Урок 7. Шістдесятники. Кохання як опора спротиву
Матеріал
Урок 7. Шістдесятники. Кохання як опора спротиву
- Шістдесятництво
- Клуб творчої молоді
Розглянь зображення. Пригадай, що ти знаєш про цей вітраж?

“Шевченко. Мати”, 1964
Завдання 1.

Розглянь афішу та трейлер до фільму про Івана Дзюбу.
Фільм “Іван і Марта” режисера Сергія Буковського, 2023 рік. Жанр: фільм-портрет, драма.
Що ти бачиш першим, ще до того, як читаєш назву фільму?
Яке відчуття викликає силует/форма зображення?
Як зображені постаті Івана і Марти: окремо чи як одне ціле?
Про що може свідчити таке візуальне рішення?
Про що, на твою думку, цей фільм — більше про любов чи про вибір?
Завдання 2.
Розглянь світлини. Прочитай та послухай фрагменти матеріалів про Івана Світличного. Дай відповіді на питання.

На фото ліворуч — Світличні у Києві, 1960 рік, праворуч — шлюбна світлина Світличних, 1956 рік. Фото із Музею шістдесятництва
Про “Ластів’яче гніздо” шістдесятників
1960 року зірки сходяться особливо вдало: починає діяти Клуб творчої молоді й Світличний з коханою отримує однокімнатну квартиру на Чоколівці. Гостинність подружжя вабила шістдесятників: тут їх завжди чекав не лише новий запис віршів Драча чи Костенко, а й ремонт взуття, стрижка чи просто прихисток. На полицях Івана була ексклюзивна література, унікальність якої межувала з антирадянщиною: 5 номерів журналу «Табор», заснованого Симоном Петлюрою в Польщі, видання 1923 р. «Кобзарі і кобза» Василя Ємеця, а також «Скоропадщина» Святослава Доленги.
Світличний знайшов гроші ще й на магнітофон «Весна»: 5-кілограмовий апарат він завжди брав на цікаві зустрічі й запрошував достатньо відважних записати свої вірші. Зараз ці касети з голосами Симоненка, Вінграновського, Жиленко, Голобородько, Костенко, Мамайсура й інших є основою аудіоархіву Музею шістдесятництва.
Квартира Івана була ще й центром самвидаву: обережно визначаючи «своїх», Світличний своїми текстами схиляв до українських ідей тих, хто сумнівався. Дисидентка Світлана Кириченко пригадує своє обурення, коли поет приніс вірш Симоненка «Хай мовчать Америки й Росії…»: «Як це росію й Америку в один ряд ставити!». На це Іван твердо відповів: “Можна. І навіть треба. Маємо усвідомити: в українців одна батьківщина — Україна, а Батьківщина — самодостатня. Усі інші країни — то лише ближчі або дальші сусіди, кращі чи гірші, друзі або й недруги, але всі вони — і н ш і, і Росія — в їхньому ряді. Я радий за Василя, що так чітко висловив цю думку. До неї багатьом ще доростати треба”.
Джерело: Читомо. Яна Кубишкіна. Носій небезпечного знання і опора шістдесятників – Іван Світличний.
- Чому квартира Івана Світличного стала важливішою за офіційні культурні інституції того часу? Які функції вона виконувала для шістдесятників?
- Які деталі тексту показують атмосферу взаємної підтримки й довіри серед шістдесятників?
- Чому наявність “антирадянської” літератури та магнітофона була формою культурного спротиву?
- Яку роль у цьому тексті відіграє особистий вибір людини? Чи можна сказати, що для Світличного культура була формою відповідальності, а не лише творчості?
Послухай подкаст з 9:00-13:00 хв Громадського радіо “Персона” про історію Івана Світличного.
Над чим працював Іван на засланні? (Над словником)
Як йому вдалося записувати слова? (На клаптиках газети)
Сформулюй одним реченням, ким був Іван Світличний для свого покоління.
Джерело: Громадське радіо. Подкаст “Персона”. Іван Світличний.
Дружня порада вчителю
У подкасті — ми маємо почути інше вимірювання постаті Світличного. Під час прослуховування подкасту зверни увагу не лише на факти, а на те, яку роль відігравав Іван Світличний серед інших шістдесятників. Світличний — це інтелектуальний і моральний орієнтир, людина довіри, “вузол”, у якому сходилися шістдесятники.
Завдання 3.
Прочитай лист Василя Стуса до сина Дмитра Стуса. Виконай завдання.
Дорогий Дмитре,
ну, от, Тобі вже сімнадцять років. Я й не зогледівся, коли це сталося. Для мене Ти — мов янгол, що спустився з хмарки. Для мами, звичайно, ні: для неї Ти вічний. Не знаю, чи поздоровляти Тебе з цим ювілеєм юності. Зрештою, всяке поздоровлення з днем народження — для мене зрозуміле не зовсім. Які наші заслуги — в тому, що виповнилося 20 чи 40 літ? Такий уже етикет. Може, це — од людського бажання побільшити сферу свят: аби було видніше, світліше, мов од штучних лампіонів.
Що ж Тобі побажати? І чи маю я право на те, щоб Тобі бажати? Це одне з найдразливіших питань у моїх усе-далеких стосунках із Тобою. І все ж побажаю: живи по-своєму, нікого не беручи за абсолютні взірці. Бо всі взірці (принаймні, більшість із них) — свідчення життьових поразок. Твій життьовий шлях — чергова з них. Коли я був у Твоєму віці, то вважав, що я всесильний, усемогутній, як бог. Приємно, що було таке відчуття. Навіть згадувати — приємно. Хоч згадую — із усмішкою. Зі скептичною. Я далеко не всесильний, як бачиш.
Бери од кожної пори свого життя те, що вона тобі пропонує. Вимагати од часу — і немудро, і негідно, може. Але — і не пливи за течією. Будь собою — тобто, виробивши тверді орієнтири, що таке добро і що зло, виростай у їхньому магнітному полі, аби по ньому все в тобі скристалізувалося (так Вернадський писав, згадуючи геологічні структури). Ідеал є один — добра і справедливості, чесності і любові. Іншого, мабуть, нема. Ще додам — ідеал краси.
Зле жити без ідеалів, але не менше зле — з ідеалами. Втім, уточнити смисл слова “жити“ я б не наважився: у мої 46 років воно таке ж таємниче, як і в Твої. Роки пішли тільки на те, щоб сказати: і не це, і не це, і не це. Не знаю, чи Ти повторював ці слова, чи, може, тільки допоминаєшся: життя — це праця, любов, футбол, боротьба, щастя, мандри, навчання і т. д. Стверджуєш, щоб завтра засумніватися: воно — не тільки праця, любов, футбол і т. д. Людина існує не пізнанням (хоч — і пізнанням), не працею (хоч — і працею), не любов’ю (хоч — і нею). Людина живе, щоб жити. Дуже неокреслено, але окресленіше не сказав ще ніхто. Намагайся зрозуміти інших людей, бачити в їхніх життях їхню правду, яку треба приймати, а не оспорювати. Отож, суди про людей не зі своєї позиції тільки, а й з їхньої. Ще краще — з кількох позицій.
Щедре серце — дається любов’ю. Великою любов’ю, більшою за тебе. У Твої літа найголовніше, може, вчитися любити. Вміти любити — то велике вміння. Не знаю, чи є в Тебе дівчина. Коли є (чи — коли буде) — намагайся, щоб вона була вища за Тебе. Тобто, щоб Ти дотягався до неї, а не опускався. Коли ж вона надто земна, то вигадай її — небесною, і вона стане небесніти. Але краще, щоб у неї було і землі, і неба. Дівчина має надати Тобі змогу — кращати, а не гіршати.
Любов — то, може, єдина справжня квітка, подарована людині богом. Тільки в любові людина розумна. І навіть: що більше, дужче любиш — то розумнішаєш.
Далі. Хочу, щоб Тобі було приємно — і з людьми, і на самоті, і з однолітками, і зі старими людьми. Хочу, щоб Ти зростав — діаметром своєї душі. Намагайся бачити добре не тільки там, де блищить (спелеологія, Прип’ять, мандри, спорт), а й там, де ніякого блиску (копання землі чи прибирання квартири, заняття наукою і т. ін.). Музику вподобати легше, аніж крутити гайки. Але і те і те — людські заняття. Будь добрий до людей і намагайся віддавати їм більше, ніж брати (ще краще: не бачити різниці між віддаванням і бранням, але це надто складно — на твої літа). Не будь злопам’ятний і мстивий, хоч і не дозволяй плювати в свою кашу.
Стеж за своїм тілом. Для цього слід займатися делікатним спортом (найкраще — спортивна гімнастика). Вчися зграбно ходити, вчись танцювати. Ходи з мамою в концерти — привчайся до музики — не тільки естрадної, а й класичної, народної.
Не намагайся читати багато: намагайся старанно всотати в себе прочитане. Для цього: не читай дурниць, а — класику. Вчись розуміти поезію, малярство, архітектуру, красу будь-якої роботи і ремесла (вправний шофер, велосипедист, землекоп). Учись гарно їсти, пити, дихати, дивитися, слухати, мріяти, копати, лежати.
А поки що — завдання (Тобі і мамі): перепишіть мені обидва реквієми Рільке в перекладі Пастернака; всі мої сонети до Орфея (їх біля 60), нехай мама докінчить “Пісню блукача“ — німецькою мовою.
Ось і вже. Не розписуюсь надто, бо й цей лист не знаю, чи пустять. Коли листів од мене нема — не хвилюйтеся. І не виніть мене, що не пишу. Самі ж пишіть частіше — коли б Ви знали, як мені потрібні Ваші листи!
Уклін рідним, друзям.
Цілую маму-Валю,
Тебе, синку, обіймаю.
На все краще!
Сердечне — Василь
3.10.83 р.
Випиши:
- 1 фразу, де відчувається батьківська ніжність;
- 1 фразу, де звучить вимога до себе і сина;
- 1 фразу, де присутній страх або біль.
| __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Дай відповідь:
Чи намагається Василь Стус “захистити” сина від правди? Чи, навпаки, вчить його жити чесно — будь-якою ціною?
Завдання 4.
Прочитай фрагмент із праці Євгена Сверстюка “Собор у риштованні”. Дай відповіді на питання.
Куди ж іде життя? Чи ми ведемо життя, чи життя веде нас, кинувши нам для забави дешеві замінники Слова – телевізор, футбол, алькоголь? Чи людина ще щось значить у цьому потоці життя? Чи вже вона тільки пасажир сліпого корабля, що несеться назустріч ночі? Якщо вона нічого не значить, то що ж тоді може значити корабель? І все ж таки — чи значить, чи важить вона хоча б стільки, щоб зусиллям власного розуму і волі зупинитись перед прірвою?
Щоб залишитись людиною, вона мусить важити хоча б стільки… Але для цього їй потрібні найвищі зусилля розуму й духа. Вона мусить відродитись — щоб зрозуміти, що на ній, особисто на ній все лежить — і спадщина предків, і доля землі – вітчизни людей.
Нині, як ще ніколи в історії, кожен має бути людиною в людстві, щоб кожним нервом відчувати його болі й тривоги. Нині особливо кожен мусить почувати себе органічною часткою великого собору людської цивілізації, всім своїм еством бути пружним каменем у цьому соборі, щоб самовіддано тримати на собі його споруду. Бо хай вона де в чім недосконала, недобудована і вже зістарена, але вона — единий храм людського духа, і нам її добудовувати, а не будувати на новому місці.
Нині кожен, хто це усвідомив, розуміє, що йдеться не про поетизацію вселюдського Собору, а передусім про цілком конкретні втілення його в собі, про вироблення власної індивідуальности як частки власного народу, як надійної опори для культури та духовного життя. І перед кожним — різка альтернатива – бути або сином свого народу, або його лукавим наймитом мародером.
- Яку головну тривогу формулює автор у перших абзацах? Чи йдеться тут про кризу людини, культури, свободи — чи про все разом? Поясни, спираючись на образи тексту.
- Образ “пасажира сліпого корабля” — що він означає?
Кого або що може символізувати цей корабель? А ким у такій метафорі є людина? - Що, за Сверстюком, означає “залишитись людиною”?
Які риси, зусилля або вибори для цього потрібні? Чому автор наголошує на розумі й духові? - Поясни метафору “собору людської цивілізації”.
- Остання альтернатива тексту: “син свого народу” чи “лукавий наймит-мародер”. Як ти розумієш ці образи? Чи є ця альтернатива актуальною сьогодні — і в чому саме?
Завдання 5.
Творче завдання. Обери одну постать з періоду шістдесятництва (Іван Дзюба, Василь Стус, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Алла Горська) та напиши листа цій людині — з позиції сучасності. У листі спробуй: поставити запитання, які тебе справді хвилюють; відрефлексувати їхній вибір, слова або вчинки; показати, чому ця постать важлива саме тепер.
| ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Поміркуй, що об’єднує усіх постатей, згаданих в уроці? Що між ними спільного, окрім слова “шістдесятники”?
- Лінія часу. Випиши найважливіші етапи шістдесятництва.
Шістдесятництво – це певний соціально-психологічний тип свідомості, властивий певній частині суспільства, особливо інтелігенції. Це генерація молодих митців, які дебютували на початку 60-х, презентували альтернативний тип митця – носія етики та естетики.
В осерді були такі митці:
- поети (Д. Павличко, Л. Костенко, В. Симоненко, І. Драч, М. Вінграновський, В. Стус, І. Калинець)
- прозаїки (Г. Тютюнник, Є. Гуцало, В. Дрозд, В. Шевчук)
- перекладачі (М. Лукаш, Г. Кочур)
- літературознавці (Є. Сверстюк, І. Світличний, М. Коцюбинська)
- маляри (А. Горська, Г. Якутович)
- кіномитці та театральні діячі (С. Параджанов, Ю. Іллєнко, І. Миколайчук)
- публіцисти (В. Чорновіл, Ю. Литвин, брати Горині)
4 вересня 1965 р. під час прем’єри фільму Сергія Параджанова “Тіні забутих предків” Іван Дзюба виступив проти арештів. Підтримали Стус, Чорновіл.
Друга хвиля арештів у 1972 році, третя – 1980 р.У 1960 році в Києві був заснований Клуб творчої молоді. Президентом клубу був обраний молодий режисер Лесь Танюк. Із самого початку діяльність клубу виходила за межі дозволеного. У “Другому українському театрі” проходили вистави напівзаборонених М. Куліша і Б. Брехта. Восени 1962 року при клубі була створена комісія для перевірки чуток про масові поховання жертв репресій у Биківні.
| ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
- Послухай пісню гурту “Один в каное” “Ікони” присвячену шістдесятникам. З якими рисами шістдесятників перегукується ця пісня? Чи можна провести паралель між героями пісні та поетами, яких ви вже вивчали? Кого саме і чому?
Джерело: Пісня “Ікони” гурту “Один в каное”. - Прочитай матеріал The Ukrainians про Івана Світличного — статтю “Голубʼятня Івана та Льолі” Христини Коціри та Валентина Кузана. Що ти візьмеш для себе? Які життєві цінності висвітлені у статті?
Джерело: Стаття The Ukrainians про Світличних
- Трейлер до фільму Іван і Марта. Планета кіно
- Пісня “Ікони” гурту Один в каное
- Стаття The Ukrainians про Світличних
- Читомо. Яна Кубишкіна. Носій небезпечного знання і опора шістдесятників – Іван Світличний.
- Громадське радіо. Подкаст “Персона”. Іван Світличний.
- Євген Сверстюк. Собор у риштованні / Сверстюк Євген, передмова Марка Антоновича. Перша українська друкарня у Франції. – 1970.
Урок 7. Шістдесятники. Кохання як опора спротиву
- Шістдесятництво
- Клуб творчої молоді
Розглянь зображення. Пригадай, що ти знаєш про цей вітраж?

“Шевченко. Мати”, 1964
Завдання 1.

Розглянь афішу та трейлер до фільму про Івана Дзюбу.
Фільм “Іван і Марта” режисера Сергія Буковського, 2023 рік. Жанр: фільм-портрет, драма.
Що ти бачиш першим, ще до того, як читаєш назву фільму?
Яке відчуття викликає силует/форма зображення?
Як зображені постаті Івана і Марти: окремо чи як одне ціле?
Про що може свідчити таке візуальне рішення?
Про що, на твою думку, цей фільм — більше про любов чи про вибір?
Завдання 2.
Розглянь світлини. Прочитай та послухай фрагменти матеріалів про Івана Світличного. Дай відповіді на питання.

На фото ліворуч — Світличні у Києві, 1960 рік, праворуч — шлюбна світлина Світличних, 1956 рік. Фото із Музею шістдесятництва
Про “Ластів’яче гніздо” шістдесятників
1960 року зірки сходяться особливо вдало: починає діяти Клуб творчої молоді й Світличний з коханою отримує однокімнатну квартиру на Чоколівці. Гостинність подружжя вабила шістдесятників: тут їх завжди чекав не лише новий запис віршів Драча чи Костенко, а й ремонт взуття, стрижка чи просто прихисток. На полицях Івана була ексклюзивна література, унікальність якої межувала з антирадянщиною: 5 номерів журналу «Табор», заснованого Симоном Петлюрою в Польщі, видання 1923 р. «Кобзарі і кобза» Василя Ємеця, а також «Скоропадщина» Святослава Доленги.
Світличний знайшов гроші ще й на магнітофон «Весна»: 5-кілограмовий апарат він завжди брав на цікаві зустрічі й запрошував достатньо відважних записати свої вірші. Зараз ці касети з голосами Симоненка, Вінграновського, Жиленко, Голобородько, Костенко, Мамайсура й інших є основою аудіоархіву Музею шістдесятництва.
Квартира Івана була ще й центром самвидаву: обережно визначаючи «своїх», Світличний своїми текстами схиляв до українських ідей тих, хто сумнівався. Дисидентка Світлана Кириченко пригадує своє обурення, коли поет приніс вірш Симоненка «Хай мовчать Америки й Росії…»: «Як це росію й Америку в один ряд ставити!». На це Іван твердо відповів: “Можна. І навіть треба. Маємо усвідомити: в українців одна батьківщина — Україна, а Батьківщина — самодостатня. Усі інші країни — то лише ближчі або дальші сусіди, кращі чи гірші, друзі або й недруги, але всі вони — і н ш і, і Росія — в їхньому ряді. Я радий за Василя, що так чітко висловив цю думку. До неї багатьом ще доростати треба”.
Джерело: Читомо. Яна Кубишкіна. Носій небезпечного знання і опора шістдесятників – Іван Світличний.
- Чому квартира Івана Світличного стала важливішою за офіційні культурні інституції того часу? Які функції вона виконувала для шістдесятників?
- Які деталі тексту показують атмосферу взаємної підтримки й довіри серед шістдесятників?
- Чому наявність “антирадянської” літератури та магнітофона була формою культурного спротиву?
- Яку роль у цьому тексті відіграє особистий вибір людини? Чи можна сказати, що для Світличного культура була формою відповідальності, а не лише творчості?
Послухай подкаст з 9:00-13:00 хв Громадського радіо “Персона” про історію Івана Світличного.
Над чим працював Іван на засланні?
Як йому вдалося записувати слова?
Сформулюй одним реченням, ким був Іван Світличний для свого покоління.
Джерело: Громадське радіо. Подкаст “Персона”. Іван Світличний.
Завдання 3.
Прочитай лист Василя Стуса до сина Дмитра Стуса. Виконай завдання.
Дорогий Дмитре,
ну, от, Тобі вже сімнадцять років. Я й не зогледівся, коли це сталося. Для мене Ти — мов янгол, що спустився з хмарки. Для мами, звичайно, ні: для неї Ти вічний. Не знаю, чи поздоровляти Тебе з цим ювілеєм юності. Зрештою, всяке поздоровлення з днем народження — для мене зрозуміле не зовсім. Які наші заслуги — в тому, що виповнилося 20 чи 40 літ? Такий уже етикет. Може, це — од людського бажання побільшити сферу свят: аби було видніше, світліше, мов од штучних лампіонів.
Що ж Тобі побажати? І чи маю я право на те, щоб Тобі бажати? Це одне з найдразливіших питань у моїх усе-далеких стосунках із Тобою. І все ж побажаю: живи по-своєму, нікого не беручи за абсолютні взірці. Бо всі взірці (принаймні, більшість із них) — свідчення життьових поразок. Твій життьовий шлях — чергова з них. Коли я був у Твоєму віці, то вважав, що я всесильний, усемогутній, як бог. Приємно, що було таке відчуття. Навіть згадувати — приємно. Хоч згадую — із усмішкою. Зі скептичною. Я далеко не всесильний, як бачиш.
Бери од кожної пори свого життя те, що вона тобі пропонує. Вимагати од часу — і немудро, і негідно, може. Але — і не пливи за течією. Будь собою — тобто, виробивши тверді орієнтири, що таке добро і що зло, виростай у їхньому магнітному полі, аби по ньому все в тобі скристалізувалося (так Вернадський писав, згадуючи геологічні структури). Ідеал є один — добра і справедливості, чесності і любові. Іншого, мабуть, нема. Ще додам — ідеал краси.
Зле жити без ідеалів, але не менше зле — з ідеалами. Втім, уточнити смисл слова “жити“ я б не наважився: у мої 46 років воно таке ж таємниче, як і в Твої. Роки пішли тільки на те, щоб сказати: і не це, і не це, і не це. Не знаю, чи Ти повторював ці слова, чи, може, тільки допоминаєшся: життя — це праця, любов, футбол, боротьба, щастя, мандри, навчання і т. д. Стверджуєш, щоб завтра засумніватися: воно — не тільки праця, любов, футбол і т. д. Людина існує не пізнанням (хоч — і пізнанням), не працею (хоч — і працею), не любов’ю (хоч — і нею). Людина живе, щоб жити. Дуже неокреслено, але окресленіше не сказав ще ніхто. Намагайся зрозуміти інших людей, бачити в їхніх життях їхню правду, яку треба приймати, а не оспорювати. Отож, суди про людей не зі своєї позиції тільки, а й з їхньої. Ще краще — з кількох позицій.
Щедре серце — дається любов’ю. Великою любов’ю, більшою за тебе. У Твої літа найголовніше, може, вчитися любити. Вміти любити — то велике вміння. Не знаю, чи є в Тебе дівчина. Коли є (чи — коли буде) — намагайся, щоб вона була вища за Тебе. Тобто, щоб Ти дотягався до неї, а не опускався. Коли ж вона надто земна, то вигадай її — небесною, і вона стане небесніти. Але краще, щоб у неї було і землі, і неба. Дівчина має надати Тобі змогу — кращати, а не гіршати.
Любов — то, може, єдина справжня квітка, подарована людині богом. Тільки в любові людина розумна. І навіть: що більше, дужче любиш — то розумнішаєш.
Далі. Хочу, щоб Тобі було приємно — і з людьми, і на самоті, і з однолітками, і зі старими людьми. Хочу, щоб Ти зростав — діаметром своєї душі. Намагайся бачити добре не тільки там, де блищить (спелеологія, Прип’ять, мандри, спорт), а й там, де ніякого блиску (копання землі чи прибирання квартири, заняття наукою і т. ін.). Музику вподобати легше, аніж крутити гайки. Але і те і те — людські заняття. Будь добрий до людей і намагайся віддавати їм більше, ніж брати (ще краще: не бачити різниці між віддаванням і бранням, але це надто складно — на твої літа). Не будь злопам’ятний і мстивий, хоч і не дозволяй плювати в свою кашу.
Стеж за своїм тілом. Для цього слід займатися делікатним спортом (найкраще — спортивна гімнастика). Вчися зграбно ходити, вчись танцювати. Ходи з мамою в концерти — привчайся до музики — не тільки естрадної, а й класичної, народної.
Не намагайся читати багато: намагайся старанно всотати в себе прочитане. Для цього: не читай дурниць, а — класику. Вчись розуміти поезію, малярство, архітектуру, красу будь-якої роботи і ремесла (вправний шофер, велосипедист, землекоп). Учись гарно їсти, пити, дихати, дивитися, слухати, мріяти, копати, лежати.
А поки що — завдання (Тобі і мамі): перепишіть мені обидва реквієми Рільке в перекладі Пастернака; всі мої сонети до Орфея (їх біля 60), нехай мама докінчить “Пісню блукача“ — німецькою мовою.
Ось і вже. Не розписуюсь надто, бо й цей лист не знаю, чи пустять. Коли листів од мене нема — не хвилюйтеся. І не виніть мене, що не пишу. Самі ж пишіть частіше — коли б Ви знали, як мені потрібні Ваші листи!
Уклін рідним, друзям.
Цілую маму-Валю,
Тебе, синку, обіймаю.
На все краще!
Сердечне — Василь
3.10.83 р.
Випиши:
- 1 фразу, де відчувається батьківська ніжність;
- 1 фразу, де звучить вимога до себе і сина;
- 1 фразу, де присутній страх або біль.
| __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Дай відповідь:
Чи намагається Василь Стус “захистити” сина від правди? Чи, навпаки, вчить його жити чесно — будь-якою ціною?
Завдання 4.
Прочитай фрагмент із праці Євгена Сверстюка “Собор у риштованні”. Дай відповіді на питання.
Куди ж іде життя? Чи ми ведемо життя, чи життя веде нас, кинувши нам для забави дешеві замінники Слова – телевізор, футбол, алькоголь? Чи людина ще щось значить у цьому потоці життя? Чи вже вона тільки пасажир сліпого корабля, що несеться назустріч ночі? Якщо вона нічого не значить, то що ж тоді може значити корабель? І все ж таки — чи значить, чи важить вона хоча б стільки, щоб зусиллям власного розуму і волі зупинитись перед прірвою?
Щоб залишитись людиною, вона мусить важити хоча б стільки… Але для цього їй потрібні найвищі зусилля розуму й духа. Вона мусить відродитись — щоб зрозуміти, що на ній, особисто на ній все лежить — і спадщина предків, і доля землі – вітчизни людей.
Нині, як ще ніколи в історії, кожен має бути людиною в людстві, щоб кожним нервом відчувати його болі й тривоги. Нині особливо кожен мусить почувати себе органічною часткою великого собору людської цивілізації, всім своїм еством бути пружним каменем у цьому соборі, щоб самовіддано тримати на собі його споруду. Бо хай вона де в чім недосконала, недобудована і вже зістарена, але вона — единий храм людського духа, і нам її добудовувати, а не будувати на новому місці.
Нині кожен, хто це усвідомив, розуміє, що йдеться не про поетизацію вселюдського Собору, а передусім про цілком конкретні втілення його в собі, про вироблення власної індивідуальности як частки власного народу, як надійної опори для культури та духовного життя. І перед кожним — різка альтернатива – бути або сином свого народу, або його лукавим наймитом мародером.
- Яку головну тривогу формулює автор у перших абзацах? Чи йдеться тут про кризу людини, культури, свободи — чи про все разом? Поясни, спираючись на образи тексту.
- Образ “пасажира сліпого корабля” — що він означає?
Кого або що може символізувати цей корабель? А ким у такій метафорі є людина? - Що, за Сверстюком, означає “залишитись людиною”?
Які риси, зусилля або вибори для цього потрібні? Чому автор наголошує на розумі й духові? - Поясни метафору “собору людської цивілізації”.
- Остання альтернатива тексту: “син свого народу” чи “лукавий наймит-мародер”. Як ти розумієш ці образи? Чи є ця альтернатива актуальною сьогодні — і в чому саме?
Завдання 5.
Творче завдання. Обери одну постать з періоду шістдесятництва (Іван Дзюба, Василь Стус, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Алла Горська) та напиши листа цій людині — з позиції сучасності. У листі спробуй: поставити запитання, які тебе справді хвилюють; відрефлексувати їхній вибір, слова або вчинки; показати, чому ця постать важлива саме тепер.
| ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
Поміркуй, що об’єднує усіх постатей, згаданих в уроці? Що між ними спільного, окрім слова “шістдесятники”?
- Лінія часу. Випиши найважливіші етапи шістдесятництва.
Шістдесятництво – це певний соціально-психологічний тип свідомості, властивий певній частині суспільства, особливо інтелігенції. Це генерація молодих митців, які дебютували на початку 60-х, презентували альтернативний тип митця – носія етики та естетики.
В осерді були такі митці:
- поети (Д. Павличко, Л. Костенко, В. Симоненко, І. Драч, М. Вінграновський, В. Стус, І. Калинець)
- прозаїки (Г. Тютюнник, Є. Гуцало, В. Дрозд, В. Шевчук)
- перекладачі (М. Лукаш, Г. Кочур)
- літературознавці (Є. Сверстюк, І. Світличний, М. Коцюбинська)
- маляри (А. Горська, Г. Якутович)
- кіномитці та театральні діячі (С. Параджанов, Ю. Іллєнко, І. Миколайчук)
- публіцисти (В. Чорновіл, Ю. Литвин, брати Горині)
4 вересня 1965 р. під час прем’єри фільму Сергія Параджанова “Тіні забутих предків” Іван Дзюба виступив проти арештів. Підтримали Стус, Чорновіл.
Друга хвиля арештів у 1972 році, третя – 1980 р.У 1960 році в Києві був заснований Клуб творчої молоді. Президентом клубу був обраний молодий режисер Лесь Танюк. Із самого початку діяльність клубу виходила за межі дозволеного. У “Другому українському театрі” проходили вистави напівзаборонених М. Куліша і Б. Брехта. Восени 1962 року при клубі була створена комісія для перевірки чуток про масові поховання жертв репресій у Биківні.
| ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ |
- Послухай пісню гурту “Один в каное” “Ікони” присвячену шістдесятникам. З якими рисами шістдесятників перегукується ця пісня? Чи можна провести паралель між героями пісні та поетами, яких ви вже вивчали? Кого саме і чому?
Джерело: Пісня “Ікони” гурту “Один в каное”. - Прочитай матеріал The Ukrainians про Івана Світличного — статтю “Голубʼятня Івана та Льолі” Христини Коціри та Валентина Кузана. Що ти візьмеш для себе? Які життєві цінності висвітлені у статті?
Джерело: Стаття The Ukrainians про Світличних
- Трейлер до фільму Іван і Марта. Планета кіно
- Пісня “Ікони” гурту Один в каное
- Стаття The Ukrainians про Світличних
- Читомо. Яна Кубишкіна. Носій небезпечного знання і опора шістдесятників – Іван Світличний.
- Громадське радіо. Подкаст “Персона”. Іван Світличний.
- Євген Сверстюк. Собор у риштованні / Сверстюк Євген, передмова Марка Антоновича. Перша українська друкарня у Франції. – 1970.
Ділись та обговорюй важливе