Тема 6. Розділ 5. Революція в мистецтві: модерн та авангард

матеріал 2

Урок 35. Національні варіанти модерну в Європі

Матеріал

Для вчителя

Для учня

Завантажити матеріал (PDF)

Тема 5.1. Модерн: останній великий стиль

Урок 35. Національні варіанти модерну в Європі

Які результати уроку?

добирає мистецькі тексти з використанням ключових слів / дескрипторів (автор, назва, дата, посилання) [12 МИО 1.1.1-1]
використовує джерела мистецької інформації з урахуванням принципів доброчесності, виявляє культуру використання авторського права [12 МИО 1.1.1-2]
самостійно декодує/аналізує, характеризує, узагальнює, систематизує, мистецькі тексти/явища мистецтва, апелює до власних знань і досвіду [12 МИО 1.2.1-1 П]
визначає, пояснює національну специфіку явищ мистецтва культурних регіонів світу і діалогу культур [12 МИО 1.2.1-2 П]
зіставляє мистецькі тексти/образи з різними сферами життєдіяльності людини [12 МИО 1.2.2-1]
формулює задум і пропонує способи його реалізації в художньо-практичній діяльності відповідно до обраної мистецької спеціалізації [12 МИО 2.1.1-1 П]
використовує різні джерела інформації та комунікації у мистецькій діяльності, створює і поширює медіатексти [12 МИО 2.3.1-1]

Учні й учениці навчаться:

Характеризувати національні варіанти модерну в різних країнах Європи та пояснювати їхню специфіку
Визначати історичні, культурні та політичні чинники, що формували регіональні особливості стилю
Аналізувати український модерн як унікальне явище на перехресті імперій та традицій
Порівнювати київський, львівський, харківський та одеський модерн

Основні тези для вчительства

1. Контекст

Що відбувається

На межі ХІХ–ХХ століть Європа переживає добу національного піднесення, і мистецтво стає одним із ключових інструментів формування та вираження національної ідентичності. Водночас модерн як інтернаціональний стиль стрімко поширюється Європою завдяки всесвітнім виставкам, художнім часописам і подорожам митців і архітекторів (передусім завдяки залізниці). Це створює унікальну ситуацію: різні країни засвоюють спільні принципи модерну, але переосмислюють їх крізь призму власних традицій, матеріалів та історичного досвіду. У кожному регіоні стиль набуває власного обличчя: декоративна пишнота у Франції, раціональна геометрія у Німеччині, органічна архітектура в Каталонії, національний романтизм у Скандинавії. Розповсюдження модерну на українських землях збігається з процесами національного відродження й зокрема створення концепції “українського стилю”. Саме розмаїття національних інтерпретацій демонструє гнучкість і життєздатність модерну як універсального стилю епохи.

Чому це впливає на мистецтво

Національна специфіка модерну формується під впливом кількох важливих чинників. Політичний контекст визначає можливості культурного самовираження: молоді нації, що борються за незалежність (чехи, фіни, українці), використовують архітектуру як заяву про власну ідентичність, тоді як імперські центри демонструють космополітизм і культурне лідерство. Історична спадщина задає культурний матеріал для творчої інтерпретації: чехи звертаються до барокового минулого й народного мистецтва, каталонці — до середньовічної готики, українці — до козацького бароко й етнографічних традицій. Економічне зростання міст створює новий клас замовників — заможну буржуазію, яка прагне виразити свій статус і культурну приналежність через архітектуру та дизайн. Доступні матеріали формують технічні особливості: скандинавські архітектори активно застосовують граніт і дерево, австрійські — кераміку та майоліки, українські — цеглу й кахлі з місцевих гончарних осередків. Завдяки творчому переосмисленню спільних принципів модерну кожен регіон виробляє власний, упізнаваний варіант стилю.

Як це виявляється в мистецтві

Модерн набуває різних національних облич, зберігаючи спільну мову. У Каталонії він трансформується в унікальний архітектурний космос Антоніо Гауді з готичними ремінісценціями та біоморфними формами. В Австро-Угорщині сецесія поєднує декоративну розкіш із геометризацією форм, стаючи водночас імперським стилем і платформою для національних інтерпретацій. У Чехії модерн стає інструментом культурного відродження, синтезуючи барокову спадщину з етнографічними мотивами. В українському контексті виникає особлива ситуація: західноукраїнські землі органічно засвоюють віденську сецесію, створюючи на її основі “гуцульську” сецесію, тоді як у Наддніпрянській Україні формується Український архітектурний модерн, що спирається на народне будівництво й традиції козацького бароко. Ця національна специфіка не руйнує єдність стилю, а навпаки демонструє його здатність адаптуватися до локальних культурних потреб, створюючи багатоголосу симфонію європейського мистецтва рубежу століть.

2. Теорія через практику

Національна інтерпретація універсального стилю — ключ до розуміння різноманітності модерну. Стиль не нав’язується згори, а органічно адаптується до місцевих умов через три механізми:

Формальна адаптація: універсальні принципи модерну (плинні лінії, органічність, декоративність) зберігаються, але конкретні мотиви й орнаменти черпаються з національних джерел — карпатська флора у львівській сецесії, кельтські переплетення в ірландському варіанті, карело-фінські узори в північному модерні.

Матеріальна специфіка: кожен регіон працює з доступними матеріалами, що формує унікальну естетику — Скандинавія будує з граніту та соснового дерева, Україна використовує цеглу та майоліку з місцевих гончарних центрів, Франція експериментує з чавуном і склом, Каталонія винаходить техніку trencadís з битої кераміки.

Ідеологічний складник: модерн стає засобом вираження національної ідентичності — для народів без власної держави (фіни, чехи, українці) національний варіант стилю є способом заявити про власну культурну самобутність і право на самовизначення, тоді як для імперських центрів (Відень, Париж) він демонструє здатність задавати напрями художнього розвитку для всієї Європи.

Ця трирівнева адаптація перетворює модерн на справді міжнародне явище, де єдність досягається не через уніфікацію, а через діалог локальних традицій.

3. Мистецтво періоду: тенденції та еволюція

Звідки черпає натхнення

Національні варіанти модерну виростають на специфічному історичному ґрунті. У Каталонії, що боролася за автономію від централізованої Іспанії, архітектори звертаються до славного середньовічного минулого — готичних соборів і романської архітектури, поєднуючи їх з органічними формами природи. Чеський модерн формується на перетині двох традицій: багатої барокової спадщини Праги та живих етнографічних мотивів Моравії й Богемії, що дозволяє створити власний варіант стилю, відмінний від німецького югендстилю. Австрійська сецесія виникає як протест молодих художників проти консервативного академізму, але спирається на бароковий блиск імперської столиці, трансформуючи його в модерну геометризовану розкіш. Скандинавські країни черпають натхнення з драматичних північних ландшафтів, середньовічних традицій і фольклору: норвежці звертаються до дерев’яного зодчества ставкірок, шведи — до вікінгської спадщини, фіни — до карело-фінського епосу “Калевала”.

Український модерн має унікальну ситуацію: західноукраїнські землі безпосередньо засвоюють віденську сецесію через інституції на кшталт «Просвіти» та Наукового товариства ім. Шевченка, активно розвиваючи власне національне мистецтво, тоді як Наддніпрянська Україна, попри цензурні обмеження, використовує економічне піднесення великих міст для створення власної архітектурної мови, що поєднує європейський модерн із традиціями козацького бароко та народного будівництва. Ця різноманітність джерел створює багату палітру національних інтерпретацій єдиного стилю.

Що нового створює

Назви стилю в європейських регіонах

Модерн отримав різні назви, які часто відображали локальну специфіку або конкретні центри його поширення.

У Бельгії та Франції найпоширенішим терміном був ар-нуво (фр. Art Nouveau — «нове мистецтво»), що походить від паризької галереї Зігфріда Бінґа “Maison de l’Art Nouveau” (1895). Паралельно стиль отримував назви на честь найяскравіших авторів: у Бельгії — «стиль Орта» (Віктор Орта), у Франції — «стиль Гімар» (Ектор Гімар) або глузливо «стиль локшина» через закручені лінії.

В Італії побутували назви “квітковий стиль” (Stile floreale) та стиль “Ліберті” (Stile Liberty) на честь лондонського магазину, що імпортував товари з Японії.

У Німеччині стиль називали югендстиль (нім. Jugendstil — «молодий стиль») від мюнхенського журналу Die Jugend («Молодь»).

У Великій Британії побутував термін «сучасний стиль» (Modern Style), у США — «стиль Тіффані» на честь Луїса Комфорта Тіффані.

В Австро-Угорській імперії використовували назву сецесія (Sezessionstil) від Віденської сецесії 1897 року з девізом «Кожній епосі — своє мистецтво, мистецтву — своя свобода».

У Російській імперії прижилася назва «модерн», утворена від англійського modern — «сучасний».

Ця різноманітність назв відображає не лише лінгвістичну різноманітність Європи, а й бажання кожного регіону привласнити стиль, зробити його частиною власної культурної ідентичності.

Каталонський модерн: архітектура як жива органічна форма

Антоніо Гауді створює унікальний варіант модерну, де будівлі постають як живі організми, що виростають із землі. Будинок Міла (La Pedrera, 1906–1912) не має жодного прямого кута: хвилясті фасади імітують скельні утворення, балкони нагадують водорості, дах — фантастичний пейзаж зі скульптурами-химерами. Будинок Бальо (1904–1906) перетворює міський особняк на казкову істоту з черепицею-лускою на даху, кістковим балконним огородженням і фасадом, що мерехтить керамічною мозаїкою. Парк Ґуель (1900–1914) демонструє синтез архітектури й природи: хвиляста лавка з битої кераміки (trencadís), колонний зал, що нагадує ліс, скульптури-фонтани. Гауді синтезує каталонську готичну традицію з органічними формами природи, створюючи архітектуру, де конструкція й декор нероздільні, а кожна деталь підпорядкована загальній біоморфній логіці.

Чеський модерн: синтез бароко й народних мотивів

Чеський модерн стає потужним інструментом національного відродження. Народний дім у Празі (Obecní dům, 1905–1912, архітектори Антонін Балшанек та Освальд Поліївка) об’єднує концертний зал, ресторани, кафе й виставкові простори під одним дахом, оздобленим розписами Альфонса Мухи та інших провідних чеських художників. Фасад поєднує геометрію сецесії з пишним рослинним декором, інтер’єри вражають багатством кольорової кераміки, вітражів і мозаїк на теми чеської історії та фольклору. Головний залізничний вокзал Праги (1901–1909, Йозеф Фанта) демонструє, як модерн може служити громадським цілям: величний простір із металевими конструкціями, прикрашеними рослинними орнаментами, стає символом модерної нації. Альфонс Муха, повернувшись із Парижа, створює монументальний цикл «Слов’янська епопея» (1910–1928) — двадцять великоформатних полотен, що поєднують символізм модерну з історичними сюжетами про слов’янські народи, їхню боротьбу й культурні досягнення.

Італійський модерн: барокова пишність у новій формі

Італійський “стиль Ліберті” вирізняється особливою декоративністю, успадкованою від бароко. У Мілані Casa Galimberti (1903–1905, архітектор Джованні Боссі) демонструє характерне поєднання: фасад повністю вкритий керамічними панно з зображенням пишних квіток, жіночих фігур і геометричних орнаментів у яскравих кольорах — зелених, жовтих, блакитних. Цей підхід кардинально відрізняється від стриманості північного модерну. У Палермо Villa Igiea (1899–1900, Ернесто Базіле) поєднує сецесійні форми з екзотичними елементами: внутрішні дворики з фонтанами, розписи стін з мотивами сицилійської флори, меблі з інкрустацією. Італійський модерн не прагне до мінімалізму чи раціональності — навпаки, він святкує розкіш кольору, багатство орнаменту, чуттєвість форм, перетворюючи нові принципи модерну на продовження барокової традиції.

Скандинавський національний романтизм

Північні країни розвивають особливий варіант модерну — національний романтизм, що черпає натхнення з суворих ландшафтів, середньовічної архітектури й фольклору. Норвезький архітектор Ларс Сонк створює церкву Калліо в Гельсінкі (1906–1912) з масивних гранітних блоків, що нагадують середньовічні фортеці, але з модерними декоративними елементами. Центральний вокзал Гельсінкі (1909–1914, Елієль Сааринен) поєднує монументальність граніту з витонченими бронзовими деталями: статуї-атланти з ліхтарями біля входу, годинникова вежа, що нагадує середньовічну дзвіницю. Внутрішні простори вражають поєднанням суворості каменю й теплоти дерева, створюючи атмосферу північної величі. Національний музей Фінляндії (1905–1910, Еліель Саарінен, Герман Гезеліус, Арм ас Ліндґрен) стилізований під середньовічні фінські замки, використовуючи граніт, червону цеглу й високі дахи. Декор включає мотиви з епосу “Калевала” — карельські орнаменти, зображення міфологічних істот, стилізовані зображення фінської природи. Цей напрям демонструє, як модерн може служити формуванню національної ідентичності через архітектуру, що говорить мовою місцевих традицій і ландшафтів.

Український модерн: між імперіями та традиціями

Український модерн розвивається в унікальних умовах: східні й західні землі перебувають у різних політичних і культурних контекстах, що породжує різноманітність регіональних шкіл. Ця ситуація не послаблює, а збагачує український модерн, створюючи різноманітні варіанти національної інтерпретації європейського стилю. У західних регіонах України, зокрема у Львові, проявляється так звана «гуцульська» сецесія. Водночас у містах зводяться споруди в інтернаціональному стилі модерн, без яскраво виражених національних мотивів.

“Гуцульська” сецесія Івана Левинського

Один із найкращих прикладів гуцульської сецесії у Львові — велика чотириповерхова споруда Будинку кредитного страхового товариства “Дністер” (1905 – 1906). Високі стрімкі дахи будівлі наслідують традицію дерев’яних гуцульських покрівель, гостроверха вежа зі шпилем — бойківські церкви, орнаменти, кольори, мотиви оздоблення притаманні для Східних Карпат. Стіни щедро декоровані орнаментальною ліпниною (квіти у стилі ар-нуво). Водночас в майолікових панно на фасадах будинку майстри використали гуцульські мотиви (квіткові, зокрема червоний мак у травах) та традиційні геометричні орнаменти й кольори (зелений і вохра).

Будівлю зводило архітектурне бюро Івана Левинського (1851 – 1919) — провідного львівського архітектора і підприємця кінця ХІХ — початку ХХ ст., викладача львівської Вищої технічної школи, власника фабрики будівельних матеріалів і майстерень, здатних виконати повний цикл робіт, від проєкту до декору (на той час більшість фірм були вузькопрофільними). Вироби його фабрики були представлені на Всесвітній виставці 1900 року у Парижі. Левинський обстоював утилітарність архітектури, комфорт, ефективність замість ефектності, ощадність. Активний громадський діяч, член товариства “Просвіта”, він свідомо формував “українську сецесію” як альтернативу польському та німецькому модерну Львова. Будинок використовувався не лише як офіс першого українського страхового товариства. У ньому були й житлові приміщення та крамниці, велика театральна сцена і спортивна зала. Тут діяло українське спортивне товариство “Сокіл”, а також давав вистави театр “Руської бесіди”. На фасаді розміщені герби Львова (лев) і Києва (Архангел Михаїл) — символічна заява про єдність українських земель попри імперські кордони. Левинський, член товариства “Просвіта”, створює не просто красиву будівлю, а культурно-національний маніфест у камені та кераміці, де кожен елемент працює на ідею української ідентичності.

Український архітектурний модерн (УАМ) Василя Кричевського

Будинок Полтавського земства (1903–1908) стає зразковим твором УАМ, що переосмислює традиції козацького бароко й народного будівництва в модерній формі. Василь Кричевський (архітектор, графік, живописець, дизайнер, художник театру і кіно, етнограф, колекціонер та педагог, доктор мистецтвознавства) здійснює експедиції Полтавщиною та Чернігівщиною, досліджуючи хати, різьблення, кахлі, створюючи власну мову форм на основі цих традицій. Будівля має цілісний художній образ: загальний об’єм наслідує дерев’яні козацькі церкви XVII–XVIII століть, червоний пас на фасаді нагадує підведений глиною фундамент української хати, зеленаво-червоно-блакитна покрівля, рожевий гранітний цоколь, золотаво-вохристі стіни створюють яскраву живописну композицію, у якій народне мистецтво вперше стає мовою модерної архітектури.

Кричевський вперше в Україні масштабно застосував майолікову кераміку у зовнішньому декорі: на фасаді розміщено фриз із круглих майолікових вставок з 14 гербами повітових міст Полтавської губернії — символом єднання та історичної тяглості полтавських земель. Усі керамічні елементи виготовлені за ескізами Кричевського учнями Миргородської керамічної школи на спеціально замовлених німецьких машинах. Архітектор використовує рослинні та геометричні орнаменти в етнографічній манері: квіти, птахи, мотиви «Дерева життя» й «Вазонів», що відсилають до традицій народної “іконографії”. Цей проєкт доводить: народне мистецтво може стати повноцінною мовою модерної архітектури, не втрачаючи своєї автентичності.

Регіональна різноманітність українського модерну

Київська школа представлена трьома різновидами стилю: декоративний модерн (Будинок з химерами Городецького, 1901–1903, із фантастичними тваринами та мисливськими сценами), національно-романтичний напрям (УАМ) і раціоналістичний варіант. Характерна риса — активне використання кольорової цегли (червоної, жовтої, темно-коричневої) і складна робота з рельєфом міста, багаторівневі композиції, стилізація еклектики (елементів готики, ренесансу), поєднання фітоморфного (листя аканту, каштану) та антропоморфного (фігури атлантів, маскарони) мотивів. Архітектори Владислав Городецький, Андрій-Фердинанд Краусс, Ігнатій Лєдоховський створюють різноманітні варіанти стилю — від екстравагантно-декоративного до стриманого.

Львівська сецесія, тісно пов’язана з віденською традицією, синтезує сецесійні форми з елементами карпатської дерев’яної архітектури та народного мистецтва. Архітектори Іван Левинський, Тадей Обмінський, Олександр Лушпинський створюють витончені будівлі з багатим керамічним декором. Готель “Жорж” (1901, Фердинанд Фельнер і Герман Гельмер) демонструє вишуканість класичної сецесії, тоді як будинки Левинського — яскраву національну інтерпретацію.

Харківський модерн відрізняється стриманістю та різноманітністю впливів. У місті представлено різні течії, від УАМ до північного модерну скандинавського типу. Переважають прибуткові будинки з помірним декором, де функціональність важливіша за символізм. Архітектори Володимир Покровський, Сергій Тимошенко, Олексій Бекетов (який працював також у Дніпрі та інших містах) створюють раціональний варіант модерну, адаптований до потреб індустріального міста.

Одеський модерн поєднує французькі та італійські впливи з місцевою традицією сміливої, ексцентричної архітектури. Особливість стилю — багате використання ліпнини та скульптурного декору. На початку (1901) переважає французька школа з її імітованою різьбою по каменю, згодом (до 1907) — віденський модерн, підтримуваний німецькомовною спільнотою. Архітектори Едуард Меснер, Олександр Клейн, Християн Бейтельсбахер створюють еклектичну, але цілісну одеську версію стилю.

Ця регіональна різноманітність демонструє адаптивність українського модерну: кожне місто створює власний варіант, що відповідає локальним умовам, традиціям і замовникам, але всі разом формують єдину картину українського мистецтва рубежу століть.

Куди веде

Національні варіанти модерну готують дві протилежні тенденції. З одного боку, вони посилюють національну самосвідомість, формують образ “нової нації” через архітектуру — це стане основою для державного будівництва після Першої світової війни: Фінляндія, Чехословаччина, Польща, УНР використовуватимуть досвід модерну для творення державного стилю. З іншого боку, вони демонструють обмеженість суто декоративного підходу: орнаменти не розв’язують соціальні проблеми індустріального суспільства, тотальний твір мистецтва залишається привілеєм еліти. Після 1910 року молоде покоління архітекторів рухається до функціоналізму: Адольф Лоос в Австрії публікує есе “Орнамент і злочин” (1908), Петер Беренс у Німеччині працює над промисловим дизайном для АЕG, пізній Отто Вагнер проєктує раціональні будівлі соціального житла. Авангард 1920-х проголосить нові цінності: міжнародний стиль замість національного, функцію замість декору, масовість замість елітарності. Проте національні школи модерну залишать потужну спадщину: досвід використання архітектури як культурної ідентичності, увагу до локального контексту та матеріалів, що згодом повернеться в регіоналізмі та постмодернізмі. Український модерн доводить: навіть за відсутності власної держави можна створити потужну архітектурну традицію, що виражає національну ідентичність і стає підґрунтям для майбутнього культурного будівництва.

4. Додаткова інформація з історії мистецтва

Геополітика та модерн: як імперські кордони формували стилі

Розвиток модерну в Європі неможливо зрозуміти без урахування геополітичної ситуації рубежу століть. Великі багатонаціональні імперії (Російська, Австро-Угорська, Німецька, Османська) контролювали значні території зі строкатим етнічним складом, а національні рухи використовували мистецтво як інструмент культурного самоутвердження. Австро-Угорська імперія давала своїм підданим відносну культурну свободу в обмін на лояльність до монарха. Чехи, хорвати, українці Галичини могли розвивати національну культуру в межах імперської системи: видавати книжки, створювати товариства, будувати “народні будинки”. Тому віденська сецесія водночас була імперським космополітичним стилем (Вагнер, Ольбріх, Клімт) і надавала можливості для національних інтерпретацій (Муха для чехів, Левинський для українців). Російська імперія проводила жорсткішу політику русифікації, що обмежувала культурну автономію. Проте економічне зростання українських міст (Київ, Харків, Одеса) у період індустріалізації створювало можливості для нової архітектури: заможна буржуазія замовляла модерні будинки, а місцева влада дозволяла будівництво, якщо воно не мало явних сепаратистських ознак. Це пояснює, чому УАМ Кричевського, попри свою національну семантику, міг реалізуватися: він подавався як “місцева екзотика”, а не політична декларація. Німецька імперія використовувала модерн (югендстиль) як інструмент модернізації та конкуренції з Францією за культурне лідерство в Європі. Створення Веркбунду (1907) — об’єднання дизайнерів, архітекторів і промисловців — мало на меті поєднати естетику з індустріальним виробництвом, зробити німецькі товари конкурентоспроможними завдяки дизайну. Ця логіка вже виходила за межі модерну й готувала функціоналізм Баугауза. Отже, імперські структури одночасно обмежували й стимулювали розвиток національних варіантів модерну: кордони створювали межі, але економічне зростання й культурна конкуренція давали ресурси для мистецьких експериментів.

Керамічне мистецтво як маркер національної ідентичності

Керамічна плитка (майоліка) стала одним із найважливіших засобів національної виразності в модерні, оскільки дозволяла вводити кольорові орнаменти без значних витрат. Кожна школа розробляла власні орнаментальні системи, що ставали впізнаваними маркерами регіональної приналежності.

Львів (фабрика Івана Левинського): гуцульські геометричні візерунки (ромби, зигзаги, хрести), стилізовані карпатські квіти (зозулинець, мальви, едельвейси), килимові мотиви з традиційних гуцульських лижників. Кольори — охра (земля), зелений (ліс), синій (небо, ріки), коричневий (дерево). Ці панно не просто прикрашали фасади — вони робили будівлю “українською”, відрізняли її від польських чи німецьких сусідів.

Відень: стилізовані троянди, маки, тюльпани в площинній манері; геометричні візерунки з кіл, квадратів, ліній; технічна досконалість глазурі, що дозволяла створювати складні колірні переходи. Віденська майоліка стала стандартом якості, на який орієнтувалися інші регіони.

Барселона (майстерні Гауді): революційна техніка trencadís — мозаїка з битої кераміки (залишків плитки, посуду), що створює абстрактні кольорові плями, ефект калейдоскопа. Це була одночасно економія матеріалів і художнє відкриття: випадковість битих шматків породжувала несподівані колірні комбінації.

Полтава (Миргородська школа за проєктами Кричевського): традиційні українські мотиви (півники, квіти, геометричні розетки) в сучасній інтерпретації; використання місцевих глин, що давали характерний теракотовий колір; поєднання ручної роботи з новими німецькими технологіями випалу.

Керамічна декорація виконувала не лише естетичну, але й ідеологічну функцію: вона “українізувала”, “чехізувала”, “каталонізувала” будівлі, перетворювала їх на знаки національної присутності в міському просторі. Це був доступний і ефективний спосіб культурного маркування території.

Модерн і питання соціальної справедливості

Парадокс модерну полягав у тому, що стиль, який проголошував демократизацію краси (“мистецтво для всіх”), залишався доступним переважно еліті. Тотальний твір мистецтва — будинок, де все від фасаду до дверної ручки створене за єдиним задумом — коштував дорого: індивідуальне проєктування, ручна робота майстрів, дорогі матеріали (вітражі, мозаїки, ковані деталі). Палац Стокле в Брюсселі (1905–1911, Йозеф Гофман), де Густав Клімт створив мозаїчні панно для їдальні, або вілли Гауді для промисловців Барселони були недосяжними для середнього класу, не кажучи про робітників.

Деякі архітектори усвідомлювали цю проблему й шукали рішення. Отто Вагнер у Відні працював над проєктами соціального житла, намагаючись зробити модерн доступнішим через стандартизацію елементів і спрощення декору (Wienzeilenhäuser, житлові будинки на Віденській лінії, 1898–1899). Петер Беренс у Німеччині співпрацював з компанією АЕG, розробляючи дизайн промислових виробів для масового споживача: електричні чайники, вентилятори, лампи, що поєднували функціональність з естетикою (1907–1914). Це був перший приклад корпоративної ідентичності та промислового дизайну.

В українському контексті модерн також залишався переважно стилем буржуазії: прибуткові будинки, приватні вілли, громадські споруди для заможних товариств. Проте сам факт того, що нова архітектура змінювала обличчя міст, робив її доступною для споглядання всіма мешканцями. Звичайний перехожий міг милуватися фасадами, входити в модерні вокзали й торгові пасажі, користуватися станціями метро, оформленими Гімаром. Українці могли відчувати гордість, споглядаючи будинки з національними орнаментами в центрі Києва, Львова, Полтави, Харкова — це була форма символічного присвоєння міського простору, навіть якщо сама будівля належала заможним власникам.

Отже, соціальне питання модерну залишилося нерозв’язаним: стиль не став по-справжньому масовим, і це стало однією з причин його кризи. Наступне покоління архітекторів (функціоналізм, Баугауз, радянський конструктивізм) поставить соціальне питання в центр своєї програми, намагаючись створити доступне, масове, раціональне житло та дизайн для всіх верств населення.

Збереження спадщини: виклики сучасності

Сьогодні український модерн опинився під безпрецедентною загрозою через повномасштабну війну. З 24 лютого 2022 року російські обстріли пошкодили чи знищили десятки історичних будівель у Харкові, Чернігові, Одесі, Миколаєві та інших містах. Особливо постраждав Харків, де модерна забудова центру зазнала масштабних руйнувань: вибухові хвилі руйнують вікна, ліпнину та керамічну плитку навіть на відстані кварталів від місця влучання. Деякі будівлі отримали прямі влучання. Війна унеможливлює реставрацію через загрозу повторних обстрілів, а державний бюджет та приватні кошти спрямовані на оборону країни.

Водночас війна актуалізувала питання культурної спадщини. Українці гостро відчули, що архітектура — це матеріалізована пам’ять нації, свідчення європейської приналежності України. Активісти продовжують документувати пам’ятки, створювати 3D-моделі, збирати дані про пошкодження. Міжнародні організації (UNESCO, ICOMOS) надають підтримку для захисту й майбутньої реконструкції. Досвід повоєнного відновлення європейських міст показує: навіть після значних руйнувань можливо відродити історичну забудову за наявності документації, фахівців і фінансування. Модерн, який сто років тому став символом української модерності, може стати й символом відродження після перемоги.

Водночас з початком повномасштабного вторгнення нікуди не ділися й проблеми, які існують десятиліттями — занедбаність архітектури, що тягнеться ще з радянських часів, агресивне захоплення землі під забудову девелоперами, відсутність повної інвентаризації та реставрації.

5. Швидка довідка

Персоналії

Українські архітектори:

Владислав Городецький (1863–1930) — київський архітектор і інженер, підприємець; автор Будинку з химерами та Костелу святого Миколая, Караїмської кенаси. Поєднував модерн з історизмом (неоготикою, мавританським стилем). Новатор будівельних технологій, майстер фантастичного декору.

Іван Левинський (1851–1919) — львівський архітектор, інженер і художник, громадський діяч і підприємець; один із провідників української сецесії (“гуцульська” сецесія), проєктував будинки з етнографічними орнаментами.

Василь Кричевський (1873–1952) — український архітектор, художник і графік, один із засновників Українського архітектурного модерну (УАМ); автор Будинку Полтавського земства, поєднував модерн із мотивами українського народного мистецтва, традиційною орнаментикою та елементами козацької архітектурної спадщини.

Олексій Бєкєтов (1862–1941) — харківський архітектор, представник раціонального модерну. Вчитель Василя Кричевського.

Європейські майстри національних шкіл:

Еліель Саарінен (1873–1950) — фінський архітектор, один із головних творців стилю національного романтизму, що поєднував модерн із мотивами фінських ландшафтів, середньовічної архітектури та епосу «Калевали». Автор ключових пам’яток Гельсінкі: Національного музею Фінляндії та Центрального вокзалу, які стали символами культурного самоутвердження країни.

Ектор Ґімар (1867–1942) — французький архітектор і дизайнер, один із найяскравіших майстрів ар-нуво, відомий своєю пластичною, «рослинною» лінією. Автор знаменитих входів до Паризького метро, житлового комплексу Кастель Беранже, у яких поєднав декоративність із новими промисловими матеріалами.

Отто Вагнер (1841–1918) — австрійський архітектор, теоретик і один із засновників віденської сецесії. Автор станцій міської залізниці (Stadtbahn), будівлі Поштового ощадного банку у Відні та Майолікхауз; поєднав функціоналізм із рафінованим декором.

Ключові роботи

Український модерн:

Будинок з химерами, Київ (Владислав Городецький, 1901–1903) — житловий будинок із фантастичним скульптурним декором.
“Химерний” дім Городецького в Києві. Історія однієї споруди — Локальна історія

Костел святого Миколая, Київ (Владислав Городецький, 1899–1909) — неоготика з модерновими елементами.
Костел Святого Миколая (Київ) — Вікіпедія

Будинок “Дністер”, Львів (Іван Левинський, 1905) — “гуцульська” сецесія.
Архітектурне свято та фінансова безпека. Як постало страхове товариство “Дністер” у Львові — Локальна історія
Будинок страхового товариства “Дністер” | lviv.travel

Готель “Жорж”, Львів (Фердинанд Фельнер і Герман Гельмер, 1901) — вишуканий зразок львівської сецесії.
Жорж (готель) — Вікіпедія

Будинок Полтавського губернського земства, Полтава (Василь Кричевський, 1903- 1908) – перша споруда у стилі Український архітектурний модерн. Сьогодні тут Полтавський краєзнавчий музей.
https://youtu.be/IFgjrLZYpb0?si=XoqL8pomOQHMt7pS

Європейський модерн:

Національний музей Фінляндії, Гельсінкі (Еліель Сааринен, 1905–1910) — національний романтизм.
https://www.kansallismuseo.fi/

Народний дім, Прага (Антонін Балшанек, Освальд Поліївка, 1905–1912) — чеський модерн з розписами Мухи.
https://www.obecnidum.cz/

Основні поняття

Національний романтизм — напрям у модерні, що використовує фольклорні мотиви, природні матеріали регіону, національні історичні стилі для створення архітектури, яка виражає культурну ідентичність.

Український архітектурний модерн — напрям в українській архітектурі модерну, що стилізує мотиви народного мистецтва і архітектури, а також козацького бароко.

Львівська сецесія — регіональний варіант модерну, що поєднує принципи віденської сецесії з українськими етнографічними мотивами (гуцульські орнаменти, карпатські кольори).

Майоліка в модерні — техніка керамічної плитки з кольоровою глазур’ю, що використовувалася для декорування фасадів. Стала маркером національної ідентичності через орнаменти.

Культурне пограниччя — ситуація, коли регіон перебуває між різними культурними впливами (імперські центри + національні традиції), що створює унікальні синтетичні форми мистецтва

Додаткові джерела

«Слов’янська епопея» Альфонса Мухи – про що ця серія шедеврів? https://www.radiosvoboda.org/a/hudozhnyk-alfons-muha-slovianska-epopeya/31076153.html
Портал “Модерн” на Вікіпедії — добірка українського та світового модерну
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B0%D0%BB:%D0%9C%D0%BE%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%BD

Модернова мапа Києва — інтерактивна карта пам’яток київського модерну
Модерн, неоготика, еклектика: архітектурний код Києва ХІХ–ХХ ст. – СПРАГА:
Київський модерн

Львівська сецесія
https://youtu.be/JPPdA_E7nxQ?si=MeqLqbM6GKT060A-
Модерн Харкова — каталог пам’яток харківського модерну
https://youtu.be/aQkzebwFd1U?si=LOeDtDzRCRvZyCGP

Дизайн уроку

Провокація

Завдання 1 (фронтальне обговорення). Національні відмінності модерну.

Будинок із химерами, Київ. Арх. В. Городецький. 1901-1902 рр.
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=35544144

Будинок Бальо, Барселона (Іспанія). Арх. А. Гауді. 1877 р.
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=41698940

Будинок страхового товариства “Дністер”, Львів. Арх. І. Левинський. 1905 р.
https://commons.wikimedia.org/w/index.php?curid=35752836

Покажіть класу три фотографії будинків модерну без підписів:

Будинок з химерами, Київ (Городецький)
Будинок Бальо, Барселона (Гауді)
Будинок “Дністер”, Львів (Левинський)

Питання для обговорення:

Що спільного між цими будівлями? (Модерн, органічні форми, багатий декор)
Чи можна визначити, в якій країні кожна з них? За якими ознаками?
Що робить архітектуру “національною” — орнаменти, матеріали, форми, символи?
Чому архітектори не просто копіювали паризький/віденський модерн, а створювали власні варіанти?

Практика

Завдання 2 (групове). Модерн в українських містах.

Кожна група отримує своє місто й архітекторів для дослідження:

Київ — Городецький, Альошин, Вербицький
Львів — Левинський, Обмінський, Захаревич
Харків — Загоскін, Бекетов
Одеса/Чернівці — Бернардацці, Гугенбергер

Завдання:

знайти 4–6 будівель модерну у “своєму” місті
Визначити особливості регіонального стилю
З’ясувати, які елементи запозичені з європейського модерну, а які — суто українські

Завдання 3 (групове/парне). Український модерн: спільне та відмінне.

Групи добирають по 1 прикладу будівлі й порівнюють київський і львівський модерн:

Критерій	Київ	Львів
Впливи: російський модерн vs австрійська сецесія
Матеріали: кольорова цегла vs кераміка
Декор: неовізантійські мотиви vs гуцульські орнаменти
Функції: доходні будинки vs культові споруди

Завдання 4 (групове/парне). Порівняння національних варіантів.

Заповніть таблицю:

Країна/регіон	Назва стилю	Характерні риси	Приклад (1 будівля або художник)
Франція
Бельгія
Австрія
Каталонія
Україна (Київ)
Україна (Львів)

Завдання 5 (групове). Карта європейського модерну.

Клас об’єднується у 6 груп, кожна досліджує одну національну школу:

Фінляндія — національний романтизм
Каталонія — органічний модерн Гауді
Австрія — віденська сецесія
Чехія — слов’янський модерн
Київ — неовізантійський та неоукраїнський стиль
Львів — українська сецесія

Завдання для кожної групи:

Знайти 4–5 ключових будівель
Визначити характерні риси національного варіанту
З’ясувати історичний контекст: чому саме тут модерн розвинувся так?
Знайти зв’язки з іншими школами (хто у кого навчався, які впливи)

Завдання 6 (індивідуальне). Аналіз керамічного панно.

Учень/учениця обирає одне керамічне панно з українського модерну (Левинський, Альошин, Григор’єв) і аналізує:

Орнаментальні мотиви: що зображено, звідки взяті (народна вишивка, килими, природа)?
Колірна гама: які кольори домінують, що вони символізують?
Технічні особливості: як виконано глазур, рельєф?
Функція: як панно вписується в архітектуру будинку?

Завдання 7 (групове). Віртуальна екскурсія “Модерн у моєму місті”.

Групи (по містах: Київ, Львів, Харків, Одеса, Чернівці — або найближче велике місто) створюють віртуальну екскурсію:

Добирають 6–8 будівель модерну
Складають маршрут (карта з позначками)
Готують короткий опис кожної будівлі (архітектор, рік, особливості)
Роблять фото або знаходять якісні зображення
Додають цікаві факти, легенди

Інструменти: Google Maps (можна створити власну карту), презентація, відео.

Завдання 8 (групове). Проблеми збереження українського модерну.

Група досліджує сучасний стан пам’яток модерну:

Які будівлі модерну під загрозою руйнування?
Чому — збройна агресія росії, економічний тиск, занедбаність, відсутність охорони?
Приклади успішних реставрацій
Роль громадських ініціатив (мапи модерну, екскурсії, петиції)
Як туризм може допомогти збереженню?
За результатами розвідки група готує конкретні пропозиції.

Завантажити матеріал (PDF)

Тема 5.1. Модерн: останній великий стиль

Урок 35. Національні варіанти модерну в Європі

Робочий аркуш учня / учениці

Завдання 1. Український модерн: спільне та відмінне.

Добери по 1 прикладу будівлі й порівняй київський і львівський модерн:

Критерій	Київ	Львів
Будівля
Впливи: російський модерн vs австрійська сецесія
Матеріали: кольорова цегла vs кераміка
Декор: неовізантійські мотиви vs гуцульські орнаменти
Функції: доходні будинки vs культові споруди

Завдання 2. Порівняння національних варіантів.

Заповни таблицю:

Країна/регіон	Назва стилю	Характерні риси	Приклад (1 будівля або художник)
Франція
Бельгія
Австрія
Каталонія
Україна (Київ)
Україна (Львів)

Завдання 3. Аналіз будівлі

Обери одну будівлю українського модерну (Київ, Львів, Харків, Одеса) і проаналізуй:

Назва:______________________________________________________________________________

Архітектор:___________________________________________________________________________

Рік:_________________________________________________________________________________

Місто:_______________________________________________________________________________

Аналіз:

Загальна композиція (симетрія/асиметрія, об’єми):

Матеріали (цегла, камінь, керамічна плитка):

Декор (скульптура, майоліка, грати):

Національні елементи (які мотиви використані, звідки взяті):

Унікальні особливості (що вирізняє серед інших):

Завдання 4. Керамічний орнамент.

Створи ескіз керамічного панно в одному з українських стилів (київський чи львівський).

Обраний стиль:______________________________________________________________________

Основні мотиви:______________________________________________________________________

Пояснення: Які мотиви ти використовуєш, звідки вони (народна вишивка, килими, природа)? Яка колірна гама і чому?

Завдання 5. Владислав Городецький: фантазія і техніка

Досліди творчість Городецького. Зосередься на одній з цим тем. Підготуй презентацію.
Будинок з химерами: звідки взялася ідея бестіарію? Хто замовник?
Технічні новації: як розв’язано проблему будівництва на схилі?
Символіка: що означають скульптури тварин?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 6. Модерн і національна ідентичність.

Напиши есе (250-330 слів) на одну з цих тем:

Як модерн використовувався для вираження національної ідентичності?
Чому для молодих націй (фіни, чехи, українці) було важливим створення власного стилю?
Чи можна, говорячи про модерн, міркувати про “архітектурний націоналізм”?

Прогрес

Я можу:	Ні	Частково	Так
Описати національні варіанти модерну в різних країнах Європи та пояснити їхню специфіку
Назвати історичні, культурні та політичні чинники, що формували регіональні особливості стилю
Проаналізувати український модерн як унікальне явище на перехресті імперій та традицій
Порівняти київський, львівський, харківський та одеський модерн

Завантажити матеріал (PDF)

Ділись та обговорюй важливе