Урок 30. Роман, написаний на відстані
Матеріал
Урок 30. Роман, написаний на відстані
- Досвідна дистанція
- Часова дистанція
- Мовна дистанція
- Фрагменти з роману «Походження» Саші Станішича
«Охолонь, а тоді поговоримо», «Подумай про це на холодну голову», «Не роби нічого зопалу». У нас є чимало сталих виразів, які натякають, що перед тим, як у чомусь розбиратися, треба дати собі час та відкинути емоції (чи бодай спробувати це зробити). Але чи завжди це можливо? І чи потрібно цих емоцій позбуватися?
Завдання 1.
«Походження» Саші Станішича охоплює не тільки тему, заявлену в назві, але й чимало інших проблем та конфліктів, що виринають протягом історії. Поміркуй, які з них ще варто назвати і запиши у діаграму.
- Яким чином кожна з записаних тем повʼязана з конфліктом походження головного героя?
- Які з них напряму стосувалися Саші, а які — його оточення?
- Як це вплинуло на те, яким чином Саша Станішич описував той чи той конфлікт?
Дружня порада вчителю
У цьому завдання важливо підвести міркування до того, що геноцид босняків, як один зі складників війни, стосувався родини Саші (а точніше — маминого боку сімʼї), але не був спрямований безпосередньо проти самого Саші. Тому й письменник і описував його через історії та сприйняття інших (переважно мами, але є й історія дядька). Адже не він найбільший загрожений у цих обставинах.
Крім того, бойові дії також переважно його омину, що не можна сказати про, наприклад, його батька.
Завдання 2.
Прочитай фрагмент роману та поміркуй, чому Саша Станішич обрав саме так написати цю сцену?
«Не зрозумійте неправильно, — каже Сретое. — Я тут не тому, що мушу. Я тут, бо без мене все, що нам належить, прийде в занепад. А якщо вже так, то краще і я заразом, от чесно». Він знову змочує долоні шнапсом і вбирає його запах.
Вода не закипає. Мама стискає кулаки. Вона розлючена, що їй доводиться чекати на цю воду в цьому світі. Вона стоїть біля старовинної плити вже десять хвилин. Вона злиться, але також, безумовно, хвилюється, що кава не завариться. І сердиться на нас за те, що ми змушуємо її гніватися і хвилюватися. І небезпідставно.
Сретоє кусає свій хліб. Позаду нього на стіні висить величезний старовинний телефон.
«Він працює?» — запитую я.
Сретоє піднімає слухавку, прислухається, знову кладе її і каже: «Ні».
Мама відчиняє дверцята духовки і знову зачиняє їх. Виливає трохи води. Над плитою гойдається лампадка з ароматичними пахощами. Верхня кришка холодильника хилитається, висить під кутом, на ній лежить пачка солі, ось-ось зісковзне. На дверцятах — магніт із головою Іринея І, архієпископа Печського, з бородою, кумедним капелюхом і все таке. Сретое наливає нам іще по одній чарці. Я тільки зараз усвідомлюю, що в пляшці шнапсу лежить деревʼяний хрест.
«Священник, — каже Сретое, — щороку благословляв мою самогонку. Одного разу він не приїхав, і смак ніяк не змінився, тож я відмовився від його послуг».
Мама походжає туди-сюди перед плитою.
«Я вчився на художника в Чайніче, — розповідає Сретоє. — У сімдесятих Чайніче було оздоровчим ку-рортом. Готель „Орієнт”. Без краватки туди не пускали. Сьогодні Чайніче — це діра. Війна його добила. Раніше там було сорок девʼять відсотків мусульман, сьогодні було б сто відсотків, якби не Корняча і його війська, це я вам чесно скажу. Але було б краще, якби війни ніколи не було. Я був солдатом, я цього не приховую. У приватному житті я ніколи не розділяв людей за релігією, ніколи! Я той, хто я є», — каже Сретоє, а мама копає піч ногою. Ми з батьком підводимо очі, Сретоє відкушує хліб і продовжує.
«Заощадження розанули, коли почалося це лайно, — каже він. — Злочинці, чесне слово. На кожну хорошу людину в цій країні припадає по три злочинці.
Мені ніколи не доводилося голодувати чи бути голим.
Але сьогодні це є, сьогодні є, — каже Сретое, змочуючи долоні шнапсом. — Я вам гарантую, ще прийде час», — каже він, а мама виходить.
Десь за тридцять секунд вона повертається. У неї в руках палиця, завдовжки з руку і досить товста. Вона стоїть перед кавником із палицею і тримає її обома руками, як бейсбольну биту.
На дверях на верхній поверх — ікона: святий Георгій у золотій рамі. Дракон налітає на коня збоку. Кінь сахається. Очі святого широко розплющені, спис спрямований убік. Мати витирає рота рукавом.
«Тобі я найбільше повірю, — каже мені Сретоє, — якщо ти розповіси мені ось про що: ваша машина. Якщо купити її там, де ти живеш, і привезти сюди, плюс митниця і так далі, а машині, скажімо, три роки?»
Я знаю більше про життя бобрів, ніж про вживані автомобілі. Дивлюся на батька, але він дивиться на маму і не слухає, тому я бурмочу кілька випадкових цифр. Сретоє все киває, тепер говорить про свій трактор, я не можу встежити за його викладом, ось-ось буде бабах — Мама відкладає палицю. Вона роззирається. Її щоки пашіють. Вона відкручує кришку кавника і висипає каву в окріп.
- Чи відчув/відчула ти дискомфорт від читання цього фрагменту? На твою думку, чому?
- Поміркуй, хто головна дійова особа цієї сцени? А хто оповідач?
- Як це впливає на те, в який спосіб письменник «складає» цю сцену з реплік та дій персонажів?
- Чому мамі Саші так дискомфортно у цій сцені? Як діє батько Саші у цій сцені? Як сам Саша?
Роман «Походження» — це текст написаний на дистанції, чи то пак одразу кількох дистанціях. Перша — досвідна. Саша Станішич був дуже близько до війни та геноциду босняків, проте йому пощастило уникнути як переслідувань, так і власне бойових дій (бо їм вдалося мігрувати до Німеччини). Тому ці досвіди, на відміну від досвідів асиміляції в чужій культурі, йому добрі знайомі, але все ж йому не належать.
Герой роману Саша стає провідником та спостерігачем як сліпої ненависті до Інших, що розбурхувалася у Боснії і Герцоговині, так і люті переслідуваних та тих, хто пережив війну безпосередньо на вулицях своїх міст. Він дозволяє сильні емоції іншим, проте сам обирає говорити доволі спокійним тоном, бо може досвідно собі це дозволити. У конфліктах війни та геноциду він — близький спостерігач, а не учасник подій.
Завдання 3.
Подивись фрагмент (03:28–12:40) запису дискусії з Книжкового Арсеналу, під час якої спікери та спікерки міркували про неперекладності, що виникають між мовами. Польський есеїст Кшиштоф Чижевський розповідає про унікальність слова «перемога», порівняно з його умовними відповідниками в інших мовах.
https://www.youtube.com/watch?v=63JQPBKq3Es
- З відповіді Кшиштофа, чим слово «перемога» таке унікальне?
- Враховуючи контексти, які ти вже дізнався/дізналася про війни на Балканах та їхні наслідки, чому не можна говорити про чиюсь «перемогу» у її класичному сенсі? Чим вирізняється наша ситуація?
- У контексті розмови поміркуй, чому у часи кризи нам важче досягти повного порозуміння із іноземцями, ніж зі співгромадянами?
Завдання 4.
Прочитай фрагмент роману та поміркуй про
На Романії нас наздоганяє темрява. Нас зупиняють. Запитують у батька, чи знає він, чому.
Батько опускає вікно, в нього вривається прохолодне повітря, і батько запитує: «Через мій номерний знак!».
«Через те, що ви перевищили швидкість на двадцять кілометрів — вісімдесят кілометрів на годину замість дозволених шістдесяти. Посвідчення водія й документи на транспортний засіб, будь ласка».
Це брехня — про двадцять кілометрів на годину. І «будь ласка» — теж брехня. Батько подає йому документи. «У мене, мабуть, зламався спідометр. Ви в цьому впевнені?»
Поліціянт каже: «В чому можна бути впевненим у наш час?».
Батько озивається: «Ви це якось зафіксували?».
Поліціянт відповідає: «Мені холодно».
Батько запитує: «Коли ви закінчуєте роботу?»
Поліціянт дивиться на годинник: «Скоро, а тоді вечеря».
Мама гукає ззаду: «У нас є бутерброд із сиром».
Поліціянт просовує голову глибше у вікно, ніби хоче перевірити, чи це правда, про бутерброд. Він добре поголений і трохи балакучий, від нього пахне алкоголем, але не неприємно. Мама простягає йому бутерброд. Поліціянт вагається, можливо, роздумуючи, чи має апетит до сиру. А може, він думає про щось інше. Про те, чим займається його сімʼя (обручка щільно сидить на його пальці). Можливо, як і я, він був здивований словом «бутерброд» у темних карстових горах і досі перетравлює його. Чи доречне воно? Чи — як пропозиція розділити між собою харч — просто красиве?
«Звідки ви? Я чую, ви не хорвати», — звертається він до бутерброда. Тепер будь-яка відповідь може бути неправильною.
«З Вишеграда», — наважується батько.
«З Вишеграда? Ви що, знущаєтесь? Що ж ви одразу не сказали? — Поліціянт смішно супить брови. — Я теж! Мітровіч! — кричить він, ніби тепер йому все зрозуміло. — Я ледь не записав вас, приятелю». Він хапає бутерброд, недбало перехиляється у дверцятах, охочий поговорити: «З якої гілки нашого сімейного дерева?» — вигукує він у ніч на легендарній Романії.
- Завершення війни припинило збройні сутички між етносами у Боснії і Герцоговині, але чи означає це примирення?
- Поміркуй, як поводяться батьки Саші у цій сцені? Чи відчувають вони себе загроженими?
- Яка роль Саші у цьому фрагменті?
Дружня порада вчителю
Мета цього читання — підтвердити, що Саша спостерігач цього конфлікту, тоді як його батьки — прямі учасники.
Друга дистанція, яка дозволяє Саші Станішичу обирати саме такий, доволі спокійний, виважений та. часом, іронічний, тон оповіді — це час. Мирний договір між Боснією і Герцоговиною та Сербією був підписаний 14 грудня 1995 року. Роман вийшов друком у 2018 році. У письменника було понад 20 років на те, щоб емоції вляглися і оповідь набула саме таких відтінків. Проте, емоції батьків, здається, не холонуть. І це закономірно, адже хоч трибунал Ради Безпеки ООН для винних у злочинах проти людства і відбувся, він не призвів до формування колективного відчуття провини тих, хто чинив або ж підтримував вбивства за етнічною ознакою.
Третя дистанція — мовна. Німецька мова — друга для Саші Станішича, він почав її вивчати вже у підлітковому віці. І хоча він закінчив німецький університет та і «Походження» — не перший його роман, але писати історію своєї «югославської» родини не рідною мовою — це робота із неперекладностями. Іншими словами, триваліша робота, яка потребує більше пояснень, більше роздумів та добирань слів, і, зрештою, меншого впливу емоцій.
Завдання 5.
Подивись ще один фрагмент (18:12–25:34) запису дискусії з Книжкового Арсеналу, у якому перекладачка Роксоляна Свято міркує про складності перекладу, визначені різницею культур.
https://www.youtube.com/watch?v=63JQPBKq3Es
- У чому була причина неперекладностей, про які згадувала Роксоляна Свято?
- На твою думку, як існують такі відмінності у формуванні значень слів, то чи існують подібні неперекладності у досвідах, скажімо, українців та німців? Чим вони викликані?
- Поміркуй, якими мають бути умови, щоб говорити про такі трагічні події, як ті, що відбувалися у «Походженні», доволі спокійно?
- Чи сприяло такому тону те, що Саша Станішич писав для іноземних читачі та читачок, які не мали подібного досвіду?
- Подивись повністю дискусію з Книжкового Арсеналу і подумай про переклад, як не лише про роботу із текстом, а про роботу з історичним та культурним контекстами і людськими досвідами.
https://www.youtube.com/watch?v=63JQPBKq3Es
Повернися до роману «Походження» і обери декілька сцен, діалогів або конфліктів, які лишилися, на твою думку, нерозвʼязаними. Поміркуй, яким могло би бути їхнє продовження.
- Станішич Саша «Походження». Київ. Комора. 2025. 368 с.:
https://www.yakaboo.ua/ua/pohodzhennja.html?srsltid=AfmBOoofT2rOkLGqBiAppaQkObDFncTC_vt319zr83PyVhurv6KbHaIP - Мем про холод:
https://fun.lux.fm/prikolni-memi-pro-snizhnu-zimu-2021-v-yakih-ti-vpiznayesh-sebe_n104505
Урок 30. Роман, написаний на відстані
- Досвідна дистанція
- Часова дистанція
- Мовна дистанція
- Фрагменти з роману «Походження» Саші Станішича
«Охолонь, а тоді поговоримо», «Подумай про це на холодну голову», «Не роби нічого зопалу». У нас є чимало сталих виразів, які натякають, що перед тим, як у чомусь розбиратися, треба дати собі час та відкинути емоції (чи бодай спробувати це зробити). Але чи завжди це можливо? І чи потрібно цих емоцій позбуватися?
Завдання 1.
«Походження» Саші Станішича охоплює не тільки тему, заявлену в назві, але й чимало інших проблем та конфліктів, що виринають протягом історії. Поміркуй, які з них ще варто назвати і запиши у діаграму.
- Яким чином кожна з записаних тем повʼязана з конфліктом походження головного героя?
- Які з них напряму стосувалися Саші, а які — його оточення?
- Як це вплинуло на те, яким чином Саша Станішич описував той чи той конфлікт?
Завдання 2.
Прочитай фрагмент роману та поміркуй, чому Саша Станішич обрав саме так написати цю сцену?
«Не зрозумійте неправильно, — каже Сретое. — Я тут не тому, що мушу. Я тут, бо без мене все, що нам належить, прийде в занепад. А якщо вже так, то краще і я заразом, от чесно». Він знову змочує долоні шнапсом і вбирає його запах.
Вода не закипає. Мама стискає кулаки. Вона розлючена, що їй доводиться чекати на цю воду в цьому світі. Вона стоїть біля старовинної плити вже десять хвилин. Вона злиться, але також, безумовно, хвилюється, що кава не завариться. І сердиться на нас за те, що ми змушуємо її гніватися і хвилюватися. І небезпідставно.
Сретоє кусає свій хліб. Позаду нього на стіні висить величезний старовинний телефон.
«Він працює?» — запитую я.
Сретоє піднімає слухавку, прислухається, знову кладе її і каже: «Ні».
Мама відчиняє дверцята духовки і знову зачиняє їх. Виливає трохи води. Над плитою гойдається лампадка з ароматичними пахощами. Верхня кришка холодильника хилитається, висить під кутом, на ній лежить пачка солі, ось-ось зісковзне. На дверцятах — магніт із головою Іринея І, архієпископа Печського, з бородою, кумедним капелюхом і все таке. Сретое наливає нам іще по одній чарці. Я тільки зараз усвідомлюю, що в пляшці шнапсу лежить деревʼяний хрест.
«Священник, — каже Сретое, — щороку благословляв мою самогонку. Одного разу він не приїхав, і смак ніяк не змінився, тож я відмовився від його послуг».
Мама походжає туди-сюди перед плитою.
«Я вчився на художника в Чайніче, — розповідає Сретоє. — У сімдесятих Чайніче було оздоровчим ку-рортом. Готель „Орієнт”. Без краватки туди не пускали. Сьогодні Чайніче — це діра. Війна його добила. Раніше там було сорок девʼять відсотків мусульман, сьогодні було б сто відсотків, якби не Корняча і його війська, це я вам чесно скажу. Але було б краще, якби війни ніколи не було. Я був солдатом, я цього не приховую. У приватному житті я ніколи не розділяв людей за релігією, ніколи! Я той, хто я є», — каже Сретоє, а мама копає піч ногою. Ми з батьком підводимо очі, Сретоє відкушує хліб і продовжує.
«Заощадження розанули, коли почалося це лайно, — каже він. — Злочинці, чесне слово. На кожну хорошу людину в цій країні припадає по три злочинці.
Мені ніколи не доводилося голодувати чи бути голим.
Але сьогодні це є, сьогодні є, — каже Сретое, змочуючи долоні шнапсом. — Я вам гарантую, ще прийде час», — каже він, а мама виходить.
Десь за тридцять секунд вона повертається. У неї в руках палиця, завдовжки з руку і досить товста. Вона стоїть перед кавником із палицею і тримає її обома руками, як бейсбольну биту.
На дверях на верхній поверх — ікона: святий Георгій у золотій рамі. Дракон налітає на коня збоку. Кінь сахається. Очі святого широко розплющені, спис спрямований убік. Мати витирає рота рукавом.
«Тобі я найбільше повірю, — каже мені Сретоє, — якщо ти розповіси мені ось про що: ваша машина. Якщо купити її там, де ти живеш, і привезти сюди, плюс митниця і так далі, а машині, скажімо, три роки?»
Я знаю більше про життя бобрів, ніж про вживані автомобілі. Дивлюся на батька, але він дивиться на маму і не слухає, тому я бурмочу кілька випадкових цифр. Сретоє все киває, тепер говорить про свій трактор, я не можу встежити за його викладом, ось-ось буде бабах — Мама відкладає палицю. Вона роззирається. Її щоки пашіють. Вона відкручує кришку кавника і висипає каву в окріп.
- Чи відчув/відчула ти дискомфорт від читання цього фрагменту? На твою думку, чому?
- Поміркуй, хто головна дійова особа цієї сцени? А хто оповідач?
- Як це впливає на те, в який спосіб письменник «складає» цю сцену з реплік та дій персонажів?
- Чому мамі Саші так дискомфортно у цій сцені? Як діє батько Саші у цій сцені? Як сам Саша?
Роман «Походження» — це текст написаний на дистанції, чи то пак одразу кількох дистанціях. Перша — досвідна. Саша Станішич був дуже близько до війни та геноциду босняків, проте йому пощастило уникнути як переслідувань, так і власне бойових дій (бо їм вдалося мігрувати до Німеччини). Тому ці досвіди, на відміну від досвідів асиміляції в чужій культурі, йому добрі знайомі, але все ж йому не належать.
Герой роману Саша стає провідником та спостерігачем як сліпої ненависті до Інших, що розбурхувалася у Боснії і Герцоговині, так і люті переслідуваних та тих, хто пережив війну безпосередньо на вулицях своїх міст. Він дозволяє сильні емоції іншим, проте сам обирає говорити доволі спокійним тоном, бо може досвідно собі це дозволити. У конфліктах війни та геноциду він — близький спостерігач, а не учасник подій.
Завдання 3.
Подивись фрагмент (03:28–12:40) запису дискусії з Книжкового Арсеналу, під час якої спікери та спікерки міркували про неперекладності, що виникають між мовами. Польський есеїст Кшиштоф Чижевський розповідає про унікальність слова «перемога», порівняно з його умовними відповідниками в інших мовах.
https://www.youtube.com/watch?v=63JQPBKq3Es
- З відповіді Кшиштофа, чим слово «перемога» таке унікальне?
- Враховуючи контексти, які ти вже дізнався/дізналася про війни на Балканах та їхні наслідки, чому не можна говорити про чиюсь «перемогу» у її класичному сенсі? Чим вирізняється наша ситуація?
- У контексті розмови поміркуй, чому у часи кризи нам важче досягти повного порозуміння із іноземцями, ніж зі співгромадянами?
Завдання 4.
Прочитай фрагмент роману та поміркуй про
На Романії нас наздоганяє темрява. Нас зупиняють. Запитують у батька, чи знає він, чому.
Батько опускає вікно, в нього вривається прохолодне повітря, і батько запитує: «Через мій номерний знак!».
«Через те, що ви перевищили швидкість на двадцять кілометрів — вісімдесят кілометрів на годину замість дозволених шістдесяти. Посвідчення водія й документи на транспортний засіб, будь ласка».
Це брехня — про двадцять кілометрів на годину. І «будь ласка» — теж брехня. Батько подає йому документи. «У мене, мабуть, зламався спідометр. Ви в цьому впевнені?»
Поліціянт каже: «В чому можна бути впевненим у наш час?».
Батько озивається: «Ви це якось зафіксували?».
Поліціянт відповідає: «Мені холодно».
Батько запитує: «Коли ви закінчуєте роботу?»
Поліціянт дивиться на годинник: «Скоро, а тоді вечеря».
Мама гукає ззаду: «У нас є бутерброд із сиром».
Поліціянт просовує голову глибше у вікно, ніби хоче перевірити, чи це правда, про бутерброд. Він добре поголений і трохи балакучий, від нього пахне алкоголем, але не неприємно. Мама простягає йому бутерброд. Поліціянт вагається, можливо, роздумуючи, чи має апетит до сиру. А може, він думає про щось інше. Про те, чим займається його сімʼя (обручка щільно сидить на його пальці). Можливо, як і я, він був здивований словом «бутерброд» у темних карстових горах і досі перетравлює його. Чи доречне воно? Чи — як пропозиція розділити між собою харч — просто красиве?
«Звідки ви? Я чую, ви не хорвати», — звертається він до бутерброда. Тепер будь-яка відповідь може бути неправильною.
«З Вишеграда», — наважується батько.
«З Вишеграда? Ви що, знущаєтесь? Що ж ви одразу не сказали? — Поліціянт смішно супить брови. — Я теж! Мітровіч! — кричить він, ніби тепер йому все зрозуміло. — Я ледь не записав вас, приятелю». Він хапає бутерброд, недбало перехиляється у дверцятах, охочий поговорити: «З якої гілки нашого сімейного дерева?» — вигукує він у ніч на легендарній Романії.
- Завершення війни припинило збройні сутички між етносами у Боснії і Герцоговині, але чи означає це примирення?
- Поміркуй, як поводяться батьки Саші у цій сцені? Чи відчувають вони себе загроженими?
- Яка роль Саші у цьому фрагменті?
Друга дистанція, яка дозволяє Саші Станішичу обирати саме такий, доволі спокійний, виважений та. часом, іронічний, тон оповіді — це час. Мирний договір між Боснією і Герцоговиною та Сербією був підписаний 14 грудня 1995 року. Роман вийшов друком у 2018 році. У письменника було понад 20 років на те, щоб емоції вляглися і оповідь набула саме таких відтінків. Проте, емоції батьків, здається, не холонуть. І це закономірно, адже хоч трибунал Ради Безпеки ООН для винних у злочинах проти людства і відбувся, він не призвів до формування колективного відчуття провини тих, хто чинив або ж підтримував вбивства за етнічною ознакою.
Третя дистанція — мовна. Німецька мова — друга для Саші Станішича, він почав її вивчати вже у підлітковому віці. І хоча він закінчив німецький університет та і «Походження» — не перший його роман, але писати історію своєї «югославської» родини не рідною мовою — це робота із неперекладностями. Іншими словами, триваліша робота, яка потребує більше пояснень, більше роздумів та добирань слів, і, зрештою, меншого впливу емоцій.
Завдання 5.
Подивись ще один фрагмент (18:12–25:34) запису дискусії з Книжкового Арсеналу, у якому перекладачка Роксоляна Свято міркує про складності перекладу, визначені різницею культур.
https://www.youtube.com/watch?v=63JQPBKq3Es
- У чому була причина неперекладностей, про які згадувала Роксоляна Свято?
- На твою думку, як існують такі відмінності у формуванні значень слів, то чи існують подібні неперекладності у досвідах, скажімо, українців та німців? Чим вони викликані?
- Поміркуй, якими мають бути умови, щоб говорити про такі трагічні події, як ті, що відбувалися у «Походженні», доволі спокійно?
- Чи сприяло такому тону те, що Саша Станішич писав для іноземних читачі та читачок, які не мали подібного досвіду?
- Подивись повністю дискусію з Книжкового Арсеналу і подумай про переклад, як не лише про роботу із текстом, а про роботу з історичним та культурним контекстами і людськими досвідами.
https://www.youtube.com/watch?v=63JQPBKq3Es
Повернися до роману «Походження» і обери декілька сцен, діалогів або конфліктів, які лишилися, на твою думку, нерозвʼязаними. Поміркуй, яким могло би бути їхнє продовження.
- Станішич Саша «Походження». Київ. Комора. 2025. 368 с.:
https://www.yakaboo.ua/ua/pohodzhennja.html?srsltid=AfmBOoofT2rOkLGqBiAppaQkObDFncTC_vt319zr83PyVhurv6KbHaIP - Мем про холод:
https://fun.lux.fm/prikolni-memi-pro-snizhnu-zimu-2021-v-yakih-ti-vpiznayesh-sebe_n104505
Ділись та обговорюй важливе