Урок 16. «За Перекопом є земля» — роман на межі художньої літератури та нонфікшну: що це нам дає?
Матеріал
Урок 16. «За Перекопом є земля» — роман на межі художньої літератури та нонфікшну: що це нам дає?
- Нонфікшн
- Художня література
- 375–387 сторінки роману Анастасії Левкової «За Перекопом є земля»
Ми читаємо фентезі або фантастику, коли хочемо опинитися у нових, вигаданих світах, обираємо пригодницьку літературу, коли хочемо опинитися у вирі авантюр та емоцій, звертаємося до історичних романів, коли прагнемо відчути, як це жити у, скажімо, XVII столітті.
А який тип літератури обрати, коли хочеться дослідити самих себе і людей довкола?
Завдання 1.
Подивись на перелік видів, жанрів та стилів тексту та обери, які з них траплялися тобі під час читання роману «За Перекопом є земля».
| Художній роман | |
|---|---|
| Етнографічний текст про життя кримських татар | |
| Репортаж з Революції гідності, мітингів у Криму та перебігу окупації | |
| Вірш | |
| Казка/Легенда | |
| Пʼєса | |
| Пісня | |
| Документування спогадів |
- Подумай, навіщо авторка використала стільки різних підходів до оповіді, щоб написати цей роман?
- Поміркуй, які досвіди персонажів це допомогло краще підсвітити?
- Які ще стилістичні або оповідні рішення тобі запамʼяталися?
Нонфікшн — це тексти не про вигадане, тобто створене уявою автора чи авторки, а про реальний світ. Таке визначення закладене в самій назві — nonfistion — у перекладі з англійської — не-вигадка. Цей жанр обирають тоді, коли які прагнуть розповісти якнайточніше про реальні події або явища, підкреслити, що у цьому тексті немає містифікацій або вигадки.
Художня література — це тексти, в який автор чи авторка повністю конструюються новий світ. Він може бути повністю нереалістичним, як це буває із фентезі або фантастикою, а може мати декорації цілком реальної, наприклад, Франції ХІХ століття, або України ХХ століття. Проте, у всякому разі варто памʼятати, що усі події зрежисовані письменником чи письменницею і можуть не відповідати справжній історії. Цей жанр дозволяє читачам та читачкам поринути у внутрішні світи персонажів, краще зрозуміти їхні переживання та досвіди.
Роман сьогодні — це дуже різноманітний жанр, в який можуть залучатися майже будь-які інші форми, щоб розповісти саме ту історію, яку задума(ла)в автор чи авторка. Наприклад, бути на межі нонфікшну та художньої літератури, як це зробила Анастасія Левкова у «За Перекопом є земля».
Завдання 2.
Перечитай фрагмент роману «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової та виконай завдання опісля.

— Доцю, якщо тобі там буде погано – вертайся, – сказав тато, суперечачи сам собі, бо перед тим, іще вдома, попереджав: якщо поїду — вернутися вже не зможу. Батьки не знали про мою розмову з Дмітрієм та Валєрчиком.
Уже коли я ступила на сходинку поїзда, мама гукнула:
— Оксано!
Я озирнулась. Мама ступила крок ближче. Я спустилася.
Мама піднесла три складених пальці мені до лоба, грудей, плечей — правого й лівого. Уперше в житті. Уперше в житті я побачила, як тато витирав сльози. Добре, що батьки є одне в одного, — вкотре подумала я.
У вагоні було спекотно й задушливо. Я одразу лягла на верхню полицю так, щоб жодна частина тіла не торкалася жодної іншої частини тіла, волосся розклала на подушці. Заходили пасажири, мугикали «Здрасьте» й по тому мовчали, явно цураючись діалогів.
Я мовчала й не сходила вниз, і вперла очі у стелю купе — бо: не хотіла торкатись очима Салгиру, над яким пролягав залізничний міст і який саме тут був неначе струмок, а не річка; не хотіла бачити рідні будинки, що ніби на варті зелених дворів поміж ними; не хотіла шукати очима поля, де вирощують кримські троянди й аніс, — їх із поїзда не було видно, та я знала: вони там є; не хотіла вгадувати за деревами та хрущовками колишній дитячий садок, що в останнє десятиліття був корпусом тну, моїм корпусом.
- Поміркуй, яка інформація з цього фрагменту найважливіша? Чому?
- Пригадай, як до того називали головну героїню у тексті?
Завдання 3.
Прочитай фрагмент роману та виконай завдання опісля.
Я різко прокинулась. Сусід унизу голосно сьорбав чай, і кожен сьорб був — неначе схлип. Сусідка навпроти жувала яблуко.
Біля її стегон лежала книжка. На обкладинці — чоловік у чорному капелюсі. «Ф. Достоевский», прочитала я. «Преступление и наказание».
Задзеленькав чужий телефон. Сусідка внизу узяла трубку.
«Вже минули Джанкой» — мовила українською.
Це її внутрішній антрополог, дослідницький інтерес спонукає читати «Злочин і кару», подумала я. Але мене мій внутрішній антрополог уже до такого не змусить, пообіцяла собі. Ні Достоєвського, ні Друніну, ані Бродського й Горького, ні Пелєвіна й Гришковця.
Тепер — ні слова російською, подумала я. Ні слова.
Гарна й багата мова — особливо мені до вподоби кипенно-белый. А ще — занятный, ловкач і ан нет. Та вже досить, спасибі.
Тепер — ані слова.
Іще дитиною я збагнула, що кожна мова дарує мені іншу мене. Кримськотатарська — емоційну й допитливу, англійська — впевнену й переконливу; українська — уважну до нюансів та вдумливу. А російська? Якою я є у своїй рідній, або — тепер назвімо це так — першій мові?
Логічною була б відповідь: різною. Але ніт, пані й панове.
У російській мене опановує вічний сумнів, вічне вагання, тоска й меланхолія — вічна, блядь, достоєвщина, від якої я зараз намагаюся дати драла, хоч вона вперла у мене очі з нижньої полиці купе — дивиться водночас і жалібно, й лиховісно, і мовить:
— Ты не бросишь меня.
Не вступай в діалог, не вступай — заговорить зуби!
— Я же — твоё родное.
Відведи очі, відведи, бо затягне в болото!
— Я же — великое!
— А! — махаю рукою. Не більш ніж маніпуляція — і заспокоююсь.
Сусідка бере в руки книжку, піднімає ліжко-полицю, кладе Достоєвського в торбу, виймає якийсь журнал і виходить у коридор.
- Подумай, чому Оксана так почувалася, говорячи російською мовою?
- Чому вона відмовляється від російської культури?
- Чим, на твою думку, «антропологічний інтерес» відрізняється від «зацікавленості»?
Завдання 4.
- Про які теми цього роману тобі б хотілося б ще поговорити?
- Який конфлікт здався тобі найболючішим? Чому? А про яких хотілося б прочитати більше?
| Оксани та Влада | |
| Оксани та її батька | |
| Аліє та Бориса | |
| Оксани з її знайомими, одногрупницями, колегами та викладачами | |
| Родини Аліє та радянської/російської влади | |
| Ахтема та політичної системи Криму | |
| Оксана та Борис |
- Яка сюжетна лінія здалася тобі найцікавішою? Чому?
| Походження Оксани | |
| Стосунки між Оксаною та Владом | |
| Стосунки між Оксаною та Борисом | |
| Переплетіння доль групи друзів з дебатного клубу | |
| Історія родини Аліє | |
| Освітні та робочі сторінки життя Оксани | |
| Історії подруг Оксани: Олі та Альони |
- Якщо уявити, що цей роман планують екранізувати, які актори та акторки могли б грати які ролі?
Наприклад, Ахтема міг би зіграти його тезко — Ахтем Сеітаблаєв. А хто — решту персонажів та персонажок?
| Ахтем — Ахтем Сеітаблаєв | ![]() |
| Оксана | |
| Борис | |
| Влад | |
| Аліє | |
| Альона | |
| Халіл | |
| Ольга |
Дружня порада вчителю
Наостанок є простір поговорити про те, що зацікавило учнів та учениць у романі, окрім теми ідентичності, про яку йшлося на всіх попередніх уроках.
- Як ти думаєш, чи стала інформація про родину героїні останньою краплею в її виборі власної ідентичності? Обґрунтуй свою думку.
Послухай розмову Анастасії Левкової із Наріманом Алієвим про «За Перекопом є земля» на читацькому клубі The Ukrainians. У чому ти згодний/згодна зі спікерами, а з чим ні?
https://youtu.be/zjOaTv3KPHQ?si=SYoRVT22m1iQpFKg
Підготуйся до роботи над проєктами: обери один із діалогів роману, де персонажі дискутують щодо якоїсь із теми, якій були присвячені попередні уроки.
- Левкова Анастасія «За Перекопом є земля». Київ. Лабораторія. 2023. 393 с.: https://www.yakaboo.ua/ua/za-perekopom-e-zemlja.html?gad_source=1&gad_campaignid=20887990244&gbraid=0AAAAADoya-a8Hk797wzSbG42jZbFJA9sZ&gclid=CjwKCAjw4efDBhATEiwAaDBpbtpLkdATttoXSxfi7BBYuFF0tLzpx6tbzObTJm8ot_PbkmLvW-TuXRoClLQQAvD_BwE
- Запис книжкового клубу про «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової на каналі «The Ukrainians»:
https://youtu.be/zjOaTv3KPHQ?si=SYoRVT22m1iQpFKg - Фото Ахтема Сеітаблаєва:
https://www.ukrainer.net/akhtem-crimea/
Урок 16. «За Перекопом є земля» — роман на межі художньої літератури та нонфікшну: що це нам дає?
- Нонфікшн
- Художня література
- 375–387 сторінки роману Анастасії Левкової «За Перекопом є земля»
Ми читаємо фентезі або фантастику, коли хочемо опинитися у нових, вигаданих світах, обираємо пригодницьку літературу, коли хочемо опинитися у вирі авантюр та емоцій, звертаємося до історичних романів, коли прагнемо відчути, як це жити у, скажімо, XVII столітті.
А який тип літератури обрати, коли хочеться дослідити самих себе і людей довкола?
Завдання 1.
Подивись на перелік видів, жанрів та стилів тексту та обери, які з них траплялися тобі під час читання роману «За Перекопом є земля».
| Художній роман | |
|---|---|
| Етнографічний текст про життя кримських татар | |
| Репортаж з Революції гідності, мітингів у Криму та перебігу окупації | |
| Вірш | |
| Казка/Легенда | |
| Пʼєса | |
| Пісня | |
| Документування спогадів |
- Подумай, навіщо авторка використала стільки різних підходів до оповіді, щоб написати цей роман?
- Поміркуй, які досвіди персонажів це допомогло краще підсвітити?
- Які ще стилістичні або оповідні рішення тобі запамʼяталися?
Нонфікшн — це тексти не про вигадане, тобто створене уявою автора чи авторки, а про реальний світ. Таке визначення закладене в самій назві — nonfistion — у перекладі з англійської — не-вигадка. Цей жанр обирають тоді, коли які прагнуть розповісти якнайточніше про реальні події або явища, підкреслити, що у цьому тексті немає містифікацій або вигадки.
Художня література — це тексти, в який автор чи авторка повністю конструюються новий світ. Він може бути повністю нереалістичним, як це буває із фентезі або фантастикою, а може мати декорації цілком реальної, наприклад, Франції ХІХ століття, або України ХХ століття. Проте, у всякому разі варто памʼятати, що усі події зрежисовані письменником чи письменницею і можуть не відповідати справжній історії. Цей жанр дозволяє читачам та читачкам поринути у внутрішні світи персонажів, краще зрозуміти їхні переживання та досвіди.
Роман сьогодні — це дуже різноманітний жанр, в який можуть залучатися майже будь-які інші форми, щоб розповісти саме ту історію, яку задума(ла)в автор чи авторка. Наприклад, бути на межі нонфікшну та художньої літератури, як це зробила Анастасія Левкова у «За Перекопом є земля».
Завдання 2.
Перечитай фрагмент роману «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової та виконай завдання опісля.

— Доцю, якщо тобі там буде погано – вертайся, – сказав тато, суперечачи сам собі, бо перед тим, іще вдома, попереджав: якщо поїду — вернутися вже не зможу. Батьки не знали про мою розмову з Дмітрієм та Валєрчиком.
Уже коли я ступила на сходинку поїзда, мама гукнула:
— Оксано!
Я озирнулась. Мама ступила крок ближче. Я спустилася.
Мама піднесла три складених пальці мені до лоба, грудей, плечей — правого й лівого. Уперше в житті. Уперше в житті я побачила, як тато витирав сльози. Добре, що батьки є одне в одного, — вкотре подумала я.
У вагоні було спекотно й задушливо. Я одразу лягла на верхню полицю так, щоб жодна частина тіла не торкалася жодної іншої частини тіла, волосся розклала на подушці. Заходили пасажири, мугикали «Здрасьте» й по тому мовчали, явно цураючись діалогів.
Я мовчала й не сходила вниз, і вперла очі у стелю купе — бо: не хотіла торкатись очима Салгиру, над яким пролягав залізничний міст і який саме тут був неначе струмок, а не річка; не хотіла бачити рідні будинки, що ніби на варті зелених дворів поміж ними; не хотіла шукати очима поля, де вирощують кримські троянди й аніс, — їх із поїзда не було видно, та я знала: вони там є; не хотіла вгадувати за деревами та хрущовками колишній дитячий садок, що в останнє десятиліття був корпусом тну, моїм корпусом.
- Поміркуй, яка інформація з цього фрагменту найважливіша? Чому?
- Пригадай, як до того називали головну героїню у тексті?
Завдання 3.
Прочитай фрагмент роману та виконай завдання опісля.
Я різко прокинулась. Сусід унизу голосно сьорбав чай, і кожен сьорб був — неначе схлип. Сусідка навпроти жувала яблуко.
Біля її стегон лежала книжка. На обкладинці — чоловік у чорному капелюсі. «Ф. Достоевский», прочитала я. «Преступление и наказание».
Задзеленькав чужий телефон. Сусідка внизу узяла трубку.
«Вже минули Джанкой» — мовила українською.
Це її внутрішній антрополог, дослідницький інтерес спонукає читати «Злочин і кару», подумала я. Але мене мій внутрішній антрополог уже до такого не змусить, пообіцяла собі. Ні Достоєвського, ні Друніну, ані Бродського й Горького, ні Пелєвіна й Гришковця.
Тепер — ні слова російською, подумала я. Ні слова.
Гарна й багата мова — особливо мені до вподоби кипенно-белый. А ще — занятный, ловкач і ан нет. Та вже досить, спасибі.
Тепер — ані слова.
Іще дитиною я збагнула, що кожна мова дарує мені іншу мене. Кримськотатарська — емоційну й допитливу, англійська — впевнену й переконливу; українська — уважну до нюансів та вдумливу. А російська? Якою я є у своїй рідній, або — тепер назвімо це так — першій мові?
Логічною була б відповідь: різною. Але ніт, пані й панове.
У російській мене опановує вічний сумнів, вічне вагання, тоска й меланхолія — вічна, блядь, достоєвщина, від якої я зараз намагаюся дати драла, хоч вона вперла у мене очі з нижньої полиці купе — дивиться водночас і жалібно, й лиховісно, і мовить:
— Ты не бросишь меня.
Не вступай в діалог, не вступай — заговорить зуби!
— Я же — твоё родное.
Відведи очі, відведи, бо затягне в болото!
— Я же — великое!
— А! — махаю рукою. Не більш ніж маніпуляція — і заспокоююсь.
Сусідка бере в руки книжку, піднімає ліжко-полицю, кладе Достоєвського в торбу, виймає якийсь журнал і виходить у коридор.
- Подумай, чому Оксана так почувалася, говорячи російською мовою?
- Чому вона відмовляється від російської культури?
- Чим, на твою думку, «антропологічний інтерес» відрізняється від «зацікавленості»?
Завдання 4.
- Про які теми цього роману тобі б хотілося б ще поговорити?
- Який конфлікт здався тобі найболючішим? Чому? А про яких хотілося б прочитати більше?
| Оксани та Влада | |
| Оксани та її батька | |
| Аліє та Бориса | |
| Оксани з її знайомими, одногрупницями, колегами та викладачами | |
| Родини Аліє та радянської/російської влади | |
| Ахтема та політичної системи Криму | |
| Оксана та Борис |
- Яка сюжетна лінія здалася тобі найцікавішою? Чому?
| Походження Оксани | |
| Стосунки між Оксаною та Владом | |
| Стосунки між Оксаною та Борисом | |
| Переплетіння доль групи друзів з дебатного клубу | |
| Історія родини Аліє | |
| Освітні та робочі сторінки життя Оксани | |
| Історії подруг Оксани: Олі та Альони |
- Якщо уявити, що цей роман планують екранізувати, які актори та акторки могли б грати які ролі?
Наприклад, Ахтема міг би зіграти його тезко — Ахтем Сеітаблаєв. А хто — решту персонажів та персонажок?
| Ахтем — Ахтем Сеітаблаєв | ![]() |
| Оксана | |
| Борис | |
| Влад | |
| Аліє | |
| Альона | |
| Халіл | |
| Ольга |
- Як ти думаєш, чи стала інформація про родину героїні останньою краплею в її виборі власної ідентичності? Обґрунтуй свою думку.
Послухай розмову Анастасії Левкової із Наріманом Алієвим про «За Перекопом є земля» на читацькому клубі The Ukrainians. У чому ти згодний/згодна зі спікерами, а з чим ні?
https://youtu.be/zjOaTv3KPHQ?si=SYoRVT22m1iQpFKg
Підготуйся до роботи над проєктами: обери один із діалогів роману, де персонажі дискутують щодо якоїсь із теми, якій були присвячені попередні уроки.
- Левкова Анастасія «За Перекопом є земля». Київ. Лабораторія. 2023. 393 с.: https://www.yakaboo.ua/ua/za-perekopom-e-zemlja.html?gad_source=1&gad_campaignid=20887990244&gbraid=0AAAAADoya-a8Hk797wzSbG42jZbFJA9sZ&gclid=CjwKCAjw4efDBhATEiwAaDBpbtpLkdATttoXSxfi7BBYuFF0tLzpx6tbzObTJm8ot_PbkmLvW-TuXRoClLQQAvD_BwE
- Запис книжкового клубу про «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової на каналі «The Ukrainians»:
https://youtu.be/zjOaTv3KPHQ?si=SYoRVT22m1iQpFKg - Фото Ахтема Сеітаблаєва:
https://www.ukrainer.net/akhtem-crimea/

Ділись та обговорюй важливе