Урок 23. Взаємини між носіями різних ідентичностей, спотворені стереотипами
Матеріал
Урок 23. Взаємини між носіями різних ідентичностей, спотворені стереотипами
- Стереотип
- Взаємодія двох культур
- Фрагменти з роману «Походження» Саші Станішича

* У світі є лише дві речі, які я ненавиджу. Людей, що нетолерантні до інших культур… і Данців.
Деякі стереотипи нешкідливі, скажімо, ніхто не подумає гірше про італійців через те, що вони запальні і стануть терпіти ананас у піці. Але часом стереотипи спотворюють образ цілої нації і підживлюють непорозуміння між країнами.
Чи знаєш ти приклад шкідливого стереотипу про іншу країну?
Завдання 1.
Подивися на перелік стереотипів та розділи їх на дві групи: ті, що нібито характеризують німців, та ті, що часто приписують вихідцям з країн Балканського півострова.
Груба мова (Німці)
Завжди слідують правилам (Німці)
Завжди нагодують гостя та налиють йому кави (Балканці)
Люблять пиво та ковбаски (Німці)
Дуже гучні та запальні (Балканці)
Смажать мʼясо на вертелі (Балканці)
Ходять у сандалях в шкарпетках (Німці)
Їдять багато різноманітного хліба (Німці)
Не мають почуття гумору (Німці)
Мають величезні родини (Балканці)
Завжди пунктуальні (Німці)
Завжди носять з собою зброю (Балканці)
- Які з них здаються тобі образливішими або такими, що стигматизують представників нації?
- Пригадай стереотипи, про які вже згадувалася на уроках про «За Перекопом є земля» та сформулюй своє визначення.
Дружня порада вчителю
Не обовʼязково пригадувати саме те формулювання, що було в уроці, але важливо, щоб якнайбільше учнів та учениць доклалися до спільного визначення. Можна записати їхні тези на мапу думок та разом сформулювати, що таке стереотип, а тоді зіставити з наведеним означенням.
Стереотип — це спрощене, гіперболізоване, а часом і всуціль неправдиве ставлення або думка про якусь подію, явище чи групу людей. Зазвичай стереотипів чимало і в межах сталого суспільства: хтось упереджений щодо якихось професій, хтось — щодо людей певної зовнішності або статі. Такі мисленнєві шаблони часто ускладнюють єднання, адже за стереотипами буває важко побачити справжні якості людини (або групи людей) чи значення події.
А у суспільствах, що складаються із різних національностей, стереотипи особливо небезпечні, адже стають перепоною до пізнання різних культур і лише підживлюють неприязнь. Ти паче, коли йдеться про нерівнозначні стосунки між місцевими жителями та мігрантами, що рятуються від життєвих скрут у безпечнішій країні.
Завдання 2.
Прочитай два фрагменти з роману та помірку, на чому базують стереотипи в описаних ситуаціях? Яка з двох ситуацій здається тобі обурливішою? Чому?

У Рагіма були кучерява голова і кучеряве імʼя, через що його час від часу запитували: «Ти араб чи типу того?». Але його батько — просто семіт і дав трьом із чотирьох дітей арабські імена, окрім Мелані, її він назвав Мелані.
Д-р Дім носив вуса шнурочком, як у Кларка Ґейбла, — мода, яка, на жаль, сьогодні майже віджила. Коли мені було пʼятнадцять, вуса викликали у мене страх і одночасно довіру, вони вписувалися в моє уявлення про Німеччину.
Завдання 3.
Подивись фрагмент відео та поміркуй щодо того, про що у ньому йшлося.
https://youtu.be/xht_-v4uJtw?si=qms44spzej9BYMTG
- Куди веде сліпе наслідування стереотипам?
- Якщо уявити, що більшість людей буде вірити у більшість стереотипів, то до чого це призведе, наприклад, у питанні працевлаштування?
- У чому найбільша шкода від стереотипів?
Завдання 4.
Прочитай фрагменти роману та дай відповіді на питання опісля.

1.
Я знав югославів, які підпадали під балканські кліше (трохи агресивні, трохи нахабні, легко піддаються на провокації). Вони плутали войовничість із упевненістю в собі, образу — зі свободою слова. Носили пришиті символи старих часів. Вони були хорватами і хотіли, щоб люди це знали. За першої нашої зустрічі вони також уточнили, хто я: не серб. Подальші деталі їх не цікавили, вони залишили мене в спокої, і я уникав їх.
Вони приїжджали на АРАЛ, тільки щоб заправитися. Ніхто з югославів у тусовці АРАЛу не перебільшував значення свого походження. Про це жартували то тут, то там. Якби Цокі захотів, щоби ми вписали у список, Аділ змусив би його зʼїсти той список разом із ручкою.
Аділ зі шрамом через усю щоку, наче другим ротом. Дуле, бляхар, і його моторна сестра Інес. Дедо теж іноді заходив трохи поговорити, а потім знову йшов геть. Югослави АРАЛу вважалися винахідливими, вправними й трохи лінивими. Тут досить рано утвердився автомобільний топос. За легендою, Дуле міг відремонтувати абсолютно будь-яку машину в найкоротші терміни. Інша легенда стверджувала, що Аділ міг зламати будь-яку машину в найкоротші терміни. Третя — що Інес проїде Біргельдергофом на будь-якій машині швидше, ніж будь-хто на своїй.
Це була неправда, але бути героєм легенди — не найгірша роль, тому ніхто нічого не виправляв.
Я залишився за бортом, усім було зрозуміло, що я навіть не дуже тямлю, як машина може їздити.
2.
На заправці АРАЛ я зустрів Мартека. Той сидів на асфальті і грав у «Ґеймбой».
Я сказав: «Моя сімʼя хоче посмажити ягня на грилі».
Мартек підняв очі від телефона і поправив волосся. Він носив коротке каре, його череп був схожий на римський кастелум, і Мартек продовжував поправляти свій палісад.
Мартек озвався: «Це ж круто».
«Вони роблять барбекю», — сказав я.
«Круто, — відповів Мартек. — Я голодний». Він відклав «Ґеймбой» і підвівся.
Це було дивно. Я поділився з ним тим, за що відчував сором. Вподобання в їжі, увʼязнення, труднощі, дивани зі сміттєзвалища — про це я не говорив. Я не хотів смажити на вогні тварину на вертелі! А понад усе не хотів, щоб інші знали, що моя сімʼя цим займається. Німці, зокрема, очікували саме цього: що ми будемо смажити ягнят, ліниво грати в баскетбол і спати з кастетами під подушкою.
«Я нізащо туди не піду», — сказав я.
«Я можу піти і без тебе», — сказав Мартек.
Бідне ягня вже смажилося, коли ми приїхали на барбекю. Мартек побачив вертел, побачив стіл для пікніка з розкішними салатами, рисом і картоплею, побачив мого дядька на крихітному стільчику, який крутив вертел, із касетним магнітофоном між ногами, Герберта Ґрьонемайєра, який щось кричав, і поправив волосся.
3.
Я не памʼятаю, які саме слова лунали. Памʼятаю, що Рагімові батьки сиділи навпроти мене схрестивши ноги, з вином у келихах, і, здавалося, серйозно обмірковували, що сказати у відповідь.
Зазвичай для хорошої розмови досить того, що хтось серйозно обмірковує, що сказати у відповідь.
А після того, як дізналися, що я втік від боснійської війни, вони не почали обговорювати ні відпочинок у Хорватії у вісімдесятих на як-там-він-звав-ся-той-острів?, ні менталітет «сербів».
Батько сказав: «Мені шкода, що тобі випало це пережити, Сашо. Я з задоволенням вчитаюся в цю тему, і ми поговоримо про цей конфлікт, коли ти знову прийдеш до мене. Чи хотілося б тобі цього?». Чи щось на зразок. Тоді я вважав за краще цього не робити. Набагато пізніше, коли я вже ліпше опанував мову, ми таки поговорили. Схрестивши ноги, за келихами вина й чаю з льодом.
- Які клішовані дії або навички «югославів» головний герой перелічує у першому абзаці? Чому йому не хотілося бути з ними частиною одної «легенди»?
- Помірку, чому знання, що Саша «не серб» такі важливі до частини мігрантів з балканських країн?
- Чому Мартек у другому фрагменті не бачить нічого поганого у барбекю, на відміну від Саші?
- Чому Сашу обурювало те, як з ним намагалися до того говорити, коли дізнавалися, що він з Боснії і Герцоговини? Чому реакція батьків Рагіма була йому більш до душі?
- У якому значенні вжиті «серби» у третьому фрагменті? Чому вони в дужках?
Завдання 5.
Нам також часто нагадували, що в Німеччині слід дотримуватися «правил». Так, ніби в інших країнах правил зовсім не існувало. «Ти в Німеччині, то й балакай по-нашенськи», сказане нам із кузеном у трамваї, звісно, не було якимось серйозним правилом, але той, хто казав це, точно не жартував. Мої батьки і так тихо розмовляли сербохорватською на людях — про всяк випадок, з обережності. У нас склалося враження, що будь-кому, хто дотримувався правил, навіть тих, які не були правилами, з більшою ймовірністю пробачали буття мігрантом. І з кожним правилом, про яке нам нагадували, нам також нагадували: ви тут чужі.
З часом ми ознайомилися з упередженнями і навчилися їм відповідати, не будучи такими насправді. Агресивними, примітивними, нелегалами. Цибуля і мікроби. Емігрувати, щоб шпигувати. По суті, ми проводили просвітницьку роботу, поводячись так, як поводилися б будь-де: як люди, які опинилися не там, де хотіли б бути. Ми не мусили прикидатися.
- Проти кого спрямований стереотип про те, що «у Німеччині слід дотримуватися правил»: проти німців чи проти мігрантів? Чому?
- Чому таке становище спонукало вимушених мігрантів діяти навпаки?
- Поміркуй про країни, які ми звикли називати нібито «третім світом». Чому у нас популярний такий стереотип, хоча ми намагаємося спростувати подібні думки щодо нас самих?
Переглянь фрагмент відео (з 37:00 до 01:04:16), в якому Маріам Наєм говорить про досвід життя в Україні з афганським походженням та поміркуй щодо питань опісля:
https://www.youtube.com/watch?v=-wvEQ1ex5eY
- Які події найбільше вплинули на сприйняття її у соціумі?
- Чому вона приховувала своє справжнє походження?
- Як її походження та відмінна культурна ідентичність допомагали їй?
Перечитай фрагменти роману, в яких головний герой почувається дискомфортно у німецькому соціумі.
- Фото Кларка Гейбла: https://en.wikipedia.org/wiki/Clark_Gable#/media/File:Clark_Gable_-_publicity.JPG
- Станішич Саша «Походження». Київ. Комора. 2025. 368 с.:
https://www.yakaboo.ua/ua/pohodzhennja.html?srsltid=AfmBOoofT2rOkLGqBiAppaQkObDFncTC_vt319zr83PyVhurv6KbHaIP - Мем про нетолерантність: https://www.reddit.com/r/ussoccer/comments/zano8n/nothing_personal_dutch_people/
Урок 23. Взаємини між носіями різних ідентичностей, спотворені стереотипами
- Стереотип
- Взаємодія двох культур
- Фрагменти з роману «Походження» Саші Станішича

* У світі є лише дві речі, які я ненавиджу. Людей, що нетолерантні до інших культур… і Данців.
Деякі стереотипи нешкідливі, скажімо, ніхто не подумає гірше про італійців через те, що вони запальні і стануть терпіти ананас у піці. Але часом стереотипи спотворюють образ цілої нації і підживлюють непорозуміння між країнами.
Чи знаєш ти приклад шкідливого стереотипу про іншу країну?
Завдання 1.
Подивися на перелік стереотипів та розділи їх на дві групи: ті, що нібито характеризують німців, та ті, що часто приписують вихідцям з країн Балканського півострова.
Груба мова
Завжди слідують правилам
Завжди нагодують гостя та налиють йому кави
Люблять пиво та ковбаски
Дуже гучні та запальні
Смажать мʼясо на вертелі
Ходять у сандалях в шкарпетках
Їдять багато різноманітного хліба
Не мають почуття гумору
Мають величезні родини
Завжди пунктуальні
Завжди носять з собою зброю
- Які з них здаються тобі образливішими або такими, що стигматизують представників нації?
- Пригадай стереотипи, про які вже згадувалася на уроках про «За Перекопом є земля» та сформулюй своє визначення.
Стереотип — це спрощене, гіперболізоване, а часом і всуціль неправдиве ставлення або думка про якусь подію, явище чи групу людей. Зазвичай стереотипів чимало і в межах сталого суспільства: хтось упереджений щодо якихось професій, хтось — щодо людей певної зовнішності або статі. Такі мисленнєві шаблони часто ускладнюють єднання, адже за стереотипами буває важко побачити справжні якості людини (або групи людей) чи значення події.
А у суспільствах, що складаються із різних національностей, стереотипи особливо небезпечні, адже стають перепоною до пізнання різних культур і лише підживлюють неприязнь. Ти паче, коли йдеться про нерівнозначні стосунки між місцевими жителями та мігрантами, що рятуються від життєвих скрут у безпечнішій країні.
Завдання 2.
Прочитай два фрагменти з роману та помірку, на чому базують стереотипи в описаних ситуаціях? Яка з двох ситуацій здається тобі обурливішою? Чому?

У Рагіма були кучерява голова і кучеряве імʼя, через що його час від часу запитували: «Ти араб чи типу того?». Але його батько — просто семіт і дав трьом із чотирьох дітей арабські імена, окрім Мелані, її він назвав Мелані.
Д-р Дім носив вуса шнурочком, як у Кларка Ґейбла, — мода, яка, на жаль, сьогодні майже віджила. Коли мені було пʼятнадцять, вуса викликали у мене страх і одночасно довіру, вони вписувалися в моє уявлення про Німеччину.
Завдання 3.
Подивись фрагмент відео та поміркуй щодо того, про що у ньому йшлося.
https://youtu.be/xht_-v4uJtw?si=qms44spzej9BYMTG
- Куди веде сліпе наслідування стереотипам?
- Якщо уявити, що більшість людей буде вірити у більшість стереотипів, то до чого це призведе, наприклад, у питанні працевлаштування?
- У чому найбільша шкода від стереотипів?
Завдання 4.
Прочитай фрагменти роману та дай відповіді на питання опісля.

1.
Я знав югославів, які підпадали під балканські кліше (трохи агресивні, трохи нахабні, легко піддаються на провокації). Вони плутали войовничість із упевненістю в собі, образу — зі свободою слова. Носили пришиті символи старих часів. Вони були хорватами і хотіли, щоб люди це знали. За першої нашої зустрічі вони також уточнили, хто я: не серб. Подальші деталі їх не цікавили, вони залишили мене в спокої, і я уникав їх.
Вони приїжджали на АРАЛ, тільки щоб заправитися. Ніхто з югославів у тусовці АРАЛу не перебільшував значення свого походження. Про це жартували то тут, то там. Якби Цокі захотів, щоби ми вписали у список, Аділ змусив би його зʼїсти той список разом із ручкою.
Аділ зі шрамом через усю щоку, наче другим ротом. Дуле, бляхар, і його моторна сестра Інес. Дедо теж іноді заходив трохи поговорити, а потім знову йшов геть. Югослави АРАЛу вважалися винахідливими, вправними й трохи лінивими. Тут досить рано утвердився автомобільний топос. За легендою, Дуле міг відремонтувати абсолютно будь-яку машину в найкоротші терміни. Інша легенда стверджувала, що Аділ міг зламати будь-яку машину в найкоротші терміни. Третя — що Інес проїде Біргельдергофом на будь-якій машині швидше, ніж будь-хто на своїй.
Це була неправда, але бути героєм легенди — не найгірша роль, тому ніхто нічого не виправляв.
Я залишився за бортом, усім було зрозуміло, що я навіть не дуже тямлю, як машина може їздити.
2.
На заправці АРАЛ я зустрів Мартека. Той сидів на асфальті і грав у «Ґеймбой».
Я сказав: «Моя сімʼя хоче посмажити ягня на грилі».
Мартек підняв очі від телефона і поправив волосся. Він носив коротке каре, його череп був схожий на римський кастелум, і Мартек продовжував поправляти свій палісад.
Мартек озвався: «Це ж круто».
«Вони роблять барбекю», — сказав я.
«Круто, — відповів Мартек. — Я голодний». Він відклав «Ґеймбой» і підвівся.
Це було дивно. Я поділився з ним тим, за що відчував сором. Вподобання в їжі, увʼязнення, труднощі, дивани зі сміттєзвалища — про це я не говорив. Я не хотів смажити на вогні тварину на вертелі! А понад усе не хотів, щоб інші знали, що моя сімʼя цим займається. Німці, зокрема, очікували саме цього: що ми будемо смажити ягнят, ліниво грати в баскетбол і спати з кастетами під подушкою.
«Я нізащо туди не піду», — сказав я.
«Я можу піти і без тебе», — сказав Мартек.
Бідне ягня вже смажилося, коли ми приїхали на барбекю. Мартек побачив вертел, побачив стіл для пікніка з розкішними салатами, рисом і картоплею, побачив мого дядька на крихітному стільчику, який крутив вертел, із касетним магнітофоном між ногами, Герберта Ґрьонемайєра, який щось кричав, і поправив волосся.
3.
Я не памʼятаю, які саме слова лунали. Памʼятаю, що Рагімові батьки сиділи навпроти мене схрестивши ноги, з вином у келихах, і, здавалося, серйозно обмірковували, що сказати у відповідь.
Зазвичай для хорошої розмови досить того, що хтось серйозно обмірковує, що сказати у відповідь.
А після того, як дізналися, що я втік від боснійської війни, вони не почали обговорювати ні відпочинок у Хорватії у вісімдесятих на як-там-він-звав-ся-той-острів?, ні менталітет «сербів».
Батько сказав: «Мені шкода, що тобі випало це пережити, Сашо. Я з задоволенням вчитаюся в цю тему, і ми поговоримо про цей конфлікт, коли ти знову прийдеш до мене. Чи хотілося б тобі цього?». Чи щось на зразок. Тоді я вважав за краще цього не робити. Набагато пізніше, коли я вже ліпше опанував мову, ми таки поговорили. Схрестивши ноги, за келихами вина й чаю з льодом.
- Які клішовані дії або навички «югославів» головний герой перелічує у першому абзаці? Чому йому не хотілося бути з ними частиною одної «легенди»?
- Помірку, чому знання, що Саша «не серб» такі важливі до частини мігрантів з балканських країн?
- Чому Мартек у другому фрагменті не бачить нічого поганого у барбекю, на відміну від Саші?
- Чому Сашу обурювало те, як з ним намагалися до того говорити, коли дізнавалися, що він з Боснії і Герцоговини? Чому реакція батьків Рагіма була йому більш до душі?
- У якому значенні вжиті «серби» у третьому фрагменті? Чому вони в дужках?
Завдання 5.
Нам також часто нагадували, що в Німеччині слід дотримуватися «правил». Так, ніби в інших країнах правил зовсім не існувало. «Ти в Німеччині, то й балакай по-нашенськи», сказане нам із кузеном у трамваї, звісно, не було якимось серйозним правилом, але той, хто казав це, точно не жартував. Мої батьки і так тихо розмовляли сербохорватською на людях — про всяк випадок, з обережності. У нас склалося враження, що будь-кому, хто дотримувався правил, навіть тих, які не були правилами, з більшою ймовірністю пробачали буття мігрантом. І з кожним правилом, про яке нам нагадували, нам також нагадували: ви тут чужі.
З часом ми ознайомилися з упередженнями і навчилися їм відповідати, не будучи такими насправді. Агресивними, примітивними, нелегалами. Цибуля і мікроби. Емігрувати, щоб шпигувати. По суті, ми проводили просвітницьку роботу, поводячись так, як поводилися б будь-де: як люди, які опинилися не там, де хотіли б бути. Ми не мусили прикидатися.
- Проти кого спрямований стереотип про те, що «у Німеччині слід дотримуватися правил»: проти німців чи проти мігрантів? Чому?
- Чому таке становище спонукало вимушених мігрантів діяти навпаки?
- Поміркуй про країни, які ми звикли називати нібито «третім світом». Чому у нас популярний такий стереотип, хоча ми намагаємося спростувати подібні думки щодо нас самих?
Переглянь фрагмент відео (з 37:00 до 01:04:16), в якому Маріам Наєм говорить про досвід життя в Україні з афганським походженням та поміркуй щодо питань опісля:
https://www.youtube.com/watch?v=-wvEQ1ex5eY
- Які події найбільше вплинули на сприйняття її у соціумі?
- Чому вона приховувала своє справжнє походження?
- Як її походження та відмінна культурна ідентичність допомагали їй?
Перечитай фрагменти роману, в яких головний герой почувається дискомфортно у німецькому соціумі.
- Фото Кларка Гейбла: https://en.wikipedia.org/wiki/Clark_Gable#/media/File:Clark_Gable_-_publicity.JPG
- Станішич Саша «Походження». Київ. Комора. 2025. 368 с.:
https://www.yakaboo.ua/ua/pohodzhennja.html?srsltid=AfmBOoofT2rOkLGqBiAppaQkObDFncTC_vt319zr83PyVhurv6KbHaIP - Мем про нетолерантність: https://www.reddit.com/r/ussoccer/comments/zano8n/nothing_personal_dutch_people/
Ділись та обговорюй важливе