. Ця подвійна оптика — екзотизація і водночас заперечення окремішності — визначає умови, в яких українським митцям ХІХ століття доведеться працювати над створенням власної художньої мови, що не вміщається в імперські схеми.

• Мова як форма опору

Літературний романтизм невіддільний від візуального. Тарас Шевченко — ключова постать українського романтизму — поєднує обидва виміри. Його “Кобзар” (1840) стає маніфестом української мови та національної свідомості. Поеми “Катерина”, “Гайдамаки”, “Сон” говорять про соціальну несправедливість, національний гніт, мрію про волю — мовою, що легітимізує українську як літературну.

Public domain:https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/6/6d/%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A2._%D0%93._%D0%9A%D0%B0%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0._1842.jpg

Public domain:https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/7/7a/%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A2._%D0%93._%281843%29_%D0%A1%D0%B5%D0%BB%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0.jpg

Public domain: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:%D0%A8%D0%B5%D0%B2%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE_%D0%A2._%D0%93._(1841)_%D0%A6%D0%B8%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B0-%D0%B2%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B6%D0%BA%D0%B0.jpg

Шевченко навчався в Петербурзькій Академії мистецтв, де засвоїв академічну техніку. Але його тематика — українські селяни, побутові сцени, історичні сюжети — кардинально відрізнялася від офіційного мистецтва імперії. Своїми художніми творами Шевченко починає розмову про історію, культуру й ідентичність України

Наприклад, у картині «Катерина» (1842) він зображує трагедію селянської дівчини та підіймає проблему колоніального пригноблення Російською імперією українського народу. У творі «Селянська родина» (1843) шляхом відображення родинної любові та зв’язку поколінь художник робить наголос на автентичності українського традиційного побуту. А в акварелі «Циганка‑ворожка» (1841) він показує ворожіння — сцену з народного життя, яка додає глибини культурному портрету української спільноти.

Куди веде

Романтизм формує основу для подальшого розвитку національних художніх шкіл. Він легітимізує народну культуру як джерело високого мистецтва, утверджує національну мову та тематику. Водночас емоційна інтенсивність, культ індивідуальності, зацікавлення ірраціональним готують ґрунт для символізму та експресіонізму.

В українському контексті романтизм має особливо потужний вплив. Тарас Шевченко створює візуальну мову українського мистецтва — його “Катерина”, портрети кобзарів, зображення руїн козацької слави стають іконографічними зразками для наступних поколінь. Романтичне відкриття народної орнаментики, вишивки, архітектури закладає основу для українського модерну початку ХХ століття, коли Михайло Бойчук і його школа поєднують народну традицію з авангардними формами. Героїчний образ козацтва, створений романтиками, продовжує жити в історичних полотнах другої половини ХІХ століття й у монументальному мистецтві 1920-х.

Водночас романтична увага до “простої людини” готує перехід до реалізму. Якщо романтики ідеалізують селянина як носія народної мудрості, реалісти покажуть його реальне життя — злидні, безправність, боротьбу за виживання. Шевченківські “Гайдамаки” з їхнім бунтом проти кривди відкривають шлях до соціально критичного мистецтва Костянтина Трутовського та Миколи Пимоненка.

У другій половині ХІХ століття романтизм поступається реалізму, що прагне показувати життя “як воно є”, без романтичної ідеалізації. Але романтичні досягнення — увага до народної культури, національна тематика, емоційна відвертість — залишаються у спадщині наступних поколінь і визначають українську специфіку в європейському мистецькому процесі.

4. Додаткова інформація з історії мистецтва

Романтизм у Західній Європі: джерела та основні центри

Романтизм як художній напрям формується наприкінці XVIII століття, спочатку в літературі (німецьке штюрмерство, англійські “озерні поети”), потім у музиці та візуальних мистецтвах. Перші романтичні художники з’являються в Німеччині (Каспар Давід Фрідріх), Великій Британії (Джон Констебл), Франції (Теодор Жеріко, Ежен Делакруа). Їхні полотна відкидають класицистичні правила композиції та колориту на користь емоційної виразності.

Public domain: https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/b/b9/Caspar_David_Friedrich_-_Wanderer_above_the_sea_of_fog.jpg 

Public domain: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:John_Constable_017.jpg 

Public domain:https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Jean_Louis_Th%C3%A9odore_G%C3%A9ricault_005.jpg 

Каспар Давід Фрідріх створює пейзажі, де людина постає самотньою перед величчю природи — “Мандрівник над морем туману” (1818) стає іконою романтичного світовідчуття. Джон Констебл, один із найкращих пейзажистів Британії та Європи вперше в історії європейського пейзажу пише деякі з картин повністю з натури, передбачивши творчі пошуки імпресіоністів. Ежен Делакруа у “Свободі на барикадах” (1830) поєднує політичну актуальність із романтичною патетикою — революція стає  подією, за значенням рівною міфологічним.

Французький романтизм часто звертається до екзотичних тем — Північна Африка, Близький Схід. Делакруа їде до Марокко, де малює жанрові сцени та портрети. Орієнталізм відображає колоніальну експансію Франції, але також романтичну тугу за “іншим”, за світом, не зіпсованим цивілізацією.

Романтизм і національні рухи у Східній Європі

Для народів Східної Європи, що опинилися під владою імперій, романтизм набуває особливого політичного значення. Культура стає формою національного самоствердження там, де політична самостійність неможлива. У Польщі після поразки Листопадового повстання 1830-1831 років центр культурного життя переміщується в еміграцію — до Парижа, де творять Адам Міцкевич, Фредерік Шопен, Юліуш Словацький. Їхня творчість сповнена туги за втраченою батьківщиною та закликів до боротьби.

Чеське національне відродження відбувається в умовах австрійського панування. Йозеф Юнгманн створює чеську наукову термінологію, Франтішек Палацький пише багатотомну історію чеського народу, Йозеф Манес розробляє національний стиль у живописі, спираючись на слов’янський фольклор та середньовічну традицію. Подібні процеси відбуваються у словаків, хорватів, сербів — усюди культура стає інструментом національної консолідації.

Угорський романтизм після революції 1848-1849 років також набуває національно-визвольного характеру. Міхай Зічі, угорський живописець, працює переважно в Росії, але його творчість зберігає зв’язок з угорською тематикою. Поет Шандор Петефі гине під час революції, але його поезія стає символом боротьби за свободу.

 Українське національне відродження: від будительства до політичної програми

Українське національне відродження ХІХ століття розгортається в складних умовах — українські землі розділені між Російською та Австрійською імперіями, де діють різні режими. У Російській імперії після польського повстання 1863 року посилюється русифікація. Валуєвський циркуляр 1863 року фактично забороняє українську мову в публічній сфері, Емський акт 1876 року поширює заборону на освіту та видавничу діяльність.

У цих умовах діяльність Кирило-Мефодіївського братства (1845-1847), до якого входив Тарас Шевченко, стає значущою спробою сформулювати українську національну програму. Братчики виступали за скасування кріпацтва, федеративний устрій слов’янських народів, розвиток освіти та культури рідною мовою. Розгром братства владою не зупинив національний рух, а зробив його учасників мучениками справи.

У Галичині, під австрійською владою, ситуація дещо інша. Тут можливий відкритий культурний та політичний рух. Організація “Руська Трійця” (Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький) у 1830-х роках починає збирання фольклору та видання творів народною мовою. Альманах “Русалка Дністровая” (1837) стає маніфестом українського відродження в Галичині.

Романтизм у архітектурі та декоративному мистецтві

Архітектурний романтизм виявляється у зацікавленні середньовіччям — неоготика стає популярним стилем для церков, замків, університетських будівель. У Британії будують Вестмінстерський палац у неоготичному стилі (1840-1870), у Німеччині король Людвіг II Баварський зводить казкові замки (Нойшванштайн, 1869-1886).

В Україні романтичні ідеї виявляються у зверненні до візантійсько-українських традицій. Хоча масштабне будівництво в “національному стилі” розгорнеться пізніше, у період історизму, уже в романтичну епоху з’являються перші спроби переосмислити власну архітектурну спадщину.

Декоративно-прикладне мистецтво зберігає народні традиції — вишивка, кераміка, різьблення, килимарство. Романтики звертають увагу на цю спадщину, починають систематично її досліджувати та популяризувати. Створюються альбоми українських орнаментів, описи народного одягу різних регіонів.

Хронологія періоду:

• 1814-1815 — Віденський конгрес, поділ Європи після наполеонівських воєн
• 1830 — Липнева революція у Франції; Листопадове повстання у Польщі
• 1837 — публікація “Русалки Дністрової” в Галичині
• 1840 — перше видання “Кобзаря” Шевченка
• 1845-1847 — діяльність Кирило-Мефодіївського братства
• 1847 — арешт Шевченка, початок заслання
• 1848-1849 — “Весна народів” — революції у Європі
• 1861 — смерть Тараса Шевченка; скасування кріпацтва в Росії
• 1863 — Валуєвський циркуляр, обмеження української мови
• 1876 — Емський акт, посилення заборон на українську мову

 5. Швидка довідка

Персоналії

Ежен Делакруа (1798-1863) — французький живописець, лідер романтизму у Франції. “Свобода на барикадах” (1830), сцени зі східного життя. Колорист, що вплинув на імпресіоністів.

Каспар Давід Фрідріх (1774-1840) — німецький живописець-романтик. Пейзажі з філософським підтекстом, де людина протиставлена величі природи. “Мандрівник над морем туману” (1818).

Йозеф Манес (1820-1871) — чеський живописець, представник національного романтизму. Звертався до слов’янської міфології та народних традицій.

Тарас Шевченко (1814-1861) — український поет і художник-романтик. Створював офорти та акварелі з українськими сюжетами: портрети кобзарів, селян, жанрові сцени (“Катерина”), зображення руїн козацької доби. Поєднував академічну школу Петербурзької Академії мистецтв з народною тематикою, формуючи українську іконографію для наступних поколінь митців.

Ключові роботи

Ежен Делакруа, “Свобода, що веде народ” (1830, Лувр, Париж) — алегорія революції, що стала іконою боротьби за свободу
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=147987667 

Каспар Давід Фрідріх, “Мандрівник над морем туману” (1818, Кунстхалле, Гамбург) — романтична самотність перед величчю природи
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=1020146 

Тарас Шевченко, “Автопортрет” (1840-ві, різні варіанти) https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=71979783 

Аркадій Куїнджі, “Українська ніч” (1876, Третьяковська галерея) — романтичне бачення української природи
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=20230050 

Основні поняття

Романтизм — художній напрям кінця XVIII – першої половини XIX століття, що протиставляє емоцію розуму, індивідуальність нормі, національне традиційне універсальному класицизму

Національне відродження — рух за відродження та утвердження національної культури, мови, історичної пам’яті у народів, що опинилися під владою імперій

Емоційний пейзаж — зображення природи як відображення внутрішнього стану душі, а не об’єктивної реальності

Орієнталізм — зображення Сходу в західному мистецтві через призму екзотизації та колоніальних стереотипів

Фольклорний мотив — елемент народної культури (орнамент, казковий сюжет, народна пісня), що входить у професійне мистецтво як джерело автентичності та національної ідентичності

Додаткові джерела

Національний музей Тараса Шевченка (Київ) — найбільша колекція творів художника
https://museumshevchenko.org.ua/ 

Музей Лувр (Париж) — французький романтизм, Делакруа
https://collections.louvre.fr/ 

Кунстхалле (Гамбург)— німецький романтизм, Фрідріх
https://www.hamburger-kunsthalle.de/en 

Google Arts & Culture: Романтизм
https://artsandculture.google.com/entity/romanticism/m06hsk 

---

Дизайн уроку

Завдання 1 (фронтальне обговорення). 

Покажіть поруч два твори:

1. Жак-Луї Давід, “Клятва Горациїв (1784) — класицистична композиція з чіткими лініями, раціональною структурою
2. Ежен Делакруа, “Свобода, що веде народ” (1830) — романтична динаміка, емоційна насиченість

Джерело: https://commons.wikimedia.org/wiki/File:Le_Serment_des_Horaces_-_Jacques-Louis_David_-_Mus%C3%A9e_du_Louvre_Peintures_INV_3692_;_MR_1432.jpg 
https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/0/02/La_Libert%C3%A9_guidant_le_peuple_-_Eug%C3%A8ne_Delacroix_-_Mus%C3%A9e_du_Louvre_Peintures_RF_129_-_apr%C3%A8s_restauration_2024.jpg 

Питання для обговорення:

• Яке з двох зображень викликає сильнішу емоційну реакцію? Чому?
• Якщо обидва твори про боротьбу та героїзм, чому вони настільки різні?
• Що змінилося між 1784 та 1830 роками, що художники почали малювати по-іншому?

Це порівняння підводить до розуміння, що романтизм — це не просто нова естетика, а відповідь на нові історичні виклики.

---

Завдання 2 (фронтальне). “Емоційний пейзаж”.

Покажіть класу декілька довільних  романтичних пейзажів.
1 хвилина — споглядання картини, 1 хвилина — написати якомога більше слів, що описують емоції, які передає робота (не сюжет). 

Завдання 3 (групове/парне).  Дослідження колоніальних трофеїв.

Виберіть один європейський музей (Британський музей, Лувр, Пергамон-музей у Берліні). Дослідіть онлайн-колекцію:

• Які об’єкти з колоній представлені?
• Як вони потрапили до музею? (купівля, подарунок, військовий трофей?)
• Чи є дискусія про повернення цих об’єктів (заяви на сайті музею, новини, коментарі до колекцій тощо; можна пошукати в новинах в гуглі)?
• Як орієнталістичне мистецтво (картини про “екзотичний” Схід) співвідноситься з реальністю колоніалізму?

Завдання 4 (парне). Мікроаналіз настрою.

Кожна пара отримує один фрагмент (роздруківка) романтичного пейзажу (Фрідріх, Констебл, Тернер).
Завдання: визначити, яку емоцію передає саме цей фрагмент (туман, жорстке світло, буря, тиша).

Завдання 5 (групове). Досліджуємо орієнталізм.

Ежен Делакруа. “Алжирські жінки”. 1834 р.
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=147353570 

1. Опишіть, що ви бачите (3-4 повних речення)
2. що тут здається «екзотичним»?
3. чого тут немає (реального життя, голосу персонажів)?
4. Що б глядач “зчитав” про життя в Алжирі в 1830-40х рр.?

Завдання 6 (групове). Аналіз всесвітніх виставок ХІХ ст. як параду колоніальних завоювань.

Подивіться на зображення й обговоріть:

1. Що саме європейці вважають “екзотичним”?(люди, житло, одяг, танці, тварини, ремесла…)
2. Який образ створює для себе колонізаторська країна?
   (велика, сучасна, технологічна, «господар» простору)
3. Як виглядають колонізовані народи? (сцена, декорація, атракціон, «інтерес» для глядачів)
4. Що спільного у реальних картинах (фото з виставок) і орієнталістичних картин?(схожі пози, ті ж стереотипи, декоративність)

Завдання 7 (групове).  Дискусія “Чи може мистецтво створити націю?”

Обговоріть тезу: “У ХІХ столітті, коли Україна не мала власної держави, саме мистецтво та література створили українську націю.”

Аргументи “за”:

• Шевченко та інші довели існування високої української культури
• Мова стала маркером національної ідентичності
• Культура зберегла пам’ять про козацьку державність

Аргументи “проти”:

• Нація — це політична спільнота, її створює держава, а не культура
• Культура без політичних інституцій вразлива до асиміляції
• Романтична міфологізація минулого може відірвати від реальності

Тема 4.2. Романтизм і національне відродження.

Урок 26. Романтизм і національне відродження

Робочий аркуш учня / учениці

---

Завдання 1. Класицизм і романтизм.

Заповни таблицю:

Критерій	Класицизм	Романтизм
Ставлення до емоцій
Роль індивідуальності
Джерела натхнення
Ставлення до народної культури
Композиція та колір
Приклади творів

Завдання 2 (індивідуальне). Створення романтичного пейзажу.

Створіть власний романтичний пейзаж — не реалістичне зображення, а емоційний образ. Оберіть настрій (меланхолія, тривога, тиха радість, драматичне напруження) та використайте засоби для його передачі:

• Колір (темні тони для драми, пастельні для спокою)
• Композиція (діагоналі для динаміки, горизонталі для спокою)
• Елементи (хмари, дерева, вода як носії настрою)

Матеріали: Папір, акварель/гуаш/кольорові олівці, репродукції Фрідріха та Тернера для натхнення

Який настрій я хотів/-ла передати:__________________________________________________________________________________

Які засоби використав/-ла:__________________________________________________________________________________

Колір:___________________________________________________________________________

Композиція:_______________________________________________________________________

Елементи природи:_________________________________________________________________

Завдання 3. Орієнталізм у європейських музеях.

Знайди один приклад орієнталістичного твору (живопис, скульптура, архітектура) у європейському музеї. Опиши:

Назва твору:_____________________________________________________________________

Автор: _______________________________ Рік: _______  Де зберігається: ___________________

Що зображено:

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Як це зображення пов’язане з колоніальною політикою?

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ваша думка: Чи етично зберігати такі твори у музеях? Чому?

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 4. Візуальний словник: народні мотиви у романтизмі.

Знайди 3 приклади використання народних мотивів (орнаментів, костюмів, архітектури) у творах романтизму. 

Приклад 1:

Твір:______________________________________________________________________________

Народний мотив:___________________________________________________________________

Як використаний:__________________________________________________________________

Приклад 2:

Твір:______________________________________________________________________________

Народний мотив:___________________________________________________________________

Як використаний:__________________________________________________________________

Приклад 3:

Твір:______________________________________________________________________________

Народний мотив:___________________________________________________________________

Як використаний:__________________________________________________________________

Завдання 5. Аналіз всесвітніх виставок ХІХ ст. як параду колоніальних завоювань.

Досліди історію однієї з Всесвітніх виставок другої половини ХІХ ст. Зроби висновки:

1. Яку картину світу створювали виставки?

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. Чому це допомагало імперіям виглядати “правими”?

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Яку паралель можна провести із сучасними шоу/виставами/медіа?

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

---

Я можу:	Ні	Частково	Так
Розрізнити класицистичний та романтичний підходи до зображення емоцій у мистецтві
Пояснити, як політичне поневолення впливає на розвиток національної культури
Розпізнати орієнталізм у європейському мистецтві та розуміти його зв’язок з колоніалізмом
Пояснити роль мистецтва у формуванні національної ідентичності